Рішення

від 12.11.2015 по справі 910/21573/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2015Справа №910/21573/15

За позовомПублічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» доТовариства з обмеженою відповідальністю «ПАР» простягнення 46 685 556,74 грн. Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача:Звєрєва О.В. (дов. №04/578д від 04.03.2015); від відповідача:Федоренко О.П. (дов. №04 від 04.09.2015);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Банк Камбіо» (надалі - ПАТ «Банк Камбіо») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАР» (надалі - ТОВ «ПАР») про стягнення 46 685 556,74 грн. - заборгованості за Кредитним договором №668/02-2011 від 05.10.2011 з яких: 21 170 000,00 грн. - заборгованості за кредитом, 15 589 946,40 грн. - заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 9 925 620,32 грн. - пені за несвоєчасне виконання зобов'язань (5 889 331,81 грн. - пеня за порушення строків повернення кредиту, 4 036 288,51 грн. - пеня за порушення строків сплати процентів).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов Кредитного договору №668/02-2011 від 05.10.2011 в частині своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування останнім.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.08.2015 порушено провадження у справі №910/21573/15, розгляд справи призначено на 08.09.2015.

В судовому засіданні 08.09.2015, судом на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву на 17.09.2015.

17.09.2015 представником відповідача через загальний відділ суду було подано клопотання про витребування ПАТ «Банк Камбіо» Договору про відступлення права вимоги №5/29/14 від 29.05.2014 та розпорядження УПБП від 29.05.2014.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.09.2015 задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів, у зв'язку із чим розгляд справи відкладено на 07.10.2015.

В судовому засіданні 07.10.2015 представником позивача на виконання вимог ухвали суду від 17.09.2015 було подано копію Договору про розірвання Договору про відступлення права вимоги №5/29/14 від 29.05.2014, а також письмові пояснення в яких вказує на неможливість надання Договору про відступлення права вимоги №5/29/14 від 29.05.2014 та розпорядження УПБП від 29.05.2014, оскільки приміщення ПАТ «Банк Камбіо» в якому перебувають вказані документи знаходиться в м. Донецьку та захоплено невстановленими озброєними особами, на підтвердження чого представник позивача подав лист Головного слідчого управління №13/4/2-23436 від 26.11.2014.

В судовому засіданні 07.10.2015, судом на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву на 12.10.2015.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.10.2015 за клопотанням представника відповідача продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 10.11.2015.

В судовому засіданні 10.11.2015, судом на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву на 12.11.2015.

12.11.2015 представником відповідача через загальний відділ суду було подано клопотання про зупинення провадження і справі №910/21573/15, яке обґрунтоване тим, що господарським судом міста Києва порушено провадження і справі №910/28566/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАР» до Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» та Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд «Європейські технології» про визнання недійсним Договору від 15.09.2014 про розірвання Договору про відступлення права вимоги №5/29/14 від 29.05.2014.

Відповідно до приписів ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави. Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: призначення господарським судом судової експертизи; надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування; заміни однієї з сторін її правонаступником.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі в даному випадку є неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у справі №910/28566/15 є визнання недійсним Договору від 15.09.2014 про розірвання Договору про відступлення права вимоги №5/29/14 від 29.05.2014.

Предметом спору даної справи є стягнення з ТОВ «ПАР» на користь ПАТ «Банк Камбіо» заборгованості за Кредитним договором №668/02-2011 від 05.10.2011.

Обставини даної справи суд може встановити самостійно в межах її розгляду, оскільки суд в даній ситуації жодним чином не обмежений ні своєю юрисдикцією, ні предметом позову щодо збирання та оцінки доказів.

За таких обставин, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі №910/21573/15.

Представник позивача в судове засідання 12.11.2015 з'явився, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 12.11.2015 з'явився, проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

05.10.2011 між ПАТ «Банк Камбіо» (банк) та ТОВ «ПАР» (клієнт) було укладено Кредитний договір №668/02-2011 (надалі - Договір) відповідно до п. 1.1 якого банк надає позичальнику кредит у розмірі 21 170 000,00 грн. на ведення фінансово-господарської діяльності зі сплатою 22,0% відсотка річних (надалі - проценти).

Згідно п. 1.2 Договору строк повернення кредиту - 30 вересня 2014 р. за наступним графіком:

№п/пСтрок погашення кредитуСума погашення кредитуЗалишок заборгованості за кредитом 1 30.04.2013 1176110,00 19993890,00 2 31.05.2013 1176110,00 18817780,00 3 30.06.2013 1176110,00 17641670,00 4 31.07.2013 1176110,00 16465560,00 5 31.08.2013 1176110,00 15289450,00 6 30.09.2013 1176110,00 14113340,00 7 31.10.2013 1176110,00 12937230,00 8 30.11.2013 1176110,00 11761120,00 9 31.12.2013 1176110,00 10585010,00 10 31.01.2014 1176110,00 9408900,00 11 28.02.2014 1176110,00 8232790,00 12 31.03.2014 1176110,00 7056680,00 13 30.04.2014 1176110,00 5880570,00 14 31.05.2014 1176110,00 4704460,00 15 30.06.2014 1176110,00 3528350,00 16 31.07.2014 1176110,00 2352240,00 17 31.08.2014 1176110,00 1176130,00 18 30.09.2014 1176130,00 0,00

Відповідно до п. 2.1 Договору банк відкриває рахунок №20637000120668 для обліку кредиту та рахунок №20682000120668 для обліку нарахованих процентів.

У разі відсутності обмежень, встановлених п. 3.2.3 договору, банк надає позичальнику кредит шляхом перерахування коштів на поточний рахунок, тощо.

Проценти за користування кредитом нараховуються банком у валюті кредиту на фактично отриману позичальником суму кредиту за фактичний строк користування ним, з дня видачі кредиту по день повернення кредиту. Кількість днів для розрахунку процентів визначається за методом факт/факт (фактична кількість днів у місяці та у році). Нарахування процентів здійснюється щомісячно за період з 26 числа попереднього місяця по 25 число включно поточного місяця та в день повернення кредиту. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту і не враховується день повернення кредиту. У разі користування кредитом на протязі одного дня (кредит наданий і повернутий протягом одного дня), нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється як за 1 день.

Згідно п. 2.3 Договору позичальник сплачує нараховані проценти в валюті кредиту щомісячно у строк, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця та в день повернення кредиту, на рахунок №20680000120668 в філії «Донецька дирекція» ПАТ «Банк Камбіо», МФО 394523. Якщо день повернення кредиту припадає на вихідний чи святковий день, то така сплата або таке повернення проводиться наступного робочого дня.

Підпунктом 3.3.2 Договору визначено, що позичальник зобов'язаний повернути кредит в валюті кредиту не пізніше не пізніше строку, зазначеного в п. 1.3 цього договору, на рахунок №206237000120668 у строки, визначені договором.

Договір вступає в силу з дня його підписання і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п. 5.6 Договору).

26.12.2011 між ПАТ «Банк Камбіо» (банк) та ТОВ «ПАР» (клієнт) було укладено Додаткову угоду до Кредитного договору №668/02-2011 від 05.10.2011 згідно із п. 1 якої сторони домовились п. 2.1, п. 2.4 та п. 2.5 Договору викласти в наступній редакції:

2.1. Банк відкриває рахунок №20637200100053.980 для обліку кредиту та рахунок №20682200100053.980 для обліку нарахованих процентів.

2.4. Позичальник сплачує нараховує проценти в валюті щомісячно у строк, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця та в день повернення кредиту на рахунок №20637200100053.980 в відділенні «Донецька дирекція ПАТ «Банк Камбіо», МФО 380399. Якщо день повернення кредиту припадає на вихідний чи святковий день, то така сплата або таке повернення проводиться наступного робочого дня.

Згідно п. 2 Додаткової угоди сторони погодили підпункт 3.3.2 Кредитного договору викласти в наступній редакції:

3.3.2. Повернути кредит в валюті кредиту не пізніше строку, зазначеного в п. 1.2 цього договору, на рахунок №20637200100053.980 в відділенні «Донецька дирекція ПАТ «Банк Камбіо», МФО 380399.

На виконання умов Кредитного договору №668/02-2011 від 05.10.2011 позивач надав відповідачу грошові кошти в розмірі 21170000 грн. 00 коп., що підтверджується виписками банку по рахунку відповідача.

Проте, як зазначає позивач, відповідач в порушення зобов'язань за Кредитним договором №668/02-2011 від 05.10.2011 в строк до 30.09.2014, отримані від позивача кредитні кошти у розмірі 21 170 000,00 грн. не повернув, в зв'язку із чим його заборгованість за кредитом становить 21 170 000,00 грн.

Крім того, відповідач, в порушення зобов'язань за Кредитним договором №668/02-2011 від 05.10.2011, припинив сплату процентів за користування кредитом, в зв'язку із чим його заборгованість за процентами за користування кредитом станом на 01.08.2015 становить 15 589 946,40 грн.

У зв'язку із неналежним виконанням умов Кредитного договору №668/02-2011 від 05.10.2011 позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом в сумі 21 170 000,00 грн. та заборгованості за процентами в сумі 15 589 946,40 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позову зазначав про те, що 29.05.2014 року на підставі, укладеного між позивачем, як первісним кредитором, та ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Європейські технології», як новим кредитором, договору про відступлення права вимоги від 29.05.2014 року №5/29/14 та розпорядження УПБП від 29.05.2014 року останнім було здійснено погашення кредитної заборгованості відповідача за договором про надання овердрафту №630/02-2011 від 14.04.2011 року в розмірі 1 066 457,52 грн. В зв'язку з чим з 29.05.2014 року та враховуючи, що договір про відступлення права вимоги від 29.05.2014 року №5/29/14 є чинним, не розірваним сторонами, не визнаний судом недійсним, право вимоги щодо сплати заборгованості, яка виникла у відповідача за договором про надання овердрафту №630/02-2011 від 14.04.2011 року належить ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Європейські технології».

При цьому, відповідач зазначає, що наданий позивачем Договір від 15.09.2014 про розірвання договору про відступлення права вимоги №5/29/14 від 29.05.2014 не підтверджує факту розірвання Договору про відступлення права вимоги №5/29/14 від 29.05.2014, оскільки в преамбулі та в п. 1 Договору від 15.09.2014 про розірвання договору про відступлення права вимоги №5/29/14 від 29.05.2014 вказано про розірвання Договору про відступлення права вимоги №2/28/14 від 28.02.2014, тобто зовсім іншого Договору аніж той, на підставі якого було здійснено погашення заборгованості відповідача перед позивачем.

Крім того, відповідач вказує на те, що згідно умов Договору від 15.09.2014 про розірвання договору про відступлення права вимоги №5/29/14 від 29.05.2014 позивач зобов'язався повернути на поточний рахунок ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Європейські технології» отримані від нього кошти у розмірі 33 000 000,00 грн. В той же час, як зазначає відповідач, із наданих позивачем документів слідує, що після укладення Договору про відступлення права вимоги №5/29/14 від 29.05.2014 ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Європейські технології» здійснило витрати у розмірі 33 367 368,19 грн., що в сукупності на думку відповідача свідчить про недосягнення між позивачем та ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Європейські технології» у встановленій формі згоди про розірвання Договору від 15.09.2014 про розірвання договору про відступлення права вимоги №5/29/14 від 29.05.2014.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав .

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, в порушення умов Кредитного договору №668/02-2011 від 05.10.2011, відповідач у встановлений договором термін - до 30.09.2014, надані позивачем кредитні кошти в повному обсязі не повернув, проценти за користування кредитом сплатив частково, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість, а саме: заборгованість за кредитом в сумі 21 170 000,00 грн. та заборгованість за процентами в сумі 15 589 946,40 грн.

Твердження відповідача про те, що з 29.05.2014 право вимоги щодо сплати заборгованості, яка виникла у відповідача за Кредитним договором №668/02-2011 від 05.10.2011, належить ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Європейські технології», оскільки останнє на підставі укладеного між позивачем, як первісним кредитором, та ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Європейські технології», як новим кредитором, Договору про відступлення права вимоги №5/29/14 від 29.05.2014 та розпорядження УПБП від 29.05.2014 було здійснено погашення кредитної заборгованості відповідача за Кредитним договором №668/02-2011 від 05.10.2011 в розмірі 21 170 000,00 грн. судом відхиляються з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі Договору від 15.09.2014 про розірвання договору про відступлення права вимоги №5/29/14 від 29.05.2014, позивач 15.09.2014 повернув на рахунок ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Європейські технології», сплачену останнім заборгованість по Кредитному договору №668/02-2011 від 05.10.2011.

Таким чином, саме позивач, як кредитор, за Кредитним договором №668/02-2011 від 05.10.2011 має право вимоги щодо сплати заборгованості, яка виникла у відповідача на підставі вказаного Кредитного договору.

При цьому, судом також відхиляються посилання відповідача на те, що сторони Договору від 15.09.2014 про розірвання договору про відступлення права вимоги №5/29/14 від 29.05.2014 не дійшли згоди у встановленій формі про розірвання вказаного Договору, оскільки в його преамбулі та п. 1 вказано про розірвання зовсім іншого Договору, аніж той, на підставі якого ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Європейські технології» було здійснено погашення заборгованості відповідача перед позивачем, а також визначення в Договорі від 15.09.2014 про розірвання договору про відступлення права вимоги №5/29/14 від 29.05.2014 суми грошових коштів, яка підлягає поверненню ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Європейські технології» у меншому розмірі ніж витрачено останнім після підписання договору про відступлення права вимоги №5/29/14 від 29.05.2014, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодекс України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом вказаних норм, сторони є вільними в укладені договору, а його умови є обов'язковими до виконання.

Пунктом 5 Договору від 15.09.2014 про розірвання договору про відступлення права вимоги №5/29/14 від 29.05.2014 визначено, що первісний кредитор зобов'язаний в день підписання цього договору про розірвання договору про відступлення права вимоги №5/29/14 від 29.05.2014 повернути на поточний рахунок нового кредитора №26508002100 у АТ «КБ «СОЮЗ», м. Київ, МФО 380515 суми коштів в розмірі 33 000 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме банківської виписки з особового рахунку позивача за період з 15.09.2014 по 18.09.2014, останнім на виконання умов Договору від 15.09.2014 про розірвання договору про відступлення права вимоги №5/29/14 від 29.05.2014 на рахунок ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Європейські технології» було повернуто грошві кошти у розмірі 33 000 000,00 грн.

Таким чином, з огляду на те, що сторонами в Договорі від 15.09.2014 про розірвання договору про відступлення права вимоги №5/29/14 від 29.05.2014 було погоджено розмір грошових коштів, які підлягають поверненню ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Європейські технології», що не суперечить приписам ст. 6, 627 та 629 Цивільного кодексу України, а також на те, що позивач зобов'язання передбачене п. 5 вказаного Договору виконав в повному обсязі, а ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Європейські технології» прийняло вказане виконання без зауважень, у суду відсутні підстави вважати, що сторонами не досягнуто згоди щодо розірвання Договору від 15.09.2014 про розірвання договору про відступлення права вимоги №5/29/14 від 29.05.2014.

При цьому, дослідивши зміст Договору від 15.09.2014 про розірвання договору про відступлення права вимоги №5/29/14 від 29.05.2014, суд доходить висновку про те, що під час складання тексту вказаного Договору, сторонами в його преамбулі та п. 1 було допущено технічну описку в номері Договору, який розривається, що також не є підставою стверджувати про недосягнення сторонами згоди щодо розірвання Договору від 15.09.2014 про розірвання договору про відступлення права вимоги №5/29/14 від 29.05.2014.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом та заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом підлягають задоволенню повністю, а саме: заборгованість за кредитом в сумі 21 170 000,00 грн., заборгованість за процентами в сумі 15 589 946,40 грн.

Позивач за порушення строків повернення кредиту, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 5 889 331,84 грн. за період прострочення з 01.02.2015 по 31.07.2015.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що за несвоєчасне повернення кредиту та/або несвоєчасну сплату процентів позичальник сплачує банку пеню у розмірі діючої на період прострочки подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочки платежу.

Судом встановлено, що відповідачем прострочено виконання свого обов'язку за Кредитним договором №668/02-2011 від 05.10.2011 щодо своєчасного повернення, наданих позивачем, кредитних коштів, адже всупереч умов наведеного договору у визначений договором кінцевий строк повернення кредиту - до 30.09.2014 не було здійснено у повному обсязі повернення кредитних коштів.

При цьому, суд зазначає, що пунктом 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 визначено, що якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено «по 1 серпня 2014 року» або «включно до 1 серпня 2014 року», то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Таким чином, враховуючи викладене прострочення відповідача щодо повернення кредитних коштів починається з 30.09.2014.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на викладене, враховуючи положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за порушення строків повернення кредиту підлягають частковому задоволенню в сумі 1 608 920,00 грн., яка розрахована судом за період прострочення з 01.02.2015 (дата початку періоду визначена позивачем) по 30.03.2015 (шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано). В іншій частині заявленої до стягнення пені (4 280 411,84 грн.) необхідні відмовити, оскільки вона обрахована позивачем поза межами, встановленого законом, шестимісячного строку для її нарахування.

Крім того, позивач за порушення зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 4 036 288,51 грн. за період прострочення з 01.02.2015 по 31.07.2015.

Згідно із п. 2.4 Договору в редакції Додаткової угоди від 26.12.2011 позичальник сплачує нараховані проценти в валюті щомісячно у строк, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця та в день повернення кредиту на рахунок №20637200100053.980 в відділенні «Донецька дирекція ПАТ «Банк Камбіо», МФО 380399. Якщо день повернення кредиту припадає на вихідний чи святковий день, то така сплата або таке повернення проводиться наступного робочого дня.

Судом встановлено, що відповідачем прострочено виконання свого обов'язку за Кредитним договором №668/02-2011 від 05.10.2011 щодо сплати відсотків за користування кредитом, що є підставами для застосування до відповідача господарських санкцій, обумовлених договором, та відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання.

Здійснивши перерахунок пені за порушення обов'язку щодо сплати відсотків за користування кредитом, з урахуванням умов Договору, порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення пені за порушення обов'язку щодо сплати відсотків за користування кредитом підлягають задоволенню повністю в сумі 4 036 288,51 грн. за період прострочення з 01.02.2015 по 31.07.2015.

Судовий збір за позовом у відповідності до п. 2.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», підлягає стягненню в доход Державного бюджету України пропорційно задоволеним позовним вимогам, оскільки позивач був звільнений від його сплати на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір» в редакції станом на день подачі позовної заяви до суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАР» (01021, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 24/7, кв. 80; ідентифікаційний код 32880359) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» (01001, м. Київ, вул. Заньковецької/Станіславського, буд. 3/1; ідентифікаційний код 26549700) заборгованість за кредитом у розмірі 21 170 000 (двадцять один мільйон сто сімдесят тисяч) грн. 00 коп., заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом у розмірі 15 589 946 (п'ятнадцять мільйонів п'ятсот вісімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот сорок шість) грн. 40 коп., пеню за порушення строків повернення кредиту у розмірі 1 608 920 (один мільйон шістсот вісім тисяч дев'ятсот двадцять) грн. 00 коп., пеню за прострочення сплати процентів за користування кредитом у розмірі 4 036 288 (чотири мільйони тридцять шість тисяч двісті вісімдесят вісім) грн. 51 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАР» (01021, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 24/7, кв. 80; ідентифікаційний код 32880359) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 66 379 (шістдесят шість тисяч триста сімдесят дев'ять) грн. 60 коп. Видати наказ.

В судовому засіданні 12.11.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дата підписання повного тексту рішення - 17.11.2015 р.

Суддя В.О. Демидов