Рішення

від 05.11.2015 по справі 369/11015/14-ц

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

05.11.2015

Справа № 369/11015/14-ц

Провадження № 2/369/1068/15

РІШЕННЯ

Іменем України

05 листопада 2015 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Д.Д.Усатов

за участю секретаря Кузьменко П.О,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Києві, цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «БАЗЕЛЬ-ФІНАНС» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «БАЗЕЛЬ-ФІНАНС», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та Києво-Святошинського районного управління юстиції, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та Орган опіки та піклування ОСОБА_7 районної державної адміністрації Київської області про визнання договору іпотеки №1733И/0906 від 14.09.2006 року та договору іпотеки №1734И/0906 від 14.09.2006 року недійсними, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2014 року позивач ТОВ «Фінансова компанія «БАЗЕЛЬ-ФІНАНС» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 районної державної адміністрації Київської області про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення з житлового будинку та зняття з реєстрації.

Свої позовні вимоги мотивував тим, що 14.09.2006 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії №1760рv-08-06, за умовами якого позичальнику було відкрито невідновлювальну кредитну лінію в сумі 150000,00 доларів США із сплатою процентів річних в розмірі 12,90 процентів річних, а позичальник зобов'язувався повернути повністю кредитні ресурси.

22.05.2008 року між банком «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_8 укладено додаткову угоду № 2 до вказаного кредитного договору, відповідно до якої збільшено процентну ставку до 16 процентів річних.

10.07.2008 року між банком «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_8 укладено додаткову угоду № 3 до вказаного кредитного договору, відповідно до якої банк збільшив розмір невідновлювальної кредитної лінії до 397 222 доларів США.

04.02.2009 року банком «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_8 укладено додаткову угоду № 5 до вказаного кредитного договору, відповідно до якої п. 2.1. договору про відкриття кредитної лінії №1760рv-08-06 було викладено в новій редакції, а саме: «банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності в розмірі 272 664,20 доларів США з оплатою по процентній ставці 16 % процентів річних».

На виконання умов кредитного договору №1760рv-08-06 від 14.09.2006 року банком було надано позичальнику кредитні кошти в сумі 272 664 доларів США 20 центів.

17.04.2013 року між ТОВ "Фінансова компанія "БАЗЕЛЬ-ФІНАНС" та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено договір про відступлення права вимоги за фінансовим кредитом, згідно якого ТОВ " Фінансова компанія "БАЗЕЛЬ-ФІНАНС" набула права вимоги по договору про відкриття кредитної лінії №1760рv-08-06 від 14.09.2006 року.

Позивач вважає, що ОСОБА_1 було порушено зобов'язання, а саме порушено п.3.2 кредитного договору №1760рv-08-06 від 14.09.2006 року, згідно якого позичальник взяв на себе зобов'язання щомісячно, в термін з «01» по «10» число кожного місяця здійснювати погашення позичкової заборгованості згідно умов кредитного договору.

Відповідно до п. 3.4 кредитного договору №1760рv-08-06 від 14.09.2006 р., банк має право припинити видачу кредитних ресурсів, відмовити позичальнику у продовженні строку дії кредитного договору, також вимагати дострокового повернення кредитних коштів, сплати процентів по них, неустойки, в т.ч. при несвоєчасному або в неповному обсязі здійснення зарахувань грошових коштів на погашення заборгованості за кредитом та/або на сплату процентів тощо.

Станом на день подання позову загальна заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ "Фінансова компанія "БАЗЕЛЬ-ФІНАНС" становить 411158 доларів США 74 центи, без врахування неустойки та пені.

Як зазначає позивач, у зв'язку з порушенням ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань згідно з кредитним договором №1760рv-08-06 від 14.09.2006 року ТОВ "Фінансова компанія "БАЗЕЛЬ-ФІНАНС" неодноразово було направлено вимоги про усунення порушень від 30.04.2013 року, 04.04.2014 року, 10.10.2014 року. Вказані вимоги залишені без задоволення.

В забезпечення виконання зобов'язань, що випливають із договору про відкриття кредитної лінії №1760рv-08-06 від 14.09.2006 року, 14.09.2006 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки №1733И/0906, зареєстрований за №з-1027 та Договір іпотеки №1734И/0906, зареєстрований за №з-1029, обидва посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6

18.04.2013 року між ТОВ "Фінансова компанія "БАЗЕЛЬ-ФІНАНС" та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ " Фінансова компанія "БАЗЕЛЬ-ФІНАНС" набуло права вимоги по вказаним договору іпотеки №1733И/0906 та договору іпотеки №1734И/0906.

У відповідності до п.1 договору іпотеки №1733И/0906, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого за №з-1027, ОСОБА_2 передала в іпотеку домоволодіння за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с.Гатне, вул.Доброго Дуба, 36, яке складається з житлового будинку р.п. 2005, зазначений за планом під літерою «А» загальною площею - 308,3 кв.м. житловою площею 82,2 кв.м., та надвірних будівель: огорожі з металу та дерева 1-3, колодязя з/б кільця 4.

У відповідності до п.1 договору іпотеки №1734И/0906, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого за №з-1029 ОСОБА_2 передала в іпотеку земельну ділянку, площею 0,1524 га, що знаходиться за адресою Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с.Гатне, вул.Доброго Дуба, з кадастровим номером 3222481600:02:003:0007.

Крім того, вказують, що відповідно до довідки № 447 від 20.09.13 року, виданої Гатненської сільською радою, у домоволодінні за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с.Гатне, вул.Доброго Дуба, 36, зареєстровані -ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 - з 04.11.2006 року; ОСОБА_3 -ІНФОРМАЦІЯ_2 - з 04.11.2006 року (малолітня дитина); ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_3 - з 04.11.2006 року (малолітня дитина); ОСОБА_1 -ІНФОРМАЦІЯ_4 - з 12.09.2006 року; ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_5 - з 06.03.2013 року.

Зазначають, що 18.09.2013 року відповідачам по справі були направлені вимоги про добровільне звільнення домоволодіння, однак 25.10.2013 року повернулись назад не врученими «за закінченням терміну зберігання».

Позивач зазначає, що спірний будинок був переданий в іпотеку ще до реєстрації в ньому неповнолітніх дітей, а відтак - на час укладення іпотечного договору діти не мали права власності чи права користування ним, що в свою чергу унеможливлює порушення їхніх прав на житло.

Посилаючись на викладене вище та норми закону, позивач просив суд: в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "БАЗЕЛЬ-ФІНАНС" по договору про відкриття кредитної лінії №1760ру-08-06 від 14.09.2006 року (із змінами та доповненнями) в сумі 411 158,74 доларів США, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме - домоволодіння за адресою - Київська обл., Києво-Святошинський район, с.Гатне, вул.Доброго Дуба, 36, яке складається з житлового будинку, зазначеного у плані під літерою «А», загальною площею - 308,3 кв.м., житловою площею 82,2 кв.м., та надвірних будівель: огорожі з металу та дерева 1-3, колодязя з/б кільця 4, та земельну ділянку, площею 0,1524 га, що знаходиться за адресою Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с.Гатне, вул. Доброго Дуба, кадастровий номер 3222481600:02:003:0007, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, шляхом набуття у власність Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "БАЗЕЛЬ-ФІНАНС" зазначених об'єктів нерухомості. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "БАЗЕЛЬ-ФІНАНС" (м. Київ, вул. Машинобудівна, буд.37, Ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38393296 ) право власності на домоволодіння за адресою - Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Гатне, вул. Доброго Дуба, 36, яке складається з житлового будинку, зазначеного за планом під літерою «А», загальною площею - 308,3 кв.м., житловою площею 82,2 кв.м., та надвірних будівель: огорожі з металу та дерева 1- 3, колодязя з/б кільця 4, та земельну ділянку, площею 0,1524 га, що знаходиться за адресою Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Гатне, вул. Доброго Дуба, кад.номер 3222481600:02:003:0007, припинивши право власності ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на зазначене майно. Зобов'язати ОСОБА_7 районну державну адміністрацію зняти з реєстрації місця проживання з житлового будинку, що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с.Гатне, вул. Доброго Дуба, 36, ОСОБА_2 (1979 р.н.), ОСОБА_4 (2005 р.н.), ОСОБА_3 (2002р.н.), ОСОБА_1 (1976р.н.), ОСОБА_5 (1951 р.н.). Виселити з житлового будинку, що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с.Гатне, вул. Доброго Дуба, 36, без надання іншого жилого приміщення, ОСОБА_2 (1979р.н.), ОСОБА_4 (2005 р.н.), ОСОБА_3 (2002 р.н.), ОСОБА_1 (1976р.н.), ОСОБА_5 (1951 р.н.). Стягнути з відповідачів сплачений позивачем судовий збір.

Ухвалою від 16.04.2015 року провадження у справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Базель-фінанс» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 районної державної адміністрації про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення з житлового будинку та зняття з реєстрації в частині позовних вимог до ОСОБА_7 РДА про зняття ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з зареєстрованого місця проживання у житловому будинку, що знаходиться за адресою: Київська область, с.Гатне, вул.Доброго Дуба, 36 - залишено без розгляду.

Внаслідок змін позовних вимог просив суд: в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "БАЗЕЛЬ-ФІНАНС" по договору про відкриття кредитної лінії №1760ру-08-06 від 14 вересня 2006 р. (із змінами та доповненнями) в сумі 411 158,74 (чотириста одинадцять тисяч) доларів США 74 центи, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме - домоволодіння за адресою - Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Гатне, вул. Доброго Дуба, 36, яке складається з житлового будинку, зазначений за планом під літерою «А», загальною площею - 308,3 кв.м., житловою площею 82,2 кв.м., та надвірних будівель: огорожі із металу та дерева 1-3, колодязя з/б кільця 4, та земельну ділянку, площею 0,1524 га, що знаходиться за адресою Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с.Гатне, вул.Доброго Дуба, кадастровий номер 3222481600:02:003:0007, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, шляхом набуття у власність Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "БАЗЕЛЬ-ФІНАНС" зазначених об'єктів нерухомості. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "БАЗЕЛЬ-ФІНАНС" (м. Київ, вул. Машинобудівна, буд.37, Ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38393296 ) право власності на домоволодіння за адресою - Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Гатне, вул. Доброго Дуба, 36, яке складається з житлового будинку, зазначеного за планом під літерою «А», загальною площею - 308,3 кв.м., житловою площею 82,2 кв.м., та надвірних будівель: огорожі з металу та дерева 1- 3, колодязя з/б кільця 4, та земельну ділянку, площею 0,1524 га, що знаходиться за адресою Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Гатне, вул. Доброго Дуба, кадастровий номер 3222481600:02:003:0007, припинивши право власності ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на зазначене майно.

Не погоджуючись з позовом ТОВ «Фінансова компанія «БАЗЕЛЬ-ФІНАНС», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в березні 2015 року звернулись до суду з зустрічним позовом до ТОВ «Фінансова компанія «БАЗЕЛЬ-ФІНАНС», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та Києво-Святошинського районного управління юстиції, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та Орган опіки та піклування ОСОБА_7 районної державної адміністрації Київської області про визнання договору іпотеки №1733И/0906 від 14.09.2006 року та договору іпотеки №1734И/0906 від 14.09.2006 року недійсними посилаючись на наступне.

Позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 вказувала, що 25.07.2006 року уклала договір купівлі-продажу житлового будинку, посвідчений ОСОБА_9 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області за реєстровим №2743 та зареєстрований в державному реєстрі правочинів 25.07.2006 року за №1456848, зареєстрований ОСОБА_7 бюро технічної інвентаризації в реєстрі прав власності на нерухоме майно 31.07.2006 року за №13851399 в реєстровій книзі №2 за номером 761.

Як зазначає позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2, право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гатне, вул. Доброго Дуба, буд. 36, виникло у неї 31.07.2006 року.

14.09.2006 року між банком «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_8, позивачем за зустрічним позовом, було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1760рv-08-06, відповідно до якого банк відкрив останньому невідновлювальну кредитну лінію в розмірі 150 000 доларів США з оплатою по процентній ставці 12,90 процентів річних, а ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредитні ресурси до 13.09.2021 року, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом.

22.05.2008 року між банком «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_8 укладено додаткову угоду № 2 до вказаного кредитного договору, відповідно до якої збільшено процентну ставку до 16 процентів річних.

10.07.2008 року між банком «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_8 укладено додаткову угоду № 3 до вказаного кредитного договору, відповідно до якої банк збільшив розмір невідновлювальної кредитної лінії до 397 222 доларів США.

01.08.2008 року між банком «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_8 укладено додаткову угоду № 4 до вказаного кредитного договору, відповідно до якої сторони уточнили порядок повернення кредитних ресурсів та погашення заборгованості. З метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором між банком «Фінанси та Кредит» ОСОБА_2 14.09.2006 року укладено наступні договори: 1) договір іпотеки №1733И/0906 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 3-1027, за яким предметом іпотеки є домоволодіння, що розташоване за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гатне, вул. Доброго Дуба, буд. 36, що належить іпотекодавцю ОСОБА_2 на праві власності; 2) договір іпотеки земельної ділянки №1734И/0906 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 3-1029, за яким предметом іпотеки є земельна ділянка, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гатне, вул. Доброго Дуба, що належить іпотекодавцю ОСОБА_2 на праві власності.

У зв'язку зі зміною істотних умов договору про відкриття кредитної лінії № 1760рv-08- 06, шляхом підписанням ОСОБА_8 та ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" додаткової угоди №3 від 10.07.2008 року, ОСОБА_2 та ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" внесли зміни до договорів іпотеки №№ 1733И/0906 та 1734И/0906 від 10.07.2008 року.

10.07.2008 року між сторонами (ОСОБА_2 та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит") укладено договір про внесення змін до договору іпотеки №1733ИД)906 від 14.09.2006 р.;

10.07.2008 між сторонами (ОСОБА_2 та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит") укладено договір про внесення змін до договору іпотеки №1734И/0906 від 14.09.2006 року.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заявили про порушення прав малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_10, яке відбулось внаслідок укладення оспорюваних договорів іпотеки. Вказували, що при укладені оспорюваних договорів не було враховано інтереси їх малолітніх дітей та не отримано згоди органів опіки та піклування на укладення таких правочинів.

Посилаючись на викладене вище та норми закону, позивачі за зустрічним позовом просили суд: визнати договір іпотеки №1733И/0906 від 14.09.2006 укладений між Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_2 - недійсним. Визнати договір іпотеки земельної ділянки №1734И/0906 від 14.09.2006 укладений між Банком "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_2 - недійсним. Зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 скасувати записи про державну реєстрацію іпотеки за іпотечним договором №1733И/0906 від 14.09.2006 року в державному реєстрі іпотек. Зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 скасувати записи про державну реєстрацію іпотеки за іпотечним договором №1734И/0906 від 14.09.2006 року. Зобов'язати Реєстраційну службу Києво-Святошинського управління юстиції (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, с.Петропавлівська Борщагівка, вул.Ярослава Мудрого, 1а) вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про заборону відчуження нерухомого майна, а саме: домоволодіння, що розташоване за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Гатне, вул.Доброго Дуба, буд. 36, що 14.09.2006 року, що був внесений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, на підставі Іпотечного договору №1733И/0906 від 14.09.2006 року. Зобов'язати Реєстраційну службу Києво-Святошинського управління юстиції (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, с.Петропавлівська Борщагівка, вул. Ярослава Мудрого, 1а, вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про заборону відчуження нерухомого майна, а саме: земельної ділянки, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гатне, вул.Доброго Дуба, кадастровий номер 3222481600:02:003:0007, що 14.09.2006 року був внесений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, на підставі Іпотечного договору №1734И/0906 від 14.09.2006 року.

Представники позивача за первісним позовом у судове засідання з'явились, свої уточнені позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позові. Проти зустрічного позову заперечували, просили відмовити в повному обсязі.

Представник позивачів за зустрічним позовом (відповідачів за первісним позовом) у судове засідання з'явився, свої позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в зустрічному позові. Проти первісного позову заперечував, просив відмовити в повному обсязі.

ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилась повторно, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, причини неявки суду не повідомляла.

Відповідач ОСОБА_7 районне управління юстиції Київської області в судове засідання свого представника не направило, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялось належним чином, причини неявки суд не повідомило.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, причини неявки суду не повідомляла. Надіслала до суду свої заперечення за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «БАЗЕЛЬ-ФІНАНС», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та Києво-Святошинського районного управління юстиції, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та Орган опіки та піклування ОСОБА_7 районної державної адміністрації Київської області про визнання договору іпотеки №1733И/0906 від 14.09.2006 року та договору іпотеки №1734И/0906 від 14.09.2006 року недійсними.

Представники третіх осіб, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомляли.

Орган опіки та піклування Києво-Святошинського ОСОБА_7 районної державної адміністрації Київської області, в судове засідання свого представника не направив, надіслав суду клопотання про слухання справи за його відсутності, просив захистити права малолітніх дітей при ухваленні рішення у справі.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, письмові докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні первісного позову слід відмовити, а зустрічний задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.09.2006 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії №1760рv-08-06.

У відповідності із п.2.1, 3.2 кредитного договору №1760рv-08-06 від 14.09.2006 року позичальнику було відкрито невідновлювальну кредитну лінію в сумі 150000 доларів США із сплатою процентів річних в розмірі 12,9% річних, а позичальник зобов'язувався повернути повністю кредитні ресурси.

В забезпечення виконання зобов'язань, що випливають із договору про відкриття кредитної лінії №1760рv-08-06 від 14.09.2006 року, тоді ж, 14.09.2006 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки №1733И/0906, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований за №з-1027, та Договір іпотеки №1734И/0906, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований за №з-1029.

22.05.2008 року між банком «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_8 укладено додаткову угоду № 2 до вказаного кредитного договору, відповідно до якої збільшено процентну ставку до 16 процентів річних.

10.07.2008 року між банком «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_8 укладено додаткову угоду № 3 до вказаного кредитного договору, відповідно до якої банк збільшив розмір невідновлювальної кредитної лінії до 397 222 доларів США.

01.08.2008 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_8 укладено додаткову угоду №4 до вказаного кредитного договору, відповідно до якої сторони уточнили порядок повернення кредитних ресурсів та погашення заборгованості.

04.02.2009 року банком «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_8 укладено додаткову угоду № 5 до вказаного кредитного договору, відповідно до якої п. 2.1. договору про відкриття кредитної лінії №1760рv-08-06 було викладено в новій редакції, а саме: «банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності в розмірі 272 664,20 доларів США з оплатою по процентній ставці 16 % процентів річних».

06.05.2009 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_8 укладено додаткову угоду №6 до вказаного кредитного договору, відповідно до якої сторони уточнили порядок повернення кредитних ресурсів та погашення заборгованості.

17.04.2013 року між ТОВ "Фінансова компанія "БАЗЕЛЬ-ФІНАНС" та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено договір про відступлення права вимоги за фінансовим кредитом, згідно якого ТОВ "Фінансова компанія "БАЗЕЛЬ-ФІНАНС" набуло права вимоги по договору про відкриття кредитної лінії №1760рv-08-06 від 14.09.2006 року.

18.04.2013 року між ТОВ "Фінансова компанія "БАЗЕЛЬ-ФІНАНС" та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено договори про відступлення прав за договором іпотеки №1733И/0906, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 14.09.2006 року та зареєстрованим за №з-1027 та про відступлення прав за договором іпотеки №1734И/0906, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 14.09.2006 року та зареєстрованим за №з-1029.

У відповідності до п. 1 договору іпотеки №1733И/0906, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого за №з-1027, ОСОБА_2 передала в іпотеку домоволодіння за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Гатне, вул. Доброго Дуба, 36, яке складається з житлового будинку р.п. 2005, зазначений у плані під літерою «А» загальною площею - 308,3 кв.м. житловою площею 82,2 кв.м., та надвірних будівель: огорожі з металу та дерева 1-3, колодязя з/б кільця 4.

У відповідності до п. 1 договору іпотеки №1734И/0906, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого за №з-1029 ОСОБА_2 передала в іпотеку земельну ділянку, площею 0,1524 га, що знаходиться за адресою Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Гатне, вул. Доброго Дуба, з кадастровим номером 3222481600:02:003:0007.

Згідно довідки №447 від 20.09.2013 року, виданої Гатненською сільською радою, у домоволодінні за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Гатне, вул. Доброго Дуба, 36, зареєстровані :

- ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 - зареєстрована 04.11.2006 року;

- ОСОБА_3 -ІНФОРМАЦІЯ_2 - зареєстрований 04.11.2006 року (малолітня дитина);

- ОСОБА_4 - 2005р.н. - зареєстрований 04.11.2006 року (малолітня дитина);

- ОСОБА_1 -1976р.н. - зареєстрований 12.09.2006 року;

- ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_5 - зареєстрована 06.03.2013 року.

Встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у шлюбі з 2000 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія 1- СГ № 086578, виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Львівського міськвиконкому від 05.08.2000 р., актовий запис-1315.

Крім того, встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками двох малолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, що підтверджується свідоцтвом про народження серії 1-СГ № 250402, виданим міським відділом реєстрації актів громадянського стану Львівського обласного управління юстиції від 16.04.2002 року, актовий запис №1773 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, що підтверджується свідоцтвом про народження серії 1-СГ № 021966, виданим міським відділом реєстрації актів громадянського стану Львівського обласного управління юстиції від 06 липня 2005 року, актовий запис №3648.

Частково задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та відмовляючи у задоволенні первісного позову ТОВ «Фінансова компанія «Базель - Фінанс» суд враховує наступне.

Судом встановлено, що позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 має постійне місце проживання в спірному будинку разом з малолітніми дітьми, підтвердженням чого є відмітка в паспорті про її реєстрацію 11.11.2006 року за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Гатне, вуд.Доброго Дуба, 36, інших відміток щодо місця реєстрації ОСОБА_2 та її малолітніх дітей судом не виявлено, в будинку, що належить її на праві власності.

У відповідності до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Згідно з положеннями частин третьої та четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Згідно зі статтею 405 Цивільного кодексу України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства»: «діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем».

Суд зазначає, що хоча з матеріалів справи і вбачається, що на час укладення спірного договору іпотеки малолітні діти іпотекодавця не були зареєстровані в спірному житловому будинку, проте не зважаючи на це, їх право на користування цим житлом виникло з моменту отримання такого права їх батьками.

Разом з тим, в Законі України від 11.12.2003 року №1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», положення про обов'язкову реєстрацію новонароджених дітей відсутнє, а тому місцем проживання дитини до дев'яти років є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає.

Таким чином, оскільки спірний житловий будинок на час укладення договору іпотеки був єдиним місцем проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які є батьками малолітніх дітей, вказаний будинок відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України був також і місцем проживання їх малолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_7.

В свою чергу, ОСОБА_1 на час укладення оспорюваних договорів був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, вуд.Доброго Дуба, 36

Суд наголошує, що спірний житловий будинок є єдиним місцем проживання малолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_9 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_10, та вони зареєстровані за його адресою з 11.11.2006 року.

Позивачі за зустрічним позовом, звертаючись до суду з позовом вказували, що про існування дітей у іпотекодавця сторонам оспорюваних договорів на момент їх укладення було відомо. Про це повідомляв ОСОБА_1 під час подання документів для укладення кредитного договору з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та цей факт не приховувався ним та ОСОБА_2 від кредитора чи іпотекодержателя під час укладення оспорюваних договорів іпотеки. На момент отримання ТОВ «Фінансова компанія «Базель - Фінанс» прав на відступлення права вимоги від ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», 18.04.2013 року, малолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживали та були зареєстровані за адресою батьків, у спірному будинку.

Ці обставини підтверджуються всіма матеріалами справи та не оспорювались сторонами протягом слухання справи.

До того ж, в судовому засіданні представник ОСОБА_1 пояснив, що при укладенні кредитного договору ОСОБА_1 повідомляв банк (первісного кредитора), про наявність у нього спільно з ОСОБА_2 (іпотекодавцем) двох малолітніх дітей (які проживали разом з ОСОБА_2, але не були зареєстровані в спірному будинку), про що також ним було зазначено в заяві на видачу готівки. Заява виготовлялась у одному екземплярі та копію заяви ОСОБА_1 банк не надавав.

Як пояснив представник позивача за первісним позовом вказана заява відсутня в матеріалах кредитної справи. Проте суд відзначає, що згідно акту прийому-передачі від 26.04.2013 року до договору про відступлення права вимоги за фінсовим кредитом від 17.04.2013 р. укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "БАЗЕЛЬ-ФІНАНС" та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», копія заяви на видачу готівки № 48 від 10.07.2008 року була передана позивачу за первісним позовом.

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Ст. 58 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частиною 1 ст.60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, судом встановлено, що батьки (боржник та іпотекодавець) не приховували від банку факт існування у них малолітніх дітей, проте позивачем за первісним позовом будь-яких доказів (в тому числі заяву на видачу готівки), які б відповідали вимогам їх належності та допустимості на спростування факту приховання та неповідомлення про існування у відповідачів за первісним позовом малолітніх дітей, як це зазначено в ст.ст.57-59 ЦПК України, суду не надано.

В той же час, суд відхиляє і доводи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, викладені у її письмових запереченнях на зустрічну позовну заяву про те, що спірний договір був посвідчений нотаріусом відповідно до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а іпотекодавцем було подано нотаріусу заяву про відсутність будь-яких прав у дітей на предмет іпотеки, з огляду на наступне.

Суд звертає увагу на те, що сам приватний нотаріус зазначає, що наявна заява про відсутність будь-яких прав у дітей на предмет іпотеки, а не про відсутність дітей взагалі.

Суд зазначає, що спірний договір іпотеки був вчинений не самим іпотекодавцем, а його представником (ОСОБА_11О.), який діяв від імені ОСОБА_2, на підставі довіреності.

Заява про необтяження правами користування дітей віком до 18 років предмету іпотеки, була подана та підписана також представником іпотекодавця ОСОБА_11

Проте, суд критично оцінює такий доказ, враховуючи наступне.

Пунктами 15, 16 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 3 березня 2004 року, (яка була чинна на момент укладення оспорюваних договорів іпотеки) встановлено, що при посвідченні правочинів і вчиненні деяких інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством України (наприклад, при засвідченні справжності підпису на документі), нотаріус перевіряє справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Нотаріально посвідчувані правочини, а також заяви та інші документи підписуються у присутності нотаріуса.

Однак, приватний нотаріус ОСОБА_6 встановила особу представника іпотекодавця та підтвердила справжність його підпису на заяві, з наданих йому повноважень на підставі довіреності, виданої ОСОБА_2, але довіреністю не передбачено, що представник має право діяти від імені та в інтересах малолітніх осіб, від імені яких виступає їх мати.

Крім того, на підтвердження перевірки наявності прав дітей на предмет іпотеки, приватний нотаріус посилається на той факт, що нею, враховуючи положення Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, було витребувано у іпотекодавця для огляду лише будинкову книгу на домоволодіння, на підставі відомостей якої приватним нотаріусом і було встановлено, що зареєстрованих малолітніх дітей не виявилось. В той же час, приватним нотаріусом не надано суду жодного доказу на підтвердження такого факту.

Проте, приватним нотаріусом не було враховано, що в Законі України від 11.12.2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», положення про обов'язкову реєстрацію новонароджених дітей, відсутнє, а тому місцем проживання дитини до дев'яти років є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає, а тому в таких випадках житлові права дитини пов'язуються з іншими фактами, відмінними від реєстрації.

Так, з метою визначення обставин, які б підтверджували користування дитиною приміщенням, переданим в іпотеку, використовуються покази свідків, довідки з медичних, дошкільних та шкільних установ, матеріали анкети позичальника, де б зазначалось про склад членів родини, а також копії паспортів, що містяться в матеріалах кредитної справи з відмітками про наявність дітей.

Однак, приватним нотаріусом не було витребувано та перевірено будь-якого іншого доказу, який би потверджував відсутність прав малолітніх дітей на предмет іпотеки.

При цьому, у суду наявні сумніви щодо дотримання приватним нотаріусом ОСОБА_6 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, при посвідченні спірних договорів іпотеки №1733И/0906 від 14.09.2006 року, зареєстрованим за №з-1027 та №1734И/0906 від 14.09.2006 року, зареєстрованим за №з-1029, так як в договорах приватним нотаріусом зазначено, що адреса реєстрації ОСОБА_2 (іпотекодавця): Львівська область, Пустомитівський район, с. Чишки, вул. Озерна, буд. 2, в той час, коли з паспорта ОСОБА_2 вбачається, що 15.04.2006 року вона була знята з реєстрації за цією адресою.

Таким чином, на час укладення спірних договорів іпотеки ОСОБА_2 не була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_11, як і її малолітні діти. На підставі яких даних та документів приватним нотаріусом був посвідчених спірний договір, та перевірена особа іпотекодавця, наявність прав у дітей, відомостей суду в порушення норм ст.ст.57-59 ЦПК України, не надано.

Крім того, суд звертає увагу на те, що при внесенні змін до договорів іпотеки №№1733И/0906 та 1734И/0906 від 10.07.2008 року ні кредитором, ні приватним нотаріусом не перевірявся факт проживання або реєстрації малолітніх дітей іпотекодавця у спірній житловій будівлі. Хоча на цей час вони не тільки користувались будинком, а й були зареєстровані у ньому у встановленому законом порядку, що доведено протягом розгляду справи по суті.

Попри це, в порушення норм чинного законодавства при нотаріальному посвідченні у 2008 році змін до договорів іпотеки приватним нотаріусом ОСОБА_6 не було витребувано у сторін дозволу чи згоди від органу опіки та піклування на вчинення таких правочинів.

Так, згідно із п. 1 ч. 2 ст. 177 СК батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки і піклування поміж іншого вчиняти такі правочини щодо її майнових прав, як укладення договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, у тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири.

Аналогічне, але дещо розширене положення міститься в ч. 3 ст. 17 Закону від 26.04.2001 року №2402-III В«Про охорону дитинстваВ» - батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Частиною 4 ст. 12 Закону № 2623-IV від 02.06.2005 року «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» передбачено, що для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Норма цієї ж статті зазначає, що неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень.

Відповідно до Ст. 3 Конвенції «Про права дитини», схваленої резолюцією 44-сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою ВР України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

За ч. 1 ст. 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері, є Закон України «Про охорону дитинства», норми якого узгоджуються із вищеназваними положеннями Конвенції «Про права дитини» та не можуть тлумачитися звужено. У випадку наявності будь-якої правової колізії, неповноти нечіткості або суперечливості законодавства, що регулює спірні правові відносини, що стосуються інтересів дитини, суд відповідно до вимог ст.8 Цивільного процесуального кодексу України та ст. 3 Конвенції «Про права дитини» повинен надавати перевагу якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Таким чином, власники нерухомого майна, в якому майнові права належать дитині, мають право розпоряджатися таким майном з обов'язковим врахуванням потреб та інтересів дитини, зокрема, з додержанням відповідних правил про опіку та піклування (з дозволу органу опіки та піклування), а тому отримання власником майна дозволу органів опіки та піклування на укладення договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, є необхідним не тільки тоді, коли ці договори стосуються майна дитини, але й тоді, коли вони стосуються її майнових прав, зокрема, права на користування жилим приміщенням. Отримання такого дозволу є необхідною умовою законності відповідного правочину.

Наведене тлумачення цілком узгоджується з позиціями, викладеними Міністерством праці та соціальної політики України в листі від 22.05.2006 року за №3411/0/14-06/042 та Міністерством юстиції України від 25.07.2006 року за №19-50-556 «Щодо отримання згоди органів опіки та піклування».

Згідно з ч.6 ст.203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити правам та інтересам їх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.

У відповідності до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» передбачено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень.

Відповідно до п. 44 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки.

Стаття 17 ч.1 п.4 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що підстави припинення іпотеки є визнання іпотечного договору недійсним. На підставі ст. 216 ч.1 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною /сторонами/ вимог, які встановлені частиною 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Аналіз фактичних обставин справи і зібраних у справі доказів свідчить про те, що на момент укладення договорів іпотеки між Банком «Фінанси та кредит» та ОСОБА_2, діти останньої мали право на житло та проживали у будинку, який був переданий в іпотеку. Оскільки передача нерухомості в іпотеку всупереч вимогам ст.12 Закону України „Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" відбувалася без попередньої згоди органів опіки та піклування, вказаний правочин не можна визнати таким, що відповідає вимогам ст.203 ЦК України, а тому на підставі ст.215 ЦК України він підлягає визнанню недійсним як такий, що порушує майнові права малолітніх дітей позивачів за зустрічним позовом, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7.

Як вбачається з матеріалів справи та наданих приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 копій документів нотаріального провадження, довідка про склад сім'ї ОСОБА_4 взагалі ніким не витребовувалась, не перевірялось і місце проживання, а тому відсутні підстави вважати, що іпотекодавцем ОСОБА_2 при передачі майна в іпотеку була надана неправдива інформації щодо відсутності майнових прав на іпотечне майно у малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Таким чином, аналізуючи дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та АТ Банк «Фінанси та кредит» в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вони були направлені на ігнорування наявності у ОСОБА_4 дітей та не дотримання вимог законодавства в частині не порушення їх прав.

Суд відзначає, що у випадку наявності будь-якої правової колізії, неповноти, нечіткості або суперечливості законодавства, що регулює спірні правові відносини, що стосуються інтересів дитини, суд відповідно до вимог ст. 8 ЦПК України та ст. 3 Конвенції про права дитини повинен надавати перевагу якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Враховуючи викладене вище, судом при розгляду даної справи застосування правової позиції Верховного Суду України викладеної у постанові по справі № 6-384цс15 від 30.09.2015 р., не вбачає можливим, в зв'язку з тим, що судом не встановлено обставин щодо наявності факту неправдивого повідомлення батьками, які є одночасно законними представниками неповнолітньої, малолітньої особи, про відсутність прав дитини на майно, яке передається в іпотеку. Навпаки, про існування малолітніх дітей, які входили до складу сім'ї іпотекодавця, було відомо з самого початку виникнення правовідносин між сторонами, а укладені правочини представниками позивача за первісним позовом не оспорювалися.

Разом з тим, суд враховує правову позицію Верховного Суду України викладену в постанові від 01.07.2015 №6-396цс15 в якому чітко вказано позицію щодо спірного питання . Відповідно до частини четвертої статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомості. Неприпустимо зменшення або обмеження прав та інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Тобто без попередньої згоди органу опіки та піклування на вчинення будь-якої угоди щодо нерухомого майна, право власності або користування яким мають діти, угоди визнаються недійсними.

Варто відзначити, що відповідно до ч. 4 статті 177 Сімейного кодексу України, орган опіки та піклування видає дозвіл лише після перевірки, проведеної протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.

Таким чином, визначені законом права дитини підлягають захисту у всіх випадках та незалежно від того, хто саме їх порушив, у тому числі і у випадку порушення цих прав особою, яка зобов'язана забезпечувати їх реалізацію, а тому відсутність попередньої згоди органу опіки та піклування на здійснення будь-якого правочину стосовно нерухомого майна, право власності або користування яким мають діти, є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Відповідно до ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 41 Конституції України проголошено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

У ст. 3 ЦК України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

Зважаючи на те, що згідно із ч. 1 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки може бути нерухоме майно за умов, якщо таке нерухоме майно належить іпотекодавцеві на праві власності, тільки таке нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем.

Відповідно до ст. 6 вказаного Закону іпотекодавець зобов'язаний до укладення іпотечного договору попередити іпотекодержателя про всі відомі йому права та вимоги інших осіб на предмет іпотеки, в тому числі ті, що не зареєстровані у встановленому законом порядку.

Зважаючи на п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

У відповідності до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, про доведеність вимог позивачів за зустрічним позовом в частині визнання договорів іпотеки недійсними та задоволення позову в цій частині та відмову в задоволенні первісного позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Щодо застосування строків позовної давності заявлених приватним нотаріусом та представниками позивача за первісним позовом, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

До позовних вимог про визнання недійсними договори іпотеки відповідно до статті 257 ЦК України встановлено позовну давність тривалістю у 3 роки.

Частинами 4, 5 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

При цьому визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Початок перебігу позовної давності визначається відповідно до правил статті 261 ЦК України.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Проте, особливе правило встановлене щодо початку перебігу позовної давності у спорах, пов'язаних із порушенням права чи охоронюваного законом інтересу неповнолітньої особи. У таких спорах позовна давність починається від дня досягнення особою повноліття (ч.4 ст.261 ЦК). Звичайно, це не означає, що законні представники неповнолітньої особи (батьки, опікун чи піклувальник) не можуть звернутись до суду від імені неповнолітнього (малолітнього) з вимогою (позовом) про захист його порушених прав чи інтересів, а повинні чекати моменту досягнення цією особою повноліття. Встановлення для цих випадків особливого порядку відліку (початку) і обчислення позовної давності при порушенні права чи інтересу неповнолітньої особи (з досягненням нею повноліття) - це додаткова гарантія охорони прав неповнолітніх осіб, які з досягненням повноліття зможуть самі захистити свої права в суді, маючи для цього достатній строк позовної давності.

Разом з тим, суд звертає увагу на те що в межах розгляду даної справи та оцінюванні доказів наданих сторонами у справі, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенція), яка гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Це покладає на Україну в особі її державних органів зобов'язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v.s. the U.K. від 21.02.1990 року).

Оскільки, вказане правило націлене на захист прав та інтересів неповнолітніх осіб, а в даному випадку зустрічний позов заявлено з метою захисту прав ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, то застосування загальних строків позовної давності, про які було заявлено приватним нотаріусом та представниками позивача за первісним позовом, є необґрунтованим та безпідставним, в зв'язку з чим задоволенню не підлягає.

Відмовляючи у позовних вимогах ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в частині зобов'язання Реєстраційної служби Києво-Святошинського РУЮ Київської області вилучити з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записи про заборону відчуження спірних житлового будинку та земельної ділянки, суд виходив з того, що після визначення кола осіб, що приймають участь у справі, Реєстраційну службу Києво-Святошинського РУЮ Київської області було замінено на ОСОБА_7 РУЮ Київської області, втім, позовні вимоги не були змінені. Крім цього, суд вважає дані вимоги передчасними, оскільки до набрання чинності цим рішенням відсутні підстави вважати права позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порушеними в частині цих вимог. Так, за наявності чинного судового рішення на їх користь вони не позбавлені права звернутись про вилучення цих записів до уповноваженої особи у встановленому законом порядку. Лише за неправомірної відмови органом державної реєстрації таких прав буде підстава для звернення до суду з відповідним позовом. Отже, підстав для задоволення цієї частини позовних вимог суд не вбачає.

Зважаючи на вищенаведене, відповідно до ст.ст. 15, 16, 203, 204, 215, 216, 230, 236, 237, 239, 267, 317, 321, 328, 334, 386, 392, 526, 1000, 1002-1004 ЦК України, ст.ст. 1, 5, 6 Закону України «Про іпотеку», керуючись ст.ст. 3, 4, 15, 60, 61, 88, 174, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні первісного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «БАЗЕЛЬ-ФІНАНС» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «БАЗЕЛЬ-ФІНАНС», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та Києво-Святошинського районного управління юстиції, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_12, ОСОБА_5 та Орган опіки та піклування ОСОБА_7 районної державної адміністрації Київської області про визнання договору іпотеки №1733И/0906 від 14.09.2006 р. та договору іпотеки №1734И/0906 від 14.09.2006 р. недійсними - задовольнити частково.

Визнати договір іпотеки №1733И/0906 від 14.09.2006 р. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 - недійсним.

Визнати договір іпотеки земельної ділянки №1734И/0906 від 14.09.2006 р. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 - недійсним.

Зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 скасувати записи про державну реєстрацію іпотеки за іпотечним договором №1733И/0906 від 14.09.2006 в державному реєстрі іпотек.

Зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 скасувати записи про державну реєстрацію іпотеки за іпотечним договором №1734И/0906 від 14.09.2006 в державному реєстрі іпотек.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Д. Д. Усатов