Рішення

від 04.12.2015 по справі 904/8969/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.12.15р. Справа № 904/8969/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Общепроммаш" (м. Новомосковськ, Дніпропетровської області)

до Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" (м. Дніпропетровськ)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Придніпровський ремонтно-механічний завод" (с.Сонячне, Запорізька область)

про стягнення заборгованості за договором № 19/7-2015 від 07.04.2015 про відступлення права вимоги у загальному розмірі 40 555 грн. 64 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність № 14/06 від 15.06.2015)

від відповідача: ОСОБА_2 - представник (довіреність № 116 від 22.01.2015)

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Общепроммаш" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки № 161-14-Т від 10.02.2014 та договором поставки № 160-14-Т від 10.03.2015 у загальному розмірі 40 555 грн. 64 коп., право вимоги за якими передано позивачу згідно договору № 19/7-2015 від 07.04.2015 про відступлення права вимоги.

Ціна позову складається з суми основного боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договорами поставки № 161-14-Т від 10.02.2014 та № 160-14-Т від 10.03.2015, укладеними між Публічним акціонерним товариством "Придніпровський ремонтно-механічний завод" (постачальник) та відповідачем (покупець), в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару. Крім того, відповідно до договору № 19/7-2015 від 07.04.2015 про відступлення права вимоги, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Придніпровський ремонтно-механічний завод" (первісний кредитор) та позивачем (новий кредитор) (з подальшими змінами), первісний кредитор передав новому кредитору, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги, що належать первісному кредитору, та став кредитором за договором поставки № 161-14-Т від 10.02.2014 на суму боргу у розмірі 39 935 грн. 82 коп. та за договором поставки № 161-14-Т від 10.03.2014 на суму боргу у розмірі 11 179 грн. 82 коп., що укладені між первісним кредитором та відповідачем.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 02.11.2015.

Від відповідача надійшов відзив на позов (вх.суду 71225/15 від 30.10.2015), в якому він проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2015 по справі № 904/4186/15 вимоги позивача за спірними у даній справі договорами поставки та договором про відступлення права вимоги № 19/7-2015 від 07.04.2015 вже були розглянуті судом. Крім того, відповідачем вказане рішення було виконано у добровільному порядку. Також у відзиві на позов відповідач посилається на те, що договір про відступлення права вимоги № 19/7-2015 від 07.04.2015 є частково недійсним, оскільки за ним були передані недійсні вимоги, що також, на думку відповідача, підтверджено вказаним рішенням суду. Відповідач також звертав увагу, що додаткова угода № 2 від 03.08.2015 укладена до договору № 19/7-2015 від 07.04.2014, а спірний договір про відступлення права вимоги укладений 07.04.2015.

У судове засідання 02.11.2015 з'явилися представники позивача та відповідача.

Представником позивача у судовому засіданні 02.11.2015 було викладено зміст позовних вимог, наведені доводи в їх обґрунтування.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.11.2015 заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені ним у відзиві на позов.

Судом було зауважено, що підписані між Публічним акціонерним товариством "Придніпровський ремонтно-механічний завод" (первісний кредитор) та позивачем (новий кредитор) додаткові угоди № 1 від 10.07.2015 та № 2 від 03.08.2015 містять невідповідність у датах договору, до якого вони укладені, отже, зміст вказаних угод потребує з'ясування у обох сторін вказаних угод. Крім того, представник відповідача у своїх поясненнях ставить під сумнів дійсність вимоги, яка була передана за договором про відступлення права вимоги.

У зв'язку з викладеним, відповідно до частин 1 та 3 статті 27 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою суду від 02.11.2015 було залучено до участі у справі у якості третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Придніпровський ремонтно-механічний завод", а також в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 23.11.2015 , у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі.

Від третьої особи надійшли пояснення до договору про відступлення права вимоги (вх.суду 76763/15 від 23.11.2015), в яких вона зазначила наступне.

В процесі господарської діяльності між Публічним акціонерним товариством "Придніпровський ремонтно-механічний завод" (постачальник) та Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" (покупець) було укладено договори поставки № 161-14-Т від 10.02.2014 та № 160-14-Т від 10.03.2014, на виконання яких постачальник виконав свої зобов'язання з поставки продукції повністю, а покупець здійснив розрахунок частково. Станом на 01.04.2015 заборгованість становила:

- за договором поставки № 161-14-Т від 10.02.2014 у сумі 39 935 грн. 82 коп.;

- за договором поставки № 160-14-Т від 10.03.2014 у сумі 11 179 грн. 82 коп., а всього 51 115 грн. 64 коп., що підтверджується актами звірки взаємних розрахунків.

В свою чергу, Публічне акціонерне товариство "Придніпровський ремонтно-механічний завод" мав заборгованість перед позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Общепроммаш". Для зменшення боргу на 51 115 грн. 64 коп., 07.04.2015 між Публічним акціонерним товариством "Придніпровський ремонтно-механічний завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Общепроммаш" був укладений договір № 19/7-2015 від 07.04.2015 про відступлення права вимоги на суму 51 115 грн. 64 коп.

Через деякий час сторонами була виявлена помилка, яка полягала у тому, що в предмет договору про відступлення права вимоги не було включено договір № 160-14-Т від 10.03.2014. У зв'язку з чим, між Публічним акціонерним товариством "Придніпровський ремонтно-механічний завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Общепроммаш" були укладені додаткові угоди № 1 від 10.07.2015 та № 2 від 03.08.2015 до договору № 19/7-2015 від 07.04.2015. Вказаними додатковими угодами було уточнено предмет договору про відступлення права вимоги, а саме: зазначено по яким договорам поставки та у яких сумах відбулося відступлення прав вимоги.

До матеріалів справи третьою особою було долучено довідку за підписом директора підприємства про те, що станом на 10.07.2015 існувала заборгованість відповідача перед третьою особою за договором поставки № 161-14-Т від 10.02.2014 у сумі 39 935 грн. 82 коп. та за договором поставки № 160-14-Т від 10.03.2014 у сумі 11 179 грн. 82 коп.

Від позивача надійшли додаткові пояснення (вх.суду 46764/15 від 23.11.2015), в яких він наголошував на тому, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2015 по справі № 904/4186/15 не може свідчити про відсутність заборгованості за спірними договорами, оскільки під час його прийняття судом не було враховано додаткову угоду № 2 від 03.08.2015, отже відсутні підстави для припинення провадження у даній справі. Також, у додаткових поясненнях позивач наголошує на тому, що зазначення дати договору, до якого були внесені зміни додатковою угодою - 07.04.2014 є технічною помилкою. Крім того, відповідно до статей 512, 517 Цивільного кодексу України відповідачу додатково було направлено повідомлення № 25/08 від 17.08.2015 про передачу права вимоги за договором № 19/7-2015 від 07.04.2015, з урахуванням внесених до нього додатковими угодами змін.

У судове засідання 23.11.2015 з'явилися представники позивача, відповідача та третьої особи.

Представником позивача у судовому засіданні 23.11.2015 було викладено зміст додаткових пояснень, наведені доводи в їх обґрунтування.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.11.2015 заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені ним у відзиві на позов та зазначаючи, що позивач не довів наявність спірної заборгованості у відповідача перед позивачем.

Представником третьої особи було викладено зміст пояснень, долучених до матеріалів справи 23.11.2015, у зв'язку з чим представник третьої особи наполягав на наявності спірної заборгованості у відповідача, вважав її підтвердженою належними доказами та наголошував на правомірності позовних вимог позивача.

У судовому засіданні 23.11.2015 у відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 02.12.2015 .

У судове засідання 02.12.2015 з'явилися представники позивача, відповідача та третьої особи.

Від відповідача надійшли пояснення (вх.суду 79438/15 від 02.12.2015), в яких він заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись додатково на те, що відповідно до угоди № 13 про залік зустрічних однорідних вимог від 14.11.2014 заборгованість в сумі 3 820 грн. 18 коп. за договором № 161-14-Т від 10.02.2014 була віднесена в рахунок заборгованості за договором № 160-14-Т від 10.03.2014, на підтвердження чого була долучена до матеріалів справи незасвідчена копія вказаної угоди № 13. Також відповідачем долучені до матеріалів справи акти звірки взаєморозрахунків між третьою особою та відповідачем за період з 01.01.2014 по 01.04.2015, відповідно до яких заборгованість за договором № 161-14-Т від 10.02.2014 становить 39 935 грн. 82 коп. (за обліком третьої особи) та 36 115 грн. 64 коп. (за обліком відповідача), а за договором № 160-14-Т від 10.03.2014 заборгованість складає 11 179 грн. 82 коп. (за обліком третьої особи) та 15 000 грн. 00 коп. (за обліком відповідача).

У судовому засіданні 02.12.2015 у відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 07.12.2015 .

Ухвалою суду від 02.12.2015 в порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України зобов'язано сторін надати наступні документи :

- відповідачу: оригінал угоди № 13 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 14.11.2014 (для огляду у судовому засіданні);

- третій особі: письмові пояснення щодо суми 3 820 грн. 18 коп. віднесеної в рахунок заборгованості за договором № 161-14-Т від 10.02.2014, в той час, як відповідно до угоди № 13 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 14.11.2014, вказана заборгованість була врахована за договором № 160-14-Т від 10.03.2014.

У судове засідання 07.12.2015 з'явилися представники позивача та відповідача.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, але надіслав пояснення (вх.суду № 80119/15 від 07.12.2015), в яких підтвердив існування угоди № 13 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 14.11.2014, між третьою особою та відповідачем. Укладення вказаної угоди третя особа пояснила тим, що на момент її укладення за одним договором існувала переплата, а за іншим заборгованість. Також третя особа зазначила, що про вказану угоду не було повідомлено позивача, оскільки загальна сума заборгованості відповідача, внаслідок її укладення не змінювалась.

Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача просив суд відмовити у їх задоволенні, з підстав, що викладені ним раніше у відзиві на позов та додаткових поясненнях.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників позивача та відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, 10.02.2014 між Публічним акціонерним товариством "Придніпровський ремонтно-механічний завод" (далі - постачальник, третя особа) та Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" (далі - покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 161-14-Т (далі - договір-1), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупцеві певний товар, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату в порядку та на умовах, визначених у договорі (пункт 1.1. договору-1).

У пункті 11.1. договору-1 сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2014.

Також, 10.03.2014 між Публічним акціонерним товариством "Придніпровський ремонтно-механічний заводВ» (далі - постачальник, третя особа) та Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" (далі - покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 160-14-Т (далі - договір-2), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупцеві певний товар, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату в порядку та на умовах, визначених у договорі (пункт 1.1. договору-2).

У пункті 11.1. договору-2 сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2014.

Доказів розірвання або припинення вказаних договорів сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладені правочини за своїм змістом та правовою природою є договорами поставки, які підпадають під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Крім того, в силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Так, відповідно до пунктів 1.2. та 2.1. договору-1 предметом постачання за договором є запорна арматура в асортименті та кількості відповідно до накладних на товар, які є невід'ємною частиною договору. Асортимент, якість (номенклатура) та терміни поставки товару, що постачається постачальником мають відповідати відповідним державним стандартам або технічним умовам та вимогам, вказаних у накладних на товар.

Згідно з пунктами 1.2. та 2.1. договору-2 предметом постачання за договором є фітинги трубопроводні сталеві в асортименті та кількості відповідно до накладних на товар, які є невід'ємною частиною договору. Асортимент, якість (номенклатура) та терміни поставки товару, що постачається постачальником мають відповідати відповідним державним стандартам або технічним умовам та вимогам, вказаних у накладних на товар.

Відповідно до пункту 6.4 договорів поставки перехід права власності на товар відбувається у момент оформлення товарної накладної встановленої форми, підписаної повноважними представниками сторін.

Так, третьою особою в період з 11.03.2014 по 22.12.2014 на виконання умов договору-1 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 783 221 грн. 54 коп. , що підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.18,22,25,29,33,35,39,41,47,49).

На виконання умов договору-2 третьою особою в період з 11.03.2014 по 10.07.2014 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 110 702 грн. 70 коп. , що підтверджується видатковими накладними, копії яких також наявні в матеріалах справи (а.с.20,23,27,31,37,43,45).

Вказаний товар було отримано відповідачем на підставі довіреностей, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.19,21,24,26,28,30,32,34,36,38,40,42,44,46,48).

При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкованості оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справив їх сукупності, керуючись законом.

Так, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Товар, зазначений у вище вказаних видаткових накладних, прийнято у третьої особи без будь-яких зауважень до їх оформлення.

Також до матеріалів справи не надано доказів щодо наявності претензій відповідача по кількості та якості товару, як того вимагає пункт 8.3. договорів-1,2 поставки, а отже товар вважається прийнятим покупцем.

Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу отримання товару за зазначеними видатковими накладними відповідачем не заявлено. Крім того, представником відповідача у судових засіданнях, а також у поясненнях підтверджено отримання товару за переліченими вище накладними.

У пункті 5.1. договору-1 зазначено, що покупець оплачує поставлений постачальником товар, що є предметом поставки за договором за ціною, що діяла на момент поставки, яка вказана у рахунках-фактурі та накладних.

У пункті 5.1. договору-2 сторони передбачили, що покупець оплачує поставлений постачальником товар, що є предметом поставки за договором за ціною, передбаченою у накладних на товар.

Ціни у накладних за договором зазначені з врахуванням ПДВ (пункт 5.2. договрів-1,2).

Третьою особою були виставлені відповідачу рахунки-фактури, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.50-64).

У пунктах 7.1. та 7.2. договорів-1,2 сторони погодили, що розрахунок здійснюється впродовж 90 календарних днів з моменту переходу права власності на товар від постачальника до покупця. Форма розрахунків: безготівкова шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

При цьому, відповідач свої зобов'язання за договорами поставки щодо своєчасного розрахунку за поставлений в період з 11.03.2014 по 22.12.2014 товар не виконав, оплату товару в установлені в договорах-1,2 строки, у повному обсязі не здійснив.

Так, поставлений на виконання умов договору-1 в період з 11.03.2014 по 22.12.2014 товар на загальну суму 783 221 грн. 54 коп. був оплачений відповідачем лише частково - в сумі 743 285 грн. 72 коп. , що підтверджується платіжними дорученнями за період з 19.03.2014 по 18.12.2014, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 65-105). Отже, у відповідача перед третьою особою за договором-1 утворилась заборгованість у сумі 39 935 грн. 82 коп. (783 221,54 - 743 285,72).

Крім того, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2015 по справі № 904/4186/15 з відповідача було стягнуто, зокрема, заборгованість за договором-1 в сумі 10 560 грн. 00 коп. (основний борг), внаслідок чого заборгованість за вказаним договором стала складати 29 375 грн. 82 коп. (39 935,82 - 10 560,00). При цьому, відповідно до платіжного доручення № 214 від 17.08.2015 вказана заборгованість відповідачем була погашена (а.с.134).

Поставлений на виконання умов договору-2 в період з 11.03.2014 по 10.07.2014 товар на загальну суму 110 702 грн. 70 коп. був оплачений відповідачем лише частково - в сумі 99 522 грн. 88 коп. , що підтверджується платіжними дорученнями за період з 18.03.2014 по 08.07.2014, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.106-111). Отже, у відповідача перед третьою особою за договором-2 утворилась заборгованість у сумі 11 179 грн. 82 коп. (110 702,70 - 99 522,88).

Підписання відповідачем спірних накладних без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості поставленого товару свідчить про прийняття відповідачем цього товару та, відповідно, породжує в останнього обов'язок з його оплати у повному обсязі у строки, що погоджені сторонами у договорі.

Матеріалами справи, а також представником відповідача у судових засіданнях було підтверджено, що свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати отриманого за договорами-1,2 товару відповідач у повному обсязі не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед третьою особою.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить також із наступного.

Згідно із частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи визначені контрагентами порядок та строк оплати поставленого товару, приймаючи до уваги отримання покупцем товару за спірним правочином, господарський суд встановив, що строк оплати товару за вказаними вище видатковими накладними настав, у зв'язку з чим наявність заборгованості відповідача за отриманий за спірними накладними товар є доведеною та підтвердженою належними доказами, крім того, не заперечується відповідачем.

Суд відзначає, що встановлені судом обставини, що зазначені вище, спростовують заперечення відповідача щодо передачі третьою особою недійсної вимоги.

Господарським судом встановлено також наступне.

Так, 07.04.2015 між Публічним акціонерним товариством "Придніпровський ремонтно-механічний завод" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Общепроммаш" (новий кредитор) було укладено договір № 19/7-2015 про відступлення права вимоги (далі - договір-3), відповідно до умов якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв на себе права вимоги, що належать первісному кредиторові, і став кредитором за договором № 161-14-Т від 10.02.2014 (далі - основний договір), укладеним між первісним кредитором та Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" (далі - боржник) (а.с.11).

Додатковою угодою № 1 від 10.07.2015 до вказаного договору-3 сторони погодили викласти пункт 1.1. договору-3 в наступній редакції:

- "Первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе права вимоги, що належать первісному кредитору, і стає кредитором за договором № 161-14-Т та № 160-14-Т від 10.02.2014 (далі-основний договір), укладеними між первісним кредитором та Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" (далі - боржник)" (а.с.168).

Додатковою угодою № 2 від 03.08.2015 до вказаного договору-3 сторони погодили викласти пункт 1.1. договору-3 в наступній редакції:

- "Первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе права вимоги, що належать первісному кредитору, і стає кредитором за договором № 161-14-Т від 10.02.2014 на суму боргу у розмірі 39 935 грн. 82 коп. та за договором поставки № 160-14-Т від 10.03.2014 на суму боргу у розмірі 11 179 грн. 82 коп. (далі-основні договори), що укладені між первісним кредитором та Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" (далі - боржник)" (а.с.12).

При цьому, дійсно, як зазначав відповідач, у додаткових угодах зазначено, що вони укладені до договору № 19/7-2015 від 07.04.2014. При цьому, з тексту додаткової угоди № 1 вбачається, що, фактично, вона вносить зміни до спірного договору, від 07.04.2015, оскільки в її пункті 1 зазначено про викладення пункту 1.1. договору № 19/7-2015 від 07.04.2015 в наступній редакції. А в тексті додаткової угоди № 2 зазначено про договір від 07.04.2014.

З метою з'ясування обставин щодо фактичного договору, до якого укладалися додаткові угоди № 1 та № 2, а також надання пояснень з цього приводу та з приводу поставок у спірний період, судом було залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Придніпровський ремонтно-механічний завод" (постачальника та первісного кредитора за спірними договорами, відповідно).

Від третьої особи надійшли пояснення до договору про відступлення права вимоги (вх.суду 76763/15 від 23.11.2015), в яких вона зазначила наступне.

В процесі господарської діяльності між Публічним акціонерним товариством "Придніпровський ремонтно-механічний завод" (постачальник) та Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" (покупець) було укладено договори поставки № 161-14-Т від 10.02.2014 та № 160-14-Т від 10.03.2014, на виконання яких постачальник виконав свої зобов'язання з поставки продукції повністю, а покупець здійснив розрахунок частково. Станом на 01.04.2015 заборгованість становила:

- за договором поставки № 161-14-Т від 10.02.2014 у сумі 39 935 грн. 82 коп.;

- за договором поставки № 160-14-Т від 10.03.2014 у сумі 11 179 грн. 82 коп., а всього 51 115 грн. 64 коп., що також підтверджується актами звірки взаємних розрахунків.

В свою чергу, Публічне акціонерне товариство "Придніпровський ремонтно-механічний завод" мало заборгованість перед позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Общепроммаш". Для зменшення боргу на 51 115 грн. 64 коп., 07.04.2015 між Публічним акціонерним товариством "Придніпровський ремонтно-механічний завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Общепроммаш" був укладений договір № 19/7-2015 від 07.04.2015 про відступлення права вимоги на суму 51 115 грн. 64 коп.

В подальшому, сторонами була виявлена помилка, яка полягала у тому, що в предмет договору про відступлення права вимоги не було включено договір № 160-14-Т від 10.03.2014. У зв'язку з чим, між Публічним акціонерним товариством "Придніпровський ремонтно-механічний завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Общепроммаш" були укладені додаткові угоди № 1 від 10.07.2015 та № 2 від 03.08.2015 до договору № 19/7-2015 від 07.04.2015. Вказаними додатковими угодами було уточнено предмет договору про відступлення права вимоги, а саме: зазначено по яким договорам поставки та у яких сумах відбулося відступлення прав вимоги.

Вказані обставини також підтверджуються другою стороною вказаного правочину (позивачем по справі).

Отже, суд приходить до висновку, що додаткові угоди № 1 від 10.07.2015 та № 2 від 03.08.2015 були укладені саме до договору № 19/7-2015 про відступлення права вимоги від 07.04.2015. А заперечення відповідача в цій частині не можуть прийматися до уваги судом.

До матеріалів справи третьою особою було також долучено довідку за підписом директора підприємства про те, що станом на 10.07.2015 існувала заборгованість відповідача перед третьою особою за договором поставки № 161-14-Т від 10.02.2014 у сумі 39 935 грн. 82 коп. та за договором поставки № 160-14-Т від 10.03.2014 у сумі 11 179 грн. 82 коп.

У пункті 5.1. договору про відступлення права вимоги сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

За договором-3 новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання зобов'язань за основним договором (пункт 1.2. договору-3).

Згідно з пунктом 3.2. договору-3 первісний кредитор зобов'язаний сповістити боржника про поступку права вимоги за договором в термін до 15.04.2015 будь-яким можливим способом.

В матеріалах справи міститься повідомлення про заміну кредитора від 09.04.2015, на якому є відмітки про його отримання відповідача (а.с.187).

Крім того, в матеріалах справи міститься повідомлення № 25/08 від 17.08.2015, яким позивач повідомив відповідача про те, що відповідно до договору № 19/7-2015 про відступлення права вимоги від 07.04.2015 третя особа передала йому права вимоги за договором № 161-14-Т від 10.02.2014 на суму боргу у розмірі 39 935 грн. 82 коп. та за договором поставки № 160-14-Т від 10.03.2014 на суму боргу у розмірі 11 179 грн. 82 коп. (далі-основні договори), що укладені між первісним кредитором та Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" (далі - боржник)". Загальна сума боргу за вказаними договорами складає 51 115 грн. 64 коп. (а.с.13).

З приводу вказаних обставин суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Зобов'язання є правовідношенням, в якому беруть участь дві сторони: боржник та кредитор. Боржником у зобов'язанні є особа, яка має обов'язок виконати на користь кредитора певну дію або утриматися від виконання певної дії. Тобто боржник - це зобов'язана сторона. В свою чергу кредитором є сторона зобов'язання, яка має право вимагати вчинення на свою користь певної дії або утриматися від її вчинення. Тобто кредитор - це уповноважена сторона.

Відповідно до частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Частиною 1 статті 513 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Проаналізувавши умови договорів поставки № 161-14-Т від 10.02.2014 та № 160-14-Т від 10.03.2015 судом визначено, що вони не містять застережень щодо заміни кредитора у вказаних правовідносинах.

Відступлення права вимоги (заміна кредитора) є правочином (договором), на підставі якого первісний кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права.

В разі заміни кредитора у зобов'язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому зміст зобов'язання, тобто обсяг прав та обов'язків його сторін залишається незмінним.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо передачі за договором про № 19/7-2015 про відступлення права вимоги від 07.04.2015 недійсної вимоги, оскільки матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості станом на 10.07.2015 (момент її передачі) відповідача перед третьою особою за договором поставки: № 161-14-Т від 10.02.2014 у сумі 39 935 грн. 82 коп. та за договором поставки: № 160-14-Т від 10.03.2014 у сумі 11 179 грн. 82 коп.

Отже, позивач правомірно звернувся до суду з вимогами щодо стягнення заборгованості в сумі 40 555 грн. 64 коп., що утворилась у відповідача внаслідок порушення ним умов договорів поставки № 161-14-Т від 10.02.2014 та № 160-14-Т від 10.03.2014 в частині повного та своєчасного розрахунку з третьою особою за поставлений в період з 11.03.2014 по 22.12.2014 товар.

Від третьої особи надійшли пояснення (вх.суду № 80119/15 від 07.12.2015), в яких було підтверджено існування угоди № 13 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 14.11.2014, між третьою особою та відповідачем. Укладення вказаної угоди третя особа пояснила тим, що на момент її укладення за одним договором існувала переплата, а за іншим заборгованість. Також третя особа зазначила, що про вказану угоду не було повідомлено позивача, оскільки загальна сума заборгованості відповідача, внаслідок її укладення не змінювалась. Оригінал вказаної угоди було надано відповідачем на вимогу суду та оглянуто у судовому засіданні 07.12.2015.

Також відповідачем долучені до матеріалів справи акти звірки взаєморозрахунків між третьою особою та відповідачем за період з 01.01.2014 по 01.04.2015, відповідно до яких заборгованість за договором № 161-14-Т від 10.02.2014 становить 39 935 грн. 82 коп. (за обліком третьої особи) та 36 115 грн. 64 коп. (за обліком відповідача), а за договором № 160-14-Т від 10.03.2014 заборгованість складає 11 179 грн. 82 коп. (за обліком третьої особи) та 15 000 грн. 00 коп. (за обліком відповідача). Отже, розбіжності у підсумковій сумі заборгованості полягає лише у віднесення суми 3 820 грн. 18 коп. до різних договорів, при цьому, щодо загальної суми заборгованості у сторін спір відсутній.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статті 33 та статті 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів повної оплати поставленого в період з 11.03.2014 по 22.12.2014 за договором-1 та в період з 11.03.2014 по 10.07.2014 за договором-2 товару відповідач не надав, доводи позивача та третьої особи (постачальника) щодо наявності заборгованості у загальному розмірі 40 555 грн. 64 коп., шляхом надання належних доказів, не спростував.

При цьому, суд враховує той факт, що позивачем при зверненні до суду було невірно визначено розмір заборгованості за кожним із спірних договорів поставок, але, як підтверджено третьою особою, та зазначено позивачем, останній не був повідомлений про перезарахування суми 3 820 грн. 18 коп. з одного договору на інший. Крім того, факт перенесення вказаної суми не змінює загальний розмір заборгованості за договорами поставки від 10.02.2014 та від 10.03.2014.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договорами поставки № 161-14-Т від 10.02.2014 та № 160-14-Т від 10.03.2015 в сумі 40 555 грн. 64 коп. належним чином доведений, документально підтверджений, відповідачем не спростований, а отже позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 40 555 грн. 64 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судові витрати по справі, з урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача у сумі 1 218 грн. 00 коп.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 22, 33, 34, 49, 78, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" (49000, м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, будинок 37; ідентифікаційний код 32082770) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Общепроммаш" (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вулиця Зіни Бєлої, будинок 156-А; ідентифікаційний код 33704675) - 40 555 грн. 64 коп. - основного боргу, 1 218 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя ОСОБА_3