Постанова

від 23.11.2015 по справі 826/17474/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

23 листопада 2015 року 08:53 № 826/17474/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Афіш Україна" доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд Афіш Україна" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Гранд Афіш Україна") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08 квітня 2015 року №0001312205.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/17474/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 08 жовтня 2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив; на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі від 08 квітня 2015 року №0001312205 згідно з пунктом 57.3 статті 57, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "Гранд Афіш Україна" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 720 926,00 грн., у тому числі за основним платежем - 480 617,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 240 309,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 25 березня 2015 року №376/26-53-22-05-21/37203435 "Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Гранд Афіш Україна" (код за ЄДРПОУ 37203435) по взаємовідносинах з ТОВ "Простір Арт" за період з 01.10.2014 року по 31.10.2014 року, ТОВ "Дітрейд" за період з 01.10.2014 року по 30.11.2014 року, ТОВ "Уніпринт" за період з 01.11.2014 року по 30.11.2014 року та ТОВ "Імпреза Полісервіс" за період з 01.11.2014 року по 31.12.2014 року" (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень та листопад 2014 року на загальну суму 480 617,00 грн.

Зазначені порушення в акті перевірки обґрунтовано неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість по відносинам із ТОВ "Дітрейд", у зв'язку із тим, що згідно бази даних Єдиного реєстру податкових накладних вказане підприємство протягом жовтня, листопада 2014 року купувало товари в асортименті, а реалізовувало переважно послуги; у ТОВ "Дітрейд" відсутні трудові ресурси та основні фонди; тому, на думку відповідача, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій, спрямованих на надання неправомірної податкової вигоди третім особам, а операції позивача із ТОВ "Дітрейд" були здійснені лише на папері, без фактичного здійснення господарської операції.

Позивач не погоджується висновками акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, мотивуючи позовні вимоги наступним: постачальник на момент здійснення господарських операцій був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість; господарські операції є реальними та підтверджені належним чином оформленими первинними документами і податковими накладними.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується наступними мотивами.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "Гранд Афіш Україна" та його контрагентом - ТОВ "Дітрейд"; мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ "Гранд Афіш Україна" (замовник) та ТОВ "Дітрейд" (виконавець) укладено договір від 01 вересня 2014 року №010914, відповідно до якого виконавець на замовлення замовника зобов'язується виконати роботи з підготовки до друку, друку та/або виготовлення та обробки різних видів поліграфічної продукції та/або рекламного обладнання та передати йому у власність поліграфічну продукцію та/або рекламне обладнання. Замовник зобов'язується надати виконавцеві письмово затверджений оригінал-макет продукції або опис продукції та погодити зразок продукції, якщо в цьому є потреба.

Згідно з рахунками-фактурами та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) протягом жовтня та листопада 2014 року виконавець надав послуги з підготовки (адаптації) оригінал-макетів замовника, після друкарської обробки та пакування продукції, друку постерів паперових.

ТОВ "Дітрейд" виписало позивачу податкові накладні від 31 жовтня 2014 року №№1582, 1583 та від 28 листопада 2014 року №№1787, 1788 на загальну суму 2 883 700,80 грн., у тому числі податок на додану вартість - 480 616,80 грн.

За виконані роботи позивач перерахував на рахунок виконавця грошової кошти, що потверджується наявними у справі платіжними дорученнями.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є наявність належним чином оформлених податкових накладних та придбання товарів/послуг з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач у податкових деклараціях з податку на додану вартість за жовтень, листопад 2014 року у складі податкового кредиту відображав суми податку на додану вартість, на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Дітрейд".

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених первинних документів та податкових накладних, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем наданих послуг і виконаних робіт та їх придбання з метою використання у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Письмових пояснень з приводу реальності господарських операцій та мети придбання у ТОВ "Дітрейд" послуг з підготовки (адаптації) оригінал-макетів замовника, після друкарської обробки та пакування продукції, друку постерів паперових позивач суду не надав, а обмежився лише поясненням, що ТОВ "Гранд Афіш Україна" має власні склади, приміщення, штат працівників, обладнання та автомобілі, здійснювалось зберігання та реалізація товарів при взаємовідносинах із замовниками .

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частина четверта статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

На підтвердження реальності господарських операцій позивач надав до суду копії господарських договорів, укладених із ПрАТ "МТС", ТОВ ДП "Селдіко", ТОВ "Лореаль Україна", ТОВ "ТіБіДоблюЕй Україна", ТОВ "Мастер Ед", ТОВ "Епіцентр К", ТОВ "Сандора" та іншими суб'єктами господарювання, за якими позивач зобов'язався надати поліграфічні послуги та поставити рекламну продукцію, додатків до них, актів здачі-прийняття робіт, видаткових накладних, податкових накладних, які підтверджують поставку позивачем товарів і послуг, та копії подорожніх листів вантажного автомобіля.

Разом з тим, суд звертає увагу, що надані позивачем документи не підтверджують взаємозв'язку придбаних у ТОВ "Дітрейд" послуг із господарською діяльністю позивача; зокрема не дають можливості встановити, яку підготовку (адаптацію) та оригінал-макетів якого змісту здійснено, продукцію якого змісту оброблено після друку та упаковано, які постери надруковано, ідентифікувати участь ТОВ "Дітрейд" у наданих послугах та фактичне їх надання, а також прослідкувати ланцюг постання вказаних послуг; позивач не надав суду письмово затверджені оригінал-макети продукції або опису продукції, як передбачено умовами договору від 01 вересня 2014 року №010914.

Позивачем також не доведено, що придбані у ТОВ "Дітрейд" послуги будь-яким чином стосуються відносин із ПрАТ "МТС", ТОВ ДП "Селдіко", ТОВ "Лореаль Україна", ТОВ "ТіБіДоблюЕй Україна", ТОВ "Мастер Ед", ТОВ "Епіцентр К", ТОВ "Сандора" чи іншими суб'єктами господарювання.

Надані позивачем копії подорожніх листів вантажного автомобіля не приймаються судом до уваги, оскільки не містять доказової інформації щодо спірних правовідносин.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ "Дітрейд" носять реальний характер, а придбані послуги пов'язані із господарською діяльністю ї діяльності ТОВ "Гранд Афіш Україна".

З огляду на зазначене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та завищення податкового кредиту є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а тому збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі від 08 квітня 2015 року №0001312205 є правомірним.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "Гранд Афіш Україна" про скасування податкового повідомлення-рішення документально не підтверджуються.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Дніпровському районі доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Гранд Афіш Україна" задоволенню не підлягає.

Частина третя статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент звернення до суду) встановлювала, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Матеріали справи підтверджують, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 487,20 грн., тобто 10 відсотків розміру ставки судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, решта суми судового збору у розмірі 90 відсотків розміру ставки судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, а саме 4 384,80 грн. (4 872,00 грн. - 487,20 грн.) має бути стягнута на користь Державного бюджету України з позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Гранд Афіш Україна" відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Афіш Україна" (ідентифікаційний код 37203435; 02094, м. Київ, пров. Карельський, буд. 8) на користь Державного бюджету України (отримувач УДСКУ у Печерському районі, код 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, рахунок 31218206784007) 90 відсотків суми судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 4 384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко