Постанова

від 21.06.2011 по справі 2а-17404/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 червня 2011 року 08:49 № 2а-17404/10/2670

За позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Дженерал Ейлат Електрік»

до відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 19.08.2010 р.

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар судового засідання Пономарьов Д.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність від 07.04.2011 р. № 07/04-02Д)

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність від 16.03.2011 р. № 9795/9/10-209)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 21.06.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся позивач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Дженерал Ейлат Електрік»з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 19.08.2010 р..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем пп.7.2.4 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями, щодо заниження та несплати податку на додану вартість в сумі 1 258 739 грн., в тому числі: за червень 2010 р. - 1 258 739 грн., а отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 19.08.2010 р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнав та зазначив, що при проведенні документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Дженерал Ейлат Електрік», поданої за червень 2010 року, податковим органом було встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства України, зокрема пп.7.2.4 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями, що призвело до заниження та несплати позивачем податку на додану вартість в сумі 1 258 739 грн., в тому числі: за червень 2010 р. - 1 258 739 грн., зважаючи на що Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва було правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 19.08.2010 р., яким позивачу визначена сума податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 1 321 676 грн., в тому числі 1 258 739 грн. -за основним платежем та 62 937 грн. -за штрафними (фінансовими санкціями).

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Заступником начальника управління оподаткування юридичних осіб Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ОСОБА_4 у відповідності до Законів України «Про державну податкову службу України» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ із змінами та доповненнями, «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 р. №1251-ХІІ із змінами та доповненнями, «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 р. №2181-ІІІ було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Дженерал Ейлат Електрік», код ЄДРПОУ 37142509, поданої за червень 2010 року (дата реєстрації в податковому органі 20 липня 2010 року, вх.№297351, декларація з податку на додану вартість, звітна) .

За результатами зазначеної перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва було складено Акт від 19.08.2010 р. № 0042/1506, в якому встановлені порушення позивачем вимог податкового законодавства України, зокрема пп.7.2.4 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями, що призвело до заниження та несплати позивачем податку на додану вартість в сумі 1 258 739 грн., в тому числі: за червень 2010 р. - 1 258 739 грн.

На підставі Акту перевірки, та встановлених в ньому порушень позивачем податкового законодавства України, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва було винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 19.08.2010 р., яким позивачу визначена сума податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 1 321 676 грн., в тому числі 1 258 739 грн. -за основним платежем та 62 937 грн. - за штрафними (фінансовими санкціями).

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1 від 19.08.2010 р., позивач звернувся за його оскарженням до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № НОМЕР_1 від 19.08.2010 р. протиправним та таким, що підлягає скасуванню з тих підстав, що відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем пп.7.2.4 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями.

Проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема Акту перевірки від 19.08.2010 р. №0042/1506, документами, що були використані при перевірці, є:

- звітна декларація з податку на додану вартість за червень 2010 р. від 20.07.2010 р. №297351;

- додаток 5 Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до декларації з ПДВ за червень 2010 р. від 20.07.2010 р. № 297449.

Згідно поданої ТОВ «Дженерал Ейлат Електрік»до ДПІ у Печерському районі м. Києва податкової декларації з ПДВ за червень 2010 р., сума, що підлягає сплаті до бюджету, складає:

- за червень 2010 р. - 126 грн.

Як зазначено в Акті перевірки, арифметична та логічна перевірки показників, зазначених у рядках податкової звітності з ПДВ, свідчать про те, що декларація заповнена підприємством з порушенням вимог «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого Наказом ДПА від 30.05.1997 р. № 166, зареєстрованим Міністерством Юстиції України 09.07.1997 р. за № 250/2064 (в редакції Наказу ДПА України від 17.03.2009 р. № 159) та не відповідає пп.7.2.4 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме:

- в червні 2010 р. відбулися правовідносини з контрагентом (постачальником), індивідуальний податковий номер 235900610163 з обсягом поставки на суму 6 293693, 48 грн. та сумою ПДВ, що підлягає сплаті до державного бюджету - 1 258 738, 70 грн.

Як вбачається з акту перевірки, а також було наголошено представником відповідача в судовому засіданні - згідно переліку комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу АРМ «Платників ПДВ», «Пошуково-довідкова система ДПА України (ПДС)», «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»- постачальника з індивідуальним податковим номером 235900610163 - не зареєстровано.

За результатами обробки податкової звітності з ПДВ ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Дженерал Ейлат Електрік»базою даних АРМ «Бест Звіт»було виявлено розбіжності за протоколом перевірки звіту за червень 2010 р. - не існує контрагента з індивідуальним податковим номером 235900610163.

За результатами даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України по декларації за червень 2010 р. було встановлено відхилення між задекларованим податковим кредитом ТОВ «Дженерал Ейлат Електрік»та задекларованими податковими зобов'язаннями постачальника з індивідуальним податковим номером 235900610163 на суму ПДВ 1258738,70 грн.

Системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, постачальника, що задекларував податкове зобов'язання по операціям з ТОВ «Дженерал Ейлат Електрік»за червень 2010 р. у сумі 6 293 693, 48 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 1 258 738, 70 грн., на момент перевірки не виявлено.

Відповідно до вимог пункту 4.2 Наказу ДПА України від 18.04.2008 р. № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі-контрагентів», податковим органом до ТОВ «Дженерал Ейлат Електрік»було направлено запит від 04.08.2010 р. № 44361/10/15-611 з пропозицією надати до ДПІ документи, які свідчать про фінансово-господарську діяльність підприємства за червень 2010 р. для проведення документальної невиїзної перевірки звітності з ПДВ, однак позивачем витребуваних документи до ДПІ у Печерському районі надано не було.

Таким чином, в платника податків було відсутнє документальне підтвердження проведення господарських операцій з податкових зобов'язань та податкового кредиту.

На підставі вищенаведених даних, ТОВ «Дженерал Ейлат Електрік»за перевіряє мий період не було донараховано та не було сплачено до бюджету податок на додану вартість в сумі 1 258 739 грн., в тому числі:

- за червень 2010 р. - 1 258 739 грн.

Зважаючи на неподачу позивачем належних доказів в підтвердження його правової позиції, та з метою повного і всебічного з'ясування всіх фактичних обставин по справі, що мають суттєве значення для вирішення справи по суті, Суд ухвалою від 24.05.2011 р. зобов'язав позивача надати суду податкову декларацію за червень 2010 року та всі документи в підтвердження здійснення господарських операцій із контрагентом (індивідуальний податковий номер 235900610163) та підтвердження підстав формування податкового кредиту по взаємовідносинах із контрагентом (індивідуальний податковий номер 235900610163) за червень 2010 року, зокрема: договори по даних правовідносинах, акти-приймання передачі товарів (послуг), платіжні доручення (з відміткою банку) або виписки з банку щодо оплати товарів (послуг).

В наступне судове засідання 26.05.2011 р. позивач не прибув а також не виконав вимог ухвали від 24.05.2011 р. про витребування доказів, натомість відповідачем було надано податкову декларацію ТОВ «Дженерал Ейлат Електрік»за червень 2010 року, в якій позивачем визначено суму податкового кредиту в розмірі 1 258 739 грн. та додаток 5 до податкової декларації за червень 2010 року (розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів), з якого вбачається що в червні 2010 року позивачем були отримані податкові накладні від контрагента ТОВ «ТПК»(індивідуальний податковий номер 235900610163) на загальну суму 7 552 432, 18 грн., в тому числі ПДВ - 1 258 738, 69 грн.

16.06.2011 р. через канцелярію суду позивачем було подано заяву про залучення документів до якої відповідачем надані копії податкових та видаткових накладних за червень 2010 року по контрагенту ПП «Амаріс лоджик»індивідуальний податковий номер 371425026551.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та наданих представником відповідача пояснень, додані позивачем документи по взаємовідносинах із ПП «Амаріс лоджик»індивідуальний податковий номер 371425026551 не мають жодного відношення до визначеної позивачем в податковій декларації по податку на додану вартість суми податкового кредиту в розмірі 1 258 739 грн. по взаємовідносинах із ТОВ «ТПК»індивідуальний податковий номер 235900610163, а тому зазначені документи судом до уваги прийняті бути не можуть.

Крім того, Суд зазначає, що жодних документів, які вимагалися Судом від позивача щодо підтвердження підстав формування податкового кредиту по взаємовідносинах із контрагентом (індивідуальний податковий номер 235900610163) за червень 2010 року - ТОВ «Дженерал Ейлат Електрік»надано не було.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб , відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення ,забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу»від 04.12.1990р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями) державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В силу п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»- платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку , що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно вимог п.п.1.8 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом, а отже законодавством передбачено правовий зв'язок між бюджетним відшкодуванням (визначенням податкового кредиту) та отриманням Державним бюджетом надмірно сплаченого податку.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. При цьому згідно п. 9.3 ст. 9 зазначеного Закону визначено, що особи, які підпадають під визначення п. 2.3 ст. 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом приймання робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996 від 16.07.1999 р. первинний документ - документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення, а згідно із ст.9 цього ж Закону забороняється приймати до виконання первинні документи по господарським операціям, що суперечать законодавчим та нормативним актам. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, а також повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону). А податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. ст.7 Закону складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що позивачем не надано жодних документів щодо підтвердження підстав формування податкового кредиту по взаємовідносинах із контрагентом (індивідуальний податковий номер 235900610163) за червень 2010 року, та крім того, як вбачається з акту перевірки, а також було наголошено представником відповідача в судовому засіданні - згідно переліку комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу АРМ «Платників ПДВ», «Пошуково-довідкова система ДПА України (ПДС)», «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»- постачальника з індивідуальним податковим номером 235900610163 - не зареєстровано.

Відповідно до пп. 7.2.3 (1) п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(із змінами і доповненнями), податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця.

Згідно із Наказом ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»№165 від 30.05.1997 р., зареєстрованого у Мін'юсті № 233/2037 від 23.06.1997 р. всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку -продавця.

Також, відповідно до вимог п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З аналізу наведених норм законодавства та огляду наявних матеріалів справи, судом не вбачається протиправності винесення Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 19.08.2010 р.

Крім того, порушення позивачем вимог податкового законодавства об'єктивно призвели до порушення інтересів держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п.19 п.1 ст.2 «Бюджетного кодексу України»від 21.06.2001 р., доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України.

Податковими надходженнями згідно з п.2 ст.9 вищезазначеного Кодексу, визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування»№1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування, що також захищається Конституцією України, однак порушення позивачем вимог податкового законодавства України, руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, натомість позивач не надав суду обґрунтованих пояснень та допустимих доказів в їх підтвердження, щодо протиправності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення, зважаючи на що, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Також, в судовому засіданні представник позивача клопотав про поновлення йому пропущеного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, обґрунтовуючи це тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення він отримав тільки після відкриття провадження в даній справі, а про наявність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення йому стало відомо випадково.

Згідно ч.1, ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

Відповідно до ч.1 ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Згідно зазначених норм законодавства, а також заявлення позивачем клопотання про поновлення йому пропущеного строку звернення до суду з адміністративним позовом, в судовому засіданні 21.06.2011 р. судом було протокольно задоволено клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду та ухвалено про розгляд справи по суті.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 99-100, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 24.06.2011 р.