Ухвала

від 26.07.2010 по справі 2-а-4629/09

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-а-4629/09 26.07.2010 26.07.2010 26.07.2010

Провадження №22-ц-920/10

Справа №22ц- 920/10 Суддя першої інстанції - Тихонова Н.С.

Категорія 57 Суддя-доповідач апеляційного суду - ОСОБА_1

Ухвала

Іменем України

26 липня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Лисенка П.П.,

суддів - Мурлигіної О.Я., Шолох З.Л.,

при секретарі судового засідання - Красилюка В.А.,

за участю представників відповідачів - ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою

Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради

на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 листопада 2009 року у справі за

позовом

ОСОБА_4 до Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради (далі - Департамент) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

встановила:

23 лютого 2009 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, в якому зазначала, що відповідно до положень Закону України від 21 листопада 1992 року № 2811-ХІІ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (далі -ОСОБА_1 № 2811-ХІІ) вона, як мати сина, ОСОБА_4 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, має право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Посилаючись на те, що вона отримує цю допомогу в розмірі, меншому, ніж передбачено Законом № 2811-ХІІ, та уточнюючи позовні вимоги просила визнати неправомірними дії відповідача та зобов'язати його щомісячно виплачувати допомогу з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не менш прожиткового мінімуму, встановленого для дітей у віці до 6 років з урахуванням індексу інфляції.

Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 листопада 2009 року поновлено позивачці строк звернення до суду й частково задоволено її позовні вимоги.

Визнано неправомірними дії відповідача та зобов'язано його провести перерахунок призначеної позивачці державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та виплатити їй перераховану суму відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року у розмірі прожиткового мінімуму встановленого законом для дітей віком до 6 років.

В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Департамент, посилаючись на невірне застосування місцевим судом норм матеріального права, просив постанову скасувати і ухвалити нову про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, статтею 3 Закону № 2811-ХІІ передбачено виплату матерям допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами; одноразової допомоги при народженні дитини; допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та інших видів допомоги.

Позивачка, маючи сина ОСОБА_5, 11січня ІНФОРМАЦІЯ_2, здійснює догляд за ним і має право на допомогу по догляду за дитиною у розмірі, встановленому ч. 1 ст. 15 Закону № 2811-ХІІ, згідно з якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Частиною 1 ст. 14 цього Закону допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною і по день досягнення дитиною вказаного віку включно.

Абзацом третім ч. 2 ст. 56, пунктами 7, 14 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (далі - ОСОБА_1 № 489-V) зупинено на 2007 рік дію, зокрема, статті 15 Закону № 2811-ХІІ, і встановлено, що у 2007 році допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі, що дорівнює різниці між 50% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 пункт 14 ст. 71 Закону № 489-V в частині зупинення на 2007 рік дії зазначених вище положень Закону № 2811-ХІІ визнано такими, що не відповідають Конституції України.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Статтею 62 Закону № 489-V затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років з 1 квітня - у розмірі 463 грн., а з 1 жовтня - 470 гривень.

Отже, спірні відносини з 1 січня по 9 липня 2007 року регулюються відповідно до пункту 14 частини першої статті 71 Закону № 489-V, а з 9 липня по 31 грудня 2007 року - до статті 15 Закону № 2811-ХІІ.

Суд першої інстанції, який розглядав справу за правилами адміністративного судочинства, повно та всебічно дослідив обставини спору, належно оцінив надані докази та дійшов обґрунтованого висновку про наявність у відповідача зобов'язання надати позивачці допомогу по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку, відповідно до Закону № 2811-Х11, але тільки з 9 липня по 31 грудня 2007 року. На підставі чого суд частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_4

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів не можуть бути прийняті до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору. Проблеми надання Департаменту бюджетних коштів для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і тому судом не розглядалися.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу, а судове рішення місцевого суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Департаменту праці та соціального захисту населення виконкому Миколаївської міської ради відхилити, а постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 листопада 2009 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.

Головуючий: Судді: