Рішення

від 17.11.2015 по справі 918/803/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 листопада 2015 р. Справа № 918/803/15

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого - судді Торчинюка В.Г., розглянувши матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства "Іоланта-Волинь"

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фірма "СААН"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Пульмівська сільська рада Шацького району Волинської області

про стягнення заборгованості в сумі 933 082 грн. 17 коп.

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю від 27 липня 2015 року № б/н;

ОСОБА_3 керівник, НОМЕР_1 від 28 січня 1998 року;

від відповідача: ОСОБА_4 за довіреністю від 27 липня 2015 року № б/н;

від третьої особи: не з'явився.

У судовому засіданні 17 листопада 2015 року, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Приватне підприємство "Іоланта-Волинь" звернувся до господарського суду Рівненської області із позовом до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фірма "СААН", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Пульмівська сільська рада Шацького району Волинської області, про стягнення 935 052 грн. 00 коп. боргу.

17 липня 2015 року ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 918/803/15 (суддя Бережнюк В.В.).

8 вересня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від третьої особи надійшла заява, в додатках до якої остання долучила до матеріалів справи частину документів, які витребовувалися ухвалою суду від 18 серпня 2015 року.

14 вересня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому позов визнав частково в сумі 49 560 грн. 00 коп., в іншій частині просив суд відмовити в позові.

15 вересня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від позивача надійшли письмові пояснення в додатках до яких були долучені документи, які на думку останнього підтверджують викладені у позовній заяві обставини.

16 вересня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник відповідача подав супровідний лист в додатках до якого долучив документи, які на думку останнього підтверджують викладені у відзиві на позовну заяву обставини.

18 вересня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник третьої особи подав заяву в якій роз'яснив обставини справи, які він вважає суттєвими для розгляду даного спору.

22 вересня 2015 року розпорядженням керівника апарату Господарського суду Рівненської області № 01-04/54/2015, щодо призначення повторного автоматичного розподілу судових справ в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Бережнюк В.В., що призводить до порушення строків вирішення справи 918/803/15, оскільки, строк розгляду спору, визначений законодавством, залишився менше чотирнадцяти календарних днів, у відповідності до пунктів 2.3.50 - 2.3.52 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, затверджених рішенням зборів суддів господарського суду Рівненської області від 18 травня 2015 року № 5, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 918/803/15.

За результатами проведеного повторного автоматичного розподілу, справа передана судді Торчинюку В.Г.

Ухвалою суду від 22 вересня 2015 року суддею Торчинюком В.Г. прийнято до провадження справу № 918/803/15.

Ухвалою суду від 22 вересня 2015 року розгляд справи відкладено на 6 жовтня 2015 року.

5 жовтня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких останній просив суд задовольнити позовні вимоги та вказав на безпідставність тверджень відповідача зазначених у відзиві на позовну заяву.

6 жовтня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник позивача подав клопотання в додатках до якого долучив документи, які витребовувалися ухвалою суду від 22 вересня 2015 року.

6 жовтня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник відповідача подав клопотання, в якому просив суд для повного і всебічного розгляду справи витребувати документи:

- витребувати від Філії ДП "Укрдержбудекспертиза" у Волинській області належним чином завірену копію проекту "Розширення с. Пульмо Шацького району в частині забезпечення електропостачанням, водопостачанням і каналізуванням" та належним чином завірену копію позитивного висновку комплексної державної експертизи № 1331/03-822-10 із зазначенням дати його видання;

- витребувати від Слідчого СУ УМВС України у Волинській області ОСОБА_5 (43025, м. Луцьк, вул. Винниченка, 11) належним чином завірену копію договору на виконання проектних робіт № В-01 від 16 липня 2011 року, оригінал якого був вилучений 15 липня 2015 року під час проведення обшуку в приміщенні ТОВ "Фірма "СААН" за адресою: м. Рівне, вул. Степана Васильченка, 3, в межах кримінального провадження № 12015030000000015;

- витребувати від ПП "Іоланта-Волинь" інформацію з рахунку балансового обліку № 361 станом на 31 грудня 2010 року, станом на 31 грудня 2011 року, станом на 31 грудня 2012 року, станом на 31 грудня 2013 року, станом на 31 грудня 2014 року та станом на 17 липня 2015 року;

- витребувати від ПП "Іоланта-Волинь" належним чином завірений Реєстр виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2010 року, серпень 2011 року, липень 2012 року, а також належним чином завірені копії податкових накладних, які були видані на здійснення оплат від 08 листопада 2010 року на суму 4 000 грн. 00 коп., від 18 серпня 2011 року на суму 9 000 грн. 00 коп., від 18 серпня 2011 року на суму 5 000 грн. 00 коп., від 26 липня 2012 року на суму 7 800 грн. 00 коп.

6 жовтня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник відповідача подав заяву, в якій просить суд на підставі частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України застосувати наслідки спливу строку позовної давності, щодо вимог позивача до відповідача.

Вищезазначена заява відповідача про застосування строку позовної давності прийнята судом до розгляду ухвалою суду від 6 жовтня 2015 року.

У судовому засідання 6 жовтня 2015 року було оголошено перерву по справі до 20 жовтня 2015 року.

Ухвалою суду від 6 жовтня 2015 року судом було витребувано у Філії ДП "Укрдержбудекспертиза" у Волинській області, у Слідчого СУ УМВС України у Волинській області та у ПП "Іоланта-Волинь" вищезазначені документи.

15 жовтня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник ПП "Іоланта-Волинь" подав додаткові пояснення від 14 жовтня 2015 року, в яких останній просив суд задовольнити позовні вимоги та вказав на безпідставність тверджень відповідача зазначених у відзиві на позовну заяву, окрім того, в додатках до якого долучив документи, які витребовувалися ухвалою суду від 6 жовтня 2015 року.

20 жовтня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Слідчого СУ УМВС України у Волинській області ОСОБА_6 надійшов супровідний лист від 19 жовтня 2015 року № 12/7 - 5286, в додатках до якого надано належним чином завірену копію договору на виконання проектних робіт № В-01 від 16 липня 2011 року.

Ухвалою суду від 20 жовтня 2015 року розгляд справи відкладено на 27 жовтня 2015 року.

27 жовтня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник відповідача подав письмові пояснення в яких заперечує проти позову та наполягає на його частковому задоволенні.

У той же день, уповноважений представник відповідача подав клопотання про призначення комплексної судової експертизи, на вирішення якої просив поставити ряд питань, що стосуються виправлень які на думку відповідача були зроблені в акті здачі-приймання від 10 вересня 2011 року.

Відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

У судовому засіданні 27 жовтня 2015 року, судом з'ясовано, що директорами позивача та відповідача 10 вересня 2011 року було підписано акт здачі-приймання науково-технічної продукції на суму 343 877 грн. 17 коп., вищезазначений факт підтвердив директор ТОВ "Фірма "СААН" ОСОБА_7 у судовому засіданні 27 жовтня 2015 року, що стверджується відповідним записом в протоколі судового засідання від 27 жовтня 2015 року № 918/918/803/15 (том 2, а.с. 6).

Враховуючи той факт, що директор ТОВ "Фірма "СААН" підтвердив факт підписання акту, відтак у суду відпала необхідність для з'ясування тих питань, які були поставлені уповноваженим представником відповідача у клопотанні про призначення комплексної експертизи, у зв'язку з чим суд відмовляє в його задоволенні.

27 жовтня 2015 року ухвалою суду розгляд справи відкладено на 17 листопада 2015 року.

11 листопада 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 933 082 грн. 17 коп. боргу.

Вищезазначена заява про уточнення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Частиною 4 статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Суд зазначає, що приймає заяву відповідача про уточнення позовних вимог, як заяву про зменшення позовних вимог.

Аналогічна правова позиція викладена в пункті 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (надалі - постанова) яким роз'яснено, статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову;

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог;

- об'єднання позовних вимог;

- зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи те, що заява про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду і вона подана в передбачений ГПК України порядок та спосіб, відтак має місце нова ціна позову 933 082 грн. 17 коп.

У судовому засіданні 17 листопада 2015 року уповноважені представники позивача підтримали позов з підстав зазначених у позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, наполягали на його задоволенні, в свою чергу уповноважені представники відповідача визнали позов частково в сумі 49 560 грн. 00 коп., в задоволенні решти позову просили суд відмовити.

Третя особа не забезпечила явку уповноваженого представника у судове засідання призначене на 17 листопада 2015 року, хоча про дату, місце та час судового засідання була належним чином повідомлена.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12 серпня 2010 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фірма "СААН" (надалі - замовник, підрядник, товариство) та Приватним підприємством "Іоланта-Волинь" (надалі - субпідрядник, підприємство) було укладено договір № 22 на виконання проектних робіт.

Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 договору № 22 за даним договором субпідрядник зобов'язується за дорученням замовника в межах договірної ціни та на умовах договору на свій ризик виконати певні роботи, а замовник зобов'язується прийняти такі роботи та оплатити їх вартість. Роботами в розумінні цього договору є розробка містобудівного обґрунтування "Проекту будівництва каналізації, водопостачання та електрифікації частини села Пульмо (урочище Мокошин), Шацького району Волинської області".

Згідно пункту 2.1 договору № 22 ціна вартості виконаних робіт, що доручені для виконання субпідрядником не перевищує кошторисну вартість та складає 25 152 грн. 00 коп.

19 квітня 2011 року між замовником та субпідрядником було укладено договір № 16/11 на розробку робочої документації (надалі - договір № 16/11), відповідно до умов якого субпідрядник зобов'язується за дорученням замовника в межах договірної ціни та на умовах договору на свій ризик виконати певні роботи, а замовник зобов'язується прийняти такі роботи та оплатити їх вартість (пункт 1.1 договору № 16/11).

Пунктом 1.2 договору № 16/11 роботами в розумінні цього договору є: розробка "Робочу документацію" проекту будівництва каналізації, водопостачання та електрифікації частини села Пульмо (урочище - Мокошин), розробка мереж каналізації і водопостачання "Проекту будівництва каналізації, водопостачання та електрифікації частини села Пульмо (урочище Мокошин), Шацького району Волинської області".

Договірна ціна вартості виконаних робіт, що доручені для виконання субпідрядником не перевищує кошторисну вартість та складає 323 88 грн. 00 коп. (пункт 2.1 договору 16/11).

16 травня 2011 року між замовником та субпідрядником було укладено договір № В-01 на виконання проектних робіт від 16 травня 2011 року (надалі - договір № В-01) відповідно до умов якого субпідрядник зобов'язується за дорученням замовника в межах договірної ціни та на умовах договору на свій ризик виконати певні роботи, а замовник зобов'язується прийняти такі роботи та оплатити їх вартість (пункт 1.1 договору № В-01).

У відповідності до пункту 1.2 договору № В-01 роботами в розумінні цього договору є: розробка мереж енергопостачання "Проекту будівництва каналізації, водопостачання та електрифікації частини села Пульмо (урочище Мокошин), Шацького району Волинської області".

Згідно пункту 2.1 договору № В-01 договірна ціна виконуваних робіт, що доручені для виконання субпідрядником не перевищує кошторисну вартість та складає 14 040 грн. 00 коп.

12 липня 2011 року між замовником та субпідрядником було укладено договір № Р-02 на виконання проектних робіт (надалі - договір № Р-02), відповідно до умов якого субпідрядник зобов'язується за дорученням замовника в межах договірної ціни та на умовах договору на свій ризик виконати певні роботи, а замовник зобов'язується прийняти такі роботи та оплатити їх вартість (пункт 1.1 договору № Р-02).

У відповідності до пункту 1.2 договору № Р-02 роботами в розумінні цього договору є: розробка робочого проекту по під'їзних дорогах до каналізаційних очисних споруд і станції водопідготовки по об'єкту "Розширення с. Пульмо (урочище Мокошин), Шацького району Волинської області".

Відповідно до пункту 2.1 договору Р-02 договірна ціна вартості виконуваних робіт, що доручені для виконання субпідрядником не перевищує кошторисну вартість та складає 75 360 грн. 00 коп.

Пунктом 2.5 договір № 22, 16/11, В-01, Р-02 визначено, що оплата за виконані роботи проводиться після отримання коштів на рахунок ТОВ "Фірма "СААН" від Пульмівської сільської ради за виконані проектні роботи.

Згідно пунктів 4.3, 4.4 договорів № 22, 16/11, В-01, Р-02 визначено, що кінцевий термін виконання проектних робіт за договором - не обумовлюється. Субпідрядник зобов'язується не пізніше 10-ти календарних днів після настання кінцевого терміну, визначеного в пункті 4.3 договору, передати замовникові результати виконаних проектних робіт.

При відсутності зауважень замовник зобов'язується підписати акт приймання-передачі протягом 10-ти робочих днів (пункт 4.5 договорів № 22, 16/11, В-01, Р-02).

Пунктом 5.1 договорів № 22, 16/11, В-01, Р-02 визначено, що приймання виконаних робіт здійснюється шляхом підписання сторонами та скріплення їх печатками актів здачі-приймання виконаних робіт.

У пункті 5.3 договорів № 22, 16/11, В-01, Р-02, зазначається, що субпідрядник складає акт здачі-приймання виконаних робіт та передає замовнику для підписання та затвердження. Виконані роботи повинні бути прийняті замовником в триденний термін з моменту пред'явлення йому акту та довідки. В разі виникнення заперечень щодо акту (якості, об'ємів робіт тощо), замовник повинен надати їх субпідряднику в письмовому вигляді протягом двох календарних днів. У випадку неподання таких заперечень у встановлений строк, акт вважається прийнятим та підписаним.

Згідно пункту 6.1 договорів № 22, 16/11, В-01, Р-02 договір діє з моменту його підписання і до завершення повного виконання робіт.

Оригінали договорів № 22, 16/11, В-01, Р-02 були оглянуті судом в судовому засіданні 22 вересня 2015 року, про що є відповідний запис у протоколі судового засідання від 22 вересня 2015 року № 918/803/15 (том 1, а.с. 197, копії договорів том 1, а.с. 38 - 45).

Вищезазначені угоди були підписані уповноваженим представником позивача ОСОБА_3 та уповноваженим представником відповідача ОСОБА_7, що останні підтвердили в судових засіданнях, також договори скріплені відтисками печаток позивача та відповідача.

Статтею 204 ЦК України презумується правомірність правочину.

На час розгляду справи доказів недійсності чи розірвання договорів № 22, 16/11, В-01, Р-02, зокрема відповідних судових рішень з цього приводу, господарському суду не надано.

Як стверджує позивач у позовній заяві, усі зазначені вище договори товариство уклало із підприємством в рамках виконання відповідачем своїх зобов'язань перед Пульмівською сільською радою Шацького району Волинської області (надалі - третя особа).

З матеріалів справи суд вбачає, що відповідач уклав із третьою особою 5 Договорів на виконання проектних робіт на будівництво мереж водопостачання, каналізації та станції очищення води для госппитних цілей і під'їзної дороги до каналізаційних очисних споруд і станції водо підготовки, по об`єкту село Пульмо (урочище Мокошин), Шацького району Волинської області, а саме:

- 25 листопада 2009 року договір на виконання робіт № ВП 1-11/09 предметом якого відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 є збір вихідних даних, виконання топогеодезичних та інженерно-геологічних вишукувань для будівництва траси напірного каналізаційного колектора та лінії електропостачання, розробка містобудівного обґрунтування частини с. Пульмо (Урочище Мокошин) Швацького району;

- 5 травня 2010 року договір на виконання проектних робіт № ВП 2-05/10 предметом якого відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 є виконання проектних робіт (стадія проект) розширення с. Пульмо, Шацького pайону в частині забезпечення електропостачанням, водопостачанням і каналізуванням;

- 29 листопада 2010 року договір на виконання проектних робіт № ВП 3-11/10, предметом якого відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 є розробка робочої документації проекту будівництва мереж водопостачання та каналізації та станції очищення води для госппитних цілей продуктивністю 300 м.куб./добу, частини с. Пульмо (урочище Мокошин), Шацького району Волинської області;

- 8 грудня 2010 року договір на виконання проектних робіт № ВП 4-12/10 предметом якого відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 є розробка робочої документації проекту будівництва резервуарів, каналізаційно-насосних станцій, споруди біологічного очищення води продуктивністю 300 м.куб./добу, електричних мереж частини с. Пульмо (урочище Мокошин), Шацького pайону Волинської області;

- 22 липня 2011 року договір на виконання проектних робіт № ВП 5-07/11 предметом якого відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 є проектні роботи по під'їзних дорогах до каналізаційних очисних споруд і станції водопідготовки "Робочим проектом" по об'єкту "Розширення с. Пульмо (урочище Мокошин) Шацького району Волинської області в частині водопостачання, каналізування та енергопостачання" (копії вищезазначених договорів наявні в матеріалах справи, том 1 а.с. 46 - 63).

З вищезазначеного суд вбачає, що між ТОВ "Фірма "СААН" та Пульмівською сільською радою існували правовідносини на виконання робіт та на виконання проектних робіт.

Договорами укладеними між позивачем та відповідачем, зокрема пунктом 2.5 сторони передбачили, що розрахунок між останніми проводиться після перерахування грошових коштів третьою особою на рахунок відповідача.

Відтак, твердження позивача, що договори № 22, 16/11, В-01, Р-0, були укладені в рамках виконання ТОВ "Фірма "СААН" своїх зобов'язань перед Пульмівською сільською радою Шацького району Волинської області, стверджується матеріалами справи.

Крім того, про наявні між сторонами правовідносини свідчить той факт, що відповідачем на рахунок позивача були перераховані кошти на виконання договорів № Р-02, В-01, 22, на загальну суму 25 800 грн. 00 коп., що стверджується наявними в матеріалах справи копіями виписок з банку (том 1, а.с. 88 - 90), зазначене підтвердив відповідач у відзиві на позовну заяву.

Також, матеріали справи містять завдання № 1 на розроблення "Робочої документації по розширенню с. Пульмо Шацького району в частині забезпечення електропостачання, водопостачання і каналізування" (том 1, а.с. 78), завдання № 26/1 на розроблення робочого проекту будівництва під`їзної автомобільної дороги до каналізаційних очисних споруд (том 1 а.с. 79), завдання 26/2 на розроблення робочого проекту будівництва під`їзної автомобільної дороги до станції водо підготовки питної води (том 1, а.с. 80), завдання № 1 на розроблення проектно-кошторисної документації будівництва автомобільного під`їзду до каналізаційних очисних споруд (том 1, а.с. 81), зазначені документи затверджені відповідачем та погоджені третьою особою.

В матеріалах справи наявний лист товариства б/д та б/н (том 1, а.с. 82), в якому останнє просить підприємство виготовити "Робочу документацію" на будівництво по "Розширенню с. Пульмо Шацького району в частині забезпечення електропостачанням, водопостачанням і каналізуванням", а також виготовити "Робочий проект" на під`їзд автомобільні дороги до "Станції водоочистки" та "Каналізаційних очисних споруд" на даному об`єкті.

Судом з`ясовано, що між позивачем та відповідачем існували правовідносини, які випливали з договорів укладених між відповідачем, третьою особою та ТОВ "Фірма "СААН", як замовник доручало підприємству, як субпідряднику, виконувати роботи, які стосувалися вищезазначених договорів.

Як зазначає позивач у позовній заяві, на виконання умов договорів укладених між підприємством та товариством, субпідрядником було виконано усі передбачені договорами роботи, про що було складено акти прийому-передачі.

Позивач стверджує, що 31 січня 2013 року підприємство підготувало, підписало та відправило відповідачу чотири акти виконаних робіт по договорам, які були укладені між позивачем та відповідачем. У цих актах було зазначено про виконання субпідрядником всього комплексу робіт по розробці проектної документації по Пульмівській сільській раді урочище Мокошин.

Позивач зазначає що впродовж 2013 року вдруге звернувся до відповідача із актами прийому-передачі виконаних робіт, однак такі акти відповідач не підписав та не повернув для позивача.

З матеріалів справи суд вбачає, що підприємство направило на адресу товариства лист від 7 квітня 2015 року № 18 в додатках до якого долучило акти виконаних робіт і в якому звернулося до Відповідача з вимогою підписати акти та повернути їх примірники позивачу (том 1, а.с. 68, 69, докази надіслання том 1, а.с. 70).

15 квітня 2015 року відповідач направив позивачу лист-відповідь від 15 квітня 2015 року № 16/04, в якому повідомив, що підприємство не надавало позивачу письмового розпорядження на етап виконання робіт, а тому не замовляло їх виконання. Крім того, зазначило, що роботи передбачені договором позивачем не виконувалися, так як позивач не передав відповідачу результати виконаних робіт. А таким чином у відповідача відсутні правові підстави для погодження і підписання актів, у зв'язку з чим відповідач відмовив позивачу у погоджені і підписанні актів.

Матеріалами справи стверджено, що позивачем направлено акти виконаних робіт для відповідача супровідним листом від 7 квітня 2015 року, а відповідач повернув зазначені акти 15 квітня 2015 року.

ОСОБА_1 скористалося наданим пунктом 5.3 договорів правом та подало для підприємства письмові заперечення, щодо актів по видах робіт та об`ємах робіт.

Враховуючи той факт, що матеріали справи не містять інших доказів надіслання для відповідача актів виконаних робіт, окрім як з супровідним листом від 7 квітня 2015 року і таких уповноважені представники позивача не подали, відтак твердження позивача про те, що відповідач порушив умови пункту 5.3 договорів спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Суд вважає передчасним висновок позивача, щодо факту підписання актів виконаних робіт в силу пункту 5.3 договорів та норм чинного законодавства України, крім того таким, який не відповідає наявним в матеріалах справи доказам.

Водночас, в матеріалах справи міститься акт здачі-приймання від 10 вересня 2011 року науково-технічної продукції по договору № 16/11 від 19 квітня 2011 року та договору № 26/1, 26/2 від 23 травня 2011 року на суму 343 877 грн. 17 коп. (том 2, а.с. 26), факт підписання якого підтвердив уповноважений представник відповідача у судовому засіданні.

Крім того, уповноважений представник відповідача у відзиві на позовну заяву (том 1, а.с. 168 - 173) визнав позов в частині виконання підприємством своїх зобов`язань за договором № Р-02, щодо розробки робочого проекту по під`їзних дорогах до каналізаційних очисних споруд і станції водопідготовки, по акту виконаних робіт на суму 75 360 грн. 00 коп.

При цьому відповідач визнає позов в частині стягнення за договором № Р-02 на суму 49 560 грн. 00 коп., мотивуючи це тим, що підрядником було перераховано субпідряднику 25 800 грн. 00 коп., що стверджується виписками з банку (том 1, а.с. 185 - 186).

Судом з`ясовано, що відповідач, згідно виписок з банку, перерахував позивачу 9 000 грн. 00 коп. 18 серпня 2011 року та 7 800 грн. 00 коп. 26 липня 2012 року, призначення платежу за проектні роботи, згідно договору Р-02.

Також відповідачем 18 серпня 2011 року було перераховано для позивача 5 000 грн. 00 коп. попередня оплата, згідно договору В-01 та 4 000 грн. 00 коп. 8 листопада 2010 року за надані послуги згідно договору № 22.

Що стосується 9 000 грн. 00 коп., які були перераховані на виконання умов договорів № 22 та В-01, вони судом не враховуються, оскільки оплачені за іншими договорами, за якими між сторонами ще не підписані акти здачі-приймання, як було з'ясовано вище.

Таким чином, сума яка підлягає до часткового зарахування за надані послуги згідно договору № Р-02 становить 16 800 грн. 00 коп.

Як зазначалося вище по тексту, оплата за виконані роботи згідно договорів проводиться після отримання коштів на рахунок відповідача від третьої особи за виконані проектні роботи.

Матеріали справи містять акти здачі приймання науково-технічної продукції, підписані та скріплені відтисками печаток відповідача та третьої особи (том 1, а.с. 83 - 86).

Також, 27 серпня 2012 року рішенням господарського суду Волинської області по справі № 5004/993/12 задоволено позов ТОВ "Фірма "СААН" до Пульмівської сільської ради, та стягнуто з останньої 592 354 грн. 15 коп. згідно договорів від 25 листопада 2011 року № ВП 1-11/09 та від 5 травня 2010 року № ВП 2-05/10 (том 1, а.с. 146 - 148).

Вищезазначене рішення набрало законної сили 10 вересня 2012 року, копії апеляційної скарги, або рішення апеляційної інстанції про перегляд зазначеного рішення матеріали справи не містять.

Відтак, на підставі зазначеного рішення, третю особу було зобов`язано оплатити виконані проектні роботи відповідачу і останній згідно чинного законодавства, отримав право стягнути суму боргу зазначену в рішенні суду у примусовому порядку.

Сторонами суду не надано жодних належних та допустимих доказів про стан виконання рішення господарського суду Волинської області від 27 серпня 2012 року по справі № 5004/993/12.

Відтак, за наявними матеріалами справи, судом з`ясовано, що обов`язок оплатити борг у відповідача перед позивачем настав 10 вересня 2012 року, з моменту набрання рішення господарського суду Волинської області від 27 серпня 2012 року по справі № 5004/993/12 законної сили.

Проте, як було зазначено вище, відповідач взяте на себе за вказаними договорами зобов'язання по оплаті виконаних робіт виконав частково, сплативши підприємству 16 800 грн. 00 коп. за договором № Р-02 та заборгувавши таким чином позивачу 381 748 грн. 00 коп.

Враховуючи усе зазначене вище, судом встановлено, що станом на час подання позову, у відповідача перед позивачем існує заборгованість за договором № 16/11 в сумі 323 088 грн. 00 коп. та за договором № Р-02 на суму 58 560 грн. 00 коп. (з урахуванням часткової оплати боргу), разом 381 748 грн. 00 коп.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 2 статті 837 ЦК України унормовано, що за договором підряду одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (стаття 846 ЦК України).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 названого Кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за договорами № 16/11 та Р-02, яка складає 381 748 грн. 00 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до ТОВ "Фірма "СААН" про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим даний позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Що стосується виконаних робіт за договорами № 22 та В-01, суд зазначає, що за договором від 12 серпня 2010 року № 22 позивач не міг виконувати роботи, оскільки з розпорядження голови Шацької районної державної адміністрації від 4 червня 2010 року № 120 (том 1, а.с. 139), листа Виконавчого комітету Пульмівської сільської ради від 4 червня 2010 року (том 1, а.с. 140), розпорядження голови Шацької районної державної адміністрації від 21 липня 2010 року № 161 (том 1, а.с. 141), вбачається, що станом на 21 липня 2010 року роботи передбачені договором № 22 уже були виконані ТОВ "Фірма "СААН" та затверджені в установленому порядку.

Отже, підприємство не могло виконувати роботи, передбачені договором від 12 серпня 2010 року № 22, оскільки станом на 12 серпня 2010 року такі роботи були виконані ТОВ "Фірма "СААН".

Суд зазначає, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що ним було передано для відповідача або третій особі результати виконуваних робіт за договорами від 12 серпня 2010 року № 22 та від 16 травня 2011 року № В-01.

Відтак, суд в частині задоволення позову, щодо стягнення 39 192 грн. 00 коп. суми основного боргу, за вищезазначеними договорами, відмовляє.

Крім того, через неналежне виконання зобов'язань за договорами в частині повного та своєчасного розрахунку позивач нарахував відповідачу штрафні санкції, пеню в розмірі 177 043 грн. 00 коп. нарахованої за період з 18 червня 2014 року по 17 липня 2015 року на суму основного боргу 432 629 грн. 00 коп. (розрахунок том 2, а.с. 22) та штраф в сумі 4 376 грн. 00 коп. передбачений пунктом 5.10 договорів.

Відповідно до пункту 5.9 договорів № 22, 16/11, В-01, Р-02 у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушеннями умов, визначених змістом зобов'язань.

Пунктом 5.10 договорів № 22, 16/11, В-01, Р-02 визначено, що у випадку порушення замовником термінів розрахунків передбачених пунктом 2.5 договору, більше ніж на десять днів, останній сплачує на користь субпідрядника штраф в розмірі 1 % від суми договору.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частинами 2, 3 вищезазначеної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

З урахуванням зазначених вище норм Законодавства України суд зазначає, що нарахування пені та штрафу можливо виключно при умові передбачених таких нарахувань договором або чинним законодавством України.

Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення в частині 3 пункту 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", яким роз'яснено, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Враховуючи те, що в укладених між позивачем та відповідачем договорах не передбачено такий вид штрафної санкції, як пеня, а жодним законодавчим актом не визначено розмір пені за невиконання договору підряду, тому суд відмовляє позивачу в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені в сумі 178 794 грн. 00 коп.

Що стосується нарахування штрафу суд зазначає, враховуючи те, що пунктом 5.10 договорів передбачено таке нарахування, тому позивач правомірно звернувся до відповідача з вимогою на оплату штрафу.

Однак, як було встановлено судом вище, позивачем були надані, а відповідачем отримані роботи за договорами № 16/11 та Р-02 на загальну суму 398 448 грн. 00 коп., відтак розмір штрафу згідно пункту 5.10, який підлягає до стягнення становить 3 984 грн. 48 коп.

Враховуючи вищезазначене, позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафу підлягає частковому задоволенню в сумі 3 984 грн. 48 коп.

Окрім того, позивач покликаючись на положення статті 625 ЦК України нарахував відповідачу інфляційні втрати в сумі 285 967 грн. 00. коп. нарахованих за період з 1 січня 2013 року по 30 липня 2015 року на суму основного боргу 432 629 грн. 00 коп. та три процента річних в сумі 37 443 грн. 00 коп. нарахованих за період з 28 серпня 2012 року по 17 липня 2015 року на суму основного боргу 432 629 грн. 00 коп. (розрахунок том 2, а.с. 21).

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних зроблений позивачем, суд зазначає, що він відповідає вищезазначеним приписам законодавства, однак зроблений не вірно.

Відповідно до перерахунку суду, за договором від 19 квітня 2011 року № 16/11 з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення 248 454 грн. 67 коп. інфляційних втрат нарахованих за період з 10 вересня 2012 року по 15 липня 2015 року на суму основного боргу 323 088 грн. 00 коп. та 27 590 грн. 83 коп. три процента річних нарахованих за період з 10 вересня 2012 року по 15 липня 2015 року на суму основного боргу 323 088 грн. 00 коп. (розрахунок суду том 2, а.с. 26 - 27).

Щодо нарахувань за договором від 12 липня 2011 року № Р-02, суд зазначає, як було встановлено вище, відповідач визнав позов в частині виконання зобов'язань позивачем на суму 75 360 грн. 00 коп. згідно договору.

Як було стверджено матеріалами справи, та не спростовано позивачем, акт виконаних робіт за договором № Р-02 був надісланий для відповідача 7 квітня 2015 року і отриманий останнім 15 квітня 2015 року.

Враховуючи умови договору № Р-02, обов'язок оплатити такі роботи у товариства настав 23 квітня 2015 року.

Тому, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та три процента річних, судом встановлено що він зроблений арифметично невірно.

Відповідно до перерахунку суду, за договором від 12 липня 2011 року № Р-02, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 1 522 грн. 56 коп. інфляційних втрат нарахованих за період з 23 квітня 2015 року по 15 липня 2015 року на суму боргу 58 560 грн. 00 коп. та 404 грн. 30 коп. три процента річних нарахованих за період з 23 квітня 2015 року по 15 липня 2015 року на суму боргу 58 560 грн. 00. (розрахунок том 2, а.с. 28 - 29).

З урахуванням вищезазначеного з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 249 977 грн. 23 коп. інфляційних втрат та 27 995 грн. 13 коп. три процента річних у зв'язку з чим, позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Приватного підприємства "Іоланта Волинь" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фірма "СААН" підлягають частковому задоволенню на суму 663 704 грн. 84 коп., з яких: 381 748 грн. 00 коп. основна сума боргу, 249 977 грн. 23 коп. інфляційні втрати, 27 995 грн. 13 коп. три процента річних, 3 984 грн. 48 коп. штраф, є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами.

Також суд зазначає, що позивачем в ході розгляду справи була подана заява, про застосування строку позовної давності, розглянувши її, суд зазначає наступне.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Так статтями 253 - 255 ЦК України визначено, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Суд спростовує заяву відповідача про застосування строків позовної давності, оскільки, як зазначалось вище по тексту, обов'язок оплати у відповідача перед позивачем за спірними договорами, виник 10 вересня 2012 року, а враховуючи трирічний строк позовної давності, впродовж якого позивач може звернутися за захистом своїх законних прав та інтересів, підприємство мало право звернутися до суду до 10 вересня 2015 року.

Отже строк позовної давності для захисту свого інтересу позивачем закінчився 10 вересня 2015 року, тоді як позовна заява була подана до господарського суду Рівненської області 16 липня 2015 року.

З вищезазначеного вбачається, що позивач звернувся в межах строку позовної давності, а тому суд відмовляє відповідачу в задоволенні заяви про застосування строків позовної давності.

Щодо посилань відповідача у відзиві на позовну заяву про неукладеність договорів № 22, 16/11, В-01, Р-02 через відсутність такої істотної умови як ціна договору, суд зазначає, що вони не відповідають дійсності, так як матеріали справи містять належним чином завірені копії спірних договорів, в пунктах 2.1 яких чітко зазначена ціна, відтак вищезазначені твердження відповідача є безпідставними.

Також відповідач стверджував, що надані позивачем документи, зокрема завдання № 1, №26/1, 26/2, завдання №1, клопотання ТОВ "Фірма "СААН" не відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому не можуть бути належними та допустимими доказами.

Суд не погоджується з таким твердженням відповідача, оскільки вищезазначені документи не підтверджують здійснення позивачем або відповідачем будь-яких господарських операцій, а тому на них не поширюється дія Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

У відзиві на позовну заяву товариство зазначає, що відповідач та третя особа не замовляли у позивача виконання робіт, передбачених договором від 19 квітня 2011 року № 16/11.

Такі твердження відповідача спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема самим договором № 16/11, який підписаний повноважними представниками позивача та відповідача і на час розгляду справи доказів розірвання або його недійсності суду не надано, та тим, що на виконання умов договору № 16/11, між товариством та підприємством було підписано акт здачі-приймання від 10 вересня 2011 року.

Тому суд вважає безпідставними твердження відповідача щодо не замовлення виконання робіт у позивача за договором № 16/11.

Також не заслуговують на увагу твердження відповідача, щодо не передання позивачем для товариства результатів виконаних робіт за договором від 12 липня 2011 року № Р-02, оскільки в самому відзиві на позовну заяву товариство визнало позов в цій частині та факт отримання акту виконаних робіт за договором № Р-02 саме 15 квітня 2015 року.

У позовній заяві позивач також просив суд покласти на відповідача 5 000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката. Як на підставу вимоги посилається на договір про надання правової допомоги від 01 липня 2015 року № 01/07-2015р., укладений з адвокатом ОСОБА_2 (том 1, а.с. 98 - 101). Також подав до матеріалів справи платіжне доручення від 1 липня 2015 року № 48 на суму 5 000 грн. 00 коп. про сплату вартості правової допомоги за договором від 1 липня 2015 року № 01/0-2015 (том 1, а.с. 102) та акт виконаних робіт від 24 липня 2015 року підписаний між адвокатом ОСОБА_2 та ПП "Іоланта-Волинь", скріплений відтисками печаток зазначених суб'єктів (том 2, а.с. 23).

За результатами розгляду справи суд вирішує питання про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката як складової судових витрат, керуючись нормами статтей 44, 49 ГПК України та враховуючи конкретні обставини справи.

На підтвердження витрат на оплату послуг адвоката ПП "Іоланта-Волинь" надало суду договір про надання правової допомоги, платіжне доручення та акт виконаних робіт, які зазначалися вище по тексту.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (частина 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з нормами статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги (стаття 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

За змістом норм частини 3 статті 48 та частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

З наведеним узгоджується позиція, викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (частини 2, 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Закон не містить іншого порядку визначення розміру коштів за послуги адвоката.

Враховуючи складність справи, ціну позову, розмір задоволених позовних вимог, суд вважає, що відшкодуванню підлягають витрати позивача на адвокатські послуги в розмірі 5 000 грн. 00 коп.

Отже, вимога позивача про покладення на відповідача витрат на оплату послуг адвоката обґрунтована та підлягає задоволенню.

У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, судові витрати по справі покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фірма "СААН" покладаються судові витрати в розмірі 13 274 грн. 10 коп.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32 - 34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фірма "СААН" (33023, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Васильченка, будинок 3, ідентифікаційний код: 21084797) на користь Приватного підприємства "Іоланта-Волинь" (43000, Волинська область, місто Луцьк, Проспект Соборності, будинок 32 Б, квартира 19, ідентифікаційний код: 35594086) 381 748 (триста вісімдесят одну тисячу сімсот сорок вісім) грн. 00 коп. основної суми боргу, 3 984 (три тисячі дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 48 коп. штрафу, 249 977 (двісті сорок дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят сім) грн. 23 коп. інфляційних втрат, 27 995 (двадцять сім тисяч дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 13 коп. три процента річних, 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. адвокатських послуг та 13 274 (тринадцять тисяч двісті сімдесят чотири) грн. 10 коп. судового збору.

3. Відмовити в частині стягнення 50 881 грн. 17 коп. суми основного боргу, 177 043 грн. 00 коп. пені, 35 989 грн. 80 коп. інфляційних страт та 9 447 грн. 87 коп. три процента річних.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено "23" листопада 2015 року

Суддя Торчинюк В.Г.