Вирок

від 12.05.2010 по справі 1-512/10

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 1-512/10

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі :

головуючого судді Метелешко О.В.

при секретарі Паєті О.В.

за участю прокурора Ткачук Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, неодруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого 10.07.2002 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309, ч. 3 ст. 185 КК України до 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі. Звільнився 18 лютого 2004 року з Бориспільської виправної колонії № 119 на підставі Указу Президента України «Про помилування» від 13.02.2004 року з іспитовим строком один рік,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 395 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 раніше засуджений Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309, ч. 3 ст. 185 КК України до 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі та звільнившись 18 лютого 2004 року з Бориспільської виправної колонії № 119 на підставі Указу Президента України «Про помилування» від 13.02.2004 року з іспитовим строком один рік, належних для себе висновків не зробив, на шлях виправлення не став і, маючи не погашену і не зняту у встановленому законом порядку судимість, знову вчинив умисний злочин при наступних обставинах:

Так, 15 травня 2009 року Дніпровським районним судом м. Києва відносно ОСОБА_1 було встановлено адміністративний нагляд строком на 12 місяців. Цього ж дня, тобто 15.05.2009 року, ОСОБА_1 став на профілактичний облік в Дніпровському ВКВІ в м. Києві, де під підпис до нього було доведено дану постанову про встановлення адміністративного нагляду, а саме:

- знаходитися безвідлучно з 21 до 05 години за місцем проживання;

- чотири рази на місяць з'являтися на реєстрацію в Дніпровське РУ ГУ МВС України в м. Києві;

- заборонено відвідувати кафе, бари, казино, де реалізуються спиртні напої на розлив;

- заборона виїзд за межі м. Києва по особистим та службовим справам без дозволу ОВС.

Крім того, ОСОБА_1 був попереджений про кримінальну відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду і не своєчасне прибуття до обраного місця проживання.

Однак ОСОБА_1, знаходячись під адміністративним наглядом, порушив встановлені відносно нього обмеження і правила адміністративного нагляду, а саме - після 24.06.2009 року не з»являвся на реєстрацію до ОВС Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві, самовільно залишив місце проживання, не повідомивши працівників міліції про його переміну, та за місцем свого проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 - під час перевірок був відсутній, зокрема: 05 жовтня 2009 року о 22 год. 00 хв., 08 жовтня 2009 року о 22 год. 00 хв., 11 жовтня 2009 року о 22 год. 10 хв., 15 жовтня 2009 року о 22 год. 10 хв. у присутності понятих при перевірці помешкання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, дільничним інспектором міліції ОСОБА_2 була виявлена відсутність ОСОБА_1, про що було складено відповідні акти перевірок адміннаглядного.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст. 395 КК України, при обставинах, встановлених судом, визнав повністю та підтвердив їх. При цьому пояснив, що за вищевказаною адресою він проживає разом з матір'ю ОСОБА_3. З 2006 року він перебуває на обліку в Київській міській туберкульозній лікарні № 1, так як хворий на туберкульоз. У травня місяці 2009 року Дніпровським районним судом м. Києва йому було встановлено адміністративний нагляд на 12 місяців та було оголошено під підпис правила і обмеження цього нагляду. Після цього, він став на облік в Дніпровське РУ ГУМВС України в м. Києві та з»являвся декілька разів на відмітку. Він пізніше перебував на стаціонарному лікуванні в Київській міській туберкульозній лікарні № 1, але про це нікого не повідомляв. У червні 2009 року він поїхав до своєї матері ОСОБА_3, яка на літній час перебувала в селі за адресою: Київська область, Баришівський район, с. Власівка, вул. Жовтнева, 55 та до міста Києва він не приїжджав. Про те, що його розшукують працівники міліції у зв'язку з тим, що перестав з»являтись на відмітки він не знав, але розумів, що за це буде відповідати і тому навмисно до правоохоронних органів не звертався, у зв'язку з тим, що боявся арешту. У грудні 2009 року він приїхав до м. Києва для того, щоб подивитися в якому стані перебуває квартира. Наміру звертатися до правоохоронних органів у нього не було і він навмисно намагався не попадатися міліції на очі. У перших числах січня 2010 року, коли він повертався із магазину, до нього підійшов працівник міліції у формі, який представився дільничним інспектором міліції та запропонував йому прослідувати разом з ним до відділу міліції, у зв'язку з тим, що він перебував у розшуку за ст. 395 КК України, а саме за порушення адміністративного нагляду.

Покази ОСОБА_1 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння підсудним змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України обмеживши в судовому засіданні за згодою учасників процесу обсяг дослідження доказів допитом підсудного, який повністю визнав себе винним у вчиненні злочину, суд приходить до висновку про недоцільність дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, роз'яснивши при цьому учасникам процесу, що в такому випадку, вони позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

Аналізуючи зібрані матеріали в їх сукупності, суд вважає, що кваліфікація дій підсудного ОСОБА_1 за ст. 395 КК України вірна, оскільки він своїми умисними діями вчинив самовільне залишення місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду.

Призначаючи підсудному ОСОБА_1 вид та міру покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд виходить з характеру і ступеню суспільної небезпеки та обставин скоєння злочину, враховує особу підсудного, який за місцем проживання характеризується позитивно (а.с. 102), раніше судимий, у лікаря-психіатра на обліку не перебуває (а.с. 100), але перебуває на обліку у лікаря-нарколога, а також те, що вчинений ним злочин, згідно зі ст. 12 КК України, відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості.

Ураховуючи те, що ОСОБА_1 щиро розкаявся у скоєному, вину визнав повністю, перебуває на обліку з діагнозом - туберкульоз легенів і потребує лікування, суд, згідно зі ст. 66 КК України визнає це обставинами, що пом'якшують покарання.

Обставиною, що обтяжує відповідальність підсудного ОСОБА_1, відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає рецидив злочину.

З урахуванням наявності декількох обставин, які пом'якшують покарання та істотно зменшують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також особи винного, який характеризується позитивно, суд вважає за доцільне на підставі ст. 69 КК України призначити ОСОБА_1 більш м'яке покарання, ніж передбачене законом, а саме - перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті 395 КК України.

Цивільний позов не заявлено.

Речовий доказ у справі відсутній.

Судові витрати у справі не понесені.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 395 КК України, та призначити йому із застосуванням ст. 69 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день постановлення вироку становить 510 грн. 00 коп.

Цивільний позов не заявлено.

Речовий доказ у справі відсутній.

Судові витрати у справі не понесені.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити без змін - у виді підписки про невиїзд.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення.

Суддя