Рішення

від 17.11.2015 по справі 638/2055/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/790/4053/15 Головуючий 1-інст. - Задорожний М.І.

Справа - № 638/2055/14-ц Доповідач - Зазулинська Т.П.

Категорія - правочин

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.,

суддів - КРУГОВОЇ С.С.,

- МІНЕНКОВОЇ Н.О.,

секретаря - - Пруднікової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ребрової Ірини Сергіївни, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на заочне рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 16 грудня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_7, ОСОБА_8, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ребрової Ірини Сергіївни про визнання правочину недійсним та зобов"язання вчинити дії,-

в с т а н о в и л а :

У лютому 2014 року позивач звернувся до Дзержинського районного суду міста Харкова з позовом, в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу від 19.09.2013 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про відчуження квартири, загальною площею 68,0 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ребровою І.С. за реєстровим №1111; застосувати наслідки недійсності цього договору; зобов'язати приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Реброву І.С. або іншого нотаріуса, скасувати державну реєстрацію вказаного договору, а також стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою суду від 10 липня 2014 року за заявою позивача про забезпечення позову накладено арешт на вказану квартиру та заборонено вчиняти будь-які дії щодо її відчуження.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 16 грудня 2014 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено. Визнано недійсним вказаний вище договір купівлі-продажу із застосуванням наслідків його недійсності. Зобов"язано приватного нотаріуса ХМНО Реброву І.С. або іншого нотаріуса, у разі неможливості Ребровою І.С. виконувати свої обов"язки, скасувати державну реєстрацію цього договору купівлі-продажу від 19.09.2013 року.

Стягнуто з відповідачів у солідарному порядку на користь позивача 243,60 грн. судового збору.

Ухвалою цього ж суду від 10 квітня 2015 року заяву Ребрової І.С. про перегляд вищевказаного заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційних скаргах:

- приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Реброва І.С. просить скасувати оскаржуване заочне рішення в частині покладення на неї зобов'язання скасувати державну реєстрацію договору купівлі-продажу від 19.09.2013 року та відмовити у задоволенні цих вимог. Виключити з мотивувальної частини заочного рішення від 16.12.2014 року висновки стосовно посвідчення нею договору купівлі-продажу з порушенням правил ЗУ " Про нотаріат" та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на незаконність і необґрунтованість рішення, ухвалення його з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а також при неповнеому з'ясуванні обставин, які мають значення для справи.

Зазначає, що проти вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу та застосування наслідків його недійсності не заперечує, проте вважає за необхідне виключити з мотивувальної частини рішення висновки щодо допущення порушень нею правил вчинення нотаріальних дій.

Вказує, що 19 вересня 2013 року нею було посвідчено вищевказаний договір за реєстровим №1111, для чого їй було надано усі оригінали необхідних документів, що відповідали вимогам ст.47 Закону України «Про нотаріат» та Глави 8 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», тобто необхідності витребування додаткових відомостей або документів не було.

Дублікат договору купівлі-продажу був виданий не нею, а приватним нотаріусом ХМНО Коссе Л.М. 02.09.2013 року за реєстровим №1880, на якому міститься його підпис та печатка, справжність дублікату Ребровою І.С. було перевірено. Дублікат містить весь текст посвідченого договору, оригінал якого вважається таким, що втратив чинність.

Крім того зазначає, що вона дотрималась вимог законодавства, а саме: ст. 55 Закону України "Про нотаріат" Посвідчення угод про відчуження та заставу майна та п.п.2.1., п.п.2.2, п.п.2.3, п.п.2.4, п.2 Підготовка до посвідчення правочину про відчуження та заставу майна Глави 2 Посвідчення правочинів про відчуження та заставу майна "Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", тобто до посвідчення договору купівлі - продажу спірної квартири були зроблені всі обов'язкові пошуки та перевірки про відсутність заборони відчуження або арешту майна та було перевірено відсутність обтяження нерухомого майна іпотекою .

Будь-яких заборон відчуження або арешту майна, обтяжень нерухомого майна іпотекою на спірну квартиру та будь-яких обтяжень рухомого майна на власника ОСОБА_7 станом на 19.09.2013 року не було, інформація щодо обмежень відчуження спірної квартири також була відсутня.

Вказує, що висновок суду про зняття нею заборони відчуження на спірну квартиру, як на предмет іпотеки є безпідставним та необгрунтованим, адже, матеріали справи не містять доказів того, ким саме було здійснено зняття заборони. Тим паче, вона такої нотаріальної дії не вчиняла. Отже висновки суду щодо порушення нею порядку вчинення нотаріальних дій не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджені належними доказами.

Вважає, що при поданні позову позивачем невірно було визначено її процесуальний статус як відповідача, що призвело до задоволення безпідставно пред'явлених до неї позовних вимог в частині, яка стосується зобов'язання вчинити певні дії, що в даному випадку є невірним способом захисту цивільного права.

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 просять скасувати заочне рішення суду першої інстанції від 16.12.2014 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. При цьому посилаються на необґрунтованість та незаконність рішення у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків суду обставинам , порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказують, що під час укладання договорів купівлі-продажу між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а потім між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 жодних порушень законодавства не було, оскільки на той час квартира не знаходилась під арештом, жодних заборон на її відчуження не було, так як і обтяжень іпотекою або будь-яких інших обтяжень майна.

Вважають, що нотаріусом належним чином була перевірена відсутність всіх обтяжень щодо предмету договору купівлі-продажу.

Покупцям не було відомо щодо наявності судових процесів, а також, що квартира раніше була предметом іпотеки.

Звертають увагу на те, що позивач ПАТ «Укрсоцбанк» ніколи не був власником спірної квартири, тому підстав застосовувати ст.388 ЦК України та витребувати квартиру у ОСОБА_8 та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 немає, оскільки вони є добросовісними набувачами.

Вважають, що позивачем неправильно обрано правовий механізм захисту своїх прав.

Крім того вказують, що судом порушено норми процесуального права, оскільки він не з'ясував кому на час розгляду справи належить спірна квартира та не залучив до участі у справі в якості третіх осіб ОСОБА_6, ОСОБА_5 і Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції ( в частині зняття заборони відчуження на спірну квартиру, як на предмет іпотеки).

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи скарг і матеріали справи, судова колегія доходить висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що приватним нотаріусом ХМНО Ребровою І.С. було порушено норми ЗУ «Про нотаріат» та Інструкцію про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: видано дублікати документів - договори купівлі-продажу, без достатніх регламентованим законом підстав - втрати або зіпсування документа; безпідставно знято заборону щодо відчуження нерухомого майна.

Проте вказані висновки не грунтуються на матеріалах справи, з яких убачається наступне.

04.10.2005 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку " Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ " Укрсоцбанк", уклав з ТОВ фірма " Молочні продукти" договір кредиту за овердрафтом № 340/4-27/16/1/5-067 ( за технологією кредитної лінії) , а з ОСОБА_7, як з майновим поручителем, - іпотечний договір № 840/5-27/16/10/5-314, за умовами якого у забезпечення зобов"язань за договором кредиту за овердрафтом № 340/4-27/16/1/5-067 ( за технологією кредитної лінії )ОСОБА_7 передала в іпотеку банку трикімнатну квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 68,0 кв.м., що належала їй на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 03.03.1997 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Коссе Л.М.

Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 14 вересня 2010 року було звернуто стягнення на вказану квартиру шляхом застосування процедури продажу предмету іпотеки, встановленої ст. 38 ЗУ "Про іпотеку": надано ПАТ "Укрсоцбанк" в особі Харківської філії право на його продаж будь-якій особі покупцеві для задоволення за рахунок продажу вимог за договором кредиту за овердрафтом від 04.10.2005 року № 340/4-27/16/1/5-067 (за технологією кредитної лінії ) на загальну суму 673 580,25 грн.; виселено з цієї квартири ОСОБА_7, ОСОБА_8 і зобов"язано СГІРФО Дзержинського РВ МРВ ГУМВС України в Харківській області зняти їх з реєстраційного обліку в цій квартирі. Надано право ПАТ "Укрсоцбанк" на оздоблення квартири охоронними пристроями, вирішено питання про судові витрати. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 про визнання правочину недійсним відмовлено.

Рішенням апеляційного суду від 09.02.2011 року вказане рішення суду першої інстанції було скасовано в частині виселення ОСОБА_7 і ОСОБА_8 з квартири, що є предметом іпотеки і зняття їх з реєстраційного обліку та в частині надання ПАТ " Укрсоцбанк" право на оздоблення цієї квартир охоронними пристроями. В іншій частині рішення залишено без змін.

В позовній заяві позивач також зазначав, що рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 22 січня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 26.03.2013 року, був задоволений позов ОСОБА_7: визнано припиненими правовідносини,а саме: іпотечний договір № 840/5-27/16/10/5-314 від 04.10.2005 року у зв"язку з припиненням основного зобов"язання ТОВ "Молочні продукти"; визнано припиненими правовідносини, а саме звернення стягнення на предмет іпотеки , його реалізації із застосуванням процедури продажу, встановленої ст.38 ЗУ " Про іпотеку" та надання права ПАТ" Укрсоцбанк" на задоволення своїх вимог за рахунок продажу предмету іпотеки.

Зобов"язано ПАТ " Укрсоцбанк" усунути перешкоди у розпорядженні предметом іпотеки, а саме: припинити обтяження квартири іпотекою та виключити запис № 3076559 з Державного реєстру іпотек, припинити обтяження квартири забороною відчуження та зняти заборону відчуження майна квартири. Зобов"язано ПАТ " Укрсоцбанк" повернути правовстановлюючи документи на предмет іпотеки ( договір купівлі-продажу від 03.03.1997 року). Встановлено, що рішення суду є підставою для зняття заборони відчуження з квартири, вилучення відповідних записів № 2457217 з Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна , № 3076559 з Державного реєстру іпотек.

Також позивач зазначав, що вказані судові рішення суду першої і апеляційної інстанцій скасовані ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 липня 2013 року, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції, який триває.

Під час розгляду справи за клопотанням представника позивача до матеріалів справи судом було долучено копію ухвали Дзежинського районного суду міста Харкова від 05.02.2014 року, якою позов ОСОБА_7 до ПАТ " Укрсоцбанк" про визнання припиненими правовідносини за іпотечним договором, припинення дії, яка порушує право, зобов"язання вчинити певні дії, залишено без розгляду з підстав, передбачених п.3 ч.1 ст.207 ЦПК України (а.с.138 т.1).

Правові позиції Верховного Суду України у справах №№ 6-639 цс 15 і 6-1193 цс 15 , які відповідно до ч.1 ст.360-7 ЦПКУкраїни є обов"язковими для судів, наступні.

У разі скасування незаконного судового рішення про визнання іпотеки недійсною, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису, який виключено на підставі незаконного рішення суду, оскільки відпала підстава виключення цього запису.

Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек.

Зазначений висновок узгоджується і з положенням статті 204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору (у справі, що переглядається, у зв'язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Тому ухвалення судом рішення про недійсність договору іпотеки, яке згодом було скасоване, не спростовує презумпції правомірності правочину, а договір іпотеки (права й обов'язки сторін) залишається чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек.

Отже, суд дійшов правильного висновку про збереження обтяження майна іпотекою внаслідок скасування рішення суду щодо виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження цього майна іпотекою та про поширення на особу відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» статусу іпотекодавця за іпотечним договором, враховуючи те, що до неї перейшло право власності на квартиру, яка є складовою частиною будинку - предмета іпотеки.

При цьому в постановах у цих справах від 02.09.2015 року і 16.09.2015 року відповаідно Верховний Суд України виходив, зокрема, з того, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого преважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Частиною п'ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Закінчення строку дії кредитного договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення (частина четверта статті 631 Цивільного Кодексу України).

Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Згідно із частиною першою статті 4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень визначені Законом України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV).

Відповідно до частини третьої статті 3 цього Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

Аналогічні положення містяться й у частині другій статті 3 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої взаємні права й обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Відповідно до частин першої, другої статті 26 Закону № 1952-IV записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Пунктами 74, 75 Порядку держаної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що рішення суду щодо обтяження прав на нерухоме майно, що набрало законної сили, є документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно.

Якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

За таких умов у разі скасування незаконного судового рішення про визнання іпотеки недійсною, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису, який виключено на підставі незаконного рішення суду, оскільки відпала підстава виключення цього запису.

Проте, вирішуючи спір, суд першої інстанції не перевірив чи звертався позивач до реєстраційної служби з питання відновлення запису про іпотеку і чи була відновлена іпотека та обтяження нерухомого майна на час посвідчення оспорюваного правочину.

При цьому дійшов безпідставного висновку, що у порушення вимог ЗУ " Про нотаріат" і Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України приватним нотаріусом Ребровою І.С. незаконно було видано ОСОБА_7 дублікат договору купівлі-прдажу від 03.03.2007 року та знято заборону відчуження нерухомого майна.

Дублікат договору купівлі-продажу свідчить про те, що він був виданий ОСОБА_7 приватним нттаріусом ХМНО Коссе Л.М., дії якої позивачем не оскаржуються. Не підтверджується належними і допустимими доказами і висновок суду про зняття відповідачем Ребровою І.С. заборони відчуження нерухомого майна, що є предметом іпотеки, оскільки даних про те, що вказаним приватним нотаріусом здійснювалися такі нотаріальні дії як вилучення записів про обтяження нерухомого майна та про іпотеку , матеріали справи не містять.

Навпаки, надані нею до апеляційної скарги витяги підтверджують, що до посвідчення договору нотаріусом були здійснені пошуки та перевірки відсутності відчуження або арешту майна та будь-яких обтяжень нерухомого майна іпотекою і за результатами пошуку інформації про зареєстровані речоваі права, їх обтяження на об"єкт нерухомого майна , така інформація станом на 19.09.2013 року була відсутня.

Ці ж витяги свідчать про те, що реєстрація припинення обтяження та погашення записів про обтяження у віповідних реєстрах здійснювались у червні 2013 року на підставі відповідних рішень і дані про відновлення цих записів станом на 19.09.2013 року відсутні.

Не перевірена судом також і інформація щодо належності спірної квартири на час розгляду справи, у той час як ОСОБА_5 і ОСОБА_6 надано до апеляційних скарг копії нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 13.12.2013 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, які свідчать про те, що 13.12.2013 року ОСОБА_8 передав, а ОСОБА_5 і ОСОБА_5.прийняли в рівних частинах - по 1/2 частині кожний у власність квартиру АДРЕСА_1 і зареєстрували за собою право власності на вказане нерухоме майно.

Наведене свідчить про те, що власник квартири змінився ще до зверненння позивача до суду. Отже, ухвалене у справі рішення стосується прав та обов"язків осіб, які до участі у справі не були залучені і вказаний недолік не може бути усунуто апеляційним судом, оскільки в силу наданих ЦПК України повноважень апеляційний суд позбавлений можливості на стадії апеляційного розгляду справи залучити цих осіб до участі у справі в якості сторони у спорі та досліджувати вказані обставини.

Неповне з"ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального і процесуального права у відповідності до ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ " Укрсоцбанк" .

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, ст. ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України судова колегія, -

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ребрової Ірини Сергіївни, ОСОБА_5, ОСОБА_6 задовольнити.

Заочне рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 16 грудня 2014 року скасувати. У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на рішення апеляційного суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Т.П.Зазулинська

Судді С.С.Кругова

Н.О. Міненкова