Постанова

від 25.11.2015 по справі 910/13094/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2015 р. Справа№ 910/13094/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Тищенко О.В.

секретар Каніковський А.О.

за участю представників:

від позивача-1: не з'явився

від позивача-2: Мірошник М.О. (представник за довіреністю)

від відповідача-1: Хільчук О.О. (представник за довіреністю)

від відповідача-2: Мельничук А.А. (представник за довіреністю)

від прокуратури: Підяш О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр ландшафтного дизайну "ЕДЕЛЬВЕЙС"

на рішення господарського суду міста Києва

від 18.08.2015 року

у справі №910/13094/15 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом першого заступника прокурора Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави в особі

1) Державного агентства лісових ресурсів України

2) Державного підприємства "Білоцерківське лісове господарство"

до 1) Київської обласної державної адміністрації

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр ландшафтного дизайну "ЕДЕЛЬВЕЙС"

про визнання недійсним розпорядження та договору довгострокового тимчасового користування

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України та Державного підприємства "Білоцерківське лісове господарство" звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Київської обласної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр ландшафтного дизайну "ЕДЕЛЬВЕЙС" про визнання незаконним та скасування розпорядження Київської обласної державної адміністрації "Про виділення лісових ділянок у довгострокове тимчасове користування ПП "Центр Ландшафтного дизайну "Едельвейс" від 28.11.2012 №507; визнання недійсним договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 13.02.2013 №11, укладеного між Державним підприємством "Білоцерківське лісове господарство" та Приватним підприємством "Центр Ландшафтного дизайну "Едельвейс", зареєстрований 25.02.2013 за №1 Київським обласним управлінням лісового та мисливського господарства; зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Ландшафтного дизайну "Едельвейс" повернути Державному підприємству "Білоцерківське лісове господарство" лісову ділянку загальною площею 17,0000 га, яка розташована в Томилівському лісництві, квартал 75, виділ 26 площа - 5,9000 га, квартал 77 виділ 6 площа - 10,4000 га, квартал 77 виділ 9 - площа 0,7000 га на території Шкарівської сільської ради в адміністративних межах Білоцерківського району Київської області.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.08.2015 року позов задоволено повністю. Визнано незаконним та скасувано розпорядження Київської обласної державної адміністрації "Про виділення лісових ділянок у довгострокове тимчасове користування ПП "Центр Ландшафтного дизайну "Едельвейс" від 28.11.2012 №507. Визнано недійсним договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 13.02.2013 № 11, укладений між Державним підприємством "Білоцерківське лісове господарство" та Приватним підприємством "Центр Ландшафтного дизайну "Едельвейс", зареєстрований 25.02.2013 за № 1 Київським обласним управлінням лісового та мисливського господарства. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр Ландшафтного дизайну "Едельвейс" (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Шевченка, 146, офіс 241, ідентифікаційний код 35737461) повернути Державному підприємству "Білоцерківське лісове господарство" (09113, Київська область, м.Біла Церква, вул.Січневого прориву, 63, код ЄДРПОУ 00992119) лісову ділянку загальною площею 17,0000 га, яка розташована в Томилівському лісництві, квартал 75, виділ 26 площа - 5,9000 га, квартал 77 виділ 6 площа - 10,4000 га, квартал 77 виділ 9 - площа 0,7000 га на території Шкарівської сільської ради в адміністративних межах Білоцерківського району Київської області. Стягнуто з Київської обласної державної адміністрації (01196, м.Київ, площа Лесі Українки, 1, код ЄДРПОУ 00022533) в доход Державного бюджету України 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр ландшафтного дизайну "ЕДЕЛЬВЕЙС" (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Шевченка, 146, офіс 241, ідентифікаційний код 35737461) в доход Державного бюджету України 2436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр ландшафтного дизайну "ЕДЕЛЬВЕЙС" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.08.2015 року у справі №910/13094/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм процесуального та матеріального права. При цьому скаржник зазначає про те, що справу розглянуто за відсутності представника відповідача-2, який не був повідомлений належним чином про місце засідання суду, чим був позбавлений надати докази й пояснення в обґрунтування своїх заперечень на позовні вимоги та позбавлений права на звернення до суду з зустрічною позовною заявою. Відповідач стверджує про те, що лісова ділянка, надана в довгострокове тимчасове користування оскаржуваним розпорядженням №507, належить до державної власності, розташована за межами населених пунктів на території Білоцерківського району Київської області в межах території Шкарівської сільської ради на підставі п.6 ч.1. ст. 31, ч. 4 ст. 18 Лісового кодексу України за погодженням з Київським обласним управлінням лісового та мисливського господарства, що підтверджується листом від 23.04.2012 №01-04/604. Спірне розпорядження не порушує цивільні права або інтереси, зокрема інтереси держави в особі Державного підприємства "Білоцерківське лісове господарство", оскільки зазначене підприємство надало своє погодження листом від 13.04.2012 №385 на виділення в довгострокове тимчасове користування лісової ділянки відповідачу-2. На думку скаржника Державне агентство лісових ресурсів України, Київське обласне та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства та ДП "Білоцерківське лісове господарство" дотримались порядку надання погодження про виділення відповідачу спірної лісової ділянки. Зазначає, що в листах-погодженнях ДП „Білоцерківське лісове господарство" від 13.04.2012 №385 Київського обласного управління лісового та мисливського господарства від 23.04.2012 №01-04/604 та в листі Головного управління Держкомзему у Київській області №07023/28443 не зазначалось про знаходження ставка на території лісової ділянки. Вважає, що судом першої інстанції не досліджено та не надано належної оцінки категорії водойми, яка знаходиться на спірній земельній ділянці. На думку скаржник водойма, яка знаходиться на спірній земельній ділянці відноситься до категорії вод - болото, а тому відповідно до ст. 5 Лісового кодексу України землі, лісогосподарського призначення, води й болота, можуть відповідно до законодавства перебувати у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, а відповідно і передаватись у довгострокове користування. Вважає, що при прийнятті спірного розпорядження Київська обласна державна адміністрація діяла в межах повноважень та відповідно до норм матеріального права, які регулюють вказані правовідносини.

В судове засідання апеляційної інстанції представник позивача-1 не з'явився.

Оскільки явка представників сторін, прокуратури у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін, прокуратури про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представника позивача-1.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача-2 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та письмових поясненнях, просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.08.2015 року у справі №910/13094/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача-2 заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити без змін рішення господарського суду міста Києва від 18.08.2015 року у справі №910/13094/15, а апеляційну скаргу - без задоволення, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим. У відзиві на апеляційну скаргу та письмових поясненнях позивач-2 вказує на те, що доводи, викладені в апеляційні скарзі, не відповідають фактичним обставинам справи; як стверджує позивач-2 рішення Київської обласної державної адміністрації про виділення лісової ділянки у довгострокове тимчасове користування для Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр ландшафтного дизайну "ЕДЕЛЬВЕЙС" не було погоджено Державним агентством лісових ресурсів України, що є прямим порушенням ч.4 ст.18 Лісового кодексу України, в редакції чинній на момент винесення оскаржуваного розпорядження. Крім того, Київська обласна державна адміністрація не мала права на передачу водного об'єкта (ставка, який знаходиться на лісовій ділянці) загальнодержавного значення в оренду.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник прокуратури заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити без змін рішення господарського суду міста Києва від 18.08.2015 року у справі №910/13094/15, а апеляційну скаргу - без задоволення, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим. У відзиві на апеляційну скаргу та письмових поясненнях прокуратура вказує на те, що рішення Київської обласної державної адміністрації про виділення лісової ділянки у довгострокове тимчасове користування для Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр ландшафтного дизайну "ЕДЕЛЬВЕЙС" не було погоджено Державним агентством лісових ресурсів України, що є порушенням ч.4 ст.18 Лісового кодексу України. Крім того, в порушення ст. ст. 14, 51 Водного кодексу України разом із спірними лісовими ділянками передано у довгострокове тимчасове користування і водний об'єкт - ставок. Також прокуратура вказує на те, що виділення відповідачу спірних лісових ділянок для проведення науково-дослідних робіт та освітньо-виховних цілей суперечить вимогам діючого законодавства.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача-1 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.08.2015 року у справі №910/13094/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-1 вказує на те, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, винесеним з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи; при цьому стверджує, що Київською обласною державною адміністрацією рішення про передачу водного об'єкта не приймалося; акт обстеження земельної ділянки, складений Державною інспекцією сільського господарства в Київській області не можна вважати належним доказом у даній справі, а саме доказом наявності водного об'єкта на ділянці; в листах-погодженнях ДП „Білоцерківське лісове господарство" від 13.04.2012 №385 Київського обласного управління лісового та мисливського господарства від 23.04.2012 №01-04/604 та в листі Головного управління Держкомзему у Київській області №07023/28443 не зазначалось про знаходження ставка на території лісової ділянки. На думку відповідача-1, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, вже після прийняття Закону України від 16.10.2012 №5456-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації повноважень органів виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів, у тому числі на місцевому рівні» було уповноважено територіальний орган централізованого органу виконавчої влади у сфері лісового господарства, зокрема Київське обласне та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства погоджувати рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про надання в довгострокове тимчасове користування лісів державної та комунальної власності.

В письмових поясненнях Державного агентства лісових ресурсів України, які надійшли до Київського апеляційного господарського суду 10.11.2015 р., позивач-1 зазначив, що погодження Київського обласного управління лісового та мисливського господарства щодо виділення лісових ділянок в довгострокове тимчасове користування для проведення науково-дослідних та освітньо-виховних цілей відповідало визначеному на той час обсягу компетенції в частині погодження виділення лісів у довгострокове тимчасове користування та було правомочним на момент прийняття розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 28.11.2012 р. №507.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача-2, відповідачів, прокуратури, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Розпорядженням виконуючого обов'язки голови Київської обласної державної адміністрації від 28.11.2012 №507 виділено ПП "Центр ландшафтного дизайну "ЕДЕЛЬВЕЙС" у довгострокове тимчасове користування строком на 27 років для проведення науково-дослідних робіт та освітньо-виховних цілей лісові ділянки загальною площею 17,0000 га, що знаходяться у постійному користуванні ДП "Білоцерківське лісове господарство", а саме: площею 5,9000 га (квартал 75 виділ 26 Томилівського лісництва), площею 10,4000 га (квартал 77 виділ 6 Томилівського лісництва) та площею 0,7000 га (квартал 77 виділ 9 Томилівського лісництва), та розташовані на території Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

На підставі даного розпорядження, 11.02.2013 р. між ДП "Білоцерківське лісове господарство" та ПП "Центр ландшафтного дизайну "ЕДЕЛЬВЕЙС" укладено договір про довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою №11, який зареєстровано Київським обласним управлінням лісового та мисливського господарства 25.02.2013 за №1 (далі - Договір).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 15.05.2015, ТОВ "Центр ландшафтного дизайну "ЕДЕЛЬВЕЙС" є правонаступником ПП "Центр ландшафтного дизайну "ЕДЕЛЬВЕЙС".

Відповідно до ст. 16 Лісового кодексу України (далі - ЛК України), право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

Статтею 18 ЛК України визначено порядок тимчасового користування лісами.

Відповідно до ст. 31 ЛК України, обласні державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень, зокрема, здійснюють контроль за додержанням законодавства у сфері лісових відносин; передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території; приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст обласного та республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

Статтею 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що на виконання власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, які є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Виходячи зі змісту ст. 41 цього Закону, голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до частини 4 ст. 18 Лісового кодексу України, в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного розпорядження, довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 р. №458/2011, Державне агентство лісових ресурсів України є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері лісового та мисливського господарства.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідно до ч.4 ст. 18 Лісового кодексу України, в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин, Державне агентство лісових ресурсів України мало надавати погодження на довгострокове тимчасове користування спірними лісовими ділянками.

Твердження скаржника, відповідача-1, позивача-1 про те, що погодження Київського обласного управління лісового та мисливського господарства щодо виділення лісових ділянок в довгострокове тимчасове користування для проведення науково-дослідних та освітньо-виховних цілей відповідало визначеному на той час обсягу компетенції в частині погодження виділення лісів у довгострокове тимчасове користування та було правомочним на момент прийняття розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 28.11.2012 р. №507 колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки як встановлено вище станом на 28.11.2012 р. (станом на момент прийняття рішення про виділення спірної лісової ділянки) набрав чинності Закон України від 16.10.2012 №5456-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації повноважень органів виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів, у тому числі на місцевому рівні», яким внесено зміни до Лісового кодексу України, зокрема відповідно до ч.4 ст.18 якого погодження виділення лісів у довгострокове тимчасове користування здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, а тому повноваження Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства щодо погодження виділення лісів у довгострокове тимчасове користування, визначені пунктом 4.26 Положення про Київське обласне та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, затвердженого наказом Держалісагенства України №401 від 12.11.2012 р., припинились.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження погодження Державного агентства лісових ресурсів України виділення спірної лісової ділянки у довгострокове тимчасове користування підприємству "Центр ландшафтного дизайну "ЕДЕЛЬВЕЙС".

З матеріалів справи вбачається, що передачу в довгострокове тимчасове користування ПП "Центр ландшафтного дизайну "ЕДЕЛЬВЕЙС" лісової ділянки площею 17 га здійснено на підставі погодження постійного лісокористувача - ДП "Білоцерківське лісове господарство" листом від 13.04.2012 №385 та листом Київського обласного управління лісового та мисливського господарства від 23.04.2012 №01-04/604.

Відповідно до п. 1.2 договору №11, разом із лісовими ділянками передано у платне довгострокове тимчасове користування і водний об'єкт - ставок.

Вказане підтверджується також актом обстеження земельної ділянки, складеного Державною інспекцією сільського господарства в Київській області від 21.04.2015 №04-19/21, копія якого наявна в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України, лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі. Лісові ділянки можуть бути вкриті лісовою рослинністю, а також постійно або тимчасово не вкриті лісовою рослинністю (внаслідок неоднорідності лісових природних комплексів, лісогосподарської діяльності або стихійного лиха тощо). До не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок належать лісові ділянки, зайняті незімкнутими лісовими культурами, лісовими розсадниками і плантаціями, а також лісовими шляхами та просіками, лісовими протипожежними розривами, лісовими осушувальними канавами і дренажними системами.

Згідно зі ст. 3 Лісового кодексу України, лісові відносини, що виникають при використанні землі, надр, вод, а також відносини щодо охорони, використання й відтворення рослинного та тваринного світу, не врегульовані цим Кодексом, регулюються відповідними законодавчими актами.

Статтею 1 Водного кодексу України (далі - ВК України) передбачено, що до водного об'єкту відносяться природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт).

Як вірно зазначив місцевий господарський суд, правовідносини щодо передачі водного об'єкту регулюються відповідно до вимог водного законодавства.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що лісова ділянка передана у користування з метою використання корисних властивостей лісів для проведення науково-дослідних робіт та освітньо-виховних цілей.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 ВК України, у користування на умовах оренди водні об'єкти (їх частини) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях.

Враховуючи те, що спірна лісова ділянка передана з метою використання корисних властивостей лісів для проведення науково-дослідних робіт та освітньо-виховних цілей, водний об'єкт надано для інших цілей всупереч ч. 1 ст. 51 ВК України.

Згідно з положеннями п. 2 ст. 14 ВК України, в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного розпорядження, до відання Кабінету Міністрів України у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить розпорядження водними об'єктами загальнодержавного значення.

Частиною 5 ст. 51 ВК України, в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного розпорядження, визначено, що орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації.

Згідно з ч. 6 ст. 51 ВК України, розподіл повноважень щодо передачі водних об'єктів загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

На час винесення оскаржуваного розпорядження відсутній розподіл Кабінетом Міністрів України повноважень щодо передачі в оренду водного об'єкту загальнодержавного значення та надання їх місцевим державним адміністраціям.

З урахуванням наказу Державного комітету України по водному господарству від 03.06.1997 № 41, яким затверджено "Перелік річок та водойм, що віднесені до водних об'єктів місцевого значення" (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного розпорядження), встановлено, що усі водні об'єкти, які знаходяться на території Київської області відносяться до водних об'єктів загальнодержавного значення.

Враховуючи викладене, всупереч вказаних норм закону Київська обласна державна адміністрація не мала права на передачу водного об'єкта загальнодержавного значення в оренду.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

З огляду на викладене, розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 28.11.2012 № 507 прийняте всупереч вимогам ст. ст. 14, 51 ВК України та ст. 18 ЛК України, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню у судовому порядку.

Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з ч. 1 статті 215 цього Кодексу, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Враховуючи те, що спірне розпорядження підлягає визнанню незаконним та скасуванню, спірний договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 13.02.2013 р. №11, укладений на підставі цього розпорядження, також підлягає визнанню недійсним.

З огляду на викладене, у відповідача-2 відсутні права на користування лісову ділянку загальною площею 17,0000 га, яка розташована в Томилівському лісництві, квартал 75, виділ 26 площа - 5,9000 га, квартал 77 виділ 6 площа - 10,4000 га, квартал 77 виділ 9 - площа 0,7000 га на території Шкарівської сільської ради в адміністративних межах Білоцерківського району Київської області, а тому вона підлягає поверненню постійному лісокористувачу лісової ділянки Державному підприємству "Білоцерківське лісове господарство".

Що стосується доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі про те, що справу розглянуто за відсутності представника відповідача, який не був повідомлений належним чином про місце засідання суду, чим був позбавлений надати докази й пояснення в обґрунтування своїх заперечень на позовні вимоги та позбавлений права на звернення до суду з зустрічною позовною заявою, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр ландшафтного дизайну "ЕДЕЛЬВЕЙС" є 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Шевченка, 146, офіс 241.

Колегією суддів встановлено, що ухвали господарського суду міста Києва у справі №910/13094/15, в яких повідомлялось про час і місце розгляду справи судом, направлялись на вищевказану адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр ландшафтного дизайну "ЕДЕЛЬВЕЙС", отже місцевим господарським судом були здійснені заходи щодо належного повідомлення відповідача-2 про час та місце проведення судового засідання.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі та письмових поясненнях, та на які він посилається як на підставу скасування рішення суду, а тому відхиляються судом.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр ландшафтного дизайну "ЕДЕЛЬВЕЙС" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 18.08.2015 року у справі №910/13094/15 - без змін.

2. Матеріали справи №910/13094/15 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

О.В. Тищенко