Рішення

від 02.12.2015 по справі 488/260/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №488/260/14-ц 02.12.2015 02.12.2015 02.12.2015

Справа №488/260/14-ц

Провадження № 22-ц784/2376/15 Суддя першої інстанції: Циганок В.Г.

Категорія 7 Суддя-доповідач апеляційного суду - ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2 грудня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої - Крамаренко Т.В.,

суддів - Маляренко І.Б., Кутової Т.З.,

із секретарем - Лівшенком О.С.,

за участю: прокурора - Цвікілевич Н.В., представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами

ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15

на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 8 червня 2015 року та додаткове рішення того ж суду від 15 червня 2015 року по справі за позовом прокурора Ленінського району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації та Державного підприємства «Миколаївське лісове господарство» до Миколаївської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 про визнання незаконними та скасування рішень Миколаївської міської ради, визнання недійсними державних актів, договорів купівлі-продажу, договору дарування та витребування земельних ділянок,

в с т а н о в и л а :

В січні 2014 року прокурор Ленінського району м. Миколаєва звернувся з позовом, який в подальшому уточнив до Миколаївської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_16 про визнання незаконними та скасування рішень Миколаївської міської ради, визнання недійсними державних актів, договорів купівлі-продажу, договору дарування та витребування земельних ділянок.

Прокурор зазначав, що пунктом 1-2 рішення Миколаївської міської ради № 10/37 від 20 жовтня 2011 року прийнято добровільну відмову ДП «Миколаївське лісове господарство» від земельної ділянки площею 0,7 га на користь територіальної громади та зарахування її до земель запасу територіальної громади м. Миколаєва, а пунктами 3-9 вказаного рішення надано дозволи на складання проектів землеустрою щодо відведення ОСОБА_17, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 земельних ділянок за рахунок земель міста, не наданих у власність чи користування, площею 1000 кв.м кожний з метою передачі їх у власність для будівництва та обслуговування житлових будинків та господарських споруд по пров. Молодіжному, № 9-а, № 13, № 7, № 3, № 1, № 11, № 5.

В подальшому пунктами 1-7 розділу 2 рішення Миколаївської міської ради № 19/47 від 21 серпня 2012 року затверджено проекти землеустрою щодо відведення ОСОБА_17, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 земельних ділянок площею 1000 кв.м кожна за рахунок земель міста, не наданих у власність чи користування, з віднесенням їх до земель житлової забудови для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по пров. Молодіжному, № 9-а, № 13, № 7, № 3, № 1, № 11, № 5.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 отримали державні акті на право власності на земельні ділянки.

В подальшому між ОСОБА_4 та ОСОБА_11, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, між ОСОБА_5 та ОСОБА_12, між ОСОБА_8 та ОСОБА_12, між ОСОБА_7 та ОСОБА_13, між ОСОБА_9 та ОСОБА_14 укладені договори купівлі-продажу земельних ділянок.

На підставі договору дарування ОСОБА_6 подарувала земельну ділянку ОСОБА_16

Прокурор вважає, що зазначені рішення Миколаївської міської ради прийнятті з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки передані земельні ділянки відповідачам відноситься до земель держлісфонду урочища «Жовтневе» та належать до земель ДП «Миколаївське лісове господарство», Миколаївська міська рада не мала права на зарахування вказаних земельних ділянок до земель комунальної власності та розпоряджатися ними без зміни цільового призначення, а також за відсутності державної експертизи вказаного проекту землеустрою.

Посилаючись на викладене прокурор просив суд:

- визнати незаконними та скасувати пункти 1-9 рішення Миколаївської міської ради №10/37 від 20 жовтня 2011 року, пункти 1-7 розділу 2 рішення Миколаївської міської ради №19/47 від 21 серпня 2012 року;

- визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯК 942582, 942580, 942577, 942578, 942583, 942579, 942581 з кадастровими номерами 4810136600:05:001:0071, 4810136600:05:001:0073, 4810136600:05:001:0070, 4810136600:05:001:0068, 4810136600:05:001:0072, 4810136600:05:001:0069 та 4810136600:05:001:0067 видані на ім'я ОСОБА_17, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10;

- визнати недійсними договори купівлі-продажу укладені - між ОСОБА_4 та ОСОБА_11С 19 грудня 2013 року, між ОСОБА_10 та ОСОБА_15 27 грудня 2013 року, між ОСОБА_5 та ОСОБА_12 24 грудня 2013 року, між ОСОБА_8 та ОСОБА_12 24 грудня 2013 року, між ОСОБА_7 та ОСОБА_13 19 грудня 2013 року, між ОСОБА_9 та ОСОБА_14 30 жовтня 2013 року та договір дарування, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_16 9 жовтня 2013 року;

- витребувати з володіння у ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_18 спірні земельні ділянки та повернути у власність Миколаївськвій обласній державній організації.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 26 листопада 2014 року внесені зміни до позову прокурора Ленінського району м. Миколаєва щодо складу осіб, які приймають участь у справі.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 8 червня 2015 року позов задовлено частково. Визнано незаконними та скасовано пункти 1-9 рішення Миколаївської міської ради №10/37 від 20 жовтня 2011 року, а також пункти 1-7 розділу 2 рішення Миколаївської міської ради від 21 серпня 2012 року. Визнані недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯК 942582, 942580, 942577, 942578, 942583, 942579, 942581 з кадастровими номерами 4810136600:05:001:0071, 4810136600:05:001:0073, 4810136600:05:001:0070, 4810136600:05:001:0068, 4810136600:05:001:0072, 4810136600:05:001:0069 та 4810136600:05:001:0067 видані 27 вересня 2012 року на ім'я ОСОБА_17, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 Витребувано у ОСОБА_15, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_19 земельні ділянки, розташовані по пров. Молодіжному, 1,5, 13, 3, 11, 7 в м. Миколаєві та передано у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації з передачею у постійне користування ДП «Миколаївське лісове господарство». Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Додатковим рішенням того ж суду від 15 червня 2015 року витребувано у ОСОБА_11 земельну ділянку по пров. Молодіжному, 9-а в м. Миколаєві та передано у власність держави і особі Миколаївської обласної державної адміністрації з передачею у постійне користування ДП «Миколаївське лісове господарство».

В апеляційній скарзі представник відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 - ОСОБА_20, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просив рішення суду та додаткове рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 18 листопада 2015 року до участі у справі як відповідачку залучено ОСОБА_6 в якості правонаступниці після смерті ОСОБА_16, померлого 4 верексня 2014 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, який приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, згідно постанови Ради Міністрів Україніської РСР від 21 березня 1966 року №234 «Про здійснення першочергових заходів по боротьбі з ерозією грунтів у Миколаївській області» та додатків 1,2 відбулася передача земель у держлісфонд, в тому числі і Миколаївському лісгоспзагу з земель радгоспу ім. Карла Маркса в Жовтневому районі (т. 3 а.с.27-33).

Київською лісовпорядною експедицією у 2004 році виготовлено проект організації та розвитку лісового господарства «Миколаївліс», який містить таксаційний опис, поквартальні суми площ та загальних запасів насаджень Миколаївського лісництва розподіляється за кварталами та виділами (урочище «Жовтневе» ) (т.2 а.с. 84-87).

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Державне підприємство «Миколаївське лісове господарство» створено 25 березня 2005 року Державним агенством лісових ресурсів України і є правонаступником Миколаївського державного лісогосподарського обєднання «Миколаївліс».

Відповідно до Статуту ДП «Миколаївське лісове господарство», затвердженого наказом №474 від 20 серпня 2007 року Держкомлісгоспу України та зареєстрованого 29 серпня 2007 року виконавчим комітетом Миколаївської міської ради, підприємство засноване на державній власності, належить до сфери управління Державного комітету лісового господарства України (орган управління майном) та входить до сфери управління Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Пунктом 5.6. Статуту ДП «Миколаївське лісове господарство» передбачено, що останне здійснює володіння, користування землею та іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності і чинного законодавства України.

Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Відповідно пунктів 1-2 рішення Миколаївської міської ради №10/37 від 20 жовтня 2011 року прийнято добровільну відмову ДП «Миколаївське лісове господарство» від земельної ділянки площею 0,7 га території урочища «Жовтневе» та зараховано земельну ділянку площею 0,7га до земель запасу територіальної громади міста Миколаєва.

Крім того, пунктами 3-9 вказаного вище рішення надано дозволи ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_8 на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за рахунок земель, не наданих у власність чи користування площею 1000 кв.м. кожному з метою передачі у власність, для будівництва та обслуговування житлових будинків по пров. Молодіжному, №№13, 3, 9-а, 11, 7,5,1 (т. 1 а.с.29-30).

Згідно з пунктами 1-7 рішення Миколаївської міської ради №19/47 від 21 серпня 2012 року затверджено проекти землеустрою та надано у власність ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_8А земельні ділянки площею 1000 кв.м. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будивель і споруд по пров. Молодіжному,№№ 13, 3, 9-а, 11, 7,5,1 (а.с.31-37).

На підставі вказаних рішень міської ради 27 вересня 2012 року ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_8 було отримано державні акти на право власності на земельні ділянки по пров. Молодіжному,№№ 13, 3, 9-а, 11, 7,5,1, які зареєстровані у Книзі записів реєстрації державіних актів на право вланості на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №481010001002729, №481010001002730, №481010001002727, №481010001002731, №481010001002726, №481010001002728, №481010001002725 (т.1 а.с. 39-45).

Отже, зазначені земельні ділянки надані ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_8 за рахунок земель державного лісового фонду, які перебувають у користуванні державного підприємства «Миколаївське лісове господарство» та розташовані в урочище «Жовтневе» Миколаївського лісництва.

Статтею 55 ЗК України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом пункт «г» ч.4 ст. 84 ЗК України).

Таким чином, ліси та землі лісового фонду України є об'єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання земельних ділянок.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні дівялнки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ідялнки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення (ст. 56 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За положеннями ст. ст. 141, 149 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у користуванні осіб, передаються у власність чи користування іншим особам лише після їх вилучення у встановленому законом порядку у попереднього користувача.

Відповідно до ч. 3 ст. 142 ЗК України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Згідно з ч. 4 ст. 20 ЗК України зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Відповідно до частин 1, 2статті 20 ЗУ України (в редакції, яка була чинною на час прийняття Миколаївською міською радою рішення № 19/47 від 21 серпня 2012 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок та передачу їх у власність) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Положеннями частин 1, 4 статті 122 ЗК України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

В матеріалах справи наявний лист ДП «Миколаївське лісове господарство» на імя Миколаївського міського голови від 19 серпня 2011 року №636 про добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою на території урочища «Жовтневе» на користь територіальної громади міста Миколаєва, а не Миколаївської обласної державної адміністрації (т. 1 а.с.28).

Встановлене свідчить про відсутність у Миколаївської міської ради повноважень на вирішення питання щодо передачі спірних земельниї ділянок, оскільки її власником згідно ч.5 ст. 122 ЗК України та ст. 31 Лісового кодексу України є обласна державна адміністрація.

Також, частиною 3 ст. 186-1 ЗК України визначено, що у разі погодження проектів землеустрою, що розробляються з метою вилучення, надання, зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення до складу комісії залучається представник територіальних органів лісового господарства.

Так, матеріалах справи є лише висновки державного управління охорони навколишнього природного середовища у Миколаївській області від липня 2012 року про погодження проектів землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок (т. 2 а.с.118, 142,165, 187, 211, 236, т.3 а.с.14).

Крім того, відповідно до ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» обов'язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок лісогосподарського призначення.

Відповідно до довідки Головного управління Держземагенства у Миколаївській області від 6 лютого 2014 року проекти землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок на державну землевпорядну експертизу не надходили (т. 1 а.с. 190).

Більш того, розпорядженням Кабінету Міністрів України «Деяки питання розпорядження земельними лісовими ділянками» від 10 квітня 2008 року №610-р, яке набуло чинності з 5 травня 2008 року, Мінприроди, Мінагрополітики, Міноборони, Держкомлісгосп та Держкомзем зобов'язано зупинити прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення.

Також, розпорядженням Кабінету Міністрів України №318-р від 11 лютого 2010 року, субєктів управління обєктами державної власності зобовязано не допускати погодження документів, прийняття рішень, на підставі яких може здійснюватися відчуження з державної власності земельних ділянок, наданих у постійне користування державним підприємствам, установам та організаціям до законодавчого врегулювання питання щодо визначення порядку їх відчуження.

Визначаючи правовий статус спірної земельної ділянки, суд обґрунтовано виходив з того, що прокурором доведено належність спірної земельної ділянки до категорії земель лісогосподарського призначення та знаходження її у державній власності.

З урахуванням встановленого, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність повноважень у Миколаївської міської ради щодо передачі спірних земельних ділянок у власність ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_8, а також порушення процедури, визначеної земельним та лісовим законодавством, щодо вилучення земельної ділянки у ДП «Миколаївське лісове господарство» та зміни цільового призначення спірної земельної ділянки з земель лісогосподарського призначення до земель житлової забудови, а відтак рішення Миколаївської міської ради є незаконними.

Відповідно до підпункту «б» ст. 21 ЗУ України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення змель є підставою для визання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні длянки здійснюються шляхом, зокрема визнання угоди недійсною.

Частиною першої статті 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно вважав, що для видачі державних актів на право вланості на землю на імя ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_8, були незаконні рішення Миколаївської міської ради, а тому є підстави для визнання державних актів на право власності на землю недійсними.

Із матеріалів справи також вбачається, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_11 19 грудня 2013 року укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1 га , розташованої по пров. Молодіжний, №9-а в м. Миколаєві на підставі якого останній зареєстрував право власності на землю (т.1 а.с.50-51, 209-210).

27 грудня 2013 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_15 укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1 га, розташованої по пров. Молодіжний, №5 в м. Миколаєві на підставі якого останній зареєстрував право власності на землю (т. 1 а.с. 48-49, 233-234).

24 грудня 2013 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_12 укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1 га, розташованої по пров. Молодіжний, №13 в м. Миколаєві на підставі якого останній зареєстрував право власності на землю (т.1 а.с.46-47, т.2 а.с.1-2).

24 грудня 2013 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_12 укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1 га, розташованої по пров. Молоджіний, №1 в м. Миколаєві, на підставі якого останній зареєстрував право власності на землю (т. 1 а.с. 52-53, т. 2 а.с. 27-27а).

19 грудня 2013 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_13 укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1 га, розташованої по пров. Молодіжний, №3 в м. Миколаєві на підставі якого останній зареєстрував право власності на землю (т.1 а.с.54-55, т.2 а.с.54-55).

30 жовтня 2013 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_14 укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1 га, розташованої по пров. Молодіжний, №11 в м. Миколаєві на підставі якого останній зареєстрував право власності на землю (т.1 а.с.58-59, т.3 а.с.37-38).

19 жовтня 2013 року на підставі нотаріально посвідченого договору ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_16 земельну ділянку площею 0,1 га, розташовану по пров. Молодіжний, №7 в м. Миколаєві на підставія якого останній зареєстрував право власності на землю ( т. 1 а.с.56-57, т. 3 а.с. 35-36).

Відмовляючи у задоволенні вимог про визнання недійсними договірів купівлі-продажу та договору дарування спірних земельних ділянок суд першої інстанції виходив того, що вони є нікчемними, а тому визнання їх недійсності не вимагається.

Проте, з таким висновком суду погодитися не можна.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в мом6ент вчинення правочину (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3,5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Частиною першої статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частинами 1,2 ст. 116 ЗК України визначено, що громадяни і юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Тобто, рішення органу, на підставі якого видано державний акт на право власності на земельну ділянку, за своєю правовою природою є одностороннім правочином, що випливає з ч.3 ст. 203 ЦК України, відповідно до якої односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Отже, після визнання недійсним та скасування правочину про передачу у власність земельної ділянки, яка в подальшому на виконання даного недійсного правочину була передана шляхом відчуження третй особі, належним способом захисту порушеного права власності є витребування майна від нинішнього його володільця шляхом пред'явлення віндикаційного позову. Аналогічна правова позиція висловлена й у постановах Верховного Суду України від 19 листопада 2014 року № 6-170цс14, від 25 червня 2014 року № 6-67цс14 та від 13 травня 2015 року № 6-67цс15.

За таких обставин вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та договору дарування не підлягають задовленню, оскільки були вчиненні після недійсного правочину.

На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про відмову у визнанні договорів купівлі-продажу та договору дарування з підстав їх нікчемності.

Таким чином, рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та договору дарування на підставі п. 4 ч.ст.1 ст. 309 ЦПК України підлягає зміні шляхом зміни правової підстави відмови у задоволенні цих вимог.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувавч не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник маєж право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або сосби, якій він передав майно у володіння, а не з їхньої волі іншим шляхом.

Встановивши, що спірні земельні ділянки вибули із володіння Миколаївської обласної державної адміністрації та ДП «Миколаївське лісове господарство» поза їх волею, суд першої інстанції правильно вважав, що відповідно до п.3 ч.1 ст. 388 ЦК України спірні земельні ділянки підлягають витребуванню і передачі їх у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації.

Посилання в апеляційній скарзі на недоведеність позивачем належності спірної земельної ділянки до категорії земель лісогосподарського призначення та закріплення у користуванні ДП «Миколаївське лісове господарство» в зв'язку з відсутністю у цього підприємства державного акту на право постійного користування цією землею не можуть бути прийняті до уваги.

Згідно з нормами статей 181-184, 202-204 Земельного кодексу України, Закону України «Про Державний земельний кадастр», Закону України «Про землеустрій» дані державного земельного кадастру - це документальне підтвердження відомостей про правовий режим земель, їх цільове призначення, їх розподіл серед власників землі і землекористувачів за категоріями земель, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, які ґрунтуються на підставі землевпорядної документації.

Відповідно до пункту 5 розділу «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово - картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України.

Саме така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 24 грудня 2014 року у справі № 6-212цс14 та від 21 січня 2015 року у справі № 6-224цс14, від 1 липня 2015 року №6-50цс15.

Так, згідно наявних у матеріалах справи планово-картографічних матеріалів, зокрема, планшету № 1 лісовпорядкування із ситуаційним планом та планом кадастрової зйомки вбачається, що спірні земельні ділянки розташована на землях лісового фонду що належать до земель державної власності і знаходяться у користуванні ДП "Миколаївський лісгосп», а саме - у кварталі 43 Миколаївського лісництва, урочище «Жовтневе» (т.2 а.с.84-87, т. 3 а.с.27-33).

Таким чином, факт належності спірної земельної ділянки до категорії земель лісогосподарського призначення та її перебування в користуванні ДП «Миколаївське лісове господарство» підтверджено належними доказами.

Інші доводи апеляційної скарги не містять обставин, які впливають на обґрунтовані висновки суду та можуть бути підставою для скасування рішення суду.

Рішення суду в частині задоволення вимог прокурора до ОСОБА_16 не оскаржувалося, а тому не було предметом апеляційного розгляду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 - задовольнити частково.

Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 8 червня 2015 року в частині відмови у задоволенні вимог прокурора Ленінського району м. Миколаєва про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та договору дарування змінити щодо правової підстави відмовити у задоволенні цих вимог.

В іншій частині рішення суду та додаткове рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча:

Судді: