Постанова

від 04.11.2015 по справі 821/2820/15-а

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/2820/15-а 09 год. 58 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Перебийніс Н.Ю., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Агріна"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Приватне підприємство «Агріна» (позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (відповідач), в якому просить визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 18.05.15 №0001342200 та №0001352200, від 11.06.15 №0001672200 та №0001682200. Позовні вимоги мотивовані тим, що податкові повідомлення-рішення складені неправомірно та суперечать нормам чинного законодавства. В обґрунтування висновків податкового органу було покладено відсутність належним чином складених первинних документів, які підтверджують придбання транспортних послуг, порушення порядку заповнення товарно-транспортних накладних, також податкова інспекція використовувала інформацію з автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів щодо зафіксованих розбіжностей на рівні ДФС України. Недоліки в оформленні деяких ТТН не є підставою для позбавлення такого документа статусу звітного розрахункового документа, оскільки з їх змісту та інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Щодо зафіксованих розбіжностей на рівні ДВС України позивач зазначає, що дана обставина не тягне для позивача негативних наслідків, оскільки кожний платник податків має відповідати за свої дії.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просить задовольнити позов.

Державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області (відповідач) заперечує проти позову, вважає, що дії посадових осіб контролюючого органу із складання податкових повідомлень-рішень вчинені у спосіб та в порядку, визначеному чинним законодавством України, позивачу правомірно зменшено валові витрати та податковий кредит позивача за спірний період, сформований за наслідками господарських відносин з ТОВ "Б.Б.Д» вересень - листопад 2014 р., лютий 2015 року. Оскільки ДФС встановлені факти відсутності реальної господарської діяльності з боку контрагента позивача, що виключає реальність операцій з продажу позивачу транспортних послуг, встановлено дефектність первинних документів, які б підтверджували факт перевезення товару. ДПІ у м. Херсоні зазначає в актах перевірок про те, що при складанні товарно-транспортних накладних порушено порядок їх заповнення, відсутні обов'язкові реквізити. ДПІ посилається на те, що порушення кримінальної справи, яка внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №3201408000000082 від 13.10.14 відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які створили та використовують ряд фіктивних суб'єктів господарської діяльності, в т.ч. ТОВ «Б.Б.Д» для прикриття незаконної діяльності, яка полягає у безпідставному формуванні податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток іншим суб'єктам господарської діяльності та здійснили пособництво службовим особам реально діючим суб'єктам підприємницької діяльності, в ухиленні від сплати ПДВ, тому відповідач вважає, висновки актів перевірок обґрунтованими та просить суд відмовити у задоволені позовних вимог.

Представник відповідача прибув в судове засідання, просить відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши представників сторін, судом встановлено наступне.

Приватне підприємство «Агріна» як платник податків знаходиться на обліку Державної податкової інспекції у м. Херсоні з 2010 року. Відповідно до установчих документів, ПП «Агріна» здійснює оптову торгівлю зерном, тютюном, насінням і кормами для тварин. В квітні 2015 року ДПІ у м. Херсоні проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Агріна» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства з ТОВ «Б.Б.Д» за серпень 2014 року - лютий 2015 року, висновки перевірки зафіксовані в акті № 107/21-03-22- 05/37124888 від 13.05.15. Перевіркою виявлено порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, пп.138.1.1 п.138.1, п. 138.2, п.138.8 ст.138, пп.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого ПП «Агріна» занижено податок на прибуток за 2014 рік на загальну суму 44313 грн., порушення ст. 44, п. 198.1-198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого завищено податковий кредит за перевіряємий період на загальну суму ПДВ 49241 грн., що призвело до занижено суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду у листопаді 2014р. на загальну суму ПДВ 49241 грн.

На підставі висновків перевірки, ДПІ у м. Херсоні прийняла податкові повідомлення-рішення від 11 червня 2015 року №0001672200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість на суму 233874,28 грн. та застосовані штрафні санкції на суму 116937,14 грн. та №0001682200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 190418,74 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 95209,37 грн.

В березні 2015 року ДПІ у м. Херсоні була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Агріна» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти декларування податку на прибуток за 2014 рік та податку на додану вартість по взаємовідносинам з платником податків контрагентом-постачальником ТОВ «Б.Б.Д» за період листопад 2014 року, результати перевірки викладено в акті за № 61/21-03-22-04-/37124888 від 24.03.15. Перевіркою було виявлено порушення пп. 134.І.1 п. 134.1 ст.134, пп.138.1.1 п.138.1 п. 138.2 п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого ПП «Агріна» занижено податок на прибуток за 2014 рік на загальну суму 44313грн., порушення ст. 44, п. 198.1-198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого завищено податковий кредит за перевіряємий період на загальну суму ПДВ 49241 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду (ряд. 25 податкової декларації з ПДВ за листопад 2014р.), яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у листопаді 2014р. на загальну суму ПДВ 49241 грн.

За розглядом висновків перевірки, ДПІ у м. Херсоні прийняла податкові повідомлення-рішення від 18 травня 2014 року ППР №0001342200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість на суму 49241 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 24620 грн. 50 коп., №0001352200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 44316 грн. та застосовані штрафні санкції на суму 22158 грн.

Перевірками було виявлено, що протягом вересня-листопада 2014 року, лютого 2015 року позивач придбавав послуги перевезення вантажів у ТОВ «Б.Б.Д.» згідно договорів про надання послуг на перевезення вантажів (зернові та маслянисті культури) автомобільним транспортом №ТР-13/2014 від 01.09.2014 та №ТР-3/2015 від 01.02.2015. Надано послуг у вересні на суму 886165 грн. 08 коп. ( в т.ч. ПДВ 147694 грн. 20 коп.), в жовтні 2014 року на суму 383296 грн. ( в т.ч. ПДВ 63882 грн. 65 коп.), в листопаді 2014 року на суму 295444 грн. 50 коп. (в т.ч. ПДВ 49240 грн. 75 коп.), в лютому 2015 року на суму 133784 грн. 46 коп. (в т.ч. ПДВ 22297 грн. 41 коп.) Факт виконання послуг підтверджено товарно-транспортними накладними та актами здачі-прийняття виконаних робіт. Суми ПДВ за податковими накладними вересень-листопад 2014 р. та лютий 2015р. включено позивачем до податкового кредиту відповідних періодів, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних. Розрахунки між суб'єктами господарювання здійснювалися у безготівковій формі, заборгованість по зазначеним операціям відсутня. ДПІ у м. Херсоні зазначають в актах перевірки про те, що при складанні товарно-транспортних накладних порушено порядок їх заповнення: відсутні реквізити довіреностей (номер, серія, дата, ким та на кого видана довіреність) вантажоодержувача, відсутні прізвище, ім'я та по-батькові та підпис бухгалтера (відповідальної особи вантажовідправника), відсутні прізвища, ім'я та по-батькові та підписи особи, яка дозволила відпуск товарно-матеріальних цінностей; відсутня інформація стосовно вантажно-розвантажувальних операцій. З товаро-транспортних накладних неможливо дослідити фактичний час прибуття автомобіля для завантаження, та час прибуття автомобіля для розвантаження, можливого простою, маси вантажу, який підлягав транспортуванню та ставлять під сумнів факт перевезення товару.

Відповідач використав при проведенні перевірки податкову інформацію, отриману від Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, ТОВ «Б.Б.Д» в листопаді 2014 року має стан «9» - відсутність за місцезнаходженням, з серпня 2014 року не подає звіти по податковій звітності 1-ДФ та транспортному збору, тому неможливо перевірити наявність працюючих осіб, які вказані в ТТН. ТОВ «Б.Б.Д не відобразило в податковій звітності податкові зобов'язання по операціям з ПП «Агріна».

ДПІ посилається на те, що в провадженні СУ ФР ГУ ДФС у Запорізькій області знаходиться кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 3201408000000082 від 13.10.14 відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які діючи повторно, у період з 01.04.14 створили та використовують ряд фіктивних суб'єктів господарської діяльності, в т.ч. ТОВ «Б.Б.Д». для прикриття незаконної діяльності, яка полягає у безпідставному формуванні податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток іншим суб'єктам господарської діяльності та здійснили пособництво службовим особам реально діючим суб'єктам підприємницької діяльності, в ухиленні від сплати ПДВ в сумі понад 3,1 млн. грн.

Таким чином, відповідач дійшов до висновку про те, що господарські операції з ТОВ «Б.Б.Д» не мали реального товарного характеру. Необгрунтовано включено до складу валових витрат: за листопад 2014 року на суму 246205 грн., занижено податок на прибуток на суму 44316 грн., за вересень, жовтень 2014 року - занижено витрати на 1057884 грн. 20 коп., податок на прибуток занижений на 190418 грн. 74 коп. За листопад 2014 року об'єкт оподаткування занижений на 246205 грн., податок на прибуток занижено на 44316 грн., до податкового кредиту необгрунтовано включено у вересні 2014 року 147694 грн. 18 коп., у жовтні 2014 року - 63882 грн. 70 коп., у лютому 2015 - 22297 грн. 40 коп.

Не погоджуючись із вищенаведеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Правила формування валових витрат та податкового кредиту за перевірений період врегульовано положеннями Податкового кодексу України. Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПКУ ( в редакції станом на час спірних порушень податкового законодавства) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які включають до свого складу собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку. Доходи і витрати нараховуються з моменту їх виникнення згідно з правилами, встановленими розділом Ш ПКУ, незалежно від дати надходження або сплати коштів, якщо інше не встановлено цим розділом. Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Виходячи зі змісту положень Податкового кодексу податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 ПК України). Відповідно до ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів та послуг, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) (п. 198.6). Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України передбачені ст. 200 Податкового кодексу України. Так, згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2. ст. 200 Податкового кодексу України). З наведених законодавчих норм вбачається, що умовами реалізації платником права на податковий кредит є: придбання товарів (робіт, послуг) та наявність відповідних належним чином оформлених податкових накладних. Отже, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що контролюючий орган при проведені перевірки не обмежується перевіркою наявності податкових накладних, документів бухгалтерського обліку, а повинний аналізувати реальність господарської діяльності платника податків на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку угодах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування повинні бути підтверджені належним чином складеними первинними документами бухгалтерського обліку та податкового обліку.

Статтею 9 цього Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, які зазначені в цій статті, та в яких, крім іншого, повинно бути зазначено зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Такі ж вимоги до первинних документів визначені у п.2.4 Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. В п.2.15 і п.2.16 Положення № 88 зазначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється господарська діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Транспортні послуги, які придбані позивачем у ТОВ «Б.Б.Д», підтверджені договорами, податковими накладними, актами виконаних робіт, товаро-транспортними накладними, платіжними документами. Укладені позивачем з ТОВ «Б.Б.Д» правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не кім не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Згідно з п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та заліку виконаної роботи. Під терміном замовник слід розуміти вантажовідправника або вантажоодержувача, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів. При цьому, вантажовідправник - це будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення. Відповідно до п.п.11.5, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику. Отже, підприємство, що сплатило за послуги з перевезення вантажу, для врахування вартості таких послуг у складі витрат при обчисленні податку на прибуток повинно мати належним чином оформлену первинну транспортну документацію. Надані суду ТТН дають підставу вважати, що позивачем обґрунтовано включено до складу витрат оплату транспортних послуг перевізника, оскільки в ТТН зазначено який товар перевозився, якими автомобілями та куди доставлявся; транспортні засоби ідентифіковані, зазначені прізвища водіїв, є печатки підприємств-покупців; перевізників. ДПІ у м. Херсоні мала можливість співставити кількість товару, дати та інші відомості ТТН, з видатковими накладними, за якими ПП «Агріна» відпускало та придбавало продукцію, що перевозилась ТОВ "Б.Б.Д". Деякі помилки в заповненні ТТН у даному разі не перешкоджають встановленню змісту спірних господарських операцій, та саме по собі не тягне втрати ними статусу належних транспортних документів, не впливають на реальність господарських операцій та не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат.

Крім того, суд приймає до уваги, що позивач не використовував ТТН в якості бухгалтерського документа, а включав до складу валових витрат витрати, які підтверджені відповідними актами здачі-прийняття робіт, які надавались на перевірку. Судом оглянуті копії актів здачі-прийняття робіт, що пред'являлись до перевірки, та встановлено, що вони є первинними в розумінні вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оформлені належним чином та містять усі обов'язкові реквізити бухгалтерського документа. В акті перевірки не зазначено недоліків у цих документах.

На думку суду, валові витрати можуть бути підтверджені сукупністю документів: платіжними дорученнями про перерахування коштів за транспортні послуги, актами здачі-приймання виконаних робіт із перевезення вантажів та податковими накладними, заповнені реквізити яких забезпечують ідентифікацію дати, назви, кількості та вартості послуг, для відображення в регістрах бухгалтерського обліку операцій з оприбуткування придбаних послуг . Головне, щоб документ підтверджував подію, яка відбулася, та мав обов'язкові для первинних документів реквізити. Податковий кодекс України не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу витрат у податковому обліку. Відтак, підлягають застосуванню загальні вимоги до первинного документу, які встановлені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тобто документи повинні мати обов'язкові реквізити, які вказані в даній нормі. Надані позивачем до перевірки документи (договори, акти виконаних робіт, видаткові і податкові накладні, банківські документи) є первинними документами у розумінні вимог статті 9 цього Закону та у своїй сукупності повністю підтверджують факт здійснення спірних господарських операцій. Характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача та її основним видам.

Натомість відповідачем не надано належних і допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій. Також, відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що дії позивача і його контрагента були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди. Податкова інспекція стверджує про відсутність факту придбання позивачем послуг перевезення сільгосппродукції, разом з тим не заперечує здійснених позивачем господарських операцій з придбання та продажу самої сільгосппродукції, які відбувались на значній території, отже, якимось чином ця продукція була доставлена, і якщо не ТОВ "Б.Б.Д", то податкова інспекція повинна вказати інший спосіб такої доставки.

Включена позивачем сума ПДВ до податкового кредиту підтверджена відповідними податковими накладними, виданими зареєстрованими платником ПДВ, який мав право видавати податкові накладні. На час здійснення правочинів з позивачем, ТОВ «Б.Б.Д»» було діючим підприємством, знаходилось за юридичною адресою, відображало податкові зобов'язання, які виникли внаслідок надання послуг перевезення позивачу, в своїй податковій звітності. Ця обставина підтверджується наданими позивачем суду копіями декларацій з ПДВ ТОВ "Б.Б.Д" та квитанціями про їх відправлення фіскальній службі, витягом з ЄДР, з якого вбачається, що станом на 22.09.15 ТОВ «Б.Б.Д» існує, засновник та керівник ОСОБА_3 не змінився, тільки 27.05.15 внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Правомірність своїх висновків контролюючий орган обґрунтовує також тим, що ТОВ «Б.Б.Д» не подає звітність щодо працюючих осіб та по транспортному збору, неможливо встановити наявність автомобілів, якими надавалися транспортні послуги з перевезення сільсгоппродукції для позивача, кому вони належать. Однак суд не вважає дану обставину такою, що свідчить про безтоварність спірних господарських операцій і бере до уваги доводи позивача про те, що зазначене питання стосується самих перевізників і їх взаємовідносин з власниками транспортних засобів, однак не позивача як замовника послуг з перевезення. Необхідно також зазначити, що позивач надав суду докази того, що ТОВ «Б.Б.Д» використовувало для здійснення перевезень транспортні засоби інших суб'єктів підприємницької діяльності, фізичних осіб та докази належності транспортних засобів, реквізити яких вказано в ТТН, цим особам. Суд приймає вказані документи до уваги, адже, положення статей 11, 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо. При цьому суд не може обмежити право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. Позивач надав суду угоди, укладені між ТОВ «Б.Б.Д» та ФОП ОСОБА_5 про надання транспортних послуг, акти здачі-прийняття робіт між ТОВ "Б.Б.Д" та ФОП ОСОБА_6, докази того, що ФОП ОСОБА_6 належать транспортні засоби, які зазначені в ТТН, договора- заявки між ТОВ "Б.Б.Д" та ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 ОСОБА_14, договір з ФОП ОСОБА_15, договора- заявки з ОСОБА_16 та іншими особами. Також позивач надав копії свідоцтв про реєстрацію на вказаних осіб транспортних засобів, реквізити яких зазначені в ТТН за спірні періоди.

Відповідач не надав суду копії отриманою від Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС Київської області податкової інформації щодо ТОВ «Б.Б.Д», тому оцінити цю інформацію суд не має можливості, та виявити підстави, за яких контролюючий орган не мав можлвиості провести перевірки даного підприємства. Допущені постачальником певні порушення законодавства тягнуть негативні наслідки для цього постачальника та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, адже законами іншого не передбачено. Лише доведення податковим органом факту узгодженості дій платника податку з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальника від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх та допустимих доказах.

Тільки факт порушення кримінальної справи щодо осіб, причетних до створення підприємства ТОВ "Б.Б.Д", не є підставою для звільнення від доказування обставин в адміністративній справі і без відповідного судового рішення у кримінальному провадженні такі факти самі собою не є доказом вчинення злочину і допущення позивачем чи відсутності з боку останнього певного порушення вимог податкового законодавства. Платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті фактично сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати штраф. В той же час, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд зауважує, що податкові повідомлення-рішення які є предметом спору, ґрунтуються на припущеннях та прийняті з порушеннями вимог діючого податкового законодавства. За таких обставин, позовні вимоги до ДПІ у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень належить задовольнити. Позивачу відшкодовуються з Державного бюджету витрати по сплаті судового збору. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив :

Задовольнити позов Приватного підприємства "Агріна".

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області 18.05.2015 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 від 11.06.2015 № НОМЕР_3, № НОМЕР_4.

Відшкодувати з Державного бюджету на користь Приватного підприємства "Агріна" (код ЄДРПОУ 37124888) витрати по сплаті судового збору в сумі 487 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень ) 20 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 10 листопада 2015 р.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 8.3.3