Рішення

від 01.12.2015 по справі 280/272/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №280/272/13-ц Головуючий у 1-й інст. Янчук В. В.

Категорія 2 Доповідач Кочетов Л. Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого-судді Кочетова Л.Г.,

суддів: Гансецької І.А., Товянської О.В.,

при секретарі: Кравчук Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, визнання права власності, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ зобов"язань подружжя, стягнення коштів, визнання права власності, за позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права власності та звільнення майна із акту опису й арешту за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 08 травня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

У лютому 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом та в обгрунтування вимог зазначила, що з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі з 04.11.1995 року по 20.03.2012 року.

У період шлюбу ними було придбано майно:

- приміщення цеху в АДРЕСА_1, площею 1448,2 кв. м. з відповідним устаткуванням;

- земельна ділянка, розташована за тією ж адресою;

- автомобіль КРАЗ, д.н. НОМЕР_9;

- автомобіль DAF95XF, д.н. НОМЕР_10, 1998 року випуску;

- напівпричіп бортовий-Е KOEGEL SN24, д.н. НОМЕР_2, 2000 року випуску;

- напівпричіп контейнеровоз Fruehauf, д.н. НОМЕР_3, 1997 року випуску;

- сідловий тягач VOLVO VNL64T, д.н. НОМЕР_4, 2001 року випуску;

- автонавантажувач 4014 1986 року випуску;

- автомобіль SUDZUKI Grand Vitara, д.н. НОМЕР_11, 2006 року випуску;

- автомобіль VOLKSVAGEN Golf 2, 1987 року випуску;

- причіп до автомобіля ГАЗель;

- верстати для обробки каменю.

Крім того за час шлюбу ОСОБА_2 внесені кошти до статутного фонду ТОВ «КУБ-ІМПОРТ» в сумі 1000.00 грн.

З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просила: визнати вказане майно спільною сумісною власністю подружжя; поділити його, визнавши за нею право власності на кран-балку під»йомністю 5 тон, кран-балку підйомністю 1 тона, 2 верстати для полірування граніту, автомобіль DAF95XF, д.н. НОМЕР_10, напівпричіп бортовий-Е KOEGEL SN24, д.н. НОМЕР_2, та на ? частину іншого майна; вказаний цех поділити внатурі згідно з 4 варіантом, запропонованим експертом; стягнути з відповідача ? частину коштів внесених до статутного фонду ТОВ «КУБ-ІМПОРТ» та ? частину доходів за 2012-2013 роки в загальній сумі 512968.00 грн. та 686.50 грн. як компенсацію за відступ від ідеальних часток при поділі приміщення цеху.

У травні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та в обгрунтувння вимог зазначив, що під час шлюбу в інтересах сім"ї ним укладено кредитний договір № ZHKWAK00070028 з Житомирським регіональним управлінням ПАТ КБ «Приватбанк» на суму 39838,61 доларів США. Вказані кошти витрачені на придбання автомобіля марки SUDZUKI Grand Vitara.

16.11.2007 року між ОСОБА_2 і ПАТ «БАНК ФОРУМ» в інтересах сім'ї був укладений кредитний договір № 0040/07/52-СL на суму 59400 доларів США. За ці кошти було придбано автомобіль КРАЗ НОМЕР_9, інше майно, щодо поділу якого, як спільної сумісної власності подружжя заявлено позов ОСОБА_1

За час шлюбу ним особисто, було набуте певне майно, але за кошти, які належали йому особисто.

Оскільки він займається підприємницькою діяльністю, для цього йому було необхідне приміщення для розміщення цеху. Згідно договору купівлі-продажу від 31.10.2001 року він, за кошти, надані родичами та за кошти, які належали йому особисто, купив приміщення цеху за адресою: АДРЕСА_1, площею 1448,2 кв.м. Просив визнати вказане приміщення його особистою власністю та стягнути з ОСОБА_1 на його користь: 408901,71 грн., як 1/2 частину сплачених в період з 20.03.2012 року по 18.03.2015 року коштів в погашення боргу по кредитному договору № ZHKWAK00070028; 116290 грн., як 1/2 частину сплачених в період з 20.03.2012 року по 19.03.2015 року коштів в погашення боргу по кредитному договору № 0040/07/52-СL та 244572,21 грн. як 1/2 частину із суми 489144,42 грн. в рахунок компенсації частки в зобов'язаннях по цьому договору в погашення залишку несплачених коштів.

У липні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання права власності та звільнення майна з акту опису й арешту та в обгрунтування вимог зазначив, що частина майна, щодо якого ОСОБА_1 заявлений позов до ОСОБА_2, є його власністю. Це автонавантажувач 4014, 1986 року випуску, два фрезерувальні верстати по обробці каменю, один окантовочний верстат, три полірувальні верстати, кран балки на 1 тону та на 5 тон. Вказане майно знаходиться в орендованому ним приміщенні цеху за адресою АДРЕСА_1.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 08 травня 2015 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задоволено частково.

-Визнано приміщення цеху, автомобіль КРАЗ, автомобіль DAF95XF, напівпричіп бортовий-Е KOEGEL SN24, напівпричіп контейнеровоз Fruehauf, сідловий тягач VOLVO VNL64T, автомобіль SUDZUKI Grand Vitara, автомобіль VOLKSVAGEN Golf 2, причіп до автомобіля ГАЗель та кошти, використані ОСОБА_2 для внесення до статутного фонду ТОВ «КУБ-ІМПОРТ» в сумі 1000.00 грн. спільним майном подружжя.

-За ОСОБА_1 визнано право власності на 1\2 частину приміщення цеху в АДРЕСА_1, площею 1448,2 кв.м., та виділено його частину внатурі.

-Визнано за позивачем право власності на автомобіль DAF95XF, напівпричіп бортовий-Е KOEGEL SN24, 1/2 автомобіля КРАЗ, 1/2 напівпричіпа контейнеровоза Fruehauf, 1/2 причіпа до автомобіля ГАЗель;

-стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частину внеску до статутного фонду в розмірі 500 грн., 1/2 частину доходів ТОВ «КУБ-ІМПОРТ» за 2012-2013 роки в розмірі - 18200 грн. та 686.50 грн. як компенсацію за відступ від ідеальних часток при поділі приміщення цеху в АДРЕСА_1.

-У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 116290.00 грн. як 1/2 частину сплачених в період з 20.03.2012 року по 19.09.2013 року коштів в погашення боргу по кредитному договору № 40/07/52-СД від 16.11.2007 року який був укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк Форум». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду в частині відмови в задоволені його позову та в частині задоволення позову ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю подружжя: приміщення цеху, тягача VOLVO, автомобіля VOLKSVAGEN Golf 2, коштів в сумі 1000 грн., внесених ним до статутного фонду ТОВ „КБУ ІМПОРТ"; визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину вищевказаного приміщення цеху, виділення їй його частини; визнання права власності за ОСОБА_1 тягач DAF95XF, напівпричіп бортовий-Е KOEGEL SN24, 1/2 автомобіля КРАЗ, 1/2 напівпричіпа контейнеровоза Fruehauf, 1/2 причіпа до автомобіля ГАЗель, а також щодо стягнення з нього на користь ОСОБА_1 1/2 частину внеску до статутного фонду в розмірі 500 грн. та 1/2 частину доходів ТОВ «КУБ-ІМПОРТ» за 2012-2013 роки в розмірі - 18200 грн., стягнення на користь ОСОБА_1 686 гривень 50 копійок як компенсацію за відступ від ідеальних часток при поділі приміщення цеху, скасувати. Просить постановити нове рішення про задоволення його позову та позову ОСОБА_1 щодо визнання права власності на ? частину автомобіля SUDZUKI Grand Vitara, у решті вимог просить відмовити. Зазначає, що цех придбано за кошти, що належали йому особисто та надані йому родичами; автомобілі VOLVO та VOLKSVAGEN були продані під час шлюбу; кошти внесені до статутного фонду ТОВ «КУБ-ІМПОРТ» це кошти отримані ним як підприємцем, прибуток отримувало підприємство. Він дивідендів не отримував; причіп до автомобіля ГАЗель не може використовуватись за своїм призначенням та зберігається як металобрухт; судом безпідставно не враховано, що в рахунок поділу майна ним було предано позивачу матеріальні цінності на суму 75000.00 грн.

Третя особа в апеляційній скарзі просить рішення в частині відмови у задоволенні його позову скасувати, постановивши нове - про задоволення вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга третьої особи підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина 1 ст. 69 СК передбачає, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно положень ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Стаття 71 СК України передбачає, що майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбу з 04.11.1995 року. Рішенням Коростишівського районного суду від 20.03.2012 року шлюб розірвано. Рішення набрало чинності 02.04.2012 року ( а.с. 19).

Як вбачається з договору купівлі-продажу приміщення від 31.10.2001 року, фізична особа ОСОБА_2 купив у Коростишівському міжгосподарському комбінаті по виробництву кормів та яловичини приміщення цеху, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 1448,2 кв.м. ( т.1 а.с. 16-17).

Автомобіль КРАЗ, держномер НОМЕР_9 придбано 10.06.2008 року та зареєстровано за ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 69).

Автомобіль DAF95XF сідловий тягач-E, кузов НОМЕР_12, придбаний позивачем за угодою купівлі-продажу від 11.07.2007 року (т. 1 а.с. 9, 10, 66).

Напівпричіп бортовий-Е KOEGEL SN24, кузов НОМЕР_13, придбаний за біржовим контрактом купівлі-продажу транспортного засобу від 14.07.2007 року позивачем (т.1 а.с. 8, 10, 67).

Напівпричіп контейнеровоз Fruehauf, держномер НОМЕР_3, кузов НОМЕР_14, 1997 року випуску, зареєстрований за ОСОБА_1 11.10.2008 року (т. 1 а.с. 11, 68).

Автомобіль SUDZUKI Grand Vitara, 2006 року випуску, держномер НОМЕР_11, кузов НОМЕР_15, був придбаний в кредит 13.03.2007 року та зареєстрований за ОСОБА_2 (т.1 а.с. 62). Рішенням Коростишівського районного суду від 30.11.2012 року на вказаний автомобіль звернуто стягнення за кредитним договором (т. 2 а.с. 58-60, 61-62).

Причіп до автомобіля ГАЗель, 2004 року випуску № шасі (рами) НОМЕР_16, державний номерний знак НОМЕР_7 придбаний в 2004 році та зареєстрований за ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 63).

Суду не надано будь-яких доказів того, що вказані транспортні засоби є особистою власністю подружжя, а тому суд обгрунтовано визнав їх спільною сумісною власністю.

Обгрунтованим є також і висновок суду про спільну сумісну власність подружжя на приміщення цеху.

При цьому посилання відповідача, що вказаний цех придбаний за його особисті кошти та кошти членів його сім»ї, належними доказами не підкріплені, а тому обгрунтовано не взяті до уваги судом першої інстанції.

Щодо правильності обрання варіанту поділу вказаного цеху апеляційна скарга заперечень не містить.

Як вбачається з матеріалів справи, сідловий тягач VOLVO VNL64T, держномер НОМЕР_4, рік випуску 2001, номер кузова НОМЕР_8, знятий з обліку для реалізації позивачем (т.1 а.с. 11, 70).

Автомобіль VOLKSVAGEN Golf 2, 1987 року випуску, серія техпаспорту НОМЕР_17, кузов НОМЕР_18, був зареєстрований 15.06.2001 року на ОСОБА_2 та знятий з обліку для реалізації (т. 1 а.с. 64).

Сторони не заперечували того, що вказані автомобілі були реалізовані під час шлюбу, а тому суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позов в цій частині задоволенню не підлягає (9 арк. рішення т.4 а.с. 53), проте помилково задовільнив позов щодо визнання цього майна спільним майном подружжя.

Судом встановлено, що 14.10.2010 року, під час шлюбу, ОСОБА_2 став засновником ТОВ «КУБ-ІМПОРТ». Сума його статутного внеску в статутний фонд товариства склала 1000.00 грн.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України (справа № 6-61цс13), виходячи зі змісту ч. ч. 2, 3 ст. 61 СК України, якщо вклад до статутного капіталу господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім'ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів. Отже, у разі передання подружжям свого майна для здійснення підприємницької діяльності шляхом участі одного з них у заснуванні господарського товариства це майно належить зазначеному товариству на праві власності, подружжя набуває відповідне майнове право, яке реалізується одним із подружжя (засновником) шляхом участі в управлінні товариством, а друге подружжя набуває право вимоги виплати йому певних сум у разі поділу майна між подружжям.

Згідно правової позиції Верховного Суду України по справі № 6-79цс13, в разі передання подружжям свого спільного сумісного майна до статутного фонду приватного підприємства, заснованого одним із них, майно переходить у приватну власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов'язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя (а не право власності на саме майно) або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства, або половини майна, що залишилось після ліквідації підприємства.

Згідно положень Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» - виходячи зі змісту частин 2, 3 ст. 61 СК, якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім'ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів. У разі використання одним із подружжя спільних коштів усупереч ст.65 СК України інший із подружжя має право на компенсацію вартості його частки.

Відповідачем не доведено, що кошти, які ним були використані для створення ТОВ «КУБ-ІМПОРТ» не були спільними коштами подружжя, а тому правильним є висновок суду першої інстанції, що позивач має право на стягнення з ОСОБА_2 половини від статутного внеску та половини від доходів отриманих ним в період після розірвання шлюбу (т. 3 а.с. 241, т. 4 а.с. 4-5).

Посилання відповідача на те, що причеп до автомобіля ГАЗель є металобрухтом голослівне, а тому обгрунтовано не прийнято судом до уваги.

Під час шлюбу відповідачем було придбано автомобіль SUDZUKI Grand Vitara. З цією метою відповідачем укладено договор кредиту №ZHKWAK00070028 від 13.03.2007 року з ПАТ КБ «ПриватБанк».

Автомобіль використовувався в інтересах сім»ї, на момент перебування автомобіля у власності подружжя, він був об»єктом спільної сумісної власності, що визнається сторонами.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 65 СК України, договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

За таких обставин, посилання ОСОБА_2 на те, що зобов»язання по погашенню заборгованості повинні розподілятися між подружжям пропорційно їх часткам у праві власності, є обгрунтованим, а тому рішення суду першої інстанції щодо відмови в стягненні коштів, сплачених на погашення заборгованості за кредитним договором, підлягає скасуванню, а половина сплаченої суми (35103.70 доларів США / 2 х 23.296787 = 408901.71 грн.) - стягненню.

Оскільки автомобіль SUDZUKI Grand Vitara на час розгляду справи вибув з володіння сторін, у суду першої інстанції не було підстав визнавати вказаний автомобіль спільним майном подружжя. Проте, у випадку повернення автомобіля у власність відповідача, позивач не позбавлена права щодо заявлення вимог на нього.

Суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні вимоги ОСОБА_2 про стягнення на його користь з ОСОБА_1 244572,21 грн., як 1/2 частини із суми 489144,42 грн. - компенсації частки в зобов'язаннях по кредитному договору, в рахунок погашення залишку несплачених коштів по цьому кредиту, оскільки на даний час такі витрати не понесені, зобов»язання сторін не припинилися.

Твердження ОСОБА_2 що ним предано позивачу матеріальні цінності на суму 75000.00 грн. не може бути взято до уваги, поскільки відсутні будь-які докази того, що вказане майно передавалося в рахунок поділу майна.

Визнаючи право власності за позиваем на на автомобіль DAF95XF, напівпричіп бортовий-Е KOEGEL SN24, суд відступив від принципу рівності часток подружжя.

Згідно вимог ч.ч. 2, 3 ст. 70 СК України, при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Оскільки доказів існування вказаних підстав суду не надано, колегія суддів вважає. що підстав для збільшення частки позивача не було, рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Третьою особою надана накладна № 15 від 11.08.2005 року, згідно якої ФОП ОСОБА_3 придбав автонавантажувач, 1986 року випуску (т. 1 а.с. 147).

В матералах справи міститься накладена на придбання автонавантажувача позивачем (т.1 а.с. 14).

Згідно платіжних документів, ФОП ОСОБА_3 придбано два фрезерувальні верстати по обробці каменю, один окантовочний верстат, три полірувальні верстати (т. 2 а.с. 92-99).

Оскільки вказані документи належним чином не посвідчені, не містять індивідуальних ознак спірного майна, документи щодо придбання кран-балок на 1 тону та на 5 тон не надано, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив в задоволенні позову третьої особи.

Вказані вище помилки, колегія суддів виправляє шляхом постановлення нового рішення у вказаній частині.

Щодо відмови в задоволенні частини позовних вимог ОСОБА_1, рішення суду не оскаржується, а тому не є предметом апеляційного розгляду.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313-314, 315, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовільнити частково

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 08 травня 2015 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 про визнання сідлового тягача VOLVO VNL64T, автомобіля SUDZUKI Grand Vitara, автомобіля VOLKSVAGEN Golf 2, спільним майном подружжя; визнання за ОСОБА_1 право власності на автомобіль DAF95XF, напівпричіп бортовий-Е KOEGEL SN24, відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 про стягнення коштів, сплачених за кредитним договором №ZHKWAK00070028 від 13.03.2007 року скасувати, постановивши нове.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання сідлового тягача VOLVO VNL64T, автомобіля SUDZUKI Grand Vitara, автомобіля VOLKSVAGEN Golf 2, спільним майном подружжя відмовити.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на автомобіль DAF95XF та напівпричіп бортовий-Е KOEGEL SN24 задовільнити частково, визнавши право власності на ? частину вказаного майна.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 408901.71 грн. сплачених на погашення заборгованості за кредитним договором №ZHKWAK00070028 від 13.03.2007 року.

У решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді