Вирок

від 07.09.2012 по справі 1-103/12

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-103/12

Провадження № 1/1015/7995/11

В И Р О К

іменем України

07.09.2012 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Бурбели Ю.С.,

за участю секретаря Солдатенко В.С., Шереметьєвої Т.В.,

прокурора Пономаренка Я.В., Тучика А.А., Юркової Ю.В., Литвиненка Р.С.,

захисника ОСОБА_1,

потерпілої ОСОБА_2,

представника потерпілої ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, яка має середню-спеціальну освіту, працюючої старшою медичною сестрою травматологічного відділення Київської обласної клінічної лікарні, зареєстрованої та проживаючої за адресою: м. Київ, Багговутівська 1-а кв. 194, раніше не судимої, у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 289, ч. ч. 3,4 ст. 358 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4, маючи умисел на підроблення документа, який посвідчується нотаріусом та надає права, з метою його подальшого використання, у невстановленому місці вступила у злочинну змову із невстановленою особою та передала їй технічний паспорт на автомобіль ВАЗ 21061, д.н.з 83261 КХ, та особистий документ свого покійного батька - ОСОБА_5, який помер 07.09.2006 року.

13.09.2006 р. по вул. Незалежності, 34, в м. Яготин Київської області невстановлена особа, діючи спільно та за попередньою змовою із ОСОБА_4, представилась ОСОБА_5 та пред'явила нотаріусу зазначений паспорт, а також технічний паспорт на автомобіль ВАЗ 21061, д.н.з 83261 КХ, та заявила клопотання про видачу ОСОБА_4 доручення на право керувати та розпоряджатися автомобілем ВАЗ 21061, д.н.з 83261 КХ.

Нотаріус, перевіривши вказані документи, видав та засвідчив довіреність серії ВЕС № 021937 від імені ОСОБА_5, яка уповноважувала ОСОБА_4 керувати та розпоряджатись (продавати або обмінювати) автомобілем марки ВАЗ 21061, д.н.з 83261 КХ.

Продовжуючи злочину діяльність, 16.09.2006 р. ОСОБА_4 зазначену підроблену довіреність використала в Києво-Святошинському РЕВ ОСОБА_6 України в Київській області, області, де зняла з обліку реєстрації вказаний автомобіль, не маючи на це законних підстав.

В судовому засіданні підсудна ОСОБА_4, винною себе у вчинені вказаних злочинів не визнала та показала суду, що 07.09.2006 р. їй повідомили, що її батько ОСОБА_7 помер. Батько розвівся з її матір'ю та проживав у ІНФОРМАЦІЯ_3. Знову одружився в 2005 році з ОСОБА_7 (раніше Голуб) ОСОБА_8. За місцем проживання її батька працівники міліції виписали їм направлення в морг. Вони завезли покійного батька в морг. 09.09.2006 р. поховали батька в м. Рокитне. Де в цей час була його законна дружина ОСОБА_2 їй не відомо, вона про смерть батька її не сповіщала. У квартирі, де проживав батько, вона знала де лежать ключі від автомобіля ВАЗ 21061, який належав її батьку. Взявши ключі вона пішла до православної церкви в м. Вишневе по вул. Машинобудівників, тому що там стояв вказаний автомобіль. Вона забрала автомобіль, щоб в подальшому продати, так як зі смертю батька понесла значні витрати на поховання. В квартирі батька вона також знайшла пакет документів серед яких були ксерокопія його паспорта, ідентифікаційний код, документи на автомобіль, в тому числі довіреність на її ім'я на право користування вказаним автомобілем, після чого продала автомобіль брату.

В судовому засіданні досліджені показання підсудної, які вона давала під час проведення досудового слідства по справі, згідно яких 13.09.2006 р. вона поїхала в м. Яготин, де знайшла чоловіка, який був схожий на її батька, розповіла що її батько знаходиться за межами Києва та дозволив виписати доручення від на її ім'я і що їй термінового потрібно продати автомобіль, який належить йому. Чоловік погодився на її пропозицію та з нею пішов до найближчої нотаріальної контори. В нотаріальній конторі вони надали пакет документів які потрібні на видачу довіреності. Нотаріус видав довіреність за якою вона мала право розпоряджатись автомобілем померлого батька. 16.09.2006 р. вона запропонувала своєму брату ОСОБА_9 придбати цей автомобіль, на що той погодився. Разом з ним поїхали до Києво-Святошинсьокого МРЄВ ДАІ в м. Боярка, де той їй заплатив 9 300 гривень та вона зняла автомобіль з реєстрації (А.с. 71-73 Т.2 ).

Винність підсудної у вчиненні даного злочину підтверджується показаннями потерпілої та свідка, допитаних в процесі судового слідства.

Так, потерпіла ОСОБА_2 показала суду, що вона з ОСОБА_7 у 2005 році офіційно оформили шлюб та проживали разом. З вересня 2006 р. вона проживала у своєї дочки в м. Вишневе по вул. Київській, 1 а, кв. 70. 09.09.2006 р. їй повідомили, що чоловік помер. Вона поїхала в м. Рокитне де родичі її чоловіка підтвердили, що її чоловік помер. Після цього вона пішла до державного нотаріуса в м. Вишневе та подала заяву про прийняття спадщини. Після цього пішла до місця де її чоловік ставив автомобіль марки ВАЗ 21061, який належав йому, а саме на території церкви. Охоронець церкви відповів, що прийшли двоє жінок та забрали даний автомобіль. Вона пішла до нотаріуса та розповіла, що викрали спадкове майно, нотаріус відправила запит в ДАІ Києво-Святошинського району. Прийшла відповідь, що даний автомобіль за її чоловіком не рахується так як автомобіль знятий з реєстрації на підставі доручення від 13.09.2006 року. Її чоловік помер 07.09.2006 року, а доручення надане на ім'я ОСОБА_4 дочки ОСОБА_5 вже після смерті її чоловіка. Після цього вона поїхала до м. Яготин та подала заяву до ОСОБА_10

В судовому засіданні свідок ОСОБА_11, показав, що дійсно працював приватним нотаріусом з 2004 року по 2006 рік в м. Яготин та 13.09.2006 р. посвідчив доручення серії ВЕС 021937, яким ОСОБА_5 уповноважував ОСОБА_4 керувати та розпоряджатись автомобілем НОМЕР_1. 13.09.2011 року до нього звернувся чоловік з пакетом документів, а саме паспортом громадянина України на ім'я ОСОБА_5В, ідентифікаційним кодом, та реєстраційним талоном на автомобіль ВАЗ 21061. Він перевірив документи. Фото в паспорті було схоже з особою, яка назвалась ОСОБА_5, через це у нього не виникло підозри і він посвідчив доручення ( а.с. 86-87, 117-119 Т.1).

Винність підсудної ОСОБА_12 у вчиненні вказаних злочинів також підтверджується іншими доказами, дослідженими в процесі судового слідства, а саме:

- даними з протоколів вилучення, огляду та приєднання до кримінально справи заяви про зняття з реєстрації автомобіля ВАЗ 21061 в Києво-Святошинському РЕВ ДАІ від 16.09.2006 р., документів, на підставі яких знято з реєстрації автомобіль НОМЕР_2 (а.с. 60-71 Т.1);

- даними з протоколів вилучення, огляду та приєднання до кримінальної справи оригіналу довіреності серії ВЕС 021937 зареєстрованої в нотаріальному реєстрі № 1681, виданої приватним нотаріусом ОСОБА_11 в м. Яготин від 13.09.2006 р., за якою ОСОБА_5 уповноважував ОСОБА_4 керувати та розпоряджатись автомобілем НОМЕР_3. (а.с.73-77 Т.1);

- даними з висновку почеркознавчої експертизи №300 ВКД від 01.06.2011 року про те що підпис в довіреності ОСОБА_5 від 13.09.2006 року виконано ймовірно не ОСОБА_5 «Особистий підпис» в заяві про зняття з обліку для реалізації від 16.09.2006 року виконані ОСОБА_4В.( а.с. 220-226 Т.1).

Оцінивши та проаналізувавши досліджені в судовому засіданні докази по справі, суд визнає, що під час досудового слідства підсудна давала правдиві показання, які відповідають встановленим обставина справи, тому саме цим показанням суд надає перевагу. Показання підсудної в судовому засіданні суд розцінює як спосіб захисту та намагання уникнути відповідальності за вчинений злочин.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що винність підсудної у вчиненні злочинів, передбачених ч. ч. 3,4 ст. 358 КК України доведена повністю, що дії підсудної ОСОБА_4 вірно кваліфіковані органом досудового слідства за ч. 3 ст. 358 КК України, як підроблення документа, який видається та посвідчується приватним нотаріусом та який надає права з метою використання його підроблювачем, вчинене за попередньою змовою групою осіб та за ч. 4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документа.

У той же час, оцінивши та проаналізувавши досліджені в судовому засідання докази, суд дійшов до висновку, що за ч. 1 ст. 289 КК України підсудна ОСОБА_4 підлягає виправданню з наступних підстав.

Так, ОСОБА_4 пред'явлено обвинувачення, згідно якого 09.09.2006 р. вона з метою заволодіння транспортним засобом прибула до охоронюваної автостоянки на території Православної церкви по вул. Машинобудівників в м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області, де знаходився автомобіль НОМЕР_4, що належав ОСОБА_5, який помер 07.09.2006 р. ОСОБА_4 скориставшись ключами від даного автомобіля, які знайшла в квартирі АДРЕСА_1, де проживав її батько ОСОБА_5, відчинила двері автомобіля та сівши за кермо, за допомогою ключа запустила двигун і увімкнувши передачу перемикання швидкостей, рушила з місця. Таким чином з місця вчинення злочину зникла, при цьому незаконно заволодівши автомобілем В«ВАЗ-21061В» , державний номерний знак НОМЕР_5, вартістю 5956 грн., чим заподіяла потерпілій ОСОБА_2 матеріальний збиток на вказану суму.

Відповідно до п.18 Постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суб'єктом злочину, передбаченого ст. 289 КК, не можна визнавати осіб, які є співвласниками або законними користувачами транспортного засобу.

У той же час, в ході судового слідства по справі встановлено, що майнові права на автомобіль В«ВАЗ-21061В» , державний номерний знак НОМЕР_5, потерпіла - дружина померлого, та підсудна - дочка померлого, набули відповідно до діючого цивільного законодавства України, оскільки являються спадкоємцями першої черги в рівних частках. З урахуванням наведеного з 07.09.2006 р. підсудна стала співвласницею спадщини, в тому числі вказаного автомобіля., у зв'язку з чим в її діях відсутній склад злочину, передбаченого ст. 289 КК України, оскільки вона не є суб'єктом даного злочину.

Призначаючи покарання підсудній, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винної та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання, а також те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання підсудної судом не встановлено.

Призначаючи покарання, суд враховує, що згідно ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 3 ст. 358 КК України, є злочином середньої тяжкості, злочин, передбачений ч. 4 ст. 358 КК України, є злочином невеликої тяжкості; враховує особу підсудної ОСОБА_4 яка раніше не судима, працюює старшою медичною сестрою травматологічного відділення Київської обласної клінічної лікарні, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває.

Вирішуючи питання про призначення покарання підсудній за вчинення кожного з вказаних злочинів, суд дійшов до висновку, що ОСОБА_4 підлягає звільненню від покарання за кожний з цих злочинів з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минуло п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення цього строку особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.

Судом встановлено, що 13.09.2006 р. ОСОБА_4 вчинила нетяжкий злочин, передбачений ч. 4 ст. 358 КК України. Відповідно, 13.09.2009 р. для неї минув строк давності, передбачений ч. 1 ст. 49 КК України за вчинення даного злочину.

Крім того, 13.09.2006 р. ОСОБА_4 вчинила злочин середньої тяжкості, передбачений ч. 3 ст. 358 КК України. Відповідно, 13.09.2011 р. для неї минув строк давності, передбачений ч. 1 ст. 49 КК України за вчинення даного злочину.

Суд також враховує те, що ухвалити рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності можна лише за наявності її згоди на закриття справи з відповідної підстави. Підсудна такої згоди суду під час судового розгляду справи не надавала, просила її виправдати.

Відповідно до положення ч. 5 ст. 74 КК України, особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст. 49 КК України.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 відповідно до ст. 328 КПК України підлягає залишенню без розгляду.

Доля речових доказів вирішується у відповідності до ст. 81 КПК України.

Судові витрати підлягають стягненню з підсудної.

На підставі викладеного, керуючись ст. 323-324 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 358 КК України, ч. 4 ст. 358 КК України та звільнити її від покарання за кожний з цих злочинів у зв'язку із закінченням строку давності.

За ч. 1 ст. 289 КК України ОСОБА_4 виправдати за відсутністю в її діях складу даного злочину.

До вступу вироку в законну силу залишити ОСОБА_4 запобіжний захід у виді підписки про невиїзд.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Київській області судові витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи 1504 грн. 68 коп. (т.1 а.с.192) та повторної судової почеркознавчої експертизи 1641 грн. 12 коп. (т.1 а.с.218).

Речові докази - документи з РЕВ ДАІ Києво-Святошинського району, довіреність, ідентифікацій код, зразки підпису, документи з зразками підпису померлого ОСОБА_5, зразки підпису, копії документів в яких містяться підписи ОСОБА_4, зразки підпису, документи з нотаріату, документи з Білоцерківського МРЕВ ДАІ приєднанні до кримінальної справи; щоденник з зразками почерку померлого ОСОБА_5 передані на зберігання в камеру схову Києво-Святошинського РВ (а.с. 70, 76,92, 110, 133, 165,173,187,207,212 (Т.1) (а.с. 42 (Т.2) - повернути потерпілій ОСОБА_2.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом п'ятнадцяти діб з дня його проголошення.

Суддя Ю.С. Бурбела