Рішення

від 23.12.2015 по справі 285/4828/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №285/4828/14-ц Головуючий у 1-й інст. Савицька Л. Й.

Категорія 55 Доповідач Миніч Т. І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2015 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого - судді Миніч Т.І.

суддів: Трояновської Г.С.,

ОСОБА_1

секретаря

судового засідання ОСОБА_2

з участю сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 12 листопада 2015 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ "Новоград-Волинськрембуд" про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, компенсації за затримку розрахунку, відшкодування моральної шкоди та підзвітної заборгованості,-

встановив:

У грудні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом. З урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з ПАТ Новоград-Волинськрембуд заборгованість з виплати заробітної плати в сумі 24875,16 грн., 8318,72грн. середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, 3225,31грн. компенсації за затримку розрахунку, відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 грн. та 75963,18 грн. „підзвітної заборгованості» . В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що з грудня 2012 року до 01 липня 2014 року він обіймав посаду директора ПАТ Новоград-Волинськрембуд . Посадовий оклад йому був визначений у розмірі 1500 грн. на місяць. Звільнений з роботи за угодою сторін. В порушення вимог ст.116 Кодексу законів про працю України при звільненні з ним не було проведено повний розрахунок. Порушення відповідачем трудового законодавства призвело до моральних страждань, що полягали у переживаннях з приводу матеріального забезпечення його сім'ї, він змушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Окрім того, в період роботи ним були надані ПАТ Новоград-Волинськрембуд та використані як підзвітні власні кошти. Зокрема, за рахунок цих коштів були оплачені комунальні послуги, заробітна плата працівникам, податкові та інші загальнообов'язкові платежі тощо.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 12 листопада 2015 року в задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.

У поданій апеляційній ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить зазначене рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задоволити в повному обсязі.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що з 20 грудня 2012 року до 1 липня 2014 року позивач ОСОБА_3 обіймав посаду директора ПАТ "Новоград-Волинськрембуд". Звільнений з роботи на підставі п.1 ст.36 КЗпП „за згодою сторін» (а.с.3).

Відмовляючи в позові в частині вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації за затримку виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що при оформленні звільнення з роботи позивач, будучи керівником товариства, не вказав про існування заборгованості по заробітній платі.

Проте, погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки вони зроблені передчасно, без належного з»ясування всіх обставин справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Так, згідно з довідкою ПАТ "Новоград-Волинськрембуд" №29 від 22.06.2015 року борг „по нарахованій і невиплаченій заробітній платі» ОСОБА_3 становить 19875 грн. 16коп. (а.с.138).

Вказаний доказ свідчить про визнання відповідачем існування заборгованості по заробітній платі. Проте, суд на це уваги не звернув.

В силу ст.116 КЗпП зазначена заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, відповідно до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини.

Таке ж роз'яснення цієї норми права, крім наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, надав і Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу.

Відповідно до довідки про середню заробітну плату середньоденний заробіток позивача на день звільнення становив 50,51 грн.(а.с.24).

Із врахуванням наведених вище положень закону період, за який підлягає оплаті середній заробіток за час затримки розрахунку, становить 374 дні - з 2 липня 2014 року по 23 грудня 2015 року включно. Розмір відшкодування, що підлягає стягненню, становитиме 18890,74 грн.(50,51х374).

Крім того, відповідно до Закону України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв»язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи, організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати (надалі компенсація), у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру ( в тому числі і заробітна плата).

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов»язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця,за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст.ст.1,2,3 Закону).

Обрахована із врахуванням положень зазначеного Закону та в межах заявлених позивачем вимог компенсація, що підлягає стягненню на користь позивача, буде становити 2281 грн.17 коп.

Крім того, згідно зі ст.237-1 КЗпП, у разі, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, власником або уповноваженим ним органом провадиться відшкодування йому моральної шкоди.

В даному випадку, невиплата заробітної плати працівникові призвела до необхідності докладання ним додаткових зусиль для організації свого життя.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди слід врахувати тривалість вимушених змін. Разом з тим, суд також враховує, що порушення законодавства про працю мало місце з вини самого позивача, який, будучи керівником товариства, допустив порушення строків виплати заробітної плати, за що був підданий адмінстягненню (а.с.35-36).

Тому, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, апеляційний суд визначає зазначене відшкодування у розмірі 1000 грн.

За наведених обставин та відповідно до п.3 ч.1 ст.309 ЦПК оскаржуване рішення в частині вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, компенсації втрати грошових доходів та відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення - про часткове задоволення позову.

Разом з тим, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування рішення суду в частині вимог про стягнення підзвітних коштів.

Вимоги в цій частині грунтуються на неправильному тлумаченні положень закону щодо визначення поняття підзвітних коштів.

Зокрема, кошти під звіт видаються з каси підприємства, установи, організації з дотриманням вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого Постановою НБУ №637 від 15.12.2004 року. При цьому, підзвітна особа - це тимчасово відповідальна особа за отриману готівку із каси.

В даному випадку, обгрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на те, що саме він передавав товариству власні кошти. Проте, належних та допустимих доказів, які б свідчили про надання коштів юридичній особі позивач не надав.

За таких обставин, підстав для задоволення позову в цій частині вимог не було.

Доводи апеляційної скарги висновків суду в цій частині вимог не спростовують.

Керуючись ст.ст. 209,303,304,307,309,313,314,316 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволити частково.

Скасувати рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 12 листопада 2015 року в частині вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, компенсації втрати грошових доходів та відшкодування моральної шкоди і ухвалити в цій частині вимог нове рішення.

Позов задоволити частково. Стягнути з ПАТ "Новоград-Волинськрембуд" на користь ОСОБА_3 19875 грн.16 коп. заборгованості по заробітній платі, 18890 грн.74 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку, 2281грн.17 коп. компенсації втрати грошових доходів та 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах розміру заробітної плати за один місяць.

Стягнути з ПАТ "Новоград-Волинськрембуд" на користь держави 654,07 грн. судового збору.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: