Рішення

від 26.11.2015 по справі 409/3069/15-ц

БІЛОКУРАКИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 409/3069/15-ц

Пров. № 2/409/2367/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2015 року смт.Білокуракине

Білокуракинський районний суд Луганської області в складі:

головуючого судді: Полєна В.С.

при секретарі: Острогляд В.М.

за участю позивача: ОСОБА_1

за участю представника позивача: ОСОБА_2

за участю представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Білокуракинської центральної районної лікарні про поновлення на роботі, скасування наказу № 156-к від 25.09.2015 року, № 157-к від 28.09.2015 року, відшкодування середнього заробітку за період вимушеного прогулу, моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Білокуракинської центральної районної лікарні про поновлення на роботі, скасування наказу № 156-к від 25.09.2015 року, № 157-к від 28.09.2015 року, відшкодування середнього заробітку за період вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивач з 25.06.1991 року уклав трудовий договір з Білокуракинською ЦРЛ, зайнявши посаду водія автотранспортних засобів на підставі наказу № 67 від 27.06.1991 року та працював на цій посаді до 28 вересня 2015 року. 25.09.2015 року наказом 156-к позивачу оголошено догану за неналежне виконання своїх посадових обов'язків, 28.09.2015 року позивача було звільнено з роботи на підставі ч.3 ст.40 КЗпП України. Позивач також зазначає, що його не ознайомлювали з посадовою інструкцією, правилами трудового розпорядку та іншими необхідними документами, а також не належним чином двічі (25.09.2015р., 28.09.2015р.) оформленого відрядження, в подорожньому листі не вірно вказані залишки бензину - 12,732 літра, замість 4,0 літрів, пробіг автомобіля - 423522,6 км, замість 423212,0 км, окрім цього передрейсовий огляд автотранспортного засобу ніким не проводився, був відсутній необхідний рівень мастила в двигуні тому, підстави для звільнення вважає необгрунтованими. Позивач вважає свої дії такими, що не суперечать діючому трудовому законодавству України, проте з 29.09.2015 року він та його сім'я позбавлені матеріальної підтримки, соціальної гарантії на працю, спричинена значна моральна шкода, порушені нормальні професійні та людські відносини з колишніми колегами по роботі. У зв'язку з чим позивач був змушений звернутися до суду з позовоною заявою, в який просить поновити його на роботі з 29.09.2015 року, скасувати наказ № 156-к від 25.09.2015 року та наказ № 157-к від 28.09.2015 року, відшкодувати середній заробіток в розмірі 2470,58 грн. за період вимушеного прогулу, починаючи з 29.09.2015 року по дату фактичного поновлення на роботі, моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн., судові витрати, а саме: витрати на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Позивач - ОСОБА_1 в судовому засіданні надав аналогічні до позовної заяви пояснення, на позовних вимогах наполягав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні надав аналогічні до позовної заяви пояснення, додавши, що надана суду так звана посадова інструкція за № 33-і водія автотранспортних засобів вказує на загальні правила поведінки водіїв лікарні і не передбачає відповідальності за не виконання цих правил. Всупереч нормам трудового законодавства та в заочній формі адміністрацією Білокуракинської ЦРЛ було видано наказ № 156-к від 25.09.2015 року про накладення стягнення на водія автотранспортних засобів ОСОБА_1 і останньому оголошена догана за неналежне виконання своїх посадових обов'язків. Представник позивача не погоджується з твердженням неналежного виконання позивачем ОСОБА_4 трудового розпорядку лікарні, на яку вказують норми КзПП України та постанова пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів». Зазначив, що з наказом про це дисциплінарне стягнення позивача ознайомили в порушення вимог закону лише на 4-й день разом із наказом про його звільнення від 28.09.2015 року. Таким чином, представник позивача вважає, що ОСОБА_1 28.09.2015 року незаконно звільнено з посади водія автотранспортних засобів невідкладної медичної допомоги, так як цьому передував незаконний наказ про оголошення йому догани за неналежне виконання своїх посадових обов'язків. Також вважає, що Адміністрація лікарні не провела належного розслідування причин неналежного виконання позивачем своїх обов'язків та чи вони пов'язані або перебувають у причинному зв'язку з невигідними наслідками для третіх осіб, а також не витребували у позивача жодного пояснення щодо порушення ним ОСОБА_4 ВТР лікарні, передбаченого трудовим законодавством.

Також представник позивача зазначив, що більшість допитаних в судовому засіданні свідків (ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7С) лише підтвердили факт того, що позивач своїми діями не спричинив нікому ніяких страждань, а його вимоги до представників адміністрації про наведення належного порядку в обліку паливно-мастильних матеріалів та технічного стану автомобілів швидкої допомоги, правильності обліку технічного ресурсу автомобілів та правильності заповнення подорожніх листів є законними.

Представник позивача, вважаючи звільнення позивача незаконним та таким, яке порушує його право на найвищу соціальну гарантію - працю, передбачену ст. 43 Конституцією України, порушення його нормальної життєдіяльності, втрата заробітку для свого забезпечення та своєї сім'ї, що у зв'язку з незаконними діями адміністрації у нього виникли проблеми зі здоровям, на які він вказує у позові, тому і заявляє моральний позов, який вважаємо правомірним виходячи із вимог ст. 237-1 КзПП та судової практики Верховного суду України. У зв"язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача - Білокуракинської центральної районної лікарні ОСОБА_3 в судовому засіданні надала заперечення на позовну заяву, вважаючи її незаконною, необгрунтованою та як таку, що не підлягає задоволенню обгрунтовуючи це тим, що 25.09.2015 водій автотранспортних засобів ОСОБА_1 отримав подорожній лист № 1242 та повинен був направитися у відрядження до м.Сєвєродонецьк згідно наказу від 25.09.2015 № 28-відр. ОСОБА_1 замість виїхати у відрядження самостійно, без відома адміністрації Білокуракинської центральної районної лікарні злив паливо з автомобіля Тойота держ № ВВ 3750АВ, після чого повідомив адміністрацію лікарні, що залишки палива не вірні. За вказаним фактом було створено комісію та складено відповідний акт. Фактично комісією було встановлено, що ОСОБА_1 на власний розсуд, без розпоряджень керівництва злив залишки палива зі службового автомобіля Тойота держ № ВВ 3750АВ. Скільки палива було злито комісією не встановлено, тому як ОСОБА_1 надав комісії лише дві пляшки з жовтою рідиною (встановити достовірно зміст пляшок за коліром та запахом не виявилося можливим) загальним об'ємом чотири літри. Таким чином, за подорожнім листом залишок палива повинен складати 12 (дванадцять) літрів, встановити фактичні залишки не можливо, тому як ОСОБА_1 злив залишки палива без комісії. Встановлення залишків палива в автомобілі не входить до компетенції водія автотранспортних засобів та не передбачено його посадовою інстракцією від 02.01.2014 № 33-і (посадова інструкція є в наявності, хоча позивач вказує що її немає, більш того, він особисто ознайомлювався з нею про що ставив свій підпис). Всі витрати палива документально фіксуються в бухгалтерії Білокуракинської ЦРЛ за подорожніми листами, отже він усвідомлював свої дії та знав що зливати паливо не має права. За вказаним фактом на підставі ст. 139, 147 КЗпП України, адміністрація лікарні 25.09.2015 оголосила догану водію автотранспортних засобів ОСОБА_1 За злиття палива зі службового автомобіля було створено комісію та складено акт, в якому було зазначено фактичні данні спідометра та неможливість встановлення залишків палива. Після складення акту юрисконсульт Білокуракинської ЦРЛ ОСОБА_3 затребувала від ОСОБА_1 надати письмові пояснення за вказаним вище фактом (25.09.2015, а не 28.09.2015 як стверджує позивач). ОСОБА_1, усвідомлював що за вчинені дії йому необхідно буде відповідати, тому він прийняв позицію нічого не підписувати і письмово не пояснювати. Позивач надав усні пояснення у присутності працівників лікарні, від письмових пояснень - відмовився, що було зафіксовано в акті від 25.09.2015 року. Представник відповідача звертає увагу суду на те, що 25.09.2015 ОСОБА_1 був відряджений у м.Сєвєродонецьк згідно наказу головного лікаря для перевезення хворої ОСОБА_8 на термінову діагностику для визначення правильного діагнозу. Замість відвезти хворого ОСОБА_1 почав зливати паливо з автомобіля та в решті взагалі відмовився від відрядження, що призвело до затримки постановки діагнозу хворої та могло призвести до погіршення її стану. Потім вигадав історію про те, що хвору не потрібно було везти, бо вільних місць для госпиталізації в лікарні Сєвєродонецька не має. ОСОБА_9 не врахував той факт, що хвора загалі не потребує госпіталізації в Сєвєродонецьку, а повинна була прибути туди тільки на діагностику. В зв'язку з тим, що позивач затримав виїзд в Сєвєродонецьк на зазначений час хвору не можливо було доставити на діагностику і було вирішено перенестити час відрядження на понеділок 28.09.2015 року. Лікарі Білокуракинської ЦРЛ мали підозри, що у хворої може бути пухлина головного мозку, і для визначення правильного діагнозу та вибору методу лікування ця діагностика була вкрай важлива для життя пацієнтки. Вчинок ОСОБА_9 не має виправдання а ні за моральними, а ні за юридичними показниками, адже його відмова від виконання своїх обов'язків могла коштувати ОСОБА_8 життя. Отже позивач відмовився їхати у відрядження чим фактично відмовився виконувати свої обов'язки. Ствердження позивача про те що автомобіль був технічно несправний вигадані і фактично не підтверджені, так як підстав для оскарження наказу про звільнення та поновлення на роботі ОСОБА_9 не має, позивач навмисно фальсифікує факти та шукає підстави для поновлення на роботі, але докази фактів, викладених у позовній заяві не має. Більш того, вказаний вище автомобіль закріплений за позивачем відповідно до наказу від 02.01.2015 № 40-о, отже слідкувати за технічним станом автомобіля повинен був позивач і якщо б автомобіль був дійсно несправний, то при прийнятті автомобіля ОСОБА_9 мав би або повідомити про несправність керівника, або усунути несправність. Але це не відповідає дійсності бо на цьому автомобілі, після відмови позивача їхати у відрядження, інший водій ОСОБА_10 повіз хвору в Сєвєродонецьк і несправностей в автомобілі не виявив. В понеділок 28.09.2015 пацієнта ОСОБА_11 було направлено на МР діагностику в Луганську обласну клінічну лікарню в м.Сєвєродонецьк повторно, тому як 25.09.2015 ОСОБА_9 відмовився від поїздки. 28.09.2015 було видано відповідний наказ головного лікаря від 28.09.2015 № 30-відр., з яким ОСОБА_1 ознайомлюватися відмовився та відмовився від поїздки знов. Адміністрація Білокуракинської ЦРЛ прийняла рішення викликати іншого водія та доставити пацієнта на життєво необхідну діагностику. Таким чином водій Білокуракинської ЦРЛ ОСОБА_1 своєю бездіяльністю зірвав лікувальний процес, пацієнт не був своєчасно доставлений на діагностику. ОСОБА_1 двічі відмовився виконувати наказ головного лікаря, чим порушив внутрішній трудовий розпорядок, посадову інструкцію та ст. 139 КЗпП. Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого проступку та його наслідки, за систематичне невиконання без поважних причин своїх посадових обов"язків водія автотранспортних засобів ОСОБА_1 28.09.2015 звільнено. Представник відповідача також вважає, що сума моральної шкоди розміром 10 тис. грн. не має ні розумних, ні справедливих підстав. Щодо погіршення стану здоров'я позивача, то у відповідача є певні сумніви що це пов'язано зі звільненням, адже неврозоподібний стан та безсоння у віці позивача може бути і без підстав, інші діагнози могли бути, а можливо і були у ОСОБА_1 до звільнення. Якщо розібратися в цьому, то як позивач с таким здоров'ям був допущений до керування автомобілем. Керівництво лікарні готує перевірку відносно лікарів, які проводили щорічні медичні огляди позивача.

Також представник відповідача зазначила, що це не бухгалтерія надала позивачу сфальшований подорожній лист, це колеги позивача, водії, які подавали дані в бухгалтерію, що взагалі не має відношення до звільнення позивача. Окрім цього, представник позивача заперечує щодо ствердження позивача що він своїми діями не наніс нікому моральної шкоди. Щодо надання авансу, як пояснив представник відповідача, що у лікарні не має каси і готівки, всі розрахунки проводяться в безготівковій формі, отже надати аванс на відрядження негайно не можливо. Представник відповідача зауважувала, що позивач постійно плутався у свідченнях.

Адміністрація Білокуракинської ЦРЛ вважає позовну заяву ОСОБА_1 безпідставною та необгрунтованою, факти викладені в заяві вигадані та не мають доказів як того вимагає ст. 60 ЦПК України тому, просять відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_12 в судовому засідані надала пояснення, що у Білокуракинській ЦРЛ займає посаду заступника головного лікаря по медичній частині, 24-25 вересня 2015 року виникла необхідність направити на консультацію хвору жінку в обласну лікарню м. Сєвєродонецька Луганської області на МРТ. Попередньо була домовленість з обласною лікарнею направити хвору на 28.09.2015 року на 11 годин, проте, за наполяганням родичів хворої поїздку було вирішено перенести на 25 вересня 2015 року, проте, ОСОБА_12 дізналась що водій не бажає їхати оскільки не має відрядження та з автотранспортного засобу злите пальне і поїздку перенесли на дату, яка планувалася раніше, а саме: понеділок 28.09.2015 року. 28.09.2015 року ОСОБА_1 вдруге відмовився їхати тому, вона попрохала ОСОБА_13, заступника головного лікаря по господарській частині, щоб він призначив для цього іншого водія.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засідані надав пояснення що він працює водієм швидкої допомоги та, що в понеділок, точну дату він не пам"ятає, отримав від старшого фельдшера та механіка розпорядження їхати в м. Сєвєродонецьк в лікарню везти хвору, родичі якої надали йому грошові кошти для заправки пальним машини швидкої допомоги, після чого він під"їхав до санпропускнику, приготував ноші для хворої, але підійшов завгосп ОСОБА_15 сказав, що він не поїде, натомість поїде ОСОБА_1 на Тойоті і щоб грошові кошти на пальне він передав ОСОБА_1, який в подальшому відмовився отримувати від нього грошові кошти.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засідані надав пояснення що він працює водієм автотранспортних засобів Білокуракинської ЦРЛ та, що старший механік ОСОБА_16 попрохав його з"їздити 28.09.2015 року в м.Сєвєродонецьк відвезти хвору ОСОБА_11 на автомобілі Тойота. Зазначений автомобіль був брудний, не було достатнього рівня мастила в двигуні, показники спідометра не співпадали з даними пробігу в подорожньому листі, в автомобілі стояли 4 літри бензину в пластикових пляшках по 1,5 та 2,5 літри. ОСОБА_5 здійснив прибирання в даній машині, долив в двигун якогось мастила, якої марки не знав, залив в бак з пляшок, що були в автомобілі 4 літри бензину та 5 літрів свого бензину. Після чого з чоловіком хворої ОСОБА_11 виїхав на заправку та за його рахунок заправив автомобіль Тойота для поїздки в обласну лікарню м. Сєвєродонецьк. Також свідок пояснив, що раніше він доливав в двигун автомобіля Тойота мастило з автомобіля ОСОБА_16.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засідані надав пояснення що він був лікуючим лікарем хворої ОСОБА_11, яка знаходилась в лікарні з 21 вересня 2015 року і їй необхідно було зробити МР томографію в обласній лікарні для уточнення діагнозу з можливою госпиталізацією в обласну лікарню, але до 28 вересня 2015 року вільних місць в обласній лікарні не було, була домовленість направити хвору на МРТ в понеділок 28.09.2015 року на 11 годину, але родичі хворої ОСОБА_11 наполягали на транспортуванні хворої на томографію 25 вересня 2015 року. ОСОБА_7 разом з дочкою хворої ОСОБА_6 намагався телефоним зв"язком зв"язатися з обласним нейрохірургом Богуславським, проте, це не вдалося. За погодженням з дочкою хворої ОСОБА_6 він відмінив поїздку в м. Сєвєродонецьк на понеділок 28.09.2015 року.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засідані пояснила, що її мати ОСОБА_11 знаходилася на лікуванні в Білоуракинській ЦРЛ, лікуючоий лікар - ОСОБА_7 25.09.2015 року за її наполяганням збиралися везти матір в обласну лікарню м. Сєвєродонецьк для проходження МРТ (томографії). Головний лікар надав розпорядження завгоспу відправити в м.Сєвєродонецьк автомобіль швидкої допомоги Тойоту за умови, що витрати на пальне понесе родина хворої. Їй сказали щоб вона підійшла до водія автомобіля Тойта ОСОБА_1 для передачі коштів на заправку. ОСОБА_1 відмовився брати кошти, сказавши щоб вона надала бензин або разом з ним їхати на заправку та заправляти автомобіль пальним, а йому віддати чек. Позивач пояснив їй що він чекає комісію так як в автомобілі не співпадають дані спідометру з даними в подорожньому листі, а також не співпадає кількість пального, а тому він не знає чи достатньо палива для того, щоб доїхати на заправку. ОСОБА_6 наполягала на скорішому від"їзді. Так як комісія не приходила, ОСОБА_1 запропонував їй бути свідком при перевірці кількості пального в автомобілі. Водій ОСОБА_1 злив з бака бензин у відро після чого розлив його у пластикові пляшки ємкістю 1,5 та 2,5 літри. Всього пального було 4 літри, про що вона написала відповідну розписку. В цей час її покликали до лікаря ОСОБА_7 При ній лікар ОСОБА_7 по гучному зв"язку намагався додзвонитися до обласної лікарні м.Сєвєродонецьк щодо поїздки, але додзвонитися йому не вдалося . Крім того, в розмові з ним з"ясувалося, що в неї недостатньо коштів для оплати МР діагностики хворої матері. Порадившись вони вирішили відмінити цю поїздку та перенести її, як було домовлено раніше, на понеділок 28.09.2015 року на 11 годину, про що було повідомлено водія Тойоти ОСОБА_1

Відповідно копії трудової книжки серії УКР № 0817061, виданої на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запису № 17, 26.06.1991 року позивач був прийнятий до Білокуракинської центральної районної лікарні на посаду водія першого класу, 01.04.2008 року його посаду було перемейновано з "водій першого класу" на "водій автотранспортних засобів швидкої допомоги" (а.с. 14-15), 28.09.2015 року відповідно запису № 20 у трудовій книжці ОСОБА_1 було звільнено за систематичне невиконання без поважних причин своїх посадових обов'язків, п.3 ст. 40 КЗпП України (а.с. 16) на підставі наказу № 157-к від 28.09.2015 року (а.с. 18).

Згідно наказу № 156-к від 25.09.2015 року ОСОБА_1 було оголошено догану за неналежне виконання своїх посадових обов'язків (а.с. 17).

Відповідно до ч.1 п. 3 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, відповідно копії подорожнього листа службового легкового автомобіля № 1242 від 25.09.2015 року, ОСОБА_1 було надано маршрут "Білокуракинська ЦРЛ - Сєвєродонецьк ОКЛ" автомобілем Тойота, державний номерний знак НОМЕР_1, проте, наданий маршрут залишився без виїзду (а.с.19), відповідно копії подорожнього листа службового легкового автомобіля № 1245 від 28.09.2015 року ОСОБА_1 було надано маршрут автомобілем Деот 33110, державний номерний знак НОМЕР_2 (а.с. 24), відповідно копії подорожнього листа службового легкового автомобіля № 1246 від 28.09.2015 року, ОСОБА_5 було надано маршрут "Сєвєродонецьк" автомобілем Тойота, державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 21).

Відповідно роздруківок показань спідометра при виїзді з гаражу, дані не співпадають з дними, що вказані в подорожніх листах (а.с. 20, 25).

ОСОБА_1 надавав заяву, адресовану головному лікарю Білокуракинської ЦРЛ ОСОБА_17, вхідний номер 845 від 28.09.2015 року, в якій висловив свої пояснення щодо залишення ним наданих маршрутів без виїзду та свої рекмендиції щодо поліпшення роботи водіїв автотранспортних засобів відділення швидкої допомоги (а.с. 26-28).

09.10.2015 року ОСОБА_1 також склав скаргу щодо роботи Білокуракинської ЦРЛ та надання допомоги в поновленні його на работі у зв'язку з незаконним звільненням, адресувавши її Міністру охорони здоров'я України ОСОБА_18М.(а.с. 29-34).

Відповідно довідки про доходи від 05.10.2015 року № 4127, загальна сума доходу ОСОБА_1 у Білокуракинській ЦРЛ за період з квітня 2015 року по вересень 2015 року становить 14823,47 грн. (а.с. 35).

ОСОБА_1, відповідно довідки, виданої Білокуракинською селищною радою, вих. № 2889 від 12.10.2015 року, має такий склад сім'ї: дружина - ОСОБА_19 (а.с. 38).

Згідно медичної картки, виданої на ім'я ОСОБА_1 є записи щодо огляду лікаря невропатолога, лікаря терапевта, які відбулися 07.10.2015 року та лікаря психолога, який відбувся 19.10.2015 року (а.с. 39-41).

01.10.2015 року ОСОБА_1 уклав угоду на ведення цивільної справи з ОСОБА_2, сплативши останньому 2000,00 гривень (а.с. 42).

Відповідно ч.1 ст. 12 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу, яка надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права в порядку, встановленому законом.

04.11.2015 року на виконання вимог ухвали суду від 26.10.2015 року представник Білокуракинської ЦРЛ надав до суду копію посадової інструкції, копію правил внутрішнього трудового розпорядку (а.с.54-67).

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Заслухавши пояснення сторін по справі та свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Наказом № 156-к від 25.09.2015 року позивачу було оголошено догану за неналежне виконання своїх посадових обов"язків, а саме: за те, що без присутності комісії злив залишки пального з служобового автомобіля Тойота, державний номер НОМЕР_1 і комісія не змогла встановити залишки палива, так як ОСОБА_1 надав комісії лише дві пляшки загальним об"ємом 4 літри з жовтою рідиною, зміст яких за кольором та запахом встановити виявилось не можливим. Наказом № 157-к від 28.09.2015 року за систематичне невиконання без поважних причин своїх посадових обов"язків, водій автотранспортних засобів ОСОБА_1 був звільнений з займаної посади за п.3 ст. 40 КЗпП України. Суд вважає дані накази незаконними, так як протирічать одне одному та іншим матеріалам справи. Так, в наказі № 157-к від 28.09.2015 року вказано, що 25.09.2015 року наказом головного лікаря Білокуракинської ЦРЛ від 25.09.2015 року № 173-о було створено комісію для проведення службового розслідування, за результатами якого було складено довідку від 28.09.2015 року про результати проведення службового розслідування (а.с. 81), в якій вказано провину ОСОБА_1 в самостійному замірі залишків пального, а наказ про оголошення догани за це порушення посадових обов"язків був складений головним лікарем 25.09.2015 року, тобто ще до складання довідки про результати службового розслідування. В наказі № 157-к від 28.09.2015 року також вказано, що 25.09.2015 року було видано наказ головного лікаря № 29-відр. про відрядження ОСОБА_1 для транспортування хворої ОСОБА_11 в Луганську ОКЛ м.Сєвєродонецьк на МР діагностику на автомобілі Тойота, державний номер НОМЕР_1, з яким Ведемеденко ознайомився та відмовився від поїздки. Це також не відповідає фактичним обставинам справи оскільки в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 не відмовлявся від поїздки в м.Сєвєродонецьк 25.09.2015 року, а готував машину до поїздки, перевіряв рівень мастила в двигуні, який не відповідав нормі, прибирав бруд в автомобілі та в присутності доньки хворої, перед поїздкою на заправку, злив залишки пального з баку автомобіля, які склали 4 літри, про що за засвідчила донька хворої в розписці (а.с. 48), а також засвідчила це в судовому засіданні під час допиту її в якості свідка. З її ж пояснень та пояснень свідка ОСОБА_7 встановлено, що не ОСОБА_1 відмовився від поїздки, а лікуючий лікар ОСОБА_7, за погодженням з ОСОБА_6- донькою хворої ОСОБА_11, відмінив поїздку м.Сєвєродонецьк так як не було гарантії проходження хворою МР діагностики та при необхідності госпіталізації її в обласній лікарні м.Сєвєродонецька та по причині відсутності необхідної суми коштів у ОСОБА_6 для оплати МР діагностики хворої. В наказі 157-к від 28.09.2015 року також вказано, що ОСОБА_1 відмовився від поїздки в м.Сєвєродонецьк і 28.09.2015 року згідно наказу головного лікаря № 30-відр., про відмову було складено акт від 28.09.2015 року (а.с. 92). В зазначеному акті вказано, що 28.09.2015 року о 09 годині 15 хвилин на території гаражу Білокуракинської ЦРЛ ОСОБА_1 було запропоновано ознайомитися з наказом № 30-відр. від 28.09.2015 року про його відрядження до м. Сєвєродонецьк для транспортуання тяжкохворої ОСОБА_11А.(а.с.92), проте ОСОБА_1 згідно подорожнього листа № 1245 від 28.09.2015 року працював на автомобілі ДЕОТ 13110, державний номер НОМЕР_2 з 08 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин (а.с. 24), а згідно подорожнього листа № 1246 від 28.09.2015 року на автомобілі Тойота, державний номер НОМЕР_1, водієм вказаний ОСОБА_5 для поїздки в м.Сєвєродонецьк, час вибуття 08 година 00 хвилин з вказаними залишками палива та показниками спідометра, що були вказані в подорожньому листі № 1242 від 25.09.2015 року, що свідчить про те, що створена комісія наказом № 172-о 25.09.2015 року для посилення контролю за обліком руху палива та з метою раціонального використовування ресурсів "сумлінно" виконала свою роботу. В наказі 157-к від 28.09.2015 року також вказано, що ОСОБА_1 своєю бездіяльністю зірвав лікувальний процес, пацієнт своєчасно не був доставлений на діагностику, ОСОБА_1 двічі відмовився виконувати наказ головного лікаря, чим порушив посадову інструкцію та ст.139 КЗпП України, що також не відповідає дійсності та не підтверджено в судовому засіданні, а навпаки в діях ОСОБА_1 вбачається добросовісне виконання своїх обов"язків. Відмови ОСОБА_1 від виконання наказів головного лікаря в судовому засідані не встановлено.

Було встановлено, що ОСОБА_1 виконував вимоги посадової інструкції № 33-і водія автотранспортних засобів (а.с. 66), в якій вказано, що водій зобов"язаний перевіряти технічний стан автомобіля перед виїздом на лінію, сприяти збільшенню міжремонтних пробігів автомобіля, утримувати автомобіль в чистоті та порядку, та має право доповідати керівництву про всі порушення і недоліки в межах своєї компетенції, вносити пропозиції щодо вдосконалення роботи, предбаченими цією посадовою інструкцією обов"язками, не виїзджати на лінію при виявленні несправностей автомобіля; вимоги ст. 139 КЗпП України, тобто дбайливо ставився до майна (автомобіля Тойота, державний номер НОМЕР_1).

Про те, що в двигуні автомобіля Тойота, державний номер НОМЕР_1, був недостатній рівень мастила, показання спідометра, кількість пального не відповідали даним, вказаним в подорожньому листі, що автмобіль був забруднений будівельними матеріалами, що необхідно замінити мастило та фільтр щоб не допустити виходу двигуна з ладу, так як під час відпустки ОСОБА_1 в двигун автомобіля Тойота доливалося мастило з автомобіля Део іншої марки, ОСОБА_1 повідомив посадових осіб Білокуракинської ЦРЛ про те, що в двигун автомобіля Тойота, державний номер НОМЕР_1 раніше іншими водіями, які експлуатували даний автомобіль під час відпустки ОСОБА_1, доливалися мастила не відповідної марки, підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_5

За таких обставин суд вважає дані накази № 156-к від 25.09.2015 року, № 157-к від 28.09.2015 року незаконними, які підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України в разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який вирішує трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У якості підстави для відшкодування моральної шкоди позивач вказує порушення порядку його звільнення з посади водія автотранспортних засобів Білокуракинської ЦРЛ за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, порушення нормальних професійних та людських відносини з колишніми колегами по роботі, погіршення стану його здоров"я.

Таке порушення, на його думку, виявилося в тому, що вказаними діями відповідача йому було заподіяно моральну шкоду, що виявилася у моральних стражданнях, втрати нормальних життєвих зв'язків та вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя й матеріальних збитків, які були заподіяні йому в результаті вимушеного лікування.

Згідно з ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок порушення її прав. Відповідно до ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику здійснюється у випадку, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя. При вирішенні питання про можливість застосування моральної шкоди, суд, як зазначає Пленум Верховного Суду України у п.9 Постанови В«Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкодиВ» , виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно ч. 4, 1 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.

Таким чином, суд виходить із засад розумності, виваженості, справедливості та приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди та відшкодування витрат, понесених позивачем на правову допомогу підлягають частковому задоволенню.

За таких підстав, суд вважає можливим позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Відповідно ст.237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Згідно ч.1. п.1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 п.1 ст.5 ЗУ "Про судовий збір", ст.ст. 139, 235-237, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 1167 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 30, 58-60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати наказ Білокуракинської центральної районної лікарні № 156-к від 25.09.2015 року як незаконний.

Скасувати наказ Білокуракинської центральної районної лікарні № 157-к від 28.09.2015 року як незаконний.

Поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_3 на посаді водія автотранспортних засобів відділення невідкладної медичної допомоги Білокуракинської центральної районної лікарні з 29 вересня 2015 року.

Стягнути з Білокуракинської центральної районної лікарні, код ЄДРПОУ 01983559, місцезнаходження зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, селище міського типу Білокуракине, вул. Чапаєва, буд. 72, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_3, паспорт серії ЕК 659842, виданий Білокуракинським РВ УМВС України в Луганській області 11.12.1997 року, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.09.2015 року по 26.11.2015 року включно, виходячи з розрахунку суми місячного доходу 2470 грн. 58 коп.

Стягнути з Білокуракинської центральної районної лікарні, код ЄДРПОУ 01983559, місцезнаходження зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, селище міського типу Білокуракине, вул. Чапаєва, буд. 72 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_3, паспорт серії ЕК 659842, виданий Білокуракинським РВ УМВС України в Луганській області 11.12.1997 року суму моральної шкоди у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 коп. та суму понесених ним витрат на правову допомогу в розмірі 1300 (одна тисяча триста) грн. 00 коп.

Стягнути з Білокуракинської центральної районної лікарні, код ЄДРПОУ 01983559, місцезнаходження зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, селище міського типу Білокуракине, вул. Чапаєва, буд. 72 на користь держави суму судового збору, який складається з судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. та суми судового збору щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_3, паспорт серії ЕК 659842, виданий Білокуракинським РВ УМВС України в Луганській області 11.12.1997 року на користь держави суму судового збору в частині позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп.

Зобов'язати службову особу, винну в незаконному звільнені ОСОБА_1 - головного лікаря Білокуракинської ЦРЛ - ОСОБА_17 покрити шкоду, заподіяну Білокуракинській центральній районній лікарні, код ЄДРПОУ 01983559, місцезнаходження зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, селище міського типу Білокуракине, вул. Чапаєва, буд. 72 у зв'язку з оплатою ОСОБА_1 часу вимушеного прогулу.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та сплати заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Луганської області через Білокуракинський районний суд Луганської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя Білокуракинського районного суду

Луганської області ОСОБА_20