Рішення

від 07.12.2015 по справі 199/10463/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/9876/15 Справа № 199/10463/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Богун О. О. Доповідач - Черненкова Л.А.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2015 року м. Дніпропетровськ Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Черненкової Л.А.

суддів - Пономарь З.М., Петешенкової М.Ю.

при секретарі - Хлус Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2015 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_5, приватного підприємства «Цифрал», ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Професійні будівельні термінали» про звернення стягнення на предмет іпотеки, застави, стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И Л А:

09 грудня 2014 року позивач ПАТ «Банк Кредит Дніпро» звернувся з позовом до ОСОБА_5, ПП «ЦИФРАЛ», ОСОБА_2, ТОВ «Професійні будівельні матеріали» про звернення стягнення на предмети іпотеки та застави, стягнення боргу, зазначивши, що відповідачі не виконують свої зобов'язання за договорами кредиту, поруки, іпотеки та застав, отримавши кредитні кошти відмовляються їх повертати, майнові поручителі також відмовляються виконувати свої зобов'язання, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 27.10.2014 року становить 4 898 601,67 грн., у зв'язку з чим позивач просив суд звернути стягнення на предмети застави та стягнути заборгованість.

Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2015 року ухвалено: позов ПАТ «Банк Кредит Дніпро» - задовольнити частково; з метою погашення заборгованості Приватного підприємства «Цифрал» перед ПАТ «Банк Кредит Дніпро» за кредитним договором №250909-КЛН від 25.09.2009 року, яка станом на 27.10.2014 складає 4 898 601,67 грн. звернути стягнення, шляхом визнання права власності за ПАТ «Банк Кредит Дніпро» на нерухоме майно (предмет іпотеки за договором іпотеки № 090910-І від 09.09.2010 року), а саме: квартиру АДРЕСА_1, яка складається: 1-коридор, 2,3-житлові, 4-кіхня, 5 - санвузол, 6, 7, 8 - кладові, І-лоджія, загальною площею 58,1 кв.м., житловою площею 30,0 кв.м; визнати за ПАТ «Банк Кредит Дніпро» право власності на нерухоме майно, предмет іпотеки за договором іпотеки № 090910-І від 09.09.2010 року, а саме на квартиру АДРЕСА_1, яка складається: 1-коридор, 2,3-житлові, 4-кіхня, 5 - санвузол, 6, 7, 8 - кладові, І-лоджія, загальною площею 58,1 кв.м., житловою площею 30,0 кв.м; стягнути солідарно з Приватного підприємства «Цифрал» та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Банк Кредит Дніпро» заборгованість за кредитним договором №250909-КЛН від 25.09.2009 року, яка виникла станом на 27.10.2014 року та складається з: сума несплаченої частки кредиту - 2 200 000 грн.; сума несплачених відсотків за користування кредитними коштами - 1 357 909,62 грн.; 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту - 152 705,10 грн.; 3% річних за несвоєчасну сплату нарахованих відсотків за користування - 52 191,37 грн.; сума пені за несвоєчасне погашення кредиту - 394 975,34 грн.; сума пені за несвоєчасне погашення нарахованих процентів - 194 751,23 грн.; сума інфляційної заборгованості за наданим кредитом - 371 800,00 грн.; сума інфляційної заборгованості за несплаченими відсотками - 174 269,00 грн., а всього в розмірі 4 336 612 грн. 67 коп.; стягнути солідарно з ПП «Цифрал» та ТОВ «Професійні будівельні термінали» на користь ПАТ «Банк Кредит Дніпро» заборгованість за кредитним договором №250909-КЛН від 25.09.2009 року, яка виникла станом на 27.10.2014 року та складається з: сума несплаченої частки кредиту - 2 200 000 грн.; сума несплачених відсотків за користування кредитними коштами - 1 357 909,62 грн.; 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту - 152 705,10 грн.; 3% річних за несвоєчасну сплату нарахованих відсотків за користування - 52 191,37 грн.; сума пені за несвоєчасне погашення кредиту - 394 975,34 грн.; сума пені за несвоєчасне погашення нарахованих процентів - 194 751,23 грн.; сума інфляційної заборгованості за наданим кредитом - 371 800,00 грн.; сума інфляційної заборгованості за несплаченими відсотками - 174 269,00 грн., а всього в розмірі 4 336 612 грн. 67 коп.; загальну суму основного боргу стягнення на користь ПАТ «Банк Кредит Дніпро» за цим рішенням обмежити розміром 4 336 612 грн. 67 коп.; З метою погашення заборгованості ПП «Цифрал» перед ПАТ «Банк Кредит Дніпро» за кредитним договором № 250909-КЛН від 25.09.2009 року у розмірі 4 336 612,67 грн., звернути стягнення на предмет застави за договором застави № 250909-З від 25.09.2009 року, що належить на праві власності ПП «Цифрал», а саме: товарів в обороті за переліком 3 207 найменувань, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, шосе Південне, 50, шляхом продажу вказаного майна з публічних торгів зі встановленням початкової вартості визначеної суб'єктом оціночної діяльності в межах процедури виконавчого провадження; стягнути з кожного з відповідачів на користь позивача судовий збір у розмірі 913 грн. 50 коп.; в іншій частині позову - відмовити.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2015 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить скасувати заочне рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції повністю не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що 25.09.09 року між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та приватним підприємством «Цифрал» було укладено кредитний договір №250909-КЛН. Згідно п. 1.1 кредитного договору, банк, на умовах цього договору відкриває позичальнику не відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 1 900 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути кредити в строк встановлений графіком зниження ліміту, але не пізніше 30.03.2010 року та сплатити проценти за користування кредитами на умовах, передбачених цим договором. Згідно п.2.5 кредитного договору, процентна ставка за користування кредитами встановлюється у розмірі 21 % річних. Відповідно до змін внесених договором №30051 від 30.05.2011 року до кредитного договору, процентна ставка за користування кредитами, починаючи з 01.05.2011 року встановлюється у розмірі 19 % річних. У разі прострочення повернення кредиту, плата за користування одержаним кредитом або часткою повернення кредиту, плата за користування одержаним кредитом або часткою кредиту, в період, який починається на наступний день за днем погашення кредиту згідно договору і до дня фактичного повернення кредиту позичальником, починаючи з 01.05.2011 року встановлюється у розмірі 24 % річних. Згідно п.1.1 договору №230611 від 23.06.2011 року про зміну кредитного договору, що є останніми змінами до нього, банк на умовах цього договору, відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 2 200 000,00 грн. Позичальник зобов'язується повернути кредити не пізніше 30.06.2012 року та сплатити проценти за користування кредитами, на умовах, передбачених цим договором. Не зважаючи на те, що строк виконання зобов'язань за кредитним договором вже настав, ПП «Цифрал» не виконав належним чином умови договору та не повернув отримані кредитні кошти та відсотки за користування ними. Відповідно до п. 3.4.13 кредитного договору з урахуванням останніх змін, у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом та/або процентами за користування кредитом, позичальник сплачує банку пеню за кожний день прострочки у розмірі подвійної ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня за умови її нарахування банком. Внаслідок невиконання ПП «Цифрал» умов кредитного договору, його заборгованість перед позивачем станом на 27.10.2014 року становить 4 898 601,67 грн., що складається з: суми несплаченої частки кредиту - 2 200 000 грн.; сума несплачених відсотків за користування кредитними коштами - 1 357 909,62 грн.; 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту (ч. 2 ст. 625 ЦК України) - 152 705,10 грн.; 3% річних за несвоєчасну сплату нарахованих відсотків за користування кредитами (ч.2 ст.625 ЦК України) - 52 191,37 грн.; сума пені за несвоєчасне погашення кредиту - 394 975,34 грн.; сума пені за несвоєчасне погашення нарахованих процентів - 194 751,23 грн.; сума інфляційної заборгованості за наданим кредитом - 371 800,00 грн.; сума інфляційної заборгованості за несплаченими відсотками - 174 269,00 грн. З метою забезпечення виконання ПП «Цифрал» зобов'язань за кредитним договором, між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки №090910-І від 09.09.2010 року. Відповідно до п. 1.3 договору іпотеки, предметом іпотеки є: квартира АДРЕСА_1, яка складається: 1-коридор, 2,3-житлові, 4-кіхня, 5 - санвузол, 6, 7, 8 - кладові, І-лоджія, загальною площею 58,1 кв.м., житловою площею 30,0 кв.м. Згідно п. 1.2., з урахуванням останніх змін, внесеними договором № 230611 про зміну договору іпотеки від 09.09.2011 року, предмет іпотеки за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо повного та своєчасного виконання кожного і всіх зобов'язань боржником за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в кредитному договорі, з усіма змінами та доповненнями до нього. Зокрема, предметом іпотеки за цим договором забезпечується виконання таких зобов'язань іпотекодавця за кредитним договором, а саме, але не виключно: по поверненню кредиту наданого в межах кредитного договору в сумі 2200000 грн. в строки, вказані у кредитному договору, але не пізніше 30.06.2012 року, по сплаті відсотків за користування кредитом, по сплаті пені. У зв'язку з не виконанням зобов'язань за кредитним договором, позивачем на адресу іпотекодавця була направлена вимога банку № 6/21-7276/2-БТ від 03.10.2013 року з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки. Вказана вимога була отримана 08.10.2013 року, проте погашення кредитної заборгованості так і не відбулося. Розділ 7 договору іпотеки містить відповідне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя і передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Пунктом 7.2. договору іпотеки встановлено, що при зверненні стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель має право: а) здійснити реалізацію предмету іпотеки у порядку, що передбачений чинним законодавством України, б) самостійно реалізувати предмет іпотеки, в) вступити у право власності на предмет іпотеки. Відповідно до висновку суб'єкта оціночної діяльності про оцінку предмету іпотеки від 06.10.2014 року, складеного ТОВ «Капитель-Групп», загальна ринкова вартість предмету іпотеки складає 561 989,00 грн. без урахуванням ПДВ. Позивач просив суд звернути стягнення на предмети іпотеки шляхом визнання права власності за позивачем для часткового погашення заборгованості ПП «Цифрал» перед позивачем за кредитним договором, а саме в сумі 561 989,00 грн. Також, з метою забезпечення повного і своєчасного виконання ПП «Цифрал» зобов'язань за кредитним договором, між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_5 було укладено договір поруки № 250909-П від 25.09.2009 року. Згідно п. 1.1. договору поруки (в редакції договору про зміну № 230611 від 23.06.2011 року) предметом цього договору є зобов'язання поручителя перед кредитором солідарно відповідати за виконання боржником зобов'язань перед кредитором за кредитним договором № 250909-КЛН від 25.09.2009 року. Відповідно до п. 2.1. договору поруки, ОСОБА_5 зобов'язується у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником зобов'язань перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора, що містить розрахунок суми існуючої заборгованості, перерахувати суми, що підлягають погашенню згідно р. 1 договору поруку на рахунки, на яких враховується балансова заборгованість позичальника перед кредитором, протягом одного банківського дня з моменту отримання письмової вимоги. На виконання вимог договору поруки та у зв'язку з виникненням заборгованості у ПП «Цифрал» перед банком, на адресу поручителя було направлено вимогу №6/21-7276/1-БТ від 03.10.2013 року про стягнення заборгованості. Проте, заборгованість так і не було погашено, а вимогу про стягнення заборгованості проігноровано вказаним поручителем. Окрім того, з метою забезпечення повного і своєчасного виконання ПП «Цифрал» зобов'язань за кредитним договором, між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Професійні будівельні термінали» було укладено договір поруки №120710-П від 12.07.2010 року. Згідно п. 1.1. договору поруки №120710-П від 12.07.2010 року(в редакції договору про зміну № 230611 від 23.06.2011 року) предметом цього договору є зобов'язання поручителя перед кредитором солідарно відповідати за виконання боржником зобов'язань перед кредитором за кредитним договором № 250909-КЛН від 25.09.2009 року. Відповідно до п. 2.1. договору поруки №120710-П від 12.07.2010 року, поручитель зобов'язується у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником зобов'язань перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора, що містить розрахунок суми існуючої заборгованості, перерахувати суми, що підлягають погашенню згідно р. 1 договору поруку на рахунки, на яких враховується балансова заборгованість позичальника перед кредитором, протягом одного банківського дня з моменту отримання письмової вимоги. На виконання вимог договору поруки №120710-П від 12.07.2010 року та у зв'язку з виникненням заборгованості у ПП «Цифрал» перед банком, на адресу ТОВ «Професійні будівельні термінали» було направлено вимогу про стягнення заборгованості, яка була отримана 19.06.2012 року. Проте, заборгованість так і не було погашено, а вимогу про стягнення заборгованості проігноровано. 25.09.2009 року між банком та позичальником було укладено договір застави № 250909-З. Згідно п. 1.1 вказаного вище договору застави, заставодавець передав, а банк прийняв у заставу товар. Товар - товари в обороті, що належать ПП «Цифрал» на праві власності, та повний перелік яких наведено в додатку 1 та додатку 2 до договору застави, які є його невід'ємною частиною, а саме: товарів за переліком 3 207 найменувань, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, шосе Південне, 50. Відповідно до положень п. 1.2 договору застави у разі набуття банком підстав для звернення стягнення на товар, у відповідності до розділу 4 договору застави, банк вправі звернути стягнення на товар з метою задоволення вимог, що підлягають задоволенню у відповідності до положень розділу 4 договору застави, на умовах передбачених цим договором. Відповідно до п. 4.1 договору застави за рахунок товару банк має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, який визначається на момент фактичного задоволення разом із сумою кредиту, процентів, штрафними санкціями та відшкодуванням збитків, які виникли у зв'язку із прострочкою виконання зобов'язань за кредитним договором, витратами, пов'язаними із зверненням стягнення на товар, витратами, пов'язаними з утриманням та збереженням товару, витратами на страхування, та інші витрати, обумовлені виконанням умов договору застави. Як встановлено судом, заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором є простроченою і станом на 27.10.2014 року складає 4 898 601,67 грн. Відповідно до приписів п. 4.2 договору застави банк набуває права звернення стягнення на товар у випадку порушення умов кредитного договору, або умов договору застави. У зв'язку з порушенням умов кредитного договору, банком на адресу ПП «Цифрал» була направлена вимога № 6/21-4845-БТ від 12.06.2012 року щодо дострокового повернення кредиту та сплати відсотків. Строк повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами сплинув, але кредитні кошти та відсотки заставодавцем не сплачені.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що має місце факт невиконання умов кредитного договору. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми (ч. 2 ст. 625 ЦК України). У зв'язку з порушенням позичальником умов кредитного договору та договору іпотеки, у позивача виникло право звернути стягнення на предмет іпотеки. Керуючись розділом 7 договору іпотеки позивач обрав в якості способу звернення стягнення на предмет іпотеки - вступ у право власності на предмет іпотеки на підставі рішення суду. Таким чином, у разі встановлення такого способу звернення стягнення у договорі як набуття права власності на предмет іпотеки, позивач на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом. Право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки саме шляхом набуття права власності також підтверджується позицією Верховного Суду України викладеною у постанові від 26.12.2011 № 3-139гс11. Отже, звернувши стягнення на предмет іпотеки за вартістю 561 989,00 грн., позивач зможе частково задовольнити свої вимоги, а саме в сумі вартості предмету іпотеки у розмірі 561 989,00 грн., інша частина заборгованості у розмірі 4 336 612,67 грн., яка не буде задоволена за рахунок предмету іпотеки (4 898 601,67 - 561 989,00 = 4 336 612,67), підлягає стягненню із солідарних боржників, а саме позичальника та поручителів. Таким чином, оскільки кожен з відповідачів - ОСОБА_5 та ТОВ «Професійні будівельні термінали» уклали з позивачем окремі договори поруки щодо виконання взятих на себе зобов'язань ПП «Цифрал», то з кожного з поручителів підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором та договорами поруки. Також існують всі підстави для звернення стягнення на предмет застави шляхом продажу предмета застави в порядку передбаченому чинним законодавством України. Виходячи з положення статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК, приймаючи до уваги роз'яснення викладені в п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", з метою недопущення подвійного стягнення, суд вважає за можливе задовольнити вимоги про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмети застави, що у разі їх задоволення не призведе до порушення прав та інтересів відповідачів. З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Проте погодитись із такими висновками суду першої інстанції повністю не можна, оскільки суд неправильно застосував матеріальний закон, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення в частині звернення стягнення на предмет застави.

Статтею 40 названого Законувстановлено, що предметом застави товарів в обороті або у переробці можуть бути сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція тощо.

Згідно зі статтею 41 Закону України "Про заставу"договір застави товарів в обороті або в переробці повинен індивідуалізувати предмет застави шляхом зазначення знаходження товарів у володінні заставодавця чи їх розташування в певному цеху, складі, іншому приміщенні або іншим способом, достатнім для ідентифікації сукупності рухомих речей як предмета застави.

Пунктом 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" судам роз'яснено, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3і 4 ЦПК). Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Суд першої інстанції, посилаючись на вказані роз'яснення постанови пленуму ВССУ, не врахував, що позичальником і заставодавцем є одна і та ж особа, а саме: приватне підприємство «Цифрал», а тому одночасне задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави, належні заставодавцю, який є позичальником, суперечить вимогам діючого законодавства.

Крім того, без урахування вимог ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"суд першої інстанції не зазначив початкову ціну предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації.

Поряд з тим, стягнувши заборгованість за кредитним договором та одночасно звернувши стягнення на предмет застави, суд першої інстанції фактично здійснив стягнення у подвійному розмірі.

Колегія суддів вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі п.п.1-4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує в частині звернення стягнення на предмет застави за договором застави № 250909-З від 25.09.2009 року, укладеного між публічним акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та приватним підприємством «Цифрал» та в цій частині ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ «Банк Кредит Дніпро» про звернення стягнення на предмет застави за договором застави № 250909-З від 25.09.2009 року, укладеного між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та ПП «Цифрал».

В іншій частині рішення суду першої інстанції є правильним, а тому підстав для скасування або зміни його не має.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи в апеляційній скарзі щодо неправильності визначення судом вартості предмету іпотеки, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки судом першої інстанції до спірних правовідносин правильно застосовано ч.3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та визначено вартість предмету іпотеки на підставі висновку суб'єкта оціночної діяльності про оцінку предмету іпотеки від 06.10.2014 року, складеного ТОВ «Капитель-Групп», загальна ринкова вартість предмету іпотеки складає 561 989,00 грн.

Доводи в апеляційній скарзі щодо неправильності застосування судом до спірних правовідносин ст. 625 ЦК України, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки судом першої інстанції встановлено порушення кредитного грошового зобов'язання з урахуванням строку повернення кредитних коштів - 30.06.2012 року, а тому одночасне стягнення процентів, передбачених ст. 536 ЦК та іншими статтями, і відшкодування інфляційних збитків за весь час прострочення, а також сплата трьох процентів річних від простроченої суми, передбачених ст. 625 ЦК, є правомірним.

При розгляді цього питання слід мати на увазі, що проценти, визначені статтями 536, 1048, 1056 1 , 1061 ЦК, є платою за користування чужими грошовими коштами, яка, за відсутності іншої домовленості сторін, сплачується боржником за весь період користування грошовими коштами, у тому числі після настання терміну їх повернення. Поряд з цим за порушення виконання грошового зобов'язання на боржника покладається відповідальність відповідно до ст. 625 ЦК, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Беручи до уваги різну правову природу процентів, передбачених статтями 536, 1048, 1056 1 , 1061 ЦК, і процентів, що стягуються відповідно до ст. 625 ЦК, а також відсутність у чинному законодавстві обмежень, одночасне стягнення процентів, передбачених ст. 536 ЦК та іншими статтями, і відшкодування інфляційних збитків за весь час прострочення, а також сплата трьох процентів річних від простроченої суми, передбачених ст. 625 ЦК, є правомірним (за умов, що такі вимоги заявлені кредитором).

Доводи в апеляційній скарзі що судом неправильно стягнуто пеню з поручителів - юридичних осіб, яка була розрахована позивачем за період з 25.10.2013 року по 26.10.2014 року, не застосувавши до спірних відносин п.6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо нарахування пені протягом 6 місяців, у зв'язку з чим строк позовної давності на момент подачі позову банком сплив з 30.12.2013 року, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки позовна давність застосовується судом лише за наявністю заяви сторони у спорі, однак вказані юридичні особи-поручителі таку заяву про застосування строку позовної давності суду не подавали.

У відповідності до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до вимог статті 266 ЦК України, - зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до статті 267 ЦК України ч.4 - сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Доводи в апеляційній скарзі щодо припинення поруки у зв'язку з тим, що порушено банком 6-тимісячний термін звернення до поручителів з вимогою, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в договорах поруки встановлено строк припинення договорів поруки, а саме: п.6.2. - порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з моменту настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором, не висуне вимоги до поручителя (а.с.92,99 том 1), а таким чином, звернення позивача до суду з даним позовом 09 грудня 2014 року з урахуванням терміну повернення кредитних коштів 30.06.2012 року свідчить про відсутність підстав для припинення поруки.

Відповідно ч.4 ст.559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до ст. 212 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед установленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на те, що скасування рішення суду в частині звернення стягнення на предмет застави без її оцінки не впливає на розмір судових витрат, які стягнуто судом першої інстанції, то підстав для нового розподілу судових витрат колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.303,307, п.п.1-4 ч.1 ст.309, ст.316, ч.1 ст.218 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2015 року - скасувати в частині звернення стягнення на предмет застави за договором застави № 250909-З від 25.09.2009 року, укладеного між публічним акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та приватним підприємством «Цифрал».

Відмовити публічному акціонерному товариству «Банк Кредит Дніпро» у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет застави за договором застави № 250909-З від 25.09.2009 року, укладеного між публічним акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та приватним підприємством «Цифрал».

В іншій частині заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2015 року - залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя Л.А. Черненкова

Судді М.Ю. Петешенкова

З.М. Пономарь