Рішення

від 19.11.2015 по справі 902/1394/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 листопада 2015 р. Справа № 902/1394/15

за позовом : Приватного підприємства "Мікатор"

до : Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону"

про стягнення 4149303,33 грн.

Господарський суд Вінницької області у складі

Головуючого судді Говор Н.Д.

Cекретар судового засідання Мовчан Г.М.

Представники

позивача : ОСОБА_1 (довіреність № б/н від 05.10.15р.)

відповідача : ОСОБА_2 (довіреність № 772/02 від 08.06.15р.)

інші особи : ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ :

До Господарського суду Вінницької області подана позовна заява про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" на користь Приватного підприємства "Мікатор" 4149303,33 грн., в тому рахунку 2694600 грн. основного боргу, 941858,93 грн. пені, 40750,48 грн. 3 % річних, 472093,92 грн. інфляційних втрат.

19.11.2015р. позивач подав заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені, та просить стягнути з відповідача 2694600 грн. основного боргу, 789087,15 грн. пені, 40750,48 грн. 3 % річних, 472093,92 грн. інфляційних втрат.

Заява про зменшення позовних вимог приймається судом на підставі ст. 22 ГПК України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та в клопотанні про перерахунок пені та розстрочку виплат зазначає, що між ПрАТ «Гніваньський завод спецзалізобетону» - Покупцем та ПП «МІКАТОР» - Постачальником дійсно 05 лютого 2015 року був укладений договір постачання товару за № 12-П.

Відповідно до наступних видаткових накладних відповідач дійсно отримав вищезазначену продукцію: № РН - 0000003 від 09.02.2015р.; № РН - 0000004 від 12.02.2015р.; № РН - 0000006 від 24.02.2015р. на загальну суму 2694600 грн.

Зазначає, що позивачем дійсно було належним чином виконано, покладене на нього п. 1.1. договору поставки, зобов'язання по поставці товару у відповідній товарно-транспортним накладним кількості на загальну суму 2694600 грн.

Однак відповідач стверджує про неможливість використання одержаного за вказаним Договором товару (анкеру закладного) у виробництві шпал, в зв'язку із прийняттям Окружним адміністративним судом м. Києва рішення у справі № 826/1467/14, яке набрало законної сили 03.12.2014р. та яким скасовано погодження технічних умов ТУ У 27.3-23721759-002:2007 "Анкер закладний до пружного скріплення СБ-3".

Відповідач стверджує, що йому не було відомо про вказане рішення, і він несе збитки в зв'язку із придбанням даного товару.

У клопотанні від 09.11.2015р. щодо стягнення пені зазначає, що позивачем не надано до суду доказів завдання відповідачем збитків внаслідок неналежного виконання обов'язку щодо сплати за отриманий товар, а заборгованість з оплати основної суми боргу виникла внаслідок не можливості реалізації заводом продукції (шпали залізобетонної) для виробництва якої придбавався анкер закладний АЗ-1, ЛЗ-1-6 у відповідності до договору поставки, зокрема відповідно до довідки станом на момент засідання на складі заводу зберігається шпал більше ніж на 6748500 грн., а також враховуючи спад виробництва. За 2014-2015 роки, наявності значної кредиторської заборгованості, що перевищує дебіторську заборгованість ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» яке є державним підприємством просить у відповідності до ч. 2 ст.233 ГК України, ч. 3 ст. 83 ГПК України прийняти рішення про зменшення розміру пені, що становитиме 10% від нарахованої суми пені Позивачем, а також у відповідності до ч. 6 ст. 83 ГПК України прийняти рішення про розстрочку сплати основної суми боргу, 3% річних та інфляційних витрат та пені до 01.06.2017 року (враховуючи сезонний характер виробництва: зупинка виробництва з листопада по лютий включно щороку).

16.11.2015р. ТОВ «Корпорація КРТ» подало заяву № 10/11-03 від 10.11.2015р. про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Заява мотивована тим, що в 2015 році Позивач поставив Відповідачу анкер закладний типу АЗ-1, який виробляється за технічними умовами ТУ У 27.3-23721759-002:2007, виробник ТОВ «АТ Механіка».

В той же час, на момент укладання Договору між Позивачем та Відповідачем, у останнього існував та не був повністю виконаний договір, укладений Відповідачем з ТОВ «Корпорація КРТ» № 75-П від 23.07.14 р. щодо поставки анкеру закладного типу АЗ-2 (виробник: ТОВ «Корпорація КРТ») згідно ТУ У 35.2.-30268559-070:2009 «Анкер закладний типу АЗ-2». Загальна кількість по договору - 177 000 шт. анкеру АЗ-2, на загальну суму 9 696 060,0 грн., ціна за одиницю 54,78 грн. з ПДВ, тобто менша ніж у Позивача.

Станом на 05.02.2015 року залишок (не поставлено) по договору № 75-П від 23.07.14 р. становив 12 000 шт., однак з невідомих причин Відповідач припинив виконання своїх зобов'язань по прийняттю анкеру закладного типу АЗ-2 по договору з ТОВ «Корпорація КРТ» та почав закуповувати анкер закладний типу АЗ-1 у Позивача.

При цьому, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.10.2014 у справі № 826/14671/14, яке набрало законної сили 03.12.2014 р., скасовано погодження технічних умов ТУ У 27.3-23721759-002:2007 «Анкер закладний до пружного скріплення СБ-3» та змін до них, що унеможливлювало постачання та використання підприємствами залізничної галузі анкеру АЗ-1.

Позивачу, і ТОВ «АТ Механіка» і Відповідачу було відомо про ці рішення. Про це ТОВ «Корпорація КРТ» повідомляло Державну адміністрацію залізничного транспорту, яка брала участь у судовому процесі та була повідомлена про прийняті рішення.

Крім того анкери закладні закуповуються Відповідачем для виготовлення шпал згідно технічних умов ТУ 26.6-30268559-174:2011 «Шпали залізобетонна попередньо напружені колії 1520 мм типу СБЗ для рейок типу Р65 і Р50». Вказаними ТУ зокрема дозволено застосування анкера АЗ-1 лише зі скріпленням типу КПП-1, а анкера АЗ-2 лише зі скріпленням КПП-5. Тому, враховуючи, що в 2014, 2015 рр. залізницями України було укладено договори на закупівлю саме скріплення КПП-5, закупівля анкеру АЗ-1 у ПП «Мікатор» була недоцільною.

Вважає, що одностороння відмова Відповідача від виконання договору № 75-П від 23.07.14 р., укладеного з ТОВ «Корпорація КРТ», було необґрунтованим та порушує права підприємства.

В той же час, укладання та виконання договору № 12-П від 05.02.2015 року, укладеного Відповідачем з ПП «Мікатор» на закупівлю анкеру АЗ-1 за недіючими технічними умовами, не відповідало господарським обов'язкам Відповідача та чинним нормативним документам.

Зазначає, що рішення з цього господарського спору може вплинути на його права або обов'язки щодо однієї з сторін.

19.11.2015р. Приватне акціонерне товариство "Гніванський завод спецзалізобетону" подало клопотання № 1674/02 від 18.11.2015р. про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 інфраструктури України.

Клопотання мотивоване тим, що ПрАТ «Гніванський завод спсцзалізобстону» є товариством, заснованим на державній власності ОСОБА_4 інфраструктури України, що підтверджується статутом ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону», наявним у матеріалах справи та відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, розміщеними у відкритому доступі за адресою https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch.

А також враховуючи те, що у статутному капіталі Відповідача є корпоративні права держави, управління якими здійснює ОСОБА_4 інфраструктури України, а господарський спір стосується майна господарської організації (враховуючи норми ст. 139 Господарського кодексу України грошові кошти відносяться до майна).

Заява та клопотання про залучення третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ «Корпорація КРТ» та ОСОБА_4 інфраструктури України не підлягають задоволенню судом з наступних підстав.

Відповідно до ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права та обов'язки щодо однієї з сторін.

З поданих заяви та клопотання не вбачається, яким чином рішення з господарського спору про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" 4149303,33 грн. заборгованості може вплинути на права та обов'язки ТОВ «Корпорація КРТ» та ОСОБА_4 інфраструктури України щодо однієї із сторін.

Інститут третіх осіб покликаний захистити права та охоронювані законом інтереси осіб, які не є учасниками спірних матеріальних правовідносин, але знаходяться із однією зі сторін процесу у таких відносинах, які можуть змінитись у результаті винесеного рішення. Метою участі таких осіб у справі є обстоювання ними власних прав і законних інтересів, на які може справити вплив рішення чи ухвала суду.

Відповідно до п. 1.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" щодо наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Матеріалами справи не доведено, що особи, щодо яких заявлено клопотання, знаходяться у будь - яких відносинах зі сторонами, або ці відносини можуть виникнути внаслідок прийнятого рішення з даного спору.

19.11.2015р. Приватне акціонерне товариство "Гніванський завод спецзалізобетону" подало до суду зустрічну позовну заяву № 1675/02 від 18.11.2015р. до Приватного підприємства "Мікатор" про визнання договору № 12-П від 05.02.2015р. недійсним та про стягнення 5779804,60 грн. збитків.

Ухвалою від 19.11.2015р. у прийнятті зустрічної позовної заяви № 1675/02 від 18.11.2015р. відмовлено.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши в сукупності надані в справу докази, надавши їм юридичну оцінку суд встановив наступне.

05.02.2015 р. Приватне підприємство "Мікатор" (в договорі В«ПостачальникВ» ) та Приватне акціонерне товариство "Гніванський завод спецзалізобетону" (в договорі В«ПокупецьВ» ) уклали Договір поставки № 12-П (далі Договір) (а.с.10).

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю певну продукцію, далі Товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами відповідно до Специфікацій, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей Товар на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору найменування Товару: Анкер закладний АЗ-1 або АЗ-1-6. Виробник: ТОВ «АТ Механіка» м. Київ.

Відповідно до п. 2.1 Договору якість Товару, яка поставляється Постачальником повинна відповідати ТУ У 27.3-23721759-002:2007, що підтверджується сертифікатом відповідності та паспортом якості.

Відповідно до п. 3.1 Договору загальна сума договору визначається сукупністю погоджених Специфікацій у грошовому виразі.

Відповідно до п. 4.1 Договору оплата за поставлений Товар по цьому Договору проводиться Покупцем на протязі 30 банківських днів після дати отримання Товару на адресу Покупця згідно заявки.

Відповідно до п. 7.3 Договору в разі несвоєчасної оплати за поставлений Товар, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченого Товару за кожен день прострочення.

Сторонами було підписано Специфікацію № 1 від 05.02.2015р. на суму 10778400 грн. (а.с. 12 на звороті).

На виконання зобов'язань за Договором поставки позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2694600 грн., що стверджується видатковими накладними № РН - 0000003 від 09.02.2015р. на суму 898200 грн.; № РН - 0000004 від 12.02.2015р. на суму 898200 грн.; № РН - 0000006 від 24.02.2015р. на суму 898200 грн. (а.с. 13-15).

Відповідач свої зобов'язання по оплаті одержаного товару не виконав.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем станом на день прийняття рішення судом становить 2694600 грн.

Згідно ст. 692 ЦК України за договором купівлі-продажу, положення якого застосовуються до договорів поставки згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України одна сторона (продавець) зобов'язується передати у власність другій стороні (покупцеві) товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму після прийняття товару, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позовні вимоги в частині стягнення боргу стверджуються договором поставки № 12-П від 05.02.2015р., видатковими накладними № РН - 0000003 від 09.02.2015р.; № РН - 0000004 від 12.02.2015р.; № РН - 0000006 від 24.02.2015р., специфікацією № 1 від 05.02.2015р., рахунками-фактурами, розрахунком, іншими матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в сумі 2694600 грн. відповідно до ст.ст. 525, 526, 527, 712 Цивільного кодексу України.

Крім суми основного боргу позивач пред'явив до стягнення 789087,15 грн. пені за період з 24.03.2015р. по 09.10.2015р., 40750,48 грн. 3% річних за період з 24.03.2015р. по 09.10.2015р., 472093,92 грн. інфляційних втрат за період з 04.04.2015р. по 09.10.2015р.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.2 ст. 551 Цивільного кодексу України - якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 7.3 Договору в разі несвоєчасної оплати за поставлений Товар, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченого Товару за кожен день прострочення.

Позивачем правомірно нараховано пеню в сумі 789087,15 грн.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені суд вважає за можливе зменшити пеню на 60% до суми 315634,86 грн. на підставі п. 3 ст.83 ГПК України, виходячи з наступного.

П. 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до положень ст. 3, ч.3 ст. 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 рудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи, що відповідач є державним підприємством, має важкий фінансовий стан, у зв"язку із спадом виробництва, яке має сезонний характер, суд вважає за можливе зменшити належну до стягнення пеню до суми 315634,86 грн.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення пені підтверджуються договором поставки № 12-П від 05.02.2015р., розрахунком, іншими матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в сумі 315634,86 грн. за період з 24.03.2015р. по 09.10.2015р. на підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат, 3 % річних підтверджуються договором поставки № 12-П від 05.02.2015р., розрахунком, іншими матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в сумі 40750,48 грн. 3% річних за період з 24.03.2015р. по 09.10.2015р., 472093,92 грн. інфляційних втрат за період з 04.04.2015р. по 09.10.2015р. на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

З урахуванням викладеного, оцінивши подані представниками сторін докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню відповідно до чинного законодавства в сумі 3523079,26 грн., з яких:

основний борг - 2694600 грн.;

пеня - 315634,86 грн.;

3 % річних - 40750,48 грн.;

інфляційні втрати - 472093,92 грн.

Відповідно до п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ч. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Суд врахувавши, що відповідач є державним підприємством, має важкий фінансовий стан, у зв"язку із спадом виробництва, яке має сезонний характер, вважає за можливе розстрочити виконання рішення суду щодо сплати заборгованості в сумі 3996531,55 грн. на 6 місяців.

Сплачена сума судового збору може бути повернута судом за клопотанням особи, яка його сплатила (ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82-84, 115 Господарського процесуального кодексу України

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити в сумі 3523079,26 грн..

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" (вул. Промислова, 15, м. Гнівань, Вінницька область, 23310, ідентифікаційний код 00282435) на користь Приватного підприємства "Мікатор" (вул. Борщагівська, 152В, м. Київ, 03056; вул. Машинобудівна, 37, м. Київ, 03067, ідентифікаційний код 34964147) 2694600 грн. основного боргу, 315634,86 грн. пені, 40750,48 грн. 3 % річних, 472093,92 грн. інфляційних втрат, 59947,97 грн. судового збору.

3. Розстрочити виконання рішення суду на 6 місяців зі сплатою рівними частинами по 587179 грн. 88 коп. щомісяця, на період грудень 2015 - травень 2016 р.

4. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 473452,29 грн. відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24 листопада 2015 р.

Суддя Говор Н.Д.

віддрук. прим.:

1 - до справи