Рішення

від 16.11.2015 по справі 909/1005/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2015 р. Справа № 909/1005/15 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , секретар судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", вул. Дегтярівська, 27Т, м. Київ,04119 , адреса для листування: м.Київ, Харківське шосе,49

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничник" вул. Грюнвальдська, буд. 19-А, м. Івано-Франківськ,76018

про стягнення заборгованості по кредитному договору № 010/12/34 від 19.07.11 в розмірі 42956432 дол.США61цент, що за курсом НБУ станом на 20.08.15 складає 947884073,44грн.

за участю:

від позивача: Демченко О.В., довіреність № 201 від 20.03.15

від відповідача: Ридай Н.В., довіреність б/н від 14.05.14

ВСТАНОВИВ:

публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничник" про стягнення заборгованості по кредитному договору № 010/12/34 від 19.07.11 в розмірі 42956432 дол.США 61цент, що за курсом НБУ станом на 20.08.15 складає 947884073,44грн.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов"язань згідно кредитного договору № 010/12/34 від 19.07.11.

10.11.15 відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку з неможливістю її розгляду до вирішення пов'язаної з нею справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про визнання протиправними дій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" щодо визнання нікчемними договорів про внесення змін до кредитного договору №010/12/34 від 19.07.11, що розглядається в окружному адміністративному суді м.Києва (справа №826/23406/15). В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач вказує на те, що предметом розгляду у справі №826/23406/15 є договори про внесення змін до кредитного договору № 010/12/34 від 19.07.11, відтак розгляд даної справи вважає передчасним, а обставини, що будуть встановлені судом у справі №826/23406/15, вважає преюдиціальними для вирішення даного спору.

Представник позивача щодо зазначеного клопотання заперечив.

Згідно з ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі у разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, про що виносить ухвалу.

Пунктом 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини 3 і 4 ст. 35 ГПК України). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Таким чином, господарський суд при вирішенні питання про зупинення провадження у справі має встановити неможливість і пов'язаність справи, яка розглядається даним судом, із справою, що розглядається іншим судом, а також обґрунтувати, в чому полягає неможливість розгляду даної справи.

Згідно з приписами п. 2.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 1 від 24.11.2014 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів», вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі на підставі частини першої статті 79 ГПК, господарським судам слід враховувати викладене в пункті 3.16 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" та виходити з того, що порушення провадження у справі, предметом спору в якій є визнання недійсним кредитного договору, не перешкоджає з'ясуванню обставин у справі, в якій предметом спору є повернення кредиту та сплата відсотків за ним.

Вирішуючи питання про стягнення заборгованості за договором, суди мають встановити відповідні обставини його укладення, як то: підписання сторонами та скріплення їх печатками, досягнення згоди з усіх істотних умов договору, тобто встановити, чи є такий договір укладеним та чинним на час розгляду спору тощо.

У клопотанні про зупинення провадження відповідачем чітко не визначено, з'ясування яких-саме обставин у ході розгляду справи №826/23406/15 унеможливлює розгляд заявлених позовних вимог у даній справі, та яким чином встановлені в іншій справі обставини впливають на оцінку доказів, котрими сторони обґрунтовують свої доводи у даній справі, виходячи із предмету, підстав позову та з урахуванням презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Крім того, суд констатує, що згідно витягу ЄДРПОУ відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Залізничник" не перебуває у процесі припинення, провадження у справі про банкрутство, санації, доказів ліквідації (припинення юридичною особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничник") представником відповідача суду не подано, а запис про правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" не дає можливості суду встановити обсяг та предмет правонаступництва (як і залучити зазначену юридичну особу до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача з огляду на закінчення строку розгляду спору), відтак клопотання про зупинення провадження у справі є необгрунтованим і задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив, проте письмових пояснень по суті заперечень не подав, факт надання позивачем кредиту товариству з обмеженою відповідальністю "Залізничник" визнав, та на виконання вимог ухвали суду подав копію листа Головного управління СБУ в м.Києві від 22.10.15.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з врахуванням Конвенції про захист прав та основоположних свобод, суд констатує наступне.

19.07.11 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" (банк) та Приватним акціонерним товариством "Залізничник" (позичальник) укладено кредитний договір №010/12/34, за умовами якого банк зобов"язався відкрити позичальнику відновлювальну кредитну лінію, а позичальник, в свою чергу, - погасити заборгованість по кредитній лінії в термін до 18.07.13 включно і сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 15% річних(п.1.1 договору).

Максимальна сума кредиту згідно п.1.3 договору становить 417000000,00грн.(233900000,00грн. в редакції договору про внесення змін від 21.03.12) Даний договір набуває чинності з дати його укладення і діє до часу повного погашення позичальником заборгованості за кредитом.

Договір підписано сторонами, скріплено їх печатками, та він є чинним на час розгляду спору( з відповідними договорами про внесення змін до нього).

21 березня 2012 року між ПАТ «КБ «ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА», Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та Приватним акціонерним товариством «Залізничник» (правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Залізничник» згідно витягу з ЄДРПОУ) укладено Договір про внесення змін до Кредитного договору №010/12/34, за умовами якого сторонами погоджено, що всі права та обов'язки кредитора за кредитним договором перейшли до ПАТ «ВіЕйБі Банк»; позичальнику надано кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом 233900000,00грн.; процентна ставка за користування кредитом складає 15% річних; термін остаточного повернення кредиту встановлено до 18 липня 2013 року.

Вподальшому, договором про внесення змін та доповнень від 30.03.2012 року до кредитного договору сторонами погоджено, що з 01.04.2012 розмір річних становитиме 19%, а згідно договору про внесення змін та доповнень від 20.09.2012 до кредитного договору ліміт кредиту по договору встановлено в розмірі 152843900,00 грн. та 10000000,00 доларів США(98097383,75 грн. та 16750 000,00 доларів США згідно договору про внесення змін та доповнень від 05.10.12).

Договором про внесення змін до кредитного договору від 08 жовтня 2012 сторони встановили суму ліміту кредиту по договору в розмірі 28 845 855 доларів США та 294291,85грн. та процентну ставку по траншам в гривні у розмірі 19% річних, по траншам в доларах США -11,5% річних.

Договором про внесення змін від 01 листопада 2012 року до кредитного договору сторони встановили процентну ставку у розмірі 13,3% річних.

Договорами про внесення змін від 15.04.13, 15.05.13, 18.06.13, 16.07.13, 15.08.13, 16.09.13 сторонами вносилися зміни до кредитного договору, що стосувалися строку сплати процентів.

Договорами про внесення змін від 19 липня 2013 року до кредитного договору сторони погодили термін остаточного повернення кредиту 17 липня 2014 року включно (17.07.15 згідно договору про внесення змін від 28.02.14), а договором про внесення змін від 01 вересня 2014 року сторони погодили, що процентна ставка з 01.09.2014 р. встановлюється у розмірі 8,2% річних.

За умовами п. 2.1 договору кредит надається шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника або оплати наданих позичальником платіжних документів безпосередньо з позичкового рахунку.

Згідно з п.1.5 кредитного договору, цільовим використанням кредитних коштів є поповнення обігових коштів.

За користування коштам встановлена плата в вигляді процентів та комісійних винагород, які нараховуються згідно умовами статті 2 кредитного договору в редакції договору про внесення змін від 21.03.12.

Відповідно до умов, визначених у п.п.2.2.-2.4. кредитного договору в редакції договору про внесення змін від 21.03.12, проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно; для визначення кількості днів при розрахунку суми відсотків використовується метод факт/факт; проценти за користування кредитом позичальник сплачує щомісяця на обумовлений договором рахунок у визначений договором строк.

Згідно п.14.4. кредитного договору в редакції договору про внесення змін від 21.03.12 у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів, комісії, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до п. 14.8. кредитного договору в редакції договору про внесення змін від 21.03.12, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за кредитним договором, він зобов'язується на вимогу кредитодавця сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Банк належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором та надав позичальнику кредитні кошти, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями меморіальних ордерів та заявок на одержання коштів, які підписані відповідачем та скріплені його печаткою, а також виписками по особовим рахункам.

Як вбачається з позовної заяви, в серпні 2015 року на адресу відповідача Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк», у відповідності до п. 1 ч. 4 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» було направлено Повідомлення про нікчемність Договорів про внесення змін до Кредитного договору № 010/12/34 від 19.07.2011 р., укладених між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ПрАТ «Залізничник», зокрема: Договору про внесення змін від 17.02.2014р.; Договору про внесення змін від 28.02.2014р.; Договору про внесення змін від 17.03.2014р., Договору про внесення змін від 15.07.2014р., Договору про внесення змін від 15.08.2014р., Договору про внесення змін від 01.09.2014р., Договору про внесення змін від 15.09.2014р., Договору про внесення змін від 15.10.2014р., за умовами яких сторони домовились в тому числі про зменшення процентної ставки за користування кредитом, збільшення строку користування кредитом, відстрочення сплати процентів за користування кредитом. На підставі викладеного та керуючись положеннями ч.5ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», від відповідача вимагалось негайне (в день отримання даного повідомлення) виконання зобов'язань за Кредитними договором з врахуванням нікчемності договорів про внесення змін.

Факт отримання відповідачем зазначеного повідомлення підтверджується наявною в матеріалах справи копією адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про визнання протиправними дій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" щодо визнання нікчемними договорів про внесення змін до кредитного договору №010/12/34 від 19.07.11. Відтак Договори про внесення змін від 17.02.2014р., 28.02.2014р.,17.03.2014р., 15.07.2014р., 15.08.2014р., 01.09.2014р., 15.09.2014р., 15.10.2014р. судом до уваги не приймаються з огляду на Повідомлення про їх нікчемність та той факт, що ними не нівелюються права та обов"язки відповідача за кредитним договором.

В порушення умов кредитного договору відповідач допускав прострочення щодо здійснення розрахунків за кредитом та процентами за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим станом на 20 серпня 2015 року заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю «Залізничник» становить 42956432доларів США 61 цент, що за курсом НБУ на день подання позову еквівалентно 947 884073,44грн., з яких прострочена до повернення сума кредиту - 28845855,00 дол. США;заборгованість за процентами за користування Кредитом - 3802995,66дол.США; пеня за несвоєчасне погашення кредиту 186037535,40грн.; пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту - 16279331,90грн.; заборгованість по 3% річних - 1011 596,48 дол. США.

Доказів погашення заборгованості відповідачем суду не подано.

Згідно з частиною першою ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати боржника виконання його обов'язку.

Водночас, за приписами частини 2 ст.11 Цивільного кодексу України зобов"язання виникають, зокрема, з договорів.

В силу ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, в силу ст.ст. 11, 202, 509, 1054 Цивільного кодексу України між сторонами у справі на підставі кредитного договору виникли зобо"язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Наведена правова норма кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

В силу ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов"язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самі сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 Цивільного кодексу України).

Згідно з п.8.1 кредитного договору зі змінами, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов"язань за цим договором кредитор має право припинити надання кредитних коштів за цим договором, скасувати ліміт кредитування та вимагати дострокового повного погашення заборгованості позичальника за кредитом разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред"явлення вимоги, включаючи проценти за кредитом, пеню, штрафи та інші платежі відповідно до цього договору.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст.1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначається в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Як вбачається з умов кредитного договору із змінами та доповненнями процентна ставка за користування кредитом змінювалась та складала відповідно, 15, 19, 13,3, 8,2 % річних залежно від терміну, суми та валюти кредитування.

Положенням ст.610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу ст.612 вказаного кодексу, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України констатує, що договір є обов'язковий для виконання сторонами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На момент розгляду справи представником відповідача не спростовано факту наявності заборгованості по кредиту, доказів погашення заборгованості суду не подано, факт отримання кредитних коштів визнано.

Таким чином, прострочену до повернення суму кредиту в розмірі 28845855,00 дол. США та заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 3802995,66дол.США суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. При цьому суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про відсутність оригіналу договору з огляду на наступне.

З огляду на твердження відповідача про те, що наявні в матеріалах справи копії документів не завірені належним чином, ухвалою суду від 27.10.15 зобов"язано позивача надати суду докази вилучення СБУ оригіналу спірного договору, письмові пояснення щодо неможливості подання суду оригіналу спірного договору та належним чином завірені копії додатків до позовної заяви. Вимоги зазначеної ухвали позивачем виконано - подано суду копії кредитного договору та договорів про внесення змін до даного договору( прошиті, пронумеровані, засвідчені підписом уповноваженої особи та скріплені печаткою), листів Головного управління Служби Безпеки України у м.Києві та Київській області №51/12-061/02 від 17.11.14 та ПАТ" ВіЕйБіБанку" №06-893/1БТ від 17.11.14 на підтвердження неможливості надати суду оригінали спірного договору з договорами про внесення змін до нього(вх.№17380/15 від 09.11.15). Щодо поданої представником відповідача копії листа Головного управління СБУ в м.Києві від 22.10.15 представник позивача зазначив, що викладена у вказаному листі інформація не відповідає дійсності.

У п.2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 зазначено, що згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК). Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 ГПК). Копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55, а в разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях, установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог. У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.

Подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності).

Згідно з п. 2.3.-2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

У разі неподання оригіналів документів на вимогу суду справа розглядається за наявними доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до вимог статей 32, 33, 43 ГПК.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Приймаючи до уваги той факт, що відповідач не заперечував відповідність наявних в матеріалах справи копій кредитного договору( із договорами про внесення змін до нього) їх оригіналу, а лише вказував на відсутність підпису директора відповідача та відтиску печатки позивача на копії договору від 21.03.12 про внесення змін до кредитного договору №010/12/34, зважаючи на обґрунтованість доводів позивача щодо неможливості надання суду оригіналів вищевказаних документів, суд вважає наявні у матеріалах справи копії зазначених документів належними та допустимим доказами в розумінні ст.32, 34 ГПК України, відтак справа розглядається за наявними доказами, оцінка яких здійснюється судом відповідно до вимог статей 32, 33, 43 ГПК.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 186037535,40грн. та за несвоєчасну сплату процентів по кредиту в сумі 16279331,90грн., а також заборгованість по 3% річних в розмірі 1011 596,48 дол. США суд констатує наступне.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 220 Господарського кодексу України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 230 цього ж кодексу штрафними санкціями визнає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання чи неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком(ст.546 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 549, 550 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі(ст.547 Цивільного кодексу України).

Пунктом 14.4 Кредитного договору в редакції договору про внесення змін від 21.03.12 сторони визначили, що за прострочення виконання будь-яких грошових зобов"язань за цим Договором позичальник сплачує кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення. Розрахунок пені здійснюється, починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов"язання мало бути виконаним, і по день виконання позичальником простроченого зобов"язання. Сплата пені не звільняє позичальника від виконання простроченого грошового зобов"язання.

Відповідно до статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із частиною 1 статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частина 3 статті 533 ЦК України).

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року № 15-93, дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України. Оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні (Постанова Верховного Суду України від 01.04.2015 р. у справі №909/660/14).

26.10.15 позивачем подано розрахунок пені у національній валюті(вх.№16460/14) станом на 20.08.15, що становить 186037535,40грн.(пеня за несвоєчасне погашення кредиту) та 16279331,90грн.(пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту) за період відповідно з 20.02.15 по 20.08.15 та з 18.02.14 по 20.08.15.

Господарським судом здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку пені в ІПС "Законодавство" та задоволено за розрахунком позивача з огляду на правильність нарахування.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем прийнятих на себе договірних зобов"язань, вимога позивача щодо стягнення 3% річних в розмірі 1011596,48 доларів США підлягає до задовлення.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог та задоволення їх у повному обсязі.

Щодо стягнення судового збору слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" (діючого на момент подання позовної заяви) визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

Згідно з частиною 2 статті 4 вказаного Закону ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2015р. становив 1218,00 грн.

З даним позовом позивач звернувся до господарського суду у серпні 2015 року та у відповідності до ст. 5 Закону України "Про судовий збір" (діючої на момент подання позовної заяви) був звільнений від сплати судового збору.

Зокрема, п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Пунктом 5 частини 2 статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що уповноважена особа фонду гарантування вкладів фізичних осіб та тимчасової адміністрації має право, зокрема, заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду.

Рішенням виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про початок процедури ліквідації публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" №63 від 20.03.2015 року призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну М.А. на період з 20.03.2015 року по 19.03.2016 рік.

За наведених підстав, позивачем при зверненні до суду з даними позовними вимогами, не сплачувався судовий збір в порядку п.22 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Абзацом 2 пункту 4.5 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору та у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору.

За правилами, встановленими ст. 49 ГПК України, судовий збір по справі слід стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вище наведене та факт задоволення судом позовних вимог в повному обсязі, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача в дохід державного бюджету 182700,00 грн.

Керуючись ст.124 Конституції України, Конвенцією про захист прав та основоположних свобод, ст. ст.11, 202, 509, 525, 526, 610, 612, 625, 629, 1048, 1050, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 216, 218, 220, 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 3, 4, 5 Закону України "Про судовий збір" ст. ст. 33, 44, 49, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

задовольнити позов публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничник" про стягнення заборгованості по кредитному договору № 010/12/34 від 19.07.11 в розмірі 42956432 дол.США 61цент, що за курсом НБУ станом на 20.08.15 складає 947884073,44грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничник" (м.Івано-Франківськ, вул.Грюнвальдська, буд.19А, код ЄДРПОУ 01101424) на користь публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"(м.Київ, вул.Дегтярівська, 27 Т, код ЄДРПОУ 19017842) 42956432 дол.США 61цент(сорок два мільйони дев"ятсот п"ятдесят шість тисяч чотириста тридцять два долари США шістдесят один цент), що за курсом НБУ станом на 20.08.15 складає 947884073,44грн.(дев"ятсот сорок сім мільйонів вісімсот вісімдесят чотири тисячі сімдесят три гривні сорок чотири копійки), з яких : прострочена до повернення сума кредиту - 28845855,00(двадцять вісім мільйонів вісімсот сорок п"ять тисяч вісімсот п"ятдесят п"ять дол. США); заборгованість за процентами за користування Кредитом - 3802995,66(три мільйони вісімсот дві тисячі дев"ятсот дев"яносто п"ять доларів США шістдесят шість центів); пеня за несвоєчасне погашення кредиту 186037535,40(сто вісімдесят шість мільйонів тридцять сім тисяч п"ятсот тридцять п"ять гривень сорок копійок); пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту - 16279331,90(шістнадцять мільйонів двісті сімдесят дев"ять тисяч триста тридцять одну гривню дев"яносто копійок); заборгованість по 3% річних - 1011596,48(один мільйон одинадцять тисяч п"ятсот дев"яносто шість дол. США 48 центів).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничник" (м.Івано-Франківськ, вул.Грюнвальдська, буд.19А, код ЄДРПОУ 01101424) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: Управління Державної казначейської служби України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37952250; ОСОБА_2 отримувача: ГУ ДКСУ у Івано-Франківській області; код банку отримувача (МФО): 836014; Рахунок отримувача: 31219206783002; код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499939) 182700,00 (сто вісімдесят дві тисячі сімсот гривень) судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.11.15

Суддя Матуляк П. Я.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"