Постанова

від 26.11.2015 по справі 922/3563/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2015 р. Справа № 922/3563/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність № б/н від 25.07.2012р.)

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність № б/н від 03.10.2015р.)

третьої особи - не з"явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет-інтер", смт. Нова Водолага, Харківська область (вх. №5068 Х/3) на ухвалу господарського суду Харківської області від 12.10.2015р. у справі № 922/3563/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарватер Інвест", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет-інтер", смт. Нова Водолага, Харківська область

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк", м. Київ

про розірвання договору купівлі-продажу, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фарватер Інвест" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет-інтер" про розірвання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 14.08.2007р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.10.2014 року позовні вимоги було задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.04.2015р. рішення господарського суду Харківської області від 03.10.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 у справі № 922/3563/14 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.10.2015 року по справі № 922/3563/14 (головуючий суддя Яризько В.О., суддя Інте Т.В., суддя Макаренко О.В.) провадження у справі припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідач з даною ухвалою суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій вважає висновки суду щодо припинення провадження у справі необґрунтованими, незаконними, а ухвалу такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим просить ухвалу господарського суду Харківської області від 12.10.2015 року по справі № 922/3563/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ТОВ "Фарватер Інвест" до ТОВ "Пріоритет-інтер" про розірвання договору.

Ухвалою суду від 29.10.2015р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 05.11.2015р. о 12:00 год.

03.11.2015р. уповноваженим представником ТОВ "Пріоритет-інтер" - ОСОБА_2 подано клопотання (вх. № 14987), в якому відповідач на підставі ст.ст. 22, 33, 38 ГПК України просить суд з метою повного, всебічного та об"єктивного розгляду усіх обставин даної справи витребувати у ТОВ "Фарватер Інвест" оригінал повідомлення, направленого ТОВ "Пріоритет-інтер" про відмову від договору купівлі-продажу та лист від 27.08.2007р.

Крім того, 03.11.2015р. уповноваженим представником ТОВ "Пріоритет-інтер" - ОСОБА_2 подано клопотання (вх. № 14988), в якому відповідач просить суд витребувати від ПАТ "Банк Демарк" виписки про рух коштів по рахунках № 26002300001319, № 26001301001319 в період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. для встановлення дійсної суми коштів, яка була добровільно, з власної ініціативи ТОВ "Фарватер Інвест" перерахована ТОВ "Пріоритет-інтер".

Також, 03.11.2015р. від уповноваженого представника третьої особи - АТ "ОТП Банк" - ОСОБА_3 на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з неможливістю прийняти участь в даному судовому засіданні 05.11.2015р. та надати відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 05.11.2015р. представники позивача та відповідача звернулись до суду із погодженим клопотанням, в якому просили суд продовжити строк вирішення спору на 15 днів та відкласти розгляд справи.

Ухвалою суду від 05.11.2015р. у задоволенні клопотання ТОВ "Пріоритет-інтер" про витребування від ПАТ "Банк Демарк" виписок про рух коштів по рахунках № 26002300001319, № 26001301001319 в період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. відмовлено. Клопотання позивача та відповідача про продовження строку вирішення спору та відкладення розгляду справи задоволено. Продовжено строк розгляду справи. Розгляд справи відкладено на 26.11.2015р. об 11:30 год. Позивача - ТОВ В«Фарватер ІнвестВ» , м. Харків зобов'язано надати суду оригінал повідомлення від 23.08.2007р. про відмову від договору купівлі-продажу від 14.08.2007р. та оригінал листа-відповіді ТОВ В«Пріоритет-інтерВ» вих. № 1-7/7 від 27.08.2007р. для огляду в судовому засіданні.

10.11.2015р. від представника АТ «ОТП Банк» надійшли клопотання (вх. №№ 15230, 15231), відповідно до яких третя особа просить суд апеляційної інстанції витребувати від ПАТ «Банк Демарк» виписки про рух коштів по рахунках № 26002300001319, № 26001301001319 в період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р., а також витребувати у ТОВ «Фарватер Інвест» оригінал повідомлення про відмову від договору купівлі-продажу, лист від 27.08.2007р. та докази їх направлення.

16.11.2015р. від АТ «ОТП Банк» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 15421), в якому третя особа просить за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет-інтер" на ухвалу господарського суду Харківської області від 12.10.2015 року по справі № 922/3563/14 дану скаргу задовольнити, а зазначену ухвалу - скасувати, оскільки остання на прийнята з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

26.11.2015р. від ТОВ «Фарватер Інвест» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить за результатами апеляційного розгляду відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідачу, а ухвалу суду першої інстанції від 12.10.2015р. залишити без змін.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився. Неявка представника АТ «ОТП Банк» не перешкоджає розгляду апеляційної скарги відповідача.

Розглянувши заявлені третьою особою клопотання про витребування додаткових доказів (вх. №№ 15230, 15231) колегія суддів відмовляє в їх задоволенні, оскільки ухвалою суду від 05.11.2015р. у задоволенні аналогічного клопотання відповідача про витребування від ПАТ "Банк Демарк" виписок про рух коштів по відповідних рахунках було відмовлено, а позивача даною ухвалою суду було зобов'язано надати оригінал повідомлення від 23.08.2007р. та оригінал листа-відповіді ТОВ В«Пріоритет-інтерВ» вих. № 1-7/7 від 27.08.2007р. для огляду в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення уповноважених представників позивача та відповідача, які підтримали свої правові позиції по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет-інтер", смт. Нова Водолага, Харківська область підлягає задоволенню, виходячи з наступних обставин.

Як свідчать матеріали справи, 14 серпня 2007 року між позивачем - ТОВ "Фарватер Інвест" та відповідачем - ТОВ "Пріоритет - Інтер" був підписаний договір купівлі - продажу нежитлових приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 14.08.2007р. за № 2980.

Відповідно до пункту 1.1 Договору ТОВ "Фарватер Інвест" (продавець) продає та передає, а ТОВ "Пріоритет -Інтер" (покупець) купує та приймає у власність нежитлові приміщення 1-го, 2-го, 3-го, 4-го, 5-го, 6-го, 7-го поверхів в літ. А-6-8, загальною площею 1309,6 кв.м., що знаходяться за адресою: місто Харків, майдан Конституції, будинок № 1.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що ціна нежитлових приміщень, що купуються за таким договором становить 25250000,00 грн., в тому числі ПДВ 4208333,3грн.

Згідно пункту 2.2 Договору сума, що зазначена в пункті 2.1 договору, сплачується відповідачем на користь позивача наступним чином: 15150000 грн. сплачуються в день підписання цього договору власними коштами покупця (відповідача) на рахунок позивача; 10100000 грн. сплачується відповідачем протягом семи календарних днів з дня підписання цього договору на рахунок позивача.

Положеннями пункту 5.2 Договору передбачено, що покупець (відповідач) зобов'язаний здійснити оплату нежитлових приміщень в строки та у порядку, встановленому цим договором.

Пунктом 6.2. Договору встановлено, що у випадку порушення покупцем строку здійснення оплати нежитлових приміщень згідно пункту 2.2 цього договору продавець в тому числі має право вимагати розірвання цього договору.

Відповідно до пункту 6.4. Договору, усі спори, пов'язані з підписанням або виконанням цього договору, підлягають розгляду в компетентному суді, в порядку передбаченому чинним законодавством України.

Господарським судом встановлено, що станом на 22 серпня 2007 року відповідач свого обов'язку не виконав та не сплатив повну суму за придбання нежитлових приміщень по вищезазначеному договору купівлі - продажу.

ТОВ "Фарватер Інвест" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет - Інтер" про розірвання вищезазначеного договору купівлі-продажу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18 грудня 2009 року у справі № 38/335-09 було задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарватер Інвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет - Інтер" про розірвання договору купівлі - продажу від 14 серпня 2007 року.

Господарським судом встановлено, що після набрання вказаним рішення законної сили у 2009 році, позивач, згідно наданих банківських виписок, повернув відповідачу відповідні грошові кошти, що були сплачені останнім за придбання за вказаним договором самостійно.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.11.2013 року по справі № 38/335-09 рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2009 року було скасовано та прийняте нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ "Фарватер Інвест".

Після скасування вказаного судового рішення, відповідач, як зазначає та вважає позивач, повинен був сплатити позивачу, відповідно до умов договору грошові кошти в сумі 25250000,00 грн., в тому числі ПДВ 4208333,3 грн., однак зазначена сума грошових коштів позивачу відповідачем не сплачена, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Припиняючи провадження у даній справі №922/3563/14 за позовною заявою ТОВ «Фарватер Інвест» до ТОВ «Пріоритет-інтер» про розірвання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 14.08.2007 року, суд першої інстанції виходив з відсутності спору між сторонами.

Дані висновки суду першої інстанції обґрунтовані тим, що оскільки відповідач не виконав свій договірний обов'язок щодо перерахування повної вартості нежитлових приміщень, тому позивач надіслав йому лист-повідомлення від 23.08.2007 року про відмову від договору купівлі - продажу від 14.08.2007 року. При цьому, судом встановлено, що цей лист отримано директором ТОВ "Пріоритет Інтер" 24.08.2007 року, що підтверджується відповідним підписом та печаткою товариства. Крім того, суд першої інстанції з'ясував, що листом від 27.08.2007 року відповідач підтвердив факт отримання вищезазначеного листа, а також факт невиконання ним умов договору щодо здійснення оплати - чергового платежу за спірним договором купівлі - продажу, при цьому просив позивача переглянути своє рішення щодо відмови від договору купівлі - продажу від 14.08.2007 року.

За змістом статті 188 Господарського кодексу України окремі правовідносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право особи на такі дії встановлюються законом або договором і не потребує узгодження з контрагентом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є розірваним або зміненим (частина 3 статті 651 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини 2 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Згідно частини 2 статті 695 Цивільного кодексу України якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару.

Посилаючись на вказані положення норм цивільного законодавства, суд першої інстанції визначився, що відповідно до положень частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України спірний договір купівлі - продажу від 14.08.2007 року є відповідно розірваним з дня отримання відповідачем - покупцем ТОВ В«Пріоритет - ІнтерВ» повідомлення продавця ТОВ В«Фарватер ІнвестВ» про відмову від такого договору, тобто з 24.08.2007 року. Враховуючи те, що така одностороння відмова від договору (розірвання), з огляду на положення статей 653, 695 Цивільного кодексу України, не потребує узгодження з відповідачем, то спірний договір купівлі - продажу від 14.08.2007 року є розірваним в односторонньому порядку.

Таким чином, з урахуванням наявності односторонньої відмови позивача від договору купівлі - продажу від 14.08.2007 року та її одержання відповідачем, господарський суд встановив факт припинення зобов'язань сторін, які виникли в силу укладеного між ними договору купівлі - продажу від 14.08.2007 року, а отже на момент вирішення спору дія вказаного договору вже була припинена і предмет спору в такому випадку відсутній, що зумовило припинення провадження у справі на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Також, господарським судом встановлено, що станом на час розгляду справи матеріалами справи та з урахуванням даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно нерухомого майна, яке відчужувалось за спірним договором, підтверджується відсутність у позивача предмету спірного договору купівлі - продажу від 14.08.2007 року, що вказує на відсутність можливості взагалі позивачем здійснити відчуження такого майна, в тому числі й відповідачу. За наявними в матеріалах справи поясненнями позивача та наданими останнім доказами судом першої інстанції з'ясовано, що після повернення позивачу предмету договору купівлі - продажу, він повернув сплачену відповідачем за договором частину грошових коштів та у подальшому здійснив відчуження такого нерухомого майна іншій особі. При цьому, судом враховано, що оскільки відповідно до постанови господарського суду Харківської області 18.04.2012р. у справі № 5023/6820/11 відповідача було визнано банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру, тому відповідач перебуває в особливому статусі, а безумовним наслідком визнання боржника банкрутом є припинення його підприємницької діяльності та, відповідно, автоматичне припинення у зв'язку з цим його договірних правовідносин в силу закону.

Всі ці обставини також стали підставами для припинення судом провадження у даній справі.

Однак з даним висновком місцевого господарського суду щодо припинення провадження у справі з підстав відсутності предмета спору не може погодитись колегія суддів апеляційної інстанції та вважає його помилковим, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Припинення провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, що повністю відкидають можливість судочинства.

Вказана норма підлягає застосуванню за наявності таких обставин у сукупності: відсутності предмету спору, а також неврегульованих між сторонами питань у зв'язку із зазначеним спором. Крім того, за змістом зазначеної норми процесуального права господарський суд припиняє провадження у справі на підставі відсутності предмета спору також у випадку, коли спір врегульовано самими сторонами шляхом виконання зобов'язання боржником після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

При цьому, встановлюючи наявність обставин що є підставою для припинення провадження у справі, на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд не вирішує питання законності і обґрунтованості позовних вимог, а лише констатує те, що на момент вчинення даної процесуальної дії, порушень матеріальних прав на які посилався позивач при поданні позову не було, а отже необхідності їх судового захисту немає.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Проте, в даному випадку, колегія суддів вважає, що підстави для припинення провадження в справі за відсутності предмету спору відсутні.

Так, колегія суддів зазначає, що від предмета спору слід відрізняти предмет позову - певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які перелічені, у статтях 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України.

Статтею 16 Цивільного кодексу України припинення правовідношення визнано одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.

Враховуючи те, що позивач подав позов про розірвання договору з моменту укладення, а не з 24.08.2007 року, як встановив місцевий господарський суд припиняючи провадження, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції усунувся від встановлення факту припинення правовідношення з певного моменту, наявність правових підстав для такого припинення, наявність підстав для захисту права позивача у обраний ним спосіб.

Викладене свідчить про те, що суд першої інстанції неправильно визначив обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав та інтересів, не з'ясував підстав даного позову, тобто обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, що призвело до прийняття неправильної ухвали.

Відтак, господарський суд дійшов до помилкового висновку про наявність правових підстав для припинення провадження у даній справі щодо розірвання договору, ухилившись від вирішення спору по суті.

Крім того, господарський суд не звернув увагу на те, що згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а статтею 611 Цивільного кодексу України встановлені правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Так, частиною 3 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі якщо покупець не виконує свого обов'язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати, або розірвання договору з підстав, передбачених статтею 651 Цивільного кодексу України.

Положення частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Відповідно до частини 2 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Положення статті 695 Цивільного кодексу України передбачають право продавця при продажу товару з розстроченням платежу у разі не сплати у встановлений строк чергового платежу відмовитися від договору купівлі - продажу.

Разом з цим, за приписами частин 1 та 2 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, відмова від договору та розірвання договору є різними способами захисту порушеного права.

Проте, припиняючи провадження у даній справі, місцевий господарський суд послався, зокрема, на положення частини 3 статті 651 та частини 2 статті 695 Цивільного кодексу України, якими передбачено право продавця при продажу товару з розстроченням платежу у разі не сплати у встановлений строк чергового платежу відмовитися від договору купівлі - продажу, а також визначено наслідки односторонньої відмови від договору, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом. При цьому, судом зроблено посилання на правову позицію Вищого господарського суду України, що викладена у постановах від 23.05.2012 року по справі № 5010/1495/2011-18/65, від 14.03.2013 року по справі № 5015/1813/12, від 04.08.2010 року у справі № 25/470.

Однак застосування судом першої інстанції зазначених норм та правових позицій суду касаційної інстанції до спірних правовідносин з купівлі-продажу нежитлових приміщень є безпідставним, оскільки виходячи з характеру останніх право на односторонню відмову у позивача в даному випадку - відсутнє, адже правовідносини сторін не врегульовані ні договором підряду (спір вирішено у справах № 5010/1495/2011-18/65 та № 5015/1813/12), ні договором продажу товару із розстроченням платежу (спір вирішено у справі № 25/470), як помилково зазначає суд в оскаржуваній ухвалі.

Так, статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже, за змістом наведеної норми, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак, окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору, зокрема правовідносини, що випливають із договору підряду та договору продажу товару із розстроченням платежу. Також, повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та, як самостійний юридичний факт, зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє (що має місце в даному випадку), намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін (частина 4 статті 188 Господарського кодексу України).

Розірванням договору є припинення договірного зобов'язання, тобто зникнення правового зв'язку між сторонами договірного зобов'язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов'язків.

В силу вимог статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У пунктах 6.1., 6.2., 6.4. спірного Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання цього Договору винна сторона відшкодовує іншій стороні усі завдані збитки в розмірі прямої та дійсної шкоди. У випадку порушення покупцем строку здійснення оплати за нежитлові приміщення згідно пункту 2 цього Договору, покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від несплаченої покупцем суми за кожен день такого прострочення, при цьому продавець має право вимагати розірвання цього договору. Усі спори, пов'язані з підписанням або виконанням цього Договору, підлягають до розгляду у компетентному суді, в порядку передбаченому чинним законодавством України.

У пункті 8.1. Договору сторони передбачили, що зміна умов цього Договору, його розірвання або припинення, можливі лише за письмовою угодою сторін.

Підписавши з відповідачем спірний Договір, позивач фактично погодився з передбаченим в ньому порядком його розірвання.

Зі змісту листа-відповіді від 27.08.2007 року вбачається, що відповідач згоди на розірвання спірного договору не надавав, а в матеріалах справи відсутні докази оформлення між сторонами письмової угоди, як то передбачено пунктом 8.1. Договору. А отже, це питання між сторонами у визначеному законом та договором порядку не було вирішене. Доказів, які б підтверджували взаємну згоду про розірвання спірного Договору, позивачем не надано, а тому спір між сторонами існує, і повинен розглядатись по суті.

Обґрунтованість позовної вимоги саме розірвати спірний договір, з підстав визначених у позові, судом перевірена не була; наявність або відсутність підстав, передбачених частинами 1 та 2 статті 651 Цивільного кодексу України для розірвання договору, і на які посилається позивач у позовній заяві, судом не встановлювалась.

Таким чином, колегія суддів вважає, що на момент звернення позивача з даним позовом та на момент прийняття оскаржуваної ухвали спірний договір не є розірваним, а зобов'язання за ним не можна вважати припиненими, тому висновок місцевого господарського суду про відсутність предмету спору є необґрунтованим, а даний спір необхідно розглядати по суті. Наявність визначених законом підстав для припинення провадження у справі в даному випадку відсутня.

Крім того, колегія суддів вважає, що на момент прийняття оспорюваного судового акта, відносини між сторонами залишились неврегульованими, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідач наполягав на розгляді справи по суті заявлених у ній вимог, адже наявність чи відсутність права на позов у матеріальному розумінні, так само як і встановлення наявності чи відсутності факту порушення такого права з'ясовуються судом під час розгляду спору по суті заявлених вимог. При цьому, відповідач категорично заперечує проти факту припинення його прав за спірним Договором, що є предметом даного спору, та вважає його діючим.

Отже, припиняючи провадження у справі, місцевий господарський суд не врахував вищенаведеного та дійшов безпідставного висновку про наявність правових підстав для припинення провадження у даній справі, ухилившись від вирішення спору по суті за результатами розгляду позову відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України.

З цих обставин, апеляційна скарга відповідача в частині вимог про скасування ухвали суду першої інстанції від 12.10.2015р. по справі № 922/3563/14 підлягає задоволенню, а ухвала суду по даній справі - скасуванню з подальшою передачею справи № 922/3563/14 до суду першої інстанції для розгляду по суті заявлених в ній позовних вимог, оскільки місцевий господарський суд при винесенні даного судового процесуального документу неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а також порушив та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 7 статті 106 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про припинення провадження у справі, справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. п. 1, 4 ст. 104, ст. ст. 105, 106, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет-інтер", смт. Нова Водолага, Харківська область задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 12.10.2015р. у справі № 922/3563/14 скасувати.

Справу передати на розгляд господарського суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Слободін М.М.