Рішення

від 16.11.2015 по справі 918/1100/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26 А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2015 р. Справа № 918/1100/15

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Лунька О.І., розглянувши матеріали справи № 918/1100/15 за позовом приватного підприємства "Два "Я-Універсал" (далі - Підприємство) до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області (далі - Управління) та Головного управління державної казначейської служби у Рівненській області, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" та товариство з обмеженою відповідальністю "Укрдрук" (далі - Товариство), третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - підприємство "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва", про стягнення 1 313 180 грн. 49 коп.,

за участі представників:

позивача: ОСОБА_1 за дов. від 7 вересня 2015 року,

Управління: ОСОБА_2 за дов. від 2 лютого 2015 року,

Головного управління державної казначейської служби у Рівненській області: не з'явився,

товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім": не з'явився,

Товариства: ОСОБА_3 за дов. від 22 лютого 2013 року,

підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва": не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2015 року Підприємство звернулося до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що на підставі укладеного 10 жовтня 2012 року між ним, Товариством та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" договору про заміну сторони шляхом відступлення права вимоги № ЗС-11/0412 до Підприємства перейшли права лізингодавця за підписаним між товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" та Товариством договором фінансового лізингу від 11 квітня 2012 року № 11/0412. Крім того, за умовами даної угоди позивач набув право власності на п'ятифарбову аркушеву офсетну машину Shinohara 75V з опційним оснащенням, що була предметом наведеного договору фінансового лізингу. У той же час 2 квітня 2013 року вищезазначене майно було неправомірно вилучено Управлінням з власності позивача та передано підприємству "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва". Зважаючи на те, що даними діями Управління Підприємству було завдано пряму дійсну шкоду в розмірі 1 313 180 грн. 49 коп., і такі дії у встановленому законом порядку були визнані незаконними судом адміністративної юрисдикції, позивач, посилаючись на статті 204, 328, 321, 1166, 1173 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтю 11 Закону України "Про державну виконавчу службу", просив суд задовольнити його вимоги, пред'явлені до Управління та Головного управління державної казначейської служби у Рівненській області, та стягнути за рахунок держави на користь Підприємства вищезазначену суму завданої останньому шкоди.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 16 вересня 2015 року порушено провадження у справі № 918/1100/15, розгляд якої було призначено на 7 жовтня 2015 року. Крім того, даною ухвалою до участі в розгляді справи в якості третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, було залучено товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" та товариство з обмеженою відповідальністю "Укрдрук". Також цією ухвалою до участі в розгляді справи в якості третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено підприємство "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва".

До початку призначеного судового засідання через канцелярію суду надійшла заява приватного підприємства "Креатех-Захід" від 1 жовтня 2015 року (т. 1, а.с. 65), в якій дана юридична особа просила суд замінити позивача у даній справі - Підприємство, на його правонаступника - приватне підприємство "Креатех-Захід", у зв'язку з переходом до даного суб'єкта господарювання права вимоги за цим позовом на підставі укладеного між вищенаведеними особами договору про відступлення прав вимоги від 23 вересня 2015 року (т. 1, а.с. 66-67).

До початку даного судового засідання через канцелярію суду надійшов відзив підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" на позовну заяву від 1 жовтня 2015 року (т. 1, а.с. 82-85), в якому дана третя особа заперечила проти задоволення вимог Підприємства з огляду на те, що спірна п'ятифарбова аркушева офсетна машина Shinohara 75V належить підприємству "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" на праві приватної власності на підставі судового рішення. У даному відзиві також було зазначено, що вказане майно було повернуто цій третій особі на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 16 січня 2013 року № 30/26-16/456. Відтак, підстави для відшкодування позивачу шкоди, завданої діями Управління по виконанню даного судового наказу, на думку підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва", відсутні.

Також 6 жовтня 2015 року через канцелярію суду надійшов відзив Управління на позовну заяву від 5 жовтня 2015 року № 3631 (т. 1, а.с. 138-140), в якому останнє заперечило проти задоволення вимог Підприємства з огляду на те, що належним власником спірної п'ятифарбової аркушевої офсетної машини Shinohara 75V є підприємство "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва". За таких обставин дії Управління, що полягали у примусовому вилученні даного майна, на думку цього відповідача, не завдали та не могли завдати шкоди позивачу, оскільки в останнього було відсутнє право власності на зазначене майно.

Ухвалою суду від 7 жовтня 2015 року вирішення питання про заміну позивача у справі його правонаступником було відкладено до наступного судового засідання, а розгляд справи відкладено на 21 жовтня 2015 року.

До початку даного судового засідання на адресу суду надійшов відзив Головного управління державної казначейської служби у Рівненській області на позовну заяву від 16 жовтня 2015 року № 15-12/7309/392 (т. 1, а.с. 185-186), в якому останнє роз'яснило порядок здійснення безспірного списання коштів з рахунків боржника органами казначейства.

Ухвалою від 21 жовтня 2015 року у задоволенні клопотання приватного підприємства "Креатех-Захід" про заміну позивача було відмовлено, а розгляд справи відкладено на 3 листопада 2015 року.

26 жовтня 2015 року через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про участь його представника у судовому засіданні, призначеному на 3 листопада 2015 року, у режимі відеоконференції, проведення якої Підприємство просило доручити господарському суду Львівської області.

Ухвалою суду від 29 жовтня 2015 року вищезазначене клопотання Підприємства було задоволено.

До початку призначеного судового засідання через канцелярію суду надійшла заява позивача від 27 жовтня 2015 року про відвід судді Павленка Є.В.

Ухвалою суду від 3 листопада 2015 року у задоволенні даної заяви позивача було відмовлено.

Ухвалою суду від 3 листопада 2015 року розгляд справи було відкладено на 16 листопада 2015 року, а проведення даного судового засідання у режимі відеоконференції було доручено господарському суду Львівської області.

До початку призначеного судового засідання через канцелярію суду надійшла повторна заява позивача від 11 листопада 2015 року про відвід судді Павленка Є.В.

Ухвалою суду від 16 листопада 2015 року у задоволенні даної заяви позивача відмовлено.

У судовому засіданні 16 листопада 2015 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні. Також даний представник повідомив, що його вимоги були заявлені, зокрема, до Головного управління державної казначейської служби у Рівненській області, оскільки саме вказана юридична особа є органом, уповноваженим державою здійснювати виплати за рахунок Державного бюджету України понесених суб'єктами господарювання збитків, завданих неправомірними діями державних органів та посадових осіб. Крім того, даний представник заявив усне клопотання про призначення колегіального розгляду даної справи. В обґрунтування даного клопотання вказана особа посилалася на те, що суддею Павленком Є.В. необґрунтовано було відмовлено позивачу в задоволенні заяв про відвід судді. Відтак, справа № 918/1100/15 не може розглядатися цим суддею одноособово.

Питання щодо колегіального розгляду справ у судах першої інстанції врегульовано статтею 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Даною нормою, зокрема, встановлено, що справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово або колегією суддів.

Законодавчий припис щодо колегіального розгляду справ у судах першої інстанції кореспондується з частиною 1 статті 4-6 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), згідно вимог якої справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Таким чином питання про необхідність та доцільність призначення колегіального розгляду конкретної справи вирішується судом з урахуванням категорії спору та обґрунтованості клопотання про призначення колегіального розгляду справи, а також з огляду на конкретні обставини, що свідчать про складність кожної конкретної справи.

Дослідивши матеріали даної справи, оцінивши категорію цього спору, а також розглянувши доводи, які були наведені позивачем в обґрунтування його клопотання, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для призначення колегіального розгляду даної справи, у зв'язку з чим у задоволенні вказаного клопотання слід відмовити.

Представник Управління у даному судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 5 жовтня 2015 року № 3631.

Головне управління державної казначейської служби у Рівненській області, товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" та підприємство "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, проте явку своїх повноважних представників у призначене судове засідання не забезпечили, витребувані у них судом документи надали не у повному обсязі.

Представник Товариства зазначив про обґрунтованість позову Підприємства та наявність правових підстав для його задоволення. Водночас останній просив суд відкласти розгляд даної справи для надання йому можливості подати суду оригінал укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" та Товариством договору фінансового лізингу та документи, які підтверджують здійснення перерахування лізингових платежів на виконання умов даної угоди.

У той же час суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного клопотання, оскільки вищезазначені обставини були встановлені рішенням господарського суду Львівської області від 20 травня 2013 року у справі № 914/998/13-г, яке на час розгляду цієї справи набрало законної сили. Зазначені обставини також не заперечувалися учасниками даного судового процесу.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява Підприємства надійшла до господарського суду Рівненської області 14 вересня 2015 року, що підтверджується відбитком вхідного штампу канцелярії суду, проставленим на першій сторінці вищенаведеної заяви (т. 1, а.с. 2). Відтак, останнім днем встановленого законом граничного строку розгляду даного спору, з урахуванням частини 3 статті 51 ГПК України, є 16 листопада 2015 року.

Частиною 3 статті 69 ГПК України передбачено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Проте до моменту оголошення судом про вихід до нарадчої кімнати сторонами у справі не було заявлено відповідного клопотання про продовження строку розгляду даного спору, у зв'язку з чим чергове відкладення розгляду справи спричинить до виходу за межі граничного строку вирішення спору, встановленого статтею 69 ГПК України.

Зі змісту нормативних приписів чинного законодавства вбачається, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

За таких обставин, беручи до уваги те, що Головному управлінню державної казначейської служби у Рівненській області, товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" та підприємству "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва", а також іншим учасникам судового процесу надавалося достатньо часу для подання письмових пояснень та додаткових документів, а також зважаючи на те, що чергове відкладення розгляду справи спричинить до виходу за межі встановленого статтею 69 ГПК України граничного строку вирішення спору, суд дійшов висновку про необхідність розгляду даної справи за наявними в ній матеріалами без участі представників Головного управління державної казначейської служби у Рівненській області, товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" і підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва".

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій документів поданим учасниками процесу оригіналам цих документів, заслухавши пояснення представників Підприємства, Управління та Товариства, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11 квітня 2012 року між Товариством та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" було укладено договір фінансового лізингу № 11/0412, за умовами якого останнє передало Товариству в платне користування на умовах фінансового лізингу п'ятифарбову аркушеву офсетну машину Shinohara 75V з опційним оснащенням (т. 1, а.с. 18-22).

Даний договір підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками даних суб'єктів господарювання.

За умовами пункту 1.2 цього договору вищезазначена машина є власністю лізингодавця та була в користуванні.

Відповідно до пункту 2.2 вказаної угоди лізингоодержувач зобов'язаний до передачі предмета лізингу сплатити на користь лізингодавця перший лізинговий платіж у розмірі, передбаченому в додатку № 3 до цього договору, у наступному порядку: 50 % сплачує до 20 квітня 2012 року, 50 % - після закінчення монтажних та пусконалагоджувальних робіт.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 30 травня 2015 року (пункти 3.1, 3.2 договору).

За змістом пункту 5.3 договору лізингодавець гарантує, що майно до укладення цього договору нікому не відчужене, у спорі та в податковій заставі не перебуває, не внесене до статутного капіталу господарських товариств. За твердженням лізингодавця, будь-які підстави, що створювали б загрозу належному виконанню цього договору (наявність судового спору щодо предмета договору тощо), відсутні.

1 жовтня 2012 року вищезазначені юридичні особи підписали відповідний акт прийому-передачі у фінансовий лізинг п'ятифарбової аркушевої офсетної машини Shinohara 75V з опційним оснащенням.

Судом також встановлено, що 10 грудня 2012 року між Підприємством, товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" та Товариством було укладено договір про заміну сторони шляхом відступлення права вимоги № ЗС-11/0412 (т. 1, а.с. 9-10).

Цей договір був підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплена печатками вказаних юридичних осіб.

Предметом даного договору є перехід права власності на машину, яка є об'єктом лізингу за договором фінансового лізингу від 11 квітня 2012 року № 11/0412, а також заміна сторони за наведеним договором фінансового лізингу (через відступлення права вимоги).

Відповідно до пункту 2 даного договору первісний лізингодавець передає право власності на машину новому лізингодавцю за плату, а новий лізингодавець зобов'язується оплатити ціну машини.

Згідно пункту 3 цієї угоди загальна ціна машини на момент підписання даного договору становить 1 449 981 грн. 97 коп.

Новий лізингодавець зобов'язується провести оплату ціни машини у розмірі 100% протягом 60 банківських днів з моменту підписання цього договору шляхом сплати грошей на поточний рахунок первісного лізингодавця (пункт 4 договору).

Судом встановлено, що дана сума була повністю сплачена Підприємством товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім", що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями відповідних платіжних доручень (т. 1, а.с. 11-17, т. 2, а.с. 2-9).

За змістом пункту 5 вказаного правочину право власності на машину переходить до нового лізингодавця з моменту підписання цього договору.

Дані обставини були встановлені рішенням господарського суду Львівської області від 20 травня 2013 року у справі № 914/998/13-г, яке на час розгляду цієї справи набрало законної сили.

Відповідно до частини 3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 21 січня 2010 року позовні вимоги підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" до товариства з обмеженою відповідальністю "Маттадор" задоволено повністю та визнано за останнім право власності на поліграфічне обладнання Shinohara 75 V H Pil.

9 лютого 2010 року на виконання вищевказаного рішення Господарського суду міста Києва видано відповідний наказ. Постановою Вищого господарського суду України від 28 жовтня 2010 року рішення Господарського суду міста Києва від 21 січня 2010 року у справі № 30/26 скасовано, а справу передано на новий розгляд.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 8 лютого 2011 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19 травня 2011 року та постановою Вищого господарського суду України від 11 серпня 2011 року, у задоволенні первісного позову відмовлено повністю; позов третьої особи, яка заявила самостійні вимоги на предмет спору - товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" задоволено повністю. Визнано недійсним договір фінансового лізингу від 17 березня 2008 року № 34/1703, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Маттадор" та підприємством "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва"; витребувано від останнього та передано товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" п'ятифарбову аркушеву офсетну машину Shinohara 75 V H Pil з опційним оснащенням.

9 червня 2011 року на виконання наведеного рішення місцевого господарського суду міста Києва у справі № 30/62-16/456 видано відповідні накази.

Проте рішенням Господарського суду міста Києва від 8 грудня 2011 року було задоволено заяву підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, рішення Господарського суду міста Києва від 8 лютого 2011 року у справі № 30/26-16/456 скасовано.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 березня 2012 року рішення Господарського суду міста Києва від 8 грудня 2011 року у справі № 30/26-16/456 скасовано, а заяву підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 8 лютого 2011 року залишено без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 27 червня 2012 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 березня 2012 року у справі № 30/26-16/456 скасовано, рішення Господарського суду міста Києва від 8 грудня 2011 року залишено без змін.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 16 жовтня 2012 року у цій справі, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 грудня 2012 року, позовні вимоги підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва" задоволено повністю; визнано за останнім право власності на поліграфічне обладнання Shinohara 75 V H Pil. У той же час у задоволенні позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами - товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім", про визнання недійсним договору лізингу та витребування поліграфічного обладнання Shinohara 75 V H Pil з чужого незаконного володіння відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16 січня 2013 року задоволено заяву підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва" про видачу наказу про поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 8 лютого 2011 року у справі № 30/26-16/456.

На виконання вищевказаної ухвали 16 січня 2013 року було видано наказ про поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 8 лютого 2011 року та зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" повернути у власність підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва" п'ятифарбову аркушеву офсетну машину Shinohara 75V з опційним оснащенням. Копія цього наказу міститься у матеріалах даної справи (т. 1, а.с. 87).

У матеріалах справи також наявна копія постанови Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року у справі № 813/2439/14 за позовом Підприємства до Управління про визнання протиправними дій, рішень та бездіяльності, а також зобов'язання вчинити певні дії, яка на час розгляду даної справи набрала законної сили. Зазначеним судовим рішенням було встановлено, що 13 лютого 2013 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень Управління ОСОБА_2 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 36517238 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 16 січня 2013 року № 30/26-16/456 про поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 8 лютого 2011 року у справі № 30/26-16/456.

Відповідно до пункту 4 вказаної постанови накладено арешт на п'ятифарбову аркушеву офсетну машину Shinohara 75 V H Pil з опційним оснащенням, заводський № 100720431, 2007 року випуску, що належить боржнику - товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім".

11 березня 2013 року між Підприємством та Товариством було укладено додаткову угоду до договору фінансового лізингу № 11/0412, відповідно до умов якої вказаний договір за домовленістю сторін припиняє свою дію з 11 березня 2013 року. Цього ж дня сторони цієї угоди підписали відповідний акт прийому - передачі.

Того ж дня між Підприємством та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 було укладено договір зберігання № 11/0313, відповідно до умов якого позивач передав, а зберігач прийняв на відповідальне зберігання вищезазначену п'ятифарбову аркушеву офсетну машину Shinohara.

Крім того, в день укладення цієї угоди між її сторонами був підписаний відповідний акт приймання-передачі майна на відповідальне зберігання.

У той же час в ході проведення виконавчих дій, у відповідності до статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), 18 березня 2013 року державним виконавцем описано та арештовано п'ятифарбову аркушеву офсетну машину Shinohara 75 V H Pil з офіційним оснащенням, заводський №100720431, 2007 року випуску, та передано на відповідальне зберігання уповноваженому представнику стягувача.

Судом встановлено, що 2 квітня 2013 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень Управління ОСОБА_2 складено акт про фактичне виконання вищенаведеного рішення Господарського суду міста Києва та повернення у власність підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва" п'ятифарбової аркушевої офсетної машини Shinohara 75V з опційним оснащенням (т. 1, а.с. 40).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, Підприємство посилалося на те, що воно є власником п'ятифарбової аркушевої офсетної машини Shinohara 75V з опційним оснащенням згідно договору про заміну сторони шляхом відступлення права вимоги від 10 жовтня 2012 року № ЗС-11/0412. Водночас у зв'язку з вчиненням Управлінням вищенаведених дій по вилученню цієї машини, які у встановленому законом порядку були визнані судом протиправними, позивачу було завдано прямої дійсної шкоди у розмірі 1 313 180 грн. 49 коп., яка полягає у різниці вартості даного майна, сплаченої за договором від 10 жовтня 2012 року № ЗС-11/0412 в сумі 1 449 981 грн. 97 коп., та суми одержаних від Товариства лізингових платежів у розмірі 136 801 грн. 48 коп.

У статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання на території України судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, визначені Законом, а на територіях інших держав - міжнародними договорами України на засадах взаємності.

Відповідно до преамбули Закону останній визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно зі статтею 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Основною функцією державної виконавчої служби є задоволення вимог виконавчого документа, забезпечення дотримання при цьому прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб, сприяння їм у реалізації своїх процесуальних прав.

З матеріалів справи вбачається, що в ході примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 16 січня 2013 року про поворот виконання рішення даного суду від 8 лютого 2011 року Управлінням вчинялися дії щодо фактичного та повного виконання судового рішення за відповідним виконавчим документом.

У своєму позові Підприємство посилалося на те, що відповідно до умов укладеного 10 жовтня 2012 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" договору про заміну сторони шляхом відступлення права вимоги № ЗС-11/0412 до позивача перейшли права лізингодавця за підписаним між товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" та Товариством договором фінансового лізингу від 11 квітня 2012 року № 11/0412. Також Підприємство зазначало, що за умовами даної угоди, яка на час розгляду даного спора є чинною, позивач набув право власності на п'ятифарбову аркушеву офсетну машину Shinohara 75V з опційним оснащенням, що була предметом наведеного договору фінансового лізингу.

З метою захисту свого права власності Підприємство звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" про визнання за позивачем права власності на п'ятифарбову аркушеву офсетну машину Shinohara 75 V H Pil з опційним оснащенням та звільнення цього майна з-під арешту.

Однак рішенням даного суду від 20 травня 2013 року у справі № 914/998/13-г у задоволенні позову Підприємства було відмовлено у зв'язку з тим, що право власності на спірне майно у встановленому законом порядку згідно судового рішення вже було визнано за підприємством "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва". Крім того, даним судом у вказаному рішенні досліджувався і укладений 10 жовтня 2012 року між Підприємством, Товариством та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" договір про заміну сторони шляхом відступлення права вимоги № ЗС-11/0412 за договором фінансового лізингу від 11 квітня 2012 року № 11/0412. Проте факту набуття Підприємством у встановленому законом порядку права власності на п'ятифарбову аркушеву офсетну машину Shinohara 75 V H Pil з опційним оснащенням за наведеними договорами у даному рішенні встановлено не було.

Обґрунтовуючи свої вимоги та посилаючись на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року у справі № 813/2439/14, позивач вказував на те, що цим судовим рішенням були визнані протиправними всі дії державного виконавця, здійснені при виконанні наказу Господарського суду міста Києва від 16 січня 2013 року у справі № 30/26-16/456, зокрема, і ті дії, що полягали у вилученні у Підприємства п'ятифарбової аркушевої офсетної машини Shinohara 75 V H Pil з опційним оснащенням та передачі її у власність підприємству "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва". Саме дії вказаного органу, на думку Підприємства, які полягали у вилученні у позивача наведеної машини, завдали останньому збитків у розмірі 1 313 180 грн. 49 коп.

Як вбачається зі змісту вищезазначеної постанови Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року у справі № 813/2439/14, даним судовим рішенням дії державного виконавця були визнані незаконними у зв'язку з тим, що останній вилучив вищенаведене майно не у боржника за судовим наказом, а у фактичного володільця - Підприємства, яке не було стороною виконавчого провадження.

З абзацу 3 резолютивної частини вищевказаного судового рішення, копія якого наявна у матеріалах даної справи (т. 1, а.с. 27-33), вбачається, що останнім було визнано протиправними дії заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління ОСОБА_2 щодо п'ятифарбової аркушевої офсетної машини Shinohara 75 V H Pil з опційним оснащенням. Проте у цьому судовому рішенні не було зазначено, які саме конкретні дії вказаної посадової особи визнаються судом протиправними.

З нормативних приписів чинного законодавства вбачається, що суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає конкретні дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Відтак, суд може визнати незаконними лише конкретні дії (бездіяльність) органу виконання судових рішень.

Однак, як вже було зазначено вище, з резолютивної частини даного судового рішення вбачається, що цим рішенням було встановлено протиправність дій державного виконавця без їх конкретизації, проте не встановлено протиправність всіх дій даної посадової особи, як зазначалося позивачем.

Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що конкретна дія заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління ОСОБА_2 щодо вилучення у позивача п'ятифарбової аркушевої офсетної машини Shinohara 75 V H Pil з опційним оснащенням та передачі цієї машини у власність підприємству "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва" окремо Підприємством не оскаржувалася. Крім того, вказане майно, передане зазначеній третій особі на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 16 січня 2013 року у справі № 30/26-16/456, у останньої не вилучалося.

Крім того, Підприємство та Товариство посилалися на те, що в порушення імперативних приписів статей 37, 38, 60 Закону державний виконавець, з'ясувавши, що спірне майно перебуває не у боржника, зазначеного в судовому наказі, а в іншої особи, мав звернутися до суду, який видав виконавчий документ, за роз'ясненням прийнятого останнім рішення.

У постанові Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року у справі № 813/2439/14 було зазначено, що звернення державного виконавця до суду за роз'ясненням судового рішення не є обов'язком такої посадової особи, а є її правом. Відтак, у суду відсутні правові підстави примусити державного виконавця реалізувати надане йому право.

Частиною 1 статті 60 Закону встановлено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Однак зі змісту даної норми (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та вчинення вищенаведених виконавчих дій) вбачається, що звернення до суду особи, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, не є обов'язковою підставою для зупинення виконавчого провадження.

Крім того, як було зазначено вище, з метою захисту свого права власності Підприємство звернулося до господарського суду Львівської області з відповідним позовом до підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" про визнання за позивачем права власності на п'ятифарбову аркушеву офсетну машину Shinohara 75 V H Pil з опційним оснащенням та звільнення цього майна з-під арешту. Проте рішенням даного суду від 20 травня 2013 року у справі № 914/998/13-г у задоволенні позову Підприємства було відмовлено.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки), наявність та розмір понесених збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Терміном "збитки" позначаються наслідки правопорушення, які виражаються у зменшенні майнової сфери потерпілого у результаті порушення належного йому права або блага. Протиправною поведінкою (дією або бездіяльністю) є будь-яка поведінка, яка суперечить правовим нормам. Причинний зв'язок - це відповідний об'єктивно існуючий зв'язок між явищами, при якому одне явище, яке передує, при відповідних умовах породжує, викликає інше явище - наступне. Відповідальність за заподіяні протиправною поведінкою збитки виникає при наявності вини особи, що заподіяла збитки.

Обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відповідно до вимог частини 2 статті 623 ЦК України, розмір збитків завданих порушенням зобов'язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Як вже було зазначено вище, право власності підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва" на п'ятифарбову аркушеву офсетну машину Shinohara 75 V H Pil з опційним оснащенням та зобов'язання повернути вказане майно власнику були встановлені відповідним рішенням Господарського суду міста Києва та наказом від 16 січня 2013 року № 30/26-16/456 про поворот виконання рішення суду у даній справі від 8 лютого 2011 року.

Відтак, зважаючи на те, що дії Управління були направлені саме на виконання даного судового рішення, суд дійшов висновку про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями даного відповідача, які полягають у примусовому виконанні виданого судом виконавчого документа, та збитками, завданими позивачу вилученням спірного майна. Даний факт виключає можливість стягнення даних збитків з Управління.

Згідно з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 ГПК України).

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки позивачем не було доведено належними та достатніми доказами обставин, викладених у позовній заяві, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні вимог Підприємства до Управління.

Зважаючи на відмову в задоволенні вимог позивача, пред'явлених до Управління, а також враховуючи відсутність у позові Підприємства окремих правових підстав для задоволення його вимог до іншого відповідача, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позовних вимог, пред'явлених позивачем до Головного управління державної казначейської служби у Рівненській області, також слід відмовити.

У той же час позивач не позбавлений права звернутися до іншої сторони договору, за яким Підприємство набуло дане майно, з вимогою про повернення йому отриманих коштів.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23 листопада 2015 року

Суддя Є.В. Павленко