Постанова

від 01.12.2015 по справі 903/783/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2015 р. Справа № 903/783/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Бучинська Г.Б. ,

судді Василишин А.Р.

при секретарі Пацьола О.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача 1- не з'явився

відповідача 2 - ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірамакс Україна" на рішення господарського суду Волинської області від 17.09.15 р. у справі № 903/783/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірамакс Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш офіс"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Три Л"

про визнання права власності на майно та витребовування майна з чужого незаконного володіння

Рішенням господарського суду Волинської області від 17.09.2015 р. у справі №903/783/15 (суддя Гарбар І.О.) в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірамакс Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш офіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Три Л" про визнання права власності на майно та витребовування майна з чужого незаконного володіння відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Волинської області від 17.09.2015 р. у справі №903/783/15 позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 17.09.2015 р. по справі №903/783/15 та прийняти нове рішення.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Вірамакс Україна" посилається на ту обставину, що господарський суд Волинської області порушив норми матеріального та процесуального права що призвело до неправильного вирішення питання та винесення помилкового рішення. Крім того, суд не в повному обсязі з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Зокрема скаржник звертає увагу, що суд першої інстанції не дослідив, питання щодо наявності спірного майна на території будівельного майданчика Товариства з обмеженою відповідальністю "Три Л". Також, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що він спільно із відповідачем-1 09.09.2015 р. здійснив фіксацію та фотографування спірного обладнання на об'єкті відповідача-2, що було оформлено Актом обстеження (огляду) будівельного майданчика від 09.09.2015 р.

В свою чергу, господарський суд Волинської області не здійснив огляд такого обладнання за місцем його розташування, а також не надав жодної правової оцінки наданим позивачем та відповідачем-1 доказам знаходження такого майна на будівельному майданчику відповідача-2.

Крім того, скаржник звертає увагу апеляційного суду на те, що позивач передав у оренду своє обладнання відповідачу-1 за відповідним договором оренди, термін дії якого закінчився ще 31.12.2013 р. Тобто, підстав у відповідача-1 на утримання такого обладнання на даний час немає. Спірне обладнання у подальшому було розміщено відповідачем-1 на об'єкті відповідача-2. Наразі воно там і знаходиться без жодної правової підстави.

Відтак на думку скаржника, у відповідачів відсутні правові підстави на утримання обладнання.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірамакс Україна" прийнято до провадження, справу призначено до слухання та зобов'язано скаржника доплатити судовий збір в розмірі 1 589,43 грн.

27.11.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Три Л" надало Рівненському апеляційному господарському суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірамакс Україна" залишити без задоволення, рішення господарського суду Волинської області від 17.09.2015 р. без змін.

У судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Три Л" ОСОБА_1 заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обгрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 17.09.2015 р. у справі №903/783/15 є законним та обгрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник скаржника в судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, докази доплати судового збору в сумі 1 589,43 грн. апеляційному суду не надав.

Представник відповідача 1 в судове засідання не прибув. З огляду на направлення копії ухвали суду про відкладення розгляду справи на адресу відповідача 1 зазначену в ЄДР ЮО та ФОП та повернення поштового відправлення з поштовою поміткою "не значиться", колегія суддів розцінює, як належним чином повідомлено відповідача 1 про час та місце судового засідання.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 31.05.2012 року між ТО «³рамакс УкраїнаВ» (орендодавець) та ТОВ В«Наш офісВ» (орендар) було укладено договір оренди будівельного обладнання №А/207/3, згідно пункту 1.1 якого Орендодавець передав у строкове платне користування (оренду) будівельне обладнання.

Згідно Додаткової угоди №1 від 25.07.2012 року до Договору оренди сторонами внесено зміни до пункту 2.4 Договору оренди та визначено, що місцем використання (оренди) обладнання є: м. Луцьк, вул. Відродження, 1.

Термін дії Договору оренди на підставі пункту 8.1. визначено до 31.12.2012 року.

Додатковою угодою від 25.12.2012 року строк дії Договору оренди було продовжено до 31.12.2013 року.

Як визначено пунктом 2.1 Договору оренди, передача обладнання здійснюється на підставі Акту приймання-передачі обладнання в оренду, підписаного належно повноважними представниками сторін.

Факт передачі обладнання ТО «³рамакс УкраїнаВ» ТОВ В«Наш офісВ» , а саме: Будівельної люльки ZIP 630-6м. - у кількості 3 шт. та вантажного підйомника В«кран у вікноВ» - 1 шт. підтверджено Актом приймання-передавання від 30.07.2012 року - Додаток №2/1 до Договору оренди №А/204/3 від 31.05.2012 року; Актом приймання-передавання від 30.07.2012 року - Додаток №2/2 до Договору оренди №А/204/3 від 31.05.2012 року; Актом приймання-передавання від 30.07.2012 року - Додаток №2/3 до Договору оренди №А/204/3 від 31.05.2012 року; Актом приймання-передавання від 30.07.2012 року - Додаток №2/4 до Договору оренди №А/204/3 від 31.05.2012 року - вантажний підіймач В«кран у вікноВ» б/н.

Комплектація переданого обладнання визначена у Специфікаціях, що є складовою Актів приймання-передавання.

На підтвердження права власності на дане обладнання скаржник надав ВМД № 500060006/2012/001967 від 30.05.2012 року та контракт №12-04-2012 від 12.04.2012 року.

Крім того, в матеріалах справи знаходиться рішення господарського суду Волинської області по справ №903/152/14, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду та постановою Вищого господарського суду України. З вказаного рішення вбачається, що між ТОВ "Три Л" (Замовник) та ТОВ "Наш офіс" (Підрядник) 15.06.2012 року підписано Договір підряду №01/15-06

Згідно з умовами договору підряду № 01/15-06, підрядник зобов'язався виконати власними та залученими силами, з застосуванням власних матеріалів та обладнання за дорученням Замовника та за рахунок Замовника проектні та будівельні роботи щодо реконструкції та облаштування нового фасаду готелю "Лучеськ" за адресою: Волинська область, м. Луцьк, пр. Відродження, 1 та здати їх в обумовлені строки Замовнику.

Рішення господарського суду Запорізької області від 29.05.2013 р. у справі № 908/828/13-г за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Три ЛВ» до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Наш офісВ» розірвано договір підряду № 01/15-06 від 15.06.2012 р., та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Наш офісВ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Три ЛВ» 1 189 104 грн. передоплати, 183 750,73 грн. пені, 32 279,11 грн. судового збору. Підставою для прийняття даного рішення було невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Наш офіс" належним чином взятих на себе договірних зобов'язань по виконанню у встановлений договором строк будівельних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Наш офіс" зверталося листами від 19.08.2013 року та від 05.09.2013 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Три Л" про повернення майна його власникові - ТО «³рамакс УкраїнаВ» , однак, ТОВ В«Три ЛВ» своїм листом №108 від 20.08.2013 року повідомив ТОВ В«Наш офісВ» про неможливість надання дозволу на вивезення будівельного обладнання з будівельного майданчика на об'єкті В«Готель ЛучеськВ» у м.Луцьку, до моменту виконання ТОВ В«Наш офісВ» рішення господарського суду Запорізької області від 29.05.2013 р., а саме погашення заборгованості перед ТОВ В«Три ЛВ» .

09.09.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Вірамакс Україна" направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Три Л" вимогу №175 про повернення обладнання та докази належності йому майна. Однак, ТОВ В«Три ЛВ» спірного майна не повернув та не надав позивачеві жодних письмових обґрунтувань даної поведінки.

09.09.2015 р. представник ТОВ "Вірамакс Україна" та представник ТОВ "Наш офіс" склали акт обстеження (огляду) будівельного майданчика, розташованого за адресою: Волинська обл., м.Луцьк, вул.Відродження, 1. У даному акті зазначено, що на будівельному об'єкті наявне будівельне обладнання: будівельних люльок ZLP 630 6 м виробництва "Boyu (Wuxi) Technology Co Ltd" у кількості 3 (три) шт., 2 з яких є у справному та комплектному стані.

Таким чином, скаржник, звернувся до господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш офіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Три Л" про визнання права власності на майно та витребовування майна в солідарному порядку з чужого незаконного володіння.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Згідно частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Приписами ч.1 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Приписами статей 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів, визначені у статті 22 ЦК України. Захист права власності передбачений главою 29 ЦК України.

Верховний Суд України у листі від 01.04.2014р. В«Аналіз практики застосування судами ст.16 Цивільного кодексу УкраїниВ» зазначив що, права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 ЦК України.

У разі встановлення наявності речово-правових відносин, до таких відносин не застосовується зобов'язальний спосіб захисту. У зобов'язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача. У випадку, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до статті 392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.

За відсутності доказів оспорювання чи невизнання відповідачем права власності на спірне майно відсутні й підстави для визнання права власності на це майно на підставі ст. 392 ЦК України, оскільки право позивача не порушено (такої ж правової позиції дотримується ВСУ в постанові №6/313 від 30.01.2012 року).

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, апеляційний суд зазначає, що заявлену вимогу про визнання права власності на спірне обладнання позивач підтверджує ВМД № 500060006/2012/001967 від 30.05.2012 р., контрактом № 12-04-2012 від 12.04.2012 р. та актами приймання-передачі, які містять лише відомості назву обладнання, кількість та вартість будівельного обладнання.

Однак, апеляційний суд критично оцінює надані докази, оскільки згідно до Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно - матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 69 від 11.08.1994 р., основним призначення інвентаризаційного опису є документальне оформлення результатів інвентаризації матеріальних цінностей, що обліковуються на підприємстві.

Основним завданням інвентаризації згідно до цієї Інструкції є перевірка і документальне підтвердження достовірності даних бухгалтерського обліку про їх наявність, стан та оцінку матеріальних і нематеріальних активів, іншого майна, капіталу, інвестицій, розрахунків, резервів і зобов'язань підприємства в натурі.

Відповідно до встановлених Інструкцією вимог до порядку проведення інвентаризації - інвентаризація проводиться інвентаризаційною комісією за місцезнаходженням майна у присутності матеріально відповідальної особи.

У відповідності до наказу Міністерства статистики України №193 від 21.06.1996р. В«Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалівВ» , яким затверджена типова форма інвентаризаційного опису - в опису вказуються: найменування матеріалів, їх номенклатурні номери, тип, сорт, розмір та інші ознаки відмінності. В кінці інвентаризаційного опису підписуються усі члени комісії та матеріально-відповідальні особи.

З урахуванням вище викладеного, позивач не надав будь-які описи, ознаки та характеристики спірного майна, що виключає, можливість будь-якої його ідентифікації та індивідуалізації (наприклад, індивідуальні серійні номери технічних приладів, тощо) і відповідно за таких обставин виключає його встановлення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Вірамакс Україна" про визнання права власності на спірне обладнання, оскільки докази які знаходяться в матеріалах справи унеможливлюють ідентифікацію спірного рухомого майна.

Щодо позовної вимоги позивача про витребування шляхом вилучення в солідарному порядку у Товариства з обмеженою відповідальністю В«Три ЛВ» і Товариства з обмеженою відповідальністю В«Наш офісВ» та передання Товариству з обмеженою відповідальністю «³рамакс УкраїнаВ» майна, а саме: 3 (три) комплекти будівельних люльок ZLP 630-6 м виробництва компанії В« Boyu (Wuxi) Technoloqe Co.LtdВ» та вантажний підіймач В«Кран у вікноВ» , колегія суддів зазначає наступне.

Цивільним кодексом України передбачено засади захисту права власності. Зокрема, статтею 387 ЦК України власнику надано право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Тобто витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову, за допомогою якого власник захищає не тільки свої права на володіння та користування майном, а також і право на розпорядження ним, оскільки перебування майна у чужому незаконному володінні певним чином обмежує і право власника на розпорядження ним.

Однією з особливостей цього позову, як правило, є відсутність спорів з приводу належності позивачу майна на праві власності чи іншому титулі. За загальним правилом предметом позову є матеріально-правова вимога до відповідача про повернення майна з чужого незаконного володіння, що має відповідні підстави, які тягнуть за собою визначені законом правові наслідки.

В протилежному випадку власник має право звернутися до суду з двома вимогами - про визнання права власності на майно та усунення перешкод у здійсненні щодо нього правомочностей.

Віндикаційний позов має місце, коли у власника зберігається право власності, але він не може його здійснювати, оскільки річ вибула із його володіння і перебуває у неправомірному (незаконному) володінні іншої особи. Тобто віндикаційний позов - це позов неволодіючого власника до незаконно володіючого невласника з метою відновлення порушеного володіння річчю шляхом вилучення її у натурі.

Важливою умовою звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов'язально-правових відносин.

Крім того, при розгляді віндикаційного позову позивач повинний підтвердити право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. На підтвердження наявності у позивача суб'єктивного права на витребуване майно позивач повинен надати суду відповідні докази. (Відповідна правова позиція відображена в постанові Вищого господарського суду України від 19.07.2011 р. у справі № 5002-18/3226.1-2010).

Отже, умовами задоволення такого позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння.

Колегія суддів враховує правову думку, сформульовану у п.19 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014р. В«Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових правВ» , яка полягає у тому, що застосовуючи положення ст.387 ЦК України, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Позов про витребування майна, пред'явлений до особи, у незаконному володінні якої це майно знаходилось, але на момент розгляду справи в суді у неї відсутнє, не може бути задоволений. Така думка знаходить своє підтвердження у встановлених судом обставинах справи.

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вірамакс Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Наш офіс" існували договірні відносини щодо спірного майна, на відміну від господарських відносин Товариства з обмеженою відповідальністю В«Три ЛВ» та позивача.

Отже, враховуючи, що між відповідачами господарського спору відсутній солідарний обов'язок перед позивачем, а також не надано доказів того, що майно вибуло з його володіння незаконно та без відповідної правової підстави, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, щодо відмови в задоволенні позовної вимоги в частині солідарного витребування будівельного обладнання з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Три ЛВ» у зв'язку із безпідставністю та необґрунтованістю у відповідності до вимог закону.

Відтак з урахуванням вище викладеного, доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірамакс Україна" суд апеляційної інстанції не вважає переконливими та відхиляє.

Як роз'яснено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення суду першої інстанції указаним вимогам відповідає.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірамакс Україна" на рішення господарського суду Волинської області від 17.09.15 р. у справі № 903/783/15 залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Справу №903/783/15 повернути до господарського суду Волинської області.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірамакс Україна" (код ЄДРПОУ 37549805) до Державного бюджету України 1 589 грн. 43 коп. недоплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити господарському суду Волинської області

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.