Постанова

від 06.07.2016 по справі 2а-4287/11/1070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" липня 2016 р. м. Київ К/800/4708/16

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Загороднього А.А.

та представників сторін:

позивача - Мотенко Т.В.,

відповідача -Дашевської Т.Д.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області (далі - Інспекція)

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.11.2015

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2016

у справі № 2а-4287/11/1070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Максимус Констракшн" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2011 року Товариство звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 05.07.2011 № 0000682301/546 та № 0000672301/547.

Справа розглядалася судами неодноразово. Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.05.2015 прийняті у справі судові акти попередніх інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому касаційний суд дійшов висновку про неповноту встановлення судами обставин справи щодо реальності господарських операцій з поставки позивачеві будівельних робіт та дійсної економічної участі задекларованих контрагентів (товариства з обмеженою відповідальністю "БМК "Аркада" та товариства з обмеженою відповідальністю "Лідерінвестбуд") у виконанні цих операцій.

За наслідками нового розгляду справи постановою Київського окружного адміністративного суду від 02.11.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2016, позов задоволено. У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що позивач належними документами первинного обліку підтвердив реальність виконання операцій з поставки підрядних робіт спірними контрагентами та подальше використання результатів цих операцій у власній господарській діяльності.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, покладеними в основу прийняття судових рішень зі спору, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити у задоволенні даного позову. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що такі обставини у сукупності, які неналежне документальне оформлення спірних господарських операцій, наявність у постачальників ознак фіктивних суб'єктів господарювання та невиконання ними податкового обов'язку з декларування та сплати необхідних сум грошових зобов'язань за спірними операціями - підтверджують штучне документування останніх виключно з метою одержання бажаних правових наслідків у сфері оподаткування.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 по 31.03.2011, валютного та іншого законодавства за той самий період, оформлену актом від 20.06.2011 № 966/2301/31201909.

Перевіркою не визнано право позивача на формування валових витрат та податкового кредиту за операціями з придбання будівельних робіт у товариства з обмеженою відповідальністю «БМК «Аркада» та у товариства з обмеженою відповідальністю «Лідерінвестбуд», позаяк, за висновком податкового органу, ці операції фактично не здійснювалися, а подані платником первинні документи спрямовані на штучне створення документального підтвердження факту виконання взаємних зобов'язань між господарюючими суб'єктами і формальне дотримання податкового законодавства.

Наведені обставини стали підставою для прийняття відповідачем:

податкового повідомлення-рішення від 05.07.2011 № 0000682301/546, згідно з яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 989 793 грн. за основним платежем та 247 448,50 грн. за штрафними санкціями;

податкового повідомлення-рішення від 05.07.2011 № 0000672301/547 про донарахування Товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 41594 грн. із застосуванням 1 грн. штрафних санкцій.

В ухвалі від 20.05.2015 Вищий адміністративний суд України, керуючись положеннями підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», сформував правову позицію з даного спору, відповідно до якої податкові наслідки у вигляді формування у податковому обліку валових витрат та податкового кредиту з ПДВ є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт. Податкова вигода не може бути визнана обґрунтованою, якщо отримана не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності. Формально складений пакет первинних документів не може бути підставою для формування даних податкового обліку.

На підставі цього правового висновку Вищий адміністративний суд України з урахуванням фактів та доводів Інспекції, покладених в основу оспорюваних нарахувань, наголосив на необхідності ретельної перевірки виконання підрядних робіт у заявлених обсягах саме задекларованими постачальниками - товариством з обмеженою відповідальністю "БМК "Аркада" та товариством з обмеженою відповідальністю "Лідерінвестбуд". Для цього, як зазначив касаційний суд, судам попередніх інстанцій слід було перевірити наявність у цих контрагентів об'єктивної можливості виконати підрядні роботи шляхом встановлення чиїми силами та за рахунок яких ресурсів виконувалися розглядувані роботи на об'єктах Товариства, а також шляхом перевірки наявності у спірних контрагентів витрат, пов'язаних із провадженням господарської діяльності у сфері будівництва, із залученням необхідних матеріальних та трудових ресурсів для виконання договірних зобов'язань перед позивачем; визначити конкретних виконавців цих робіт, порядок їх допуску до об'єктів будівництва, з'ясувати, хто саме та яким чином здійснював контроль за процесом будівництва.

В силу вимог частини п'ятої статті 227 КАС висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Втім наведених фактичних даних, які визнані касаційним судом необхідними для правильного вирішення цього спору, судами не встановлено. Зі змісту оскаржуваних судових рішень не вбачається обставин, що могли б слугувати належним свідченням реальності спірних операцій. Так, суд першої інстанції витребував і дослідив виписки по банківським рахункам товариства з обмеженою відповідальністю "БМК "Аркада" та зазначив про відсутність у цього суб'єкта господарювання витрат, супутніх звичайній господарській діяльності. При цьому суд дійшов висновку, що вказаний факт не має правового значення для оцінки реальності правовідносин цього контрагента з позивачем у справі, всупереч висновкам касаційного суду, викладеним в ухвалі від 20.05.2015.

Фактично суди послідовно відхилили доводи Інспекції, якими вона мотивує безтоварність спірних операцій (відсутність у спірних постачальників ознак реальних суб'єктів господарювання, відсутність у них об'єктивної можливості виконати спірні роботи, несплата ними необхідних податків за наслідками виконання спірних операцій), без належного спростування цих доводів та без надання ним правової оцінки у сукупності та взаємозв'язку, як того вимагає статті 86 КАС.

Також суди безпідставно визнали доказом реальності спірних операцій факт подальшої поставки позивачем як підрядником придбаних у товариства з обмеженою відповідальністю "БМК "Аркада" та у товариства з обмеженою відповідальністю "Лідерінвестбуд" підрядних робіт. Адже виконання позивачем своїх договірних зобов'язань перед третіми особами з поставки будівельних робіт не доводить факту придбання цих робіт саме у заявлених контрагентів. Слід також зазначити, що зі змісту акта перевірки вбачається наявність у позивача власних ресурсів (основних фондів та кількості працівників) для здійснення відповідних будівельних робіт; необхідно враховувати, що різновидом нереальної господарської операції є операції, що здійснюються фактично самим платником, але документально оформлюються як роботи, виконані сторонньою особою.

Оскільки судами не встановлено обставин, що спростовують висновки Інспекції, покладені в основу прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, то Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі судові акти та відмовити у задоволенні даного позову.

З відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 4,08 грн. сплату якого було відстрочено ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.02.2016.

Керуючись статтями 94, 160, 167, 220, 221, 223, 229, 230, 232 КАС, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області задовольнити.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.11.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2016 у справі № 2а-4287/11/1070 скасувати.

У позові відмовити.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області судовий збір в сумі 4,08 грн. (чотири гривні 08 коп.) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 "Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько