Рішення

від 26.11.2015 по справі 914/1806/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2015р. Справа№ 914/1806/15

Господарський суд Львівської області у складі колегії суддів Сухович Ю.О. (головуючий), ОСОБА_1, ОСОБА_2 при секретарі судових засідань ОСОБА_3, розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю В«ЕЙСІПІ УКРАЇНАВ» , м.Київ

до відповідача ОСОБА_5 підприємства В«ТІЗ-КАРБОГАЗВ» , м.Глиняни, Золочівський район, Львівська область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю В«Торговий дім В«Карбон-ДіоксайдВ» , м.Львів

про стягнення 183 575,08 грн.

За участю представників сторін:

від позивача не з"явився;

від відповідача ОСОБА_6 - представник (довіреність №42 від 07.07.2015р.);

від третьої особи - не з"явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «ЕЙСІПІ Україна» звернулося до господарського суду Львівської області з позовною заявою до ОСОБА_5 підприємства «ТІЗКАРБОГАЗ» про стягнення заборгованості в сумі 183 575,08 грн. з яких 84 904,18 грн. основний борг, 36 712,61 грн. пеня та 61 958,29 грн. інфляційні нарахування.

Ухвалою суду від 11.06.2015 р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження, розгляд справи призначено на 27.07.2015 р.

Разом з позовною заявою позивачем подано через канцелярію суду заяву про вжиття заходів до забезпечення позову (вх. N 2355/15 від 05.06.2015 р.) шляхом накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_5 підприємства «ТІЗ-КАРБОГАЗ», які обліковуються на відкритих ним рахунках у банківських або інших фінансових установах, у межах суми в розмірі 183575,08 грн.

Ухвалою суду від 27.07.2015р. було задоволено клопотання позивача про витребування доказів, відмовлено у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляду справи на 10.08.2015р.

У судовому засіданні 10.08.2015р. задоволено клопотання позивача про витребування доказів, розгляд справи відкладено на 20.08.2015р.

Ухвалою суду від 20.08.2015р. було призначено колегіальний розгляд справи та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю В«Торговий дім В«Карбон-ДіоксайдВ» . Розгляд справи відкладено на 16.09.2015р.

21.08.2015р. було проведено автоматизований розподіл, внаслідок якого до складу колегії увійшли судді Щигельська О.І. та Мороз Н.В.

Однак, 16.09.2015р. було проведено повторний автоматизований розподіл та замінено членів колегії Щигельську О.І. і ОСОБА_7 на ОСОБА_8 та ОСОБА_2, у зв'язку із перебуванням попередньо визначених членів колегії у відпустці.

У судовому засіданні 16.09.2015р. розгляд справи відкладено на 12.10.2015р.

Станом на 12.10.2015р. було проведено повторну заміну члена колегії Ділай У.І. на ОСОБА_9 у зв'язку із перебуванням судді Ділай У.І. у відпустці.

Ухвалою суду від 12.10.2015р. розгляд справи відкладено на 03.11.2015р.

У зв'язку з перебуванням судді Щигельської О.І. у відпустці 03.11.2015р. проведено повторний автоматизований розподіл її замінено на суддю Мазовіту А.Б.

Відтак, з 03.11.2015р. справа слухається судом у складі голегії суддів Сухович Ю.О. (головуючий), ОСОБА_1, ОСОБА_2

Ухвалою суду від 03.11.2015р. розгляд справи було відкладено на 26.11.2015р.

Однак, при виготовленні ухвали суду від 03.11.2015р. помилково було вказано про те, що розгляд справи відкладено на 23.11.2015р. Відтак, ухвалою суду від 18.11.2015р. виправлено описку в ухвалі суду від 03.11.2015р. Вказану ухвалу надіслано сторонам, що підтверджується списком №1366 згрупованих внутрішніх поштових відправлень рекомендованих листів за 19.11.2015р.

23.11.2015р. через канцелярію суду представником позивача було подано клопотання про відкладення розгляду справи призначеної на 23.11.2015р., у зв"язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, причин неявки не повідомив. Подав додаткові пояснення (вх.№50489/15 від 20.11.2015р.) та клопотання (вх.№50488/15 від 20.11.2015р.) про витребування у відповідача доказів, а саме: оборотно-сальдової відомості по 28 рахунку (по кількості) та картку рахунку 28 за період з 01.07.2013р. по 10.08.2013р.

Факт належного повідомлення позивача про виправлення описки в ухвалі суду та проведення судового засідання 26.11.2015р. підтверджується наявним у матеріалах справи списком №1366 згрупованих внутрішніх поштових відправлень рекомендованих листів за 19.11.2015р. (копія).

Станом на 26.11.2015р. від позивача заяви, клопотання, крім вище перерахованих не надходили.

Представник відповідача заперечив проти клопотання позивача про витребування доказів, обгрунтовуючи тим, що первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують факт поставки товару є накладні, рахунки, довіреності на отримання товару, а не ті документи, які просить витребувати позивач. У зв"язку з чим просив відмовити у задоволенні клопотання.

Третя особа явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила, про дату, час та місце розгляду спору була належним чином повідомлена. Попередньо третьою особою було подано письмове пояснення за вих.№09/10/15 від 09.10.2015р. (вх..№43387/15 від 09.10.2015р.), у якому вказано, що позивачем не передавалися, а експедитором ТзОВ «ТД «Карбон-Діоксайд» не приймався до перевезення вантаж за видатковими накладними №540 від 09.07.2013р.; №628 від 29.07.2013р.; №630 від 29.07.2013р.; №642 від 31.07.2013р.; №656 від 04.08.2013р. Разом з тим просить суд розглядати вищенаведену справу за відсутності уповноваженого представника третьої особи.

Розглянувши клопотання позивача про витребування доказів, заслухавши позицію представника відповідача, суд дійшов висновку відсутності підстав для його задоволення. При цьому суд виходить з наступного.

Згідно абзацу 2 ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 34, частин 1 та 2 статті 38 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Суд може витребувати в порядку ст.38 ГПК України лише ті, докази, які мають значення для вирішення спору, а не будь-які, які можуть мати стосунок до справи. Коло доказів, які мають значення для вирішення спору, обумовлюється предметом доказування у кожному конкретному судовому спорі. В даному спорі предметом доказування є факт поставки товару та наявність заборгованості.

Зважаючи на вищенаведені норми, слід зазначити, що оборотно-сальдова відомість по 28 рахунку (по кількості) та картка рахунку 28 за період з 01.07.2013р. по 10.08.2013р., які просить витребувати позивач, не належить до первинних бухгалтерських документів, складених сторонами, що підтверджують факт здійснення господарської операції, зокрема поставки.

Отже, підстави для задоволення клопотання позивача про витребування доказів відсутні.

Крім того, суд дійшов висновку відсутності підстав для задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду спору. Оскільки обставини викладені у клопотанні не підтверджені жодними доказами, а також з врахуванням того, що представництво позивача не обмежується однією особою. Як вбачається з матеріалів справи, у судових засіданнях приймав участь також й інший представник по довіреності, явку якого міг забезпечити позивач.

Враховуючи тривалість розгляду спору, недопустимість порушення права учасників судового процесу, що суперечитиме вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд дійшов висновку розглянути спір відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності представника позивача за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю боргу за товар на загальну суму 143216,23 грн., поставлений згідно накладних № 540 від 09.07.2013р. на суму 40 296,07 грн., № 628 від 29.07.2013р. на суму 30 910,56 грн., № 630 від 29.07.2013р. на суму 15 948,00 грн., № 642 від 31.07.2013р. на суму 28 252,32 грн. та № 656 від 04.08.2013р. на суму 27 809,98 грн., які оплачені відповідачем частково. Відтак, позивач просить стягнути основний борг відповідача в сумі 84904,18 грн.,а також нараховані 36 712,61 грн. пені та 61 958,29 грн. інфляційних втрат.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у відзиві та додаткових запереченнях, просив відмовити у задоволенні позову повністю. Зокрема повністю заперечив факт здійснення та отримання ним від позивача вказаних у позовній заяві поставок рідкого двоокису вуглецю на загальну суму 143216,23 грн. Пояснив, що наявна переплата в сумі 58312,05 грн. є авансовим платежем, сплаченим згідно із платіжним дорученням №394 від 02.08.2013 р. на суму 150 000,00 грн. на підставі договору № ACP/LV/013/2012 від 07.02.2012 року. Зазначив, що у позивача відсутні правові підстави для зарахування цієї суми в рахунок оплати не поставленого ним товару.

Розглянувши матеріали справи, надавши оцінку зібраним доказам та заслухавши представника відповідача, суд встановив наступне:

07.02.2012р. між ТзОВ «ЕЙСІПІ УКРАЇНА» (постачальник) та ПП «ТІЗ-КАРБОГАЗ» (покупець) укладено договір № ACP/LV/013/2012 (далі по тексту - договір), згідно умов якого постачальник здійснює регулярне постачання покупцеві рідкого двоокису вуглецю (далі по тексту - товар) у партіях, а покупець здійснює його прийом та своєчасну оплату на умовах цього договору.

У відповідності до п.3.1.- п.3.3. договору, загальна кількість товару, який покупець купує у постачальника становить 300 тон на рік, починаючи з 07.02.2012 року. Точна кількість товару, розподіл цієї кількості за окремим місяцями визначаються сторонами у Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору. Графік поставки товару в межах

кожного окремого місяця та розмір окремих партій узгоджується сторонами не пізніше, ніж за десять робочих днів до початку відповідного місяця шляхом обміну відповідними листами

по факсу або електронною поштою. Сторони можуть домовитися про замовлення додаткової

кількості товару шляхом укладення доповнень до специфікації.

Згідно з п.5.1. договору, покупець здійснює прийом поставленого йому постачальником товару на підставі видаткової накладної. Взамін постачальнику надається оригінал довіреності на одержання товару уповноваженою особою покупця, яка також підписує примірник товарно-транспортної накладної для постачальника.

Як визначено сторонами у п.5.2. договору, супровідними документами, що підтверджують факт поставки товару і мають звітний характер для сторін вважаються товарно-транспортна накладна, видаткова накладна та рахунок-фактура постачальника.

Відповідно до п. 4.2 договору, право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент отримання товару.

Згідно із п. 4.1. договору, постачальник поставляє покупцю товар на умовах здійснює поставку товару на умовах DDU м.Луцьк, 43010, вул. Рівненська, 42 згідно правил ІНКОТЕРМС 2010 року. Постачання товару покупцю здійснюється спеціалізованою дорожньою цистерною постачальника та приймається покупцем в його спеціалізовану ємність, що передбачена для тривалого зберігання товару і збереження його якісних показників та відповідає вимогам по завантаженню товару вказаної якості.

Відповідно до п. 6.4 договору, покупець здійснює оплату за поставлену партію товару на банківський рахунок постачальника протягом 30 днів після поставки, згідно рахунку-фактури.

Пунктом 10.2 договору передбачено його дію впродовж трьох років з дати його укладення. За відсутності заперечень сторін договір автоматично подовжує свою дію на кожний наступний рік.

31.05.2012р. між сторонами було підписано додаток № 3 до договору у відповідності до якого, з 01.06.2012 року ціна однієї тони двоокису вуглецю з постачанням у Львів на умовах DAP складає 1704,00 грн.

Позивач покликається на те, що згідно договору відповідачу поставлено товар на загальну суму 143 216,23 грн. згідно накладних № 540 від 09.07.2013р. на суму 40 296,07 грн., № 628 від 29.07.2013р. на суму 30 910,56 грн., № 630 від 29.07.2013р. на суму 15 948,00 грн., № 642 від 31.07.2013р. на суму 28 252,32 грн. та № 656 від 04.08.2013р. на суму 27 809,98 грн., на загальну суму 143216,23 грн., які оплачені частково, на суму 58 312,05 грн. Відтак, за розрахунками позивача основний борг складає 84 904,18 грн.

Як зазначає позивач, факт поставки товару підтверджується також актами здачі-приймання робіт (надання послуг) по договору №2/11 від 01.03.2011р. про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, зокрема актами №ОУ-0000109 від 15.07.2013р.; №ОУ-0000116 від 31.07.2013р., №ОУ-0000118 від 05.08.2013р. та розшифровками по них.

Вказані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) підписані між позивачем та експедитором по перевезенню рідкого двоокису вуглецю, згідно договору №2/11 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.03.2011р. ТзОВ В«Торговий дім В«Карбон-ДіоксайдВ» .

Позивач зазначає, що ним неодноразово скеровувались претензії від 03.09.2013р. № 153 та від 15.03.2014р. №52 про сплату заборгованості по договору ACP/LV/013/2012 від 07.02.2012р. в сумі 84 904,18 грн. , які залишені без відповіді та задоволення.

На підставі ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 61 958,29 грн. втрат від інфляції та на підставі п.7.2. договору 36 712,61 грн. пені.

Відтак, позивач просить стягнути з відповідача 183 575,08 грн. з яких 84 904,18 грн. основний борг, 36 712,61 грн. пеня та 61 958,29 грн. інфляційні нарахування.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Згідно ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.8 ст.193 ГК України управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини . Відповідно до цієї норми таким письмовим посвідченням є письмовий документ, який складений згідно з вимогами чинного законодавства і посвідчує виконання зобов'язання.

Чинне законодавство встановлює обов'язкові вимоги до документів (за формою та змістом), що мають підтверджувати виконання господарських зобов'язань. Загальні вимоги до вказаних документів встановлені у ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від

24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого Мінюстом України 05.06.1995 р. за №168/704 (відповідними змінами та доповненнями), де визначені обов'язкові реквізити первинних документів. Крім того, до первинних документів включаються додаткові реквізити в залежності від характеру операції.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в

Україні» та п.2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Для надання їм юридичної сили і доказовості первинні документи мають містити обов'язкові реквізити за п.2.4 цього Положення, зокрема посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, згідно з ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно ч.1 п.2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, зокрема, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Надані позивачем суду видаткові накладні № 540 від 09.07.2013р. на суму 40 296,07 грн., № 628 від 29.07.2013р. на суму 30 910,56 грн., № 630 від 29.07.2013р. на суму 15 948,00 грн., № 642 від 31.07.2013р. на суму 28 252,32 грн. та № 656 від 04.08.2013р. на суму 27 809,98 грн., виконані на паперових носіях і при цьому не містять будь-яких відомостей про представника покупця/відповідача і його підпису, печатки відповідача.

Складені таким чином видаткові накладні не можуть бути доказом того, що господарська операція, в даному випадку передача/прийняття товарів за договором поставки, фактично відбулась, і, відповідно вони не є належним доказом наявності зобов'язання відповідача перед позивачем за ст. 509 ЦК України та ст. ст. 173,193 ГК України.

Судом також враховано, що згідно умов п.4.2. договору право власності на товар переходить до покупця саме з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент отримання товару.

У свою чергу, позивач письмових поясненнях вказав, що відповідач умисно ухилився від належного оформлення вищезазначених видаткових накладних, оскільки в майбутньому переслідував ціль не проводити розрахунки за поставлений товар.

Разом з тим, позивач на вимогу суду не надав жодних доказів звернень до відповідача з приводу належного оформлення видаткових накладних. Представник позивача зазначав у судових засіданнях, що докази звернень відсутні, що в свою чергу ставить під сумнів факт здійснення поставки товару.

Крім того, позивач на вимогу суду не надав інших документальних доказів передбачених чинним законодавством України та умовами договору, зокрема, пунктами 3.2, 4.2, 5.1 та 5.2 договору № ACP/LV/013/2012 від 07.02.2012 р., які б могли підтвердити факт поставки товару, а саме заявок на товар, товарно-транспортних накладних на вантаж (шляхових листів), довіреностей відповідача, отриманих позивачем при переданні товару за видатковими накладними.

В судових засіданнях представник позивача пояснював, що вказані документи (довіреності на одержання ТМЦ, акти приймання-передачі, товарно-транспортні накладні, шляхові листи) при виконанні договору № ACP/LV/013/2012 від 07.02.2012 року між позивачем і відповідачем зазвичай не складались.

Натомість, у письмових поясненнях перевізника експедитора - ТОВ «Торговий дім «Карбон-Діоксайд», котрий надавав позивачу транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом на підставі договору № 2/11 від 01.03.2011р., зазначено, що ТзОВ «ЕЙСІПІ Україна» не передавав, а експедитор ТзОВ «ТД «КАРБОНДІОКСАЙД» не приймав до перевезення вантаж за видатковими накладними № 540 від 09.07.2013р. на суму 40 296,07 грн., № 628 від 29.07.2013р. на суму 30 910,56 грн., № 630 від 29.07.2013р. на суму 15 948,00 грн., № 642 від 31.07.2013р. на суму 28 252,32 грн. та № 656 від 04.08.2013р. на суму 27 809,98 грн.

У своїх поясненнях ТзОВ «ТД «КАРБОН-ДІОКСАЙД» також заперечив відвантаження ним товару за видатковими накладними №540 від 09.07.2013р. на суму 40 296,07 грн., № 628 від 29.07.2013р. на суму 30 910,56 грн., № 630 від 29.07.2013р. на суму 15 948,00 грн., №642 від 31.07.2013р. на суму 28 252,32 грн. та №656 від 04.08.2013р. на суму 27 809,98 грн., відповідачеві ПП «ТІЗКАРБОГАЗ».

Судом також береться до уваги обмеження, щодо максимального обсягу поставки товару в кількості 300 тон на рік, передбачене п. 3.1. договору та додатком № 1 до договору Специфікацією від 07.02.2012 р.

Як вбачається із видаткових накладних №2 від 02.01.2013 р., №16 від 10.01.2013 р., № 27 від 18.01.2013 р., №63 від 06.02.2013 р., №138 від 28.03.3013 р., №195 від 24.04.2013 р., №198 від 25.04.2013 р., № 212 від 29.04.2013 р., № 213 від 29.04.2013 р., № 221 від 01.05.2013 р., № 223 від 02.05.2013 р., № 237 від 09.05.2013 р., № 244 від 11.05.2013 р., № 276 від 18.05.2013 р., №297 від 24.05.2013 р., № 318 від 30.05.2013 р., № 338 від 03.06.2013 р., № 361 від 06.06.2013 р., № 372 від 08.06.2013 р., , № 388 від 11.06.2013 р., № 389 від 12.06.2013 р., № 399 від 13.06.2013 р., №407 від 14.06.2013 р., № 412 від 16.06.2013 р. за період з 01.01.2013 року та з 07.02.2013 р. по 12.06.2013 р. та 16.06.2013р., які оформлені належним чином, максимальний обсяг поставки в кількості 300 тон було отримано відповідачем вже у червні 2013 року.

Водночас, позивач у своєму листі за вих.№ 133 від 05.08.2013 року повідомив відповідача про завершення річного обсягу поставки в обсязі 300 тон, необхідність письмового погодження отримання товару за новою ціною, зупинення поставок до прийняття нової ціни та наступні відвантаження товару на умовах попередньої оплати. При цьому, позивачем не надано доказів збільшення обсягу поставки шляхом внесення доповнення до специфікації (п.3.2 договору № ACP/LV/013/2012 від 07.02.2012р.) чи письмової згоди відповідача на отримання товару за новою ціною. Таким чином, поставка товару за накладними №540 від 09.07.2013р. на суму 40 296,07 грн., №628 від 29.07.2013р. на суму 30 910,56 грн., № 630 від 29.07.2013р. на суму 15 948,00 грн., №642 від 31.07.2013р. на суму 28 252,32 грн. та №656 від 04.08.2013р. на суму 27 809,98 грн., суперечить умовам договору №ACP/LV/013/2012 від 07.02.2012р. та не підтверджується жодними документами, складання яких передбачене чинним законодавством та договором поставки №ACP/LV/013/2012 (п.п. 3.2, 4.2, 5.1 5.2 договору).

Суд не бере до уваги посилання позивача щодо часткової оплати товару відповідачем за видатковими накладними № 552 від 09.07.2013 р. та №642 від 29.07.2013р., оскільки платіжним дорученням №394 від 02.08.2013 р. на суму 150 000,00 грн. з призначенням платежу "оплата за вуглекислоту згідно угоди №АСП/LV/013/2012 від 07.02.2012р." відповідачем було оплачено вартість фактично поставленого позивачем та прийнятого відповідачем товару за належним чином оформленими видатковими накладними (скріпленими підписами та печатками сторін) на суму 91 687,95 грн., а сума 58 312,05 грн. є переплатою, що може бути зарахована в рахунок оплати майбутніх поставок за договором № ACP/LV/013/2012 від 07.02.2012 року. Крім того, відповідач не позбавлений права на звернення до позивача із позовом про повернення суми переплати.

Судом відхиляються як недопустимі та неналежні докази поставки товару покликання позивача на лист №25/08 від 12.08.2013 р. та акт недостачі двоокису вуглецю при поставках на ТзОВ «Асканія Флора», оскільки такі не належать до первинних бухгалтерських документів, складених сторонами, що підтверджують (фіксують) факт здійснення господарської операції.

Доводи позивача про відображення відповідачем у податковій звітності вказаної господарської операції не мають значення, оскільки такі дії мають односторонній характер, і в силу положень чинного законодавства безпосередньо первинні документи, виконані у встановленому чинним законодавством порядку, є підставою для формування фінансової та податкової звітності підприємства, а не навпаки. Тому допустимими доказами є видаткові накладні, підписані представниками обох сторін та інші документи, передбачені умовами договору (п.п. 3.2, 4.2, 5.1, 5.2).

За відсутності первинних документів як підстави для формування податкової звітності та відображення у ній вчинених господарських операцій, дані податкових накладних і декларацій, поданих до податкового органу, не можуть бути доказом відвантаження/отримання товару. Більше того, наявність податкової звітності передбачає можливість її корегування в майбутніх податкових періодах у разі самостійного виявлення платником податків помилок в поданих деклараціях (ст.50 Податкового кодексу України).

При цьому, подання відповідачем уточнюючого розрахунку за липень 2013 року та серпень 2013 року не суперечить вимогам чинного податкового законодавства України, такі дії відповідача відповідають нормам ст. 50 Податкового кодексу України, органом державної фіскальної служби України прийнято такі уточнюючі розрахунки, а відповідачем сплачено суму донарахованого зобов'язання з податку на додану вартість та штраф до бюджету.

Пунктом 2 Інструкції про порядок реалізації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 року N 99 (що діяла на момент існування спірних правовідносин), встановлено, що товари, основні засоби та інші матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів. При виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати за нею (графа "Найменування цінностей" у бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей. Незаповнені рядки довіреності прокреслюються.

Таким чином, законодавством встановлені обов'язкові вимоги щодо документів, якими можуть бути підтверджені повноваження особи на отримання матеріальних цінностей та які є підставою для відпуску товарних цінностей.

За змістом Інструкції, забороняється відпускати товар у разі пред'явлення доручення, яке видано з порушенням встановленого порядку заповнення, тим більше, зовсім без доручень.

Згідно з п.15 Інструкції, відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей.

Матеріали справи не містять відповідних довіреностей відповідача на одержання товару за накладними, складеними позивачем.

Надавши суду видаткову накладну № 540 від 09.07.2013 р. на суму 29 854,08 грн. з підписом та печаткою відповідача, позивач зазначав, що вказана накладна спростовує твердження відповідача про відсутність поставок від позивача за цей період.

Водночас, позивач не просив стягнути борг по ній, підтримуючи позовні вимоги в первісно заявленій сумі. Як вбачається з матеріалів справи, підставою заявлених позовних вимог є заборгованість по видаткових накладних № 540 від 09.07.2013р. на суму 40 296,07 грн . (та рахунок № 552 на суму 40 296,07 грн.), № 628 від 29.07.2013р. на суму 30 910,56 грн., № 630 від 29.07.2013р. на суму 15 948,00 грн., № 642 від 31.07.2013р. на суму 28 252,32 грн. та № 656 від 04.08.2013р. на суму 27 809,98 грн.

Слід зазначити, що позивач не позбавлений права звернутись, у передбаченому законодавством порядку, з окремим позовом щодо стягнення заборгованості за видатковою накладною № 540 від 09.07.2013 р. на суму 29 854,08 грн., оскільки вона не є предметом даного судового розгляду.

Враховуючи, специфіку товару (рідкий двуокис вуглецю), який постачався позивачем відповідачу по договору № ACP/LV/013/2012 від 07.02.2012р., транспортування якого потребує наявності спеціалізованого автотранспорту рідких та газоподібних вантажів, перевізником (експедитором) товару, був ТзОВ В«Торговий дім В«Карбон-ДіоксайдВ» . Перевезення здійснювались на підставі укладеного між позивачем та експедитором договору №2/11 від 01.03.2011р. про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Як зазначає позивач, факт поставки товару відповідачу, крім видаткових накладних підтверджується також актами здачі-приймання робіт (надання послуг) по договору №2/11 від 01.03.2011р. про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, зокрема №ОУ-0000109 від 15.07.2013р.; №ОУ-0000116 від 31.07.2013р., №ОУ-0000118 від 05.08.2013р. та розшифровками по них.

З цього приводу слід зазначити наступне.

У відповідності до п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі по тексту - Правила), затвердженими наказом Міністерства транспорту України N 363 від 14.10.97 року (із змінами, внесеними згідно з наказами Мінтрансу N 90 від 23.03.1998р.? N 763 від 05.11.2001р. та наказом Міністерства транспорту та зв'язку N 493 від 22.05.2006р.) та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п. 10.8 цих же Правил у товарно-транспортній накладній зазначається прізвище, ім'я, по батькові представника Замовника та документ, згідно з яким він уповноважений супроводжувати вантаж.

Пункт 11.7 Правил передбачає, що перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Згідно з п. 8.26 Правил вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж.

Всупереч наведеному, позивачем взагалі не надано товарно-транспортних накладних на підтвердження отримання відповідачем товару за ними. Хоча умовами п.5.1. договору поставки, передбачено, що покупець здійснює прийом поставленого йому постачальником товару на підставі видаткової накладної. Взамін постачальнику надається оригінал довіреності на одержання товару уповноваженою особою покупця, яка також підписує примірник товарно-транспортної накладної для постачальника.

Надані позивачем акти здачі-приймання робіт (надання послуг) підписані між позивачем та експедитором по перевезенню рідкого двоокису вуглецю, згідно договору №2/11 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.03.2011р. ТзОВ В«Торговий дім В«Карбон-ДіоксайдВ» . А відтак, підтверджують факт виконання договору №2/11 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.03.2011р., однак з цих актів №ОУ-0000109 від 15.07.2013р.; №ОУ-0000116 від 31.07.2013р., №ОУ-0000118 від 05.08.2013р. та розшифровок не вбачається, що експедитор перевозив саме товар по спірних видаткових накладних.

Безпідставним та не підтвердженим жодними належними та допустимими доказами є також твердження позивача про те, що відповідач ухилявся від підписання акту звірки взаєморозрахунків.

Заявки відповідача на поставку товару на які посилається позивач в обгрунтування позовних вимог (№31/13 від 31.05.2013р., 34/15 від 10.06.2013р. та №32/14 від 07.06.2013р.) не є належними доказами поставки та отримання товару по спірних накладних, оскільки підтверджують лише замовлення товару. Крім, того у них відсутнє посилання на укладений між сторонами договір.

В порядку ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Підсумовуючи наведене, господарський суд дійшов висновку, що у матеріалах справи відсутні, позивачем не надані належні та допустимі докази, які відповідно до ст.ст. 33,34,43 ГПК України підтверджують, факт поставки товару за видатковими накладними № 540 від 09.07.2013р. на суму 40 296,07 грн., № 628 від 29.07.2013р. на суму 30 910,56 грн., № 630 від 29.07.2013р. на суму 15 948,00 грн., № 642 від 31.07.2013р. на суму 28 252,32 грн. та № 656 від 04.08.2013р. на суму 27 809,98 грн. і, відповідно відсутні докази виникнення зобов'язання відповідача перед позивачем з оплати 84904,18 грн. боргу.

Вказане також дає підстави для відмови у застосуванні до відповідача відповідальності, передбаченої ст.625 Цивільного кодексу України та п.7.2. договору поставки № ACP/LV/013/2012.

На підставі викладеного, господарський суд не встановив правових підстав для задоволення позову, поданого ТзОВ «ЕЙСІПІ Україна» до ПП «ТІЗ-КАРБОГАЗ», відтак у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Судовий збір у відповідності до ст. 49 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 34, 49, 75, 82-85, 87 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення

виготовлено 01.12.2015р.

Суддя Сухович Ю.О.

Суддя Мазовіта А.Б

Суддя Кітаєва С.Б.