Постанова

від 25.11.2015 по справі 916/477/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 року Справа № 916/477/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПолянського А.Г., суддівКравчука Г.А., Мачульського Г.М. (доповідач), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Мірс" на постановуОдеської апеляційного господарського суду від 23.09.2015 у справі№916/477/13-г Господарського судуОдеської області за позовомзаступника прокурора Малиновського району міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради доТовариства з обмеженою відповідальністю "Мірс" третя особаДепартамент комунальної власності Одеської міської ради провнесення змін до договору оренди землі

за участю

- прокурора:Савицька О.В. (посвідчення № 015589 від 13.03.2013),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради (далі - позивач), заступник прокурора Малиновського району міста Одеси просив внести зміни до договору оренди землі від 08.07.2015, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мірс" (далі - відповідач) та позивачем, зареєстрованого в Одескій регіональній філії Державного підприємства "Центр державного кадастру" 14.09.2005 №040550500344, яким відповідачу передано у строкове платне користування терміном до 14.09.2055 земельну ділянку площею 20 763 м 2 по вул. Аеропортівській, 11 в м. Одесі; викласти пункт 2.3 договору у наступній редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 12 622 450,59 (дванадцять мільйонів шістсот двадцять дві тисячі чотириста п'ятдесят гривень п'ятдесят дев'ять копійок), згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №424/м від 17.09.2012, складеного управлінням Держкомзему у м. Одесі"; викласти пункт 4.1. договору у наступній редакції: "Орендна плата за земельну ділянку площею 20763 м 2 розрахована у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та становить 631 122,53 грн. (шістсот тридцять одна тисяча сто двадцять дві гривні п'ятдесят три копійки) на рік. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій безготівковій формі".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Одеської міської ради була введена в дію нова нормативна грошова оцінка земель міста Одеси та затверджено фіксовані відсотки при визначені ставок орендної плати за земельні ділянки в місті Одесі.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.08.2015 (суддя Петров В.С.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Воронюк О.Л., Лашин В.В.), позов задоволено повністю.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати ці судові рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення судами та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Сторони та третя особа належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги, але не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 08 липня 2005 року між позивачем (Орендодавець) та відповідачем (Орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно п. 1.1. якого позивач як орендодавець на підставі Закону України "Про оренду землі" та рішення Одеської міської ради №3325-ІV від 11.10.2004 надає, а орендар приймає у строкове, платне володіння, користування земельну ділянку, площею 20 763 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 11, згідно з планом земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п.2.1. договору в оренду передається земельна ділянка площею 20 763 кв.м, для експлуатації та обслуговування промислово-складських приміщень бази. Угіддя: землі змішаного використання: капітальна забудова - 3 612 кв.м, тимчасова забудова - 127 кв.м, під спорудами - 340 кв.м, під проходами, проїздами, площадками - 14 845 кв.м, інші - 1 839 кв.м.

В п.2.2. договору визначено, що на земельній ділянці розташовані нежилі будівлі, які належать відповідачу на підставі свідоцтва про право власності від 09.08.2002.

Згідно з п.2.3. договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 6 529 963,50грн.

За умовами п.3.1. договору останній укладено терміном на 50 років для експлуатації та обслуговування промислово-складських приміщень бази.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем з моменту підписання цього договору у грошовій безготівковій формі, що складає за земельну ділянку площею 20 763 кв.м у розмірі 98 001,36 грн. на рік (4,72 х 20763).

Згідно з п.4.2. договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється відповідно до Положення про порядок розрахунку плати за користування земельними ділянками і за часткову участь у землекористуванні в м. Одесі, узгодженого рішенням Одеської міської ради №702-ХХШ від 29.02.2000 та рішень Одеської міської ради №1709-ХХШ від 31.10.2000 і №1061-ХХІУ від 26.03.2003; Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 №783 "Про проведення індексації грошової оцінки земель".

Відповідно до п.4.3. договору орендна плата вноситься за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця на протязі 30 календарних днів, слідуючих за останнім календарним днем звітного місяця на відповідні реквізити УДК в Одеській області. При цьому орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 №783 "Про проведення індексації грошової оцінки земель".

За умовами п.4.4. договору орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності. Умови цього договору щодо розміру орендної плати можуть бути змінені за згодою обох сторін, шляхом укладання відповідних угод, які мають бути нотаріально посвідчені та будуть невід'ємними частинами цього договору. Орендодавець має право вимагати збільшення орендної плати у випадку збільшення відповідно до законів України розміру земельного податку.

В п.6.1. договору передбачено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється у відповідності з розробленням проекту її відведення. Підставою розроблення проекту відведення земельної ділянки є: розпорядження міського голови від 13.02.2003 №163-01р. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 3-х денний термін після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі (п.6.3).

Відповідно до п.14.1 договору останній набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації згідно зі ст.18 Закону України "Про оренду землі".

Невід'ємними частинами договору є план земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень; акт визначення меж земельної ділянки в натурі; акт приймання-передачі об'єкта оренди (п.14.3.).

Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 08.07.2011 та зареєстровано в Одеському міському управлінні Одеської регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 14 вересня 2005 року за №040550500344.

Також, 14 вересня 2005 року між позивачем (Орендодавець) та відповідачем (Орендар) був складений акт прийому-передачі земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 11, що передається в оренду відповідачу.

28.12.2010 Одеською міською радою (позивачем) прийнято рішення №41-VI "Про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси", яким затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси (п.1), введено в дію нормативну грошову оцінку земель міста Одеси з 01.01.2011, крім випадків, визначених у п.3 цього рішення (п.2), введено в дію нормативну грошову оцінку земель міста Одеси для розрахунку річної орендної плати і плати за дольову участь у землекористуванні з 01.01 2011 (п. 3).

Також, 20.09.2011 позивачем прийнято рішення №1268-VI "Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 28.09.2010 № 41-VI "Про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси", яким п.3 рішення викладений в такій редакції: "Ввести в дію затверджену пунктом 1 цього рішення нормативну грошову оцінку земель міста Одеси для розрахунку річної орендної плати з 20.09.2011".

20.09.2011 Одеською міською радою прийнято рішення №1267-VI "Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі", яким були затверджені фіксовані відсотки при визначенні орендної плати за земельні міста Одеси, та згідно додатку 1 до зазначеного рішення, для відповідача цей відсоток склав 5 %.

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 17.09.2012 № 424/м, складеного Управлінням Держкомзему у м. Одеса, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 20 763 кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 11, землекористувачем якої являється відповідач, становить 12 622 450,59 грн.

Одеським міським управлінням земельних ресурсів (уповноважений орган від імені Одеської міської ради вчиняти дії, пов'язані з підготовкою внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у межах міста Одеси) було направлено відповідачу лист від 11.12.2012 №01-25/2943-04 про внесення змін до вищезазначеного договору оренди земельної ділянки від 08.07.2005 в частині розміру орендної плати, зокрема, із встановленням ставки орендної плати 5% та розміру орендної плати 631 122,53 грн. на рік відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 17.09.2012 №424/м. Однак, відповіді від відповідача управлінням земельних ресурсів не було отримано, що свідчить, як зазначено судами, про ненадання відповідачем згоди на внесення змін до спірного договору.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про задоволення позову мотивував тим, що розмір орендної плати було законодавчо змінено, умовами договору передбачена можливість зміни умов договору у разі зміни ставок земельного податку, то зміни, про внесення яких просить прокурор, відповідають вимогам законодавства.

Підстави для скасування судових рішень відсутні виходячи із наступного.

Згідно з частиною 1 статті 15 Закону "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За змістом частин 1, 2 статті 21 цього Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до вимог статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з пунктами 34, 35 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" до виключної компетенції міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин, затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.

Так, судами встановлено, що за умовами п.4.4. договору розмір орендної плати збільшується у разі зміни розміру земельного податку.

Судами також встановлено, що відповідач зміни до договору не підписав.

Згідно статі 21 Закону України "Про оренду землі", розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Статтею 288 Податкового кодексу України (далі - ПК) встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Судами встановлено, що рішенням позивача змінено нормативно грошову оцінку земель міста Одеси та затверджено нові ставки орендної плати.

Судами не встановлено а відповідачем не доведено, що це рішення органу місцевого самоврядування оспорено відповідачем і скасовано у встановленому законом порядку.

Отже, визначення статтею 288 Податкового кодексу України граничних розмірів річної орендної плати за земельну ділянку є підставою для приведення положень спірного договору оренди земельної ділянки у відповідність до вимог закону в частині визначення розміру орендної плати.

Згідно з ч.1 ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Частиною 1 ст.651 Цивільного кодексу України також встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні правила щодо змін умов договору оренди землі за взаємною згодою сторін містить і стаття 30 Закону України "Про оренду землі", та нею встановлено, що у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у цих правовідносинах, що розглядаються.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 20.11.2012 у справі №28/5005/640/2012, від 20.08.2013 у справі №5009/3430/12. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, відповідно до приписів статті 111 28 Господарського процесуального кодексу України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Вищевказаним спростовуються посилання відповідача в касаційній скарзі на те, що лише за згодою сторін договору може бути внесено зміни до договору оренди землі.

Крім того, посилання у касаційній скарзі на те, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, не можуть бути підставою для скасування оскаржених рішень виходячи із наступного.

Так, відповідно до п.2 ч.2 статті 111 10 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що учасники судового процесу були належним чином повідомлені судом першої інстанції про час та місце розгляду справи, а конверт про відправку йому кореспонденції з Господарського суду Одеської області зі штампом 25.08.2015 може свідчити також про направлення в ньому відповідачу примірника рішення суду.

До касаційної скарги відповідачем додано ще один поштовий конверт та реєстри поштових відправлень на підтвердження своїх вимог щодо скасування прийнятих у справі судових рішень.

Відповідно ж до приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанції не має права збирати нові докази, встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, а свої повноваження вона реалізує лише для перевірки правильності застосування судами попередніх інстанцій норма права.

Враховуючи положення наведеної норми права та приписи статей 33, 38, 101 цього кодексу докази мають подаватись судам першої та апеляційної інстанції, які і повинні дати їм оцінку, тоді як суд касаційної інстанції не має права збирати нові докази, а відтак такі докази не можуть бути покладені в основу скасування постанови суду апеляційної інстанції, при цьому, можливість їх подання до суду апеляційної інстанції, а відповідно і можливість дослідження згаданим судом, залежали виключно від волевиявлення відповідача.

Разом з тим, повноваження апеляційної інстанції визначені у статті 103 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Отже у суду апеляційної інстанції відсутні повноваження направляти справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції за наслідками скасування судового рішення.

За приписами статті 101 цього кодексу у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу та не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Під час касаційного розгляду не встановлено порушень норм матеріального права судом апеляційної інстанції, який погодився із висновками місцевого господарського суду щодо зміни умов договору стосовно розміру орендної плати.

Таким чином порушень норм права з боку апеляційного суду не виявлено, підстави для скасування постанови цього суду відсутні.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, надавав свої заперечення на позов. 03.08.2015 відповідач надіслав до суду першої інстанції лист, в якому повідомив, що апеляційний розгляд адміністративної справи №815/3347/13-а за позовом ТОВ "Мірс" до Головного управління Держземагентства в Одеській області, до вирішення якої провадження у даній справі було зупинено, закінчено.

Враховуючи викладене, постанову суду апеляційної інстанції належить залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 п.1, 111 11 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірс" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 у справі Господарського суду Одеської області №916/477/13-г, залишити без змін.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.А. Кравчук

Г.М. Мачульський