Постанова
від 18.11.2015 по справі 826/15514/15
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 листопада 2015 року 16:45 №826/15514/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сінево Україна» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу, рішення - В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінево Україна» (надалі - позивач або ТОВ «Сінево Україна») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві), у якій просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.07.2015 № 0004702202, № 0000621702 і № 0004712202, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22.07.2015 № Ю-0039811706 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0039821706 від 22.07.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки відповідача, які викладені в акті перевірки від 07.07.2015 № 625/26-54-22-02/34709124, щодо порушення ТОВ «Сінево Україна» вимог норм податкового, валютного та іншого законодавства документально та нормативно не підтверджуються. Натомість у позивача наявні всі необхідні та належним чином складені первинні та інші документи, що підтверджують реальність господарських операцій з контрагентами у періоді, що перевірявся, та спростовують суб'єктивні припущення перевіряючих. З огляду на що, позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вимогу про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій протиправними, та відповідно такими, що підлягають скасуванню.

В призначених судових засіданнях у справі представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на доводи викладені в позовній заяві.

Представники відповідача в судових засіданнях у справі проти позовних вимог заперечували, посилаючись на правову позицію наведену в письмових запереченнях від 25.08.2015.

В судовому засіданні представники сторін заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, на підставі чого суд, керуючись частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши думки представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, працівниками відповідача на підставі направлень від 18.05.2015, 21.05.2015, 28.05.2015 і 09.06.2015 та наказу від 28.04.2015 № 882, згідно зі статями 20, 77 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Сінево Україна» (код ЄДРПОУ 34709124) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2014.

За результатами зазначеної перевірки складений акт від 07.07.2015 № 625/26-54-22-02/34709124 (надалі - акт перевірки, а.с. 96 - 248 Т. IX), згідно висновків якого, відповідач встановив ряд порушень ТОВ «Сінево Україна» вимог податкового, валютного та іншого законодавства (зокрема: норм пп. пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 140.1.2 п. 140.1 ст. 140, п. 149.1 ст. 149, Податкового кодексу України), що призвели до заниження товариством податку на прибуток на загальну суму 10 606 075 грн.; норм пп. 16.1.7 п. 16.1 ст. 16, п. 164.2.17 п. 164.12 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України - до не нарахування та неперерахування до бюджету суми податку на доходи фізичних осіб у розмірі 21 682,34 грн.; норм п. 1 розд. 2 ст. 4, ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VІ - до не нарахування та не сплати єдиного соціального внеску на загальну суму 42 971,43 грн. (в тому числі за ставкою 36,83% у сумі 39 145,13 грн., за ставкою 3,6% - 3 826,30 грн.); п. 2.6 розд. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 і п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР.

На підставі даного акта перевірки ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві винесла наступні податкові повідомлення-рішення (а.с. 150 - 152 Т. І):

- форми «Р» від 22.07.2015 № 0004702202, яким позивачу визначено до сплати грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 13 257 594 грн., в тому числі 10 606 075 грн. - основний платіж, 2 651 519 грн. - штрафні (фінансові) санкції. 19.10.2015 представником відповідача до канцелярії суду поданий розрахунок сум основного платежу та штрафних санкцій в розрізі по епізодам виявлених порушень, в тому числі розрізі господарських операціях з конкретними контрагентам (а.с. 36 - 38 Т. ХІІ);

- форми «Р» від 22.07.2015 № 0000621702, яким позивачу визначено до сплати грошове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 27 612,93 грн., в тому числі 21 682,34 грн. - основний платіж, 5 930,59 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- форми «Р» від 22.07.2015 № 0004712202, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення п. 2.6 розд. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні та п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сері торгівлі, громадського харчування та послуг», всього на суму 8 609 025 грн. Розрахунок сум штрафних санкцій до цього податкового повідомлення-рішення відповідач до суду не надав.

Також, на підставі зазначеного акта перевірки на адресу ТОВ «Сінево Україна» сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22.07.2015 № Ю-0039811706 на суму єдиного внеску у розмірі 42 971,43 грн. (а.с. 153 Т. І), та згідно рішення від 22.07.2015 за № 0039821706 застосовані на підставі п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» штрафні санкції у розмірі 21 485,72 грн. на суму донарахованого контролюючим органом єдиного внеску (а.с. 154 Т. І).

Не погоджуючись із правомірністю зазначених податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій позивач звернувся із цим позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

За наслідками дослідження та аналізу змісту акта перевірки позивача судом з'ясовано, що такі висновки податкової інспекції зроблені на підставі виявлених у ході перевірки наступних груп порушень:

1. на стор. 65 - 74 акта перевірки зазначено, що ТОВ «Сінево Україна» до складу витрат (рядок 06.4 «інші витрати» додатку ІВ «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрат» до податкових деклараціях з податку на прибуток за 2012 - 2014 роки) віднесло нараховані роялті відповідно до ліцензійних договорів від 01.06.2011 № 01/11 (ліцензіар - нерезидент - компанія «Лінкмікс Холдінгс Лімітед» (Кіпр), в особі її Представництва, об'єкт роялті - невиключні права на використання об'єкту права інтелектуальної власності (ліцензія) - комп'ютерної програми «SILAB». Всього віднесено до складу витрат нараховані суми роялті за 2012 рік у розмірі 5 501 663 грн., за 2013 рік - 9 406 738 грн., за 2014 рік - 9 406 738 грн.) та від 01.07.2011 № 03/11 (ліцензіар - нерезидент - компанія «Лінкмікс Холдінгс Лімітед» (Кіпр), об'єкт роялті - невиключний дозвіл (ліцензія) на використання об'єктів інтелектуальної власності - знаків для товарів і послуг. Всього віднесено до складу витрат нараховані суми роялті за 2012 рік у розмірі 16 506 949 грн., за 2013 рік - 28 209 645 грн. , за 2014 рік - 3 917 835 грн.).

Також, в ході перевірки відповідно до листа компанії «Умзікал Холдінг Лімітед» від 07.08.2013 встановлено укладення між нерезидентами, компанією «Умзікал Холдінг Лімітед» (як Ліцензіаром) і компанією «Лінкмікс Холдінгс Лімітед» (ліцензіатом) ліцензійного договору від 01.01.2012 щодо передачі всіх необхідних майнових прав на використання у будь-який спосіб зазначених об'єктів інтелектуальної власності. За наслідками аналізу перелічених вище документів працівники відповідача прийшли до висновку, що компанія «Лінкмікс Холдінгс Лімітед» (на користь якої ТОВ «Сінево Україна» нараховані суми роялті) не має виключних майнових прав на об'єкти права інтелектуальної власності. На письмові запити ДПІ від 30.06.2015 № 10114/2615-16-03-10 та від 08.06.2015 № 12981/10/26-54-22-2 позивач копії документів на підтвердження бініфіціарності компанії «Лінкмікс Холдінгс Лімітед» не надав. Також до перевірки не було надано копій ліцензійного договору від 01.01.2012, укладеного між компаніями «Умзікал Холдінг Лімітед» і «Лінкмікс Холдінгс Лімітед», і договору між правовласником на знаки на товари і послуги та субліцензіаром. Виходячи зі змісту норм п. 14.1 ст. 14, пп. 140.1.2 п. 140.1 ст. 140, п. 103.3 ст. 103, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України перевіряючі стверджують, що компанія «Лінкмікс Холдінгс Лімітед» вважається тільки номінальним власником доходу у вигляді роялті, а тому ТОВ «Сінево Україна» було завищено витрати за перевіряємий період на загальну суму 23 915 139 грн.;

2. на стор. 4, 6 - 7, 74 - 75 акта перевірки, перевіряючими встановлено завищення ТОВ «Сінево Україна» за період з 01.04.2012 по 31.12.2014 значень показників валових доходів (а саме - показника рядку 06.19 «Позитивне значення курсових різниці» Додатку ІВ до рядку 03 «Інші доходи» податкових декларацій з податку на прибуток) на загальну суму 5 929 468 грн. та валових витрат (а саме - показника рядку 06.34.12 «Від'ємне значення курсових різниць згідно зі статтею 153 розділ ІІІ Податкового кодексу України» Додатку ІВ до рядку 06.4 податкових декларацій з податку на прибуток) на загальну суму 25 615 655 грн. На думку працівників відповідача це зумовлено неправомірним віднесенням товариством до складу інших доходів сум позитивного значення курсових різниць та до складу витрат сум від'ємного значення таких курсових різниць, які були нараховані на суми заборгованості по нарахованим та невиплаченим на користь нерезидента сумам роялті по ліцензійному договору від 01.06.2011 № 01/11. Зокрема, за умовами цього Ліцензійного договору ТОВ «Сінево Україна» як ліцензіат мало сплачувати щомісячно роялті, починаючи з дати укладення зазначеного договору. Нараховані роялті на користь нерезидента не виплачувались. За результатами перевірки не підтверджено віднесення до складу витрат сум нарахованих та несплачених на користь нерезидента - компанії «Лінкмікс Холдінгс Лімітед» роялті по ліцензійному договору від 01.06.2011 № 01/11;

3. як зазначено на стор. 9 - 36 акта перевірки, працівники ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві за наслідками дослідження наданих перевіряємим товариством документів (перелік яких наведений на стор. 9 - 10, 12, 14, 16 - 21, 24, 26 - 27, 30 цього акта) прийшли до висновку про відсутність документального підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ «Сінево Україна» та його контрагентами-постачальниками (ТОВ «Медіндустрія», ТОВ «Адіс-Медіа-Холдінг», ТОВ «Альфакласс», ТОВ «Стек-Комп'ютер», ТОВ «Східно європейські послуги зв'язку», ТОВ «Укрцентрбуд», ТОВ «ІВП «Інтоп») та, як наслідок, не визнали сформовані позивачем витрат на придбання товарів (робіт, послуг) у названих контрагентів на загальну суму 1 961 493 грн. (в тому числі у 2-му кварталі 2012 року в сумі 14 909 грн., у 3-му кварталі 2012 року - 308 413 грн., у 4-му кварталі 2012 року - 364 056 грн., у 2013 році - 707 383 грн., у 2014 році - 566 732 грн.). Так, на думку перевіряючих, наявність у ТОВ «Сінево Україна» документів (платіжних доручень, видаткових накладних, актів виконаних робіт (наданих послуг)), які відповідно до Податкового кодексу України є необхідними для формування витрат, не є безумовною підставою для віднесення сум до витрат, у зв'язку з тим, що відомості, які містяться у таких документах не підтверджені по ланцюгу придбання, та не можливо ідентифікувати як такі, що призначені для використання в межах господарської діяльності платника податку.

Водночас зазначене порушення не вплинуло на визначення перевіряємим товариством податкових зобов'язань з податку на додану вартість, оскільки суми цього податку до складу податкового кредиту не включалися;

Дані висновки перевіряючих ґрунтуються на наступному: щодо ТОВ «Медіндустрія» - не надання ТОВ «Сінево Україна» до перевірки журналу реєстрації вступного інструктажу з питань охорон праці з наявним у ньому записом про проведення такого інструктажу з працівникам контрагента. Крім того, за висновками іншого акта ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 13.08.2013 № 336/22-6/34709124 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Сінево Україна» (код ЄДРПОУ 34709124) з питань господарських відносин з платником податків ТОВ «Медіндустрія» (код ЄДРПОУ 34709124) за вересень 2012» (а.с. 190 - 201 Т. Х), що в свою чергу зумовлені відомостями з акта ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 20.12.2012 № 1261/3-22-30-36135202 про неможливість підтвердження господарських відносин ТОВ «Медіндустрія» (код ЄДРПРОУ 36135202) за вересень 2012 року, - не підтверджено реальність господарських операцій та витрат по ланцюгу постачання, та встановлено завищення ТОВ «Сінево України» суми задекларованого податкового кредиту за звітний період вересень 2012 року на 195 603 грн.; щодо ТОВ «Адіс-Медіа-Холдінг» - не надання ТОВ «Сінево Україна» до перевірки товарно-транспортних накладних, маршрутних листів на переміщення товарів, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, інформацію щодо отримання ТМЦ і про відповідальних осіб за збереження таких цінностей. Також за висновками актів ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 24.07.2012 № 595/22-8/33440189 «Про неможливість проведення зустрічної звірка суб'єкта господарювання ТОВ «Адіс-Медіа-Холдінг» (код ЄДРПОУ 33440189) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Інфостіл 2008» (код ЄДРПОУ 35678045) за квітень 2012 року» та від 01.11.2012 № 1064/22-911/334400189 «Про неможливість проведення звірки ТОВ «Адіс-Медіа-Холдінг» (код ЄДРПОУ 33440189) щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами покупцями та постачальниками за період січень-червень 2012 р., серпень 2012р.» не підтверджено реальність здійснення ТОВ «Адіс-Медіа-Холдінг» господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг); щодо ТОВ «АльфаКласс» - не надання ТОВ «Сінево Україна» до перевірки товарно-транспортних накладних, маршрутних листів на переміщення товару, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, інформацію щодо отримання ТМЦ та про відповідальних осіб за збереження таких цінностей. Також за висновками акта ДПА у Харківській області від 09.04.2013 № 654/22.5-21/33677280 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альфа клас» (код ЄДРПОУ 33677280) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Валета», код 33056542, за грудень 2011 - січень 2012, ТОВ «Івітек ТТК», код 36626532, за лютий 20121 р., квітень-травень 2012р., ТОВ «Інтако», код 36371642, за квітень-червень 2012 р., серпень 2012р., та їх подальшої реалізації» не встановлено реальність вчинення господарських операцій з названими постачальниками; щодо ТОВ «Стек-Комп'ютер» - не надання ТОВ «Сінево Україна» до перевірки пояснень та документального підтвердження транспортування придбаних товарів (товарно-транспортних накладних, щодо зберігання товарно-матеріальних цінностей та про відповідальних осіб за збереження таких цінностей. Також за висновками акта ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 27.11.2013 № 185/22-10/30538300 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Стек-Комп'ютер» з питань взаємовідносин з контрагентами ПП «Гєлан» за червень 2012 - лютий 2013 року, ТОВ «Перітус Альянс» за липень 2013 року, ТОВ «ТПА Україна» за травень 2013 року, та з питань подальшої реалізації товарів, отриманих від таких підприємств, актів ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 22.01.2014 № 8/22-40/30538300 і від 08.10.2014 № 405/22-40/30538300 про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Стек-Комп'ютер» по взаємовідносинам з рядом контрагентів, - встановлено випадки неправомірного завищення ТОВ «Стек-Комп'ютер» показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість на значні суми; щодо ТОВ «Східно-європейські послуги зв'язку» - за висновками акта ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м Києві від 15.10.2014 № 2811/26-53-22-01-21-22929400 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Східно-європейські послуги зв'язку» з питань правильності дотримання податкового законодавства в частині взаємовідносин з ТОВ «Нікіта Мобайл Україна», ТОВ «Летавіца», ТОВ «Торенія» за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 виявлено проведення названим контрагентом позивача «транзитних» господарських операцій за період з 01.06.2011 по 31.10.2011; щодо ТОВ «Укрцентрбуд» - не надання ТОВ «Сінево Україна» до перевірки журналу реєстрації вступного інструктажу з питань охорон праці з наявним у ньому записом про проведення такого інструктажу з працівникам контрагента. Також, наявністю податкової інформації від ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (від 12.08.2014 № 767/3-22-07) про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Укрцентрбуд» з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Профіт Бейс», ТОВ «Спецпроект 2012», ТОВ «Мелес» за період з 01.10.2012 по 30.04.2014; щодо ТОВ «ІВП «Інтоп» - наявністю акта ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 25.02.2013 № 739/225/35808343 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ІВП «Інтоп» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ПП «Транс-Атлантік Сервіс», ТОВ «Шоковита», ТОВ «Лігран», ТОВ «Старт-Д» за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, де наведені висновки про завищення ТОВ «ІВП «Інтоп» сум податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з підприємствами що фігурують у матеріалах кримінального провадження № 32013180000000005 від 15.01.2013;

4. на стор. 37 - 63 акта перевірки, працівники ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві не визнали правомірним формування ТОВ «Сінево Україна» сум витрат у зв'язку з придбанням у фізичної особи підприємця ОСОБА_3 консультаційних послуг з питань комерційної діяльності та управління «розвиток клієнт-орієнтації компанії» у розмірі 510 300 грн., у ТОВ «Видавничий дім «Імпрес-Медіа» послуг з реклами в журналі «Мир семьи» у розмірі 37 399,63 грн., у ТОВ «ВС-Сістем» послуг з розміщення рекламно-інформаційних матеріалів на порталах «Страна врачей», «Здраво Е», «Здоров'я України» у розмірі 255 000 грн., у інших фізичних осіб-підприємців (ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16) послуг з дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки у розмірі 10 223 552 грн. На переконання перевіряючих дані витрати не пов'язані з веденням господарської діяльності платника податку (позивача), та документально не підтверджені (зокрема, через ненадання до перевірки звітів виконавці за результатами наданих послуг);

5. на переконання працівників відповідача (стор. 103 - 106 акта перевірки) ТОВ Сінево України» всупереч вимог пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 і п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України як податковий агент не утримало та не перерахувало до бюджету податок на доходи фізичних осіб у розмірі 21 682,34 грн. з суми коштів 106 286 грн., що отримана директором товариства ОСОБА_17 (ідентифікаційний код НОМЕР_5) в якості додаткового блага. До таких висновків перевіряючі дійшли внаслідок ненадання перевіряємим підприємством до перевірки документального підтвердження понесення витрат у розмірі 106 286 грн. за послуги ЗАТ «Гамалія» з організації ділової подорожі до м. Шарм ель Шейх (Єгипет) у зв'язку з проведенням конференції керівного складу ТОВ «Сінево Україна», фактичного перебування конкретних працівників цього підприємства за кордоном з нагоди проведення зазначеної конференції, та безпосередньо наявності зв'язку таких витрат з господарською діяльністю позивача. Також, в акті перевірки зафіксований факт відсутності у податковому розрахунку ТОВ «Сінево Україна» (форми № 1ДФ) за 4-ий квартал 2012 року відомостей про нараховану та виплачену фізичній особі ОСОБА_17 суму коштів (в якості додаткового блага - сплата вартості авіаперельоту та проживання працівників товариства протягом періоду з 08.12.2015 по 15.12.2015 в м. Шарм ель Шейх) у розмір 127 543,20 грн.;

6. на стор. 108 - 112 акта перевірки зафіксовано наступне: в ході перевірки правильності нарахування та сплати ТОВ «Сінево Україна» єдиного соціального внеску (а саме - в частині повноти відображення у звітності сум нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати,що визначаються Законом України «Про оплату праці», виплат винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладанню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших 5-ти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги з тимчасової непрацездатності) працівниками ДПІ встановлено заниження позивачем за листопад 2012 року суми, на яку нараховується та з якої утримується єдиний внесок в розмірі 36,83%, 34,7%, 33,2%, 3,6%, 2,6%, 2% на суму 106 286 грн. За результатами перевірки встановлено заниження позивачем суми єдиного внеску в розмірі 3,6%, 2,6% і 2% на суму 3 826,30 грн., та в розмірі 36,83%, 34,7%, 33,2% на суму 39 145,13 грн.;

7. за наслідками перевірки з питань дотримання ТОВ «Сінево Україна» порядку ведення касових операцій (стор. 126 - 136 акта перевірки) відповідно до наданих до перевірки фіскальних звітних чеків № 235 від 09.04.2014 на суму 4 516 грн., № 236 від 09.04.2014 на суму 7 615 грн., № 326 від 30.07.2014 на суму 3 436,50 грн. - що були роздруковані на наступний день, - встановлено факти несвоєчасного оприбуткуванні на підприємстві готівкових коштів на загальну суму 11 051,50 грн. (тобто, у день їх одержання в книгах обліку розрахункових операцій з фіскальним номером № 2654010272 і № 2654010273).

Крім того, в акті перевірки зафіксований факт виявлення перевіряючими 255 випадків неоприбуткування в книзі обліку розрахункових операцій № 26548202р/2 готівкових коштів на підставі фіскальних звітних чеків. А саме як зазначено перевіряючими записи в КОРО № 26548202р/2 на підставі фіскальних звітних чеків з № 544 від 01.10.2012 по № 806 від 08.08.2013 (перелік яких наведено на стор. 132 - 136 цього акта) на загальну суму 1 704 877,50 грн. не вчинялися;

8. за наслідками перевірки з питань дотримання ТОВ «Сінево Україна» порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій (стор. 136 - 151 акта перевірки) перевіряючими встановлено, що у перевіряємому періоді ТОВ «Сінево Україна» здійснювало загальну медичну практику за готівковий розрахунок з використанням реєстраторів розрахункових операцій (перелік останніх в розрізі по господарським одиницям наведених на стор. 136 - 151 зазначеного акта). Перевіркою також встановлено не зберігання фіскальних звітних чеків в КОРО № 3000026328 від 25.12.2013 відсутній Z-звіт за 28.06.2014, в КОРО № 3000026322 від 25.12.2013 відсутні Z-звіти за 08.02.2014, 15.02.2014, 22.02.2014, в КОРО № 2654007107 від 05.10.2011 відсутні Z-звіти за 25.03.2013, 26.03.2013, 27.03.2013, 28.03.2013, 29.03.2013, 30.03.2013, 02.04.2013, 06.04.2013, 08.04.2013, 11.04.2013, 12.04.2013, 17.04.2013, 18.04.2013, 19.04.2013, 24.04.2013, в КОРО № 3000030226 від 03.02.2014 відсутні Z-звіти за 21.04.2014 та 28.06.2014. Загалом ТОВ «Сінево Україна» не забезпечено друкування та зберігання фіскальних звітних чеків у кількості 22 штук.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Щодо правомірності висновків акта перевірки про завищення позивачем показників витрат і доходів за рахунок віднесення до їх складу сум нарахованих та несплачених на користь нерезидента роялті по ліцензійних договорах від 01.06.2011 № 01/11 і від 01.07.2011 № 03/11, та сум позитивних/від'ємних значень курсових різниць, що були нараховані на суми заборгованості по нарахованим та невиплаченим на користь нерезидента роялті суд зазначає наступне.

Як вбачається з наявних у справі документів (а.с. 115 - 160 Т. VIII), наданих позивачем до матеріалів справи разом з клопотанням від 21.08.2015, та тексту акта перевірки (стор. 65 - 74 такого акта), між ТОВ «Сінево Україна» (Ліцензіат) і нерезидентом-компанією «Лінкмікс Холдінгс Лімітед» (Республіка Кіпр, Ліцензіар) укладені ліцензійний договір від 01.06.2011 № 01/11 на використання об'єкту права інтелектуальної власності - комп'ютерної програми SILAB згідно опису, наведеного в Додатку № 1 до цього Договору, та ліцензійний договір від 01.07.2011 № 03/11 - на використання об'єктів права інтелектуальної власності - знаків для товарів та послуг за визначеним переліком.

Відповідно до умов цих договорів Ліцензіар надає Ліцензіатові на певні строки, передбачені цими договорами, дозволи (ліцензії) на використання (невиключні майнові права в обсягах, визначених у п. 2.1 ст. 2 таких договорів) на комп'ютерну програму СІЛАБ і знаки для товарів і послуг, зареєстрованих згідно свідоцтв № 87707 від 11.02.2008 і № 113446 від 12.10.2009. При цьому, за умовами п. 2.2 ст. 2 зазначених договорів перелік прав, наданих згідно ліцензій, що наведений в цьому пункті, є вичерпним. Згідно ліцензій невиключні майнові права Ліцензіату не надаються у володіння, розпорядження чи власність, а лише у тимчасове користування.

Згідно ст. 4/ст. 3 зазначених Договорів Ліцензіат зобов'язується сплачувати Ліцензіару плату за користування Знаками згідно Ліцензії за цим Договором ( «роялті»).

Розмір роялті за використання Ліцензіатом СІЛАБ згідно ліцензії за Договором становить 3% від чистого продажу Ліцензіата послуг, які надаються Ліцензіатом в рамках діяльності, а за використання знаків для товарів і послуг згідно Ліцензії - 9% від чистого продажу Ліцензіата послуг, які надаються Ліцензіатом в рамках діяльності. Для цілей цього Договору під «чистим продажем Ліцензіата» розуміється дохід ( виручка) Ліцензіата від реалізації Ліцензіатом послуг, які надаються Ліцензіатом в рамках діяльності (надалі - Дохід) за вирахуванням податку на додану вартість.

Розрахунок суми Роялті здійснюється Сторонами щомісячно виходячи з суми доходу, отриманого Ліцензіатом у відповідному місяці. Протягом 30-ти днів після закінчення кожного кварталу, Ліцензіат надає Ліцензіару копію Звіту про фінансові результати - для підтвердження суми доходу, отриманого Ліцензіатом протягом такого кварталу.

Також, Ліцензіат зобов'язаний сплачувати роялті щомісячно, починаючи з дати укладання цього Договору. Сплата роялті здійснюється до 15-го числа місяця, що слідує за розрахунковим - попереднім місяцем. Сплата повинна здійснюватися на поточний рахунок Представництва Ліцензіара, вказаний у цьому Договорі.

Конкретні суми роялті, які підлягають сплаті Ліцензіатом на користь Ліцензіара, будуть зазначатися у відповідних актах приймання-передачі, які підписуються сторонами щомісяця, в ранній робочий день місяця, і після їх підписання є невід'ємною частиною цього Договору. Суми роялті визначаються сторонами в актах в євро за офіційним курсом української валюти, встановленої Національним банком України, станом на останній робочий день місяця, за який здійснюється оплата. Оплата роялті здійснюється Ліцензіатом в євро.

До перевірки ТОВ «Сінево» надало акти приймання-передачі за ліцензійним договором від 01.06.2011 № 01/11 (копії таких актів разом з копією ліцензійного договору від 01.06.2011 № 01/11 наявні в матеріалах справи), згідно яких за вказаним ліцензійним договором нараховані до сплати суми роялті, а саме: за 2012 рік - 538 704,90 євро (еквівалент в національній валюті становить 5 502 316,14 грн.), за 2013 рік - 941 948,17 євро (еквівалент в національній валюті становить 9 993 429,72 грн.) і за 2014 рік - 761 503,82 євро (еквівалент в національній валюті становить 12 042 823,62 грн.).

Крім того, за даними акта перевірки, перевіряємим товариством до перевірки були надані акти приймання-передачі за ліцензійним договором від 01.07.2011 № 03/11 (копії таких актів і ліцензійного договору від 01.07.2011 № 03/11 представниками сторін до матеріалів справи надані не були), згідно яких за вказаним ліцензійним договором нараховані до сплати суми роялті, а саме: за 2012 рік - 16 506 948,42 грн., за 2013 рік - 29 980 289,15 грн. і за 2014 рік - 36 128 470,88 грн.

Протягом перевіряємого періоду ТОВ «Сінево Україна» на користь Представництва компанії «Лінкмікс Холдінгс Лімітед» були перераховані грошові кошти на загальну суму 52 911 487,37 грн. Згідно даних рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» по контрагенту Представництва компанії «Лінкмікс Холдінгс Лімітед» станом на 31.12.2014 обліковується кредиторська заборгованість у розмірі 31 432 273,08 грн.

На підтвердження статусу бенефіціарності нерезидента-компанії «Лінкмікс Холдінгс Лімітед» позивач пред'явив перевіряючим лист компанії «WHIMSICAL HOLDING LIMITED" від 07.08.2013. Водночас ліцензійного договору від 01.01.2012, укладеного безпосередньо між компанією «Лінкмікс Холдінгс Лімітед» і компанією «WHIMSICAL HOLDING LIMITED», та договорів з правовласником знаків для товарів і послуг та субліцензіаром, позивач до перевірки не надав.

Також, в ході проведення перевірки встановлено, що мережа лабораторій «Сінево»/Synevo входить в медичний холдинг Medicover та складається з лабораторій, які розташовані в Східній та Центральній Європі. Дані лабораторії використовують знак Synevo. Знак для товарів та послуг № 87707 від 11.02.2008 Synevo в Україні був реєстрований в Державній службі інтелектуальної власності України, первісний власник (731) Медікорер Холдінгс Н.В., Нідерланди та перереєстровано на засновника ТОВ «Сінево Україна» - УІМЗІКАЛ ХОЛДІНГМС ЛІМІТЕД, КІПР. Свідоцтва на знаки Synevo на компанію «Лінкмікс Холдінгс Лімітед» (Республіка Кіпр), на користь якої нараховувалися роялті, в Україні не реєструвались.

Виходячи з наведених мотивів працівники відповідача прийшли до висновків про ненадання позивачем належних документів на підтвердження статусу компанії «Лінкмікс Холдінгс Лімітед» як бенефіціарного (фактичного) власника сум роялті.

У відповідності до пп. 14.1.225 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), є роялті.

Згідно норм пп. 140.1.2 п. 140.1 ст. 140 ПК України при визначенні об'єкта оподаткування враховуються,зокрема, такі витрати подвійного призначення як витрати з нарахування роялті.

Одночасно до складу витрат не включаються нарахування роялті у звітному періоді на користь нерезидента (крім нарахувань на користь постійного представництва нерезидента, яке підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 160.8, нарахувань, що здійснюються суб'єктами господарювання у сфері телебачення і радіомовлення відповідно до Закону України "Про телебачення і радіомовлення", та нарахувань за надання права на користування авторським, суміжним правом на кінематографічні фільми іноземного виробництва, музичні та літературні твори) в обсязі, що перевищує 4 відсотки доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного податку) за рік, що передує звітному, а для банків - в обсязі, що перевищує 4 відсотки доходу від операційної діяльності (за вирахуванням податку на додану вартість) за рік, що передує звітному, а також у випадках, якщо виконується будь-яка з умов:

а) особа, на користь якої нараховуються роялті, є нерезидентом, що має офшорний статус з урахуванням пункту 161.3 статті 161 цього Кодексу;

б) особа, на користь якої нараховується плата за такі послуги, не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такої плати за послуги за виключенням випадків, коли бенефіціар (фактичний власник) надав право отримувати таку винагороду іншим особам;

в) роялті виплачуються щодо об'єктів, права інтелектуальної власності щодо яких вперше виникли у резидента України.

В розумінні норм п. 103.3 ст. 103 ПК України бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів. При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

Між тим, нормами ст. 1107 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено декілька видів договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності, серед яких: 1) ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності; 2) ліцензійний договір; 3) договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності; 4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності; 5) інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Відповідно до вимог ч. 1 і 3 ст. 1108 ЦК України особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар) може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Частиною 1 ст. 1109 ЦК України передбачено, що за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог ЦК та іншого закону.

З контексту наведених вище норм слідує, що документом, який підтверджує, що нерезидент, якому виплачуються роялті, є їх бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником), є договір щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності (аналогічна правова позиція наведена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.05.2013 № К/800/2817/13).

Під час судового розгляду позивачем до матеріалів справи в якості документальних доказів бенефіціарності компанії «Лінкмікс Холдінгс Лімітед» по відношенню до сум нарахованих роялті за ліцензійними договорами від 01.06.2011 № 01/11 і від 01.07.2011 № 03/11 були надані копії листів компанії «WHIMSICAL HOLDING LIMITED» від 08.05.2014 та від 17.07.2015 (а.с. 127 Т. VIII; 3 - 6 Т. ІХ). В текстах даних листів компанія «WHIMSICAL HOLDING LIMITED» зазначила наступне: «…між Уімзікал, як ліцензіаром, і компанією «Лінкмікс Холдінгс Лімітед», як ліцензіатом, був укладений ліцензійний договір від 01.01.2012. Згідно цього Ліцензійного договору Лінкмікс отримав від Уімзікал всі необхідні майнові права на використання у будь-якій спосіб, в тому числі наступних об'єктів інтелектуальної власності: комп'ютерної програми СІЛАБ, знаку для товарів і послуг, зареєстрований в Україні згідно свідоцтва № 87707 від 11.02.2008 та знак для товарів і послуг, зареєстрований в Україні згідно свідоцтва № 113446 від 12.10.2009. Користуючись належними йому виключними майновими правами на знаки для товарів і послуг та комп'ютерну програму СІЛАБ Уімзікал надав Лінкмікс невиключні майнові права на їх використання, в тому числі право передавати надані йому права на використання зазначених об'єктів на користь ТОВ «Сінево Україна» (код ЄДРПОУ 34709124), а також право отримувати винагороду за передачу таких прав та розпоряджатися такою винагородою на свій розсуд. При цьому, Лінкмікс має право самостійно визначати перелік прав, які можуть передаватися ним, а також зміст (включаючи істотні умови) відповідних договорів, за якими такі права передаються Лінкміксом, в тому числі розмір плати за використання об'єктів, порядок її здійснення, оскільки Лінкмікс є бенефіціарним отримувачем (власником) такої плати». Крім того, компанія «WHIMSICAL HOLDING LIMITED» зазначила про обізнаність щодо укладення ліцензійних договорів між компанією «Лінкмікс Холдінгс Лімітед» і ТОВ «Сінево Україна», та визнала їх такими, що не суперечать умовам ліцензійного договору від 01.01.2012.

Таким чином, з даних листів нерезидента вбачається, що компанія «WHIMSICAL HOLDING LIMITED» не являється номінальним отримувачем доходу (сум роялті) за ліцензійними договорами від 01.06.2011 № 01/11 і від 01.07.2011 № 03/11.

Жодних документальних доказів на спростування достовірності такої інформації, що викладена в листах компанії «WHIMSICAL HOLDING LIMITED» від 08.05.2014 та від 17.07.2015, представник відповідача в ході судового розгляду справи не надав, та факт належності об'єктів інтелектуальної власності на праві власності саме компанії «WHIMSICAL HOLDING LIMITED» в судових засіданнях не заперечував.

У відповідності до пп. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах як, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивач не допускав порушення п.103.3 ст. 103 ПК України, та відповідно до пп. 140.1.2 п. 140.1 ст. 140 цього ж Кодексу мав право на віднесення до складу валових витрат сум витрат по нарахуванню роялті, в результаті чого не вбачається заниження податку на прибуток за 2012 - 2014 роки в сумі 4 551 842 грн.

Стосовно правомірності позиції відповідача про завищення позивачем сум доходів і витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, на суми позитивної/від'ємної курсових різниць, нараховані на суми заборгованості на користь нерезидента по ліцензійному договору від 01.06.2011 № 01/11, суд зазначає наступне.

Так, пп. 153.1.2 п. 153.1 ст. 153 Кодексу встановлено, що витрати, здійснені (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з придбанням у звітному податковому періоді товарів, робіт, послуг, у встановленому порядку включаються до витрат такого звітного податкового періоду шляхом перерахування в національну валюту тієї частини їх вартості, що не була раніше оплачена, за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату здійснення операції з такого придбання, а в частині раніше проведеної оплати - за таким курсом, що діяв на дату здійснення оплати.

Згідно з пп. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 цього Кодексу визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, а саме - Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 N 193 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.08.2010 за № 515/473).

При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) - у складі витрат платника податку.

З тексту акта перевірки видно, що висновки перевіряючих про порушення позивачем норм ст. 153 ПК України ґрунтувалися на висновках про завищення ТОВ «Сінево України» інших витрат на суми нарахованих роялті згідно ліцензійного договору від 01.06.2011 № 01/11.

З урахуванням попередньо сформованих висновків суд приходить до висновку про безпідставність висновків перевіряючих про допущення ТОВ «Сінево Україна» порушення норм ст. 153 ПК України за перевіряємий період.

Стосовно взаємовідносин ТОВ «Сінево України» з підприємствами-постачальниками товарів (робіт, послуг) ТОВ «Медіндустрія», ТОВ «Адіс-Медіа-Холдінг», ТОВ «АльфаКласс», ТОВ «Стек-Комп'ютер», ТОВ «Східно-європейські послуги зв'язку», ТОВ «Укрцентрбуд», ТОВ «ІВП «Інтоп», ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Видавничий дім «Імпрес-Медіа», ТОВ «ВС-Сістем» та іншими фізичними особами-підприємцями за наведеним переліком суд зазначає наступне.

Суд встановив, що в періоді, який перевірявся контролюючим органом, позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з іншими суб'єктами підприємницької діяльності (юридичними та фізичними особами-підприємцями), результати по яких відобразив у бухгалтерському обліку та поданій податковій звітності, а саме.

Між позивачем і ТОВ «Медіндустрія» (код ЄДРПОУ 36125202) укладено договір забезпечення технічної підтримки від 10.02.2012 № 89.10.02.12.СУ та договори від 23.03.2012 № 93.23.03.12.СУ, від 26.03.2012 № 94.26.03.12.СУ, від 11.04.2012 № 97.11.04.12.СУ і від 19.06.2012 № 101.19.06.12.СУ (а.с. 6 - 10, 15 - 18, 22 - 25, 28 - 31, 34 - 37 Т. ІІ), за умовами яких Виконавець/Постачальник (ТОВ «Медіндустрія») зобов'язується:

- виконати відповідно до умов Договору № 89.10.02.12.СУ дрібні ремонтні роботи приміщень Замовника (ТОВ «Сінево Україна»), технічне обслуговування інженерних мереж приміщень Замовника (Додаток 2), технічне обслуговування меблів Замовника (Додаток 3) і Додаток 4. Виконавець виконує робот відповідно до переліку робіт (Додаток 1) та будівельних норм. Здача-приймання виконаних робіт здійснюється за актом приймання виконаних робіт. Загальна вартість робіт визначена у розмірі 47 352 грн. (в тому числі ПДВ - 7 892 грн.). Роботи, які виконує Виконавець мають оплачуватися Замовником не зважаючи на об'єм робіт щомісячно. Така щомісячна плата є абонентською платою за роботи, які виконує Виконавець (Додаток 2). Строк виконання усіх поетапних робіт становить 48 годин з моменту надходження замовлення. При цьому за умовами цього Договору об'єм робіт, їх перелік, визначений сторонами в додатках, які є невід'ємною частиною зазначеного Договору. Дія даного Договору припинена сторонами 01.09.2012 на підставі додаткової угоди від 01.09.2012 до договору від 10.02.2012 № 89.10.02.12.СУ;

- виконати відповідно до умов Договору № 93.23.03.12 ремонтно-будівельні роботи приміщень за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 107. Об'єм робіт, їх перелік, визначений сторонами у кошторисах, які є невід'ємною частиною Додатку 1 до зазначеного Договору. Загальна вартість робіт становить 566 391,04 грн. (в тому числі ПДВ - 94 398,51 грн.). За умовами цього Договору роботи виконуються Виконавцем та оплачуються Замовником поетапно: 100 % вартість матеріалів і 50 % вартість робіт певного етапу, з відстрочкою платежів. Після виконання кожного етапу підписується акт приймання виконаних робіт. Крім того Виконавець має забезпечити повне, якісне та своєчасне ведення виконавчої документації, передбаченої будівельними нормами і правилами. Строк виконання усіх робіт становить 40 робочих днів;

- виконати відповідно до умов Договору № 94.26.03.12.СУ (що за своїм змістом схожий з договором від 23.03.2012 № 93.23.03.12.СУ) ремонтно-будівельні роботи - роботи по благоустрою території за адресою: м. Київ, пр-т Палладіна, 46/2, корпус 3. Загальна вартість робіт становить 848 476,28 грн. (в тому числі ПДВ - 141 412,71 грн.). Строк виконання робіт становить 160 робочих днів;

- виконати відповідно до умов Договору № 97.11.04.12.СУ (що за своїм змістом схожий з договором від 23.03.2012 № 93.23.03.12.СУ) ремонтно-будівельні роботи - роботи по водовідведенню з території за адресою: м. Київ, пр-т Палладіна, 46/2, корпус 3. Загальна вартість робіт становить 239 503,81 грн. (в тому числі ПДВ - 39 917,30 грн.). Строк виконання робіт становить 160 робочих днів;

- виконати відповідно до умов Договору № 101.19.06.12.СУ (що за своїм змістом схожий з договором від 23.03.2012 № 93.23.03.12.СУ) ремонтно-будівельні роботи приміщень за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 32. Загальна вартість робіт становить 587 775,66 грн. (в тому числі ПДВ - 97 962,61 грн.). Строк виконання робіт становить 120 робочих днів, а Замовник (позивач) прийняти та оплатити належним чином виконані роботи.

Згідно тексту акта перевірки вартість ремонтно-будівельних робіт приміщень ТОВ «Сінево Україна» віднесло до складу основних засобів, після введення їх в експлуатацію, а потім товариством нараховувалися амортизаційні відрахування та суми таких відрахувань відносилися до складу витрат протягом 2012 -2014 років (всього на суму 105 637,29 грн.). До складу витрат у 3-му кварталі 2012 року також було віднесено половину вартості (50%) придбаних малоцінних необоротних матеріальних активів та вартість робіт з технічного обслуговування у розмірі 94 704 грн. Результати таких господарських операцій з ТОВ «Медіндустрія» відображені в бухгалтерському обліку позивача.

Згідно письмових пояснень позивача від 21.09.2015 (а.с. 134 - 148 Т. Х) приміщення, в яких ТОВ «Медіндустрія» виконувалися ті чи інші роботи, перебували у користуванні ТОВ «Сінево Україна» на правах оренди. Наразі зазначені приміщення використовуються товариством в свої господарській діяльності для розміщення пунктів прийому біологічного матеріалу. На підтвердження чого позивачем надані до матеріалів справи копії договору найму нежилих приміщень від 01.06.2010 з наймодавцем ТОВ «Лінкмікс Холдінгс Лімітед» (об'єкт найму - нежилі приміщення (частина нежилої будівлі - лабораторного корпусу № 3 літ. «М», гараж), що розташовані за адресою: м. Київ, просп. Академіка Палладіна, 46/2), договору піднайму нежилого приміщення від 01.03.2012 з наймачем ФОП ОСОБА_19 (об'єкт піднайму - нежиле приміщення, що розташоване за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька (Фрунзе), 107), договору найму нежилого приміщення від 07.05.2012 з наймодавцем ТОВ «Балтика» (об'єкт найму - частина нежилого приміщення групи приміщень № 46, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 32). Зокрема, за умовами п. 8.2 цих Договорів найму (піднайму) нежилих приміщень передбачено право наймача на обладнання та оформлення приміщень на власний розсуд без отримання попередньої згоди наймодавця. Водночас у випадку перепланування (переобладнання) приміщення за власний рахунок - лише за попередніми письмовими дозволами наймодавця і наймача, та необхідних дозволів компетентних органів. (а.с. 76 - 97 Т. ІІ). Між тим, безпосередньо умовами договору найму нежилих приміщень від 01.06.2010 право (обов'язок) ТОВ «Сінево України» на проведення робіт з благоустрою території орендованого приміщення за адресою: м. Київ, просп. Академіка Палладіна, 46/2 взагалі не передбачено.

Також позивачем були надані копії ліцензій Міністерства охорони здоров'я України, виданих ТОВ «Сінево України» на право ведення медичної практики за певними місцями провадження господарської діяльності (а.с 157 Т. І; а.с. 149 - 154 Т. Х).

На підтвердження укладання/виконання вказаних договорів з ТОВ «Медіндустрія» позивач надав до матеріалів справи разом з клопотанням від 21.08.2015 копії наступних документів (а.с. 11 - 14, 19 - 21, 26 - 27, 32 - 33, 38 - 73 Т. ІІ; а.с. 80 - 81, 1 - 35 Т. XIІ): актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 14.09.2012 та від 19.09.2012 на загальну суму 78 920 грн. (крім того ПДВ - 15 784 грн.), складених за результатами прийняття робіт «технічне обслуговування приміщень за травень/червень 2012р» від ТОВ «Медіндустрія»; видаткових накладних ТОВ «Медіндустрія» від 28.09.2012 на загальну суму 10 850,86 грн. (крім того ПДВ - 2 170,17 грн.) - щодо придбання жалюзі та захисних ролет (отримання товарів за такими накладними здійснював ОСОБА_20 за довіреностями); актів виконаних робіт на ремонтно-будівельні роботи/робіт по благоустрою території центру/робіт на водовідвід з території центру (пунктів) забору біологічного матеріалу, всього на загальну суму 2 242 146,79 грн. (в т.ч. ПДВ), датовані жовтнем і листопадом 2012 року, - складені та підписані керівниками ТОВ «Медіндустрія» і ТОВ «Сінево Україна» в довільній формі; податкових накладних; роздруківку електронного журналу обліку довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей; електронних платіжних доручень на загальну суму 1 173 619,84 грн. (з ПДВ), що виписані згідно певних рахунків на оплату (оригінали та/або засвідчені копії останніх позивачем в суді пред'явлені не були); ліцензії серії АВ № 514452, виданої ТОВ «Медіндустрія» на право здійснення господарської діяльності у сфері будівництва, за переліком робіт.

За результатами аналізу змісту зазначених договорів суд встановив, що їх умовами передбачено ряд обов'язкових документів, а саме: додатків № 1 - № 4, що визначають об'єм робіт та їх конкретні переліки (в тому числі затверджений перелік робіт), адреси приміщень замовника (позивача), де мають виконуватися дрібні ремонтні роботи та технічне обслуговування мереж - стосується договору від 10.02.2012 № 89.10.02.12.СУ), а також Додатків № 1 до інших договорів - кошторисів робіт (послуг), з урахуванням того, що безпосередньо в текстах договорів розрахунки вартості тих чи інших робіт (послуг) не наведені. Однак вказані копії документів позивачем до суду подані не були та оригінали таких документів у судових засіданнях для огляду суду не пред'являлися.

За результатами дослідження та аналізу змісту наданих позивачем документів суд встановив наступне:

- з текстів актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 14.09.2012 та від 19.09.2012 неможливо встановити безпосереднє місце виконання робіт - місце розташування приміщень замовника (позивача).

- видаткові накладні, виписані ТОВ «Медіндустрія» на підставі договору від 10.02.2012 № 89.10.02.12.СУ, однак положення такого Договору не містять узгоджені сторонами умови поставки виконавцем товарів на адресу замовника, та/або надання гарантій якості використаних матеріалів;

- в текстах актів виконаних робіт на ремонтно-будівельні роботи/робіт по благоустрою території центру/робіт на водовідвід з території центру (пунктів) забору біологічного матеріалу відсутня інформація про перелік, кількість і вартість використаних в ході виконання ремонтно-будівельних робіт матеріалів (в тому числі відомостей щодо ідентифікації таких як матеріалів поставки замовника та наданих безпосередньо виконавцем), обсягів трудовитрат (витрати праці робітників-будівельників на обсяг робіт, людино-годин). З огляду на зазначене суд вважає, що надані позивачем акти виконаних будівельно-ремонтних робіт не містять всіх відомостей, що передбачені для актів приймання виконаних будівельних робіт за примірною формою № КБ-2в, що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 № 554 «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві»;

- станом на дати видачі довіреностей працівникам ТОВ «Сінево Україна» для отримання товарно-матеріальних цінностей порядок оформлення журналу видачі довіреностей на підприємстві визначався Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 (що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318), та передбачався у паперовій формі, прошитий і пронумерований.

За приписами норм ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Проте, факт запровадження на ТОВ «Сінево України» електронної форми введення бухгалтерського обліку та складання певної первинної та іншої документації у відповідності до оформленого розпорядчого документа з наданих позивачем документів не вбачається, а паперовий аналог журналу реєстрації довіреностей за 2012 рік в суді не пред'явлений.

Також, позивачем не були подані до суду виставлені контрагентом рахунки на оплату робіт (послуг), реквізити яких вказані у платіжних дорученнях ТОВ «Сінево Україна», організаційно-розпорядчих документів ТОВ «Сінево Україна» (розпоряджень, актів), де зафіксований незадовільний стан орендованих приміщень та з питань прийняття рішень про необхідність проведення за власний рахунок поточного та/або капітального ремонту таких приміщень, робіт з благоустрою території, дозволів наймодавців/наймачів на перепланування ТОВ «Сінево Україна» орендованих приміщень (оскільки за даними актів виконаних робіт ТОВ «Медіндустрія» виконувалися в тому числі певні роботи з перепланування приміщень, а саме - роботи з демонтажу/монтажу перегородок, пробивання отвору під дверний блок, що у відповідності до положень наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» від 17.05.2005, п. 3.2 розділу 3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №127 від 24.05.2001, ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт» є елементами капітального ремонту приміщень) та/або дозволів органів місцевого самоврядування проведення робіт з благоустрою території одного з таких приміщень в межах міста Києва; документальні докази проведення уповноваженими працівниками ТОВ «Сінево Україна» вступних інструктажів з питань охорони праці з працівниками підрядної організації до виконання ремонтно-будівельних робіт, зокрема, - у вигляді копій аркушів журналу реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці. В своїх письмових поясненнях від 29.09.2015 представник позивача не підтвердив факт проведення вступного інструктажу з охорони праці ТОВ «Сінево Україна», оскільки, на його переконання, такий інструктаж мав проводити контрагент. Водночас такі вимоги щодо організації та проведення зазначеного інструктажу, передбачені п. 6 Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 N 15, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за N 231/10511. Усних або письмових пояснень з питання причин відсутності таких документів представник позивача суду не надав.

Між позивачем і ТОВ «Адіс-Медіа-Холдінг» (код ЄДРПРОУ 33440189) укладено усні угоди на поставку товарів (диспансери ЕКО, балон-спреї), всього на загальну суму 25 930,75 грн. (з ПДВ). Собівартість таких придбаних товарів врахована позивачем в бухгалтерському обліку.

Згідно письмових пояснень позивача від 21.09.2015 зазначені товари придбавалися ТОВ «Сінево Україна» для забезпечення санітарно-гігієнічних потреб пунктів прийому біологічного матеріалу відповідно до наказу від 03.01.2012 № 02-пп «Про забезпечення відділень діагностичного центру Товариства засобами гігієни» (а.с. 111 Т. ІІ), та протягом 2012 року були розміщенні у відділеннях діагностичного центру товариства, за адресами що наведені в бухгалтерській довідці (а.с. 219 Т. VIII).

На підтвердження укладання/виконання вказаних угод позивач надав до матеріалів справи копії наступних документів (а.с. 98 - 110 Т. ІІ): видаткових накладних ТОВ «Адіс-Медіа-Холдінг» від 10.04.2012 і 03.07.2012; податкових накладних, виписаних ТОВ «Адіс-Медіа-Холдінг» на адресу ТОВ «Сінево Україна»; електронних платіжних доручень на загальну суму 25 930,75 грн. (з ПДВ), що виписані згідно певних рахунків на оплату.

Дослідивши зазначені документи позивача суд встановив, що зі змісту видаткових накладних не вбачається відомостей про місце поставки товарів, місце складання зазначених видаткових накладних та інформації про особу (П.І.П., посада, реквізити довіреності на отримання ТМЦ), уповноважену зі сторони покупця на отримання товарів.

Податкові накладні виписані ТОВ «Адіс-Медіа-Холдінг» на підставі договору поставки від 05.01.2012 № 5, оригінал та/або копія якого позивачем в суді пред'явлені не були.

Розрахункові документи позивача складені на підставі рахунків, оригінали та/або засвідчені копії яких позивачем до матеріалів справи надані не були.

Також, позивач не подав до суду документально підтверджені письмові пояснення з питання транспортування вказаних ТМЦ, а також документи на підтвердження оприбуткування таких ТМЦ на підприємстві та їх переміщення на місця (а саме - прибуткових ордерів, накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів), за формами затвердженими наказом Міністерства статистики України від 21.06.1996 N 193 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів».

Між позивачем і ТОВ «АльфаКласс» (код ЄДРПОУ 33677280) укладений договір від 25.07.2012 № 059-12 (а.с. 112 - 114 Т. ІІ), за умовами якого Виконавець (ТОВ «АльфаКласс») зобов'язується виробити та встановити лабораторні меблі на базі Замовника (ТОВ «Сінево Україна»), а Замовник, в свою чергу, - оплатити товар за ціною, що зазначена в специфікації та на підставі одержаного рахунку-фактури. Представники Виконавця здійснюють монтаж лабораторних меблів на базі у Замовника в термін 1 - 2 робочих днів від дати поставки. Перехід права власності на товар наступає з моменту підписання видаткової накладної, роботи вважаються закінченими при підписанні акта виконаних робіт. Виконавцем надається гарантійний термін експлуатації таких меблів - 1 рік. Згідно специфікації № 1 сторонами визначені товари - шафа витяжна, вентилятор, на загальну суму 27 228 грн. (з ПДВ).

Згідно письмових пояснень позивача від 21.09.2015 придбана шафа використовується ТОВ «Сінево Україна» у лабораторії, де проводяться аналізи біологічних матеріалів. Шафа була віднесена до основних засобів товариства і наразі витрати на її придбання амортизуються, що, на думку позивача, видно з наданих ним відомостей по амортизації основних засобів підприємства (за даними цих відомостей по амортизації основних засобів вбачається введення в експлуатацію шафи витяжної з 30.09.2012.

На підтвердження укладання/виконання вказаного договору позивач надав до матеріалів справи разом з клопотанням від 21.08.2015 копії наступних документів: рахунку від 25.07.2012 № 211; видаткової накладної від 29.08.2012 № РН-000153 (місце складання - м. Харків). Отримання товару за даною накладною здійснювала ОСОБА_21 на підставі довіреності; акта здачі-прийняття робіт від 29.08.2012 № 0048-12; податкової накладної від 01.08.2012 № 1; електронного платіжного доручення на суму 27 228 грн. (з ПДВ) (а.с. 113 - 120 Т. ІІ).

Дослідивши зазначені документи позивача суд встановив, що безпосередньо в акті здачі-прийняття робіт від 29.08.2012 не зазначені відомості про місце складання цього акта та місця встановлення лабораторних меблів.

Податкова накладна виписана ТОВ «АльфаКласс» на підставі іншого цивільно-правового договору, оригінал та/або копія якого позивачем в суді пред'явлені не були.

Окрім того, позивач не надав суду документально підтверджені письмові пояснення з питання транспортування вказаної шафи, а також первинні документи обліку та руху такого основного засобу на підприємстві (а саме - акта приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, інвентарної картки обліку основних засобів), за формами затвердженими наказом Міністерства статистики України від 29.12.1995 N 352 «Про затвердження типових форм первинного обліку».

Між позивачем і ТОВ «Стек-комп'ютер» (код ЄДРПОУ 30538300) укладений договір від 01.02.2012 № 120227 (а.с. 121 - 125 Т. ІІ), за умовами якого Постачальник (ТОВ «Стек-комп'ютер») зобов'язується поставити і передати у власність Покупця (ТОВ «Сінево Україна»), а Покупець, в свою чергу, - прийняти і своєчасно оплатити товар або роботи, на умовах визначених даним Договором. Ціна, асортимент, кількість і комплектність товару, що підлягає поставці, узгоджується сторонами при формуванні замовлення на кожну партію товару, шляхом узгодження сторонами заявки Покупця на поставку товару і відображаються в рахунку-фактурі, накладній та інших товаросупровідних документах на товар. Умови поставки: DDP м. Київ, склад Покупця відповідно до правил «Інкотермс 2000» (в свою чергу, даний термін розуміється як «постачання з оплатою мита» - тобто, «продавець надасть той, що пройшов митне очищення і нерозвантажений з прибулого транспортного засобу товар в розпорядження покупця в названому місці призначення. Продавець зобов'язаний нести усі витрати і риски, пов'язані з транспортуванням товару»). Товар постачається Постачальником на основі замовлень Покупця, складених у вигляді заявки на поставку товару. Дана заявка передається Постачальнику в письмовому вигляді, поштою, за допомогою засобі факсимільного зв'язку або електронного зв'язку. Безпосередньо поставка товару здійснюється Постачальником протягом 7 календарних днів від дати погодження заявки на поставку товару. Передача товару здійснюється на підставі довіреності Покупця, оформленої належним чином. Прийом-передачі товару здійснюється в пункт поставки, вказаному в п. 4.1 даного Договору («DDP м. Київ, склад Покупця». При цьому адреса такого складу Покупця в тексті Договору не наведена). Право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця в момент оплати Покупцем вартості поставленого товару в повному обсязі. При цьому на Постачальника покладені гарантійні зобов'язання щодо товару протягом терміну, який передбачений в гарантійному талоні. Внесення змін та доповнень до цього Договору передбачено лише в письмовій формі.

Згідно письмових пояснень позивача від 21.09.2015 придбану у ТОВ «Стек-Комп'ютер» комп'ютерну техніку та обладнання ТОВ «Сінево Україна» використовує у своїй господарській діяльності. Дана техніка та обладнання були введені в експлуатацію на підприємстві згідно наказів про введення в експлуатацію основних засобів або малоцінних необоротних матеріальних активів, що датовані червнем, серпнем-груднем 2012 року, січнем-листопадом 2013 року (а.с. 82 - 253 Т. IV; 1 - 44 Т. V), та віднесені переважно до основних (необоротних) засобів товариства. Протягом перевіряємого періоду витрати на їх придбання амортизовувались та відносилися до податкових витрат в сумі амортизації. Поточне місце розташування зазначених основних засобів вказано у бухгалтерській довідці товариства від 01.08.2015 (а.с. 45 - 105 Т. V).

Додатково в своїх письмових поясненнях від 29.09.2015 представник позивача пояснив, що місцем складання видаткових накладних за вказаним договором було місцезнаходження постачальника (ТОВ «Стек-Комп'ютер», м. Львів), а місцем поставки (передачі) товарів - склад ТОВ «Сінево Україна» у м. Києві (без зазначення в тексті пояснень точної адреси такого складу та надання підтверджувальних документів права власності/користування відповідними приміщеннями). Також представник позивача зазначив про відсутність, на час розгляду справи в суді, гарантійних талонів на придбану комп'ютерну техніку у зв'язку із знищенням таких документів (однак документальних доказів знищення певних документів до вказаних письмових пояснень від 29.09.2015 додано не було).

Натомість на підтвердження укладання/виконання вказаного договору позивач надав до матеріалів справи разом з клопотанням від 21.08.2015 копії наступних документів (а.с. 126 - 251 Т. ІІ; 74 - 251 Т. ІІІ; 1 - 81 Т. IV; 82 - 100 Т ХІ): видаткових накладних ТОВ «Стек-Комп'ютер», датованих лютим, червнем-жовтнем 2012 року та складених у місті Львів ; податкових накладних, виписаних ТОВ «Стек-Комп'ютер» на адресу позивача; електронних платіжних доручень, що виписані згідно певних рахунків на оплату; роздруківки фотозображень одиниць комп'ютерної техніки, що ідентифікується позивачем як така, що отримана від ТОВ «Стек-Комп'ютер».

Дослідивши зазначені документи позивача суд встановив, що з текстів видаткових накладних не вбачається відомостей про місце поставки товарів та неможливо ідентифікувати особу, відповідальну за отримання товарів від імені покупця (оскільки наявні лише підписи, скріплені печаткою «для документів»).

Деякі з податкових накладних виписані ТОВ «Стек-Комп'ютер» на підставі інших цивільно-правових угод, оригінали та/або засвідчені копії яких відсутні у матеріалах справи.

Також, документально підтверджених письмових пояснень з питання транспортування вказаних ТМЦ, ідентифікації осіб та обсягу їх повноважень на отримання товарів, а також первинної документації на підтвердження оприбуткування таких ТМЦ на підприємстві, їх обліку переміщення на місця, та/або письмові пояснення щодо причин відсутності таких документів позивач суду не надав.

Між позивачем і ТОВ «Східно-європейські послуги зв'язку» (код ЄДРПОУ 22929400) укладений договір про надання послуг від 04.11.2009 № 091104 (а.с. 106 - 121 Т. V), за умовами якого Виконавець (ТОВ «Східно-європейські послуги зв'язку») зобов'язується надавати Замовнику (позивачу) інформаційні послуги відповідно до переліку, опису та за тарифами, визначеними у Договорі та додатках до нього, а Замовник, в свою чергу, - приймати надані послуги та оплачувати їх у розмірі, строки та в порядку, визначеними у Договорі та додатках до нього. Перелік та опис послуг, що надаються Виконавцем в межах цього Договору, у вигляді інтерпретації певних термінів, наведений у розд. 2 зазначеного Договору. Зокрема, згідно п. 2.20 розд. 2 цього Договору базове щомісячне обслуговування - це комплекс робіт та заходів, що здійснюються Виконавцем щомісячно, а саме: використання програмно-апаратного комплексу для надання послуг групою операторів контакт-центру; надання Замовнику детальної звітності по обсягах наданих за цим Договором послуг; надання Замовнику визначених Технічним завданням на послуги тематичних звітів; оновлення змісті бази знань про послуги та продукти Замовника (п. 2.13.2); розробка та здійснення інших організаційно-технічних заходів, скерованих на задоволення потреб Замовника в інформуванні його поточних та потенційних клієнтів чи інших респондентів. Конкретний перелік послуг, що надаються за Договором, строки, режим їх надання, якісні характеристики, форми, логіка роботи, шляхи реалізації та порядок тарифікації узгоджуються сторонами додатково у відповідних додатках до Договору.

Види та строки одноразових та щомісячних платежів Замовника за надані Виконавцем послуги визначені сторонами у Додатку 1 до Договору «Протокол узгодження договірної ціни».

Згідно письмових пояснень позивача від 21.09.2015 ТОВ «Сінево Україна» придбавало у ТОВ «Східно-європейські послуги зв'язку» послуги «кол-центру», що використовувалися позивачем для підтримання зв'язку із споживачами медичних послуг товариства.

На підтвердження укладання/виконання вказаного договору позивач надав до матеріалів справи разом з клопотанням від 21.08.2015 копії наступних документів (а.с. 137 - 159 Т. V): актів прийому-передачі (надання послуг), датованих серпнем-жовтнем 2012 року; податкових накладних; електронних платіжних доручень на загальну суму 514 867,80 грн. (з ПДВ), що виписані згідно певних рахунків на оплату (оригінали та/або засвідчені копії останніх позивачем в суді пред'явлені не були).

Однак, дослідивши зміст договору від 04.11.2009 № 091104, суд встановив, що ними передбачено ряд обов'язкових документів: тематичні та інших звіти виконавця за результатами наданих послуг; затверджені замовником (позивачем) проекти документів виконавця - технічного завдання на Адаптацію (сценарій спілкування, алгоритм обробки викликів), проект бази знань.

Вказані документи, а також документальні докази здійснення обміну між замовником і виконавцем вихідними інформаційними даними та проведення базових тренінгів з працівниками виконавця позивач до суду не подав, та/або пояснень з питання причин відсутності таких документів не надав.

Між позивачем і ТОВ «Укрцентрбуд» (код ЄДРПОУ 33736424) укладений договір на виконання будівельних робіт від 02.04.2012 № 02/04 (а.с. 160 - 165 Т. V), за умовами якого Виконавець (ТОВ «Укрцентрбуд») зобов'язується виконати роботи з опорядження фасаду офісного центру згідно кошторису, що додається до Договору і є його невід'ємною частиною, для Замовника (позивача) на його об'єкті за адресою: просп. Академіка Палладіна, 46/2, корп. 3, у відповідності до переданої документації. Замовник, в свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити виконані Виконавцем роботи. Загальна вартість робіт та матеріалів, конструкцій, виробів, устаткування, якими забезпечує Підрядник, визначається на підставі твердого кошторису, що є невід'ємною частиною Договору, та становить суму 400 000 грн., в т.ч. ПДВ. Строк виконання робіт до 15.05.2012. Також відповідно до додатку від 20.09.2012 до цього Договору вартість додаткових робіт становить 129 345 грн. (з ПДВ), а строк виконання робіт до 30.11.2012. Передача закінчених робіт Підрядником і приймання їх Замовником оформлюється актом приймання виконаних підрядних робіт.

На підтвердження укладання/виконання вказаного договору позивач надав до матеріалів справи разом з клопотанням від 21.08.2015 копії наступних документів (а.с. 166 - 170 Т. V): акта приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2012 року (№ 1 від 25.10.2012) на суму 529 345 грн. (з ПДВ), оформленого в довільній формі; податкової накладної від 29.08.2012 № 26 на суму 70 000 грн. (з ПДВ); електронних платіжних доручень на загальну суму 512 000 грн. (з ПДВ), що виписані згідно певних рахунків на оплату; ліцензії серії АБ № 207346, виданої ТОВ «Укрцентрбуд» на право здійснення будівельної діяльності, за переліком робіт; свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Укрцентрбуд».

За результатами дослідження та аналізу змісту наданих позивачем документів суд встановив наступне:

- в тексті акта приймання виконаних будівельних робіт відсутня інформація про обсяги трудовитрат (витрати праці робітників-будівельників на обсяг робіт, людино-годин). З огляду на зазначене суд вважає, що наданий позивачем акт виконаних будівельно-ремонтних робіт не містять всіх відомостей, що передбачені для актів приймання виконаних будівельних робіт за примірною формою № КБ-2в, що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 № 554 «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві»);

- податкова накладні виписана ТОВ «Укрцентрбуд» на підставі рахунку-фактури, оригінал та/або копія якої позивачем в суді пред'явлена не була;

- розрахункові документи позивача складені на підставі рахунків, оригінали та/або засвідчені копії яких позивачем до матеріалів справи надані не були.

Позивач не подав до суду копію кошторису як окремого документу, обов'язкова наявність якого визначена умовами договору від 02.04.2012 № 02/04, а також документальні докази проведення уповноваженими працівниками ТОВ «Сінево Україна» вступних інструктажів з питань охорони праці з працівниками підрядної організації до виконання ремонтно-будівельних робіт.

В своїх письмових поясненнях від 29.09.2015 представник позивача не підтвердив факт проведення вступного інструктажу з охорони праці ТОВ «Сінево Україна», оскільки, на його переконання, такий інструктаж мав проводити контрагент. Між тим, вимога щодо проведення такого інструктажу на підприємстві з працівниками сторонньої підрядної організації передбачена п. 6 Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 N 15, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за N 231/10511).

Між позивачем і ТОВ «ІВП «Інтоп» (код ЄДРПОУ 35808343) укладений договір від 03.04.2013 № 030413 (а.с. 178 - 179 Т. V), за умовами якого Підрядник (ТОВ «ІВП «Інтоп») зобов'язується за дорученням Замовника (позивача) виконати влаштування систем опалення, вентиляції та кондиціювання (далі - ОВК), реконструкцію систем ОВК, планове сервісне обслуговування систем ОВК; постачання обладнання та матеріалів систем ОВК, ремонт та гарантійне обслуговування систем ОВК. Вартість усіх робіт та матеріалів, що доручаються Підряднику, визначається на підставі рахунків-фактур. Підрядник приступає до виконання робіт після зарахування коштів на його розрахунковий рахунок на підставі виставлених на адресу Замовника рахунків-фактур. Підрядник гарантує якість монтажу систем ОВК протягом 1 року з моменту підписання акта виконаних робіт. Гарантія на обладнання видається відповідно до гарантійних талонів виробника і відповідальність за неналежну роботу устаткування несе виробник відповідно до гарантійних талонів. Крім того, Замовник зобов'язується видати Підряднику узгоджене технічне рішення на влаштування систем ОВК, та, при необхідності, перелік необхідних матеріалів і обладнання.

Згідно письмових пояснень позивача від 21.09.2015 ТОВ «Сінево Україна» придбавало у ТОВ «ІВП «Інтоп» роботи по монтажу та пусконалагодженню систем кондиціонування і вентиляції в пунктах збору біологічного матеріалу у м. Києві за наступними адресами: вул. О. Теліги, 3, пр-т 40-річчя жовтня, 126, вул. Білоруська, 32, вул. Курбаса, 16-А. Приміщеннями за вказаними адресами ТОВ «Сінево Україна» користується на підставі договорів найму нежилого приміщення з наймодавцями ТОВ «Прогресивні технології» (договір від 01.11.2012 № 5-11/12), Компанії «Лінкмікс Холдінгс Лімітед» (договір від 01.06.2012) і ФОП ОСОБА_18 (договір від 01.06.2012)(а.с. 226 - 247 Т. V).

На підтвердження укладання/виконання вказаного договору позивач надав до матеріалів справи копії наступних документів (а.с. 180 - 225 Т. V; 101 - 137 Т. ХІ): актів здачі-прийняття виконаних робіт з доданими до них специфікаціями, що складені на підставі певних рахунків, та датовані квітнем-травнем, липнем-серпнем і листопадам 2012 року; податкових накладних, що виписані ТОВ «ІВП «Інтоп»; видаткової накладної від 28.05.2012 № РН-0000030 (поставка виробів з оцинкованої сталі), місце складання - м. Дніпропетровськ; електронних платіжних доручень на загальну суму 359 059,66 грн. (з ПДВ), що виписані згідно певних рахунків на оплату; паспортів вентиляційних систем та гарантійних талонів на кондиціонери з відтисками печаток ТОВ «ІВП «Інтоп».

Дослідивши зазначені документи позивача суд встановив, що в текстах актів здачі-прийняття виконаних робіт відсутні посилання на реквізити цивільно-правового договору - як підставу для їх складання. Також, акти від 18.04.2012, 28.05.2012, що складені за наслідками монтажу обладнання за адресою: м. Київ, вул. О.Теліги, 3, датовані раніше ніж укладений за вказаною адресою договір найму нежилих приміщень від 01.06.2012.

Зі змісту видаткової накладної неможливо ідентифікувати всіх учасників господарської операції, а саме - особу, уповноважену на отримання товарів) та оформлення такої накладної на підставі описаного вище договору.

Податкові накладні виписані ТОВ «ІВП «Інтоп» на підставі інших цивільно-правових договорів, оригінали та/або копії яких позивачем в суді пред'явлені не були.

Крім того, за результатами дослідження зміст договору від 03.04.2013 № 030413, суд виявив, що умовами цього договору передбачено ряд обов'язкових документів: узгоджене технічне рішення на влаштування систем ОВК та перелік необхідних матеріалів і обладнання, заявки на поставку обладнання (в тому числі у вигляді роздруківок електронних документів), рахунків-фактур, виставлених підрядником.

Вказані документи, а також первинну документацію щодо обліку та руху такого основного засобу на підприємстві (зокрема: актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, інвентарних карток обліку основних засобів) позивач до суду не подав, та/або пояснень з питання причин відсутності таких документів не надав.

Між позивачем і ТОВ «Видавничий дім «Імпрес-Медіа» (код за ЄДРПОУ 36464548) укладений договір на розміщення рекламних матеріалів від 04.01.2012 № 291211 (а.с. 1 - 4 Т. VI), за умовами якого Виконавець (ТОВ «Видавничий дім «Імпрес-Медіа») зобов'язується надати послуги з розміщення рекламних матеріалів, наданих Замовником (ТОВ «Сінево Україна»), у спецпроектах журналу «Мир семьи» та на сайті журналу «Мир Семьи», а Замовник, в свою чергу, - своєчасно оплатити надані послуги. Конкретні умови розміщення рекламних матеріалів, а саме: розмір/кількість смуг, розташування рекламних матеріалів, строки розміщення, номер/дата виходу видання, вартість послуг, наданих Виконавцем у відповідності з цим Договором, а також інша інформація, яку сторони вважають за необхідне узгодити фіксується в Додатках до цього Договору, які підписуються уповноваженими представниками сторін і є невід'ємною частиною даного Договору. Вартість послуг Виконавця з розміщення рекламних матеріалів і порядок їх оплати визначається сторонами у Додатках до цього Договору. Оплата послуг Виконавця провадиться Замовником на розрахунковий рахунок Виконавця на підставі рахунків, що виставляються Виконавцем. Права та обов'язки сторін щодо виконання Договору визначені у п. 2 і 3 цього Договору.

Згідно письмових пояснень позивача від 21.09.2015 ТОВ «Сінево Україна» придбало у ТОВ «Видавничий дім «Імпрес-Медіа» послуги з розміщення реклами в журналі «Мир Семьи», оскільки останній був видавником вказаного журналу.

На підтвердження укладання/виконання вказаного договору позивач надав до матеріалів справи разом з клопотанням від 21.08.2015 копії наступних документів (а.с. 5 - 14 Т. VI; 7 - 8 Т. ХІ): актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), датовані груднем 2011 року, квітнем-травнем 2012 року; податкових накладних, виписані ТОВ «Видавничий дім «Імпрес-Медіа» на адресу ТОВ «Сінево Україна» (з яких податкова накладна від 28.11.2011 № 97, виписана на підставі іншої цивільно-правової угоди ніж наявна в матеріалах справи, податкові накладні від 28.11.2011 № 97 і від 11.04.2012 № 104, від 24.05.2012 № 155 не скріплені печаткою підприємства-продавця); сторінок примірника журналу «Мир семьи» (№ 12-12 грудень 2011 - січень 2012), а саме - титульної, із зображенням реклами ТОВ «Сінево України», та останньої (де наведені реквізити видавця - ТОВ «Видавничий дім «Імпрес-Медіа»); електронних платіжних доручень на загальну суму 37 399,63 грн. (з ПДВ), що виписані згідно певних рахунків на оплату.

В ході дослідження змісту актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) судом встановлено відсутність у їх текстах посилань на реквізити цивільно-правового договору - як підставі для їх складання. Натомість, дані акти складені на підставі рахунків, оригінали та/або копії яких позивач в суді не пред'явив.

Розрахункові документи позивача складені на підставі рахунків, оригінали та/або засвідчені копії яких позивачем до матеріалів справи надані не були

Окрім того, копії додатків до договору від 04.01.2012 № 291211, де мають бути визначені умови розміщення рекламних матеріалів та інша інформація, що потребувала узгодження сторін, позивач до суду не надав.

Між позивачем і ТОВ «Медичні інформаційні системи» (код ЄДРПОУ 36175308, нині іменоване як ТОВ «ВС-Сістем») укладено договір про надання рекламних послуг в мережі Інтернет від 20.01.2012 № 54 (а.с. 20 - 25 Т. VI), за умовами якого Виконавець (ТОВ «Медичні інформаційні системи») виконує для Замовника (позивача) роботи з розробки рекламно-інформаційних матеріалів та надає Замовнику послуги з розміщення рекламно-інформаційних матеріалів про продукцію компанії на інформаційних веб-порталах «ЗдравоЕ», «Страна врачей», «Здоровье Украины» в мережі Інтернет у строки, визначені Додатками до цього Договору, а Замовник зобов'язується оплатити послуги Виконавця у розмірах та в порядку, що зазначені в Додатках до Договору. Точний обсяг та опис послуг, що надаються Виконавцем за цим Договором, вказуються в Додатках, які являються невід'ємними частинами цього Договору. Права та обов'язки сторін передбачені п. 2 даного Договору. Зокрема, Виконавець зобов'язаний: надати Замовнику послуги на умовах, визначених Договором та Додатками до нього; забезпечити належний інформаційний супровід веб-сайтів, а також підтримання їх в робочому стані, сплачувати послуги з хостінгу веб-сайтів, в тому числі забезпечити загальнодоступність рекламної інформації, розміщеної за цим Договором, для всіх відвідувачів веб-сайтів. Замовник, в свою чергу повинен надати Виконавцю рекламні мультимедійні матеріали (іміджеві статті, фото-, відео-, аудіо матеріали), чи затверджувати такі матеріали, у випадку їх розробки Виконавцем, а також всю іншу необхідну інформацію, та сплачувати послуги Виконавця після надання ним акта здачі-прийняття послуг і виставлення рахунку на оплату.

Згідно наданих позивачем Додатків № 2 і 3 до Договору ТОВ «Медичні інформаційні системи» мало розмістити новини про діяльність компанії Замовника на медичних порталах «Здоровье Украины» і «Страна врачей» з 01.03.2012 по 07.03.2012 та з 02.04.2012 по 09.04.2012. Загальна вартість робіт за кожним Додатком складає 3 000 грн. (з ПДВ). При цьому позивачем не додано до матеріалів справи додатку № 1 до Договору. Також згідно письмових додаткових пояснень представника позивача від 28.09.2015 у ТОВ «Сінево Україна» відсутні скрін-шоти з веб-сайтів, на яких була розміщена реклама.

На підтвердження укладання/виконання вказаного договору позивач надав до матеріалів справи копії наступних документів (а.с. 26 - 53, 82 - 108 Т. VI):

- актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) як за певні періоди, так і за календарні місяці, датованих квітнем-листопадом 2012 та з різною вартістю наданих послуг. Між тим вартість послуг за місяць та/або розрахунок вартості послуг в тексті наявних у справі договору від 20.01.2012 № 54 та додатках до нього - відсутні);

- податкових накладних; електронних платіжних доручень на загальну суму 255 000 грн. (з ПДВ), що виписані згідно певних рахунків на оплату (оригінали та/або засвідчені копії останніх позивачем в суді пред'явлені не були).

Копію додатку № 1 до договору від 20.01.2012 № 54, а також документальні докази здійснення обміну між замовником і виконавцем рекламними матеріалами позивач до суду не подав, та/або пояснень з питання причин відсутності таких документів не надав.

Між позивачем і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_12) укладено договори про надання консультаційної послуги від 26.12.2013 № 26/12/13 та від 28.12.2012 № 21 (а.с. 109 - 118 Т. VI). За умовами цих Договорів ФОП ОСОБА_3 (як Виконавець) зобов'язувалася провести консультаційне обслуговування персоналу Замовника (позивача) з питань, пов'язаних з діяльністю Замовника на тему «Розвиток клієнт-орієнтації компанії». Терміни надання послуги визначені з 04.02 по 11.12.2013 та зх. 13.01 по 11.12.2014. Дати проведення консультацій, а також інші умови надання послуг визначаються сторонами в додатку до договору. Метою надання послуг є підвищення рівня професійної підготовки персоналу замовника та покращення ефективності діяльності працівників Замовника.

Жодних документально обґрунтованих письмових (усних) пояснень з питання наявності у ТОВ «Сінево Україна» економічної доцільності на замовлення та придбання консультаційних послуг у ФОП ОСОБА_3 позивач до суду не надав.

Натомість на підтвердження укладання/виконання вказаних договорів позивач надав до матеріалів справи копії наступних документів (а.с. 119 - 134 Т. VI):

- актів здачі-приймання робіт (надання послуг), датованих квітнем, серпнем-груднем 2013, травнем, серпнем і груднем 2014 року. Зі змісту таких актів не вбачається інформації про конкретні місця надання консультаційних послуг і кількість охопленого персоналу ТОВ «Сінево Україна» (чоловік));

- електронних платіжних доручень на загальну суму 447 300 грн. (без ПДВ), що виписані згідно певних рахунків на оплату. Проте оригінали та/або засвідчені копії останніх позивачем в суді пред'явлені не були.

Інших документів на підтвердження факту реальності надання консультаційних послуг (наприклад, погодженої методики надання послуг, матеріалів консультацій), та відповідно вжиття товариством організаційних заходів для створення виконавцю умов для надання послуг (наприклад, організаційно-розпорядчих документів щодо доведення до відома персоналу товариства відомостей про дати, місце і порядок отримання консультацій, визначення вимог обов'язковості таких консультацій для певних категорій працівників, тощо) позивач до суду не подав, та/або пояснень з питання причин відсутності таких документів не надав.

Також в період з січня 2012 року по січень 2014 року ТОВ «Сінево Україна» уклало однотипні за змістом договори про надання консультаційних послуг з фізичними особами-підприємцями (а.с. 135 - 138,158 - 169, 238 - 245 Т. VI; 28 - 31, 46 - 57, 91 - 102, 133 - 147, 180 - 191, 222 - 233 Т. VIІ; 14 - 21, 34 - 41, 78 - 81 Т. VIІІ), а саме - з ОСОБА_2 (договір від 02.01.2014), ОСОБА_6 (договори від 05.01.2012, 02.01.2013 та від 02.01.2014), ОСОБА_7 (копію договору позивачу до суду не надав, однак наявність такого не заперечував), ОСОБА_13 (позивач аналогічно копію договору до суду не надав), ОСОБА_12 (договори від 05.01.2012 та від 02.01.2014), ОСОБА_23 (договір від 02.01.2013), ОСОБА_24 (договори від 05.01.2012, 02.01.2013 та від 02.01.2014), ОСОБА_25 (договори від 05.01.2012, 02.01.2013 та від 02.01.2014), ОСОБА_10 (договори від 05.01.2012, 02.01.2013 та від 02.01.2014), ОСОБА_16 (договори від 23.04.2012, 02.01.2013 та від 02.01.2014), ОСОБА_15 (від 05.01.2012, 02.01.2013 та від 02.01.2014), ОСОБА_14 (договори від 05.01.2012 та від 02.01.2013), ОСОБА_5 (договори від 02.01.2013 та від 02.01.2014), ОСОБА_9 (договір від 05.01.2012

За умовами цих Договорів Виконавці (фізичні особи-підприємці) зобов'язуються надавати Замовнику (позивачу) високоякісні послуги консультаційні послуги (згідно п. 1.2 цих Договорів, під терміном «консультаційні послуги» розуміються «дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки») відповідно цих Договору, а Замовник, в свою чергу, - приймати належно надані консультаційні послуги і виплачувати виконавцю обумовлену даним Договором щомісячну винагороду. Консультаційні послуги за цими Договорами надаються Виконавцями за усним або письмовими заявками Замовника. Виконавець може надавати Замовнику звіт про консультаційні послуги, надані в конкретному місяці. Такий звіт надається одночасно з рахунком на оплату та актом здачі-прийняття наданих консультаційних послуг. З метою виконання Договорів Замовник зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі забезпечувати Виконавців відомостями, матеріалами і даними необхідними для точного і належного виконання його доручень.

Окрім того, як зазначено у п. 1.3 зазначених Договорів, консультаційні послуги необхідні Замовнику для здійснення ним власної господарської діяльності, а саме - вивчення попиту на послуги, що надаються Замовником в Україні, та ставлення споживачів до таких послуг з метою їх просування на ринку.

Згідно наявних у справі письмових пояснень представника позивача від 21.09.2015 відповідно до описаних вище договорів виконавці мають надавати ТОВ «Сінево України» наступні послуги: розповсюдження інформації про послуги товариства в медичних закладах (таке розповсюдження здійснюється шляхом розповсюдження інформаційних матеріалів, доповідей на зборах (конференціях) медичного персоналу), збір інформації щодо попиту на послуги товариства серед осіб, які відвідують медичні заклади. Ефективність послуг оцінюється кількістю споживачів, які звернулись до ТОВ «Сінево Україна» за послугами, а ціна послуг виконавця є договірною та залежить від кількості споживачів послуг за звітний період.

Між тим, в ході дослідження та аналізу змісту договорів про надання консультаційних послуг суд встановив відсутність в них твердої ціни на послуги та/або розрахунку вартості послуг, - з урахуванням динамічності показника (кількості споживачів послуг.

На підтвердження укладання/виконання вказаних договорів позивач надав до матеріалів справи копії наступних документів (а.с. 139 - 157, 170 - 201, 202 - 234, 235 - 237, 246 - 250 Т. VI; 1 - 27, 32 - 45, 58 - 90, 103 - 132, 148 - 179, 192 - 221, 234 - 253 Т. VII; 1 - 13, 22 - 33, 42 - 74, 82 - 114 Т. VIІІ; 138 - 202 Т. ХІ):

- актів здачі-прийняття робіт (надання послуг, складених за результатами надання виконавцями послуг «дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки» за певний календарний місяць та/або періоди 2012, 2013 і 2014 років та без наведення відомостей про конкретні місця (територію) надання послуг. В ході дослідження змісту цих актів судом встановлено відсутності у текстах деяких з них посилань на реквізити цивільно-правових договорів - як підстав для їх складання. Дані акти складені на підставі рахунків, оригінали та/або копії яких позивач в суді не пред'явив. Також у текстах даних актів відсутній обов'язковий реквізит первинного документу - місце його складання ;

- роздруківки електронних звітів про надання послуги без підписів виконавців (згідно письмових пояснень представника позивача від 29.09.2015 такі звіти надані вибірково та по затвердженій товариством формі. Однак суд приходить до висновку про відсутність можливості в даному випадку ідентифікувати такі електронні звіти про надання послуг як такі, що надійшли від конкретних виконавців - фізичних осіб-підприємців, оскільки, по-перше, за умовами договорів про надання консультаційних послуг не передбачалося затвердження замовником форм звітів за результатами наданих послуг, а, по-друге, позивачем не було надано жодних документальних доказів на підтвердження наявної безпосередньої взаємодії між замовником та виконавцями у процесі надання цих послуг, як то документів ділової переписки (в тому числі засобами електронного зв'язку), роздруківок телефонних розмов, тощо); інформаційних матеріалів про ТОВ «Сінево України».

Крім того, на підтвердження проведення розрахунків із названими контрагентами-постачальниками товарів (робіт послуг) позивач подав суду копії звітів про дебетові операції на рахунку № 26008052703824 в ПАТ «ПриватБанк» (а.с. 218 - 271 Т. ХІ), як такі, що роздруковані з бази «Клієнт-банк», з відомостями про дати отримання банком платіжних документів до виконання та проведення платежів. Зазначені платіжні доручення позивача з призначеннями платежів «за ремонтні роботи», «за рем.-буд. роботи», «то приміщ.», «за жалюзі» на користь ТОВ «Медіндустрія» на загальну суму 3 529 936,28 грн. (з ПДВ), за «спрей та диспансер» на користь ТОВ «Адіс-Медіа-Холдінг» на загальну суму 25 930,75 грн., за «шафу витяжну» на користь ТОВ «Альфа Класс» на суму 27 228 грн., за обладнання та техніку на користь ТОВ «Стек-Комп'ютер» на загальну суму 3 830 034,75 грн., за «послуги зв'язку» на користь ТОВ «Східно-Європейські послуги зв'язку» на загальну суму 409 589,65 грн. (з ПДВ), за «матеріали та роботи» і «ремонті роботи» на користь ТОВ «Укрцентрбуд» на загальну суму 532 000 грн. (з ПДВ), за «монтажні та пусконалагоджувальні роботи», обладнання на користь ТОВ «ІВП ІНТОП» на загальну суму 377 059,66 грн. (з ПДВ), за розміщення реклами на користь ТОВ «Видавничий дім «Імпрес-Медіа» на загальну суму 48 399,63 грн. (з ПДВ), за розміщення реклами та рекламно-інформаційних матеріалів на користь ТОВ «Медичні інформаційні системи» на загальну суму 255 000 грн. (з ПДВ).

Водночас оригінали та/або копії жодних розрахункових документів, банківських виписок з відомостями про здійснення товариством оплати вартості зазначених консультаційних послуг та, відповідно документальні докази понесення позивачем реальних витрат у зв'язку з придбанням таких послуг у фізичних осіб-підприємців, позивач суду не надав.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України «витрати» - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об'єкт оподаткування цим податком визначений у ст. 134 ПК України.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 зазначеного Кодексу. Зокрема, згідно із пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають в себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Зокрема, згідно пп. 138.10.2 і 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК Україна визначено, що до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством (в тому числі амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання), інші операційні витрати, що включають, зокрема, інші витрати операційної діяльності, пов'язані з господарською діяльністю.

Одночасно нормою абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Також у пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Суд оцінюючи значимість наданих позивачем первинних документів на обґрунтування реальності господарських операцій з його контрагентами, в контексті вищезгаданих положень законодавства з питань бухгалтерського обліку, звертає увагу на наступну правову позицію Вищого адміністративного суду України. Так, Вищий адміністративний суд України у постанові від 07.07.2011 (№ К-25801/08; номер рішення в ЄДРСР 18257561) зазначив, що, згідно з частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Правило належності доказів, як зазначає Вищий адміністративний суд України, не підміняє вимоги щодо достовірності та достатності доказів. Умовою достовірності доказів, як вбачається із зазначеного рішення, щодо придбання (послуг/товарів), вартість яких врахована позивачем в податковому обліку з метою зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, зв'язку цих послуг з власною господарською діяльність позивача є, перш за все, конкретизація змісту, обсягу (операцій, товарів, робіт, послуг) .

В своїх інших ухвалах від 14.01.2015 року К/9991/72258/12, від 21.10.2014 року № К/800/6170/14 та від 26.08.2014 року № К/800/6501/14 суд касаційної інстанції вказує на те, що: «податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії, покладається на податкову інспекцією як на суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, дане правило не виключає обов'язку платника довести обґрунтованість сформованих ним податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг)» та «…правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах , а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податків.».

Виходячи з таких правових позицій Вищого адміністративного суду України, первинні документи (акти), які мають узагальнений характер, неконкретні за змістом не можуть враховуватися при формуванні відповідних податкових вигод.

За результатами дослідження та аналізу змісту наданих позивачем документів по господарських операціях з названими контрагентами суд дійшов висновку, вони не підтверджують належним чином реальність виконаних господарських операцій (а саме: по ТОВ «Медіндустрія», ТОВ «Адіс-Медіа-Холдінг», ТОВ «Стек-Комп'ютер», ТОВ «Східно-європейські послуги зв'язку», ТОВ «Укрцентрбуд», ТОВ «Медичні інформаційні системи», фізичними особами-підприємцями) з мотивів наведених вище по тексту судового рішення.

Окрім того, як зазначає Вищий адміністративний суд України у своїй ухвалі від 17.06.2015 № К/800/36165/14 У, у відповідності до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпункт 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, з аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що діяльність особи, пов'язана з реалізацією товарів, надання послуг повинна бути направлена на отримання доходу, що є метою одержання економічного ефекту від результатів господарської діяльності (діловою метою). Зв'язок витрат платника податків із його господарською діяльністю є однією з основоположних засад, з якими законодавець пов'язує можливість віднесення витрат на оплату товарів (послуг) до складу валових витрат, а сум ПДВ у їх ціні до складу податкового кредиту.

В свою чергу, позивачем на підтвердження наявності у ТОВ «Сінево Україна» розумної економічної (ділової) мети при укладенні договорів на надання консультаційних послуг з ФОП ОСОБА_3 не надано суду належних доказів та/або пояснень, а також не зазначено причин неможливості їхнього подання.

Враховуючи відсутність доведеної позивачем наявності ділової мети та економічної доцільності здійснених правочинів, відсутність обґрунтування вартості послуг, обов'язкових первинних документів, руху активів в процесі здійснення господарських взаємовідносин, суд погоджується і доводами контролюючого органу та вважає їх доведеними щодо створення позивачем уявності господарських операцій з метою штучного формування валових витрат, а відтак порушення фіскальних інтересів держави.

Таким чином, позивачем не спростовано висновків акта перевірки щодо необґрунтованого формування даних свого податкового обліку за період з 01.04.2012 по 31.12.2014 показників валових витрат за рахунок господарських операцій з ТОВ «Медіндустрія», ТОВ «Адіс-Медіа-Холдінг», ТОВ «Стек-Комп'ютер», ТОВ «Східно-європейські послуги зв'язку», ТОВ «Укрцентрбуд», ТОВ «Медичні інформаційні системи», названими фізичними особами-підприємцями.

Щодо законності податкового повідомлення-рішення від 22.07.2015 № 0000621702 про визначення до сплати грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 27 612,93 грн., вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 22.07.2015 № Ю-0039811706 на суму єдиного внеску у розмірі 42 971,43 грн. та рішення від 22.07.2015 за № 0039821706 про застосування штрафні санкції у розмірі 21 485,72 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до тексту акта перевірки (стор. 103 - 105) та наданих позивачем документів (а.с. 161 - 218 Т. VІІІ) судом встановлено, що 29.11.2012 ТОВ «Сінево Україна» переказало ЗАТ «Гамалія» (код ЄДРПОУ 24252976) безготівкові кошти в сумі 106 286 грн. (в т.ч. ПДВ - 600 грн.) за організацію ділової подорожі. Дані послуги за узгодженим організаційним пакетом (а саме: розміщення і проживання в готелі - Шарм ель Шейх/Domina Coral Bay Aquamarine B (24 чоловік); забезпечення годуванням у відповідності до графіку ВВ; підготовчо-організаційні роботи) були надані ЗАТ «Гамалія» на підставі та виконання договору щодо організації ділової поїздки № 15/11-12, укладеного 15.11.2012 між ТОВ «Сінево Україна» (як Замовником) і ЗАТ «Гамалія» (Виконавцем). За результатами наданих послуг складений та підписаний акт від 17.12.2012 № 003860. Факт реальності надання послуг відповідачем в акті перевірки не заперечувався.

Згідно письмових пояснень представника позивача, викладених в тексті позову та від 29.09.2015, з метою забезпечення господарської діяльності товариства (зокрема: для вирішення стратегічних питань розвитку компанії, налагодження бізнес процесів, обміну інформацією в межах територіальних підрозділів ТОВ «Сінево Україна» та підготовки спільного аналітичного звіту роботи компанії за 2012 рік) було прийнято рішення (наказ від 27.11.2012 № 08-т «Про організацію щорічної конференції керівників ТОВ «Сінево Україна», а.с. 165 Т. VІІІ) щодо організації та забезпечення перебування працівників товариства у кількості 24 чоловік, визначених у додатку до цього наказу, на щорічній конференції, присвяченій темі «Підсумки роботи компанії за 2012 рік. Плани роботи на 2013 рік» на період з 08.12.2012 по 15.12.2012. Місцем проведення конференції обрано м. Шарм ель Шейх (Єгипет) у зв'язку із запланованою присутністю представників компанії-засновника «WHIMSICAL HOLDING LIMITED».

На підтвердження факту проведення зазначеної конференції позивач надав суду копії затвердженої програми конференції, наказу ТОВ «Сінево Україна» від 05.12.2012 № 82-вд «Про службове відрядження» - щодо відрядження 24-х співробітників позивача за визначеним переліком до м. Шарм ель Шейх (Єгипет) на 8-м днів (з 08.12.2012 по 15.12.2012) для участі у щорічній конференції за відповідною темою, та з виплатою транспортних витрат і послуг, наданих ЗАТ «Гамалія», протокол про підсумки конференції, підписаний директором Товариства ОСОБА_17.

У зв'язку з ненаданням до перевірки документів на підтвердження факту проведення конференції та виробничої необхідності в організації такої конференції, а також переліку осіб, які безпосередньо приймали участь в конференції, працівники відповідача прийшли до висновків про відсутність зв'язку між витратами ТОВ «Сінево Україна» на послуги ЗАТ «Гамалія» та його господарською діяльністю, та про отримання працівниками позивача додаткового блага. В якості кінцевого отримувача додаткового блага на загальну суму коштів 106 286 грн. перевіряючими визначений директор ТОВ «Сінево Україна» ОСОБА_17 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5).

За умовами норми абз. "а" пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПК України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, а саме: загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати.

Одночасно пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 цього ж Кодексу передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених ст. 157 ПКУ, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами пп. 140.1.5 п. 140.1 ст. 140 Кодексу). Обмеження, передбачені абзацом другим цього підпункту, не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб.

Відповідно до п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Зокрема, п. 164.2 ст. 164 цього Кодексу встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств (п. "б" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України); вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку (п. "е" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України).

В розумінні пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України «додаткові блага» - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

За приписами норм п. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри. Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об'єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними п. 164.5 ст. 164 Податкового кодексу (пп. 164.2.17 п. 164.2 цієї статті Кодексу).

Також, згідно з п. 164.5 ст. 164 ПК України під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлено згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К = 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

Згідно із п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок зі сплати податків та зборів відповідно до Кодексу.

Підпунктами 168.1.1 та пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок з суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Згідно з вимогами п. 171.2 ст. 171 ПК України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

За результатами дослідження наданих сторонами документів суд приходить до висновку, що витрати позивача за послуги надані ЗАТ «Гамалія» не є «додатковим благом» в розумінні норми пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України, а являються прямими витрати підприємства у зв'язку з виробничою необхідністю.

Крім того, такі витрати товариства в даному випадку неможливо персоніфікувати з метою визначення об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб (розмір конкретної суми) та осіб платників податку.

У зв'язку з цим суд погоджується з твердженнями позивача про відсутність правових підстав вважати, що кошти в сумі 106 286 грн. не є доходом, що включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу працівників ТОВ «Сінево України» (а саме до складу загального місячного оподатковуваного доходу директора цього товариства) відповідно до п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.

З огляду суд приходить до висновку про відсутність у відповідача також правових підстав для визначення ТОВ «Сінево України» суми податку на доходи фізичних осіб згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 22.07.2015 № 0000621702.

Також, судом враховується, що у відповідності до абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.01.2014р. № 2464-ІV (надалі - Закон № 2464-IV) платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове страхування є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове страхування є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. (абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-ІV).

За вимогами норм ч. 2 ст. 6 цього Закону платник єдиного внеску зобов'язаний, в тому числі, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

Згідно норм ч. 4 ст. 8 Закону № 2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган вправі обчислити єдиний внесок на підставі актів перевірок правильності нарахування та сплати єдиного соціального внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплати на суми яких нараховується єдиний внесок. (п. 3 ст. 9 цього Закону).

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та попередньо зроблених висновків суд погоджується із твердженнями позивача про відсутність документального підтвердження наявної база для нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове страхування. А тому приходить до висновку, що суб'єкт владних повноважень не довів правомірність формування та виставлення на адресу позивача вимоги про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску від 22.07.215 № Ю-0039811706, та застосування штрафних санкцій за донарахування контролюючим органом своєчасно не нарахованого єдиного внеску згідно рішення від 22.07.2015 № 0039821706.

Щодо законності податкового повідомлення-рішення від 22.07.2015 № 0004712202 про застосування штрафних санкцій за порушення порядку оприбуткування готівки та використання реєстраторів розрахункових операцій суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що в ході проведення документальної перевірки працівниками відповідача встановлені випадки неоприбуткування в книзі обліку розрахункових операцій № 26548202р/2 суми готівкових коштів за період з 01.10.2012 по 08.08.2013 (шляхом не внесення записів такої КОРО), та несвоєчасного оприбуткування в книгах обліку розрахункових операцій № 2654010272 (09.04.2014) і № 2654010273 (09.04.2014 і 30.07.2014) сум готівкових коштів у розмірах 4 516 грн. та відповідно 7 615 грн. і 3 436,5 грн., а саме за день до роздрукування фіскальних звітних чеків № 235 від 10.04.2014, № 236 від 10.04.2014 і № 326 від 30.07.2014.

Крім того, в тексті акта перевірки зафіксовані факти порушень ТОВ «Сінево Україна» норм п. 9 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме 22 випадки не зберігання фіскальних звітних чеків за наведеним переліком в книгах обліку розрахункових операцій № 3000026328, № 3000026322, № 2654007107 і № 3000030226.

Заперечуючи факти даних правопорушень представник позивача в тексті свого позову та наданих письмових поясненнях, зазначив наступне. ТОВ «Сінево Україна» здійснювало оприбуткування сум готівкових коштів у розмірах 4 516 грн., 7 615 грн. і 3 436,5 грн. у книгах обліку розрахункових операцій № 2654010272 і № 2654010273 (внесення записів до таких книг 09.04.2014 і 30.07.2014) безпосередньо у день отримання готівки. Проте відповідні Z-звіти на вказані суми готівкових коштів були роздруковані наступного дня (тобто, 10.04.2014 і 31.07.2014) з причин відсутності 09.04.2014 господарській одиниці електроенергії, та 30.07.2014 - відсутності зв'язку та виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій.

Щодо 255 випадків неоприбуткування готівкових коштів на загальну суму 1 704 877,50 грн. в книзі обліку розрахункових операцій № 26548202р/2 на підставі фіскальних звітних чеків з № 544 від 01.10.2012 по № 806 від 08.08.2013, то вказані суми готівки були помилково оприбутковані в іншій книзі обліку розрахункових операцій № 2654008203/2, оскільки обидві книги обліку розрахункових операцій знаходилися на одному пункту прийому біологічного матеріалу (м. Миколаїв, вул. Московська, 20А).

На спростування висновків акта перевірки позивач надав суду копії наступних документів (а.с. 155 - 172 Т. Х; 29 - 70 Т. ХІ): копії КОРО № 2654008202р/2, зареєстрованої на РРО з фіскальним № 2654008202 (дата реєстрації книги 05.06.2012, період використання - з 04.12.2012 по 02.01.2014), - де наявні вклеєні фіскальні чеки з іншого РРО № 2654008203 та за інші періоди, та вчинені записи про проведенні розрахункові операції через РРО починаючи з 04.12.2012 по 02.01.2014 (дати та номери Z-звітів без зазначення сум готівки і розрахунків; КОРО № 2654008203р/2, зареєстрованої на РРО з фіскальним № 2654008203 (дата реєстрації книги 05.06.2012, період використання - з 01.10.2012 по 08.08.2013), - де вклеєні фіскальні звітні чеки з РРО № 2654008202, та відсутні записи про вчиненні через РРО розрахункові операції (копії сторінок цієї книги, де вчинені записи по готівкових операціях, позивачем до суду надані не були); попередньо КОРО № 2654008202р, зареєстрованої на РРО з фіскальним № 2654008202 (дата реєстрації книги 02.09.2010, період використання - з 29.12.2010 по 29.09.2012); КОРО № 2654010727р та КОРО № 2654010273р. в т.ч. сторінки із записами про вчиненні розрахункові операції та вклеєним фіскальними звітними чеками за відповідні дати.

Визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій віднесено до повноважень Національного банку України (п. 6 ст. 33 Закону України від 20.05.1999 № 679-XIV «Про Національний банк України».

Згідно з абз. 3 п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320, у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних розрахункової книги).

Відповідно до ст. 2 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, надалі - Закон № 265/95-ВР) та п. 1.2 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 № 614 (що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за N 106/5297 та втратив чинність 18.10.2013) книга обліку розрахункових операцій - це прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Відповідно до п. 7.4 і 7.5 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок (надалі - Порядок № 614), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 N 614, та п. 5 і 6 розд. 4 аналогічного Порядку (надалі - Порядок № 417), затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 28.08.2013 N 417, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.09.2013 за N 1618/24150 та нині чинний) визначено, що використання книги ОРО, зареєстрованої на господарську одиницю, передбачає, зокрема: наявність книги ОРО в господарській одиниці, на яку ця книга зареєстрована, або на місці проведення розрахунків; здійснення записів про реквізити розрахункових квитанцій до початку використання розрахункової книжки та безпосередньо після закінчення її використання у межах робочого дня чи зміни; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.

Використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, зокрема, передбачає: наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо; у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій; ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі книги ОРО.

У разі роздрукування на РРО протягом робочого дня декількох фіскальних звітних чеків усі вони підклеюються у відповідній книзі ОРО, записи в розділі 2 книги ОРО робляться за кожним фіскальним звітним чеком окремо. Якщо фіскальний звітний чек містить дані про операції службового внесення та службової видачі коштів, то графи 3 і 4 розділу 2 книги ОРО можна не заповнювати (п. 7.7 розд. 7 Порядку № 614/п. 8 розд. 4 Порядку № 417).

Таким чином, облік готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі ОРО передбачає як вклеювання фіскальних звітних чеків РРО у розділ 1 книги ОРО, так і виконання записів у розділі 2 книги ОРО.

Згідно правової позиції, наведеної у постановах Верховного Суду України від 01.04.2014р. у справі 21-54а14, від 15.10.2013р. у справі №21-247а13, від 15.10.2013р. у справі №21-306а13, від 02.04.2013р. у справі №21-439а13, від 26.02.2013р. у справі №21-7а-13, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.05.2013 N К-1675/10, і постанові від 18.03.2013 № К-34582/10, кошти вважаються облікованими у книзі ОРО в разі заповнення як розділу 1, так і розділу 2 вказаної книги. Виходячи з того, що законодавством під "оприбуткуванням готівки" у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО розуміється своєчасне (у день одержання готівкових коштів) здійснення обліку таких коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО, то не здійснення відповідних записів в книзі обліку розрахункових операцій згідно із Z-звітом у день одержання готівкових коштів у порядку, встановленому законодавством, не може вважатися "оприбуткуванням готівки".

Між тим нормами ст. 5 Закону № 265/95-ВР на період виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій та здійснення його ремонту або у разі тимчасового, але не більше 72 годин (7 робочих днів), відключення електроенергії проведення розрахункових операцій здійснюється з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки або із застосуванням належним чином зареєстрованого резервного реєстратора розрахункових операцій.

Аналогічно положеннями п. 9, 10 розд. 4 чинного Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, передбачено, що у розділі 3 книги ОРО, зареєстрованої на РРО, обліковуються розрахункові квитанції, використані під час відключення електроенергії або в період ремонту РРО. Графи 1 - 5 заповнюються до початку використання розрахункової книжки, графи 6 - 8 - до початку реєстрації розрахункових операцій за допомогою РРО після відновлення постачання електроенергії чи встановлення РРО після ремонту..

У розділі 4 книги ОРО, зареєстрованої на РРО, обліковуються ремонти, роботи з технічного обслуговування, а також перевірки конструкції та програмного забезпечення РРО. Графи 1 - 5 заповнює особа, що здійснює ремонт, технічне обслуговування або перевірку, графи 6 та 7 - працівник суб'єкта господарювання після відновлення працездатності РРО. У разі виходу РРО з ладу графи 1 та 2 заповнює працівник суб'єкта господарювання безпосередньо після виходу РРО з ладу. За потреби до розділу 4 книги ОРО може вноситися додаткова інформація.

За результатами дослідження наданих позивачем документів (а саме книг обліку розрахункових операцій) суд приходить до висновку, що позивачем не було оприбутковано готівки на загальну суму 1 704 877,50 грн. за період з 01.10.2012 по 08.08.2013 у порядку, передбаченому п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N 637, а саме: не здійснено обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (Z-звітів) шляхом внесення відповідних записів до такої книги.

В силу норми п. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.95 N 436/95, у разі порушення юридичними особами всіх форм власності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком Уураїни, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, - за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

З огляду на вищенаведене та з урахуванням наявних матеріалів справи суд приходить до висновку про правомірність застосованих відповідачем штрафних санкцій за порушення позивачем вимог п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні лише в частині штрафних санкцій на суму 8 524 387,50 грн.

Посилання позивача в тексті позову на те, що ним фактично порушено правила ведення книги обліку розрахункових операцій, проте не вчинено правопорушення, за яке передбачено санкцію абз. 3 п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.95 N 436/95, суд вважає необґрунтованим та відхиляє.

Що ж до посилань відповідача на 22 випадки порушення позивачем вимог п. 9 ст. 3 Закону № 265/95-ВР в частині незабезпечення щоденного друкування на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій, то останні, то правомірність останніх позивачем не заперечуються.

Водночас в тексті позовної заяви позивач посилається на допущення контролюючим органом помилки при розрахунку штрафної санкції відповідно до п. 4 ст. 17 Закону N 265/95-ВР, а саме розмір застосованої санкції більше за законодавчо встановлений.

У відповідності до п. 9 ст. 3 Закону N 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Згідно з пунктом 4 статті 17 Закону N 265/95-ВР (в редакції, що діяла на момент прийняття спірного податкового повідомлення-рішення) у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чека або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій за рішенням контролюючого органу до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Між тим слід зазначити, що не виконуючи протягом певного періоду обов'язок щодня друкувати фіскальний звітний чек, суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення, а не зберігаючи роздрукований чек у книзі обліку розрахункових операцій - триваюче.

Таким чином, за вчинення порушень, про які йдеться у п. 4 ст. 17 Закону N 265/95-ВР, відповідний контролюючий орган може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто, 340 грн.) незалежно від кількості випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чека та/або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій, виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги). Дана правова позиція Окружного адміністративного суду м. Києва відповідає позиції Верховного Суду України у його постановах від 17.12.2013 № 21-442а13, від 16.04.2013 N 21-89а13 та від 04.06.2013 № 21-155а13, Вищого адміністративного суду України у його постанові від 05.08.2014 № К/9991/87809/11).

А відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22.07.2015 № 0004712202 в частині застосування до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6 460 грн. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Сінево України» задовольнити частково.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 22.07.2015 № 0000621702.

3. Скасувати вимогу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 22.07.2015 № Ю-0039811706.

4. Скасувати рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 22.07.2015 № 0039821706 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

5. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 22.07.2015 № 0004702202 в частині визначеного грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 10 166 812,75 грн. (в тому числі за основним платежем - 8 133 450 грн., штрафні санкції - 2 033 362,75 грн.).

6. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 22.07.2015 № 0004712202 в частині застосованої штрафної санкції у розмірі 84 637,50 грн.

7. В решті позову відмовити.

8. Стягнути судові витрати у сумі 229,47 грн. (двісті двадцять дев'ять гривень 47 копійок) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сінево України» (код ЄДРПОУ 34709124) шляхом їх безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39468697) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги .

Суддя К.М. Кобилянський


Дата ухвалення рішення	18.11.2015
Оприлюднено	25.11.2015
Номер документу	53644208
Судочинство	Адміністративне

Судовий реєстр по справі —826/15514/15

Ухвала від 20.10.2016

Адміністративне

Верховний Суд України

Волков О.Ф.

Ухвала від 08.09.2016

Адміністративне

Верховний Суд України

Коротких О.А.

Ухвала від 01.06.2016

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Костенко М.І.

Ухвала від 15.06.2016

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Костенко М.І.

Ухвала від 16.05.2016

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Костенко М.І.

Ухвала від 11.12.2015

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Грищенко Т.М.

Постанова від 18.11.2015

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Кобилянський К.М.

Ухвала від 04.08.2015

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Кобилянський К.М.

Ухвала від 04.08.2015

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Кобилянський К.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 18.11.2015 по справі 826/15514/15ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Судовий реєстр по справі —826/15514/15

Постанова від 18.11.2015

Постанова
від 18.11.2015 по справі 826/15514/15
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА