Ухвала

від 12.07.2017 по справі 409/3069/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

12 липня 2017 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Євтушенко О.І., Ізмайлової Т.Л.,

КарпенкоС.О., Мостової Г.І.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Білокуракинської центральної районної лікарні про поновлення на роботі, скасування наказів, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

за касаційною скаргою Білокуракинської центральної районної лікарні на рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 26 листопада 2015 року та рішення апеляційного суду Луганської області від 27 січня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Білокуракинської центральної районної лікарні про поновлення на роботі, скасування наказу № 156-к від 25 вересня 2015 року, № 157-к від 28 вересня 2015 року, відшкодування середнього заробітку за період вимушеного прогулу та про стягнення завданої йому моральної шкоди.

На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що позивач з 25 червня 1991 року уклав трудовий договір з Білокуракинською ЦРЛ, де прийнятий на посаду водія автотранспортних засобів на підставі наказу № 67 від 27 червня 1991 року та працював на цій посаді до 28 вересня 2015 року. 25 вересня 2015 року наказом 156-к позивачу оголошено догану за неналежне виконання своїх посадових обов'язків, 28 вересня 2015 року позивача було звільнено з роботи на підставі ч. 3 ст. 40 КЗпП України. Позивач також зазначає, що його не ознайомлювали з посадовою інструкцією, правилами трудового розпорядку та іншими необхідними документами, а також не належним чином двічі (25 вересня 2015 року, 28 вересня 2015 року) оформленого відрядження, в подорожньому листі не вірно вказані залишки бензину - 12,732 літра, замість 4,0 літрів, пробіг автомобіля - 423522,6 км, замість 423212,0 км, окрім цього перед рейсовий огляд автотранспортного засобу ніким не проводився, був відсутній необхідний рівень мастила в двигуні тому, підстави для звільнення вважає необґрунтованими. Позивач вважає свої дії такими, що не суперечать діючому трудовому законодавству України, проте з 29 вересня 2015 року він та його сім'я позбавлені матеріальної підтримки, соціальної гарантії на працю, спричинена значна моральна шкода, порушені нормальні професійні та людські відносини з колишніми колегами по роботі.

У зв'язку, з чим позивач був змушений звернутися до суду з позовною заявою, в якій просить поновити його на роботі з 29 вересня 2015 року, скасувати наказ № 156-к від 25 вересня 2015 року та наказ № 157-к від 28 вересня 2015 року, відшкодувати середній заробіток в розмірі 2470,58 грн. за період вимушеного прогулу, починаючи з 29 вересня 2015 року по дату фактичного поновлення на роботі, моральну шкоду у розмірі 10 000 грн., судові витрати, а саме: витрати на правову допомогу у розмірі 2 000 грн.

Рішенням Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 26 листопада 2015 року позов задоволено частково.

Скасовано наказ Білокуракинської центральної районної лікарні від 25 вересня 2015 року № 156-к.

Скасовано наказ Білокуракинської центральної районної лікарні від 28 вересня 2015 року № 157-к.

Поновлено ОСОБА_3 на посаді водія автотранспортних засобів відділення невідкладної медичної допомоги Білокуракинської центральної районної лікарні з 29 вересня 2015 року.

Стягнуто з Білокуракинської центральної районної лікарні на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29 вересня до 26 листопада 2015 року, виходячи із розрахунку суми місячного доходу - 2 470 грн 58 коп.

Стягнуто з Білокуракинської центральної районної лікарні на користь ОСОБА_3 5 тис. грн на відшкодування моральної шкоди та 1 300 грн витрат на правову допомогу.

Зобов'язано службову особу, винну в незаконному звільнені ОСОБА_3 - головного лікаря Білокуракинської центральної районної лікарні ОСОБА_4, покрити шкоду, заподіяну Білокуракинській центральній районній лікарні, у зв'язку з оплатою ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 27 січня 2016 року зазначене судове рішення змінено - скасовано в частині покладення зобов'язання на службову особу - головного лікаря Білокуракинської центральної районної лікарні ОСОБА_4 обов'язку покрити шкоду, заподіяну Білокуракинській центральній районній лікарні у зв'язку з оплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У іншій частині рішення суду залишено без змін.

У поданій касаційній скарзі Білокуракинська центральна районна лікарня просить ухвалені в справі рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому ЦПК України від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судом встановлено, що відповідно копії трудової книжки серії НОМЕР_3, виданої на ім'я ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, запису № 17, 26 червня 1991 року позивач був прийнятий до Білокуракинської центральної районної лікарні на посаду водія першого класу, 01 квітня 2008 року його посаду було перейменовано з водія першого класу на Водій автотранспортних засобів швидкої допомоги , 28 вересня 2015 року відповідно запису № 20 у трудовій книжці ОСОБА_3 було звільнено за систематичне невиконання без поважних причин своїх посадових обов'язків, п. 3 ст. 40 КЗпП України на підставі наказу № 157-к від 28 вересня 2015 року.

Згідно наказу № 156-к від 25 вересня 2015 року ОСОБА_3 було оголошено догану за неналежне виконання своїх посадових обов'язків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, відповідно копії подорожнього листа службового легкового автомобіля № 1242 від 25 вересня 2015 року. ОСОБА_3 було надано маршрут Білокуракинська ЦРЛ - Сєвєродонецьк ОКЛ автомобілем Тойота, державний номерний знак НОМЕР_1, проте, наданий маршрут залишився без виїзду (а. с. 19), відповідно копії подорожнього листа службового легкового автомобіля № 1245 від 28 вересня 2015 року ОСОБА_3 було надано маршрут автомобілем Деот 33110, державний номерний знак НОМЕР_2 (а. с. 24), відповідно копії подорожнього листа службового легкового автомобіля № 1246 від 28 вересня 2015 року, ОСОБА_5 було надано маршрут Сєвєродонецьк автомобілем Тойота, державний номерний знак НОМЕР_1 (а. с. 21).

Відповідно роздруківок показань спідометра при виїзді з гаражу, дані не співпадають з даними, що вказані в подорожніх листах (а. с. 20, 25).

ОСОБА_3 надавав заяву, адресовану головному лікарю Білокуракинської ЦРЛ ОСОБА_4, вхідний номер 845 від 28 вересня 2015 року, в якій висловив свої пояснення щодо залишення ним наданих маршрутів без виїзду та свої рекомендації щодо поліпшення роботи водіїв автотранспортних засобів відділення швидкої допомоги (а. с. 26-28).

09 жовтня 2015 року ОСОБА_3 також склав скаргу щодо роботи Білокуракинської ЦРЛ та надання допомоги в поновленні його на роботі у зв'язку з незаконним звільненням, адресувавши її Міністру охорони здоров'я України Квіташвілі О.М. (а. с. 29-34).

Відповідно довідки про доходи від 05 жовтня 2015 року № 4127, загальна сума доходу ОСОБА_3 у Білокуракинській ЦРЛ за період з квітня 2015 року по вересень 2015 року становить 14 823,47 грн (а. с. 35).

ОСОБА_3 відповідно довідки, виданої Білокуракинською селищною радою, вих. № 2889 від 12 жовтня 2015 року, має такий склад сім'ї: дружина - ОСОБА_7 (а. с. 38).

Згідно медичної картки, виданої на ім'я ОСОБА_3 є записи щодо огляду лікаря невропатолога, лікаря терапевта, які відбулися 07 жовтня 2015 року та лікаря психолога, який відбувся 19 жовтня 2015 року (а. с. 39-41).

01 жовтня 2015 року ОСОБА_3 уклав угоду на ведення цивільної справи з ОСОБА_8, сплативши останньому 2 000 грн.

04 листопада 2015 року на виконання вимог ухвали суду від 26 жовтня 2015 року представник Білокуракинської ЦРЛ надав до суду копію посадової інструкції, копію правил внутрішнього трудового розпорядку (а. с. 54-67).

Наказом № 156-к від 25 вересня 2015 року позивачу було оголошено догану за неналежне виконання своїх посадових обов'язків, а саме: за те, що без присутності комісії злив залишки пального з службового автомобіля Тойота, державний номер НОМЕР_1 і комісія не змогла встановити залишки палива, так як ОСОБА_3 надав комісії лише дві пляшки загальним об'ємом 4 літри з жовтою рідиною, зміст яких за кольором та запахом встановити виявилось не можливим.

Наказом № 157-к від 28 вересня 2015 року за систематичне невиконання без поважних причин своїх посадових обов'язків, водій автотранспортних засобів ОСОБА_3 був звільнений з займаної посади за п. 3 ст. 40 КЗпП України.

В наказі № 157-к від 28 вересня 2015 року вказано, що 25 вересня 2015 року наказом головного лікаря Білокуракинської ЦРЛ від 25 вересня 2015 року № 173-0 було створено комісію для проведення службового розслідування, за результатами якого було складено довідку від 28 вересня 2015 року про результати проведення службового розслідування (а. с. 81), в якій вказано провину ОСОБА_3 в самостійному замірі залишків пального, а наказ про оголошення догани за це порушення посадових обов'язків був складений головним лікарем 25 вересня 2015 року, тобто ще до складання довідки про результати службового розслідування. В наказі № 157-к від 28 вересня 2015 року також вказано, що 25 вересня 2015 року було видано наказ головного лікаря № 29-відр. про відрядження ОСОБА_3 для транспортування хворої ОСОБА_9 в Луганську ОКЛ м. Сєвєродонецьк на МР діагностику на автомобілі Тойота, державний номер НОМЕР_1, з яким ОСОБА_3 ознайомився та відмовився від поїздки.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 не відмовлявся від поїздки в м. Сєвєродонецьк 25 вересня 2015 року, а готував машину до поїздки, перевіряв рівень мастила в двигуні, який не відповідав нормі, прибирав бруд в автомобілі та в присутності доньки хворої, перед поїздкою на заправку, злив залишки пального з баку автомобіля, які склали 4 літри, про що за засвідчила донька хворої в розписці (а.с. 48). а також засвідчила це в судовому засіданні під час допиту її в якості свідка. З її ж пояснень та пояснень свідка ОСОБА_10 встановлено, що не ОСОБА_3 відмовився від поїздки, а лікуючий лікар ОСОБА_10, за погодженням з ОСОБА_11- донькою хворої ОСОБА_9, відмінив поїздку м. Сєвєродонецьк гак як не було гарантії проходження хворою МР діагностики та при необхідності госпіталізації її в обласній лікарні м. Сєвєродонецька та по причині відсутності необхідної суми коштів у ОСОБА_11 для оплати МР діагностики хворої. В наказі 157-к від 28 вересня 2015 року також вказано, що ОСОБА_3 відмовився від поїздки в м. Сєвєродонецьк і 28 вересня 2015 року згідно наказу головного лікаря № 30-відр., про відмову було складено акт від 28 вересня 2015 року (а. с. 92). В зазначеному акті вказано, що 28 вересня 2015 року о 09 годині 15 хвилин на території гаражу Білокуракинської ЦРЛ ОСОБА_3 було запропоновано ознайомитися з наказом № 30-відр. від 28 вересня 2015 року про його відрядження до м. Сєвєродонецьк для транспортування тяжкохворої ОСОБА_9 (а. с. 92), проте ОСОБА_3 згідно подорожнього листа № 1245 від 28 вересня 2015 року працював на автомобілі ДЕОТ 13110, державний номер НОМЕР_2 з 08 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин (а. с. 24), а згідно подорожнього листа № 1246 від 28 вересня 2015 року на автомобілі Тойота, державний номер НОМЕР_1, водієм вказаний ОСОБА_5 для поїздки в м. Сєвєродонецьк, час вибуття 08 година 00 хвилин з вказаними залишками палива та показниками спідометра, що були вказані в подорожньому листі № 1242 від 25 вересня 2015 року, що свідчить про те, що створена комісія наказом № 172-0 25 вересня 2015 року для посилення контролю за обліком руху палива та з метою раціонального використовування ресурсів сумлінно виконала свою роботу. В наказі 157-к від 25 вересня 2015 року також вказано, що ОСОБА_3 своєю бездіяльністю зірвав лікувальний процес, пацієнт своєчасно не був доставлений на діагностику, ОСОБА_3 двічі відмовився виконувати наказ головного лікаря, чим порушив посадову інструкцію та ст. 139 КЗпП України, що також не відповідає дійсності та не підтверджено в судовому засіданні, а навпаки в діях ОСОБА_3 вбачається добросовісне виконання своїх обов'язків. Відмови ОСОБА_3 від виконання наказів головного лікаря в судовому засіданні не встановлено.

Встановлено, що ОСОБА_3 виконував вимоги посадової інструкції № 33-і водія автотранспортних засобів (а. с. 66), в якій вказано, що водій зобов'язаний перевіряти технічний стан автомобіля перед виїздом на лінію, сприяти збільшенню міжремонтних пробігів автомобіля, утримувати автомобіль в чистоті та порядку, та має право доповідати керівництву про всі порушення і недоліки в межах своєї компетенції, вносити пропозиції щодо вдосконалення роботи, передбаченими цією посадовою інструкцією обов'язками, не виїжджати на лінію при виявленні несправностей автомобіля; вимоги ст. 139 КЗпП України, тобто дбайливо ставився до майна (автомобіля Тойота, державний номер НОМЕР_1).

Про те, що в двигуні автомобіля Тойота, державний номер НОМЕР_1, був недостатній рівень мастила, показання спідометра, кількість пального не відповідали даним, вказаним в подорожньому листі, що автмобіль був забруднений будівельними матеріалами, що необхідно замінити мастило та фільтр щоб не допустити виходу двигуна з ладу, так як під час відпустки ОСОБА_3 в двигун автомобіля Тойота доливалося мастило з автомобіля Део іншої марки, ОСОБА_3 повідомив посадових осіб Білокуракинської ЦРЛ про те, що в двигун автомобіля Тойота, державний номер НОМЕР_1 раніше іншими водіями, які експлуатували даний автомобіль під час відпустки ОСОБА_3, доливалися мастила не відповідної марки, підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_5

За таких обставин суд вважає дані накази № 156-к від 25 вересня 2015 року, № 157-к від 28 вересня 2015 року незаконними, які підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України в разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який вирішує трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У якості підстави для відшкодування моральної шкоди позивач вказує порушення порядку його звільнення з посади водія автотранспортних засобів Білокуракинської ЦРЛ за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, порушення нормальних професійних та людських відносини з колишніми колегами по роботі, погіршення стану його здоров"я.

Таке порушення, на його думку, виявилося в тому, що вказаними діями відповідача йому було заподіяно моральну шкоду, що виявилася у моральних стражданнях, втрати нормальних життєвих зв'язків та вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя й матеріальних збитків, які були заподіяні йому в результаті вимушеного лікування.

Згідно з ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок порушення її прав. Відповідно до ст.237-1 відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику здійснюється у випадку, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя. При вирішенні питання про можливість застосування моральної шкоди, суд, як зазначає Пленум Верховного Суду України у п. 9 Постанови Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди , виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно ст. 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

У п. 22 Постанови Пленуму Верховного суду Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 06 листопада 1992 року є роз'ясненим, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок і попередня робота працівника . Обставини за яких було вчинено проступок були належним чином досліджені та з'ясовані судом із достатньою повнотою і вони дали підстави суду зробити висновок не незаконність дій роботодавця з накладення дисциплінарного стягнення за таких обставин.

Задовольняючи частково позовні вимоги, скасовуючи накази Білокуракинської центральної районної лікарні № 156-к від 25 вересня 2015 року та № 157-к від 28 вересня 2015 року як незаконні, поновлюючи на посаді та стягуючи заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду суд першої інстанції, з яким погодився суду апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що вказані у наказах №156-к, 157-к відомості про припущене службове порушення з боку позивача та про те, що він своєю бездіяльністю зірвав лікувальний процес, через що пацієнт своєчасно не був доставлений на діагностику, а працівник при цьому двічі відмовився виконувати наказ головного лікаря, чим порушив посадову інструкцію та ст. 139 КЗпП України не відповідають фактичним обставинам справи і, відповідно дії позивача не можуть бути розцінені як дисциплінарне порушення. Також суд першої інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов висновків про наявність підстав для стягнення моральної шкоди, адже факт її спричинення визнав доведеним.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині покладення зобов'язання на службову особу - головного лікаря Білокуракинської центральної районної лікарні ОСОБА_4 обов'язку покрити шкоду, заподіяну Білокуракинської центральної районної лікарні у зв'язку з оплатою часу вимушеного прогулу, суд апеляційної станції на підставі належним чином оцінених доказів (ст. 212 ЦПК України) дійшов обґрунтованого висновку про те, що суд першої інстанції, на підставі ст. 237 КЗпП України, зобов'язало службову особу, яка не приймала участь у справі, не була долучена до участі у справі ні у якості відповідача, ні третьої особи на боці відповідача, оскільки відповідно абз. 2 п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 06 листопада 1992 року унеможливлює таке стягнення при одночасному винесенні судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 336 ЦПК України за наслідками розгляду касаційної скарги на рішення суд касаційної інстанції має право постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Білокуракинської центральної районної лікарні відхилити.

Рішення апеляційного суду Луганської області від 27 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ.О. Кузнєцов Судді:О.І. Євтушенко Т.Л. Ізмайлова С.О. Карпенко Г.І. Мостова