Постанова

від 25.11.2015 по справі 41/281

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2015 р. Справа№ 41/281

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Коротун О.М.

Шаптали Є.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Макарчук Л.Л. - дов. № 616 від 12.06.2015р.

від відповідача: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2015р.

у справі № 41/281 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна

компанія «Київводоканал»

до Комунального підприємства по утриманню житлового

господарства Печерського району м. Києва «Печерська брама»

про стягнення 1 314 202, 36 грн.

В судовому засіданні 25.11.2015р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2008р. Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», яке в подальшому було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерська брама» про стягнення 1 314 202, 36 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №06917/2-06 від 25.09.2006р., а саме щодо повної та своєчасної оплати за спожиті послуги у період з 01.06.2005р. по 31.05.2008р., а тому просив суд стягнути з відповідача заборгованість, яка станом на 01.06.2008р. за період з 01.06.2005р. по 31.05.2008р. становить 330 494, 66 грн., а також заборгованість в розмірі 983 707, 70 грн., яка виникла до 01.06.2005р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2008р., враховуючи пов'язаність справ № 41/281 та № 8/131, зупинено провадження у справі №41/281 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 8/131 за адміністративним позовом ОСББ «Престиж» до виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про оскарження розпоряджень № 640 від 30.05.2007р., №641 від 30.05.2007р., № 642 від 30.05.2007р., № 643 від 30.05.2007р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2015р. поновлено провадження у справі № 41/281, у зв'язку з тим, що відпали обставини, які зумовили зупинення провадження у даній справі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.04.2015р. у справі №41/281 в позові відмовлено частково.

Припинено провадження у справі в частині стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерська брама» заборгованості в сумі 330 494, 66 грн. на підставі п. 1-1. ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Стягнуто з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерська брама» на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» 3 304, 95 грн. державного мита та 29, 67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального та матеріального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Самсін Р.І., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2015р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції склад колегії суддів змінювався, розгляд справи відкладався у відповідності до ст. 77 ГПК України, останній раз на 25.11.2015р.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

24.11.2015р. від представника відповідача ОСОБА_3 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні та неможливістю прийняти участь в судовому засіданні, призначеному на 25.11.2015р.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 25.11.2015р. підтримав вимоги апеляційної скарги та пояснень до неї, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову повністю.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 25.11.2015р., будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не з'явився.

Оскільки явка в судове засідання представника відповідача обов'язковою не визнавалась, відповідачем на загальних підставах не доведено неможливість заміни представника ОСОБА_3 на іншого представника, та неможливість направлення іншого представника в судове засідання 25.11.2015р., зважаючи на відсутність підстав для задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та наявність в матеріалах справи письмових заперечень на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 25.09.2006р. між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Водоканал», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», (позивач, постачальник за договором) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства «Печерська брама» (відповідач, абонент за договором) укладено договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 06917/2-06, відповідно до п. 1.1. якого цей договір укладається у відповідності із Законом України «Про питну воду та питне водопостачання». За цим договором постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м. Києва (надалі - Дозвіл) приймати від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва (в подальшому - місцеві правила приймання), а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України №65 від 01.07.1994 р. зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994р. за №165/374, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації системи населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002р. за № 403/6691, а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором

Згідно п. 2.1.1 договору облік поставленої води та кількість поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом.

Відповідно до п. п. 2.2.1, 2.2.2 договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата за надані послуги, може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу, оплата за наданні послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.

Відповідно до п. 2.2.4 договору абонент у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг зобов'язується у десятиденний термін з дня направлення позивачем платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтованими документами для проведення звірки та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Цей договір, згідно п. 7.1., укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначав про порушення відповідачем в період з 01.06.2005р. по 31.05.2008р. умов договору № 06917/2-06 від 25.09.2006р. щодо здійснення повної та своєчасної оплати за спожиті послуги, вказуючи на здійснення відповідачем оплат за період з травня 2005р. по березень 2008р. включно на загальну суму 5 168 871,96 грн., внаслідок чого за відповідачем перед позивачем утворилася заборгованість, яка станом на 01.06.2008р. за період з 01.06.2005р. по 31.05.2008р. становить 330 494, 66 грн. Також позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 983 707, 70 грн., яка виникла до 01.06.2005р.

Отже, спір у справі виник, на думку позивача, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг згідно спірного договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли зобов'язання, які мають ознаки договору про надання послуг, згідно якого, відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору №06917/2-06 від 25.09.2006р. за період з 01.06.2005р. по 31.05.2008р. позивачем було надано відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 5 494 526,78 грн., що підтверджується актами зняття показників водолічильників.

Однак, всупереч умовам договору, відповідач за надані послуги розрахунок належним чином не провів, лише частково оплатив надані позивачем послуги в розмірі 5 168 871,96 грн., у зв'язку з чим у нього станом на 01.06.2008р. виникла заборгованість в розмірі 330 494, 66 грн.

При цьому, спір з приводу обсягів (кількості) та вартості спожитих у спірний період послуг між сторонами відсутній.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказував на відсутність у нього заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення, надані на підставі договору № 06917/2-06 від 25.09.2006 р. у період з 01.06.2005р. по 31.05.2008р., з огляду на їх оплату, в підтвердження чого відповідачем надано зведені відомості розщеплення оплат КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр».

Як вбачається з наданих відповідачем зведених відомостей та довідки розщеплення оплат КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр» на рахунок позивача у січні-грудні 2012р., в рахунок оплати вартості спожитих відповідачем за договором послуг з водопостачання та водовідведення, зараховано 4 905 802, 28 грн.

Пунктом 2.2.2 договору сторонами погодили, що оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. В разі утворення боргу, оплата за наданні послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.

Відповідно до п. 2.2.3 договору в разі неотримання від постачальника проточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Отже, при укладанні спірного договору сторони визначили порядок оплати за фактично отримані послуги не пізніше 5-го числа місяця наступного за місяцем надання послуг та здійснення авансових платежів тільки за умови отримання відповідачем платіжного документа про оплату.

Відтак, з огляду відсутності доказів на підтвердження направлення позивачем платіжних вимог для здійснення відповідачем попередньої оплати вартості наданих послуг, зважаючи на умови п. 2.2.2 договору, яким визначено, що в разі утворення боргу, передбачено зарахування позивачем грошових коштів, що надходять від відповідача, першочергово в погашення боргу, місцевий господарський суд дійшов висновку, що грошові кошти, які надійшли у січні-грудні 2012р. у розмірі 4 905 802, 28 грн., сплачені відповідачем в тому числі в рахунок погашення заборгованості у заявлений позивачем період з червня 2005 року по травень 2008 року.

Таким чином, враховуючи, що в рахунок оплати вартості послуг за договором відповідачем сплачено більше ніж заявлено позивачем до стягнення, на даний момент відсутня заборгованість за послуги надані у період з 01.06.2005р. по 31.05.2008р. за договором, з позовом про стягнення якої він звернувся до суду.

При цьому, зарахування коштів, які надійшли після спірного періоду через КП «ГІОЦ» за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення, в рахунок оплати існуючого боргу відповідача за спірний період не суперечить приписам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», положень про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та Інструкції про безготівкові рахунки України в національній валюті, затвердженої постановою Національного Банку України від 21.01.2004р., оскільки згідно зведених відомостей КП «ГІОЦ» кошти у розмірі 4 905 802,28 грн., що надійшли на рахунок позивача є оплатою вартості спожитих відповідачем послуг з водопостачання за договором №06917/2-06 від 25.09.2006р., тобто цільове призначення оплати коштів є саме оплата спожитих за договором послуг.

Пунктом 3.8. Інструкції про безготівкові рахунки України в національній валюті, затвердженої постановою Національного Банку України від 21.01.2004р. встановлено, що Реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

В свою чергу, відомості КП «ГІОЦ» з розщеплення платежів в розумінні вказаної Інструкції не є платіжним документом, а відображений в наведених відомостях КП «ГІОЦ» місяць обробки платежу, не є реквізитом призначенням платежу в розумінні наведеної вище інструкції та він лише вказує, в якому місяці населенням внесено та оброблено КП «ГІОЦ» відповідні платежі за споживання комунальних послуг.

Першочергове зарахування сплачених коштів в рахунок погашення заборгованості з оплати спожитих послуг (при цьому згідно п. 2.2.2 договору незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу) передбачено умовами договору, а тому місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що грошові кошти, які надійшли у січні-грудні 2012р. сплачені в рахунок погашення заборгованості за надані позивачем послуги у спірний період з 01.06.2005р. по 31.05.2008р.

При цьому, посилання позивача (апелянта) на те, що оплати за надані послуги в період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р. були предметом розгляду справ № 23/337, № 1/425, № 9/130, № 54/471, № 5011-54/11383-2012, № 910/12183/13 як докази часткової оплати наданих послуг та на підставі яких були прийняті вищевказані судові рішення, не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

Так, у справі № 23/337 період заборгованості - 01.12.2009 - 30.04.2010, у справі № 1/425 - 01.05.2010 - 31.07.2010, у справі № 9/130 - 01.08.2010 - 30.04.2011, у справі № 54/471 - 01.05.2011 - 31.08.2011, у справі № 5011-54/11383-2012 - 01.09.2011 - 30.04.2012, у справі №910/12183/13 - період з 01.05.2012 - 31.03.2013, (по рішенню по 30.09.2013р.) сума 548 997, 14 грн.

В той же час, в даній справі період заборгованості визначений позивачем як 01.06.2005 - 31.05.2008р. на суму 330 494, 66 грн., та борг з 01.01.1999р. по 31.05.2005р. станом на 01.06.2005р. в сумі 983 707, 70 грн.

Отже, період заборгованості у даній справі є першочерговим по відношенню до періодів заборгованості в інших справах, а тому враховуючи умови п. п. 2.2.1, 2.2.2. договору, оплати в сумі 4 905 802, 28 грн., що надійшли в січні-грудні 2012р. першочергово повинні зараховуватись постачальником в погашення боргу саме за періоди в даній справі, що вірно було зроблено судом першої інстанції.

При цьому, порушення порядку здійснення зарахування коштів допущено саме зі сторони позивача, який маючи зупинене провадження по справі №41/281, здійснив дії по стягненню коштів за інші послідуючі періоди без урахувань п. п. 2.2.1, 2.2.2. укладеного між сторонами договору.

Відповідно до п. 4.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» припинення провадження у справі на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Отже, оскільки заборгованість за період з 01.06.2005р. по 31.05.2008 р. в розмірі 330 494, 66 грн. була сплачена відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду при припинення провадження у справі в цій частині, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 31.01.2013р. у справі №5011-54/11383-2012 та від 23.07.2014р. у справі №910/24739/13, якими вирішено аналогічний спір між тими ж сторонами за інший період.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 983 707, 70 грн. заборгованості, яка виникла з 01.01.1999р. по 31.05.2005р., тобто існувала до 01.06.2005р., колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. ч. 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Оскільки позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 983 707, 70 грн. заборгованості, яка виникла з 01.01.1999р. по 31.05.2005р., а позивач з даним позовом звернувся до суду 05.09.2008р., що підтверджується вхідним штампом канцелярії Господарського суду міста Києва на першому аркуші позовної заяви, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Посилання апелянта на вчинення відповідачем дій (часткова оплата заборгованості за період до 01.06.2005р.) щодо визнання боргу та переривання строку позовної давності не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки позивачем не надано (не доведено) розмір заборгованості з 01.01.1999р. по 31.05.2005р. в сумі 983 707, 70 грн., (за який конкретно період (місяць, рік) вона виникла та підстави такого розміру нарахування, а матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем заборгованості за вказаний період з призначенням платежу як погашення боргу.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 983 707, 70 грн., яка виникла за період з 01.01.1999р. по 31.05.2005р., у зв'язку з пропуском позивачем трирічного строку позовної давності на звернення з даними вимогами до суду, про застосування наслідків спливу якого заявлено відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції.

При цьому, позивачем належними та допустимими доказами не доведено обставини переривання строку позовної давності у відповідності до норм чинного законодавства.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 22.04.2015р.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2015р. у справі № 41/281 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2015р. у справі № 41/281 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 41/281 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді О.М. Коротун

Є.Ю. Шаптала