Постанова

від 02.11.2015 по справі 2а-4287/11/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2015 року (м.Київ) 2а-4287/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимус Констракшн» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Суть спору : Товариство з обмеженою відповідальністю «Максимус Констракшн» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000682301/546 та № 0000672301/547 від 05.07.2011.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2011, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2013, позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.05.2015, касаційна скарга Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби була задоволена частково, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2013 та постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2011 було скасовано. Справу було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатом автоматичного розподілу справа передана на розгляд судді Дудіну С.О. та ухвалою від 02.06.2015 була прийнята до провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на необґрунтованість та безпідставність висновків контролюючого органу щодо заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 41 594, 00 грн. та податку на додану вартість на суму 989 793, 00 грн. по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «БМК Аркада» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідерінвестбуд» та відсутності господарських відносин з останніми, оскільки складання за результатом проведення з ТОВ «Лідерінвестбуд» господарських операцій актів КБ-2в та довідки К-3 в довільній формі, відмінній від затвердженої наказом Мінбуду України « 554 від 01.12.2009, не є підставою для виключення понесених позивачем витрат зі складу валових, оскільки затверджена форма таких документів є обов'язковою лише при виконанні робіт за бюджетні кошти. Стосовно виключення контролюючим органом зі складу податкового кредиту сум ПДВ за результатом проведення операцій з ТОВ «БМК Аркада» на підставі не відображення цим контрагентом відповідних показників у складі податкових зобов'язань, позивач зазначає, що чинне законодавство не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентами.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначив про те, що надані позивачем до перевірки акти приймання виконаних будівельних робіт, зокрема акт № ЛЛ-519 за березень 2011 року від 31.03.2011, оформлений позивачем в довільній формі, оскільки він не відповідає типовій формі первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» та КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат».

Також, відповідач зазначив про наявність розбіжностей в розмірі 989 72, 89 грн. по задекларованій сумі податкового кредиту ТОВ «Максимус Констракшн» та податкових зобов'язань ТОВ «БМК Аркада», оскільки сума задекларованого податкового зобов'язання вказаного контрагента позивача не дорівнює сумі податкового кредиту позивача.

Окрім того, відповідач вказав на те, що контрагент позивача, ТОВ «БМК Аркада» не має достатніх трудових ресурсів, основних засобів, технічного оснащення та транспортних засобів для проведення господарської діяльності, що на думку податкового органу, унеможливлює здійснення господарських операцій з будь-яким з суб'єктів господарювання, в тому числі і з ТОВ «Максимус Констракшн».

02.11.2015 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання б/н від 02.11.2015 )вх. № 18190/15 від 02.11.2015) про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомлення з відміткою про вручення, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи обмежені строки розгляду справи, недопущення їх порушення та безпідставного затягування вирішення спору, приймаючи до уваги, що наявні в матеріалах справи докази в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що учасники судового процесу були належним чином проінформовані про дату, час і місце судового розгляду, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 11 листа Вищого адміністративного суду України від 30.11.2009 р. № 1619/10/13-09 визначено, що під час вирішення справи у порядку письмового провадження його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в такому разі не проводиться судове засідання і, відповідно, справа розглядається без участі секретаря.

На підставі цього, справа розглядається без проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

З 23.05.2011 по 03.06.2011 Державною податковою інспекцією в Обухівському районі Київської області було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимус Констракшн» (код ЄДРПОУ 31201909) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 по 31.03.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 31.03.2011, за результатами проведення якої був складений акт від 20.06.2011 № 96/2301/31201909.

Як вбачається з акта, перевіркою були виявлені, зокрема, наступні порушення позивачем вимог:

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2 та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим позивачем занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 1 192 021, 00 грн., у тому числі: за 3 квартал 2008 року в сумі 1 118 286, 00 грн., за 4 квартал 2008 року в сумі 32 141, 00 грн. та за 1 квартал 2011 року в сумі 41 594, 00 грн.;

- пп. 7.4.1., пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість, у зв'язку з чим позивачем було занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 022 438, 00 грн., у тому числі: за липень 2008 року в сумі 112 303, 00 грн., за серпень 2008 року в сумі 136 317, 00 грн.; вересень 2008 року в сумі 664 969, 00 грн., жовтень 2008 року в сумі 21 036, 00 грн., за листопад 2008 року в сумі 98 018, 00 грн., за квітень 2010 року в сумі 238 697, 00 грн., за травень 2010 року в сумі 201 430, 00 грн., за червень 2010 року в сумі 235 845, 00 грн. та за липень 2010 року в сумі 313 821, 00 грн.;

Вказані висновки контролюючого органу були засновані на тому, що позивачем не було дотримано вимог щодо оформлення актів виконаних робіт та довідок про їх вартість, що встановлені наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 554 від 01.12.2009 «Про затвердження типових норм первинних документів з обліку будівництва. Так, зокрема, відповідач вказав на те, що поданий до перевірки ТОВ «Максимус Констракшн» акт № ЛЛ-519 за березень 2011 року, відповідно до якого ТОВ «Максимус Констракшн» є замовником, а ТОВ «Лідерінвестбуд»- підрядником складений позивачем у довільній формі, а тому відповідно, останній не може бути визнаний в якості первинного документа, на підставі якого можуть бути сформовані валові витрати в сумі 166 377, 00 грн.

Крім того, як вбачається з акта перевірки, відповідачем зазначено про те, що з автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено розбіжності по задекларованій сумі податкового кредиту та податкового зобов'язань контрагента позивача ТОВ «БМК Аркада». Так, зокрема, сума податкового зобов'язання постачальника не дорівнює сумі податкового кредиту покупця. При цьому, сума розбіжності становить 989 792, 89 грн., що на думку податкового органу, свідчить про безпідставне віднесення позивачем вказаної суми до податкового кредиту з податку на прибуток за відповідний період.

Також, відповідачем зазначено, що ТОВ «БМК Аркада» не має достатніх трудових ресурсів (на підприємстві працює лише 1 особа), основних засобів, технічного оснащення та транспортних засобів, що, в свою чергу, унеможливлює здійснення вказаним контрагентом позивача фінансово-господарської діяльності.

Окрім того, контролюючим органом було вказано на те, що ТОВ «БМК Аркада», починаючи з квітня 2010 року не подає податкову звітність, не декларує в ній податкові зобов'язання, що на думу контролюючого органу, свідчить про відсутність об'єкту оподаткування та законних підстав для складання податкових накладних. В акті, податковим органом також повідомлено про те, що з 22.09.2010 свідоцтво ТОВ «БМК Аркада» як платника ПДВ є анульованим. У зв'язку з цим, відповідач вважає, що позивач позбавлений права зараховувати до складу податкового кредиту з податку на додану вартість витрати на суму 989 793, 00 грн. за господарськими операціями, що були вчинені з вказаним контрагентом.

На підставі акта перевірки ДПІ ГУ ДФС у Київській області було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 05.07.2011 № 0000682301/546, яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 1 237 241, 25 грн., у тому числі податкове зобов'язання в розмірі 989 793, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 247 448, 25 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 05.07.2011 № 0000672301/547, яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 41 595, 00 грн., у тому числі податкове зобов'язання в розмірі 41 594, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1, 00 грн.

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування, з приводу чого суд зазначає наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «БМК Аркада» (Субпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Максимус Констракшн» (Підрядник) було укладено ряд договорів субпідряду, за умовами яких, субпідрядник зобов'язався виконати власними та залученими силами та засовами передбачені договором демонтажні роботи на визначених в договорі об'єктах, забезпечувати необхідну якість робіт у відповідності до БНіП та інших нормативних документів. В свою чергу, підрядник зобов'язався здійснити оплати вказаних робіт.

Так, зокрема, між Товариством з обмеженою відповідальністю «БМК Аркада» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Максимус Констракшн» було укладено наступні договору субпідряду: № 58/16 від 19.04.2010, № 56/14 від 19.04.2010 року, рамкова угода № 66/47 від 16.04.2010 та додаткові угоди № 1 та № 2 до договору № 66/47 від 16.04.2010, № 61/37 від 03.04.2010, № 55/13 від 19.04.2010, № 58/23 від 02.03.2010, № 93/57 від 28.05.2010 та додаткова угода № 1 від 25.06.2010 до договору № 93/57 від 28.05.2010, № 112/88 від 16.07.2010, № 78/49 від 13.05.2010.

Зі змісту вказаних договорів субпідряду вбачається, що об'єкти, на яких ТОВ «АБК Аркада» як субпідрядник, зобов'язано здійснювати демонтажні роботи, знаходяться за наступними адресами:

- м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 49 (за договором № 58/16 від 19.04.2010);

- м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 49 (за договором № 56/14 від 19.04.2010);

- Київська обл., Бориспільський р-н., с. Щасливе, вул. Лесі Українки, буд. 12 (за договором № 66/47 від 16.04.2010);

- м. Київ, вул. Лебединська, буд. 3-б (за договором № 61/37 від 03.04.2010);

- м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 49 (за договором № 55/13 від 19.04.2010);

- м. Київ, вул. Лебединська, буд. 3-б (за договором № 58/23 від 02.03.2010);

- м. Київ, вул. Лебединська, буд. 3-б (за договором № 93/57 від 28.05.2010);

- м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 49 (за договором № 112/88 від 16.07.2010);

- м. Київ, вул. Лебединська, буд. 3-б (за договором № 78/49 від 13.05.2010).

Відповідно до п. 4.6 вказаних договорів для оплати виконаних робіт субпідрядник повинен передати підряднику: акт приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2, підписану уповноваженими представниками сторін та довідку про вартість виконаних субпідрядних робіт за формою КБ -3, підписану уповноваженими представниками сторін.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «БМК Аркада» виконало, а ТОВ «Максимус Констракшн» прийняло виконані демонтажні роботи на об'єктах, що знаходяться за вищевказаними адресами на загальну суму 5 938 757, 42 грн. ( в тому числі ПДВ в сумі 989 793, 00 грн.), про що сторонами були складені наступні акти приймання виконаних робі:

- акт виконаних підрядних робіт за липень 2010 року від 30.07.2010 на суму 285 213, 59 грн. (у тому числі ПДВ в сумі 23 4943, 40 грн.) (за договором № 58/16 від 19.04.2010);

- акт приймання виконання підрядних робіт за липень 2010 року № 1 на суму 223 817, 75 грн. (у тому числі ПДВ в сумі 26 540, 04 грн.) (за договором № 56/14 від 19.04.2010); - акт приймання виконання підрядних робіт за травень 2010 року № 1 від 31.05.2010 на суму 459 170, 40 грн. ( у тому числі ПДВ в сумі 76 528, 40 грн.) (за договором № 66/47 від 16.04.2010);

- акт № 1 виконання підрядних робіт. Загальні роботи в промисловому корпусі на території заводу за травень 2010 року на суму 749 408, 25 грн. ( у тому числі ПДВ в сумі 124 901, 37 грн.) (за договором № 61/37 від 03.04.2010);

- акт приймання виконаних підрядних робіт № 1 за квітень 200 року від 30.04.2010 на суму 182 114, 40 грн. ( у тому числі ПДВ в сумі 30 352, 40 грн.). (за договором № 55/13 від 19.04.2010);

- акт виконаних підрядних робіт № 1 за квітень 2010 року на суму 1 250 066, 06 грн. (у тому числі ПДВ в сумі 208 344, 34 грн.) (за договором № 58/23 від 02.03.2010);

- акти виконаних підрядних робіт за липень 2010 року. Загальні роботи на території Київського філіалу ВАТ «ОСОБА_1 Україна» № 1 на суму 207 330, 00 грн. (у тому числі ПДВ в сумі 34 555, 00 грн.) , № 1 на суму 160 228, 65 грн. ( у тому числі ПДВ в сумі 26 704, 83 грн.) та № 2 на суму 795 016, 42 грн. ( у тому числі ПДВ в сумі 132 502, 74 грн.) (за договором № 93/57 від 28.05.2010);

- акт приймання виконаних підрядних робіт № 1 за липень 2010 року від 30.07.2010 на суму 111 258, 66 грн. ( у тому числі ПДВ в сумі 18 978, 69 грн.) (за договором № 112/88 від 16.07.2010);

- акт виконаних підрядних робіт за липень 2010 року. Загальні роботи на території Київського філіалу ВАТ «ОСОБА_1 Україна» № 1 на суму 866 504, 33 грн. ( у тому числі ПДВ в сумі 14 417, 39 грн.) (за договором № 78/49 від 13.05.2010).

Надалі, ТОВ «БМК Аркада» було виписано позивачу наступні податкові накладні:

- податкова накладна № 970 від 30.07.2010 на суму 100 061, 14 грн. ( у тому числі ПДВ в сумі 16 676, 86 грн.);

- податкова накладна № 969 від 30.07.2010 на суму 285 213, 59 грн. ( у тому числі ПДВ в сумі 47 535, 60 грн.);

- податкова накладна № 962 від 30.07.2010 на суму 223 817, 75 грн. ( у тому числі ПДВ в сумі 37 302, 96 грн.);

- податкова накладна № 576 від 31.05.2010 на суму 459 170, 40 грн. ( у тому числі ПДВ в сумі 76 528, 40 грн.);

- податкова накладна № 575 від 31.05.2010 на суму 749 408, 25 грн. ( у тому числі ПДВ в сумі 124 901, 37 грн.);

- податкова накладна № 465 від 30.04.2010 на суму 182 114, 40 грн. ( у тому числі ПДВ в сумі 30 352, 40 грн.);

- податкова накладна № 464 від 30.04.2010 на суму 1 250 066, 06 грн. ( у тому числі ПДВ в сумі 208 344, 34 грн.);

- податкова накладна № 964 від 30.07.2010 на суму 355 245, 37 грн. ( у тому числі ПДВ в сумі 159 207, 56 грн.);

- податкова накладна № 971 від 30.07.2010 на суму 207 330, 00 грн. ( у тому числі ПДВ в сумі 34 55, 00 грн.);

- податкова накладна № 963 від 30.07.2010 на суму 11 258, 66 грн. ( у тому числі ПДВ в сумі 18 543, 11 грн.);

- податкова накладна № 753 від 30.06.2010 на суму 866 504, 33 грн. ( у тому числі ПДВ в сумі 144 417, 39 грн.);

- податкова накладна № 754 від 30.06.2010 на суму 548 567, 47 грн. ( у тому числі ПДВ в сумі 91 427, 91 грн.);

Суми ПДВ за вказаними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту відповідних звітних податкових періодів квітень-липень 2010 року, про що свідчать додатки 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість (Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5).

01.03.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Максимус Констракшн» (Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідерінвестбуд» (Субпідрядник) було укладено договір субпідряду № 1/03СП, за умовами якого субпідрядник зобов'язався за дорученням підрядника власними та залученими силами та засобами виконати роботи з влаштування фасаду на об'єкті, вказаному в договорі та забезпечити необхідну якість робіт у відповідності до БНіП та інших нормативних документів.

Відповідно до п. 1.1 договору об'єкт договору розташований за адресою: м. Київ, вул. Лебединська, буд. 3-б.

Згідно з п. 3.1 договору вартість виконання робіт (договірна ціна) за договором становить 199 651, 97 грн., в тому числі ПДВ 20 % в сумі 33 275, 33 грн. Вона включає витрати субпідрядника на необхідні матеріали та вартість самого виконання робіт.

Пунктами 4.1-4.2 договору встановлено, що підрядник зобов'язаний забезпечити безперервне та своєчасне фінансування будівництва об'єкта, розрахунки із субпідрядником за виконані роботи та витрачені та/або залученні матеріали. Оплата за виконані субпідрядником роботи підрядник виконує в трок протягом 30-ти банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання виконаних субпідрядних робіт

Відповідно до п. 4.3 договору акт за звітний місяць готується субпідрядником та передається на розгляд та підписання підряднику не пізніше 3-го числа місяця, наступного за звітним. Підрядник повинен розглянути та підписати акт протягом двох робочих днів х моменту надання цих документів субпідрядником. Згідно з п. 9.1 договору встановлено, що після виконання всього комплексу робіт, обумовлених договором, субпідрядник повинен здати, а підрядник прийняти виконані роботи в відповідності з нормами і правилами, діючими в Україні.

Пунктом 19.1 договору передбачено, що договір вступає в силу після його підписання належним чином уповноваженими представниками сторін та кріплення печатками сторін і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ними.

З метою виконання умов вищевказаного договору ТОВ «Лідерінвестбуд» виконало, а ТОВ «Максимус Констракшин» прийняло підрядні роботи з влаштування фасаду на загальну суму 199 651, 97 грн. (у тому числі ПДВ в сумі 33 275, 33 грн.), що підтверджується актом виконання субпідрядних робіт за березень 2011 року № ЛЛ-519 від 31.03.2011, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств. Вартість виконаних підрядних робіт була віднесена позивачем до складу валових витрат відповідного періоду - 1 кв. 2011 року.

До набрання чинності Податкового кодексу України, тобто до 01.01.2011 року, порядок формування податкового кредиту та валових витрат визначались Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР та Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР.

У зв'язку з цим справа вирішується судом відповідно до принципу дії законів у часі, зміст якого розкрито, зокрема, у рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів). Як зазначив Конституційний Суд України, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість, податкового кредиту, регулюються статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, зокрема, п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі-Закон № 168) встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. Закону № 168 встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168 встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, у відповідності до п. 1.7 та п. 1.8 ст. 1 Закону № 168 податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За умовами п. 7.1 ст. 7 Закону України № 168 поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 встановлені вимоги до податкової накладної, яка має містити: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Отже, з урахування вищезазначених положень Закону, суд дійшов висновку про те, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий кредит за результатом здійснення господарських операцій з ТОВ «БМК Аркада» був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства.

Судом встановлено, що фактично висновок податкового органу про заниження позивачем податкового кредиту за результатом здійснення господарських операцій останнього з ТОВ «БМК Аркада» ґрунтується на відсутності реального характеру господарських відносин, у зв'язку з неподанням контрагентом звітності та невідображення податкових зобов'язань.

Відповідно до абз. 10 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. N 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, суд приходить до висновку, що договори, видаткові і податкові накладні, рахунки є первинними документами, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між суб'єктами господарювання.

Таким чином, з урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Абзацом 4 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. N 996-XIV встановлено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що остання призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків.

Відповідно до ОСОБА_2 адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- «тимчасова» поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищевказаними контрагентами, було долучено до матеріалів справи договори субпідряду, акт приймання підрядних робіт та податкові накладні.

Судом під час дослідження господарської мети при укладенні позивачем договору з ТОВ «БМК Аркада» та ТОВ «Лідерінвестбуд» було встановлено наступне.

21.01.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Максимус Констракшн» (Підрядник) та Відкритим Акціонерним товариством «ОСОБА_1 Україна» (Замовник) було укладено договір з виконання будівельних послуг № 06-02-01, за умовами якого підрядник зобов'язується за допомогою власних коштів та матеріалів, на свій ризик, виконати і здати в у визначений договором строк роботи з влаштування фундаменту, зведення приміщень і будов, а також виконати інші будівельні роботи, які передбачені в ціновому обґрунтуванні вартості договору (Додаток № 1), а замовник зобов'язується прийняти та здійснити оплату за виконані якісно роботи.

Відповідно до п. 1.1 договору встановлено, що виконання підрядником робіт здійснюватиметься на території ВАТ «ОСОБА_1 Україна», яке розташоване за адресою: м. Київ, вул.Лебединська, буд. 3-б.

Згідно з п. 1.3 договору підрядник зобов'язаний виконувати передбачені умовами договору роботи, власними або залученими силами та засобами.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що вартість робіт становить 2 510 949, 30 грн., у тому числі ПДВ 20 % в сумі 502 189, 86 грн.

Відповідно до п. 3.2 договору підрядник має право залучати до виконання своїх обов'язків за договором субпідрядні організації. При цьому, підрядник зобов'язаний надати замовнику для погодження список субпідрядних організацій, яких підрядник планує використовувати на об'єкті. Відповідальність за виконані роботи перед замовником несе підрядник. У випадку залучення субпідрядних організацій підрядник перед замовником буде виступати у якості Генерального підрядника.

Згідно з п. 12.1 договору даний договір вступає в силу з моменту його двостороннього підписання і скріплення печатками сторін та діє до моменту повного виконання сторонами своїх обов'язків за даним договором.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було підписано додаткові угоди до основного договору № 1 від 24.01.2011, №м 1 від 12.03.2010, № 2 від 08.04.2010, № 3 від 19.04.2010, № 5 від 21.06.2010 .

З метою виконання вказаних угод, ТОВ «Максимус Констракшн» передало, а ПАТ ОСОБА_1 Україна» прийняло підрядні роботи на загальну суму 6 054 165, 64 грн., про що сторонами було складено акти виконаних будівельних робіт за березень 2011 року на суму 206 325, 60 грн. (у тому числі ПДВ в сумі 34 387, 60 грн.) (т.3 а.с.69), № 2 за березень 2011 року на суму 51 896, 75 грн. (т.2, а.с. 71), № 2 за травень 2010 року на суму 2 201 238, 82 грн. (у тому числі ПДВ в сумі 366 873, 14 грн.) (т. 2, а.с.76), № 1 за березень 2010 року на суму 801 949, 23 грн. ( у тому числі ПДВ в сумі 133 658, 21 грн.) (т. 2, а.с. 79), № 2 за липень 2010 року на суму 76 258, 01 грн. ( у тому числі ПДВ в сумі 12 709, 67 грн.) (т.2, а.с.80), акт № 3 за квітень 2010 року на суму 1 373 911, 42 грн. ( у тому числі ПДВ в сумі 228 985, 24 грн.) (т.2, а.с. 86), № 1 за квітень 2010 року на суму 35 749, 49 грн. ( у тому числі ПДВ в сумі 5958, 25 грн.), № 4 за травень 2014 року на суму 1 043 938, 39 грн. ( у тому числі ПДВ в сумі 173 989, 73 грн. (Т.2, а с. 92), № 1 за липень 2010 року на суму 12 034, 57 грн. ( у тому числі ПДВ в сумі 2 005, 76 грн.) (т.2, а.с. 96), № 1за липень 2010 року на суму 49 392, 00 грн. (у тому числі ПДВ в сумі 8 232, 00 грн.) (т. 2, а.с. 97), № акт за липень 2010 року на суму 29 635, 20 грн. ( у тому числі ПДВ в сумі 4 939, 20 грн.) (а.с. 98), № 3 за липень 2010 року на суму 7 100, 11 грн. ( у тому числі ПДВ в сумі 1 183, 35 грн.) (т. 2, а.с. 99), № 4 за липень 2010 року на суму 164 376, 00 грн. ( у тому числі ПДВ в сумі 27 456, 00 грн.) (т. 2, а.с. 100).

Також, як вбачається з матеріалів справи, 19.04.2010 між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Максимус Констракшн» (Підрядник) було укладено договір підряду № 01/04/10П, за умовами якого підрядник зобов'язався на власний ризик, своїми силами та засобами із власних матеріалів виконати проектні роботи та комплекс будівельних робіт у приміщенні банку, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 49 під влаштування відділення ВАТ ВТБ Банк у відповідності до затвердженої кошторисної документації. Відповідно до п. 2.1 договору загальна вартість (договірна ціна) договору складається з договірних цін (калькуляція вартості) на окремі етапи виконання робіт, згідно додаткових угод до Договору. Договірна ціна (калькуляція вартості) встановлюється сторонами, шляхом укладання Додатків до договору, в залежності від складу і обсягів робіт за наступними етапами виконання вартості робіт та вартість матеріалів, необхідних для виконання. Згідно з пп. 6.2.1 п. 6.2 договору встановлено, що підрядник має право доручати виконання окремих комплексів робіт спеціалізованим організаціям на основі окремих договорів субпідряду, при цьому залишаючись відповідальним перед замовником у повному обсязі.

Пунктом 13.1 договору встановлено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.

Також., як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено додаткові угоди до вказаного договору, зокрема, додаткова угода № 1 від 21.04.2010, № 4 від 09.06.2010, № 17 від 16.07.2010, № 19 від 26.07.2010, яким сторонами було погоджено вартість робіт за відповідні періоди.

Як вбачається з матеріалів справи, підрядником було виконано, а замовником прийнято підрядні роботи, що обумовлені договором на загальну суму 127 167, 96 грн., що підтверджується довідкам про вартість виконаних підрядних робіт за квітень 2010 року від 07.05.2010 на суму 202 356, 00 грн. ( у тому числі ПДВ в сумі 33 726, 00 грн.), за вересень 2010 року від 14.10.2010 на суму 443 202, 00 грн. (у тому числі ПДВ в сумі 73 867, 00 грн.), за вересень 2010 року на суму 226 255, 20 грн. ( у тому числі ПДВ в сумі 37 709. 20 грн.) та актами приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2010 року від 07.05.2010 на суму 202 356, 00 грн. (у тому числі ПДВ в сумі 33 726, 00 грн.), за вересень 2010 року від 14.10.2015 на суму 443 202, 00 грн. (у тому числі ПДВ в сумі 73 867, 00 грн.), за вересень 2010 року на суму 299 566, 40 грн. (у тому числі ПДВ в сумі 66 644, 40 грн.), за вересень 2010 року на суму 226 255, 20 грн. (у тому числі ПДВ в сумі 37 709, 20 грн.), які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Окрім того, 17.03.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська Будівельна Компанія «Альянс» (Генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Максимус Констракшн» (Субпідрядник) було укладено договір субпідряду № 16/14, за умовами якого субпідрядник зобов'язався на свій ризик виконати за завданням генпідрядника будівельні роботи, пов'язані з будівництвом багатоквартирного будинку з вбудованими офісними приміщеннями та здати їх генпідряднику.

Пунктом 1.12 договору визначена адреса об'єкта, на якому проводитимуться будівельні роботи: Київська обл., бориспільський р-н, с.Щасливе, вул. Лесі Українки, буд.14.

Відповідно до п. 3.1 договірна ціна робіт визначається окремо для кожного етапу (частини) робіт на підставі розрахунків договірної ціни та локального кошторису, які є невід'ємною частиною кожної додаткової угоди на виконання етапу (частини) робіт.

Згідно з п. 5.12 оплату за виконані субпідрядником роботи генпідрядник проводить щомісячно, протягом 5 (п'яти) банківських днів х моменту підписання сторонами акта форми КБ-2в, довідки форми КБ-3 та виконавчої документації. Пунктом 5.13 договору встановлено, що для прийняття генпідрядником визначеного додатковою угодою на виконання окремого етапу (частин) робіт субпідрядник складає та подає на підпис Генпідряднику наступні документи:акт форми № КБ-2в та довідку № КБ-3 в сонній місяць; виконавчу документацію; акти приймання закінченого будівництвом етапу (частини) робіт; акт звірки розрахунків.

Заум вами п. 6.1 договору субпідрядник має право залучати за власним вибором і за згодою генпідрядника для виконання певних робіт інших субпідрядників (спеціалізовані будівельні та інші організації) Субпідрядник відповідає перед генеральним підрядником за невиконання та неналежне виконання залученими субпідрядниками своїх обов'язків.

Відповідно до п. 16.1 договору, договір вважається укладеним та набуває законної сили з моменту підписання його представниками сторін та скріплення печатками сторін.

З метою виконання обумовлених договором робіт, субпідрядником виконав, а генпідрядник прийняв будівельні роботи на загальну суму 430 503, 09 грн., що підтверджується належним чином оформленими актами приймання виконаних будівельних робіт за травень 2010 рок від 31.05.2010 на суму 135 054, 58 грн. (у тому числі ПДВ в сумі 22 509, 10 грн., за грудень 2010 року від 17.12.2010 на суму 288 090, 89 грн. ( у томі числі ПДВ в сумі 48 015, 15 грн.), № 54 за червень-липень 2010 року від 30.07.2010 на суму 7 357, 62 грн. (у тому числі ПЛВ в сумі 1 226, 27 грн.).

Суд звертає увагу на те, що як вказано вище, підрядні роботи, що виконувались контрагентами позивача, ТОВ «БМК Аркада» та ТОВ Лідерінвестбуд» здійснювались за декількома адресами, а саме: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 49 (за договором № 56/14 від 19.04.2010); Київська обл., Бориспільський р-н., с. Щасливе, вул. Лесі Українки, буд. 12 (за договором № 66/47 від 16.04.2010); м. Київ, вул. Лебединська, буд. 3-б., тобто за тими адресами, на яких позивач у відповідності до умов вказаних договорів повинен був виконувати підрядні роботи.

Окрім того, суд вбачає за доцільне вказати і на те, що у відповідності до договорів субпідряду, які були укладені ТОВ «Максимус Констракшн» та ПАТ «ВТБ Банк», ТОВ «Київська Будівельна Компанія «Альянс» та ВАТ «ОСОБА_1 Україна», позивач, з метою виконання своїх обов'язків за договором, мав право залучати до виконання підрядних робіт відповідні субпідрядні організації.

Суд звертає увагу на те, що ТОВ «БМК Аркада» та ТОВ Лідерінвестбуд» станом на 2010 рік мали право здійснювати господарську діяльність, яка пов'язана зі створенням об'єктів архітектури, що підтверджується ліцензіями серії АВ № 5414783 та серії АВ № 445523.

Також, позивачем було долучено до матеріалів справи лист від 20.08.2009, який адресований директору ТОВ «Київська будівельна компанія «Альянс» щодо погодження ТОВ «БМК Аркада» в якості субпідрядної організації, яка буде залучена за для виконання умов договору № 16/14 від 17.03.2009.

Щодо залучення ТОВ «Лідерінвестбуд» до відповідних підрядних робіт, то контрагентом позивача, ПАТ «ОСОБА_1 Україна», на звернення останнього, було надано письмову згоду на залучення вказаного суб'єкта господарювання до здійснення відповідних підрядних робіт .

На думку суду, вказані обставини є підставами для висновку про те, що саме «БМК Аркада» та ТОВ Лідерінвестбуд» є тими субпідрядними організаціями, які були задіяні позивачем для виконання відповідних підрядних робіт.

Як встановлено вище, висновки відповідача про порушення позивачем податкової дисципліни, засновані на тому, що складений між ТОВ «Максимус Констракшин» та ТОВ «Лідерінвестбуд» акт приймання робіт № ЛЛ-519 за березень 2010 року від 31.03.20102 на суму 166 376, 64 грн., оформлений в довільній формі, що не відповідає вимогам наказу Міністерства регіонального розвиту та будівництва України «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві» № 554 від 04.12.2009, яким затверджено типові форми первинних облікових документів у будівництві, зокрема, «Акт приймання виконаних будівельних робіт № КБ-2в» та «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати № КБ-3». На думку відповідача, неналежне оформлення вказаної первинної документації свідчить про відсутність у цього акта ознаки первинного документа, на підставі якого можуть бути відображенні зміни в бухгалтерському та податковому обліку.

Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва від 04.12.2009 № 554 затверджено типові форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати». Зазначений наказ № 554 є внутрішньовідомчим документом, направленим на виконання вимог ч. 2 ст. 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення», відповідно до якої формування кошторисної нормативної бази, визначення порядку її застосування в будівництві, контроль за дотриманням замовниками, проектними, будівельно-монтажними організаціями та іншими учасниками інвестиційної діяльності нормативних документів і нормативів обчислення вартості будівництва об'єктів, що споруджуються із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій, здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування і архітектури.

Суд звертає увагу на те, що з Наказу № 554 від 04.12.2009, вбачається, що вимога щодо оформлення між контрагентами актів приймання робіт у відповідності до форми КБ-2в і КБ-3 підлягає обов'язковому застосуванню тільки при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва (підрядною організацією), що фінансується за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної форми власності.

Отже, в тому випадку, якщо будівництво відповідних об'єктів здійснюється не за рахунок бюджетних коштів, а інших джерел фінансування, то, відповідно, застосування типових форм не є обов'язковим, і контрагенти в праві самостійно визначати форму акта приймання будівельних робіт, з урахуванням тих вимог, що встановлені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для первинних документів.

Таким чином, оскільки діяльність ТОВ «Максимус Констракшн» та його контрагента, ТОВ «Лідерінвестбуд», не фінансується за рахунок бюджетних коштів, то відповідно вказані суб'єкти господарювання під час оформлення первинних документів, якими фіксуються проведення між ними господарських операцій, зокрема, акти приймання будівельних робіт, не зобов'язані застосовувати типові форми КБ-2в і КБ-3.

При цьому суд враховує, що складений між позивачем та ТОВ «Лідерінвестбуд» акт здачі-приймання виконаних будівельних робіт містить всі необхідні реквізити, визначені в якості обов'язкових для первинного документа Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а отже, підтверджує факт здійснення господарської операції та є підставою для відображення відповідних податків у бухгалтерській та податковій звітності.

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ «БМК Аркада», то відповідачем в акті перевірки та запереченнях на позов було зазначено про те, що вказаним контрагентом не було задекларовано суми податкового зобов'язання по відносинах з ТОВ «Максимус Констракшн», що на думку податкового органу, свідчить про безпідставність віднесення позивачем відповідних витрат до складу податкового кредиту. Окрім того, відповідачем вказано на те, що ТОВ «МБК Аркада» з 22.09.2010 року була знято з податкового обліку, що унеможливлює здійснення з ним будь-яких господарських операцій.

Проте, суд не приймає вказану позицію відповідача, у зв'язку з наступним.

Суд звертає увагу на те, що п.п. 10.1 - 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, тобто обов'язок сплачувати податки та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованою. Така відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Отже, на платника податків не може покладатися відповідальність за порушення, вчинені іншими особами.

Отже, податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків підрядником, порушення ним правил здійснення господарської діяльності тощо, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення вартості отриманих послуг до складу валових витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 31.01.2011 р. в адміністративній справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. («Булвес» АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є В«власністюВ» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ» стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Крім того, слід зауважити, що в даній справі необхідною умовою є встановлення статусу виконавця підрядних робіт, оплата яких є підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому, для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

До того ж суд звертає увагу на те, що відповідно до частини другої ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ «БМК Аркада», останній був зареєстрований як платник податку на додану вартість, відомості стосовно зазначеного підприємства та його керівництва були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Також, судом було досліджено копії матеріалів реєстраційної справи ТОВ «БМК Аркада» та встановлено, що внесення запису про державну реєстрацію припинення ТОВ «БМК Аркада» було здійснено 02.08.2012, що підтверджується відповідним описом документів, який був сформований державним реєстратором на підставі поданих представником ТОВ «БМК Аркада» документів (Т.4, а.с. 153).

Отже, на думку суду, встановлені обставини свідчать про те, що ТОВ «БМК Аркада» на час існування господарських відносин з позивачем була зареєстрована як юридична особа, а отже, у позивача сумнівів щодо відсутності спеціальної правосуб'єктності у зазначеного контрагента не виникало. Будь-які докази протилежного відповідачем не були викладені в акті перевірки та не надані суду під час розгляду справи.

За таких обставин суд приходить до висновку про дотримання ТОВ «Максимус Констракшн» необхідних умов для формування податкового кредиту та про відсутність у податкового органу підстав для здійснення оспорюваних донарахувань.

Як вбачається зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 20.05.2015, колегією суддів було зазначено про те, що судами попередніх інстанцій не було перевірено обставини щодо ходу виконання робіт за договором підряду, що був укладений між ТОВ «Максимус Костракшн» та ТОВ «БМК Аркада» та ТОВ «Лідерінвестбуд».

Окрім того, судом було зазначено про доцільність витребування виписок з банківських рахунків вказаних контрагентів позивача, з метою перевірки наявності у вказаних суб'єктів господарювання витрат, що пов'язані з реальним здійсненням господарської діяльності, у тому числі витрат на оренду приміщень, оплату комунальних платежів, втрат на електроенергію, виплату заробітної плати, а також витрат, які виникли саме у зв'язку з реальним здійсненням господарських операцій.

Відповідно до ч. 5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

На виконання вказаних в ухвалі ВАСУ рекомендацій, судом з метою встановлення реального здійснення ТОВ «БМК Аркада» відповідних господарських операцій, були витребувано від Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк» (ПАТ «АКБ Банк»), в якому наявні відкриті рахунки ТОВ «БМК Аркада», банківські виписки по рахункам, які містять посилання на відповідні витрати, що були понесені вказаним контрагентом позивача під час здійснення господарської діяльності.

На адресу суду від ПАТ «АКБ Банк» надійшли відповідні виписки по відкритим рахункам ТОВ «АКБ Банк», проте, дослідивши вищевказані документи, судом було встановлено, що останні не містять інформації щодо здійснення вказаним контрагентом позивача будь-яких комунальних платежів або інших витрат.

У той же час, суд звертає увагу на те, що відсутність на банківських рахунках ТОВ «БМК Аркада» обігу коштів з призначенням платежу «за комунальні послуги» не свідчить про фіктивність діяльності цього підприємства, оскільки зазначена юридична особа могла і не бути власником відповідних приміщень, а здійснювала їхнє використання виключно на підставі договорів оренди відповідних приміщень, що передбачають тільки сплату орендних платежів. Крім того, оплата вказаних витрат могла здійснюватись ТОВ «БМК Аркада» безпосередньо через каси установ зв'язку та банків, тобто безготівковим способом.

Також, суд вбачає за доцільне зазначити про те, що чинним законодавством не ставиться в залежність встановлення факту реального здійснення суб'єктом господарювання господарської діяльності та реального виникнення господарських відносин між ним та іншою юридичної особою від того, чи були понесені таким платником податків витрати на оплату комунальних послуг та інших, пов'язаних з ними витрат.

Суд звертає увагу, що вирішальним при встановлені факту реального здійснення суб'єктами господарювання відповідних господарських операцій є наявність складеної між ними первинної документації, що відображає зміну майнового стану платників податку, а не встановлення факту понесення другорядних витрат (у тому числі на оплату комунальних послуг), що напряму не впливають на здійснення відповідних господарських операцій.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності викладеного в акті перевірки висновку про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, у той час як матеріали справи свідчать, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим донарахування відповідачем сум податкових зобов'язань суд вважає протиправними.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, сплачений позивачем судовий збір в сумі 3 грн. 40 коп. підлягає стягненню на його користь з Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області від 05.11.2011 № 00006722301/547 та № 0000682301/546.

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимус Констракшин» (08700, Київська область, місто Обухів, вулиця Промислова, будинок 9, ідентифікаційний код 31201909) судовий збір в сумі 3 (три гривні) гривні 40 копійок за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (08700, Київська область, місто Обухів, вулиця Каштанова, будинок 20, ідентифікаційний код 39465303).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.