Ухвала

від 01.12.2015 по справі 906/786/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"01" грудня 2015 р. Справа № 906/786/14.

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді: Лозинської І.В., розглядаючи матеріали скарги на неправомірні дії державного виконавця у справі

За позовом: Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Аваль" (м. Київ)

До: Публічного акціонерного товариства "Техносервіс" (м. Житомир)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 (м. Житомир)

про звернення стягнення на предмет іпотеки в сумі 7816170,45 грн

В засіданні суду присутні:

- від стягувача: не прибув

- від боржника: ОСОБА_3 - представник за дов. №2411/2015

- від ВДВС - ОСОБА_4 - представник за дов. №522 від 16.06.2015

Рішенням господарського суду Житомирської області від 12.09.2014 у справі №906/786/14 задоволено позов ПАТ "ОСОБА_1 Аваль" (м. Київ) до ПАТ "Техносервіс" (м. Житомир); на виконання рішення 02.10.2014 видано накази.

Ухвалою господарського суду від 28.11.2014 виправлено допущені описки в рішення та наказах у справі №906/786/14.

18.11.2015 до суду від ТОВ "Техносервіс Орексім" надійшла скарга на постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Житомирській області від 10.11.2015, про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 781671,04 грн (а. с. 25 - 40 у т. 2), згідно з якою боржник просить суд:

- визнати неправомірними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Житомирській області щодо винесення постанови від 10.11.2015 за виконавчим провадженням №45922494 про стягнення виконавчого збору в сумі 781617,04 грн.;

- скасувати постанову від 10.11.2015 за виконавчим провадженням №45922494 про стягнення виконавчого збору в сумі 781617,04 грн.

- стягнути з відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ в Житомирській області на користь ТОВ "Техносервіс Орексім" судовий збір у розмірі 1218,00 грн.

Обґрунтовуючи скаргу, заявник посилається на те, що винесення державним виконавцем постанови про стягнення з ТОВ "Техносервіс Орексім" виконавчого збору у розмірі 10% від загальної суми боргу основного боржника перед банком у справі №906/786/14 , в рахунок погашення якої звернуто стягнення на предмет іпотеки є неправомірним, оскільки ТОВ "Техносервіс Орексім", як іпотекодавець, виступає лише майновим поручителем по кредитному зобов'язанню ОСОБА_2 та несе відповідальність лише майном, переданим в іпотеку.

У вказаній скарзі також зазначено, що в рішенні суду встановлено початкову ціну продажу предмета іпотеки для його подальшої реалізації -1219920,00 грн та чітко визначено процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки - шляхом реалізації на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження . За вказаних обставин скаржник вважає, що реалізація майна, на яке звернуто стягнення здійснюється виключно державним виконавцем не інакше ніж на прилюдних торгах, ініційованих державним виконавцем в межах виконавчого провадження, а не іпотекодавцем самостійно, що в свою чергу виключає можливість добровільно виконати наказ господарського суду у 7- денний термін з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою від 19.11.2015 господарський суд прийняв до розгляду зазначену скаргу; зобов'язав відділ примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Житомирській області надати письмовий відзив на подану скаргу та виконавче провадження з виконання наказу господарського суду №906/786/14.

В засіданні суду представник боржника підтримала скаргу в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Державний виконавець заперечив з приводу розгляду скарги, вважав що всі дії виконані правомірно. Зазначив, що в наказі відстутня початкова ціна продажу предмету іпотеки в сумі 1219920,00 грн, а тому він не міг знати про неї.

Розглянувши скаргу ТОВ "Техносервіс Орексім" на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Житомирській області заслухавши представників скаржника та державної виконавчої служби, оглянувши матеріали справи №906/786/14 і виконавчого провадження по виконанню судового наказу, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

26.12.2014 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Житомирській області відкрито виконавче провадження №45922494 з виконання наказу господарського суду Житомирської області від 02.10.2015 № 906/786/14 (а. с. 43 у т. 2).

26.12.2014 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Житомирській області винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с.44).

30.03.2015 державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37, ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" (а. с. 45 у т. 2).

14.09.1015 державним виконавцем винесено такі постанови (а.с. 46-49 у т. 2):

- про заміну сторони виконавчого провадження, якою замінено боржника ПАТ "Техносервіс" на його правонаступника - ТОВ "Техносервіс Орексім";

- про призначення експерта, суб"єкта оціночної діяльності-суб"єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні;

- про поновлення виконавчого провадження.

29.10.2015 державним виконавцем винесено постанову про призначення експерта, суб"єкта оціночної діяльності-суб"єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні (а. с. 50 у т. 2).

10.11.2015 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Житомирській області винесено оскаржувану постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 781617,04 грн та надано боржнику семиденний строк для добровільного виконання рішення суду (а. с. 33 у т. 2).

Враховуючи викладене, слід зазначити, що відповідно до п.4 ч.1 ст. 32 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» заходами примусового виконання рішень є інші заходи, передбачені рішенням, в даному випадку - заходи, передбачені в рішенні суду від 12.09.2014 р., згідно із ст. 39 Закону України „Про іпотеку".

У ч. 2 ст. 25 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» зазначено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, у якій вказується, зокрема, про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови

Статтею 37 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно із ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Приписами ч.ч. 1, 5, 8 ст. 54 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя. Реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Таким чином, примусове виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки має особливості, визначені з урахуванням вимог Закону України „Про іпотеку", на які повинен був зважати державний виконавець при примусовому виконанні наказу господарського суду Житомирської області від 02.10.2015 р. у справі №906/786/14 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 41 Закону України „Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

У розумінні положень ст.1 Закону України „Про іпотеку" та преамбули договору іпотеки від 21.06.2010 ПАТ "Техносервіс", правонаступником якого є ТОВ "Техносервіс Орексім" є іпотекодавцем, що передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання боргового зобов'язання ОСОБА_2. Звідси ТОВ "Техносервіс Орексім" вважається майновим поручителем, тобто особою, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника перед іпотекодержателем.

Згідно із ст. 42 Закону України „Про іпотеку" боржник вправі до дня продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах виконати вимогу за основним зобов'язанням чи ту її частину, виконання якої прострочено, разом з відшкодуванням будь-яких витрат та збитків, завданих іпотекодержателю, включаючи судові витрати, витрати на оплату винагороди залученим експертам (оцінювачам, юристам), витрати на підготовку до проведення прилюдних торгів.

Таке виконання є підставою для припинення реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах. Умови договорів, що обмежують це право боржника, є недійсними. Якщо інше не встановлено іпотечним договором, у разі коли основне зобов'язання підлягає виконанню частинами, боржник може скористатися правом, встановленим частиною першою цієї статті, один раз на рік або двічі протягом строку дії основного зобов'язання. В разі перевищення цих показників боржник має право припинити реалізацію предмета іпотеки лише шляхом повної сплати решти суми за основним зобов'язанням.

Майновий поручитель чи наступний іпотекодержатель може виконати основне зобов'язання за боржника з наслідками, аналогічними вищенаведеним, і попередній іпотекодержатель зобов'язаний прийняти таке виконання. Наступний іпотекодержатель, який сплачує повну суму основного зобов'язання попередньому іпотекодержателю, вважається особою, на користь якої здійснене відступлення прав попереднього іпотекодержателя за іпотечним договором. Майновий поручитель, який виконав основне зобов'язання повністю або в частині, має право вимагати від боржника відшкодування сплаченої майновим поручителем суми.

Згідно із ст. 43 Закону України „Про виконавче провадження" розподіл стягнутих державним виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаної від реалізації майна боржника) здійснюється у такому порядку: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача і стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми; 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені державним виконавцем згідно вимог цього Закону. Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється по мірі їх стягнення. Сума, що залишилася після сплати штрафів, повертається боржнику.

За вимогами ч. 6 ст. 54 Закону України „Про виконавче провадження" за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя.

Згідно з п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 №14 „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" відповідно до статей 45, 46 Закону України „Про виконавче провадження" витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Станом на дату винесення оскарженої постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 10.11.2015 органом ДВС, зміст ст.ст. 45, 46 Закону України „Про виконавче провадження" відповідає нормам ст. ст. 25, 28 цього Закону.

З пояснення представника органу ДВС судом встановлено, що головний державний виконавець проводив заходи з примусової реалізації предмету іпотеки, а саме направив повідомлення боржнику за вих. №3.4/17573, щодо вартості описаного та арештованого майна в порядку ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" з копією витягу з Висновку (звіту) про оцінку, в якому вартість майна складає 1303610,00 грн.

В той же час, виходячи з викладеного, майновому поручителю у виконавчому провадженні згідно із вимогами ч.8 ст. 54 Закону України „Про виконавче провадження", ч. 3 ст. 42 Закону України „Про іпотеку" надається право у будь-який час до дня продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах виконати основне зобов'язання за боржника за грошовими зобов'язаннями перед банком.

На підставі наведеного, суд прийшов до висновку, що стягнення органом ДВС виконавчого збору тільки у зв'язку з відсутністю добровільного виконання з боку іпотекодавця - боржника у виконавчому провадженні №45922494 до закінчення 7-денного строку, наданого іпотекодавцю для добровільного виконання наказу господарського суду від 02.07.2013, є передчасним і необґрунтованим, оскільки системний аналіз положень Закону України „Про іпотеку" та ст. ст. 43, 54 Закону України „Про виконавче провадження" свідчить про можливість стягнення виконавчого збору тільки за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, тобто після продажу предметів іпотеки в примусовому порядку на прилюдних торгах.

Сплив же строку, який наданий для добровільного виконання рішення господарського суду, на думку суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з яким законодавець пов"язує стягнення виконавчого збору з боржника, необхідно ще в такому випадку вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання, наслідком яких є стягнення суми за виконавчим документом та передачі її стягувачу, а у випадку виконання наказу №906/786/14 від 02.10.2014 - після реалізації предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Не врахування в сукупності зазначених приписів Закону, як і не врахування головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Житомирській області ОСОБА_4 тієї обставини, що ТОВ "Техносервіс Орексім" не виконано зазначене рішення господарського суду самостійно, через неможливість його виконання, так як судом визначено спосіб виконання рішення, а саме: реалізація предмету іпотеки на прилюдних тогах у межах процедури виконавчого провадження (а. с. 237 - 240 у т. 1), привело до винесення оскаржуваної постанови.

Крім того, на думку суду, виконавчою службою необґрунтовано здійснено розрахунок виконавчого збору із суми кредиторської заборгованості в розмірі 7816170,45 грн., 10% судового збору з якої складає 781617,04 грн., оскільки відповідальність ТОВ "Техносервіс Орексім" за іпотечним договором від 21.06.2010 визначається відповідно до його п.1.3, де сторони погодили, що заставна вартість предмета іпотеки складає 1219920,00 грн.

Згідно з п. 9.13. Постанови Пленуму ВГСУ №9 від 17.10.2012 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій суд або визнає доводи заявника правомірними і, залежно від їх змісту, визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи викладене, суд вбачає наявними підстави для задоволення скарги ТОВ "Техносервіс Орексім" в порядку ст. 121-2 ГПК України, на неправомірні дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Житомирській області ОСОБА_4

За таких обставин скарга ТОВ "Техносервіс Орексім" від 18.11.2015 щодо визнання недійсною постанови державної виконавчої служби про стягнення з іпотекодавця - боржника виконавчого збору від 10.11.2015 підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 90, 121-2 ГПК України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносервіс Орексім" (м. Житомир) на неправомірні дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області ОСОБА_4 задоволити.

2. Скасувати постанову від 10.11.2015 р. головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 781617,04 грн. у виконавчому провадженні № 45922494.

Суддя ОСОБА_5

Дркук:

1 - в справу

2,3 - сторонам

4 - відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Житомирській області