Рішення

від 26.11.2015 по справі 236/2187/14-ц

КРАСНОЛИМАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 236/2187/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2015 року Краснолиманский міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мірошниченко О.В.

за участю секретаря Безорчук А.О.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача адвоката Савченко Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Красний Лиман цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» про визнання кредитного договору недійсним,

В С Т А Н О В И В:

24 листопада 2014 року до суду звернулося Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» (далі ПАТ«ВТБ Банк») до відповідача ОСОБА_1 з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 159 468,32 грн. обґрунтувавши свої вимоги наступним. 06 вересня 2012 року між ПАТ «ВТБ Банк» та фізичною особою ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір №R53100323537В, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 50 000,00 грн. зі сплатою 36,5 відсотків річних та кінцевим строком погашення заборгованості 06.09.2015. В результаті порушення умов договору станом на 02.06.2014 року заборгованість відповідача по кредиту, відсоткам, 3% річних від простроченої суми , інфляційних витрат та пені складає 159 468,32 грн.

12 січня 2015 року ОСОБА_1 подала зустрічний позов до позивача про визнання кредитного договору недійсним. В обґрунтуванні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що кредитний договір №R53100323537В з ПАТ «ВТБ Банк» не укладала, про існування договору дізналася після отримання копії позовної заяви з доданими документами. Кредитний договір, графік повернення кредиту і сплати процентів та розрахунок вартості супутніх послуг (додаток 5) меморіальний ордер № 22397 від 06.09.2012 р. вона не підписувала, грошей в сумі 50000 грн. не отримувала. Копій будь яких документів в відділеннях ПАТ «ВТБ Банк» в тому числі паспорту громадянина України на ім'я ОСОБА_1, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру виданого на ім'я ОСОБА_1 не посвідчувала; запис прізвища та ініціалів, дати та підпис виконані не нею. На час підписання спірного договору зі свого постійного місця проживання АДРЕСА_2 не виїжджала, в м. Київ не працювала та за адресою АДРЕСА_1 не проживала.

Представник відповідача ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності (а.с 92 т.2), яка належним чином повідомлялася про дати, час і місце розгляду справи, в судові засідання не прибула, надала суду заяву про розгляд справи без її участі в судовому засіданні, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечуючи проти укладення кредитного договору просила визнати його недійсним та відмовити позивачу в задоволенні вимог про стягнення з неї заборгованості.

Представник відповідача адвокат Савченко Є.О., який діє на підставі договору про надання правової допомоги (а.с. 50, 51 т.1). підтримав позицію відповідача та посилаючись на положення ст. 215 ЦК України просить визнати недійсним правочин - кредитний договір №R53100323537В від 06 вересня 2012 року, оскільки такого договору ОСОБА_1 не укладала і не підписувала, не мала внутрішньої волі до його укладення, не робила жодних дій, які б свідчили про його укладення.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши відповідача та його представника, свідків, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив фактичні обставини та відповідні їм кредитні правовідносини.

Судом встановлено, що 06 вересня 2012 року між ПАТ «ВТБ Банк» та фізичною особою ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір №R53100323537В (далі Кредитний договір) (а.с 8-11; 145-148 т.1).

Відповідно до п.3 (Умови і порядок кредитування) зазначеного договору ПАТ «ВТБ Банк» надало позичальнику ОСОБА_1 споживчий кредит і інтересах сім'ї у сумі 50 000,00 грн, зі сплатою 36,5 % річних та кінцевим строком погашення заборгованості 06.09.2015 або достроково у випадках передбачених цим Договором.

Згідно з пунктом 4.2. Кредитного договору проценти за користування кредитом за поточний місяць нараховуються двічі на місяць: 27 числа та в останній робочий день кожного місяця; період за який сплачуються проценти - з 28 числа (включно) попереднього місяця по 27 число (включно) поточного місяця.

Відповідно до пункту 4.6. Кредитного договору повернення Кредиту та Процентів за Кредитом здійснюється щомісяця згідно з графіком. Дата списання Банком платежів - 28 число кожного місяця (пункт 3.5. Кредитного договору).

У разі прострочення Позичальником зобов'язань з повернення кредиту та/або сплаті Процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами Договору Позичальник зобов'язаний сплатити на користь Банку пеню за кожен день прострочення у розмірі 0,5% від суми прострочених зобов'язань за кожний день порушення виконання зобов'язань, включаючи день погашення (пункт 7.1. Кредитного договору).

Пунктом 5.2.1. Кредитного договору передбачено право банку вимагати дострокового повернення Кредиту, сплати нарахованих Процентів, можливої неустойки, комісійної винагороди зокрема в разі порушення Позичальником зобов'язань. що випливають з умов кредитного договору; невиконання (неналежного виконання) зобов'язань;затримання Позичальником повернення частини Кредиту та/або сплати процентів по кредиту щонайменше на один календарний місяць.

Також 06 вересня 2012 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 1073699 банківського поточного рахунку для здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів, відповідно до п. 1 якого банком клієнту ОСОБА_1 був відкритий поточний рахунок НОМЕР_2, операції за яким можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів, згідно з заявою клієнта (а.с 80 т.2). Факт отримання платіжної картки підтверджується розпискою (а.с 81 т.2).

Факт виконання умов договору позивачем підтверджується оригіналом меморіального ордеру №22397 від 06 вересня 2012 року, відповідно до якої сума 50 000,00 грн згідно кредитного договору №R53100323537В від 06.09.2012 перерахована на картковий рахунок НОМЕР_2 (а.с 153 т.1) на підставі заяви позичальника (а.с. 152 т.1).

Згідно виписки по рахунку клієнта ОСОБА_1 № 182038-2012/0907, сформованої 07 вересня 2012 року були проведені наступні внутрішньо банкові операції:

в—Џнадання кредиту згідно кредитного договору №R53100323537В від 06.09.2012 на картковий рахунок НОМЕР_2: 50 000,00 грн;

в—Џнарахування комісії за безготівкове поповнення осн. СКС №2: - 4995,00 грн;

в—Џпогашення комісій за РКО с СКС: - 4995,00 грн;

в—Џзняття готівки в терміналі VTB-CASH,UKRAIN,KIEV: - 45005,00 грн (а.с 154 т.1)

В наслідок порушення умов договору, відповідно до наданих позивачем розрахунків (а.с 14-17), станом на 02.06.2014 року заборгованість відповідача по кредиту, відсоткам, 3% річних від простроченої суми , інфляційних витрат та пені складає 159 468,32 грн.

Обґрунтовуючи вимоги про визнання кредитного договору недійсним, позивач зазначав, що такого договору він не укладав і не підписував, не мав внутрішньої волі до його укладення, не робив жодних дій, які б свідчили про його укладення.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 203 ЦК, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦПК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ст. 216 ЦКУ).

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст. 236 ЦКУ).

У п.14. Постанови № 5 Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 р., при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048 - 1052, 1054 - 1055), статті 18 - 19 Закону України "Про захист прав споживачів".

Зокрема, кредитний договір обов'язково має укладатись у письмовій формі (стаття 1055 ЦК); недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його нікчемністю. При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суди повинні враховувати роз'яснення, наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

Суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний) або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови або зміст яких неможливо встановити виходячи з норм чинного законодавства (статті536, 638, 1056-1 ЦК).

Як роз'яснено у п.4. Постанови Пленуму ВСУ N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року, судам відповідно до статті 215 ЦК (435-15) необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

З метою перевірки доводів відповідача судом була призначена судова почеркознавча експертиза, проведення якої доручено Донецькому Науково-дослідницькому інституту судових експертиз Міністерства юстиції Українит.

За висновком експерта судової почеркознавчої експертизи Донецького НДІСЕ МЮ України від 18 червня 2015 року № 85, підписи від імені ОСОБА_1 та рукописні записи «ОСОБА_1», «ОСОБА_1», «06.09.2012», що розташовано в анкеті-заяві на одержання кредиту від 29.08.2012 року, копії паспорту ОСОБА_1, копії довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_1, інформації про умови кредитування та орієнтовану сукупну вартість кредиту від 06.09.2012, кредитному договорі №R53100323537В від 06.09.2012, графіку повернення Кредиту і сплати процентів та розрахунку вартості сукупних послуг, заяві на видачу/перерахування кредитних коштів від 06.09.2012 - виконано ймовірно ОСОБА_1. Вирішити питання в категоричній формі не виявляється можливим у зв'язку з простотою та стислістю будови досліджуваних рукописних записів (а.с. 228-239 т.1).

Згідно з ч.6 ст. 147 ЦПК України висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу.

Відповідно до. ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На виконання ухвали суду від 27 липня 2015 року позивачем була надана інформація про те, що при заповненні заявки на кредит ОСОБА_1 було проведення її фотографування та надана роздруківка зображення відповідача (а.с. 31, 34 т.2).

В судовому засіданні при пред'явленні зображення ОСОБА_1 не впізнала себе. Після роз'яснення судом положень статей 10, 11 ЦПК України від проведення судової експертизи для встановлення ідентифікації особи зображеної ілюстрації наданої позивачем відповідач відмовилась усно, що знайшло своє відображення в журналі судового засідання від 09.09.2015.

Оцінюючи надане позивачем, належним чином засвідчене зображення особи при укладанні кредитного договору, а також небажання відповідача довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх заперечень, суд за своїм внутрішнім переконанням приходить до висновку, що цей доказ є належним і допустимим та підтверджує факт існування між сторонами договірних відносин.

Надане позивачем зображення відповідача разом з висновками судової почеркознавчої експертизи дає підстави суду прийти до переконання про доведеність факту укладання між позивачем та відповідачем кредитного договору №R53100323537В від 06.09.2012.

Суд вважає, що висновки судової почеркознавчої експертизи не спростовуються іншими наявними у справі доказами, та не суперечать ним.

Допитані за клопотанням відповідача свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пояснили, що їм не відомо про факт укладання кредитного договору між позивачем та відповідачем, зазначили, що в вересні 2012 року ОСОБА_1 не залишала своє місто постійного проживання в м. Красний Лиман Донецької області.

Суд критично ставиться до показань свідка ОСОБА_6, яка є матір'ю відповідача ОСОБА_1, оскільки у суду виникає сумнів у її безсторонності та об'єктивності.

Також суд критично ставиться до показань свідка ОСОБА_5 показання якої містять суперечності. До такого висновку суд приходить аналізуючи її пояснення. Так в судовому засіданні ОСОБА_5 пояснювала, що раніше працювала з відповідачкою і підтримує з нею дружні стосунки вісім років, добре обізнана про її сімейне життя; їй достовірно відомо про відсутність наміру у ОСОБА_1 укладання кредитного договору саме в вересні 2012 року. Разом з тим їй не відома будь яка інформації про особу чоловіка з яким відповідач перебувала в фактичних шлюбних відносинах та періоду їх спільного проживання. Крім того свідок пояснила, що спільно з ОСОБА_1 займається роботами по ремонту квартир і будинків. Однак спочатку визначила цей період останніми двома роками, в подальшому визначилась періодом з 2000 по 2013 рік.

Оскільки показання свідка ОСОБА_5 не знаходять свого документального підтвердження суд неприймає їх до уваги.

Від допиту свідка ОСОБА_7 відповідач, підтриманий представником відповідача, відмовились в судовому засіданні.

Відповідачем ОСОБА_1 не надано до суду доказів, які б спростували доводи позивача щодо укладення нею кредитного договору №R53100323537В від 06.09.2012, не встановлено таких і в судовому засіданні.

Крім того, з пояснень ОСОБА_1 вбачається, що остання, яка наполягає на не підписання нею кредитного договору та вказуючи на неправомірні дії працівників банку до правоохоронних органів з заявою про встановлення особи, що підписала оспорюваний договір не зверталась.

Суд приходить до висновку, що позивачем не доведено обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» про визнання кредитного договору недійсним не підлягають задоволенню.

Суд вважає доведеним досягнення сторонами згоди усіх істотних умов та факту укладання кредитного договору, що підтверджується підписами відповідача про ознайомлення з умовами кредитування та орієнтованої сукупної вартості кредиту від 06.09.2012, на кожній сторінці кредитного договору №R53100323537В від 06.09.2012, графіку повернення Кредиту і сплати процентів та розрахунку вартості сукупних послуг, заяві на видачу/перерахування кредитних коштів від 06.09.2012, меморіальним ордером №22397 від 06 вересня 2012 року та випискою по рахунку клієнта ОСОБА_1

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно наданих позивачем розрахунків (а.с 14-17 т.1) сума заборгованості відповідача за кредитним договором № R53100323537B від 06 вересня 2012 року станом на 02 червня 2014 року складає 159 468,32 грн, в тому числі з:

29 302,05 грн - поточної заборгованості за кредитом;

20 697,95 грн - простроченої заборгованості за кредитом;

1 214,88 грн - інфляційних витрат;

424,74 грн - трьох процентів річних;

298,60 грн - поточної заборгованості по процентам;

31 399,86 грн - простроченої заборгованості за процентами;

1 990,98 грн - інфляційних витрат;

781,10 грн - трьох відсотків річних;

73 358,16 грн - пені за несвоєчасне повернення процентів та кредиту

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає справу в межах позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Згідно з вимогами ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Відповідачем не надано заперечень і доказів в обґрунтування проти позовних вимог, а саме в частині правильності проведеного розрахунку заборгованост чи застосування спеціального строку позовної давності до вимог про стягнення пені.

Виходячи з наведеного, в сукупності встановлених у справі обставин суд вважає, що позивачем доведений факт укладання кредитного договору між позивачем та відповідачем та факт не виконання відповідачем в повному обсязі своїх зобов'язаннь за договором. Суд вважає вірним розрахунок заборгованості, що утворилась на час звернення позивача в суд з позовом за захистом порушених прав, а тому позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного. Згідно ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, розподіляються відповідно до пропорційно задоволених позовних вимог, а саме з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 1 594,68 грн - понесені судові витрати по сплаті судового збору, що підтверджується платіжним дорученням № 29325 від 12 листопада 2014 року (а.с .1 т.1).

Керуючись ст. ст. 525, 526, 527, 610, 625, 1046-1051, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 142, 209, 212, 213, 214, 215, 215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1, зареєстрована за адресою АДРЕСА_2) на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (місцезнаходження: 01004, м. Київ, вул. Т. Шевченка /вул. Пушкіна, буд. 8/26; п/р 351979000900 в ПАТ «ВТБ Банк», код банку 321767, код ЄДПОУ 14359319) суму заборгованості за кредитним договором № R53100323537B від 06 вересня 2012 року станом на 02 червня 2014 року у розмірі 159 468,32 грн (сто п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста шістдесят вісім гривен тридцять дві копійки), яка складається з: 29 302,05 грн (двадцяти дев'яти тисяч триста двох гривен п'яти копійок) - поточної заборгованості за кредитом; 20 697,95 грн (двадцяти тисяч шістсот дев'яносто семи гривен дев'яносто п'яти копійок) - простроченої заборгованості за кредитом; 1 214,88 грн (однієї тисячі двісті чотирнадцяти гривен вісімдесят восьми копійок) - інфляційних витрат; 424,74 грн (чотириста двадцяти чотирьох гривен сімдесяти чотирьох копійок) - трьох процентів річних; 298,60 грн (двісті дев'яносто восьми гривен шістдесяти копійок) - поточної заборгованості по процентам; 31 399,86 грн (тридцять однієї тисячі триста дев'яносто дев'яти гривен вісімдесят шести копійок) - простроченої заборгованості за процентами; 1 990,98 грн (однієї тисячі дев'ятсот дев'яносто гривен дев'яносто восьми копійок) - інфляційних витрат; 781,10 грн (сімсот вісімдесят однієї гривні десяти копійок) - трьох відсотків річних; 73 358,16 грн (сімдесяти трьох тисяч триста п'ятдесят восьми гривен шістнадцяти копійок) - пені за несвоєчасне повернення процентів та кредиту; та 1 594,68 грн (одну тисячу п'ятсот дев'яносто чотири гривні шістдесят вісім копійок) - понесені судові витрати по сплаті судового збору.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» про визнання кредитного договору недійсним - відмовити у зв'язку з відсутністю підстав.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Краснолиманський міський суд Донецької області в Апеляційний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Після набрання рішенням суду законної сили повернути речові докази особам, від яких вони були отримані:

1) Публічному акціонерному товариству «ВТБ Банк»(місцезнаходження: 01004, м. Київ, вул. Т. Шевченка /вул. Пушкіна, буд. 8/26) оригінал кредитної справи ОСОБА_1 на 31 аркуші (а.с. 128-159 т.1);:

в—Џ

2) Територіально відокремленому безбалансовому відділенню № 10004/0149 філії - Донецького обласного управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (місцезнаходження: 84406, м. КраснийЛиман Донецької області, вул Поштова,1) оригінал справи на обслуговування карткового рахунку на ім'я ОСОБА_1 на 14 аркушах (а.с. 163-176 т.1);

3) Управлінню соціального захисту населення Краснолиманської міської ради (місцезнаходження: 84401, м. КраснийЛиман Донецької області, вул Октябрська, 20а) оригінали заяви про призначення усіх видів державних соціальних допомог громадянки ОСОБА_1 та декларацію про доходи на 7 аркушах (а.с. 180-186 т.1).

Повне рішення

складено та підписано 30.11.2015

Суддя -