Рішення

від 01.12.2015 по справі 902/1197/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 грудня 2015 р. Справа № 902/1197/15

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Горейка М.В.

представників:

відповідача 1: ОСОБА_1, довіреність, посвідчення №ВІ 1643 від 01.03.2016р.;

відповідача 2: ОСОБА_2, довіреність №15-21/8-25 від 05.01.2015р., паспорт серії АА 317464 виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 27.08.1996р.

у відсутності представників позивача та третьої особи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : науково-виробничого підприємства "Нива" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (вул. 40-річчя Перемоги, 1, смт. Таїрове, Овідіопольський район, Одеська область, 65496)

до 1 : Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції (вул. Грушевського, буд. 17, м. Вінниця, 21000)

до 2: головного управління державної казначейської служби у Вінницькій області (вул. Пирогова, 29,м. Вінниця, 21000)

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів головне територіальне управління юстиції у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036)

про стягнення 172021 грн збитків,

В С Т А Н О В И В :

Науково-виробниче підприємство "Нива" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (позивач, НВП «Нива» у вигляді ТОВ) звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції (відповідач 1, Замостянський ВДВС Вінницького МУЮ) про стягнення 172021 грн збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача 1, яка полягала у невчиненні останнім дій з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 30.10.2012р. по справі №5017/2208/2012, що встановлено в ухвалі господарського суду Одеської області від 15.10.2014р. у цій же справі, позивачу завдано збитків в сумі 172021 грн. За твердженням позивача, вказані матеріальні збитки мають бути відшкодовані йому відповідачем 1 відповідно до ст.ст. 2, 87 Закону України "Про виконавче провадження" та ст.ст. 16, 22 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 31.08.2015р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/1197/15 з призначенням її до розгляду.

Неодноразово слухання справи відкладалося з об'єктивних причин, про що свідчать відповідні ухвали суду 16.09.2015р., 15.10.2015р., 27.10.2015р., 17.11.2015р. При цьому ухвалою суду від 16.09.2015р. залучено до участі у справі в якості іншого відповідача головне управління державної казначейської служби у Вінницькій області (відповідач 2, ГУДКС у Вінницькій області). Окрім того, ухвалою суду від 17.11.2015р. залучено в порядку ст. 27 ГПК України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів головне територіальне управління юстиції у Вінницькій області.

В судовому засіданні (01.12.2015р.) представник відповідача 1 проти позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні з підстав, вказаних у запереченнях 15.09.2015р. (вх. №06-52/9183/15 від 15.09.2015р.) та доповненнях до заперечень від 15.09.2015р. (вх. №06-52/12275/15 від 01.12.2015р.), в яких останній, зокрема, вказує на відсутність механізму стягнення коштів з відділу ДВС. Крім того, зазначає, що згідно наказу господарського суду Одеської області від 30.10.2012р. по справі №5017/2208/2012р. солідарно стягнуто з ТОВ «Домінікана» та ТОВ «Вин Агро» на користь НВП «Нива» у вигляді ТОВ кошти в сумі 172021 грн, тоді як позивачем до відділу ДВС заявлено вимогу лише до одного боржника- ТОВ «Домінікана», про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, згідно яким виконавче провадження щодо стягнення з ТОВ «Вин Агро» на користь стягувача (позивача) відсутнє та на примусовому виконанні у органах ДВС не перебувало, що в свою чергу, на думку відповідача 1, свідчить про відсутність підстав для задоволення позову. Також останній наголошує, що виконавчі дії під час виконання рішення господарського суду Одеської області за наказом від 30.10.20112р. по справі №5017/2208/2012 ним здійснювалися у відповідності до положень Закону України "Про виконавче провадження", про що додано до матеріалів справи відповідні копії матеріалів виконавчого провадження з виконання вказаного наказу суду.

Представник Відповідач 2 позов також не визнала, посилаючись на необґрунтованість, безпідставність вимог позивача та відсутність в матеріалах справи доказів, які підтверджують сукупність необхідних складових для притягнення до цивільної відповідальності у вигляду збитків. Крім того, зазначила, що головне управління державної казначейської служби у Вінницькій області є неналежним відповідачем у даній справі. При цьому, також 01.12.2015р. на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача 2, котрий брав участь в попередніх засіданнях по даній справі, в якому останній просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв'язку із зайнятістю у іншому судовому засіданні. Вказане клопотання судом відхилено, з огляду на його необґрунтованість, оскільки приписи ст. 77 ГПК України не передбачають підстав для відкладення розгляду справи із вказаних мотивів відповідача.

Позивач правом участі в судовому засіданні не скористався не зважаючи на те, що про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що стверджується наявним в матеріалах справи формуляром (протоколом) судового засідання від 17.11.2015р. При цьому під час попередніх судових засідань у даній справі представник останнього позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві та поданих до суду доказах. Поряд з цим 01.12.2015р. на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання від 30.11.2015р., в якому він просить суд провести розгляд справи за його відсутності. Вказане клопотання позивача не містить електронного цифрового підпису, про що відповідальним працівником суду складено відповідну довідку від 01.12.2015р.

Суд, дослідивши зазначне клопотання позивача, не приймає його до розгляду з огляду на таке.

Відповідно до п. 1.5.17. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом ДСА України від 20.02.2013р. N28, документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.

Однак, в супереч вищевикладеного, позивачем оригінал клопотання від 30.11.2015р. в паперовій формі не надіслано, а відтак у суду відсутні будь-які підстави вважати вказане клопотання останнього належним доказом по справі.

Поряд з цим, зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення по даній справі, суд ухвалив провести розгляд справи за відсутності представника позивача.

Також, будучи належним чином повідомленою, не прибула в судове засідання і третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів головне територіальне управління юстиції у Вінницькій області, відтак її процесуальна позиція щодо заявленого спору суду невідома.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідачів 1, 2, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.10.2012р. у справі №5017/2208/2012р. задоволено позов науково-виробничого підприємства "Нива" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про солідарне стягнення на його користь з товариства з обмеженою відповідальністю «Домінікана» та товариства з обмеженою відповідальністю «Вин Агро» 172021 грн, з яких 127128 грн 30 коп. основний борг, 7908 грн 07 коп. пеня, 12712 грн 83 коп. штраф, 20897 грн 80 коп.- 40% річних, 3374 грн витрати зі сплати судового збору.

30.10.2012р. на виконання вказаного рішення суду господарським судом Одеської області видано відповідний наказ.

15.11.2012р. науково-виробничим підприємством "Нива" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю направлено до Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції заяву про відкриття виконавчого провадження з виконання вказаного наказу суду від 30.10.2012р.

23.11.2012р. старшим державним виконавцем Замостянського ВДВС Вінницького МУЮ ОСОБА_1 винесено постанову про відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу від 30.10.2012р., мотивовану п. 8 ч. 1 ст. 26 З.У. «Про виконавче провадження», а саме зазначенням у виконавчому документі 2-ох боржників, що є обставиною, яка виключає можливість здійснення виконавчого провадження за вказаним наказом суду.

03.01.2013р. науково-виробничим підприємством "Нива" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю на адресу начальника Замостянського ВДВС надіслано скаргу вих. №15/А від 20.03.2013р. на дії (бездіяльність) державного виконавця Дячука В.В. та повторно направлено до вказаного відділу ДВС заяву про відкриття виконавчого провадження з виконання вказаного наказу суду від 30.10.2012р.

01.02.2013р. старшим державним виконавцем Замостянського ВДВС Вінницького МУЮ ОСОБА_3 з аналогічно вказаних підстав винесено постанову про відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу від 30.10.2012р., мотивовану зазначенням у виконавчому документі 2-ох боржників, що виключає можливість здійснення виконавчого провадження за вказаним наказом суду.

22.03.2013р. позивачем на адресу управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області надіслано скаргу вих. №15/А від 20.03.2013р. на дії (бездіяльність) державного виконавця Дячука В.В.

Листом начальника управління ДВС вих. №109/2.2/23 від 30.04.2013р. повідомлено позивача про те, що на його адресу надіслано відповідь вих. 4084/09-37/15 від 09.02.2013р., в якій вказано про підстави відмови у відкритті виконавчого провадження.

В подальшому позивач неодноразово звертався до Замостянського відділу ДВС, управління ДВС із заявами про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу суду від 30.10.2012р. та із вимогою його повідомлення про хід виконавчого провадження з виконання вказаного наказу суду.

15.04.2014р. старшим державним виконавцем Замостянського ВДВС Вінницького МУЮ ОСОБА_1 повторно винесено постанову про відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу від 30.10.2012р. на підставі п. 8 ч. 1 ст. 26 З.У. «Про виконавче провадження».

05.08.2014р. науково-виробниче підприємство "Нива" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю з вернулось до господарського суду Одеської області зі скаргою на бездіяльність Замостянського ВДВС Вінницького МУЮ щодо виконання наказу від 30.10.2012р. у справі №5017/2208/2012.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.10.2014р. у справі №5017/2208/2012 вищевказану скаргу науково-виробничого підприємства "Нива" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю задоволено частково: визнано дії старшого державного виконавця Замостянського ВДВС Вінницького МУЮ ОСОБА_1 щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №43124631 від 15.04.2014р. незаконними; визнано недійсною вказану постанову державного виконавця.

23.10.2014р. позивачем повторно направлено до Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції заяву про відкриття виконавчого провадження з виконання вказаного наказу суду від 30.10.2012р.

30.10.2014р. старшим державним виконавцем Замостянського ВДВС Вінницького МУЮ ОСОБА_1 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за вищевказаним наказом суду та встановлено боржнику строк самостійно виконати даний наказ суду до 06.11.2014р.

Однак, постановою Замостянського ВДВС Вінницького МУЮ від 30.03.2015р. виконавчий документ - наказ господарського суду Одеської області від 30.10.2012р. у справі №5017/2208/2012 повернуто стягувачу на підставі п.п. 2, 5 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з відсутністю боржника за адресою зазначеною у наказі, не здійснення ним виробничої діяльності, не виявленням майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу та безрезультатністю здійснених державним виконавцем заходів щодо розшуку такого майна.

Посилаючись на те, що не зважаючи на вжиті ним заходи, внаслідок встановленої судом бездіяльності Замостянського відділу ДВС Вінницького МУЮ по виконанню наказу господарського суду Одеської області від 30.10.2012р. по справі №5017/2208/2012, йому було завдано збитків у розмірі присудженої за рішенням суду, але не стягнутої органом ДВС суми боргу, позивач звернувся за захистом свого порушеного права з позовом до суду про стягнення 172021 грн збитків.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Дане правило застосовується і до відшкодування позадоговірної майнової шкоди, визначеної статтею 1166 ЦК України.

У відповідності до ч.3 ст.11 ЗУ «Про державну виконавчу службу» передбачено, що шкода, заподіяна державним виконавцем юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

За приписами ч.2 ст.87 ЗУ «Про виконавче провадження» збитки, завдані державним виконавцем юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст. 1174 ЦК України).

Таким чином, на відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1174 ЦК України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини посадових осіб державних органів.

За таких обставин, суд зазначає, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади (у даному випадку органу державної виконавчої служби) до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій посадової особи цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки посадової особи органу державної виконавчої служби та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

З аналізу наведеного слідує, що вимога про відшкодування збитків (шкоди) може пред'являтися виключно у разі, якщо збитки є результатом порушення права і виключно до особи, яка це право порушила.

Як зазначено в п.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» у розгляді позовів про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної діями (бездіяльністю) державного виконавця, суди повинні виходити з положень статті 11 Закону України "Про державну виконавчу службу", статті 87 Закону України "Про виконавче провадження", статті 1174 Цивільного кодексу України, маючи на увазі, що в таких випадках відповідачами можуть бути відповідні органи Державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державної казначейської служби України, і враховуючи викладене в роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 N 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" (в редакції роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 N 04-5/239).

За змістом п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» та п. 6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994р. №02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" задоволення позовних вимог про стягнення збитків може вважатись законним та обґрунтованим в разі встановлення судом наявності в обставинах справи одночасно чотирьох умов. Ними є наявність правила поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

Відповідно до п. 9 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994р. №02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" у вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду, господарським судам слід враховувати, що для висновку про наявність безпосереднього причинного зв'язку між невиконанням судового рішення, яке набрало законної сили, та заподіяною шкодою недостатньо встановити тільки факт невиконання судового рішення та неотримання кредитором присудженого судом. Під час розгляду справи суду необхідно встановити, чи могло бути таке судове рішення фактично виконане в момент пред'явлення його до виконання, зокрема, чи мав боржник майно, достатнє для виконання судового рішення в порядку та у спосіб, зазначений в ньому, чи не було це майно обтяжене іншими зобов'язаннями, які перешкоджали б виконанню рішення, чи були заявлені в цей час вимоги інших стягувачів на майно боржника тощо.

З аналізу викладеного вбачається, що якщо внаслідок бездіяльності державного виконавця не було здійснено арешту й опису наявного майна і останнє було відчужене боржником, через що виконати судове рішення стало не можливим взагалі, то держава повинна відшкодувати матеріальну шкоду в сумі невиконаного рішення суду. Другою умовою для стягнення шкоди, якщо виконавець не виконав рішення, є доведення протиправності бездіяльності держвиконавця судовою ухвалою чи постановою начальника відділу ДВС, якому підпорядкований виконавець, у проваджені якого перебував виконавчий документ.

Оскільки стягнення збитків є заходом цивільної відповідальності позивачу відповідно до статей 22 та 1166 ЦК України потрібно довести суду існування названих необхідних умов.

За правилами судового господарського процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України).

Вимагаючи відшкодування збитків, позивач повинен довести, що він міг і повинен був отримати присудженні за рішенням суду кошти і тільки неправомірні дії відповідача 1 стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати вказані кошти.

Натомість, в порушення вищезазначених норм останнім не доведено наявності в діях відповідача 1 елементів складу правопорушення, необхідних для настання такої відповідальності як стягнення збитків.

Як встановлено судом, позивач обґрунтовує заподіяні йому збитки протиправними діями державної виконавчої служби, зокрема неправомірними діями державного виконавця Замостянського ВДВС Вінницького МУЮ щодо винесення постанов про відмову у відкритті виконавчого провадження з виконання наказу від 30.10.2012р., що як наслідок мало невиконання виконавчого документа протягом 22.11.2012р.- 30.03.2015р. Факт бездіяльності (неправомірності) дій державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, як зазначає позивач, встановлений ухвалою господарського суду Одеської області від 15.10.2014р. по справі №5017/2208/2012, яка відповідно до ст. 124 Конституції України є обов'язковою на всій території України.

Зокрема, позивач зазначає, що внаслідок відмови відповідача 1 у відкритті виконавчого провадження ним не було винесеної жодної постанови про арешт коштів боржника, що знаходяться на рахунках в банках та інших фінансових установах, не накладено арешт на автомобілі та нерухомість боржника, не встановлено місцезнаходження постійно діючого органу боржника, тоді як на момент подання заяви про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу суду від 30.10.2012р. майно було.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, які склалися між сторонами, судом встановлено, що позивачем не обґрунтовано та не надано доказів в підтвердження наявності причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача 1 та збитками позивача у вигляді упущеної вигоди (неотриманням стягненої за рішенням суду суми боргу), тобто, що неправомірні дії відповідача стали єдиною достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати кошти, присуджені за рішенням суду.

Так, по-перше, позивачем не надано суду жодних доказів наявності у боржника (ТОВ «Домінікана») майна на момент звернення НВП «Нива» у вигляді ТОВ з заявою до Замостянського ВДВС Вінницького МУЮ про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу суду від 30.10.2012р.

По-друге, на момент звернення позивача до відділу ДВС (15.11.2012р.) із заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу суду від 30.10.2012р. у справі №5017/2208/2012р. та й на момент прийняття господарським судом Одеської області рішення у вказаній справі (12.10.2012р.) у Замостянському ВДВС перебувало на виконанні низка виконавчих документів про стягнення з боржника (ТОВ «Домінікана») заборгованості на користь декількох стягувачів, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями постанов про відкриття виконавчих проваджень.

Відповідно до положень статті 44 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі якщо сума, стягнута з боржника, недостатня для задоволення всіх вимог за виконавчими документами, вона розподіляється державним виконавцем між стягувачами в порядку черговості, встановленому цією статтею. Вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після задоволення в повному обсязі вимог стягувачів попередньої черги. У разі якщо стягнута сума недостатня для задоволення в повному обсязі усіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачу суми.

Відтак, з огляду на значну кількість стягувачів, вимоги котрих задовольняються перед вимогами позивача, навіть за наявності у боржника (ТОВ «Домінікана») коштів (матеріальних цінностей), достеменно невідомо чи вказані кошти (цінності) були б внесені в рахунок погашення заборгованості за наказом господарського суду Одеської області від 30.10.2012р., чи вистачило б вказаних коштів для погашення заборгованості згідно вказаного наказу суду, а позивачем цього не доведено.

По- третє, як свідчить наявний в матеріалах справи лист ГУ ДФС у Вінницькій області №6745/8/02-28-23 від 27.11.2015р., згідно довідок державних установ, а саме: довідки УДАІ УМВС України у Вінницькій області від 21.05.2012р. №6426 за платником податків ТОВ «Домінікана» транспортних засобів не зареєстровано; довідки КП Вінницьке МБТІ від 16.5.2012р. №279999 в реєстрі прав власності об'єкти нерухомого майна за ТОВ «Домінікана» не зареєстровано; довідки інспекції «Держтехнагляду» сільськогосподарська техніка за ТОВ «Домінікана» не зареєстрована. В зв'язку з цим на підставі акту опису від 13.01.2012р. №32 в податкову заставу внесено активи, на які платник податку набуде прав в майбутньому на суму податкового боргу, а 19.01.2012р. зареєстровано податкову заставу в Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна.

Також відсутність коштів та інших майнових цінностей, які рахувалися б за ТОВ «Домінікана», підтверджується наявним в справі копіями матеріалів виконавчого провадження, зі змісту яких вбачається, що здійсненими Замостянським ВДВС Вінницького МУЮ виконавчими діями по виконанню наказу від 30.10.2012р. державним виконавцем не виявлено боржника за адресою зазначеною у виконавчому документі, не знайдено жодного майна, яке рахується за боржником (ТОВ «Домінікана») та на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу. Тобто, які б виконавець дії не вчиняв, на момент відкриття виконавчого провадження виконати рішення уже об"єктивної змоги не було через відсутність у боржника активів, що в свою чергу вкотре підтверджує відсутність причинно-наслідкового зв"язку між діяннями органу ДВС і шкодою.

Таким чином, проаналізувавши фактичні обставини справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позивач не довів наявність причинного зв'язку між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і збитками, які він зазнав. Тобто не довів той факт, що внаслідок винних дій (бездіяльності) саме відповідача 1 позивач не отримав коштів, присуджених рішенням суду.

Поряд з цим судом в ході розгляду справи згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Домінікана" з 20.09.2012р. за рішенням засновників перебуває в стані припинення. При цьому встановлено строк пред"явлення кредиторських вимог до 28.11.2012р.

Відповідно до ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється, зокрема, в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно із ч.1 ст. 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

Згідно з ч.3 ст. 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Частиною 6 ст. 105 Цивільного кодексу України визначено, що кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Відповідно до ч.8 ст. 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Частиною 2 статті 112 ЦК України передбачено, що кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду.

Однак, в матеріалах справи відсутні жодні докази звернення позивача до боржника -ТОВ "Домінікана" з кредиторськими вимогами під час здійснення ліквідаційної процедури товариства в строк до 28.11.2012р., що в свою чергу також дає підстави стверджувати про відсутність причинного зв"язку між діями відповідача 1 та заподіяними позивачу збитками, оскільки будучи конкурсним кредитором, не заявивши у вказаний ліквідаційною комісією строк своїх вимог, вірогідність їх задоволення була б досить мізерною, або взагалі б вимоги вважалися погашеним через відсутність майна.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Таким чином, оскільки під час судового розгляду справи позивачем не доведено належними та допустимими доказами причинний зв'язок між неправомірними діями державного виконавця і збитками, які він заявляє, відтак відсутні правові підстави для задоволення позову.

У зв'язку з відмовою в позові, судові витрати покладаються на позивача відповідно до вимог ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення надіслати позивачу та третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів головному територіальному управлінню юстиції у Вінницькій області рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 07 грудня 2015 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. 40-річчя Перемоги, 1, смт. Таїрове, Овідіопольський район, Одеська область,65496)

3 - головне територіальне управління юстиції у Вінницькій області (21036, м.Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7)