Постанова

від 22.02.2012 по справі 2а-3366/11/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2012 р. Справа № 2a-3366/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Григорука О.Б.

при секретарі Андрейчук Л.М.

за участю: прокурора - Савчук Л.Є., представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Скорзонера"

до відповідача: Державної податкової інспекції в місті Яремче

за участю Прокуратури Івано-Франківської області

про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 16.08.2011 р.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Скорзонера" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Яремче про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000242301 від 16.08.11р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване рішення податкового органу винесене з порушенням закону, базується на висновках акту перевірки, які носять характер суб'єктивних припущень, зокрема безпідставно, всупереч конституційним положенням, вимогам Цивільного та Господарського кодексів України, відповідачем констатовано факт нікчемності правочинів укладених з контрагентом позивача ТОВ "Ресурсна компанія", внаслідок чого позивачу зменшено розмір від'ємного значення по податку на додану вартість за податковий період вересень-грудень 2009 року на суму 169528,00 грн. Вважає таке податкове повідомлення - рішення необґрунтованим та просить суд визнати його протиправним та скасувати.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав з підстав викладених в адміністративному позові.

Представник відповідача та прокурор щодо задоволення позовних вимог заперечили з мотивів наведених у письмовому запереченні відповідача.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні та витребувані докази, судом встановлено наступне.

В період з 05.07.2011 року по 18.07.2011 року ДПІ в м. Яремче проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ "Скорзонера" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ "Ресурсна компанія" за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2009 р.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено акт за № 296/23-31067573 від 25.07.2011 р., у відповідності до висновків якого податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

- ст. ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України, в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених за період жовтень-грудень 2009 року по ланцюгу з контрагентом постачальником - ТОВ "Ресурсна компанія";

- пп. 7.4.1., 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, внаслідок чого, ТОВ "Скорзонера" включено до податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 22875776,21 грн.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0000242301 від 16.08.11р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 169528,00 грн.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що завищення від'ємного значення по податку на додану вартість, відбулося внаслідок наявних на думку перевіряючих порушень, описаних в п. 3.1, 3.2 акту перевірки. Зокрема, податковим органом зазначено, що ДПІ в Яремче отримано матеріали перевірки від ДПІ в Надвірнянському районі щодо взаємовідносин ТОВ "Ресурсна компанія" (контрагента ТОВ "Скорзонера") та ТОВ "Союз Плюс Сервіс" (код за ЄДРПОУ 30444793) - акт від 18.04.2011 року №473/23-32446237 від 18.04.2011 року. Відповідно до даного акту зазначено, що правочини, які виконувались за жовтень-грудень 2009 року ТОВ "Ресурсна компанія" та ТОВ "Союз Плюс Сервіс" не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними. Також встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за вказаний період, які підпадають під визначення ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року, тобто відсутність поставок товарів, робіт (послуг) та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01.10.2009р. по 31.12.2009р. щодо придбання ТОВ "Союз Плюс Сервіс" товарів (робіт, послуг) у контрагентів - постачальників та продажу ТОВ "Союз Плюс Сервіс" товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів-покупців, в тому числі ТОВ "Ресурсна компанія", не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Водночас, відповідач вказує, що наявність у покупця податкових накладних, видаткових накладних та факту сплати коштів не є безумовним підтвердженням того, що поставка товару робіт (послуг) мала місце. А отже, зазначені правочини відповідно до ч.1, 5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.218 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Таким чином, на думку податкового органу ТОВ "Скорзонера" безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум податку на додану вартість отриманого по податкових накладних, виписаних на поставку товарів (робіт, послуг) ТОВ "Ресурсна компанія".

Спеціальним законом, який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету на час виникнення спірних правовідносин був Закон України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (тут і надалі - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Закон України "Про податок на додану вартість" визначав лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, визначені вказаним підпунктом.

За змістом підпункту п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 вищевказаного Закону бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

З системного аналізу вищезазначених норм права, суд вважає за необхідне зазначити, що на момент укладання договору та видачу податкових накладних, сам позивач та контрагент позивача були зареєстровані як платники ПДВ, їм було видане відповідне свідоцтво, на час укладення спірних правочинів позивач та його контрагент - ТОВ "Ресурсна компанія" були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України.

При здійсненні перевірки податковим органом безпідставно не взято до уваги та не перевірено факт виконання угод між контрагентами. При цьому, висновки податкового органу щодо ненадання ТОВ "Ресурсна компанія" послуг позивача ґрунтуються виключно на припущеннях осіб, що здійснювали перевірку.

Зокрема, в судовому засіданні встановлено, що у відповідності до укладених між ТОВ "Скорзонера" та ТОВ "Ресурсна компанія" договорів підряду №90825-Р/С від 25.08.2009 року, №90716-С/Р від 16 липня 2009 року, №90915-С/Р від 15 липня 2009 року, №01/06 від 01.06.2009 року, №03/08-2Д від 21.07.2008 року, №01/11-Б від 11 травня 2009 року (т. 3 а.с. 145-171) - ТОВ "Ресурсна компанія" здійснила загально-будівельні, ремонтні та оздоблювальні роботи в нежитлових та житлових приміщеннях, а також роботи щодо благоустрою та впорядкування територій тощо. Виконання вказаних робіт підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в), складеними представниками сторін по договору, розрахунками вартості матеріалів, виробів та конструкцій замовника, актами на списання матеріальних цінностей та відповідними податковими накладними (т.1 а.с.121-220, т.2 а.с. 1 - 194, т. 3 а.с. 1-91).

У відповідності до умов договорів між сторонами здійснювались розрахунки за виконані послуги, що підтверджує відомість про рух коштів по рахунку позивача та не заперечується відповідачем.

Укладені між сторонами угоди виконані у повному обсязі, про що, окрім вищезазначених фактів, також свідчать видані позивачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно (т.1. а.с. 222-240), на яких здійснювались роботи у відповідності до укладених між ТОВ "Скорзонера" та ТОВ "Ресурсна компанія" договорів, а тому відсутні підстави для того, щоб вважати їх недійсними.

Також слід зазначити, що ТОВ "Ресурсна компанія" у період здійснення господарських операцій була зареєстрована у встановленому порядку платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №12652937 від 10.04.2003 року (т. 1 а.с. 131), а також володіла ліцензією на право здійснення будівельної діяльності терміном дії з 12 травня 2006 року по 12 травня 2011 рік (т.1 а.с. 132-137).

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного повідомлення-рішення не прийнято до уваги факти надання послуг від ТОВ "Ресурсна компанія" до ТОВ "Скорзонера", що підтверджено наявними письмовими доказами та фактичними обставинами встановленими при розгляді справи.

Окрім того, в постанові Пленуму ВСУ (п.18) від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" також зазначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Водночас відповідачем не надано суду доказів наявності такого вироку щодо посадових осіб як позивача так і його контрагентів.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З врахуванням викладеного, оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000242301 від 16.08.11р. не ґрунтується на нормах права, внаслідок чого підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Яремче № НОМЕР_1 від 16.08.2011 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Скорзонера", код 31067573, сплачений судовий збір в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Григорук О.Б.

Постанова складена в повному обсязі 27.02.2012 року.