Постанова

від 27.11.2015 по справі 812/852/15

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

9.5

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 листопада 2015 рокуСєвєродонецькСправа № 812/852/15

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Тихонова І.В.

при секретарі: Лященку А.Ю.,

за участю

представника позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

третя особа на стороні позивача: ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відділу міського комунального майна Рубіжанської міської ради Луганської області до Державної фінансової інспекції в Луганській області, третя особа на стороні позивача - Рубіжанська міська рада Луганської області, про визнання протиправною та скасування вимоги від 31.03.2015 №12-08-14-14/661,

ВСТАНОВИВ:

Відділ міського комунального майна Рубіжанської міської ради (далі позивач) звернувся з позовом до до Державної фінансової інспекції у Луганській області (далі - відповідач або ДФІ у Луганській області), третя особа на стороні позивача - Рубіжанська міська рада Луганської області (далі - третя особа) про визнання протиправною та скасування вимоги ДФІ у Луганській області від 31.03.2015 №12-08-14-14/661 щодо усунення порушень законодавства.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДФІ у Луганській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року. За результатами проведеної ревізії складено акт № 08-21/001 від 25.02.2015 року, в якому встановлено порушення вимог п. 5 ч.1 ст.71 Бюджетного кодексу України, ч.5 ст.63, ст.73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та інших нормативних актів. На усунення порушень була винесена вимога №12-08-14-14/661 від 31.03.2015 року, в якій пропоновано:

- стягнути з Управління освіти Рубіжанської міської ради збитки в сумі 17183,93грн., з Міської комунальної установи «Палац культури» збитки в сумі 51484,42грн. та Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Рубіжанської міської ради збитки в сумі 47918,59грн., завдані внаслідок неперерахування орендної плати за оренду нерухомого комунального майна до загального фонду бюджету міста Рубіжне.

- стягнути з Комунального підприємства «ЖЕК №1» збитки в сумі 113638,73грн., з Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» збитки в сумі 78599,73грн., з Комунального підприємства «Жилсервіс» збитки в сумі 12035,33грн., завдані внаслідок неперерахування належної частки у розмірі 30% фактично отриманої плати за оренду нерухомого комунального майна до загального фонду бюджету міста Рубіжне.

- стягнути з Управління охорони здоров'я Рубіжанської міської ради збитки в сумі 5613,33грн., завдані внаслідок неперерахування належної частки у розмірі 50% фактично отриманої плати за оренду нерухомого комунального майна до загального фонду бюджету міста Рубіжне.

- стягнути з Комунального підприємства «ЖЕК №1» збитки в сумі 125906,67грн., завдані внаслідок неперерахування коштів від відчуження нерухомого комунального майна (житловий будинок по вул. Чехова 9б, м.Рубіжне) до спеціального фонду бюджету міста Рубіжне.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представник третьої особи на стороні позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, просили у задоволенні адміністративного позову відмовити. В своїх запереченнях зазначили, що висновок №12-08-14-14/661 від 31.03.2015» є об'єктивним, правомірним, складеним відповідно до норм чинного законодавства (а.с.86-92).

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов до задоволення не підлягає, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Судом встановлено, що ДФІ у Луганській області відповідно до п.1.4.1 Плану контрольно - ревізійної роботи Держфінінспекції у Луганській області на І квартал 2015 року та на підставі направлення на проведення ревізії від 06.01.2015 року № 8 у період з 12.01.2013 року по 25.02.2014 року було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Відділу міського комунального майна Рубіжанської міської ради за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, про що складено акт № 08-21/001 від 25.02.2015 року.

З метою усунення встановлених ревізією порушень, на підставі акту ревізії від 25.02.2015 року № 08-21/001 та керуючись ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» Відділу міського комунального майна Рубіжанської міської ради у Луганській області пред'явлена вимога № 12-08-14-14/661 від 31.03.2015 року про усунення виявлених порушень.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі Положення), її визначено як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України та який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (пункт 1 цього Положення).

Держфініспекція утворена шляхом реорганізації Головного контрольно-ревізійного управління України відповідно до Указу Президента України від 9 грудня 2010 року № 1085/2010.

Частиною першою статті 1 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-ХІІ Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі Закон № 2939-ХІІ) встановлено, що головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобовязань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у субєктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Пункт 7 статті 10 Закону № 2939-XII закріплює право предявляти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообовязкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у субєктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів всіх рівнів, державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (даліпідконтрольні установи), а на підставі рішення суду в інших субєктів господарювання визначає Порядок проведення інспектування (пункт 1 цього Порядку).

За правилами пункту 2 зазначеного Порядку інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності обєкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

За змістом частини шостої статті 2 Закону № 2939-XII порядок проведення Держфінінспекцією державного фінансового аудиту та інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, за правилами пунктів 45, 46 Порядку проведення інспектування у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи органу державної контрольно-ревізійної служби, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам обєкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому. Якщо ж вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається обєкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Згідно з пунктом 50 цього Порядку за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства предявляти обовязкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи обєкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обовязковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи обєкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного суд дійшов висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обовязкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Отже, такі збитки не можуть бути примусово стягнуті з підконтрольної установи шляхом вимоги, вони відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю і правильність їх обчислення, як і наявність підстав для відшкодування, перевіряє суд, який розглядає відповідний позов, а не позов підконтрольної установи про визнання протиправною вимоги про відшкодування збитків, яка не породжує безпосередньо права чи обовязки для цієї установи, оскільки обовязкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства, і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 20 січня 2015 року №21-603а14, від 15 квітня 2014 року №21-40а14, від 13 травня 2014 року №21-89а14, від 18 вересня 2014 року №21-332а14, від 07 липня 2015 року №21-1008а15, які в силустатті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України повинні враховуватися всіма судами України.

Таким чином у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, що розглядається, відділ міського комунального майна Рубіжанської міської ради у Луганській області звернулася до суду із позовом про визнання протиправною та скасувати вимогу ДФІ у Луганській області, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та містять зобов'язання повернути кошти до бюджету.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Відтак, з наведених вище підстав у задоволенні позову слід відмовити.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії субєкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог та відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 11, 17, 41, 71, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі статтей 1, 2, 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Відділу міського комунального майна Рубіжанської міської ради Луганської області до Державної фінансової інспекції в Луганській області, третя особа на стороні позивача - Рубіжанська міська рада Луганської області, про визнання протиправною та скасування вимоги від 31.03.2015 №12-08-14-14/661 - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови буде складено та підписано 02 грудня 2015 року.

Суддя ОСОБА_6