Постанова

від 25.11.2015 по справі 910/10259/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 року Справа № 910/10259/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГончарука П.А. (доповідача), СуддівКондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 21 травня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 9 вересня 2015 року у справі №910/10259/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Солеорто" до Хмельницької обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: товарна біржа "Універсальна земельна товарна біржа "Придніпровська" про стягнення суми, -

Встановив:

У квітні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Солеорто" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Хмельницької обласної ради 210 200 грн. на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, а також 42 647 грн. інфляційних втрат та 1 576 грн. 3% річних за несвоєчасне повернення коштів.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21 травня 2015 року у справі №910/10259/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 9 вересня 2015 року, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 210 200 грн. основного боргу, 42 647 грн. інфляційних втрат і 1 554,90 грн. 3% річних. В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі заступник прокурора міста Києва, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду скасувати в частині стягнення з відповідача сум інфляційних втрат і 3% річних, прийняти в цій частині нове рішення про відмову у стягненні зазначених сум.

У відзиві на касаційну скаргу позивач, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Сторони не скористались правом на участь у судовому засіданні.

Заслухавши пояснення прокурора, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, згідно біржової угоди від 9 квітня 2013 року та договору купівлі-продажу від 24 квітня 2014 року позивач придбав у власність у спільної територіальної громади сіл, селищ, міст Хмельницької області в особі Хмельницької обласної ради через Хмельницьку філію Товарної біржі "Універсальна земельна товарна біржа "Придністровська" комплекс будівель та споруд табору праці і відпочинку "Збруч" загальною площею 1 508,7 кв.м. за адресою: с. Гусятин, вул. Надзбручанська, буд. 3, Чемеровецького району, Хмельницької області.

Платіжними дорученнями №5 від 8 квітня 2013 року та №3 від 13 березня 2013 року позивач перерахував на рахунок Хмельницької філії Товарної біржі "Універсальна земельна товарна біржа "Придністровська", встановлену п. 1.6. договору купівлі-продажу, вартість об'єкту продажу у розмірі 210 200 грн.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 24 вересня 2014 року у справі №924/902/14, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18 листопада 2014 року, біржову угоду купівлі-продажу від 9 квітня 2013 року та договір купівлі-продажу від 24 квітня 2014 року визнано недійсними.

Відповідач не виконав вимогу позивача, викладену у листі від 1 грудня 2014 року, кошти, перераховані за вказаними біржовою угодою та договором купівлі-продажу, у сумі 210 200 грн. не повернув, що стало причиною виникнення спору.

Предметом позову у даній справі є вимога про стягнення з відповідача коштів, перерахованих позивачем за біржовою угодою та договором купівлі-продажу, які відповідач в силу ст. 216 ЦК України зобов'язаний повернути, а також вимогу про стягнення інфляційних втрат і 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України за прострочку виконання грошового зобов'язання.

Місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення ст. 11, ч. 1 ст. 216, ст.ст. 509, 510, 625, 1212 ЦК України, встановивши, що відповідач не повернув позивачу кошти, отримані за недійсними біржовою угодою та договором купівлі-продажу, дійшов висновку що вказана сума є безпідставно отриманою, не повернута позивачу у встановлені законом строки, а тому відповідач внаслідок порушення ним грошового зобов'язання, має сплатити позивачу 42 647 грн. інфляційних втрат і 1 554,90 грн. 3% річних, які виступають способом захисту майнового права та інтересу, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати позивачу.

Судові рішення про стягнення з відповідача суми основного боргу є правильними і сторонами не оскаржуються.

Проте з висновком попередніх судових інстанцій про наявність правових підстав для стягнення з відповідача, відповідно до ст. 625 ЦК України, боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми погодитись не можна з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Виходячи з цієї норми матеріального права, слід визнати, що правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонами результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину.

Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, зокрема, повернення становища сторін у попередній стан.

Визнання правочину недійсним господарським судом є наслідком вчинення його з порушенням, а не заходом відповідальності сторін.

Правові наслідки порушення грошових зобов'язань передбачені, зокрема, ст. 625 ЦК України, яка розміщена в розділі 1 книги цього кодексу - "Загальні положення про зобов'язання".

Ця норма матеріального права застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виконанням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Зобов'язання відповідача повернути позивачеві отримані за недійсним правочином кошти виникли з вимог ст. 216 ЦК України, а не з зобов'язальних правовідносин, що не враховано попередніми судовими інстанціями.

Застосування судом до спірних правовідносин вимог ст. 625 ЦК України є помилковим.

В задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

З огляду на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями до спірних правовідносин ст. 625 ЦК України, постановлені у справі судові рішення в частині стягнення 42 647 грн. інфляційних втрат і 1 554,90 грн. 3% річних не можна визнати законними, обґрунтованими, прийнятими відповідно до норм чинного законодавства, фактичних обставин та наявних матеріалів справи, а тому вони підлягають скасуванню в цій частині з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні цієї частини позовних вимог у зв'язку з відсутністю правових підстав для стягнення вказаних сум.

В решті судові рішення слід залишити без змін.

У зв'язку з тим, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, підлягають перерозподілу суми судового збору.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 21 травня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 9 вересня 2015 року у справі №910/10259/15 в частині стягнення 42 647 грн. інфляційних втрат та 1 554,90 грн. 3% річних скасувати. В задоволенні цієї частини позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду міста Києва від 21 травня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 9 вересня 2015 року у справі №910/10259/15 в частині розподілу судових витрат змінити, зменшивши стягнення з Хмельницької обласної ради (29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 23564840) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Солеорто" (29000, м. Хмельницький, проїзд Глібова, 30, код ЄДРПОУ 38566088) витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви з 5 088,57 грн. до 4 204 (чотири тисячі двісті чотири) грн.

В решті рішення господарського суду міста Києва від 21 травня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 9 вересня 2015 року у справі №910/10259/15 залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Солеорто" (29000, м. Хмельницький, проїзд Глібова, 30, код ЄДРПОУ 38566088) до Державного бюджету України судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп. та 6 106 (шість тисяч сто шість) грн. 15 коп. за розгляд касаційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду м. Києва.

Головуючий:П.А.Гончарук Судді:І.Д.Кондратова Л.В.Стратієнко