Постанова

від 07.12.2015 по справі 903/404/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2015 року Справа № 903/404/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіЄвсікова О.О., суддів:Кролевець О.А., Попікової О.В. (доповідач у справі) за участю представників: від позивача:Науманн-Носовський А. - паспорт, керівник; Крючкова О.Б., дов. № 27/10 від 27.10.2015 р., Крючков В.О., за договором від 17.06.2015 р.; від відповідача:Шевчук В.В., дов. № 18/10/14 від 18.10.2015 р., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фірми "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" на рішення та постановуГосподарського суду Волинської області від 10.06.2015р. Рівненського апеляційного господарського суду від 28.09.2015 р. у справі№903/404/15 Господарського суду Волинської області за позовомФірми "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Брума" прозобов'язання повернення іноземних інвестицій

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року Фірма "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" (далі - Інвестор) звернулася до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брума" (далі - Товариство) про зобов'язання повернути іноземні інвестиції (деревообробне обладнання) у статутному капіталі Товариства, а саме: два деревообробні станки рамного типу Авангард РМ - 50М; дві сушильні камери польського виробництва фірми "Leco" LK-CDR-50; водонагрійний котел Hamec KWX 800 та автоматичний спалювач AZSD-500; станок обробки "3 в 1" FWOV-800; цвяхозбивальний станок "Bostich"; торцювальний станок для виробництва дошки та шашки піддона Lignuma MMN-8, що знаходяться за адресою: вул. Лесі Українки,49, с.Доротище, Ковельський район, Волинська область, шляхом допуску на територію відповідача представників Інвестора для здійснення демонтажу вищевказаного обладнання.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 10.06.2015р. (суддя Філатова С.Т.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.09.2015р. (головуючий суддя Гудак А.В., судді Олексюк Г.Є., Василишин А.Р.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого суду та постанова апеляційної інстанції обґрунтовані приписами статей 115, 148 Цивільного кодексу України, статей 394, 399 Господарського кодексу України, статей 3, 7, 11, 23 Закону України "Про режим іноземного інвестування", статей 12, 54 Закону України "Про господарські товариства", з урахуванням яких суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для повернення позивачу внесених іноземних інвестицій в натуральній формі без згоди Товариства.

Не погодившись з рішенням першої інстанції та постановою апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема приписів статей 392, 394, 396, 399 Господарського кодексу України, статті 11 Закону України "Про режим іноземного інвестування", ч. 3 статті 2 Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про сприяння здійсненню і взаємний захист інвестицій від 15.02.1994 р., ратифікованої Законом України №193/94-ВР від 11.10.1994 р., та ч. 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник, з огляду на те, що іноземний інвестор є спеціальним суб'єктом господарського права, його правовий статус та правові гарантії регулюються Господарським кодексом України та Законом України "Про режим іноземного інвестування", як спеціальним законом, а Закон України "Про господарські товариства" не є спеціальним нормативно-правовим актом щодо іноземних інвестицій, наголошує на тому, що право визначити форму повернення внесених іноземних інвестицій надається виключно інвестору, який законно обрав повернення свого майна в натуральній формі (деревообробне обладнання). Також заявник зазначає, що при підписанні статуту товариства інвестор не відмовлявся від свого права (передбаченого чинним законодавством) при виході з товариства отримати повернення своїх інвестицій у товарній формі, а згідно Угоди держава взяла на себе обов'язок забезпечити вільне управління та розпорядження Інвестором своїм (інвестованим) майном.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, Фірма "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" є учасником товариства з обмеженою відповідальністю "Брума". Іншим учасником Товариства є громадянка України ОСОБА_8.

Згідно з п. 1.1 Статуту Товариство є підприємством з іноземними інвестиціями, яке діє відповідно до вимог норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про господарські товариства", Закону України "Про режим іноземного інвестування" та інших законодавчих актів України.

Внесення іноземних інвестицій підтверджується листом Управління міжнародного співробітництва та європейської інтеграції від 11.08.2014р. №477/1-27/2-14 (а.с.18), в якому зокрема зазначено, що здійснено державну реєстрацію 5 прямих іноземних інвестицій на суму 158600 євро, що надійшли у Товариство від його засновника (компанії "Naumann Mashinen & Paletten") у вигляді деревообробного обладнання, зокрема, реєстраційні номери інвестицій: 1307-3-1-2 від 26.03.2012р. на суму 58100,00 євро; 1307-3-1-4 від 07.06.2012р. на суму 27700,00 євро; 1307-3-1-5 від 07.06.2012р. на суму 34000,00 євро; 1307-3-1-4 від 13.06.2013р. на суму 29000,00 євро; 1307-3-1-1 від 24.01.2014р. на суму 9800,00 євро; всього 158600,00 євро, що підтверджується дублікатами інформаційних повідомлень про внесення іноземної інвестиції (а.с. 19-23 т. 1).

Як вбачається з інформаційних повідомлень про внесення іноземних інвестицій, форма здійснення інвестицій - часткова участь іноземного інвестора у статутному фонді (частка 50%), об'єкт здійснення інвестицій - ТОВ "БРУМА", вид діяльності - деревообробна промисловість, період функціонування інвестицій - на термін діяльності підприємства (а.с. 19 т. 1).

Згідно п. 4.1 Статуту відповідача майно Товариства становлять основні фонди та оборотні засоби, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі товариства. Майно товариства належить йому на праві власності. Товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески.

В пункті 4.4.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "БРУМА" зазначено, що розмір вкладу Фірми "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" майном та грошовими коштами в розмірі 266 806,43 євро, що за курсом НБУ становить 2798479,29 грн., складає 50% статутного капіталу товариства (а.с. 125 т. 1). Вказане підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 31.05.2015 р. та станом на 22.09.2015 р. (а.с. 90-96 т. 2).

Рішенням Господарського суду Волинської області у справі №903/1074/14 від 11.12.2014 р., залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.03.2015р ., визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "БРУМА", оформлене протоколом №7 від 07.06.2013 р.; зобов'язано реєстраційну службу Ковельського міськрайонного управління юстиції скасувати державну реєстрацію внесених змін на основі протоколу №7 від 07.06.2013 р.; позовну вимогу про зобов'язання повернути Фірмі "НАУМАНН МАШІНЕН ПАЛЕТТЕН" ("Naumann Mashinen & Paletten") верстату дискового торцювального для розпилу дерев'яного бруса марки MMN-8 залишено без розгляду в зв'язку з несплатою судового збору.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 10.03.2015 р. у справі №903/1300/14, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 р., зобов'язано ТОВ "БРУМА" до державної реєстрації проведення змін в установчих документах ТОВ "БРУМА" у зв'язку зі зміною складу учасників шляхом виходу фірми "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" ("Naumann Mashinen & Paletten"). Позов в частині зобов'язання ТОВ "БРУМА" здійснити повернення фірмі "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" її іноземних інвестицій у статутному капіталі ТОВ "БРУМА" та сплатити дивіденди від господарської діяльності пропорційно частці фірми "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" залишено без розгляду.

При цьому судовим рішенням у справі №903/1300/14 встановлено, що датою виходу фірми "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" з ТОВ "БРУМА" слід вважати 21.08.2014 р., і в силу приписів ч.3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України вказаний юридичний факт має преюдиціальне значення при вирішенні даного спору.

Крім того, 06.02.2012 р. між сторонами було укладено контракт №01 про спільну діяльність, предметом якого є переробка і продаж відповідачем позивачу дерев'яних піддонів. Згідно специфікації у відповідності до п.2.1 Контракту (а.с.81 т.1) передано піддон дерев'яний 145х800х1200 в кількості 812 штук на суму 4222,10 євро.

З довідки від 27.01.2015 р. №50\03-06-22-37707381, складеної за результатами документальної позапланово-виїзної перевірки ТОВ "Брума" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з компанією Naumann Mashinen & Paletten (Німеччина) операцій з придбання та відчуження основних засобів і з питань отримання кредитів, їх використання та повернення за період з 01.01.2012р. по 31.12.2014р. (а.с.55-62 т.1), вбачається, що ТОВ "Брума", в особі директора Тарасюка В.П. та фірми Naumann Mashinen & Paletten в особі Науман-Косовського Андрія, укладено 10.01.2014р. договір про внесення змін та доповнень до Контракту №01 від 06.02.2012р., яким п.2.4 Контракту викладено в наступній редакції: "Обладнання, яке передано Інвестором на товариство є власністю товариства та не підлягає поверненню" (а.с.55-62 т.1).

Спір між сторонами виник з тих причин, що, на думку позивача як іноземного інвестора, він згідно з вимогами законодавства України про іноземні інвестиції має право на повернення інвестицій (деревообробного обладнання) в натуральній формі протягом шести місяців з дня припинення інвестиційної діяльності, незважаючи на внесення цих інвестицій в якості вкладу до статутного капіталу Товариства.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що на спірні правовідносини, які виникли між сторонами щодо повернення іноземних інвестицій у зв'язку з виходом інвестора зі складу учасників Товариства та припиненням позивачем інвестиційної діяльності, поширюється дія положень статей 392, 394, 396, 399, 400 Господарського кодексу України, статей 115, 148 Цивільного кодексу України, статей 2, 3 Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про сприяння здійсненню і взаємний захист інвестицій від 15.02.1994р., ратифікованої Законом України №193/94-ВР від 11.10.1994р. (набрала чинності для України з 29.06.1996 р.), статей 3, 7, 11, 23 Закону України "Про режим іноземного інвестування" та статей 12, 54 Закону України "Про господарські товариства" в їх сукупності, що випливає з наступного.

Згідно зі статтею 400 Господарського кодексу України відносини, пов'язані з іноземними інвестиціями в Україні, регулюються цим Кодексом, законом про режим іноземного інвестування, іншими законодавчими актами та чинними міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України. У разі якщо міжнародним договором встановлено інші правила, ніж ті, що передбачено законодавством України про іноземні інвестиції, застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 статті 392, ч. 1 статті 394 та статті 399 Господарського кодексу України іноземні інвестори мають право здійснювати всі види інвестицій, зазначені у статті 391 цього Кодексу, в таких формах як участь у господарських організаціях, що створюються разом з вітчизняними юридичними особами чи громадянами, або придбання частки в діючих господарських організаціях. На території України щодо іноземних інвестицій встановлюється національний режим інвестиційної діяльності, за винятками, передбаченими цим Кодексом, іншими законами і чинними міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України. У разі припинення інвестиційної діяльності на території України іноземний інвестор має право на повернення своїх інвестицій не пізніше шести місяців після припинення цієї діяльності, а також доходів за цими інвестиціями у грошовій або товарній формі, якщо інше не встановлено законом або угодою сторін.

В свою чергу, згідно приписів абзацу 2 статті 3, ч. 1 статті 7, статей 11, 23 Закону України "Про режим іноземного інвестування" іноземні інвестиції можуть здійснюватися у формі часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств. Для іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності, за винятками, передбаченими законодавством України та міжнародними договорами України.

У разі припинення інвестиційної діяльності іноземний інвестор має право на повернення не пізніше шести місяців з дня припинення цієї діяльності своїх інвестицій у натуральній формі або у валюті інвестування в сумі фактичного внеску (з урахуванням можливого зменшення статутного капіталу) без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі за реальною ринковою вартістю на момент припинення інвестиційної діяльності, якщо інше не встановлено законодавством або міжнародними договорами України. Іноземні інвестори мають право укладати договори (контракти) про спільну інвестиційну діяльність (виробничу кооперацію, спільне виробництво тощо), не пов'язану із створенням юридичної особи, відповідно до законодавства України.

Дійсно, в ч. 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до ч. 3 статті 2 та ч.ч. 1, 2 статті 3 Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про сприяння здійсненню і взаємний захист інвестицій від 15.02.1994р., ратифікованої Законом України №193/94-ВР від 11.10.1994 р. (набрала чинності для України з 29.06.1996 р. - далі Угода від 15.02.1994 р.) жодна Договірна Сторона на своїй території ніяким чином не буде перешкоджати шляхом вжиття безпідставних або дискримінаційних заходів в управлінні чи розпорядженні інвестиціями громадян або товариств іншої Договірної Сторони, а також в їх застосуванні та використанні. Кожна із Договірних Сторін забезпечує на своїй території відносно інвестицій, що знаходяться у власності або під впливом громадян або товариств іншої Договірної Сторони і які дозволені та здійснюються відповідно до пункту 2 статті 2 цієї Угоди відповідно до чинного законодавства Договірної Сторони, режим не менш сприятливий, ніж відносно інвестицій власних громадян і товариств чи громадян і товариств третіх країн. Кожна із Договірних Сторін забезпечує на своїй території відносно громадян або товариств іншої Договірної Сторони у тому, що стосується їх діяльності у зв'язку з інвестиціями, режим не менш сприятливий, ніж відносно власних громадян і товариств чи громадян і товариств третіх країн.

Суди правильно зазначили про встановлення стосовно Фірми "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" національного режиму інвестиційної діяльності на території України. Національний режим означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності мають обсяг прав та обов'язків не менший, ніж суб'єкти господарської діяльності України.

Разом з тим, відмовляючи в позові, суди послалися на те, що згідно з п.1 ч.1 статті 115 Цивільного кодексу України та абзацу 2 ч. 1 статті 12 Закону України "Про господарські товариства" товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Відповідно до статті 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Посилаючись на вказані норми, суди визначили їх спеціальними по відношенню до норм щодо іноземного інвестування.

Однак колегія суддів вважає такий висновок передчасним.

Цивільний кодексу України та Закон України "Про господарські товариства" визначають загальні правила діяльності господарських товариств. Зазначені правові акти, як і акти, що регулюють іноземні інвестиції, містять як загальні, так і спеціальні норми.

Так, стаття 54 Закону України "Про господарські товариства" визначає загальні правила дій товариства при виході його учасника.

Разом з тим в даній справі слід враховувати, що позивач є іноземним інвестором і його внеском до товариства є конкретно визначене майно, зареєстроване у спеціальному визначеному законодавством порядку як іноземна інвестиція. І такий режим майна, як і статус товариства як підприємства з іноземними інвестиціями, зберігається протягом часу участі в товаристві іноземного інвестора і часу наявності іноземної інвестиції.

Згідно зі статтею 399 Господарського кодексу України у разі припинення інвестиційної діяльності на території України іноземний інвестор має право на повернення своїх інвестицій не пізніше шести місяців після припинення цієї діяльності, а також доходів за цими інвестиціями у грошовій або товарній формі, якщо інше не встановлено законом або угодою сторін.

Статтею 11 Закону України "Про режим іноземного інвестування" також встановлено, що у разі припинення інвестиційної діяльності іноземний інвестор має право на повернення не пізніше шести місяців з дня припинення цієї діяльності своїх інвестицій у натуральній формі або у валюті інвестування в сумі фактичного внеску (з урахуванням можливого зменшення статутного капіталу) без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі за реальною ринковою вартістю на момент припинення інвестиційної діяльності, якщо інше не встановлено законодавством або міжнародними договорами України.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, суди за відсутності достатніх підстав фактично просто ототожнили внесок учасника у господарське товариство і іноземну інвестицію як об'єкт з особливим режимом регулювання.

При цьому судами не було досліджено питання, відбулось чи ні припинення інвестиційної діяльності позивача.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів у даній справі вказаним вимогам не відповідають.

Відповідно до частини 1 статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини 1 статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України), оскільки касаційна інстанція, згідно приписів статті 111 7 цього Кодексу не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, колегія суддів, враховуючи приписи статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фірми "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Волинської області від 10.06.2015р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.09.2015р. у справі №903/404/15 скасувати.

Справу №903/404/15 передати на новий розгляд до Господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді: О.А. Кролевець

О.В. Попікова