Постанова

від 26.03.2019 по справі 2а-17404/10/2670

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 березня 2019 року

Київ

справа №2а-17404/10/2670

адміністративне провадження №К/9901/534/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Дженерал Ейлат Електрік на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2011 (суддя Добрянська Я.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012 (головуючий суддя Безименна Н.В., судді: Бєлова Л.В., Кучма А.Ю.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженерал Ейлат Електрік" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання дій протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Дженерал Ейлат Електрік звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва про визнання дій по проведенню документальної невиїзної (камеральної) перевірки протиправними та скасування податкового повідомлення рішення від 19.08.2010 №0000451506.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2011, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2016, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач оскаржив їх у касаційному порядку. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги посилається на те, що позивач не був повідомлений про складання акту за результатами перевірки та прийняте податкове повідомлення-рішення, податковим органом проведено перевірку з порушенням термінів. Як вказує позивач, судами помилково вважалися встановленими недоведені обставини , оскаржувані судові рішення є незаконними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідач правом надання заперечень на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи.

Ухвалою Верховного Суду від 22.03.2019 попередній розгляд справи призначено на 26.03.2019.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, посадовою особою відповідача було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ Дженерал Ейлат Електрік , код ЄДРПОУ 37142509, поданої за червень 2010 року (дата реєстрації в податковому органі 20.07.2010, вх.№297351, декларація з податку на додану вартість, звітна).

За результатами перевірки ДПІ у Печерському районі м.Києва складено акт від 19.08.2010 №0042/1506, у якому встановлені порушення позивачем вимог податкового законодавства України:

підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження та несплати позивачем податку на додану вартість в сумі 1258739грн., в тому числі: за червень 2010 року - 1258739грн.

На підставі акту перевірки та встановлених в ньому порушень позивачем податкового законодавства України, ДПІ у Печерському районі м.Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 19.08.2010 №0000451506, яким позивачу визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1321676грн., в тому числі 1258739 грн. - за основним платежем та 62937грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з позовом, оскільки вважав рішення податкового органу протиправним з тих підстав, що відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем Закону України Про податок на додану вартість .

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, натомість позивач не надав суду обґрунтованих пояснень та допустимих доказів в їх підтвердження щодо протиправності податкового повідомлення-рішення.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Згідно пункту 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (із змінами і доповненнями) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посаду осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участі у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пунктом 1.2 статті 1, пункту 2.1 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно підпункту 7.2.6 цього пункту) (підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону).

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право ж на нарахування податку та складання податкових накладних, у відповідності з підпунктом 7.2.4 зазначеного Закону, надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (підпункт 7.2.3 цього Закону)

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що Законом України Про податок на додану вартість передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку, зокрема, належно оформленої податкової накладної належними суб'єктами господарювання.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, згідно акту перевірки арифметична та логічна перевірка показників, зазначених у рядках податкової звітності з ПДВ, свідчать про те, що декларація заповнена підприємством з порушенням вимог Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість та не відповідає вимогам статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , а саме: в червні 2010 року відбулися правовідносини позивача з контрагентом (постачальником), індивідуальний податковий номер 235900610163 з обсягом поставки на суму 6293693,48грн. та сумою ПДВ, що підлягає сплаті до державного бюджету - 1258738, 70грн. Проте, відповідно до інформації, що міститься в АРМ Платників ПДВ , Пошуково-довідкова система ДПА України (ПДС) , Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України - постачальника з індивідуальним податковим номером 235900610163 - не зареєстровано. При цьому, за результатами обробки податкової звітності з ПДВ ТОВ Дженерал Ейлат Електрік базою даних АРМ Бест Звіт було виявлено розбіжності за протоколом перевірки звіту за червень 2010 року - не існує контрагента з індивідуальним податковим номером 235900610163.

Відповідач, керуючись пунктом 4.2 Наказу ДПА України від 18.04.2008 №266 Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі-контрагентів було направлено запит від 04.08.2010 №44361/10/15-611 до ТОВ Дженерал Ейлат Електрік з пропозицією надати податковому органу документи, які свідчать про фінансово-господарську діяльність підприємства за червень 2010 року для проведення документальної невиїзної перевірки, однак позивачем витребуваних документи надано не було.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій з метою повного і всебічного з'ясування всіх фактичних обставин по справі, що мають суттєве значення для вирішення справи по суті, витребовувались у позивача декларація за червень 2010 року, документи в підтвердження здійснення господарських операцій із контрагентом (індивідуальний податковий номер 235900610163) та підтвердження підстав формування податкового кредиту по взаємовідносинах із контрагентом (індивідуальний податковий номер 235900610163) за червень 2010 року, зокрема: договори по даних правовідносинах, акти-приймання передачі товарів (послуг), платіжні доручення (з відміткою банку) або виписки з банку щодо оплати товарів (послуг).

Позивачем були надані копії податкових та видаткових накладних за червень 2010 року по контрагенту ПП Амаріс лоджик індивідуальний податковий номер 371425026551. Однак, суди констатували, що додані позивачем документи по взаємовідносинах із ПП Амаріс лоджик індивідуальний податковий номер 371425026551 не мають відношення до визначеної позивачем в податковій декларації по податку на додану вартість суми податкового кредиту по взаємовідносинах з контрагентом з індивідуальним податковим номером 235900610163.

У свою чергу, відповідачем було надано податкову декларацію ТОВ Дженерал Ейлат Електрік за червень 2010 року, в якій позивачем визначено суму податкового кредиту в розмірі 1258739 грн. та додаток 5 до податкової декларації за червень 2010 року (розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів), з якого вбачається що в червні 2010 року позивачем були отримані податкові накладні від контрагента ТОВ ТПК (індивідуальний податковий номер 235900610163) на загальну суму 7552432,18грн., в тому числі ПДВ -1258738,69грн.

Судами встановлено, що відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, позивачем щодо підтвердження підстав формування податкового кредиту по взаємовідносинах із контрагентом ТОВ ТПК (індивідуальний податковий номер 235900610163) за червень 2010 року - ТОВ Дженерал Ейлат Електрік документів надано не було.

Касаційний суд наголошує, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів в підтвердження реальності та фактичності господарських операцій із контрагентом (індивідуальний податковий номер 235900610163) та підтвердження підстав формування податкового кредиту по взаємовідносинах із контрагентом (індивідуальний податковий номер 235900610163) за червень 2010 року, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки не встановлено протиправності винесення ДПІ у Печерському районі м.Києва оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 19.08.2010 №0000451506.

Крім того, судами встановлено, що доказами наявними в матеріалах справи, а саме актом від 31.08.2010 №36/1506 щодо невручення ТОВ Дженерал Ейлат Електрік податкових оголошень (повідомлень) у зв'язку з відсутністю товариства за юридичною адресою та розміщення податкових повідомлень на дошці податкових оголошень (повідомлень) спростовуються доводи позивача стосовно того, що контролюючий орган в порушення вимог Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків не повідомив платника податків про акт перевірки та прийняте на його підставі податкове повідомлення рішення.

Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Дженерал Ейлат Електрік залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду