Ухвала

від 10.11.2015 по справі 203/2439/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8062/15 Справа № 203/2439/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Маймур Ф. Ф. Доповідач - Максюта Ж.І.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2015 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді: Максюти Ж.І.,

суддів: Макарова М.О., Прозорової М.Л.,

за участі секретаря: Самокиші О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 18 червня 2013 року

по цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Генезіс-Україна Інжинірінг» до приватного підприємства "Свеко", ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі ПАТ «УкрСиббанк») звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило стягнути з відповідачів суму заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 20 жовтня 2007 року між ним та приватним підприємством «Свеко» (далі ПП «Свеко») укладено кредитний договір № 11242593000, за умовами якого позивач надав у кредит грошові кошти в розмірі 600000 швейцарських франків зі сплатою 13,49 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 01 лютого 2017 року; зобовязання за виконання укладеного кредитного договору було забезпечене порукою на підставі окремо укладених договорів поруки від 07 лютого 2009 року між позивачем, ОСОБА_5 і ОСОБА_4

У звязку з невиконанням ПП «Свеко» своїх зобовязань за кредитним договором станом на 18 березня 2013 року виникла заборгованість в розмірі 700170,43 швейцарських франків, що за курсом НБУ становить 5950219 грн 86 коп., яку позивач просив стягнути з відповідачів.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2013 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ПП «Свеко» та ОСОБА_5, солідарно з ПП «Свеко» та ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором від 29 жовтня 2007 року № 11242593000 5950219 грн 86 коп., яка складається із заборгованості за кредитом 4486835 грн 41 коп., заборгованості за відсотками 1463384 грн 45 коп. та пені у розмірі 213779 грн 49 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2014 року апеляційну скаргу ПП «Свеко» відхилено, рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2013 року залишено без змін.

Не погодившись з вказаним рішенням місцевого суду, ОСОБА_2, яка є дружиною ОСОБА_5, 02 грудня 2014 року звернулась до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2013 року залишено без змін.

Ухвалою Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 липня 2015 року - ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час повторного апеляційного розгляду справи за скаргою ОСОБА_6, ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2015 року клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Генезіс-Україна Інжинірінг", публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" - задоволено.

Залучено до участі у справі товариство з обмеженою відповідальністю "Генезіс-Україна Інжинірінг" в якості правонаступника позивача - публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк".

Згідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29 жовтня 2007 року між позивачем та ПП "Свеко" було укладено кредитний договір № 11242593000, за умовами якого, позивач надав, а відповідач отримав у кредит грошові кошти в розмірі 600 000 швейцарських франків, зі сплатою 13,49 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 01 лютого 2017 року.

На забезпечення виконання зобов'язань по зазначеному договору, 07 лютого 2009 року між позивачем та ОСОБА_5 укладено договір поруки № 236968 та між позивачем та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 236970.

Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Як роз'яснено у п.25 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" положення ст.65 СК України щодо порядку розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, які стосуються розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є правочином щодо отримання у власність грошових коштів. Порука є способом забезпечення виконання зобов'язання, договір поруки не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором

Відповідно до ч.3 ст. 368 ЦК та ч.1 ст.60 СК майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Під майном згідно з ч.1 ст.190 ЦК маються на увазі не лише предмети матеріального світу, а також майнові права та обов'язки.

На підставі ч.4 ст.65 СК укладений одним із подружжя договір створює обов'язки для другого з подружжя лише в тому разі, якщо договір укладено в інтересах сім'ї, а майно, одержане за цим договором, використане для задоволення потреб сім'ї.

Згідно зі ст.73 СК за зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі. Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби.

Оскільки договір поруки укладено не в інтересах сім'ї, він не породжує для другого з подружжя ніяких обов'язків.

Приймаючи до уваги зазначене вище, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, тому що рішенням суду, що оскаржується права апелянта не порушуються, оскільки договір поруки, який уклав чоловік апелянта, не породжує для неї ніяких обов'язків.

З'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи і давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315,317 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити .

Рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 18 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: