Рішення

від 02.12.2015 по справі 922/5727/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2015 р.Справа № 922/5727/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Шевляковій К.М.

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Іскра", с. Велика Гомільша до Головного управління Держгеокадастру у Харківської області, м. Харків (перший відповідач) , Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Зміївського районного управління юстиції Харківської області, м. Зміїв (другий відповідач) 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні першого відповідача - ФО Хапко ОСОБА_1, с. Кульчиці про визнання права повного господарського відання та зобов'язання вчинити певні дії за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

першого відповідача - ОСОБА_2

другого відповідача - не з'явився

третьої особи - ОСОБА_3,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 року до господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківської області (далі - перший відповідач) та Реєстраційної служби Зміївського районного управління юстиції (далі - другий відповідач) звернулось ДП "Іскра" (далі - позивач). У позові останній просив суд визнати за ним право повного господарського відання землями державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 2783,7371 га, в тому числі на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані на території Великогомільшанської сільської ради, перелік кадастрових номер яких наведений у прохальній частині позовної заяви. Також, позивач просив суд зобов'язати другого відповідача зареєструвати право державної власності та право повного господарського відання ДП "Іскра" землями державної власності сільськогосподарського призначення загальної площею 2783,7371 га, в тому числі на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані на території Великогомільшанської сільської ради, перелік кадастрових номер яких наведений у прохальній частині позовної заяви.

Ухвалою суду від 22.10.2015 року було порушено провадження у справі та її розгляд був призначений на 02.11.2015 року об 12:00 год.

Ухвалою суду від 02.11.2015 року розгляд справи був відкладений до 23.11.2015 року до 11:00 год. Цією ж ухвалою було задоволення клопотання другого відповідача про розгляд справи буз участі його представника у судових засіданнях.

Ухвалою суду від 23.11.2015 року розгляд справи був відкладений до 30.11.2015 року до 11:15 год. За клопотанням позивача, ухвалою суду від 30.11.2015 року розгляд справи був відкладений до 02.12.2015 року до 11:15 год.

Представник позивача в судове засідання 02.12.2015 року не з'явився, причину неявки не повідомив, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить особистий підпис представника позивача на повідомленні про проведення наступного судового засідання.

Присутній в судовому засіданні представник першого відповідача проти позову заперечував, з мотивів, викладених у запереченнях на позов, наданих до суду 02.12.2015 року, досліджених судом та долучених до матеріалів справи.

Присутній в судовому засіданні представник третьої особи проти задоволення позову заперечував.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК України та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов’язку по доведенню своєї правової позиції. Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. На думку суду, обставини справи свідчать про наявність у ній матеріалів достатніх для розгляду справи по суті та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника першого відповідача та третьої особи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Як зазначає позивач у позові, 20.01.2015 року представнику ДП В«ІскраВ» випадково стало відомо, що наявний наказ Головного управління земельних ресурсів у Харківській області № 3161-СГ від 12.11.2014 року про надання дозволу на розробку документації із землеустрою фізичній особі, - і цей дозвіл надано з метою передання земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства із вільних земель державної власності. Водночас, вільних сільськогосподарських земель у Зміївському районі Харківської області немає, а розпорядження видане без урахування державної власності на землю та наявного законного землекористувача - Державного підприємства В«ІскраВ» , і без урахування вилучення земельних ділянок із користування ДП В«ІскраВ» . Таким чином, позивач вважає, що фактично склалась ситуація, коли посадові особи Головного управління земельних ресурсів у Харківській області поза приписами закону розпорядились землями, які відносяться до відома Мінагрополітики та перебувають в повному господарському віданні ДП В«ІскраВ» .

Позивач вказує, що з цього приводу Харківським окружним адміністративним судом розглядалась справа №820/3228/15. Під час розгляду вказаної справи стало відомо, що наказ Головного управління земельних ресурсів у Харківській області № 3161-СГ від 12.11.2014 року скасовано, але наявні інші накази Головного управління Держземагентства у Харківській області про надання ОСОБА_4 дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів Великогомільшанської сільської ради Зміївського району в оренду за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду 09.07.2015 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2015 року по справі № 820/3228/15 скасовано, провадження у справі закрито, роз'яснено Заступнику прокурора Харківської області право на звернення з позовом до суду в порядку господарського судочинства.

Позивач вказує на те, що відповідач - Головне управління Держземагенства (Держгоекадастру), як орган, що уповноважений ст.123 ЗК розпоряджатись землями державної власності, не визнає право Державного підприємства В«ІскраВ» , а саме - право користування та повного господарського відання землями сільськогосподарського призначення загальною площею 2783,7371 га, в розрізі угідь: рілля 1523 га. багаторічні насадження 56 га, сіножаті 243 га, пасовища 633 га, під господарськими шляхами та прогонами 37 га, ліси та лісовкриті площі 150 га, відкриті заболочені землі 15,3589 га, відкриті землі без рослинного покриву - 66,4388 га, вода - 12,903 га.

Позивач просить суд визнати за ним право повного господарського відання землями державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 2783,7371 га, в тому числі на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані на території Великогомільшанської сільської ради, перелік кадастрових номер яких наведений у прохальній частині позовної заяви.

Водночас чинний Господарський кодекс України не містить такого поняття, як право повного господарського відання, натомість статтями 135, 136 ГК України передбачається право господарського відання.

Відповідно до ст. 135 ГК України, власник майна має право одноосібно або спільно з іншими власниками на основі належного йому (їм) майна засновувати господарські організації або здійснювати господарську діяльність в інших організаційно-правових формах господарювання, не заборонених законом, на свій розсуд визначаючи мету і предмет господарської діяльності, структуру утвореного ним суб'єкта господарювання, склад і компетенцію його органів управління, порядок використання майна, інші питання управління діяльністю суб'єкта господарювання, а також приймати рішення про припинення господарської діяльності заснованих ним суб'єктів господарювання відповідно до законодавства.

Власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно на праві власності, праві господарського відання, а для здійснення некомерційної господарської діяльності - на праві оперативного управління, визначати мету та предмет діяльності таких організацій, склад і компетенцію їх органів управління, порядок прийняття ними рішень, склад і порядок використання майна, визначати інші умови господарювання у затверджених власником (уповноваженим ним органом) установчих документах господарської організації, а також здійснювати безпосередньо або через уповноважені ним органи у межах, встановлених законом, інші управлінські повноваження щодо заснованої організації та припиняти її діяльність відповідно до цього Кодексу та інших законів.

За частиною 1 статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства (частина 2 тієї ж статті). Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності; суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника (частина 3 статті 136 Господарського кодексу України).

Засади захисту права власності, які передбачено главою 29 Цивільного кодексу України, кореспондують також положенням статті 16 Цивільного кодексу України щодо способів захисту судом цивільних прав та інтересів, зокрема, шляхом визнання права.

Стаття 392 Цивільного кодексу України передбачає, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи з наведених норм, позов про визнання права на майно необхідний позивачеві тоді, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, створюється неможливість реалізації позивачем свого права у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів на відповідне майно. Відповідачем у позові про визнання права є особа, яка оспорює право на майно, або особа, яка хоч і не оспорює права на майно, але і не визнає їх.

Відповідно до частини 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. При цьому в статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Враховуючи наведені норми, для звернення з позовом про визнання права господарського відання, таке право позивача мало оспорюватись відповідачем, тобто Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області.

Втім, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не приймало участі у заснуванні ДП В«ІскраВ» , не здійснює управлінських повноважень стосовно вказаного підприємства та не закріплювало будь-якого майна за ДП В«ІскраВ» . Крім того, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області є органом державної влади, основний вид економічної діяльності якого - державне управління загального характеру, та не має на меті отримання прибутку.

У відповідності до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, затвердженого Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.03.2015 року №21, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та йому підпорядковане. Завданням Головного управління Держгеокадастру у Харківській області є реалізація повноважень Держгеокадастру на території Харківської області.

Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) згідно із Положенням, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015 року є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.

Позивачем суду не надано доказів щодо невизнання або оспорювання Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області права господарського відання ДП "Іскра" на землі державної власності сільськогосподарського призначення площею 2783,7371 га, розташовані на території Великогомільшанської сільської ради Зміївського району Харківської області. Будь-яке листування із зазначеного питання із Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області у матеріалах справи відсутнє. Відсутність з боку відповідача оспорення чи невизнання права господарського відання ДП "Іскра" на майно вказує на відсутність законних підстав для задоволення позову про визнання права господарського відання.

Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно встановлений як Законом України В«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майноВ» так і Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868.

Статтею 126 Земельного Кодексу України передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Частиною 1 статті 4 Закону України В«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майноВ» та їх обтяжень обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, зокрема право господарського відання.

При цьому до компетенції державного реєстратора прав на нерухоме майно, а не суду, відповідно до ст. 9 вищевказаного Закону України, належить зокрема прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав, видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивачем суду не подано доказів того, що він звертався у встановленому чинним законодавством порядку до органів Реєстраційної служби з приводу реєстрації права господарського відання, права власності на вказані у позові земельні ділянки та йому вчинялися перешкоди або було відмовлено в реалізації такого права.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, враховуючи викладене, наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ДП В«ІскраВ» є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, тож в їх задоволенні суд відмовляє.

Відповідно до ч. 7 статті 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо у справі беруть участь кілька позивачів або відповідачів, у рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області - відмовити повністю.

В задоволенні позову до Реєстраційної служби Зміївського районного управління юстиції - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення, відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 07.12.2015 р.

Суддя ОСОБА_5