Постанова

від 17.11.2015 по справі 5004/1113/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 року Справа № 5004/1113/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Білошкап О.В., суддів -Жукової Л.В., Погребняка В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.08.2015 у справі № 5004/1113/12 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинькисень ЛХЗ" та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Доброслав-Луцьк",-

в с т а н о в и в:

Ухвалою господарського суду Волинської області від 23 червня 2015 року (суддя Шум М.С.) у справі №5004/1113/12 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинькисень ЛХЗ", фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Доброслав-Луцьк" відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_5 про стягнення оплати послуг арбітражного керуючого.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.08.2015 (колегія суддів: Мамченко Ю.А. - головуючий, Павлюк І.Ю., Дужич С.П.) апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено, ухвалу господарського суду Волинської області від 23.06.2015 року скасовано, клопотання ОСОБА_5 від 15.05.2015 року задоволено, стягнуто з ініціюючого кредитора ТОВ "Волинькисень ЛХЗ" (код ЄДРПОУ 31881215, м.Луцьк, вул.Кременецька, 31) на користь ФОП ОСОБА_5 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) оплату послуг арбітражного керуючого за період здійснення повноважень розпорядника майна ТОВ "Доброслав-Луцьк", а саме за період з 11.09.2012 року по 19.07.2013 року на суму 14303,26 грн., стягнуто з ініціюючого кредитора ФОП ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_2, АДРЕСА_2) на користь ФОП ОСОБА_5 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) оплату послуг арбітражного керуючого за період здійснення повноважень розпорядника майна ТОВ "Доброслав-Луцьк", а саме за період з 11.09.2012 року по 19.07.2013 року на суму 8942,74 грн.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.08.2015 скасувати, а ухвалу господарського суду Волинської області від 23.06.2015 залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме, ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу у їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Волинської області від 10.09.2012 року порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Доброслав - Луцьк".

Ухвалою господарського суду Волинської області від 16.12.2014 року розпорядником майна у справі про банкрутство ТзОВ "Доброслав-Луцьк" призначено ОСОБА_8.

Ухвалою місцевого господарського суду від 17.02.2015 року було задоволено клопотання арбітражного керуючого та затверджено оплату послуг арбітражного керуючого ОСОБА_5 в розмірі двох мінімальних заробітних плат за період з 11.09.2012 року по 19.07.2013 року.

18 травня 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суді першої інстанції з клопотанням від 15.05.2015 року про стягнення з ініціюючих кредиторів, а саме, Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинькисень ЛХЗ" та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 оплату послуг арбітражного керуючого за здійснення повноважень розпорядника майна у справі про банкрутство ТзОВ "Доброслав-Луцьк" за період з 11.09.2012 року по 19.07.2013 року в сумі 23246 грн. 00 коп.

Відмовляючи в задоволенні клопотання ОСОБА_5 від 15.05.2015 року про стягнення оплати послуг арбітражного керуючого, суд першої інстанції послався на те, що кошти, отримані від здійснення діяльності арбітражного керуючого не можуть бути стягнуті на користь фізичної особи-підприємця.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Переглянувши справу в апеляційному порядку згідно ст.ст. 99,101 ГПК України та скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вказаного клопотання ОСОБА_5 та стягнення з ініціюючих кредиторів ТОВ "Волинькисень ЛХЗ" та ФОП ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_5 оплату послуг арбітражного керуючого за період здійснення повноважень розпорядника майна ТОВ "Доброслав-Луцьк", а саме, за період з 11.09.2012 року по 19.07.2013 року, пославшись на принцип пропорційності голосів кредиторів кількості їх грошових вимог відповідно до статті 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

19.01.2013 року набрав чинності Закон України № 4212-VI від 22.12.2011 року "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яким Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" викладено в новій редакції.

Відповідно до пункту 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.

Оскільки провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Доброслав - Луцьк" порушено 10.09.2012 року, то при розгляді даної справи застосовується Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції до 19.01.2013 року.

Відповідно до пункту 4 статті 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній до 19.01.2013 року) арбітражний керуючий має право, зокрема, отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, в своєму клопотанні ОСОБА_5 просив стягнути з ініціюючих кредиторів - ТзОВ "Волинькисень ЛХЗ", фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 оплату послуг арбітражного керуючого за період здійснення повноважень розпорядника майна боржника за період з 11.09.2012 року по 19.07.2013 року в сумі 23246 грн. 00 коп., посилаючись на статтю 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній до 19.01.2013 року.

Згідно пункту 12 статті 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника. Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання комітету кредиторів, на якому встановлюється розмір оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, здійснюється кредитором або боржником, за заявою якого порушено справу, у максимальному розмірі, визначеному цією статтею.

Таким чином, у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів.

Згідно пункту 14 вищевказаного Закону оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.

Згідно частини 4 статті 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кількість голосів на комітеті кредиторів визначається пропорційно кількості грошових вимог кредиторів, кратній тисячі гривень.

Відповідно до пункту 1 статті 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка встановлює черговість задоволення вимог кредиторів, у першу чергу задовольняються, зокрема, витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та ліквідаційної комісії, в тому числі - витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору).

Згідно пункту 3 статті 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.

Таким чином, керуючись принципом пропорційності голосів кредиторів кількості їх грошових вимог відповідно до статті 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд вправі застосувати такий принцип пропорційності до розподілу між кредиторами витрат, пов'язаних з проведенням процедури розпорядження майном та ліквідаційної процедури, зокрема, витрат на оплату праці арбітражних керуючих (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Волинської області від 10.09.2012 року з метою забезпечення майнових інтересів кредиторів розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого ОСОБА_5

Перше засідання комітету кредиторів у справі №5004/1113/12 про банкрутство ТОВ "Доброслав-Луцьк" відбулось 26.07.2013 року, про що складено відповідний протокол №1 від 26.07.2013 року.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 17.02.2015 року затверджено оплату послуг арбітражного керуючого ОСОБА_5 в розмірі двох мінімальних заробітних плат за період з 11.09.2012 року по 19.07.2013 року.

Як встановлено судами, ОСОБА_5 просив суд першої інстанції стягнути оплату послуг за виконання ним повноважень розпорядника майна у даній справі за період здійснення повноважень розпорядника майна, а саме, з 11.09.2012 року по 19.07.2013 року.

Розглянувши вказане клопотання та надавши йому відповідну правову оцінку, суд першої інстанції послався на статтю 4 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, яка діє після 19.01.2013 року), якою передбачено, що арбітражні керуючі є суб'єктами незалежної професійної діяльності, а отже, кошти, які просить стягнути ОСОБА_5 за здійснення ним діяльності арбітражного керуючого повинні оподатковуватись у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Спростовуючи висновки суду першої інстанції та приймаючи рішення про задоволення клопотання ОСОБА_5 від 15.05.2015 та стягнення з ініціюючих кредиторів ТОВ "Волинькисень ЛХЗ" та ФОП ОСОБА_4 пропорційно на користь ФОП ОСОБА_5 оплату послуг арбітражного керуючого в сумі 23246 грн. 00 коп. за період здійснення повноважень розпорядника майна ТОВ "Доброслав-Луцьк", а саме, з 11.09.2012 року по 19.07.2013 року, суд апеляційної інстанції врахував пункт 12 статті 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та затвердження ухвалою господарського суду Волинської області від 17 лютого 2015 року оплати послуг арбітражного керуючого ОСОБА_5 в розмірі двох мінімальних заробітних плат за період з 11.09.2012 року по 19.07.2013 року.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується висновком суду апеляційної інстанції про помилковість застосування судом першої інстанції статті 4 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, яка діє після 19.01.2013 року), оскільки провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Доброслав - Луцьк" порушено 10.09.2012 року, тому застосуванню підлягає редакція Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , яка діяла до 19.01.2013 року і не містить такої норми права.

Отже, посилання господарського суду Волинської області на можливе порушення ОСОБА_5 норм Податкового кодексу України щодо оподаткування самозайнятих осіб є безпідставним.

Відповідно до статті 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній до 19.01.2013 року), якщо інше не передбачено цим Законом, арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знаннями та не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів.

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній до 19.01.2013 року) не містить заборону на стягнення коштів, отриманих від здійснення діяльності арбітражного керуючого на користь фізичної особи-підприємця.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про застосування принципу пропорційності голосів кредиторів кількості їх грошових вимог відповідно до статті 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" при стягненні з ініціюючих кредиторів ТОВ "Волинькисень ЛХЗ" та ФОП ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_5 оплати послуг арбітражного керуючого за період здійснення повноважень розпорядника майна ТОВ "Доброслав-Луцьк" з 11.09.2012 року по 19.07.2013 року.

Отже, суд апеляційної інстанції правомірно скасував ухвалу суду першої інстанції, яка прийнята з невірним застосуванням норм матеріального права.

За таких обставин, постанова Одеського апеляційного господарського суду від 25.10.2011р. прийнята у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства, тому підстави для її скасування відсутні.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, які викладені в оскаржуваній постанові.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.08.2015 у справі № 5004/1113/12 залишити без змін.

Головуючий: Білошкап О.В. Судді:Жукова Л.В. Погребняк В.Я.