Постанова

від 09.12.2015 по справі 902/1193/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2015 р. Справа № 902/1193/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Олексюк Г.Є. ,

судді Маціщук А.В.

при секретарі судового засідання Драчук В.М.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

третьої особи - ОСОБА_1, довіреність в справі

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Приватного сільськогосподарського підприємства «Кристал»

на рішення господарського суду Вінницької області від 22.10.15 р. у справі № 902/1193/15

за позовом : Приватного сільськогосподарського підприємства «Кристал» (вул. Сонячна, 1, с. Ілляшівка, Тростянецький район, Вінницька область)

до : Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21017)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача громадянина ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

про визнання неправомірним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 22.10.2015 р. у справі № 902/1193/15 в задоволенні позову Приватного сільськогосподарського підприємства "Кристал" до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача громадянина ОСОБА_2 про визнання неправомірним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди відмовлено.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що з огляду на положення ч. 2 ст. 134 ГПК України, доводи позивача щодо необхідності проведення земельних торгів при вирішенні питання надання в оренду земельної ділянки громадянина ОСОБА_2 є безпідставними. А тому, місцевий господарський суд прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання неправомірним та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Вінницькій області № 2-3056/15-14/СГ від 06.10.2014 року.

Також, зважаючи на те, що позивач права користування спірною земельною ділянкою не набув, що визнається усіма учасниками судового процесу, суд першої інстанції дійшов висновку, що будь-якого права на вказану земельну ділянку позивач немає, а відтак, воно і не може бути порушено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - Приватне сільськогосподарське підприємство "Кристал" звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до провадження, скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 22.10.2015 р. у справі № 902/1193/15 та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити: визнати неправомірним та скасувати рішення № 2-3056/15-14/СГ від 06.10.2014 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду» на підставі якого укладено договір оренди земельної ділянки № 772 від 15.11.2014 р. із громадянином ОСОБА_2; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 32, 4322 га № 772 від 15.11.2014 року, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області та громадянином ОСОБА_2

На думку скаржника, рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм процесуального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що на момент подання клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки в оренду для ведення сільськогосподарського виробництва Приватним сільськогосподарським підприємством "Кристал" 16.07.2015 року, яке Головне управління Держкомзему у Вінницькій області отримало 28.07.2015 року, будь-якого права на спірну земельну ділянку громадянин ОСОБА_2 не мав, оскільки наданий 06.03.2015 року відповідачем дозвіл на виготовлення проектної документації не є правовстановлюючим документом, що підтверджує виникнення права на земельну ділянку.

На думку скаржника, відмова Головного управління Держземагенства у Вінницькій області Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області «Кристал» у наданні дозволу на виготовлення проектної документації щодо спірної земельної ділянки з метою передачі її в оренду та включення її до переліку земельних ділянок, права на які підлягають продажу на земельних торгах на конкурентних засадах, що відображено у наданому відповідачем листі від 28.08.2014 року №27-2-0.3-7603/2-14, є незаконною, такою що не відповідає положенням ст.ст. 5, 20, ст. 134, ст. 135 Земельного кодексу України, а відтак і прийняте Головного управління Держкомзему у Вінницькій області рішення від 06.10.2014 року є неправомірним, через що договір оренди землі, укладений із ОСОБА_2 15.11.2014 року є недійсним.

Окрім того, скаржник акцентує увагу на тому, що в довідці відділу Держземагенства у Тульчинському районі від 10.04.2014 року № 535 відсутні будь-які посилання на прийнятті станом на 10.04.2014 року або ж на момент звернення із заявою позивача до відповідача 16-28.07.2015 року згідно ст. 20 Земельного кодексу України уповноваженим органом, рішення щодо визначення цільового призначення даної земельної ділянки - для ведення фермерського господарства. Фактично таке, рішення було прийняте 06.10.2015 року ГУ Держземагенства у Вінницькій області, коли було затверджено технічну документацію із землеустрою. А тому, дані документи та обставини свідчать про те, що на момент звернення ПСП «Кристал» із заявою до Головного управління Держземагенства у Вінницькій області у липні 2014 року спірна земельна ділянка не відносилась до категорії земель - для ведення фермерського господарства, а відтак відповідач в силу ст. 20, ст. 134, ч.2 ст. 135 ЗК України не мав підстав відмовляти у включенні земельної ділянки до списку земельних ділянок, право на які підлягає продажу на земельних торгах на конкурентних засадах, а також не мав правових підстав для відмови у надані дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою для укладення договору оренди земельної ділянки, оскільки статтею 134 ЗК України не передбачено такої підстави для відмови у надані відповідного дозволу, як наявність іншого дозволу на виготовлення технічної документації. Підтвердженням обставини щодо цільового призначення спірної земельної ділянки також є викопіювання із плану землекористування Кирнаівської селищної ради, що надавалось до ГУ Держземагенства у липні 2014 року, у яких відсутня будь-яка інформація при цільове призначення земельної ділянки - для ведення фермерського господарства.

На переконання скаржника, безпідставним і не обґрунтованим є твердження суду першої інстанції щодо того, що оспорюваним рішенням Головного управління Держземагенства у Вінницькій області та договором оренди земельної ділянки не порушено права позивача, так як права користування на спірну земельну ділянку відповідно до Закону позивач не мав. У даному випадку було порушено передбачене Конституцією України та ст. 124. 134 ЗК України право позивача отримати право оренди спірної земельної ділянки на законних підставах при здійсненні земельних торгів, тобто право на земельну ділянку, на яку за нормами Конституції України, які є нормами прямої дії, мали право як фізичні, так і юридичні особи. А порушено це право було відповідачем через незаконну відмову позивачу у включенні такої земельної ділянки до списку ділянок, право на які підлягають продажу на земельних торгах на конкурентних, засадах, оскільки за ч.2 ст. 135 ЗК України право на дану земельну ділянку державної власності підлягало продажу на земельних торгах на конкурентних засадах.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на ст. 5, ст. 13, ст. 21, ст. 93, ст.123, ст. 134, ст. 135. ст. 136, ст. 137, ст. 139 Земельного кодексу України, ст. 21, ст. 24 Конституції України; ст. 203, ст.207, ст.215, ст.228 ЦК України, ст.ст. 91- 95, 98, 103-104 ГПК України.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.11.2015 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 09.12.2015 р.

03.12.2015 р. від третьої особи на адресу суду надійшло заперечення на апеляційну скаргу від 01.12.2015 р. в якому третя особа просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

09.12.2015 р. на адресу суду електронними засобами зв'язку від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Представник позивача в судове засідання 09.12.2015 року не з'явився, про час, день та місце слухання повідомлявся належним чином, однак, 07.12.2015 р. від позивача на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому позивач просить відкласти розгляд справи у зв'язку із зайнятістю в інших судових засіданнях, яке відхилене судом апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Окрім того, явка сторін ухвалою суду від 16.11.2015 р. обов'язковою не визнавалася.

Представник третьої особи в судовому засіданні 09.12.2015 р. заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, ст. 102 ГПК України про строки розгляду апеляційної скарги та той факт, що неявка в засідання суду представників позивача та відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників позивача та відповідача та за наявними в матеріалах справи доказами.

Заслухавши пояснення представника громадянина ОСОБА_2, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла про необхідність залучити в якості відповідача ОСОБА_2, апеляційну скаргу задоволити частково та скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 22.10.2015 р. у справі № 902/1193/15 та припинити провадження у даній справі, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою господарського суду Вінницької області про порушення провадження у справі № 902/1193/15 за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Кристал» до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання неправомірним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди від 31.08.2015 р. в порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 (а.с. 1-2, т. 1), а ухвалою господарського суду Житомирської області від 17.09.2015 р. в задоволенні заяви громадянина ОСОБА_2 б/н від 07.09.2015 року про залучення його відповідачем у справі № 902/1193/15 відмовлено, в зв'язку з тим, що ОСОБА_2 не може бути відповідачем у даній справі (а.с. 77, т.1).

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

03.03.2014 року Головне управління Держземагенства у Вінницькій області наказом № ВН/0524355300:01:004/001841 надано громадянину ОСОБА_2 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 32,4311 га (кадастровий номер НОМЕР_1) в оренду із земель державної власності сільськогосподарського призначення (землі запасу) на території Кирнасівської селищної ради Тульчинського району Вінницької області для ведення фермерського господарства (код цільового призначення - 01.02) (а.с. 49, т. 1).

Пунктом 2 вказного наказу передбачено, що технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 32,4322 га подати на затвердження у строк, який не перевищує шести місяців з моменту укладання договору із розробником із землеустрою.

16.04.2014 року між Державним підприємством "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (за договорами Виконавець) та громадянином ОСОБА_2 (за договорами Замовник) укладено договори за № 1447 та № 1477 згідно з предметом яких замовник доручає, за Виконавець приймає на себе виконання землевпорядних робіт на проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Кирнасівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області. Площа земельної ділянки за договором № 1447 становить 32, 4322 га, за договором № 1477 - 33,8157 га відповідно (а.с. 183-189,. т. 1).

Рішенням Тульчинської районної ради 26 сесії 6 скликання № 536 від 12.06.2015 року затверджено технічну документацію із нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що надається в оренду гр. ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту смт. Кирнасівка на території Кирнасівської селищної ради Тульчинського району Вінницької області, загальною площею 32,4322 га, розроблену ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", згідно з додатком (а.с. 181, т.1).

Наказом Головного управління Держземагенства у Вінницькій області № 3-3056/15-15-СГ від 06.10.2014 року затверджено розроблену технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) сільськогосподарського призначення державної власності з метою передачі в оренду гр. ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства на території Кирнасівської селищної ради Тульчинського району Вінницької області. Надано в оренду терміном на 25 років гр.. ОСОБА_2 земельну ділянку із земель запасу сільськогосподарського призначення (рілля) державної власності, розташовані на території Кирнасівської селищної ради Тульчинського району площею 32,4322 га із кадастровим номером НОМЕР_1, для ведення фермерського господарства (код цільового призначення - 01.02). Встановлено оренду плату в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Зобов'язано гр. ОСОБА_2 виконувати обов'язки землекористувача відповідно до ст. 96 Земельного кодексу України (а.с. 111, т.1).

15.10.2014 року між Головним управлінням Держземагенства у Вінницькій області (за договором Орендодавець) та ОСОБА_2 (за договором Орендар) укладено договір оренди землі за № 772 (а.с. 112-114, т. 1).

Згідно з предметом Договору Орендодавець, відповідно до наказу Головного управління Держземагенства у Вінницькій області від 06.10.2014 року № 2-3056/15-14-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства із земель запасу Кирнасівської селищної ради (за межами населеного пункту), Тульчинського району Вінницької області.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 32,4322 га - рілля, кадастровий номер: НОМЕР_1 (п. 2 Договору).

Договір укладено строком на 25 років з моменту укладання. Після закінчення строку дії Договору Орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору повідними письмово Орендодавця про намір продовжити його дію. Дата закінчення терміну Договору 14.10.2039 року (п. 8. Договору).

Земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення фермерського господарства (код цільового призначення - 01.02) (п.п. 14, 15 Договору).

За актом передавання-приймання від 15.10.2014 року Головне управління Держземагенства у Вінницькій області передало, а гр.. ОСОБА_2 прийняв обумовлену Договором земельну ділянку (а.с. 115, т.1).

В той же час Приватне сільськогосподарське підприємство "Кристал" листом за № 72 від 16.07.2014 року звернулось до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (для подальшої передачі в оренду), орієнтовною площею 32,4322 га за рахунок земель запасу, розташованої за межами смт. Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області, для здійснення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 104, т.1).

В матеріалах справи міститься лист Головного управління Держземагенства у Вінницькій області № 27-2-0.3-7603/2-14 від 28.08.2014 року, яким Приватному сільськогосподарському підприємству "Кристал" повідомлено, що до Головного управління звернулась інша особа з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення цієї ж земельної ділянки, якій було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо її відведення. Таким чином Головне управління Держземагентства не може надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення вищезгаданої земельної ділянки. Додатково повідомлено, що у відповідності до вимог статті 118 Земельного кодексу України у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку (а.с. 110, т. 1). Відомості щодо оскарження відсутні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскільки із прийняттям вищенаведеного наказу № від 06.10.2014 року № 2-3056/15-14-СГ, який також є предметом спору, на підставі якого укладено договір оренди землі за № 772 від 15.10.2014 р. укладено між Головним управлінням Держземагенства у Вінницькій області та ОСОБА_2, а не з позивачем - Приватним сільськогосподарським підприємством «Кристал» (а.с. 112-114), то й відповідачем 2 у даній справі є ОСОБА_2.

Згідно ч. 1 ст. 24 ГПК України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Відповідно до п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України" № 01-08/369 від 29.06.2010 р. зазначено, що залучення у разі необхідності підприємства, організації чи громадянина, що виступав у справі як третя особа, яка не заявляє самотійних вимог на предмет спору, відповідачем у тій же справі здійснюється на загальних підставах та в порядку, визначених статтею 24 ГПК України. У такому разі відповідне підприємство, організація чи громадянин втрачає статус третьої особи у даній справі, при цьому прийняття якогось окремого судового рішення з приводу виключення його з числа третіх осіб не вимагається. Також пунктом 8 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 р." зазначено, що відповідно до ст. 24 ГПК України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Згода позивача чи інших учасників процесу на таке залучення, здійснене за ініціативою господарського суду, не потрібна, а тому й за відсутності такої згоди господарський суд вправі продовжити розгляд справи по суті.

На підставі вищевикладеного та з урахуванням всіх обставин та матеріалів справи, з'ясуванню всього кола обставин, що входять до предмета доказування у справі, встановленню наявності або відсутності правопорушення, прийняттю законного та обґрунтованого рішення, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку щодо виключення з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, відповідача громадянина ОСОБА_2 та залучення в якості відповідачем ОСОБА_2.

Статтею 125 Конституції України передбачено, що система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації.

Згідно зі статтею 18 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Окрім того, колегія суддів апеляційної інстанції відзначає, що ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 17.08.2015 р. у справі № 802/2642/15-а за позовом приватного сільськогосподарського підприємства "Кристал" до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовлено у відкритті провадження у адміністративній справі (а.с. 17-18, т.1), зокрема, зазначено, що зі змісту позовної заяви та заявлених позивачем вимог вбачається, що на підставі оскаржуваного рішення Головного управління Держземагенства у Вінницькій області, правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, з гр ОСОБА_2 було укладено договір оренди № 772 від 15.10.2014 року на земельну ділянку площею 32,4322 га, що розташована на території Кирнасівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області. Відтак відповідач, будучи вільним у виборі суб'єкта щодо надання йому права оренди земельної ділянки, в порядку, встановленому законом, розпорядився земельною ділянкою як її власник, не здійснюючи при цьому владних управлінських функцій. Отже позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, не може бути розглянуто за правилами адміністративного судочинства. З наведеного слідує, що в разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися в порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право. Вказаний висновок ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду України, що викладена, зокрема, у постановах від 09.12.2014 року (справа № 21-308а14) та від 11.11.2014 року (справа № 21-493а14).

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. № 7 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2) (далі - Постанова) за загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов'язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб'єктного складу їх учасників. Ті земельні та пов'язані із земельними відносинами майнові спори, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами, а всі інші - в порядку цивільного судочинства , крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства віднесено до компетенції адміністративних судів.

Земельні спори громадян з органами державної влади та органами місцевого самоврядування з питань надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства у випадках, передбачених законодавством, а також спори з майнових питань, пов'язаних із земельними відносинами, за участю громадян, що є членами фермерського господарства, їхніх спадкоємців тощо розглядаються за правилами цивільного судочинства (п. 3 Постанови) .

Крім того, п. 1.1 Постанови Пленуму "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.05.2011 р. (із змінами і доповненнями) передбачено, що питання про те, чи підвідомча господарському суду справа у спорі, що виник із земельних правовідносин, повинно вирішуватись залежно від того, який характер мають спірні правовідносини, тобто чи є вони приватноправовими чи публічно-правовими, та чи відповідає склад сторін у справі статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, правом на звернення до господарського суду користуються підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Стаття 21 Господарського процесуального кодексу України визначає, що сторонами в судовому процесі - позивачем і відповідачем - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього кодексу. Вищевикладене зазначене також у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 20.10.2006р. № 01-8/2351.

А тому, в силу положень ст. 12 ГПК України даний спір не підвідомчий господарським судам, оскільки предмет спору безпосередньо стосується прав і обов'язків зазначеної фізичної особи.

Відповідно до пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, в тому числі, якщо спір за предметною ознакою підвідомчий господарському суду, але одна із сторін не може бути учасником господарського процесу.

Згідно роз'яснень, наданих у п. 4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р., припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Існування норм, що регулюють припинення провадження у справі, викликано необхідністю вилучати з процесу судочинства справи, порушені за позовами, що подані на підставі помилкового уявлення особи про її право на звернення до господарського суду або внаслідок розпорядчих дій сторін. У разі виявлення встановлених законодавством обставин немає необхідності в розгляді справи по суті та винесенні рішення. Припинення провадження у справі відбувається у випадках, коли судовий захист особи у господарському суді є неможливим.

Провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 частини першої статті 80 ГПК України, якщо при розгляді справи буде встановлено, що позов подано позивачем або до відповідача, який не має статусу юридичної особи або громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності, тощо (п.п. 4.2.5).

Враховуючи викладене, провадження у даній справі підлягає припиненню.

Згідно із п.3 ч.1 ст.103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково .

Відповідно до п.4 ч.1 ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до положень ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Сукупність вищезазначеного дає підстави дійти до висновку про неправильне застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, а, отже, і порушення вимог ст.43 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення господарського суду Вінницької області від 22.10.2015 року та припинення провадження у даній справі на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Керуючись ч.1 п.1 ст. 80, ст.ст. 49, 80, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Залучити в якості відповідача 2 у справі № 902/1193/15 ОСОБА_2.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Приватного сільськогосподарського підприємства "Кристал" задоволити частково.

3. Рішення господарського суду Вінницької області від 22.10.2015 р. у справі № 902/1193/15 скасувати. Провадження у справі № 902/1193/15 припинити.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу № 902/1193/15 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Маціщук А.В.