Постанова

від 03.12.2015 по справі 922/2684/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2015 року Справа № 922/2684/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В., суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: прокурора: Савицька О.В. - ст. прокурор ГПУ, посв. №015589, відповідачів: не з'явились, повідомлені належно,

касаційну скаргуЗаступника прокурора Харківської області на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 03.09.15 у справі№922/2684/15 Господарського суду Харківської області за позовомПрокурора міста Харкова до 1. Харківської міської ради 2. Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Калина" проскасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії

Прокурор міста Харкова звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради та ОК "ЖБК "Калина" про: 1) визнання незаконним і скасування пунктів 7, 7.1, 7.2 додатку 2 до рішення 43 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 29.04.10 №67/10; 2) визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №092820, зареєстрованого в Управлінні Державного земельного агентства у місті Харкові; 3) зобов'язання ОК "ЖБК" Калина" повернути територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку, площею 30654,0 га, з кадастровим номером 6310136300:16:007:0002, у первісному (придатному для використання) стані. Прокурор наголошував на незаконній передачі радою спірної земельної ділянки у власність ОК "ЖБК" Калина". Він вказував на те, що ОК "ЖБК" Калина" було створено з порушенням вимог законодавства щодо мети, порядку створення і організації житлово-будівельного кооперативу, оскільки його засновниками виступили лише чотири громадянина, які не перебували на обліку осіб, котрі потребують поліпшення житлових умов; цей кооператив не є житлово-будівельним кооперативом у розумінні приписів Житлового кодексу УРСР і Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 30.04.85; він не організований при виконкомі Харківської міськради чи підприємстві; рішення зборів про організацію кооперативу та список громадян, які вступають до нього виконкомом міськради не затверджував. Отже, у Харківської міської ради були відсутні правові підстави на безоплатну передачу відповідачу-2 у власність спірної земельної ділянки за оспорюваним рішенням.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.06.15 (суддя Суслова В.В.) в позові відмовлено. Суд виходив з того, що на час прийняття оспорюваного рішення державна реєстрація ОК "ЖБК" Калина" не була скасована; що передаючи відповідачу-2 спірну земельну ділянку рада діяла в межах своєї компетенції. Відтак суд дійшов висновку про необґрунтованість позову і у зв'язку з цим клопотання відповідачів про застосування строку позовної давності залишив без розгляду.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.09.15 (судді: Лакіза В.В., Бородіна Л.І., Шевель О.В.) перевірене рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позову та зазначив про те, що спірне рішення Харківської міськради є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання, і таке рішення не може скасовуватися у судовому порядку. Водночас апеляційний господарський суд визнав, що прокурор звернувся до суду з даним позовом з пропуском строку позовної давності.

Заступник прокурора Харківської області звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення і постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, прокурор посилається на порушення судами приписів статей 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР, статей 257, 263 Цивільного кодексу України, статей 4 7 , 32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України. Він вказує на те, що при створенні Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Калина" були порушені вимоги законодавства; що відповідач-2 не є житлово-будівельним кооперативом у розумінні Житлового кодексу Української РСР; що його засновниками виступили лише чотири громадянина, які не перебували на обліку осіб, котрі потребують поліпшення житлових умов; що список членів кооперативу не був затверджений виконкомом міськради. За таких обставин, як зазначає прокурор, у Харківської міської ради були відсутні правові підстави на безоплатну передачу відповідачу-2 у власність спірної земельної ділянки в порядку, визначеному статтею 41 Земельного кодексу України. Водночас прокурор не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції і про пропуск ним строку позовної давності.

Від відповідача-2 судом отримано клопотання про розгляд касаційної скарги без участі його представників. Водночас він просив залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, а постанову у справі без змін.

Від відповідача-1 відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника прокуратури, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування господарськими судами норм чинного законодавства, колегія суддів відзначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що предметом даного судового розгляду є вимога Прокурора міста Харкова заявлена до Харківської міської ради та Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Калина" про: визнання незаконним і скасування пунктів 7, 7.1, 7.2 додатку 2 до рішення Харківської міської ради "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 29.04.10 №67/10; визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №092820; зобов'язання ОК "ЖБК" Калина" повернути територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку, площею 30654,0 га, з кадастровим номером 6310136300:16:007:0002, у первісному (придатному для використання) стані. Як убачається із матеріалів справи, оспорюване рішення органу місцевого самоврядування прийняте на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування" та статті 41 Земельного кодексу України, відповідно до частини першої якої житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Згідно зі статтею 133 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до ЖБК і одержати в ньому квартиру. У відповідності до приписів статті 135 Житлового кодексу Української РСР до членів житлово-будівельного кооперативу приймаються громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і потребують поліпшення житлових умов. Житлово-будівельні кооперативи організуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється цим Кодексом, Примірним статутом та іншими актами законодавства (стаття 137 Житлового кодексу Української РСР). Пунктом 3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу визначено, що число громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, повинно відповідати кількості квартир у жилому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва. При будівництві жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, не може бути менше 5 чоловік. Аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що передаючи земельну ділянку у власність Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Калина", Харківська міська рада мала врахувати мету створення такого кооперативу, порядок його організації та діяльності відповідно до вимог Житлового кодексу Української РСР та Примірного статуту. При наданні земельної ділянки Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Калина", як спеціальному суб'єкту, передбаченому статтею 41 Земельного кодексу України, рада зобов'язана з'ясовувати правовий статус, мету та підстави його створення. Отже Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Калина" (відповідач-2) створено всупереч приписам статей 133, 135, 137 Житлового кодексу Української РСР та Примірного статуту, які по відношенню до Законів України "Про кооперацію" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" є спеціальними нормативно правовими актами та підлягають застосуванню до правовідносин сторін у даній справі. Судом апеляційної інстанції вірно установлено усі обставини справи, зокрема те, що пунктом 7.1 додатку 2 до рішення Харківської міської ради від 29.04.10 №67/10 Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Калина" надано у власність земельну ділянку, площею 3,0654 га за рахунок земель житлової та громадської забудови на вул. Батумській, 19 (Дзержинський район) в межах, визначених актом встановлення меж земельної ділянки на місцевості №1251/07 від 24.10.07 для експлуатації та обслуговування житлової забудови. На підставі вказаного рішення Обслуговуючий кооператив "ЖБК "Калина" видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 3,0654 га на вул. Батумській, 19, у м. Харкові від 07.12.10 серії ЯЛ №092820. При цьому апеляційна інстанція помилково не врахувала наведені приписи законодавства, що призвело до прийняття помилкового рішення про відмову у задоволенні позову по суті. Відповідно до частини 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, ураховуючи невідповідність спірного рішення ради в оспорюваній частині вимогам статті 41 Земельного кодексу України, статей 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР, Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу та наявність підстав для задоволення позовних вимог прокурора, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, оскільки апеляційним господарським судом при вирішенні даного спору було помилково застосовано наведені норми матеріального права. Разом з тим, як убачається із матеріалів справи, відповідач-2 заявляв клопотання про застосування позовної давності. Згідно з приписами частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відповідно до частини 1 статті 261 цього ж Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За приписами статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами для представництва інтересів держави. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що норми закону передбачені частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України про початок перебігу позовної давності, встановлені для особи, права або інтереси якої порушено, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. Судом апеляційної інстанції установлено факт обізнаності прокурора щодо прийняття оскаржуваного рішення Харківської міськради ще у 2010 році, яке листом від 04.06.10 №08-04/1245/2-10 направлялось до прокуратури міста Харкова. Також було установлено, що на засіданні сесії Харківської міської ради, на якій прийнято спірне рішення "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 29.04.10 №67/10, був присутній і прокурор міста Харкова. Нездійснення своєчасного прокурорського нагляду за прийнятими рішеннями органів місцевого самоврядування, що є обов'язком органів прокуратури відповідно до статті 1 Закону України "Про прокуратуру", призвело до наслідків визначених частиною 2 статті 12, частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України, оскільки держава здійснює свої права через органи державної влади. Відтак, у зв'язку із обізнаністю з 29.04.10 прокурора міста Харкова про прийняття безпосередньо за його присутності оскаржуваного рішення Харківської міської ради, також є обізнаними всі інші органи прокуратури, оскільки вони становлять єдину централізовану систему відповідно до статті 6 Закону України "Про прокуратуру". Отже, як правильно установлено судом апеляційної інстанції, початок перебігу позовної давності щодо оскарження пунктів 7, 7.1, 7.2 додатку 2 до рішення Харківської міської ради від 29.04.10, починається саме з дати прийняття цього рішення. Зважаючи на викладене та враховуючи звернення прокурора з даним позовом у квітні 2015 року, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про пропуск прокурором строку позовної давності. Натомість, з огляду на те, що в ході касаційного перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про невідповідність спірних пунктів додатку 2 до рішення Харківської міської ради від 29.04.10 №67/10 вимогам статті 41 Земельного кодексу України, статей 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР, Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу та наявність підстав для задоволення позовних вимог прокурора, у задоволенні позову прокурора все ж необхідно відмовити через пропуск ним строку позовної давності на підставі частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України. Відповідно до приписів частини 1 статті 111 10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Касаційна скарга містить доводи про невірне правозастосування, які знайшли відображення у мотивувальній частині постанови касаційної інстанції, проте ці доводи не можуть бути підставою для повного задоволення касаційної скарги через те, що у даній справі позовні вимоги залишаються без задоволення з мотиву спливу позовної давності.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.09.15 у справі №922/2684/15 і рішення Господарського суду Харківської області від 30.06.15 скасувати.

У задоволенні позову відмовити за спливом строку позовної давності.

Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець