Постанова

від 26.03.2018 по справі 910/21573/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/21573/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.,

секретар судового засідання: Підгірська Г.О.,

здійснивши розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2017 (Смірнова Л.Г. - головуючий, Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.)

за скаргою Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо"

на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАР"

про стягнення 46 685 556,74 грн,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.11.2015 (суддя Демидов В.О.) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" (далі - ПАТ "Банк Камбіо") задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАР" (далі - ТОВ "ПАР") заборгованість за кредитом у розмірі 21 170 000,00 грн, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 15 589 946,40 грн, пеню за порушення строків повернення кредиту у розмірі 1 608 920,00 грн, пеню за прострочення сплати процентів за користування кредитом у розмірі 4 036 288,51 грн.

На виконання зазначеного рішення Господарським судом м. Києва було видано наказ від 22.02.2016 № 910/21573/15.

19.04.2017 ПАТ "Банк Камбіо" звернулося до Господарського суду м. Києва зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій просило:

- визнати протиправною діяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведева О.В. щодо винесення постанови про повернення стягувачу виконавчого документа від 24.03.2017 з виконання наказу Господарського суду м. Києва від 22.02.2016 у справі № 910/21573/15;

- скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про повернення виконавчого документа стягувачу від 24.03.2017 з виконання наказу господарського суду м. Києва від 22.02.2016 у справі №910/21573/15;

- зобов'язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведева О.В відновити виконавче провадження № 50664321 та провести виконавчі дії пов'язані з виявленням заставного майно за договором застави майнових прав від 05.10.2011 № 074/МП -2011.

Заяву обґрунтовано винесенням державним виконавцем оскаржуваної постанови всупереч положенням Закону України "Про виконавче провадження", оскільки державний виконавець не повною мірою здійснив перевірку майнового стану, а саме не перевірив наявність предмета застави майна стягувача ПАТ "Банк Камбіо" згідно з договором застави майнових прав від 05.10.2011 № 074/МП-2011, за умовами якого предметом договору визначено майнові права за договором купівлі-продажу від 04.01.2011 № 11085, укладеного між ТОВ "ПАР" і ПАТ "Артеміський завод по обробці кольорових металів" у частині 46 038 818,21 грн, боржником за яким перед заставодавцем ТОВ "ПАР" є ПАТ "Артеміський завод по обробці кольорових металів". У зв'язку наведеним, державний виконавець, на думку заявника, повинен перевірити наявність чи відсутність заставного майна, отримати документальне підтвердження шляхом направлення запиту ТОВ "ПАР" і ПАТ "Артеміський завод по обробці кольорових металів" щодо виконання умов договору купівлі-продажу від 04.01.2011 № 11085, чого державним виконавцем зроблено не було.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.06.2017 (суддя Демидов В.О.) відмовлено у задоволенні скарги ПАТ "Банк Камбіо" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Суд першої інстанції зазначив, що статтею 9 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" встановлено відповідні заборони щодо нерухомого майна, розташованого на території проведення антитерористичної операції, та дійшов висновку, що вжити заходів щодо опису, арешту та реалізації іпотечного майна боржника не вбачається можливим, у зв'язку з чим, встановивши відсутність коштів і наявність у боржника нерухомого майна у м. Донецьку, на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець виніс оскаржувану постанову від 24.03.2017.

Крім того, суд першої інстанції зауважив, що договір купівлі-продажу від 04.01.2011 № 11085, укладений між ТОВ "ПАР" і ПАТ "Артеміський завод по обробці кольорових металів", на який ПАТ "Банк Камбіо" посилається у заяві, не було надано позивачем ані державному виконавцю, ані суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2017 (Смірнова Л.Г. - головуючий, Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.) ухвалу Господарського суду м. Києва від 07.06.2017 скасовано, скаргу ПАТ "Банк Камбіо" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволено частково. Визнано протиправними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведева О.В. щодо винесення постанови про повернення стягувачу виконавчого документа від 24.03.2017 із виконання наказу Господарського суду м. Києва від 22.02.2016 у справі № 910/21573/15, про стягнення з ТОВ "ПАР" на користь ПАТ "Банк Камбіо" заборгованості за кредитом і зі сплати процентів за користування кредитом, а також пені. Скасовано постанову про повернення стягувачу виконавчого документа від 24.03.2017 із виконання наказу Господарського суду м. Києва від 22.02.2016 у справі № 910/21573/15. У решті заявлених у заяві вимог відмовлено.

Не погоджуючись із постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2017, Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у касаційній скарзі просить скасувати її як прийняту з порушенням норм права, наголошуючи на вчиненні державним виконавцем усіх дій в межах і на підставі закону, а доводи ПАТ "Банк Камбіо" вважає необґрунтованими і такими, що не відповідають дійсності.

Крім того, скаржник зазначив, що примірник договору купівлі-продажу 04.01.2011 № 11085, укладений між ТОВ "ПАР" і ПАТ "Артеміський завод по обробці кольорових металів", ПАТ "Банк Камбіо" надано не було. При цьому згідно з пунктом 1.2 зазначеного договору застави вид права вимоги (грошові кошти або інше майно) не конкретизовано, а за змістом пункту 2.3, яким передбачено порядок реалізації застави, Відділ примусового виконання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не мав передбачених законом повноважень щодо звернення стягнення на заставне майно, оскільки це обов'язок ПАТ "Банк Камбіо" як заставодержателя.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Банк Камбіо", заперечуючи проти її задоволення, просить залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін і наголошує на порушенні державним виконавцем норм Закону України "Про виконавче провадження" щодо вжиття всіх необхідних дій для виконання рішення суду, що має наслідком порушення майнових прав та інтересів стягувача.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржену у справі ухвалу суду апеляційної інстанції, дослідивши доводи, викладені у касаційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час здійснення розгляду заяви) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

За змістом частини 1 статті 116 цього Кодексу виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Як убачається із матеріалів справи та установлено судом апеляційної інстанції, рішенням Господарського суду м. Києва від 12.11.2015 частково задоволено позовні вимоги ПАТ "Банк Камбіо", стягнуто з ТОВ "ПАР" заборгованість за кредитом у розмірі 21 170 000,00 грн, заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом у розмірі 15 589 946,40 грн, пеню за порушення строків повернення кредиту у розмірі 1 608 920,00 грн, пеню за прострочення сплати процентів за користування кредитом у розмірі 4 036 288,51 грн.

На виконання цього рішення Господарським судом м. Києва було видано наказ від 22.02.2016 № 910/21573/15.

01.04.2016 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження № 50664321 із виконання наказу Господарського суду м. Києва у справі № 910/21573/15, винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

18.05.2016 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про арешт коштів боржника, направлену на виконання до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" і Публічного акціонерного товариства "Сбербанк".

24.03.2017 державним виконавцем винесено постанову про повернення стягувачу виконавчого документа, в якій, зокрема, зазначено про направлення запитів до відповідних установ для встановлення зареєстрованого майна. Згідно з інформацією Державної фіскальної служби України, боржник має рахунок в АТ "Ощадбанк", ПАТ "Укрсоцбанк", ПАТ "Сбербанк", ПАТ "ПУМБ", філія АТ "Укрексімбанк" у м. Донецьку.

Згідно з інформаційною довідкою із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за боржником зареєстровано нерухоме майно, що є предметом іпотеки та розташовано у м. Донецьку. На запити державного виконавця органи, уповноважені на реєстрацію майна, повідомили, що за боржником зареєстроване майно не значиться.

Статтею 121 2 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами) передбачено можливість оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців у разі порушення прав, свобод і законних інтересів особи.

Постанову державного виконавця від 24.03.2017 про повернення стягувачу виконавчого документа стягувачу винесено на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" із посиланням на положення статті 9 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

За змістом пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", на яку послався державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови, а також суд першої інстанції, протягом терміну дії цього Закону щодо нерухомого майна, розташованого на території проведення антитерористичної операції, що належить громадянам України (у тому числі фізичним особам-підприємцям) або юридичним особам - суб'єктам малого і середнього підприємництва та перебуває в іпотеці, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об'єкти), статей 41, 43-47 (у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах) Закону України "Про іпотеку".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 10 цього Закону передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно зі статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

За змістом статті 53 цього Закону виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов'язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику.

Судом апеляційної інстанції установлено, що згідно з пунктом 1.1 договору застави майнових прав від 05.10.2011 № 074/МП-2011, укладеного між ПАТ "Банк Камбіо" (заставодержатель) і ТОВ "ПАР" (заставодавець), забезпечено вимогу заставодержателя - ПАТ "Банк Камбіо", яка випливає із кредитного договору від 05.10.2011 № 668/02-2011, укладеного між заставодержателем - ПАТ "Банк Камбіо" і заставодавцем - ТОВ "ПАР", а також із будь-яких змін до нього. Предметом договору є право вимоги за договором купівлі-продажу від 04.01.2011 № 11085, укладеним між ТОВ "ПАР" і ВАТ "Артемівський завод по обробці кольорових металів" (пункт 1.2 договору застави).

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду апеляційної інстанції стосовно того, що державним виконавцем не здійснено повну перевірку майнового стану боржника та передчасно винесено постанову про повернення виконавчого документа у зв'язку із відсутністю майна із помилковим посиланням на наявність обмежень, встановлених статтею 9 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

За змістом частини 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час здійснення касаційного провадження) касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведені приписи законодавства та обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що оскаржену у справі ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду постановлено із додержанням норм процесуального права і підстав для її скасування немає.

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 304, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.07.207 у справі № 910/21573/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді К.М. Пільков

Ю.Я. Чумак