Рішення

від 13.11.2015 по справі 921/34/15-г/7

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" листопада 2015 р.Справа № 921/34/15-г/7

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стадник М.С.

Розглянув справу

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", вул. Набережна Перемоги, 50, м.Дніпропетровськ, Дніпропетровська область, 49094

до Приватного підприємства "Стім" вул. Сагайдачного, 1, м.Тернопіль, 46000

про стягнення 452 523,81 грн.

За участю представника сторін:

Позивача: ОСОБА_1, довіреність №4421-К-О від 04.11.2015р.

В судовому засіданні представнику позивача роз'яснено його процесуальні права та обов'язки передбачені ст.ст.20,22,81-1 ГПК України.

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернулося із позовом до Приватного підприємства "Стім" про стягнення 452523,81 грн. заборгованості за кредитним договором №2008/12 від 29.02.2008р., з яких: 224 033,33грн. - заборгованість за відсотками; 216 288,81грн.- пеня та 12 201,67грн. - штрафу.

Ухвалою господарського суду від 16.01.2015р. порушено провадження у справі, та призначено її розгляд на 03.02.2015 року, який, відповідно до ст. 77 ГПК України, відкладався на 24.02.2015р.,10.03.2015р. для надання можливості сторонам подати витребувані документи: позивачу - виписки з рахунків позичальника (2063, 2067, 2068, 2069, 2600) з моменту видачі кредиту до подання позовної заяви в суд, докази перерахування коштів на виконання умов договору, акт звірки розрахунків із зазначенням періоду стягнення суми кредиту, відсотків, розміру відсотків (ініціативу проведення звірки розрахунків покладено на позивача), розрахунки заборгованості із шрифтом не менше -12- ; відповідача : обґрунтований відзив на позов, витяг з ЄДРПОУ, документально підтвердити причини невиконання грошового зобов'язання, акт звірки розрахунків.

Ухвалою суду від 10.03.2015р. провадження у справі зупинено та призначено судову фінансово-кредитну експертизу, проведення якої доручено Тернопільському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Обов'язок оплати фінансово-кредитної експертизи покладено на відповідача, відповідно до ухвали від 24.04.2015р.

Ухвалою суду від 18.06.2015р. погоджено строк надання висновку та на виконання ухвали суду, за клопотанням експерта зобов'язано сторони подати: позивача : первинні бухгалтерські документи та інші матеріали необхідні для надання експертного висновку, в тому числі: докази направлення на виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.05.2012р. та докази його виконання; протокол від 29.11.2013р. № 7057256 про списання 381 416,83 грн. відсотків та 220 000,00 грн. тіла кредиту; детальний розрахунок суми тіла кредиту, відсотків та пені із зазначенням періоду, за який нараховується сума станом на 10.03.2015р.; докази на підтвердження понесених збитків невиконанням кредитного договору; відповідача : первинні бухгалтерські документи необхідні для надання експертного висновку (розрахункові документи по сплаті платежів по кредитному договору №2008/12 від 29.02.2008р. від ПП "Стім", квитанції, платіжні доручення, банківські виписки тощо).

Як свідчать матеріали справи, позивач замість витребуваних письмових документів надав СD-R, зазначивши, що витребувані судом документи знаходяться на диску, однак такі не є належним доказом у справі згідно ст.36 ГПК України, оскільки доказами у справі відповідно до ст.32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами:письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Тернопільське відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз 31.08.2015р. повернуло на адресу суду матеріали справи №921/34/15-г/7 та ухвалу суду від 10.03.2015р. без виконання, у зв'язку із неподанням сторонами документів та несплатою вартості проведення судової фінансово-кредитної експертизи.

Ухвалою суду від 20.10.2015р., без поновлення провадження у справі, для вирішення питання поновлення провадження у справі, призначено судове засідання на 30.10.2015р. та зобов'язано сторони подати: позивача: первинні бухгалтерські документи та інші матеріали, в тому числі: докази направлення на виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.05.2012р. та докази його виконання; протокол від 29.11.2013р. № 7057256 про списання 381 416,83 грн. відсотків та 220 000,00 грн. тіла кредиту; детальний розрахунок суми тіла кредиту, відсотків та пені із зазначенням періоду, за який нараховується сума станом на 10.03.2015р.; докази на підтвердження понесених збитків невиконанням кредитного договору; відповідача: первинні бухгалтерські документи (розрахункові документи по сплаті платежів по кредитному договору №2008/12 від 29.02.2008р. від ПП "Стім", квитанції, платіжні доручення, банківські виписки тощо).

Ухвалою суду від 30.10.2105р. за клопотання Банку, розгляд питання поновлення провадження у справі призначено на 09.11.2015р.

Сторони не надали витребувані судом матеріали.

Ухвалою суду від 09.11.2015р. провадження у справі поновлено та призначено судове засідання на 13.11.2015р.

Банк на виконання вимог суду надав виписки з рахунків позичальника, розрахунок суми позовних вимог, а щодо розпоряджень банку про списання сум кредиту та відсотків, представник зазначив, що таких надати не може, оскільки такі є банківською таємницею. В судовому засіданні представник не надав пояснень щодо даних розрахунку суми позову по пені, із врахуванням даних зазначених у виписках, разом з тим, підтримав викладені в позовній заяві вимоги, та зазначив, що не зважаючи на списання заборгованості банк зобов'язаний проводити роботу по її відшкодуванню згідно чинного законодавства.

Відповідач участь повноважного представника в жодному судовому засіданні не забезпечив. Про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до вимог статті 64 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої - ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою, а у разі ненадання такої інформації - за адресою їх місцезнаходження, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за належною адресою (повідомленою суду стороною, в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (правова позиція викладена Вищим господарським судом України в п.п.3.9.1 п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" та в інформаційному листі № 01-8/482 від 13.08.2008р.).

Ухвали господарського суду від 16.01.2015р., 03.02.2015р., 24.02.2015р., 10.03.2015р., 24.04.2015р., 18.06.2015р., 24.09.2015р., 06.10.2015р. направлені відповідачу за вказаною в позовній заяві адресою повернуті поштовим відділенням із зазначенням причини "за закінченням терміну зберігання". Повідомлення про вручення відповідачу ухвал суду від 20.10.2015р., 30.10.2015р.та 09.11.2015р. на адресу суду не повернуті.

Справа розглядається за наявними матеріалами згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, суд встановив наступне:

- між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (далі Банк) та Приватним підприємством "Стім" (далі Позичальник), укладено 29.02.2008р. кредитний договір №2008/12 (далі кредитний договір), відповідно до умов якого сторони взяли на себе зобов'язання :

- Банк відкриває Позичальнику поновлювальну кредитну лінію у межах ліміту 100 000 грн. на поновлення обігових коштів, які надаються на підставі розрахункових документів Позичальника на цілі відмінні від сплати страхових платежів та 557,23 грн. на сплату страхових внесків, а також 34 грн. для сплати за реєстрацію предметів застави в державному реєстрі обтяження рухомого майна шляхом перерахування за реквізитами вказаних у п.2.1 по кожному договору застави (п.п.А.1, А.2, 1.1 ,2.1.1,2.1.2 кредитного договору);

- Позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії кошти до 24.02.2011р. та сплатити за користування кредитними коштами проценти в розмірі 21,1% річних, а при порушенні будь-якого зобов'язання щодо погашення кредиту сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі 47 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При цьому, Позичальник погашає повністю заборгованість протягом 360 днів з моменту її виникнення (п.п. А.3,А.5,А.7, А.8, 4.1, 4.2, 4.3 договору).

- для обліку коштів, що видаватимуться по кредитній лінії, та обслуговування кредиту Банк відкриває Позичальнику позичковий рахунок, рахунок з процентів, рахунок для сплати винагороди за обслуговування кредиту та рахунок для сплати інших винагород (п.А.4 кредитного договору);

- датою сплати процентів є 27- число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання договору, нарахування процентів здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік. У разі, якщо дата погашення кредиту, відсотків, інших платежів припадає на вихідний день або святковий, то такі здійснюються у банківський день, що передує вихідному, святковому дню. Банківський день - це день у який банки України відкриті для проведення операцій з переказу коштів з використанням каналів взаємодії з НБУ (п.п.А.9,4.7,4.10-4.11 кредитного договору);

- за прострочення повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом, винагороди Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення платежу. При порушені строків оплати будь якого із зобов'язань більше ніж на 30 днів, що спричинило звернення Банку до судових органів Позичальник сплачує штраф, що розраховується за формулою 1000.00грн. + 5% від суми позову(п.п.5.1,5.8 кредитного договору);

- зобов'язання Позичальника забезпечуються всіма оборотними коштами, а також товаром в обороті, що знаходяться за адресою: м. Тернопіль, вул. Гайова, 31. Загальна вартість заставного майна становить 204 971 грн. (п.А.6 кредитного договору).

Сторони погодили, що договір діє до повного виконання зобов'язань сторонами за даною угодою (п.6.1 кредитного договору).

Додатковою угодою №1 від 27.03.2008р. до кредитного договору №2008/12 від 29.02.2008р. сторони домовились викласти розділ "А" в новій редакції, згідно якого змінилася сума ліміту кредитного договору на 220 000 грн. на поновлення обігових коштів (п.А.2), збільшена вартість заставного майна на 500498,76грн. та виключено умову щодо проведення платежів по яких настав термін у строк до 360 днів з моменту її виникнення.

Суд, на підставі ст. 43 ГПК України, оцінивши подані сторонами докази та наведені доводи, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково, при цьому суд виходив із наступного:

- порядок укладення, зміни, розірвання та виконання кредитного договору регулюється нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України), Господарського кодексу України (далі ГК України), Закону України "Про банки і банківську діяльність" та нормативними актами прийнятими Національним банком України, який є особливим центральним органом державного управління (ст.2 Закону України "Про Національний банк України") та видає нормативно - правові акти з питань віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади, місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб;

- відповідно до ст.ст. 47, 49, ч.1ст. 55 Закону про банки, відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком;

- згідно ст. 626, 627 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, при цьому сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості;

- кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі, у якому передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ст. 345 ГК України, ст. 1055 ЦК України).

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та умов договору (ст.ст. 526, 530 ЦК України, ч.1 ст. 193ГК України).

У відповідності до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст. 1048, 1049, 1054 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути банку суму кредиту та сплатити проценти до дня повернення кредиту, при цьому кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми на банківський рахунок кредитора.

Матеріалами справи встановлено:

- рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 08.02.2012р. у справі №1915/482/2012 за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до ПП "Стім" та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості яка виникла за кредитним договором №2008/12 від 29.02.2008р. станом на 11.10.2011р., позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з ПП "Стім" 461443,24 грн., із яких: 220000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 157383,50 грн. заборгованість по відсоткам, 10723,77 грн. заборгованості за комісією, 50410,10 грн. пені, 1000 грн. штрафу фіксована частина, 21925,87 грн. штраф процентна складова. Рішення суду набрало законної сили, а тому відповідно до ст.35ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 224033,33 грн. заборгованості за відсотками нарахованими станом на 29.11.2013р., 216288,81 грн. пені, 1000 грн. штрафу фіксованої частини та 11201,67 грн. штрафу процентної складової, які обліковуються за відповідачем станом на 11.11.2014р.

Як підтверджено наданими Банком виписками з особового рахунку, позабалансових рахунків на яких банк здійснює облік заборгованості по кредитному договору в порядку передбаченому вимогами Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України затвердженої постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007р. №481, за Позичальником обліковується як неповернута станом на 11.11.2014р. заборгованість по тілу кредиту в сумі 220 000 грн. та заборгованість по відсотках в сумі 381416,83 грн.

За даними виписок з рахунків №20675055177811 та № 20697055177811,згідно протоколу Банку №7057256 від 29.11.2013р., меморіальних ордерів від 29.11.2013р., списані заборгованість по тілу кредиту в сумі 220 000 грн. та заборгованість по відсотках 381416,83 грн.

Разом з тим, відповідно до п.7 Порядку відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву затвердженої постановою Правління Національного банку України №172 від 01.06.2011р., відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимог банку до позичальника/контрагента, і Банк зобов'язаний продовжувати роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості.

Оскільки сума нарахованих відсотків 224033,33 грн. ( 381416,83 грн. -157383,50 грн. ) підтверджена меморіальними ордерами, обліковується на рахунку Банку як несплачена, в процесі розгляду справи доказів сплати заявлених до стягнення прострочених відсотків відповідачем не подано, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

В частині стягнення 216288,81 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором щодо сплати тіла кредиту та відсотків, в позові відмовляється як недоведені матеріалами справи.

Так, згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, іншими видами забезпечення встановленими договором або законом. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.258 ЦК України та ст.232 Господарського кодексу України (далі ГК України) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано та стягуються такі санкції протягом строку позовної давності в один рік.

Згідно ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін, при цьому договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Пунктом 5.4 кредитного договору сторони погодили нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.5.1, 5.1, 5.3 здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання повинно було бути виконане Позичальником, а строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даною угодою встановлюються сторонами тривалістю 5 років (п.5.7 кредитного договору).

У відповідності до ст.ст.32,34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, при цьому обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Позивачем, за неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, заявлено до стягнення 216288,81 грн. (266698,91 - 50410,10) - пені. На підтвердження нарахування пені позивач надав розрахунок доданий до позовної заяви та розрахунок поданий 13.11.2015р., які містять різні дані щодо періодів та сум нарахувань, із якого не можливо встановити правомірність проведеного нарахування, враховуючи, що такий розрахунок здійснюється за кожен день прострочення платежу згідно чинного законодавства та за кожне зобов'язання окремо, в даному випадку тіло кредиту та відсотки.

Так, згідно наданих позивачем розрахунків сума пені нарахована в одній загальній графі "за порушення строків розрахунків (в валюті кредиту)", без розмежування по тілу кредиту та відсотках, не підтверджено нарахування суми за кожен день прострочення, а зазначено вибірково періоди, навіть не кожен місяць прострочення. Так, по розрахунку від 14.01.2015р. зазначені періоди: 20.03.2012р., 10.06.2013р., 16.08.2013р., 29.11.2013р., 15.04.2014р., 17.07.2014р., 11.11.2014р., а в розрахунку від 13.11.2015р. зазначені вибірково дні місяця без пояснень застосованого порядку нарахування, який також не міг пояснити представник Банку в судовому засіданні.

На вимогу суду Банк не надав детального та обґрунтованого розрахунку по пені із зазначенням періоду нарахування, а отже не підтвердив належними доказами суму позову в цій частині.

Також, суд відмовляє у стягненні штрафних санкцій: 1000.00грн. - фіксована частина штрафу та процентна складова штрафу - 11201,67 грн., розрахована відповідно до п.5.8 кредитного договору за формулою: 1000 грн. + 5% від суми позову, як необґрунтовано заявлені, так як:

- згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Статтею 549 цього Кодексу встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК), а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК).

Тобто, неустойка має подвійну правову природу, при цьому пеня стягується з боржника до повного виконання взятих на себе ним зобов'язань, а штраф має одноразовий характер та вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання (правова позиція викладена Верховним судом України при здійсненні аналізу практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві 1 ).

Умовами спірного договору, а саме пунктом 5.1 передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.

У той самий час згідно з пунктом 5.8 кредитного договору сторонами передбачена сплата штрафу як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісій.

Отже, стягнення штрафу, який передбачили сторони у договорі стягується одноразово, а тому позивач використав своє право на його стягнення при звернені до суду, про що свідчить рішення Тернопільського міськрайонного суду від 08.02.2012р., яким стягнуто на користь Банку 1000 грн. штрафу фіксована частина та 21925,87 грн. штраф процентна складова.

Судовий збір згідно ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Cтягнути з Приватного підприємства "Стім" (вул. Сагайдачного, 1, м.Тернопіль,ідентифікаційний код 22600321) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ,ідентифікаційний код 14360570) - 224033 (двісті двадцять чотири тисячі тридцять три) грн. 33 коп. заборгованості за відсотками та 4480 (чотири тисячі вісімдесят) грн. 67 коп. в повернення судових витрат.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено "25" листопада 2015р.

Суддя М.С. Стадник