Постанова

від 11.12.2019 по справі 199/10463/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 199/10463/14-ц

провадження № 61-18040св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство Банк Кредит Дніпро ,

представник позивача - Левченко Юрій Валентинович,

відповідачі: ОСОБА_1 , приватне підприємство Цифрал , ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю Професійні будівельні термінали ,

представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_3 , на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, у складі судді Подорець О. Б., від 12 березня 2015 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області, у складі колегії суддів: Макарова М. О., Деркач Н. М., Максюти Ж. І., від 17 травня 2017 року.

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2014 року публічне акціонерне товариства Банк Кредит Дніпро (далі - ПАТ Банк Кредит Дніпро ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , приватного підприємства Цифрал (далі - ПП Цифрал ), ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю Професійні будівельні термінали (далі - ТОВ Професійні будівельні термінали ) про звернення стягнення на предмет іпотеки, застави, стягнення боргу.

Позовна заява ПАТ Банк Кредит Дніпро мотивована тим, що відповідачі не виконують свої зобов`язання за договорами кредиту, поруки, іпотеки та застав, отримавши кредитні кошти відмовляються їх повертати, майнові поручителі також відмовляються виконувати свої зобов`язання. У зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 27 жовтня 2014 року становила 4 898 601, 67 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, ПАТ Банк Кредит Дніпро просив суд у рахунок погашення заборгованості у розмірі 4 898 601, 67 грн звернути стягнення на предмети застави та стягнути заборгованість із відповідачів.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Короткий зміст рішення та ухвали суду першої інстанції

Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2015 року частково задоволено позовні вимоги ПАТ Банк Кредит Дніпро .

У рахунок погашення заборгованості ПП Цифрал перед ПАТ Банк Кредит Дніпро за кредитним договором від 25 вересня 2009 року № 250909-КЛН, яка станом на 27 жовтня 2014 року складає 4 898 601, 67 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 09 вересня 2010 року № 090910-І шляхом визнання за ПАТ Банк Кредит Дніпро права власності на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 58,1 кв. м, житловою площею 30,0 кв. м.

Стягнуто у солідарному порядку із ПП Цифрал та ОСОБА_1 на користь ПАТ Банк Кредит Дніпро заборгованість за кредитним договором від 25 вересня 2009 року № 250909-КЛН, яка виникла станом на 27 жовтня 2014 року, у розмірі 4 336 612, 67 грн, із яких: заборгованість за кредитом - 2 200 000, 00 грн; заборгованість за процентами за користування кредитними коштами - 1 357 909, 62 грн; три проценти річних за несвоєчасну сплату кредиту - 152 705, 10 грн; три проценти річних за несвоєчасну сплату нарахованих процентів за користування кредитними коштами - 52 191, 37 грн; пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 394 975, 34 грн; пеня за несвоєчасне погашення нарахованих процентів - 194 751, 23 грн; інфляційна заборгованість за кредитом - 371 800, 00 грн; інфляційна заборгованість за процентами - 174 269, 00 грн.

Стягнуто у солідарному порядку із ПП Цифрал та ТОВ Професійні будівельні термінали на користь ПАТ Банк Кредит Дніпро заборгованість за кредитним договором від 25 вересня 2009 року № 250909-КЛН, що виникла станом на 27 жовтня 2014 року у розмірі 4 336 612, 67 грн, із яких: заборгованість за кредитом - 2 200 000, 00 грн; заборгованість за процентами за користування кредитними коштами - 1 357 909, 62 грн; три проценти річних за несвоєчасну сплату кредиту - 152 705, 10 грн; три проценти річних за несвоєчасну сплату нарахованих процентів за користування кредитними коштами - 52 191, 37 грн; пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 394 975, 34 грн; пеня за несвоєчасне погашення нарахованих процентів - 194 751, 23 грн; інфляційна заборгованість за кредитом - 371 800, 00 грн; інфляційна заборгованість за процентами - 174 269, 00 грн.

Загальну суму основного боргу стягнення на користь ПАТ Банк Кредит Дніпро за цим рішенням обмежено розміром 4 336 612, 67 грн 67 коп.

У рахунок погашення заборгованості ПП Цифрал перед ПАТ Банк Кредит Дніпро за кредитним договором від 25 вересня 2009 року № 250909-КЛН у розмірі 4 336 612, 67 грн звернуто стягнення на предмет застави за договором застави від 25 вересня 2009 року № 250909-З, що належить на праві власності ПП Цифрал , а саме: товарів в обороті за переліком 3 207 найменувань, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом продажу вказаного майна з публічних торгів зі встановленням початкової вартості, визначеної суб`єктом оціночної діяльності у межах процедури виконавчого провадження.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку з невиконанням належним чином позичальником умов кредитного договору утворилася заборгованість, тому є правові підстави для звернення стягнення у рахунок погашення заборгованості на предмет іпотеки шляхом визнання за позивачем права власності на іпотечне майно.

Суд зазначив, що звернувши стягнення на предмет іпотеки вартістю 561 989 грн, позивач зможе частково задовольнити свої вимоги, а саме у сумі вартості предмета іпотеки у розмірі 561 989 грн; інша частина заборгованості у розмірі 4 336 612 грн 67 коп., яка не буде задоволена за рахунок предмета іпотеки (4 898 601,67 - 561 989,00 = 4 336 612,67 грн), підлягає стягненню із солідарних боржників, а саме позичальника та поручителів.

Суд дійшов висновку, що оскільки кожен з відповідачів - ОСОБА_1 та ТОВ Професійні будівельні термінали уклали з позивачем окремі договори поруки щодо виконання взятих позичальником ПП Цифрал зобов`язань, то з кожного з поручителів підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором та договорами поруки.

Крім того, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про звернення стягнення на предмет застави шляхом продажу предмета застави в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Суд зазначив, що з метою недопущення подвійного стягнення, задоволенню підлягають вимоги про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмети застави, що не призведе до порушення прав та інтересів відповідачів.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2015 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2015 року скасовано заочне рішення у частині звернення стягнення на предмет застави за договором застави від 25 вересня 2009 року № 250909-З, укладеним між ПАТ Банк Кредит Дніпро і ПП Цифрал , а у задоволенні вказаних позовних вимог відмовлено. В іншій частині заочне рішення залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що місцевий суд не врахував, що позичальником і заставодавцем є одна і та ж особа - ПП Цифрал , а тому одночасне задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави, що належить заставодавцю, який є позичальником, суперечить вимогам чинного законодавства.

Крім того, апеляційний суд дійшов висновку, що усупереч положенням статті 25 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень суд першої інстанції не зазначив початкової ціни предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації; стягнувши заборгованість за кредитним договором та одночасно звернувши стягнення на предмет застави, суд першої інстанції фактично здійснив стягнення у подвійному розмірі.

Короткий зміст рішення суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 лютого 2016 року скасовано рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2015 року, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Направляючи справу на новий апеляційний розгляд, суд касаційної інстанції, вказав про те, що місцевий суд не дослідив питання про визначення вартості предмета іпотеки, на яке за позивачем визнано право власності.

Під час вирішення спору судом не з`ясовано, чи погоджуються сторони із вищевказаною оцінкою, визначеною висновком суб`єкта оціночної діяльності про оцінку предмета іпотеки від 06 жовтня 2014 року, складеним ТОВ Капитель-Групп , у сумі 561 989, 00 грн без урахуванням ПДВ, станом на час ухвалення рішення у справі для забезпечення справедливого судового розгляду та дотримання вимог статті 4 ЦПК України, згідно з якою суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Також суд касаційної інстанції зауважив, що не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом. Суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, розгляд яких проводиться за правилами іншого виду судочинства. Вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об`єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов`язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об`єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Вирішуючи позовні вимоги банку, які виникли з окремих договорів кредиту, поруки, іпотеки і застави та можуть бути самостійними й окремими предметами позову, суди зазначених вимог закону не врахували, усупереч вимогам статей 15, 16, 118 ЦПК України, статей 1, 12 ГПК України безпідставно прийняли до провадження спір, що виник між юридичними особами і підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, розглянули його разом із вимогами, які вирішуються в порядку цивільного судочинства.

Наведені порушення закону міг усунути апеляційний суд згідно з наданими чинним ЦПК України повноваженнями, але, переглядаючи справу в апеляційному порядку, не перевірив у достатньому обсязі законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції по суті вирішеного спору, не звернув достатньої уваги на предмет і підстави позову, характер спірних правовідносин та залишив поза увагою допущене судом першої інстанції порушення норм процесуального права щодо підвідомчості спору.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2017 року скасовано рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2015 року у частині позовних вимог ПАТ Банк Кредит-Дніпро до ПП Цифрал та ТОВ Професійні будівельні термінали про стягнення заборгованості за кредитним договором № 250909-КЛН від 25 вересня 2009 року та звернення стягнення на предмет застави за договором застави № 250909-З від 25 вересня 2009 року, стягнення судових витрат, а провадження у справі у цій частині - закрито.

Змінено рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2015 року у частині розміру стягнутої суми заборгованості за кредитним договором № 250909-КЛН від 25 вересня 2009 року із ОСОБА_1 та визначення суми заборгованості, зменшено суму стягнення з 4 336 612, 67 грн до 3 822 806, 67 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін .

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції було помилково розглянуто вимоги ПАТ Банк Кредит-Дніпро до ПП Цифрал та ТОВ Професійні будівельні термінали про стягнення заборгованості за кредитним договором № 250909-КЛН від 25 вересня 2009 року та звернення стягнення на предмет застави за договором застави № 250909-З від 25 вересня 2009 року, оскільки такі позовні вимоги не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.

Також апеляційний суд не погодився із висновком суду першої інстанції у частині розміру стягнутої суми заборгованості за кредитним договором № 250909-КЛН від 25 вересня 2009 року із ОСОБА_1 та визначення суми заборгованості.

Відповідно до висновку судової оціночно-будівельної експертизи № 4102-16 від 05 січня 2017 року середньоринкова вартість квартири АДРЕСА_1 на березень 2015 року складала 854 995, 00 грн, а станом на теперішній час складає 1 075 795, 00 грн, у зв`язку з чим загальна сума заборгованості складає 3 822 806, 67 грн (заявлена сума позовних вимог у розмірі 4 898 601, 67 грн - ринкова вартість вказаної квартири 1 075 795, 00 грн).

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У червні 2017 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2015 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити ПАТ Банк Кредит-Дніпро у задоволенні заявлених позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що судами першої та апеляційної інстанції повно і всебічно не з`ясовано обставини справи. Ухвалюючи рішення у справі, місцевий суд не врахував, що визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем є виключно позасудовим способом звернення стягнення. Крім того, одночасне звернення стягнення на предмет іпотеки і стягнення суми заборгованості є подвійною відповідальністю. Стягуючи з відповідачів інфляційні нарахування та три проценти річних, суди не врахували наявність у кредитному договорі встановленої підвищеної відсоткової ставки за користування простроченою частиною заборгованості.

Апеляційним судом не було враховано заявлене клопотання про застосування наслідків пропуску позовної давності щодо вимог про стягнення пені, а також факт припинення поруки.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою. Зупинено виконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2015 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2017 року до закінчення касаційного провадження у справі.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів . Відповідно до пункту 4 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу

Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 Про здійснення правосуддя у Верховному Суді та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки , у справі № № 199/10463/14-ц (провадження № 61-18040св18) було призначено повторний автоматизований розподіл.

Справу розподілено судді-доповідачу.

28 жовтня 2019 року ухвалою Верховного Суду справу за позовом ПАТ Банк Кредит Дніпро до ОСОБА_1 , ПП Цифрал , ОСОБА_2 , ТОВ Професійні будівельні термінали про звернення стягнення на предмет іпотеки, застави, стягнення боргу, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_3 , на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2015 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2017 року призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Доводи заперечення (відзиву) на касаційну скаргу

ПАТ Банк Кредит Дніпро у запереченні (відзиві) на касаційну скаргу вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25 вересня 2009 року між ПАТ Банк Кредит Дніпро та ПП Цифрал укладено кредитний договір № 250909-КЛН, згідно з яким банк відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на загальну суму 1 900 000, 00 грн, а позичальник зобов`язався повернути кредити в строк, встановлений графіком зниження ліміту, але не пізніше 30 березня 2010 року, та сплатити проценти за користування кредитами на умовах, передбачених цим договором.

Згідно із пунктом 2.5 кредитного договору процентна ставка за користування кредитами встановлена у розмірі 21 % річних.

Відповідно до змін, внесених договором від 30 травня 2011 року № 30051 до кредитного договору, процентна ставка за користування кредитами, починаючи з 01 травня 2011 року, встановлюється у розмірі 19 % річних.

У разі прострочення повернення кредиту плата за користування одержаним кредитом або часткою повернення кредиту в період, який починається на наступний день за днем погашення кредиту згідно з договором і до дня фактичного повернення кредиту позичальником, починаючи з 01 травня 2011 року, встановлюється у розмірі 24 % річних.

За пунктом 1.1 договору від 23 червня 2011 року № 230611 про зміну кредитного договору, що є останніми змінами до нього, банк на умовах цього договору відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 2 200 000, 00 грн, а позичальник зобов`язується повернути кредити не пізніше 30 червня 2012 року та сплатити проценти за користування кредитами на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до пункту 3.4.13 кредитного договору з урахуванням останніх змін, у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом та/або процентами за користування кредитом, позичальник сплачує банку пеню за кожний день прострочки у розмірі подвійної ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня за умови її нарахування банком.

З метою забезпечення виконання ПП Цифрал зобов`язань за кредитним договором між ПАТ Банк Кредит Дніпро та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки від 09 вересня 2010 року № 090910-І, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 загальною площею 58,1 кв. м, житловою площею 30,0 кв. м.

Згідно із пунктом 1.2 договору іпотеки з урахуванням останніх змін, внесених договором № 230611 про зміну договору іпотеки від 09 вересня 2011 року, предмет іпотеки за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо повного та своєчасного виконання кожного і всіх зобов`язань боржником за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в кредитному договорі, з усіма змінами та доповненнями до нього. Зокрема предметом іпотеки за цим договором забезпечується виконання таких зобов`язань іпотекодавця за кредитним договором (але не виключно): з повернення кредиту, наданого в межах кредитного договору, у сумі 2 200 000, 00 грн у строки, вказані у кредитному договорі, але не пізніше 30 червня 2012 року; зі сплати відсотків за користування кредитом; зі сплати пені.

Також на забезпечення повного і своєчасного виконання ПП Цифрал зобов`язань за кредитним договором між ПАТ Банк Кредит Дніпро та ОСОБА_1 було укладено договір поруки від 25 вересня 2009 року № 250909-П, до якого у подальшому внесено зміни на підставі договору від 23 червня 2011 року № 230611. Предметом цього договору є зобов`язання поручителя перед кредитором солідарно відповідати за виконання боржником зобов`язань перед кредитором за кредитним договором від 25 вересня 2009 року № 250909-КЛН.

На забезпечення повного і своєчасного виконання ПП Цифрал зобов`язань за кредитним договором між ПАТ Банк Кредит Дніпро та ТОВ Професійні будівельні термінали укладено договір поруки від 12 липня 2010 року № 120710-П, до якого внесено зміни договором від 23 червня 2011 року № 230611. Предметом цього договору є зобов`язання поручителя перед кредитором солідарно відповідати за виконання боржником зобов`язань перед кредитором за кредитним договором від 25 вересня 2009 року № 250909-КЛН.

25 вересня 2009 року між банком та позичальником укладено договір застави № 250909-З, згідно з яким заставодавець передав, а банк прийняв у заставу товари в обороті, що належать ПП Цифрал на праві власності, та повний перелік яких наведено в додатку 1 та додатку 2 до договору застави, які є його невід`ємною частиною, а саме товарів за переліком із 207 найменувань, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до висновку суб`єкта оціночної діяльності про оцінку предмета іпотеки від 06 жовтня 2014 року, складеного ТОВ Капитель-Групп , загальна ринкова вартість предмета іпотеки складає 561 989 грн без урахуванням ПДВ.

Відповідно до висновку судової оціночно-будівельної експертизи № 4102-16 від 05 січня 2017 року середньоринкова вартість квартири АДРЕСА_1 на березень 2015 року складала 854 995, 00 грн, а станом на теперішній час складає 1 075 795, 00 грн.

Внаслідок невиконання ПП Цифрал умов кредитного договору його заборгованість перед позивачем станом на 27 жовтня 2014 року становить 4 898 601, 67 грн., із яких: заборгованість за кредитом - 2 200 000, 00 грн; заборгованість за процентами за користування кредитними коштами - 1 357 909, 62 грн; три проценти річних за несвоєчасну сплату кредиту - 152 705, 10 грн; три проценти річних за несвоєчасну сплату нарахованих процентів за користування кредитом - 52 191, 37 грн; пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 394 975, 34 грн; пеня за несвоєчасне погашення нарахованих процентів - 194 751, 23 грн; сума інфляційної заборгованості за наданим кредитом - 371 800, 00 грн; сума інфляційної заборгованості за несплаченими процентами - 174 269, 00 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 3 ЦПК України, в редакції, чинній на час розгляду справи, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України, в редакції, чинній на час розгляду справи, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Подібні за змістом положення містить стаття 81 чинного ЦПК України.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, чи встановлено договором строк її дії, сплив цього строку припиняє суб`єктивне право кредитора.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Доводи касаційної скарги про те, що договір поруки № 250909-П від 25 вересня 2009 року, укладений між ПАТ Банк Кредит Дніпро та ОСОБА_1 , є припиненим, не ґрунтуються на законі та спростовуються матеріалами справи.

Судами встановлено, що позичальник ПП Централ зобов`язувався повернути кредит не пізніше 30 червня 2012 року.

ПАТ Банк Кредит Дніпро звернулось до суду із цим позовом у грудні 2014 року.

Положеннями пункту 6.2 договору поруки № 250909-П від 25 вересня 2009 року, укладеного між ПАТ Банк Кредит Дніпро та ОСОБА_1 , визначено, що порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з моменту настання строку виконання зобов`язань за кредитним договором не висуне вимоги до поручителя (т. 1, а.с. 92).

За таких обставин порука не є припиненою, а банком пред`явлені вимоги до поручителя ОСОБА_1 у межах строку, визначеного договором поруки.

Щодо визначення суми заборгованості, яка підлягає стягненню, Верховний Суд виходить із таких міркувань.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Місцевим та апеляційним судами правильно вказано про те, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, а згідно із статтею 554 ЦК України поручитель повинен нести цивільно-правову відповідальність за порушення кредитором взятих на себе зобов`язань.

За загальним правилом суд має з`ясовувати правильність розрахунку пені та 3 % річних, а також здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

Заявник у поданій касаційній скарзі вказує на те, що судом невірно обраховано та стягнуто пеню із поручителів за період з 25 жовтня 2013 року по 26 жовтня 2014 року, а також не враховано, що пеня стягується за рік.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Аналіз цих норм ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Спеціальна позовна давність застосовується за умови подання стороною у спорі відповідної заяви, зробленої до винесення судом рішення.

Матеріали справи містять докази того, що заявник ОСОБА_1 звертався до суду із заявою про застосування судом наслідків спливу строку позовної давності до вимог банку, зокрема щодо вимог про стягнення пені (т. 2, а.с. 3-6).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі закінчення строку кредитування або пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року, справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18) .

Позивач, звертаючись до суду із цим позовом, зазначив, що внаслідок невиконання ПП Цифрал умов кредитного договору його заборгованість перед позивачем станом на 27 жовтня 2014 року становить 4 898 601, 67 грн, із яких: заборгованість за кредитом - 2 200 000, 00 грн; заборгованість за процентами за користування кредитними коштами - 1 357 909, 62 грн; три проценти річних за несвоєчасну сплату кредиту - 152 705, 10 грн; три проценти річних за несвоєчасну сплату нарахованих процентів за користування кредитом - 52 191, 37 грн; пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 394 975, 34 грн; пеня за несвоєчасне погашення нарахованих процентів - 194 751, 23 грн; сума інфляційної заборгованості за наданим кредитом - 371 800, 00 грн; сума інфляційної заборгованості за несплаченими процентами - 174 269, 00 грн.

Таким чином, банк продовжував здійснювати нарахування відсотків та пені і після закінчення строку дії кредитного договору, тобто після 30 червня 2012 року.

Не врахувавши, що кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору і після спливу такого строку нарахування відсотків та пені (після 30 червня 2012 року) є безпідставним, а також не взявши до уваги клопотання заявника про застосування наслідків спливу строку позовної давності щодо вимог банку про стягнення пені, суди неправильно визначили розмір суми заборгованості за кредитним договором № 250909-КЛН від 25 вересня 2009 року.

Визначаючи розмір заборгованості за кредитним договором, суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною розрахунок заборгованості за кредитним договором, перевірити його, оцінити у сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовних вимог, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру відсотків та пені, наявності доказів, що їх підтверджують).

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Таким чином, суд апеляційної інстанції неповно встановив обставини справи, правильність висновків суду першої інстанції належним чином не перевірив та дійшов передчасного висновку про часткове задоволення позовних вимог банку у визначеному в рішенні розмірі.

Водночас колегія суддів, переглядаючи справу у касаційному порядку, враховує такі обставини.

ОСОБА_2 як іпотекодавець не скористалася правом на касаційне оскарження рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2015 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2017 року.

Однак, виходячи з того, що ОСОБА_1 оскаржив рішення місцевого та апеляційного суду у повному обсязі та беручи до уваги той факт, що ОСОБА_2 є його дружиною (т.1, а.с. 149), то при вирішенні питання про звернення стягнення на предмет іпотеки порушуються права та інтереси ОСОБА_1 як співвласника предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 .

За таких обставин колегія суддів вважає за можливе переглянути оскаржені судові рішення і в частині позовних вимог банку до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Переглядаючи справу в цій частині, колегія суддів звертає увагу на правові висновки, викладені Великою Палатою Верхового Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі за № 760/14438/15-ц (провадження № 14-38цс18 ).

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України Про іпотеку звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У частинах першій, третій статті 36 Закону України Про іпотеку зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Згідно із частиною першою статті 37 Закону України Про іпотеку правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 Закону України Про іпотеку , якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 ЦК України. В інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 Закону України Про іпотеку , статей 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України Про іпотеку ).

Таким чином, стаття 37 Закону України Про іпотеку не передбачає можливості визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем за рішенням суду. Відповідно до цієї статті іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

За загальним правилом для реалізації іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього необхідні тільки воля та вчинення дій з боку іпотекодержателя, якщо договором не передбачено іншого порядку.

Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України Про іпотеку є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

Застереження у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі.

Враховуючи викладене, а також те, що сторони договору іпотеки від 09 вересня 2011 року № 090910-І (стаття 7 договору) передбачили позасудове врегулювання питання звернення стягнення на предмет іпотеки, колегія суддів не погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що суди наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем з урахуванням вимог статей 328, 335, 392 ЦК України у контексті положень статей 36, 37 Закону України Про іпотеку .

Позивачем було обрано неефективний спосіб захисту порушеного права, оскільки такий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки (визнання права власності за іпотекодержателем) у даному випадку є позасудовим.

Водночас слід зауважити, що касаційна скарга не містить доводів щодо висновків апеляційного суду про закриття провадження у справі у частині позовних вимог ПАТ Банк Кредит-Дніпро до ПП Цифрал та ТОВ Професійні будівельні термінали про стягнення заборгованості за кредитним договором № 250909-КЛН від 25 вересня 2009 року, звернення стягнення на предмет застави за договором застави № 250909-З від 25 вересня 2009 року та стягнення судових витрат, що іншими учасниками справи (банком та вказаними юридичними особами) також не оскаржується.

За таких обставин справа у частині закриття провадження щодо позовних вимог ПАТ Банк Кредит-Дніпро до ПП Цифрал та ТОВ Професійні будівельні термінали не переглядається у касаційному порядку.

Частиною першою статті 400 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки вказані недоліки, допущені судами, не можуть бути усунуті при касаційному розгляді справи рішення суду апеляційної інстанції у частині вирішення позовних вимог публічного акціонерного товариства Банк Кредит Дніпро до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, стягнення боргу підлягають скасуванню з передачею справи у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

При новому розгляді справи суду необхідно надати оцінку доводам та поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень, як в цілому, так і кожному доказу окремо.

Керуючись статтями 402, 409, 411, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2017 року у частині вирішення позовних вимог публічного акціонерного товариства Банк Кредит Дніпро до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, стягнення боргу скасувати, а справу у цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька СуддіА. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Сердюк І. М. Фаловська