Ухвала

від 01.12.2015 по справі 826/15752/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2015 року м. Київ К/800/53040/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Кошіля В.В. Моторного О.А. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014 у справі № 826/15752/13-а за позовомДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві доПриватного підприємства «Катюша» третя особаКомунальний заклад «Парк культури та відпочинку «Гідропарк» простягнення дебіторської заборгованості за рахунок активів боржника у розмірі 129 888,08 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві звернулась до суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства «Катюша» про стягнення дебіторської заборгованості за рахунок активів боржника у розмірі 129 888,08 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2013 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2013 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача суму дебіторської заборгованості за рахунок активів боржника у розмірі 56 476,04 грн.; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, оскільки вважає, що рішення судів прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- згідно повідомлення про наявність заборгованості з податків і зборів (обов'язкових платежів) від 17.10.2013 № 8101/10/26-53-11-04-10 КП «Парк культури та відпочинку «Гідропарк» має податкову заборгованість у загальному розмірі 435 421,30 грн., а саме: з податку на додану вартість - 165 284,59 грн., штрафні санкції - 2,37 грн., з податку на прибуток - 41,62 грн., земельний податок - 105 491,11 грн., єдиний внесок - 164 601,61 грн., наявність якого третьої особою під час судового розгляду справи не заперечувалася;

- з метою погашення наявного у відповідача податкового богу позивачем були вчинені наступні дії: складено акт №5 опису майна від 17.07.2012, направлені податкові вимоги від 06.12.2010 №1/3396, податкові повідомлення-рішення №0028321520 від 24.07.2012, №0004411520 від 19.02.2013, №000312550 від 30.10.2012; також ДПІ у Дніпровському районі зверталася до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовами про стягнення податкової заборгованості, направляла запити з метою виявлення джерел погашення податкового боргу до УДАІ ГУМВС України в м. Києві, Інспекції державного технічного нагляду, ДП «Український інститут промислової власності», Інспекції державного реєстратора флоту України, Київського міського бюро технічної інвентаризації права власності на об'єкти нерухомого майна;

- в процесі здійснення позивачем дій, спрямованих на пошук джерел погашення податкового боргу КП «Парк культури та відпочинку «Гідропарк», була виявлена дебіторська заборгованість ПП «Катюша» перед КП «Парк культури та відпочинку «Гідропарк» у розмірі 129888,08 грн., що, за твердженнями позивача, підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 31.01.2013.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ДПІ у Дніпровському районі м. Києва на час розгляду справи не надано суду належних доказів, які б підтверджували заявлений у позовній заяві розмір дебіторської заборгованості ПП «Катюша» перед КП «Парк культури та відпочинку «Гідропарк».

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині заявленої до стягнення суми дебіторської заборгованості в розмірі 73 412,04 грн., оскільки вказана сума не підтверджена позивачем належними первинними документами бухгалтерського обліку кредитора, а в іншій частині позовних вимог позов задоволено з огляду на прийняття судом письмової заяви відповідача про визнання позову на суму 56 476,04 грн.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до пп.20.1.19 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення з дебіторів платника податків, що має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на органи державної податкової служби, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків.

У разі якщо здійснення заходів щодо продажу майна платника податків не привело до повного погашення суми податкового боргу, орган стягнення може визначити додатковим джерелом погашення податкового боргу дебіторську заборгованість платника податків, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на органи державної податкової служби. Така дебіторська заборгованість продовжує залишатися активом платника податків, що має податковий борг, до надходження коштів до бюджету за рахунок стягнення цієї дебіторської заборгованості. Орган державної податкової служби повідомляє платника податків про таке надходження коштів в п'ятиденний термін з дня отримання відповідного документа (п. 87.5 ст. 87 ПК України).

Згідно п. 95.22 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби звертається до суду щодо стягнення з дебіторів платника податку, що має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на органи державної податкової служби, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків. Сума коштів, що надходить у результаті стягнення дебіторської заборгованості, в повному обсязі (але в межах суми податкового боргу) зараховується до відповідного бюджету чи державного цільового фонду в рахунок погашення податкового боргу платника податків. Сума дебіторської заборгованості, що стягнута понад суму податкового боргу, передається у розпорядження платника податку.

На виконання пунктів 87.5 і 87.6 ст.87 та п.95.22 ст.95 глави 9 ПК України наказом Міністерства фінансів України № 1277 від 05.12.2012 затверджено Порядок використання додаткових джерел погашення податкового боргу (надалі - Порядок № 1277), який діяв станом на момент спірних правовідносин.

У відповідності до п.2.3 Порядку № 1277 переведення платником податків прав вимоги дебіторської заборгованості, що випливає з відносин платника податків з дебітором, на орган стягнення здійснюється на основі договору, укладеного в письмовій формі між платником податків та органом державної податкової служби.

У разі згоди платника податків орган державної податкової служби укладає договір з таким платником податків. Договір повинен містити, зокрема: назву договору та місце його укладання; найменування платника податків та органу державної податкової служби; предмет договору; порядок виконання зобов'язань за договором; права та обов'язки сторін; умови укладання, зміни та припинення договору; місцезнаходження та реквізити сторін (п.2.4 Порядку № 1277).

Відповідно до пункту 2.5 Порядку № 1277 на орган державної податкової служби як орган стягнення можуть переводитися всі види дебіторської заборгованості, зокрема, дебіторська заборгованість за товари (роботи, послуги).

Пунктом 2.9 Порядку № 1277 передбачено, що платник податків та орган стягнення повідомляють дебітора про переведення на орган державної податкової служби права вимоги. Повідомлення дебітора органом державної податкової служби складається за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку.

Орган державної податкової служби звертається до суду щодо стягнення з дебіторів платника податків, що має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на органи державної податкової служби, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків (п.2.14 Порядку № 1277).

Згідно п.2.6 Порядку № 1277 визначення такої дебіторської заборгованості здійснюється шляхом перевірки органом державної податкової служби дебіторської заборгованості, яка відображена на рахунках бухгалтерського обліку платника податків та в аналітичному обліку.

При цьому, як визначено у п. 2.7 Порядку № 1277, платник податків передає органу державної податкової служби всі документи, що свідчать про право вимоги.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ч.1 ст.9 названого Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, податковий орган під час звернення до суду з позовом про стягнення з дебіторів платника податку, який має податковий борг, сум дебіторської заборгованості повинен підтвердити наявність заявленої до стягнення суми боргу належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку такого платника податків.

Судами попередніх інстанцій при розгляді справи встановлено, що позивачем не надано належних доказів щодо наявності у відповідача дебіторської заборгованості перед боржником у розмірі 73 412,04 грн. (з урахуванням часткового визнання відповідачем позову на суму 56 476,04 грн.), оскільки надані позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог документи не є належними доказами, які свідчать про наявність у ПП «Катюша» дебіторської заборгованості перед КП «Парк культури та відпочинку «Гідропарк» у заявленому розмірі, а тому не дають змогу встановити підтверджений первинними документами бухгалтерського обліку розмір заявленої до стягнення суми дебіторської заборгованості.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов вірного, не спростованого доводами касаційної скарги, висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині заявленої до стягнення з відповідача суми дебіторської заборгованості в розмірі 73 412,04 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що судом повно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надано їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин справи та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220 1 , 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний