Рішення

від 30.11.2015 по справі 201/14052/14-ц

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

№ 201/14052/14 ц

провадження 2/201/862/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2015 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

при секретарі Дашкевич Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 і Публічного акціонерного товариства «Креді ОСОБА_4», треті особи: Сьома Дніпропетровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_5 та орган опіки та піклування Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради, Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції, управління ДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мустанг АК» і Товариство з обмеженою відповідальністю «Айсберг-Фіш» про визнання права спільної сумісної власності на майно, визначення частки майна, що належить в праві спільної власності, поділ в натурі банківських вкладів, зобов'язання вчинити певні дії, визнання права власності на праві спільної часткової власності на частину майна і встановлення юридичного факту і за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_6 і ОСОБА_1, треті особи, ОСОБА_5, орган опіки та піклування Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мустанг АК», Товариство з обмеженою відповідальністю «Айсберг-Фіш», Публічне акціонерне товариство «Креді ОСОБА_4», Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції, управління ДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області, Сьома Дніпропетровська державна нотаріальна контора про визначення часток власності у праві на спадкове майно та визнання за спадкоємцями права власності в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_129 жовтня 2014 року звернулася до суду з позовною заявою до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ПАТ «Креді ОСОБА_4» про визнання права спільної сумісної власності на майно, визначення частки майна, що належить в праві спільної власності, поділ в натурі банківських вкладів, зобов'язання вчинити певні дії, визнання права власності на праві спільної часткової власності на частину майна і встановлення юридичного факту, позовні вимоги доповнювалися і уточнювалися. Відповідач ОСОБА_3Х в жовтні 2015 року звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_7 і ОСОБА_1 про визначення часток власності у праві на спадкове майно та визнання за спадкоємцями права власності в порядку спадкування. Ухвалою суду вказані позови були об'єднані в одне провадження для їх спільного розгляду.

Позивач ОСОБА_1 у своєму позові та з представником в ході судового засідання посилаються на те, що ця позивачка з 28 квітня 2004 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8, від спільного мешкання і цього шлюбу мають спільну неповнолітню дитину ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. 14 листопада 2007 року цей шлюб було розірвано з метою відволікання від дружини і дитини кредитних боргів та інш.. Але мешкали однією сім'єю, придбавали майно, вели спільне господарство, хоча зареєстровані були за різними адресами. Всіма питаннями оформлення цього майна займався чоловік і тому все це майно оформлено на нього, 05 травня 2014 року її чоловік помер, після його смерті залишилося спадкове рухоме і нерухоме майно, вклад в банку, на які, крім неї і сина, претендують інші спадкоємці (батько, другий син). Вона вважає, що вони фактично мешкали однією сімєю без реєстрації шлюбу, тому і вона може спадкоємицею. Вважає, що все вказане майно є спільним сумісним майном їх з чоловіком як придбане під час шлюбу, але оформити вказане зараз належним чином не може. Тому і ставить питання про саме визнання вказаного права за нею як за дружиною і на частину майна, а не в порядку спадкування, яке буде оформлене в передбаченому законом порядку зі встановлення факту мешкання чоловіка і жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Встановлення вказаного надасть позивачу можливість реалізувати свої права, гарантовані законодавством України, а саме, надасть можливість оформити документи про право власності на вказане майно. Раніше не мала можливості звернутися, хворіла дитина, були питання поховання, реєстрації та багато іншого, а на це пішло дуже багато часу, нотаріус рекомендував спочатку звертатися до суду, іншим порядком це не вирішується, отже в добровільному позасудовому порядку питання не вирішене, виник спір, права позивача порушено і вона вимушена звертатися до суду. Просили суд про визнання права спільної сумісної власності на майно згідно його переліку в позові, визначення частки вказаного майна, що належить в праві спільної власності з урахуванням інтересів неповнолітньої дитини, поділ в натурі банківських вкладів та грошових коштів, зобов'язання вчинити певні дії по переоформленню вкладів, визнання права власності на праві спільної часткової власності на частину вказаного позивачкою майна і встановлення юридичного факту мешкання чоловіка і жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу після їх розлучення до моменту смерті ОСОБА_8, задовольнивши позов в повному обсязі. З зустрічними позовними вимогами погодилася і не заперечувала проти їх задоволення з урахування її позову.

Відповідачі ОСОБА_3Х.і ОСОБА_2 та їх представники, а також представник третьої особи ОСОБА_8 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали, підтримали зустрічні позовні вимоги, пояснивши. що дійсно позивачка ОСОБА_1 з 28 квітня 2004 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8, від спільного мешкання і цього шлюбу вони дійсно мають спільну неповнолітню дитину ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. 14 листопада 2007 року цей шлюб було розірвано. Але після цього вони не мешкали однією сім'єю, не придбавали за спільні шлюбні кошти майно, не вели спільне господарство, зареєстровані були за різними адресами. Всіма питаннями оформлення свого майна займався ОСОБА_8 і тому все це майно оформлено на нього, 05 травня 2014 року ОСОБА_8 помер, після його смерті залишилося спадкове рухоме і нерухоме майно, вклад в банку, на які, крім ОСОБА_1 і її сина, претендують інші спадкоємці (батько, другий син). Вони вважають, що позивачка з померлим фактично не мешкали однією сімєю без реєстрації шлюбу, тому вона і не може бути спадкоємицею. Вказане майно не є їх спільним сумісним майном як придбане під час шлюбу. Наполягають на зустрічних вимогах, оскільки вони основані на законі і підтверджені належними доказами, тому просили в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі і задовольнити зустрічні вимоги в повному обсязі.

Представник третіх осіб ТОВ «Мустанг АК» і ТОВ «Айсберг-Фіш» в судовому засіданні більше підтримав вимоги зустрічного позову, але просив вирішити питання справи за наявними матеріалами по закону на розсуд суду.

Представник відповідача ПАТ «Креді ОСОБА_4» в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив. В зверненні до суду позовні вимоги фактично визнав, не заперечував проти них, вони права сторін не порушували і до них вимог фактично немає, просив справу розглянути без його участі. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представника вказаного відповідача відповідно до ст. 169 ЦПК України.

Представники третіх осіб Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори, органу опіки та піклування Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради, Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції та управління ДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили, в письмовому зверненні до суду позовні вимоги фактично визнали, не заперечували проти них, вони права сторін не порушували і до них вимог немає, просили справу розглянути без їх участі. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представників цих третіх осіб відповідно до ст. 169 ЦПК України.

Вислухавши пояснення позивача і його представника, відповідачів і їх представників, представників третіх осіб, з'ясувавши думку сторін і третіх осіб, оцінивши надані та добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає первісні вимоги не обґрунтованими, заявлені зустрічні позовні вимоги обґрунтованими та підлягаючими задоволенню за наступних підстав.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 з 28 квітня 2004 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8, від спільного мешкання і цього шлюбу мають спільну неповнолітню дитину ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. 14 листопада 2007 року цей шлюб було розірвано, на думку цієї позивачки, з метою відволікання від дружини і дитини кредитних боргів та інш.. Але, як стверджує ОСОБА_1, мешкали вони однією сім'єю, придбавали майно, вели спільне господарство, хоча зареєстровані були за різними адресами. Всіма питаннями оформлення цього майна займався чоловік і тому все це майно оформлено на нього, 05 травня 2014 року її чоловік помер, після його смерті залишилося спадкове рухоме і нерухоме майно, вклад в банку, на які, крім неї і сина, претендують інші спадкоємці (батько, другий син). Вона вважає, що вони фактично мешкали однією сімєю без реєстрації шлюбу, тому і вона може спадкоємицею. Вважає, що все вказане майно є спільним сумісним майном їх з чоловіком як придбане під час шлюбу, але оформити вказане зараз належним чином не може. Тому і ставить питання про саме визнання вказаного права за нею як за дружиною і на частину майна, а не в порядку спадкування, яке буде оформлене в передбаченому законом порядку зі встановлення факту мешкання чоловіка і жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Встановлення вказаного надасть позивачу можливість реалізувати свої права, гарантовані законодавством України, а саме, надасть можливість оформити документи про право власності на вказане майно. Раніше не мала можливості звернутися, хворіла дитина, були питання поховання, реєстрації та багато іншого, а на це пішло дуже багато часу, нотаріус рекомендував спочатку звертатися до суду, іншим порядком це не вирішується, отже в добровільному позасудовому порядку питання не вирішене, виник спір, на її думку, права позивача порушено і вона вимушена звертатися до суду.

Зустірчні вимоги свідчать про те, що після розлучення ОСОБА_1 і ОСОБА_8 не мешкали однією сім'єю, не придбавали за спільні шлюбні кошти майно, не вели спільне господарство, зареєстровані були за різними адресами. Всіма питаннями оформлення свого майна займався ОСОБА_8 і тому все це майно оформлено на нього, 05 травня 2014 року ОСОБА_8 помер, після його смерті залишилося спадкове рухоме і нерухоме майно, вклад в банку, на які, крім ОСОБА_1 і її сина, претендують інші спадкоємці (батько, другий син). Вони вважають, що позивачка з померлим фактично не мешкали однією сімєю без реєстрації шлюбу, тому вона і не може бути спадкоємицею. Вказане майно не є їх спільним сумісним майном як придбане під час шлюбу.

Отже виник спір, іншим порядком це питання не вирішується, в добровільному позасудовому порядку питання не вирішене, права сторін і третіх осіб порушено і сторони вимушені звертатися до суду та просили захистити їх законні права.

Суд вважає зустрічну позовну заяву підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В силу ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Згідно ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Відповідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Позовними вимогами ОСОБА_1 зокрема, є встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу громадянина України ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер 05 травня 2014 року, та громадянки ОСОБА_9 Федерації ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, у період часу з 15 листопада 2007 року по 16 березня 2011 року та з 27 липня 2011 року по 05 травня 2014 року. Але в зазначені позивачем періоди остання та померлий ОСОБА_8 однією сім'єю не проживали, спільного господарства не вели. Дійсно, з 28 квітня 2004 року по 14 листопада 2007року позивачка та померлий ОСОБА_8 перебували в зареєстрованому шлюбі, але період їх спільного проживання окреслюється виключно періодом перебування в зареєстрованому шлюбі.

В свою чергу, 21 вересня 1990 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 було укладено шлюб, зареєстрований відділом ЗАГС виконкому Жовтневої райради м. Дніпропетровська, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії IV-КИ № 356579. 14 травня 2003 року укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_8 шлюб було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії І-КИ № 156299, виданим Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області. В подальшому, після розірвання шлюбу померлого ОСОБА_8 та позивачки, ОСОБА_8 мешкав разом з бувшою дружиною ОСОБА_8 та їх спільним сином, за адресою АДРЕСА_1., хоча шлюб вони офіційно не зареєстрували. В даний період вони неодноразово їздили відпочивати родиною, в тому числі і за кордон. Даний факт підтверджується спільними фотографіями, копії яких надано.

16 квітня 2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 знову було укладено шлюб, зареєстрований Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області. Даний шлюб було розірвано 26 липня 2011 року за рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 липня 2011 року. Після розірвання даного шлюбу, ОСОБА_8 та ОСОБА_8 шлюбних відносин не припинили, продовжили проживати разом, займалися благоустроєм квартири та взагалі прибудинкової території, разом подорожували, спілкувалися з батьками, родичами та їх спільними друзями, приймали участь у виховання та навчанні їх спільного сина, тобто мали стосунки, які притаманні саме для чоловіка та дружини.

В них були сварки, які приводили до того, що ОСОБА_8 уходив з місця мешкання родини, мешкав сам в квартирі, яку орендував, мешкав з братом дружини за межами міста, але повертався до неї (ОСОБА_3). Тому вони неодноразово реєстрували шлюб. Зазначене підтверджується довідкою ТОВ «Комекс» від 11листопада 2013 року № 92, яке здійснює житлово-експлуатаційне обслуговування будинку № 2 по вул. Ак. Чекмарьова у м. Дніпропетровську. ОСОБА_10 є останньою законною дружиною померлого ОСОБА_8 Але у зв'язку з тим, що на момент смерті ОСОБА_8 вони не перебували в зареєстрованому шлюбі, вона не претендує на його спадок та вважає, що спадкоємцями його є батьки та два сина.

В свою чергу, ОСОБА_1 не надано жодних доказів на підтвердження проживання з померлим ОСОБА_8 однією сім'єю, ведення з ним спільного господарства та наявність відносин, притаманних подружжю. Так, у позивача та померлого ОСОБА_8 є спільна неповнолітня дитина. У зв'язку з зазначеним, можна припустити, що померлий ОСОБА_8 та позивачка ОСОБА_1 спілкувалися й після розірвання між ними шлюбу з приводу їх спільного сина. Але такі стосунки не можна вважати притаманними подружжю.

За приписами ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.

Разом з тим, згідно із ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.

Тобто при застосуванні ст. 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Таким чином, доведенню підлягає не лише факт спільного проживання, а і наявність при цьому спільного побуту і взаємних прав та обов'язків. Враховуючи наведене, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має з'ясувати такі факти: спільне проживання осіб, наявність спільного побуту; взаємних прав та обов'язків. Можливість визнання проживання чоловіка та жінки однією сім'єю залежить від їх встановлення та доведеності. Так, відповідно до статей 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з вимогами ст.ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не було представлено суду доказів на підтвердження ведення спільного господарства, а також ведення єдиного бюджету. Фотографії спільного відпочинку, що містяться в матеріалах справи, не свідчать про спільне проживання сторін однією сім'єю. ОСОБА_8 також має достатньо велику кількість фотографій їх спільного з ОСОБА_8 відпочинку.

Не можуть підтвердити факт спільного проживання і наявні в матеріалах справи характеристика від 02 червня 2014 року, довідка б/н від 02 червня 2014 року та Акт обстеження квартири від 02 червня 2014 року складені директором КЗО «СЗОШ № 19» та іншими співробітниками даної школи, оскільки зазначені особи не могли достеменно знати ситуацію в сім'ї їх учня та не були безпосередніми свідками тих обставин, про які вони зазначають в довідках. Твердження позивачки про той факт, що вона разом із своїм сином була зареєстрована та проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, не дають підстави для встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, оскільки як стверджує сам цей позивач, реєстрація місця проживання за вищезазначеною адресою була здійснена 26 грудня 2006 року, але при цьому сама реєстрація шлюбу між позивачем та ОСОБА_8 відбулася 28 квітня 2004 року.

ОСОБА_8, після офіційного укладання шлюбу, дійсно надав дозвіл щодо реєстрації місця проживання позивача та їх малолітнього сина, про що сторона відповідачів та третьої особи також не заперечували (щодо факту реєстрації місця проживання), але після розірвання шлюбу між позивачем та ОСОБА_8, 14 листопада 2007 року, позивач разом із сином продовжували проживати в зазначеній квартирі, не третя особа, не ОСОБА_8 не вимагали виселення з квартири, оскільки розуміли, що позивач може залишитися з дитиною на вулиці, при цьому ОСОБА_8 після розірвання шлюбу орендував квартиру по вилиці Рогальова у м. Дніпропетровську, а також періодично він проживав разом з ОСОБА_5 по вулиці Чекмарьова у м. Дніпропетровську, тобто вони вели спільний побут, при цьому він навідував свого сина, який мешкав разом із позивачем по вул. Плеханова.

Також слід звернути увагу на те, що шлюб між ОСОБА_5 ОСОБА_11 та ОСОБА_5 ОСОБА_12 був зареєстрований 21 вересня 1990 року, житлову квартиру № 59, що розташована у будинку № 15Б по вулиці Плеханова у м. Дніпропетровськ вони придбали 08 квітня 1996 року, тобто в період саме їх шлюбу, що свою чергу дає правові підстави для визначення спільного сумісного майна подружжя, у відповідності до ст. 22 та ст. 28 Кодексу про шлюб та сім'ю (в редакції від 30 січня 1996 року), якою передбачено, що при цьому частки майна подружжя, яке є спільною сумісною власністю - визнаються рівними.

З урахуванням вказаного можна зробити висновок про недоведеність позивачем ОСОБА_1 своїх позовних вимог щодо встановлення факту спільного проживання з померлим ОСОБА_8 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, відсутність між останніми стосунків, притаманних подружжю. Тобто, позовні вимоги щодо встановлення даного факту є такими, що не підлягають задоволенню. Щодо безпосередньо вимог про визнання майна спільною сумісною власністю та його поділу, необхідно зазначити, що оскільки факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу позивачем є не доведеними, то не має жодних правових підстав для визнання набутого померлим ОСОБА_8 майна його спільною сумісною власністю з позивачем ОСОБА_1.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є батьком померлого ОСОБА_8. 10 грудня 1969 року від шлюбу з ОСОБА_8 (на даний час ОСОБА_13) ОСОБА_14 народився його син ОСОБА_8, Вікторович, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-КИ, № 512661 виданим Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції. 05 травня 2014 року ОСОБА_8 помер. 28 квітня 2004 року ОСОБА_8 зареєстрував шлюб з ОСОБА_1, який було розірвано 14 листопада 2007 року у зв'язку з неможливістю подальшого спільного проживання, різними поглядами на життя зазначених осіб. Після розірвання даного шлюбу, ОСОБА_8 та ОСОБА_1 не проживали однією сім'єю, та не вели спільне господарство. Проте ОСОБА_8, як відповідальна людина, дбайливо ставився до виховання сина ОСОБА_1, як власне і до виховання власного сина ОСОБА_15 від ОСОБА_5. Проте даний факт не може свідчити про наявність відносин притаманних саме подружжю між даними особами.

Крім того, ОСОБА_8 вдруге одружився на своїй колишній дружині ОСОБА_5, шлюб було зареєстровано 16 квітня 2011 року та розірвано 26 липня 2011 року за рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 липня 2011 року. У період з 14 листопада 2007 року по день смерті, як стверджує ОСОБА_3, його син неодноразово змінював жінок, з якими він спілкувався, зустрічався, деякий час проживав, так само як він змінював адреси свого проживання. ОСОБА_3 стверджує, що точно знає про те, що його син орендував для свого проживання з квітня 2007 року по квітень 2013 року квартиру АДРЕСА_2. В зазначеній квартирі певний період з його сином проживала і ОСОБА_16. Зазначені факти також відомі ОСОБА_13, що є матір'ю померлого і з якою їх спільний син мав довірительні стосунки.

За приписами ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Оскільки факт спільного проживання ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 є недоведеним, а інші позовні вимоги є похідними, та можливість їх задоволення безпосередньо залежить від встановлення чи не встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу - в задоволенні позову ОСОБА_17 має бути відмовлено в повному обсязі.

Судом встановлено, що спадкове майно складається з наступного рухомого і нерухомого майна: автомобіль Lexus LX 570, 2010 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, чорного кольору; автомобіль ГАЗ 33104, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_4, номер шасі Х9633104070951099, білого кольору; автомобіль КАМАЗ 5511, 1988 року випуску, номерний знак НОМЕР_5, номер шасі 0198942, VIN - ХТС551100К0187205, червоного кольору; сільський садибний будинок загальною площею 54.9 кв. м., житловою площею 44.6 кв. м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с. Миколаївка, провулок Сонячний, будинок 1; сільський садибний будинок (житловий будинок) загальною площею 54.0 кв. м., житловою площею 30.0 кв. м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с. Миколаївка, провулок Сонячний, будинок 5; земельна ділянки кадастровий номер 1221083300:04:001:0016, площею 0.2500 гектарів, надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с. Миколаївка, провулок Сонячний, земельна ділянка 5; земельна ділянка кадастровий номер 1221083300:04:001:0017, площею 0.2347 гектарів, надана для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с. Миколаївка, провулок Сонячний, земельна ділянка 5; будівлі та споруди за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Виробнича, буд. 4, право власності на які набуто за рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2006 року; грошові кошти на рахунку в ПАТ «Креді ОСОБА_4» за договором № 1715887/726215 від 09 грудня 2011 року; нежиле приміщення, магазин продовольчих товарів, загальною площею 52.0 кв. м., що знаходиться за адресою: місто Дніпропетровськ, проспект Героїв, будинок 46, приміщення 244, що складається з 1-торгівельної зали загальною площею 32.8 кв. м., 2- холодильні загальною площею 4.3 кв. м., 3 - кабінету загальною площею 7.9 кв. м., 4 - коридору загальною площею 3.1 кв. м., 5 - ванної кімнати загальною площею 2.8 кв. м., 6 - туалету загальною площею 1.1 кв. м, та ганку загальною площею 12.0 кв. м.; квартира АДРЕСА_3 в м. Дніпропетровську, яка складається з 1-коридор, 2,3 - кладова, 4 - туалет, 5- ванна, 6-кухня, 7,8,9 - житлові, І - лоджія, загальною площею - 77.7 кв. м, житловою площею - 45.1 кв. м.

Відповідно до ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю УРСР, що регулювала подружні відносини до 01 січня 2004 року, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Згідно ст. 60 Сімейного кодексу України, що регулює подружні відносини з 01 січня 2004 року, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до вимог ст. 46 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії. Згідно до п. 4.15 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Відповідно до глави 13 вказаного Порядку, нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Відповідно до п. 23 постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року, судам роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішення у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно до ч. 1 ст. З ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 1269 ЦК України заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Частиною 1 ст. 1270 ЦК України встановлено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час прийняття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згiдно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на якi вона посилається як на пiдставу своїх вимог i заперечень. Частиною 3 вказаної статтi передбачено, що доказуванню пiдлягають обставини, якi мають значення для ухвалення рiшення у справi i щодо яких у сторін та iнших осiб, якi беруть участь у справi, виникає спiр.

Тобто, позивач ОСОБА_1 повинна довести, що її дiями не було порушено її права або права відповідачів. Однак, жодних доказiв цим позивачем до суду не надано.

Згідно ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові могли бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ст. 10 ЦПК, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 60 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. ст. 27, 46 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 27 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Згідно із ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно до ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що зустрічний позов підлягає задоволенню.

Не може суд прийняти до уваги наполягання позивачки на позовних вимогах навіть в частині, оскільки воно спростовується вищенаведеним і нічим об'єктивно не підтверджується.

При таких обставинах суд вважає можливим ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ПАТ «Креді ОСОБА_4» про визнання права спільної сумісної власності на майно, визначення частки майна, що належить в праві спільної власності, поділ в натурі банківських вкладів, зобов'язання вчинити певні дії, визнання права власності на праві спільної часткової власності на частину майна і встановлення юридичного факту відмовити. Зустрічні позовні вимоги задовольнити, визначити, що ОСОБА_3 належить ? частка у праві власності на спадкове майно, після смерті ОСОБА_8, який помер 05 травня 2014 року, визначити, що ОСОБА_2 належить 1/4 частка у праві власності на спадкове майно, після смерті ОСОБА_8, який помер 05 травня 2014 року, визначити, що ОСОБА_7 належить 1/4 частка у праві власності на спадкове майно, після смерті ОСОБА_8, який помер 05 травня 2014 року та визнати за ОСОБА_3 в порядку спадкування після смерті сина - ОСОБА_8, який помер 05 травня 2014 року право власності на наступне майно: автомобіль Lexus LX 570, 2010 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, чорного кольору; автомобіль ГАЗ 33104, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_4, номер шасі Х9633104070951099, білого кольору; автомобіль КАМАЗ 5511, 1988 року випуску, номерний знак НОМЕР_5, номер шасі 0198942, VIN - ХТС551100К0187205, червоного кольору; ? частину сільського садибного будинку загальною площею 54.9 кв. м., житловою площею 44.6 кв. м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с. Миколаївка, провулок Сонячний, будинок 1; ? частину сільського садибного будинку (житловий будинок) загальною площею 54.0 кв. м., житловою площею 30.0 кв. м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с. Миколаївка, провулок Сонячний, будинок 5; 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер 1221083300:04:001:0016, площею 0.2500 гектарів, надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с. Миколаївка, провулок Сонячний, земельна ділянка 5; ? частину земельної ділянки кадастровий номер 1221083300:04:001:0017, площею 0.2347 гектарів, надана для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с. Миколаївка, провулок Сонячний, земельна ділянка 5; ? частину будівель та споруд за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Виробнича, буд. 4, право власності на які набуто за рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2006 року; ? частину грошових коштів на рахунку в ПАТ «Креді ОСОБА_4» за договором № 1715887/726215 від 09 грудня 2011 року, яка становить 50886.02 доларів США; визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування після смерті батька - ОСОБА_8, який помер 05 травня 2014 року право власності на наступне майно: нежиле приміщення, магазин продовольчих товарів, загальною площею 52.0 кв. м., що знаходиться за адресою: місто Дніпропетровськ, проспект Героїв, будинок 46, приміщення 244, що складається з 1-торгівельної зали загальною площею 32.8 кв. м., 2- холодильні загальною площею 4.3 кв. м., 3 - кабінету загальною площею 7.9 кв. м., 4 - коридору загальною площею 3.1 кв. м., 5 - ванної кімнати загальною площею 2.8 кв. м., 6 - туалету загальною площею 1.1 кв. м, та ганку загальною площею 12.0 кв. м., 1/4 частину сільського садибного будинку загальною площею 54.9 кв. м., житловою площею 44.6 кв. м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с. Миколаївка, провулок Сонячний, будинок 1; 1/4 частину сільського садибного будинку (житловий будинок) загальною площею 54.0 кв. м., житловою площею 30.0 кв. м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с. Миколаївка, провулок Сонячний, будинок 5; ? частину земельної ділянки кадастровий номер 1221083300:04:001:0016, площею 0.2500 гектарів, надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с. Миколаївка, провулок Сонячний, земельна ділянка 5; 1/4 частину земельної ділянки кадастровий номер 1221083300:04:001:0017, площею 0.2347 гектарів, надана для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с. Миколаївка, провулок Сонячний, земельна ділянка 5; 1/4 частину будівель та споруд за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Виробнича, буд. 4, право власності на які набуто за рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2006 року; 32433.01 долари США., що знаходяться на рахунку в ПАТ «Креді ОСОБА_4» за договором № 1715887/726215 від 09 грудня 2011 року; визнати за ОСОБА_7 в порядку спадкування після смерті батька - ОСОБА_8, який помер 05 травня 2014 року право власності на наступне майно: квартиру АДРЕСА_4, яка складається з 1-коридор, 2,3 - кладова, 4 - туалет, 5- ванна, 6-кухня, 7,8,9 - житлові, І - лоджія, загальною площею - 77.7 кв. м, житловою площею - 45.1 кв. м.; 1/4 частину сільського садибного будинку загальною площею 54.9 кв. м., житловою площею 44.6 кв. м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с. Миколаївка, провулок Сонячний, будинок 1; 1/4 частину сільського садибного будинку (житловий будинок) загальною площею 54.0 кв. м., житловою площею 30.0 кв. м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с. Миколаївка, провулок Сонячний, будинок 5; ? частину земельної ділянки кадастровий номер 1221083300:04:001:0016, площею 0.2500 гектарів, надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с. Миколаївка, провулок Сонячний, земельна ділянка 5; 1/4 частину земельної ділянки кадастровий номер 1221083300:04:001:0017, площею 0.2347 гектарів, надана для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с. Миколаївка, провулок Сонячний, земельна ділянка 5; 1/4 частину будівель та споруд за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Виробнича, буд. 4, право власності на які набуто за рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2006 року; 25433.01 долари США, що знаходяться на рахунку в ПАТ «Креді ОСОБА_4» за договором № 1715887/726215 від 09 грудня 2011 року.

Таким чином, зустрічні позовні вимоги про визначення часток власності у праві на спадкове майно та визнання за спадкоємцями права власності в порядку спадкування ґрунтуються на вимогах закону і підлягають задоволенню в повному обсязі, в задоволенні первісного позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 3, 15, 16, 321, 328, 1216, 1217, 1220, 1223,1226, 1258, 1259, 1261-1265, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю УРСР , ст. 46 Закону України «Про нотаріат», ст. ст. 3, 21, 36, 60, 74 СК України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57, 58, 60, 61, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2, ОСОБА_3 і Публічного акціонерного товариства «Креді ОСОБА_4» про визнання права спільної сумісної власності на майно, визначення частки майна, що належить в праві спільної власності, поділ в натурі банківських вкладів, зобов'язання вчинити певні дії, визнання права власності на праві спільної часткової власності на частину майна і встановлення юридичного факту відмовити.

Зустрічні позовні вимоги задовольнити.

Визначити, що ОСОБА_3 належить ? частка у праві власності на спадкове майно, після смерті ОСОБА_8, який помер 05 травня 2014 року.

Визначити, що ОСОБА_2 належить 1/4 частка у праві власності на спадкове майно, після смерті ОСОБА_8, який помер 05 травня 2014 року.

Визначити, що ОСОБА_7 належить 1/4 частка у праві власності на спадкове майно, після смерті ОСОБА_8, який помер 05 травня 2014 року.

Визнати за ОСОБА_3 в порядку спадкування після смерті сина - ОСОБА_8, який помер 05 травня 2014 року право власності на наступне майно:

- автомобіль Lexus LX 570, 2010 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, чорного кольору;

-автомобіль ГАЗ 33104, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_4, номер шасі Х9633104070951099, білого кольору;

-автомобіль КАМАЗ 5511, 1988 року випуску, номерний знак НОМЕР_5, номер шасі 0198942, VIN - ХТС551100К0187205, червоного кольору;

- ? частину сільського садибного будинку загальною площею 54.9 кв. м., житловою площею 44.6 кв. м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с. Миколаївка, провулок Сонячний, будинок 1;

- ? частину сільського садибного будинку (житловий будинок) загальною площею 54.0 кв. м., житловою площею 30.0 кв. м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с. Миколаївка, провулок Сонячний, будинок 5;

- 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер 1221083300:04:001:0016, площею 0.2500 гектарів, надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с. Миколаївка, провулок Сонячний, земельна ділянка 5;

- ? частину земельної ділянки кадастровий номер 1221083300:04:001:0017, площею 0.2347 гектарів, надана для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с. Миколаївка, провулок Сонячний, земельна ділянка 5;

- ? частину будівель та споруд за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Виробнича, буд. 4, право власності на які набуто за рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2006 року;

- ? частину грошових коштів на рахунку в Публічному акціонерному товаристві «КРЕДІ ОСОБА_4» за договором № 1715887/726215 від 09 грудня 2011 року, яка становить 50886.02 доларів США.

Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування після смерті батька - ОСОБА_8, який помер 05 травня 2014 року право власності на наступне майно:

- нежиле приміщення, магазин продовольчих товарів, загальною площею 52.0 кв. м., що знаходиться за адресою: місто Дніпропетровськ, проспект Героїв, будинок 46, приміщення 244, що складається з 1-торгівельної зали загальною площею 32.8 кв. м., 2- холодильні загальною площею 4.3 кв. м., 3 - кабінету загальною площею 7.9 кв. м., 4 - коридору загальною площею 3.1 кв. м., 5 - ванної кімнати загальною площею 2.8 кв. м., 6 - туалету загальною площею 1.1 кв. м, та ганку загальною площею 12.0 кв. м.

- 1/4 частину сільського садибного будинку загальною площею 54.9 кв. м., житловою площею 44.6 кв. м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с. Миколаївка, провулок Сонячний, будинок 1;

- 1/4 частину сільського садибного будинку (житловий будинок) загальною площею 54.0 кв. м., житловою площею 30.0 кв. м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с. Миколаївка, провулок Сонячний, будинок 5;

- ? частину земельної ділянки кадастровий номер 1221083300:04:001:0016, площею 0.2500 гектарів, надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с. Миколаївка, провулок Сонячний, земельна ділянка 5;

- 1/4 частину земельної ділянки кадастровий номер 1221083300:04:001:0017, площею 0.2347 гектарів, надана для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с. Миколаївка, провулок Сонячний, земельна ділянка 5;

- 1/4 частину будівель та споруд за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Виробнича, буд. 4, право власності на які набуто за рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2006 року;

- 32433.01 долари США., що знаходяться на рахунку в Публічному акціонерному товаристві «КРЕДІ ОСОБА_4» за договором № 1715887/726215 від 09 грудня 2011 року.

Визнати за ОСОБА_7 в порядку спадкування після смерті батька - ОСОБА_8, який помер 05 травня 2014 року право власності на наступне майно:

- квартиру АДРЕСА_4, яка складається з 1-коридор, 2,3 - кладова, 4 - туалет, 5- ванна, 6-кухня, 7,8,9 - житлові, І - лоджія, загальною площею - 77.7 кв. м, житловою площею - 45.1 кв. м.;

- 1/4 частину сільського садибного будинку загальною площею 54.9 кв. м., житловою площею 44.6 кв. м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с. Миколаївка, провулок Сонячний, будинок 1;

- 1/4 частину сільського садибного будинку (житловий будинок) загальною площею 54.0 кв. м., житловою площею 30.0 кв. м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с. Миколаївка, провулок Сонячний, будинок 5;

- ? частину земельної ділянки кадастровий номер 1221083300:04:001:0016, площею 0.2500 гектарів, надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с. Миколаївка, провулок Сонячний, земельна ділянка 5;

- 1/4 частину земельної ділянки кадастровий номер 1221083300:04:001:0017, площею 0.2347 гектарів, надана для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с. Миколаївка, провулок Сонячний, земельна ділянка 5;

- 1/4 частину будівель та споруд за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Виробнича, буд. 4, право власності на які набуто за рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2006 року;

- 25433.01 долари США, що знаходяться на рахунку в Публічному акціонерному товаристві «КРЕДІ ОСОБА_4» за договором № 1715887/726215 від 09 грудня 2011 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя -