Ухвала

від 05.10.2016 по справі 285/4828/14-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Умнової О.В., Гримич М.К., Фаловської І.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Новоград-Волинськрембуд» про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, компенсації за затримку розрахунку, відшкодування моральної шкоди та підзвітної заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 23 грудня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість з виплати заробітної плати в сумі 24875,16 грн, 8318,72 грн середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку, 3225,31грн компенсації за затримку розрахунку, відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 грн та 75 963,18 грн підзвітної заборгованості.

Позов мотивовано тим, що з грудня 2012 року до 1 липня 2014 року позивач займав посаду директора ПАТ «Новоград-Волинськрембуд». Посадовий оклад був визначений у розмірі 1500 грн на місяць. Звільнений з роботи за угодою сторін. В порушення вимог ст.116 КЗпП України при звільненні з ним не було проведено повний розрахунок. Порушення відповідачем трудового законодавства призвело до моральних страждань, що полягали у переживаннях з приводу матеріального забезпечення його сім'ї, позивач змушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Крім того, в період роботи позивач надав ПАТ «Новоград-Волинськрембуд» та використав як підзвітні власні кошти. Зокрема, за рахунок цих коштів були оплачені комунальні послуги, заробітна плата працівникам, податкові та інші загальнообов'язкові платежі тощо.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 12 листопада 2015 року в задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 23 грудня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення місцевого суду скасовано в частині вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, компенсації втрати грошових доходів та відшкодування моральної шкоди з ухваленням у цій частині вимог нового рішення. Позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Новоград-Волинськрембуд» на користь ОСОБА_4 19875 ,16 грн заборгованості по заробітній платі, 18890,74 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку, 2281,17 грн компенсації втрати грошових доходів та 1000 грн на відшкодування моральної шкоди. Допущено негайне виконання рішення суду в межах розміру заробітної плати за один місяць. Стягнуто з ПАТ «Новоград-Волинськрембуд» на користь держави 654,07 грн судового збору. В іншій частині рішення залишено без змін.

Позивач, не погоджуючись з даним рішенням суду апеляційної інстанції, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить його скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідно ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні позову частині вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації за затримку виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що при оформленні звільнення з роботи позивач, будучи керівником товариства, не вказав про існування заборгованості по заробітній платі.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у цій частині з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову апеляційний суд правильно виходив з наступного.

З 20 грудня 2012 року до 1 липня 2014 року позивач ОСОБА_4 обіймав посаду директора ПАТ "Новоград-Волинськрембуд". Звільнений з роботи на підставі п.1 ст.Зб КЗпП „за згодою сторін".

Згідно з довідкою ПАТ "Новоград-Волинськрембуд" №2 9 від 22 червня 2015 року борг «по нарахованій і невиплаченій заробітній платі» ОСОБА_4 становить 19875,16 грн (а.с.138).

Вказаний доказ свідчить про визнання відповідачем існування заборгованості по заробітній платі.

Відповідно до вимог ст.116 КЗпП України вказана заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, відповідно до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно довідки про середню заробітну плату середньоденний заробіток позивача на день звільнення становив 50,51 грн.

Період, за який підлягає оплаті середній заробіток за час затримки розрахунку, становить 374 дні - з 2 липня 2014 року по 23 грудня 2015 року включно. Розмір відшкодування, що підлягає стягненню складає 18890,74 грн.(50,51x374).

Відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв"язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи, організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати (надалі компенсація), у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

З урахуванням положень вказаного Закону та в межах заявлених позивачем вимог компенсація, що підлягає стягненню на користь позивача складає 2281,17 грн.

Крім того, згідно зі ст.237-1 КЗпП, у разі, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв"язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, власником або уповноваженим ним органом провадиться відшкодування йому моральної шкоди.

В даному випадку, невиплата заробітної плати працівникові призвела до необхідності докладання ним додаткових зусиль для організації свого життя.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про наявність завданої позивачу моральної шкоди та, з урахуванням обставин справи, засад розумності, виваженості та справедливості обґрунтовано визначив її розмір в сумі 1000 грн.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача підзвітних коштів апеляційний суд правильно виходив з того, що ці вимоги ґрунтуються на неправильному тлумаченні положень закону щодо визначення поняття підзвітних коштів.

В даному випадку, обгрунтовуючи вказані вимоги, позивач посилався на те, що саме він передавав товариству власні кошти.

Разом з тим, належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактнадання коштів юридичній особі позивач не надав , таких доказів матеріали справи не містять .

Вищевказані висновки суду апеляційної інстанції відповідають фактичним обставинам справи та узгоджуються з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Апеляційний суд належним чином перевірив встановлені місцевим судом фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову. При цьому, обґрунтовано виходив з того, що правові підстави для задоволення вимог про стягнення з відповідача 75 963,18 грн підзвітної заборгованості відсутні .

При вирішенні даної справи судом апеляційної інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та зводяться до переоцінки доказів, яким суд надав належну оцінку.

За таких обставин, правові підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Житомирської області від 23 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О.В. Умнова М.К. Гримич І.М. Фаловська