ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" листопада 2015 р. Справа № 907/319/15
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Мельник Г.І.
суддів Михалюк О.В.
Плотніцький Б.Д.
розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора Закарпатської області
№ 05/2-678вих-15 від 22.06.2015 року
на рішення господарського суду Закарпатської області від 08.06.2015 року
у справі № 907/319/15
за позовом Прокурора Тячівського району в інтересах держави в особі Новоселицької сільської ради, с. Новоселиця Тячівського району Закарпатської області
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
с. Тисолово Тячівського району Закарпатської області
про стягнення збитків у розмірі 7 043,75 грн. за користування земельною
ділянкою загальною площею 0,076 га
за участю представників сторін:
від прокуратури: Мельничук Ю.І. - посвідчення (НОМЕР_1 від 01.10.2012 року)
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_5 - представник (довіреність б/н від 17.06.2013 року)
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2015р. у складі колегії: головуючого судді Мельник Г.І., суддів Гнатюк Г.М., Плотніцький Б.Д. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні. У зв'язку з перебуванням судді Плотніцького Б.Д. у відпустці, розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 року у склад колегії для розгляду даної справи замість судді Плотніцького Б.Д. введено - суддю Матущака О.І. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.08.2015р. у складі колегії: головуючого судді Мельник Г.І., суддів Гнатюк Г.М., Матущака О.І. розгляд апеляційної скарги відкладено. У зв'язку з перебуванням судді Гнатюк Г.М. у відпустці та у зв'язку з перебуванням судді Матущака О.І. в іншому судовому засіданні, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 14.09.2015 року у склад колегії для розгляду даної справи замість суддів Гнатюк Г.М. та Матущака О.І. введено - суддів Михалюк О.В. та Плотніцького Б.Д.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 08.06.2015 року у справі №907/319/15 (суддя Йосипчук О.С.) у задоволенні позову відмовлено; стягнуто з Новоселицької сільської ради Тячівського району Закарпатської області в доход Державного бюджету України суму 1827 грн. судового збору.
Рішення суду мотивоване тим, що матеріалами справи не підтверджено та не доведено причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та шкодою, завданою позивачу, що є обов'язковою умовою для стягнення позадоговірної шкоди відповідно до ст. 1166 ЦК України. При цьому, суд першої інстанції покликається на те, що прокурором та позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту самовільного зайняття земельної ділянки ФОП ОСОБА_3 та наявності прямої вини відповідача у вчиненні правопорушення.
Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду заступник прокурора Закарпатської області оскаржив його в апеляційному порядку, звернувшись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 05/2-678вих-15 від 22.06.2015 року, в якій просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 08.06.2015 року у справі № 907/319/15 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, оскільки вважає рішення незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Свої доводи скаржник аргументує, зокрема тим, що судом першої інстанції необґрунтовано відхилено розрахунок збитків наданий прокуратурою Тячівського району, оскільки у даному випадку позов заявлено про стягнення збитків за фактичне користування земельною ділянкою, а не про стягнення збитків за самовільне зайняття земельної ділянки.
Поряд з цим, апелянт покликається на Акт комісії з питань охорони навколишнього середовища, раціонального використання природних ресурсів та рекреації з питань агропромислового комплексу земельних ресурсів та розвитку села від 20.02.2015 року та рішення 16 сесії VI скликання Новоселицької сільської ради № 679 від 27.03.2013р. «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки на умовах оренди ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 для здійснення комерційної діяльності», які не оскаржені та є чинними.
Скориставшись своїм правом, наданим ст. 96 ГПК України, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи скаржника спростовує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Закарпатської області від 08.06.2015р. у справі № 907/319/15 залишити без змін.
Розгляд справи відкладався з підстав, наведених в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду від 26.08.2015р., від 14.09.2015р., від 05.10.2015р. та від 26.10.2015р.
Розгляд справи 14.09.2015 року розпочато спочатку у зв'язку зі зміною складу суду та ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 року строк розгляду апеляційної скарги продовжено.
В дане судове засідання прибули представники прокуратури та відповідача, проте, позивач явки уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.10.2015р. При цьому, 23.11.2015 року Львівському апеляційному господарському суду від позивача поступив лист про розгляд справи без участі представника.
Враховуючи лист позивача про розгляд справи без участі представника, ту обставину, що позивач належним чином був повідомлений про час, місце розгляду апеляційної скарги та наслідки неявки в судове засідання, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника позивача.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Закарпатської області від 08.06.2015р. у справі № 907/319/15 слід залишити без змін, апеляційну скаргу заступника прокурора Закарпатської області без задоволення, виходячи з наступного.
Аналізом матеріалів справи встановлено, що 29 березня 2011 року відповідач, перебуваючи в статусі суб'єкта підприємницької діяльності, звернувся до Новоселицької сільської ради із заявою (а.с. 47), у якій просив надати йому у користування земельну ділянку площею 0,076 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 для обслуговування кафе-бару.
В подальшому, рішенням 4 сесії VI скликання Новоселицької сільської ради № 199 від 29.03.2011р. "Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки у користування на умовах оренди" (а.с. 45), зокрема, вирішено надати дозвіл приватному підприємцю ОСОБА_3 мешканцю АДРЕСА_2 на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,0760 га в користування на умовах оренди в АДРЕСА_1, а також вирішено затвердити виготовлений проект відводу земельної ділянки на черговій сесії сільської ради.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням 16 сесії VI скликання Новоселицької сільської ради № 679 від 27.03.2013р. «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки на умовах оренди ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 для здійснення комерційної діяльності» (а.с. 22), зокрема, вирішено затвердити проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди ОСОБА_3 мешканцю АДРЕСА_2 площею 0,0760 га для комерційної діяльності (п. 1.), надати в оренду гр. ОСОБА_3 земельну ділянку строком на три роки для здійснення комерційної діяльності (обслуговування кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1") в АДРЕСА_1 (п. 2.), встановити орендну плату в розмірі 5 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 3675 грн. в рік (п. 3.), гр. ОСОБА_3 укласти договір оренди земельної ділянки з Новоселицькою сільською радою та зареєструвати відповідно до чинного законодавства (п. 4.), а також контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів та охорони навколишнього середовища та розвитку села (ОСОБА_6.).
З'ясуванням доказів у справі встановлено, що 07.03.2013 року відповідач, звернувся до Новоселицької сільської ради із заявою від 06.03.2013р. (а.с. 48), у якій просив встановити плату за орендовану ним земельну ділянку в АДРЕСА_1 у період з 02.01.2012р. по 31.12.2015р.
Проте, як вбачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями представників учасників судового процесу у судовому засіданні, позивачем (Новоселицькою сільською радою) не було прийнято рішення щодо встановлення суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_3 орендної плати за орендовану ним земельну ділянку в АДРЕСА_1 площею 0,0760 га, а також між позивачем та відповідачем не було укладено договору оренди земельної ділянки площею 0,0760 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1, і тому відповідно, орендна плата за користування землею - не сплачувалась.
Таким чином, прокурор Тячівського району в інтересах держави в особі Новоселицької сільської ради звернувся до господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення збитків у розмірі 7 043,75 грн. за користування земельною ділянкою загальною площею 0,076 га.
В обгрунтування позовних вимог прокурор покликається на положення ст. 156 ЗК України, ст. 22 ЦК України та ст. 224 ГК України, а також на те, що внаслідок використання відповідачем, у період з квітня 2013 року по лютий 2015 року, земельної ділянки площею 0,076 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1, без установлених законом підстав (відсутність договору) та без справляння орендної плати позивачу завдано збитки у сумі 7 043,75грн. з розрахунку 306,25 грн. в місяць. Поряд з цим, в основу позовних вимог покладено Акт комісії з питань охорони навколишнього середовища, раціонального використання природних ресурсів та рекреації з питань агропромислового комплексу земельних ресурсів та розвитку села від 20.02.2015 року.
Перевіряючи доводи позовної заяви та доводи апеляційної скарги, а також досліджуючи документальні докази у справі встановлено, що 20.02.2015 року керуючись ст. 189 ЗК України, комісія з питань охорони навколишнього середовища, раціонального використання природних ресурсів та рекреації з питань агропромислового комплексу земельних ресурсів та розвитку села провела перевірку щодо факту використання земельної ділянки в АДРЕСА_1 площею 0,0760 га без правовстановлюючих документів ПП ОСОБА_3 мешканцем АДРЕСА_2.
За результатами даної перевірки членами комісії з питань охорони навколишнього середовища, раціонального використання природних ресурсів та рекреації з питань агропромислового комплексу земельних ресурсів та розвитку села складено Акт від 20.02.2015 року (а.с. 30-31), в якому зазначено, що в результаті неправомірних дій ПП ОСОБА_3 Новоселицька сільська рада з 27.03.2013 року по лютий 2015 року недоотримала коштів на суму 7 043,75 грн.
В результаті проведеної перевірки, як вбачається з Акту від 20.02.2015р., оглянуто документацію на земельну ділянку в АДРЕСА_1 площею 0,0760 га та встановлено, що ПП ОСОБА_3 використовує земельну ділянку без правовстановлюючих документів.
Одночасно, перевіряючи доводи апеляційної скарги, слід звернути увагу на те, що Акт від 20.02.2015 року (а.с. 30-31) складено не шляхом обстеження спірної земельної ділянки, а формально, на огляді документації на земельну ділянку в АДРЕСА_1 (абзац 3 арк. 1 Акту). Відтак, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що зазначений Акт комісії від 20.02.2015р. не може слугувати належним та допустимим доказом, в розумінні ст. 34 ГПК України, на підтвердження факту використання відповідачем спірної земельної ділянки без установлених законом правових підстав.
Більше того, висновки комісії здійснюються комісією із обов'язковим складанням протоколу засідання комісії та із обов'язковим повідомленням усіх зацікавлених сторін про розгляд питання де така сторона є або може бути зацікавленою (Положення про комісію з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів, охороні навколишнього середовища та розвитку села по вирішенню земельних спорів з приводу суміжного землекористування, затвердженого рішенням 6 сесії 6 скликання Новоселицької сільської ради №927 від 04.11.2014р.). Однак, в матеріалах справи відсутні, а сторонами не подано доказів повідомлення відповідача про розгляд питання щодо використання ним земельної ділянки без установлених законом підстав та доказів проведення засідання комісії із складанням протоколу засідання.
При цьому, покликання позивача та прокурора на листи Новоселицької сільської ради № 07-09/31 від 25.07.2013р. (а.с. 21), № 7-09/72 від 30.12.2013р. (а.с. 20), № 07-09/6 від 22.01.2014р. (а.с. 19), № 07-09/13 від 11.02.2014р. (а.с. 18) та № 07-09/67 від 31.12.2014р. (а.с. 17), як доказу неодноразового звернення до відповідача із вимогою укласти договір оренди земельної ділянки, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки такі не містять достовірних даних про їх надіслання відповідачу чи отримання їх відповідачем.
Разом з тим, аналізуючи рішення 16 сесії VI скликання Новоселицької сільської ради № 679 від 27.03.2013р. «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки на умовах оренди ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 для здійснення комерційної діяльності», суд зазначає, що вирішуючи питання про укладання договору оренди землі та вчинення контролю над виконанням рішення, Новоселицька сільська рада не зазначила терміну виконання та не окреслила конкретні дії кожної сторони правочину.
Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно з ст.ст. 80, 83 ЗК України суб'єктами права власності на землю є зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад відноситься регулювання земельних відносин.
У відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" однією з форм місцевого самоврядування є представництво спільних інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст через сільські, міські ради та виконавчі органи.
До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням та охороною земель. (п. б п.п. 1 ч. 1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Предметом заявлених позовних вимог є стягнення збитків у розмірі 7 043,75 грн. Так, визначаючи та обгрунтовуючи розмір завданих позивачу збитків прокурор посилається на детальний розрахунок збитку, який складено Сільським головою Новоселицької сільської ради (Орябко В.В.) та землевпорядником (Тяско Г.І.) (а.с. 32).
Відповідно до п. 1 ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Згідно з ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, зокрема, відноситься неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка задала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
При цьому, пунктом 1. "Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993р. (надалі - Порядок), власникам та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіянні неодержанням доходів, у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.
Відповідно до п. 2. Порядку розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.
Пунктом 3. Порядку передбачено, що відшкодуванню підлягають, зокрема, збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендаторів, включаючи і неодержані, якщо вони обґрунтовані.
Під неодержаним доходом слід розуміти дохід, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян. Отже, не отримана своєчасно плата оренди за земельну ділянку є неодержаним доходом міської ради.
Згідно з п. 5. Порядку, збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій, а при вилученні (викупі) земельних ділянок - після прийняття відповідною радою рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку підприємства, установи, організації або громадянина.
Таким чином, факт використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів та розмір завданої шкоди мають підтверджуватися усіма матеріалами перевірки в їх сукупності, проведеної відповідними державними установами, складеними відповідно до вищевказаного Порядку, і розрахунком, зробленим також на підставі матеріалів перевірки органом державного контролю з дотриманням вимог земельного законодавства.
Разом з тим, підставою для здійснення розрахунку розмірів шкоди, заподіяної позивачу внаслідок користування відповідачем земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, є вказані документи в їх сукупності, оскільки саме такі документи можуть підтвердити факт такого користування, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовувалась без належних правових підстав.
Проте, з огляду на викладене, позивачем не надано суду належних доказів щодо здійснення відповідачем порушення земельного законодавства, а детальний розрахунок збитку, який складено Сільським головою Новоселицької сільської ради (Орябко В.В.) та землевпорядником (Тяско Г.І.) (а.с. 32) не може слугувати допустимим доказом у справі, оскільки такий складено без врахування положень вищезазначеного Порядку.
Відповідно до п. "д" ч. 1 ст. 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Згідно з ст. 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 1166 Цивільного Кодексу України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, позадоговірна (деліктна) відповідальність, яка є видом цивільно-правової відповідальності, настає при існуванні складу правопорушення, що включає такі елементи, як: а) протиправність поведінки; б) шкода; в) причинний зв'язок між ними; г) вина заподіювача шкоди. Зазначені підстави визначаються загальними, оскільки для вирішення деліктного зобов'язання їх існування потрібне в усіх випадках, якщо інше не обумовлено законом.
Поряд з цим, при вирішенні спору про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів господарський суд в обов'язковому порядку встановлює наявність таких умов відповідальності відповідача як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вину відповідача.
При цьому обов'язок доведення в суді факту протиправної поведінки відповідача, розміру завданої шкоди, а також прямого причинного зв'язку між ними покладається на позивача з документальним підтвердженням обґрунтованого розрахунку суми, що стягується на відшкодування заподіяної шкоди.
Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992р., а також враховуючи п. 6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" від 01.04.1994р., задоволення позовних вимог про стягнення збитків може вважатись законним та обґрунтованим у разі встановлення судом наявності в обставинах справи одночасно чотирьох умов: наявність правил поведінки, встановленого законом або договором, факту порушення такого правила поведінки винною особою, збитків у потерпілої особи, безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.
При цьому, відсутність або ж недоведеність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування шкоди (збитків).
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що в ході розгляду справи не встановлено та документальними доказами у справі не підтверджено достовірності обставин вчинення та факту нанесення відповідачем збитків у вигляді упущеної вигоди для позивача.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги колегія суддів також зазначає, що прокурором заявлено позов про стягнення збитків за користування ФОП ОСОБА_3 земельною ділянкою площею 0,0760 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 без правовстановлюючих документів у період з квітня 2013 року по лютий 2015 року.
В процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції, представником відповідача подано заяву про приєднання доказів, зокрема, Договору оренди основних засобів від 02.01.2012 року, який укладено між Нересницьким споживчим товариством (Орендодавець) та ПП ОСОБА_3 (Орендар), відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування приміщення кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1». Проте, як вбачається із вказаного Договору, такий розірвано за згодою сторін з 31.12.2012 року.
Також, позивачем долучено до матеріалів справи Договір оренди основних засобів від 02.01.2013 року, укладений між Нересницьким споживчим товариством (Орендодавець) та ПП ОСОБА_3 (Орендар), відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування приміщення кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1». Даний договір діє з 01.01.2013 року до 31.12.2016 року (п. 6. Договору).
Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 4 від 15.02.2000 року торговий комплекс «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 належить Нересницькому споживчому товариству.
При цьому, відповідно до п. 2. рішення 16 сесії VI скликання Новоселицької сільської ради № 679 від 27.03.2013р. «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки на умовах оренди ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 для здійснення комерційної діяльності» (а.с. 22), вирішено надати в оренду гр. ОСОБА_3 земельну ділянку строком на три роки для здійснення комерційної діяльності (обслуговування кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1") в АДРЕСА_1.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що наведені обставини та подані суду апеляційної інстанції документальні докази, в тому числі, спростовують доводи апеляційної скарги прокурора в частині покликання скаржника на те, що судом першої інстанції необґрунтовано відхилено розрахунок збитків наданий прокуратурою Тячівського району, оскільки у даному випадку позов заявлено про стягнення збитків за фактичне користування земельною ділянкою, а не про стягнення збитків за самовільне зайняття земельної ділянки.
Одночасно, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів щодо понесення позивачем збитків, порушення відповідачем зобов'язань або вчинення правопорушення, наявності прямого причинного зв'язку між правопорушенням або порушенням зобов'язання та збитками, належності розрахунку суми збитків.
Таким чином, при розгляді даного спору не доведено причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та шкодою, завданою позивачу, що є обов'язковою умовою для стягнення позадоговірної шкоди відповідно до ст. 1166 ЦК України. При цьому, прокурором та позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту користування відповідачем (ФОП ОСОБА_3) земельною ділянкою площею 0,0760 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 для здійснення комерційної діяльності (обслуговування кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1") без правовстановлюючих документів у період з квітня 2013 року по лютий 2015 року та наявності прямої вини відповідача у вчиненні правопорушення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову та зазначає, що скаржником у справі не доведено обставини на які він покликається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.06.2015р. відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а інші зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покласти на позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 91, 99, 101, 103, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,
П О С Т А Н О В И В :
1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.06.2015р. у справі №907/319/15 залишити без змін, апеляційну скаргу заступника прокурора Закарпатської області № 05/2-678вих-15 від 22.06.2015 року - без задоволення.
2. Судовий збір за перегляд рішення Господарського суду Закарпатської області в апеляційному порядку покласти на позивача.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Закарпатської області.
Повний текст постанови складений 27.11.2015р.
Головуючий-суддя Мельник Г.І.
Суддя Михалюк О.В.
Суддя Плотніцький Б.Д.
Суд | Львівський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 23.11.2015 |
Оприлюднено | 04.12.2015 |
Номер документу | 53930210 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Львівський апеляційний господарський суд
Мельник Г.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні