Ухвала

від 17.06.2016 по справі 906/786/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"17" червня 2016 р. Справа № 906/786/14.

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді: Лозинської І.В.

розглядаючи матеріали скарги на неправомірні дії державного виконавця у справі

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

До: Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносервіс Орексім" (м. Житомир)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 (м. Житомир)

про звернення стягнення на предмет іпотеки в сумі 7816170,45 грн.

В засіданні суду присутні:

- від стягувача: Макєєв Є.Ю. - головний юрисконсульт управління Департаменту проблемних кредитів, дов. №628/15 від 06.11.2015;

- від боржника: не прибув

- від Богунського ВДВС міста Житомир: не прибув

- від третьої особи: не прибув

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 12.09.2014 у справі №906/786/14 задоволено позов ПАТ ""Райффайзен Банк Аваль" (м. Київ) до ПрАТ "Техносервіс" (м. Житомир); на виконання рішення 02.10.2014 видано накази.

Ухвалою від 16.02.2016 господарський суд замінив боржника - ПрАТ "Техносервіс" на правонаступника - ТОВ "Техносервіс Орексім" (м. Житомир).

20.05.2016 до суду від ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" надійшла скарга на дії головного державного виконавця Богунського відділу ДВС у м. Житомир (а. с. 134 - 145 у т. 2), згідно з якою стягувач просить суд, зокрема:

- визнати дії головного державного виконавця вказаного відділу щодо відмови у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду №906/786/14 від 02.10.2014 незаконними;

- визнати недійсною та скасувати постанову головного державного виконавця Богунського відділу Державної виконавчої служби м. Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про відмову у відкритті виконавчого провадження від 22.04.2016 ВП№50914902;

- зобов'язати Богунський ВДВС м. Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області відкрити виконавче провадження на підставі наказу господарського суду Житомирської області №906/786/14 від 02.10.2014 про стягнення судового збору в розмірі 73080,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 20.05.2016 вказану скаргу прийнято до розгляду та призначено судове засідання (а. с. 146 у т. 2).

Ухвалою від 07.06.2016 господарський суд відклав розгляд справи, зобов"язав Богунський ВДВС міста Житомир надати необхідні документи.

Представник скаржника в засіданні суду позов підтримав в повному обсязі з підстав викладених у скарзі; зазначив, що державним виконавцем неправомірно винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження № ВП 50914902 від 22.04.2016 року з тих підстав, що наказ № 906/786/14 від 02.10.2014 року вже перебував на виконанні та був повернутий стягувачу за його заявою тому відсутні підстави для відкриття виконавчого провадження.

07.06.2016 до суду від Богунського ВДВС міста Житомир надійшло заперечення з додатками від 06.06.2016 вих. № 13906 (а. с. 157 - 163 у т. 2), в якому зазначено, що державним виконавцем встановлено, що згідно з відміткою, яка є на виконавчому документі, 07.04.2016 державним виконавцем було повернуто виконавчий документ згідно п. 1.ч.1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження". Тому просив відмовити в задоволенні скарги.

На день розгляду скарги боржник та третя особа повноважних представників в судове засідання не направили.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення скарги на дії державного виконавця з таких підстав.

Відповідно до статті 115 ГПК України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що згідно із законом підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон).

Згідно зі ст. 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, зокрема судових наказів (ст. 17 Закону). Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження".).

Частиною 1 ст. 6 Закону визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно із ч. 2 ст. 82 Закону, боржник має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

В п. 2 ч. 3 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26.12.2003 № 14 зазначено, що стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів тільки до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції. Враховуючи, що примусове виконання судових рішень, постановлених господарськими судами здійснюють державні виконавці, скарги на дії чи бездіяльність останніх розглядаються господарськими судами за правилами ст. 121-2 ГПК України.

Вказане кореспондується з ч. 4 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно із ч. 1 ст. 121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

З аналізу вище вказаних норм випливає, що учасник виконавчого провадження має право звернутися до господарського суду з відповідною скаргою тільки на дії чи бездіяльність органів виконавчої служби, вчинені ними під час, у зв'язку з та щодо примусового виконання останніми відповідних рішень господарських судів.

Як вбачається з матеріалів справи, скаржник звернувся до господарського суду Житомирської області, в порядку ст. 121-2 ГПК України, зі скаргою на дії органу ДВС у справі № 906/786/14.

Предметом скарги є оскарження дій державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомир щодо винесення постанови від 22.04.2016 ВП № 50914902 про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Судом встановлено, на виконанні у Богунському відділі державної виконавчої служби міста Житомир перебуває виконавче провадження №50914902 з примусового виконання наказу господарського суду Житомирської області №906/786/14, виданого 02.10.2014 про стягнення з ТОВ "Техносервіс Орексім" на користь ПАТ ""Райффайзен Банк Аваль" судового збору (а. с. 140, т. 2).

Як вбачається з відмітки яка є на виконавчому документі від 02.10.2014 (а. с. 140 на звороті, т. 2), 07.04.2016 державним виконавцем Корнєєвим М.М. повернуто виконавчий документ відповідно до п.1 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".

14.04.2016 відповідно до ст. 2 та ст.ст. 17-21 Закону України «Про виконавче провадження», на адресу Богунського ВДВС Житомирського МУЮ направлено для примусового виконання наказ у справі №906/786/14, виданий 02.10.2014 господарським судом Житомирської області про стягнення судового збору з ТОВ "Техносервіс Орексім" (а. с. 160, 161, т.2)

11.05.2016 ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» отримано від Богунського ВДВС м. Житомира постанову про відмову у відкриті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) №50914902 від 22.04.2016 за підписом головного державного виконавця Васькевич Н.В. (а. с. 138,139, т2).

Відмовляючи у відкритті виконавчого провадження головним державним виконавцем встановлено:

- 07.04.2016 відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Житомирській області повернув виконавчий документ без виконання на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження";

- у відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження, якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів.

Представник стягувача, не погоджуючись з даною постановою зазначив, що вона прийнята з порушенням норм чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Так, відповідно до п.1 ч.1 ст.19 Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно із ст. 25 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Разом з тим, державним виконавцем не враховано положення ч.5 ст. 47 Закону, згідно з вимогами якої визначено, що повернення виконавчого документа стягувану з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 22 цього Закону.

Таким чином, наведений у ст. 47 Закону припис не містить обмежень для повторного пред'явлення виконавчого документу до виконання, крім випадку, коли строк для пред'явлення документу до виконання, встановлений ст. 22 даного Закону, пропущений.

Приймаючи постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, державний виконавець не врахував положень ст.ст. 26, 49, 50 Закону, а також те. що приписи ст. 47 є спеціальними по відношенню до ст. 26 даного Закону щодо можливості відкриття виконавчих проваджень за повторним пред'явленням виконавчих документів до виконання.

Відповідно до ч. З ст. 49 Закону про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення.

Однак, чинне законодавство не визначає таку підставу для закінчення виконавчого провадження, як повернення виконавчого документа стягувану за його заявою.

Відповідно до п. 9.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" у розгляді скарг на дії органів Державної виконавчої служби, пов'язаних з відмовою у відкритті виконавчого провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», господарському суду слід мати на увазі таке. За змістом п. 1 ч. 1 і ч. 5 ст. 47 та положень ст. 26 Закону в сукупності цих норм повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою не означає закриття виконавчого провадження, не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу Державної виконавчої служби за виконанням судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові ВГСУ від 18.02.2015 у справі №21/163-10.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

17.07.1997 Україна ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до частини першої статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства. Згідно із статтею 19 Конвенції для забезпечення дотримання державами-учасницями взятих на себе зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї створюється Європейський суд з прав людини (далі - Європейський суд).

Тому на державі лежить прямий обов'язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції.

Як зазначив Європейський суд у рішенні, ухваленому у справі «Горнсбі проти Греції», зокрема, виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.

У п. 9.13 постанови пленуму ВГСУ від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що стягувач звернувся із відповідною заявою в межах строку та на підставах, які передбачають можливість і необхідність відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду у справі №906/786/14 від 02.10.2014, тому скарга ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 86, 121-2 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на неправомірні дії головного державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Васькевич Надії Володимирівни задоволити.

2. Визнати дії (бездіяльність) головного державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Васькевич Надії Володимирівни, щодо відмови у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу №906/786/14, виданого 02.10.2014 господарським судом Житомирської області незаконними.

3. Визнати недійсною та скасувати постанову головного державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Васькевич Надії Володимирівни про відмову у відкритті виконавчого провадження від 22.04.2016 ВП №50914902.

4. Зобов'язати Богунський відділ державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області відкрити виконавче провадження на підставі наказу у справі №906/786/14, виданого 02.10.2014 господарським судом Житомирської області про стягнення з ТОВ "Техносервіс Орексім" на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" судового збору в розмірі 73080,00 грн.

Суддя Лозинська І.В.

Друк:

1 - в справу

2,3 - сторонам

4 - третій особі - ОСОБА_2 (10014 м. Житомир, вул. Київське шосе, 42, в/ч А3358)

5 - Богунському ВДВС (10003, м. Житомир, вул. Перемоги, 55) реком.)